Бібліотечна універсалка: Територія особистості

вівторок, 27 серпня 2024 р.

Територія особистості

Луї де Фюнес:
«…Я маю відразу здивувати глядача…»
(продовження)

Луї та Жанна познайомились під час окупації 1942 року в школі джазу. Дівчина побачила об`яву про набір цілком випадково, Луї ж записався до школи напередодні з бажанням опанувати нотну грамоту, хоча вже успішно грав на роялі в «Горизонті» – одному з барів у районі площі Мадлен. «Я грав по дванадцять годині без перерви, – згадував він. – Перед початком мені давали п'ять хвилин, щоб поїсти в гардеробі. Не дозволяли навіть сходити до туалету. І вимагали, щоб я постійно усміхався».
Освічена дівчина з поважної родини, яка захоплювалась Лафонтеном і знала його всього напам`ять, була ошелешена геніальністю нового знайомого з першої ноти. Вона прохає Луї про уроки музики, він, в свою чергу, запросить її на вечерю до «Горизонту». Сервіровка була чудова, згадує закохана дівчина, напевно Луї, бажаючи здивувати, витратив на омари та шампанське всю зарплатню.
Викладачі школи джазу не розуміли навіщо йому займатись, грав він насправді феноменально, і вчителі побоювалися, що їхні поради лише занапастять його талант. Усе життя він захоплювався саме джазом, на день народження близькі завжди дарували йому новий альбом улюблених піаністів Оскара Питерсона або Еррола Гарнера, саме на це й сам витрачав останні кошти. В будинку, де мешкав, завжди стояв рояль, але на ньому Луї майже не грав, можливо, щоб не згадувати пов`язані з цим складні часи. На клавіші сердився так само, як і на іспанську мову, якою відмовлявся говорити. Улюблені співаки – Моріс Шевальє і Жільбер Беко.
Його особлива експресивна манера вести діалог й існувати в кадрі та на сцені, була прокреслена саме інтонаціями «музики, що говорить правду». «Музичне обдарування відіграло велику роль у його кар'єрі. Воно допомагало йому, зокрема, заповнювати горезвісні паузи перед тим, як вимовити репліку. Ці паузи залежали від серйозності того, що він почув або дізнався від партнера. Подібно до соліста-співака, який погодить своє виконання з оркестром, він умів використати очікувану ноту з деяким відривом, надавши їй тим самим особливого значення».
«Фредерик Шопен мав слабенький рояль і не мав щасливої можливості почути власні вальси у виконанні батька, зіграні на великому Steinway. Жанові Аную пощастило більше: він почув свій вальс перетвореним, завдяки грі мого батька», – читаємо в книзі спогадів синів де Фюнеса. Йшлося про п`єсу «Вальс тореадорів», поставлену в 1970-ті в театрі на Єлисейських полях.
Отже, 1942… Час небезпечний, в «Горизонті» завжди повно фашистів, а Луї вкладав у свої куплети відверто протестні та провокативні рядки. І фашисті, схожі на «тигрів під анестезією», охоче підспівували, американські тексти, не розуміючи підступності. Якось завсідник став чіплятися до Жанни, але Луї швидко та безстрашно знайшовся: «Герр Фрідріх, дозвольте вам представити мою наречену!». Саме того вечора він сказав дівчині, що вони заручені, зовсім забувши, що на той час уже був одружений і мав сина. Справедливості ради, треба зазначити, що з сином бачитися йому забороняли, а розлучитися він з його перша дружина вирішили через місяць спільного життя. З Жанною Луї одружується рік потому, в шлюбі з'являється двоє синів Патрик і Олів`є.
Блукати Парижем під час комендантської години було для закоханих цілковитим самогубством. «Патрулі забирали в заручники всіх схоплених городян і розстрілювати на горі Мон-Валерьєн. Саме тому дядько Анрі, який разом із дружиною тримав готель за два кроки від будинку Жанни, запропонував Луї чудовий номер. Якось покоївка Симона, відкривши двері гестапівцям і почувши, що вони бажають бачити Луї де Фюнеса, бо Служба обов'язкової трудової повинності потребувала робочої сили, не розгубилася і сказала, що він залишив готель і поїхав «невідомо куди». Фактично вона врятувала його життя та долю всесвітнього кінематографа, не кажучи вже про театр.
Улюбленець долі Луї де Фюнес у продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

«Не говоріть про мене занадто багато, діти мої! Адже на землі стільки людей куди цікавіших від мене».

«Під якісну музику набагато простіше зображати елегантного чоловіка».

«Простим людям дуже притаманний здоровий глузд, але вони стають чудовиськами, коли їх очолюють безумці».

«Коли бачиш справжні витвори мистецтва, мимоволі замислюєшся, скільки часу витрачається на чвари. Силові прийоми людей із претензіями при цьому мають вигляд ще нестерпніший!».

«Мої батьки ніколи не одружилися б, якби не мали на всіх однакових поглядів».

«Мене дуже лякає вихід на сцену після підняття завіси. Я маю відразу здивувати глядача, звабити його, зацікавити сюжетом. І аж ніяк не розчарувати, хоча небезпека підстерігає мене на кожному кроці. Головне, слід бути досить переконливим».

«Після шістдесяти п'яти, діти мої, на тебе починають поглядати скоса. Ти вже вилучений із ужитку. Уявляю собі сценку, коли поліцейський зупиняє такого старого та вимагає його документи. "Скільки вам років?" – "Тридцять шість". – "Ось як!" І бідолаха починає, незважаючи на подагру, стрибати, як хлопчик».

Далі буде.

Фото https://disgustingmen.com/lichnosti/louis-de-funes

Джерела:

Комики мирового экрана [Текст] / сост. В. С. Головской. - М. : Искусство, 1966. - 288 с. : ил.

Минченок Д. Люби, Луи! / Д. Минченок // Огонек.– 2003.– № 10.– С. 50–52.

Lois de Funes // Fran Cite.– 2009.– № 4 (42).– P. 10–11.

***

https://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-images/pdfs/SUCH_PROBL_HUD_OSVITY_7.pdf

https://www.imdb.com/name/nm0000086/bio/

https://en.unifrance.org/directories/person/118743/louis-de-funes

https://frenchmoments.eu/top-10-funniest-movies-starring-louis-de-funes/

https://disgustingmen.com/lichnosti/louis-de-funes