Ткаченко, Світлана. Ніч була [Текст] : роман / С.
Ткаченко. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2022. - 222 с.
Цей
соціально-психологічний роман я воліла б перечитала ще років через п’ять-сім,
щоб згадалося оте відчуття 24 лютого 2022 року…
Це
– роман виживання, роман
еміграції, роман про мирних людей, про те, що
переживає всередині людина на тлі війни в Україні. Разом із головною
героїнею ми проходимо дорогу виживання: внутрішніх втрат, отого стрижня, опори
в собі заради своєї дитини, сім’ї, віднайдення сили та повернення надії.
Про
назву твору авторка говорить: «..ніч як
образ сумних і темних часів для нас як нації, країни використовується як
метафора тієї ночі, що почалася 24 лютого, і все ще триває».
Сюжет розпочинається з ранку 24 лютого, коли
лунають вибухи, один із героїв потрапляє у бій на околиці Києва, далі – шлях на захід України, а потім і за кордон. Який вибір зроблять герої? Що таке відчуття дому? Які
вони, емігрантські будні?
Авторка в інтерв’ю говорить: «Люди запам'ятовують
хороше, а пам'ять влаштована так, що погане вона відкидає, відсуває на
задвірки, ми не хочемо згадувати сумне. Це наш механізм виживання».
Мене вразили слова чоловіка героїні – Андрія, який вчасно сказав такі необхідні, заспокійливі слова: «Да забий на роботу, нічого взагалі не
роби, роби тільки те, що в тебе найкраще виходить: створюй для сина дім, щоб ви
не почувалися самотньо»…
У
цьому, можливо, теж сила жінки. Досить відверта розмова героїні з сином
Костиком, чоловіком, детальний опис всіх сторін життя в Нідерландах, побут,
фінансова система, освіта, кухня, стосунки тощо. Відчувається, що під час війни
людина відкривається, як ніколи. Вразила сила цієї жінки.
Водночас роман про волонтерство, і про українство, і про
ставлення до статусу біженства, і про мовне питання, є тут любовна історія
перевтілення стосунків у щось нове. Одна з книг про війну і виживання, яка
варта вашої уваги! Читайте!
***
«Уявити, що я живу десь не там, де народилася,
– це як уявити, що мене називають чужим ім’ям, як уявити себе поруч із чужим
чоловіком, як уявити себе в чужому домі й у чужих лахах, не йняти своєї мови й
не відчувати гостроти думок… я ніколи не хотіла лишитися десь назавжди. Тут усе
дихає чужою любов’ю і чужими смаками».
«За что я вас, хохлов ненавижу – за
то, что у вас все есть!» – подорожній москаль
із купе українського потяга, чверть століття тому (С. Ткаченко)».
«Війна – це час чорного і білого, час, коли
кожен у світі відкриває своє нутро, силу і слабкості».
Світлана Сухіна, завідувачка сектору відділу абонемента
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар