Сторінки

Показ дописів із міткою біографія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою біографія. Показати всі дописи

пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

На долоні історії

Оскар Уайльд: «Я зовсім не хочу знати, що люди говорять за моєю спиною. Це занадто мені лестить»

Письменник та поет, якого вважали занепалим янголом свого часу. Завжди вишуканий та інтелігентний, його обожнюють та цитують… 
А помер  він нікому не потрібним, зломленим, бідним…
Дитинство майбутнього драматурга останнього періоду Вікторіанської епохи минуло в Дубліні, столиці Ірландії. Він народився 16 жовтня 1854 року у багатій сім’ї лікаря та поетеси. Деякі джерела стверджували, що Оскар Уайльд (Вайлд) народився у 1856 році, однак цей факт було спростовано завдяки листу його мами від 22 листопада 1854 року,  де чітко сказано: «… в цю саму хвилину качаю колиску, в якій лежить мій другий син – немовля, якому 16-го числа виповнилось місяць і який вже такий великий, славний та здоровий, немов йому цілих 3 місяці. Ми назвемо його Оскар Фінґал О'Флагерті Вілс Вайлд. Чи не правда, в цьому є щось величне, туманне та осіанічне ?..».
А чому ж взагалі виникло це питання? Пов’язано це з тим, що майбутній прозаїк, коли закохувався, завжди скидав собі два роки і навіть зробив таку правку у свідоцтві про одруження.
Однак, повертаємося до його дитинства.
В їх родині панував культ краси, який багато в чому визначив погляди молодшого Уайльда.
До 10 років хлопець навчався, як і його старший брат Уільям, вдома, після разом пішли навчатись у Королівську школу Портора, по закінченню якої отримав королівську стипендію і поступив у Трініті-коледж в Дубліні, де йому вручили золоту медаль Берклі - найвищу нагороду за успіхи у вивченні давньогрецької мови. З 1874 по 1878 році Уайльд навчався в Оксфордському університеті, закінчивши навчальний заклад з червоним дипломом.
Та під час навчання в його сім’ї  трапилось горе. Поки мати боролася за права і свободи Ірландії, приймала участь у революційних рухах, батько заробляв репутацію гарного лікаря та бабія. В якийсь момент, на нього подали до суду, звинувачуючи у спробі насильства. Довгі судові тяжби зруйнували сім’ю і мати подала на розлучення. Не дивлячись на це, діти дуже любили своїх батьків і узяли від них лише найкраще. Сам Вайлд молодший вмістив у собі батьківську працьовитість та мамину харизму і естетичний смак.  Саме в Оксфорді формується його образ денді, через що постать майбутнього естета почала огортатись плітками та чутками. Він ніколи не руйнував їх, адже, як вважав сам хлопець – «Істини у житті людини не його справи, а легенди, які його оточують. Ніколи не треба руйнувати легенди. Крізь них ми можемо смутно розглянути справжнє обличчя людини». 
У роки навчання Оскар вперше подорожує до Італії та Греції і, натхненний цим, пише першу свою поему «Равена», за що  отримав університетську премію. 
У 1878 році майбутній письменник переїздить до Лондону і легко вривається у світське життя цього міста. Саме Уайльд починає диктувати моду для інтелігенції та аристократії, його цитували та обговорювали. Сьогодні, як і в той час, Уайльда вважають найдотепнішою людиною Англії.

Як далі склався творчий шлях Оскара Фінґала О'Флагерті Вілса Вайлда – ви дізнаєтесь наступного тижня.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

Володимир Набоков. Ментальність і космополітизм

На тему впливу його ментальності на сюжет та літературну стилістику сперечаються багато років. Не залишився осторонь і американський знавець і дослідник англійської поезії Роберт Ропер - призер журналістських і літературно-наукових  конкурсів.  У ракурсі  його інтересу біографія одвічного претендента на Нобелівську премію під назвою “Набоков в Америці. На шляху до “Лоліти” (видавництво Bloomsbury USA). 
Ропер стверджує, що вплив «країни вільних людей» на Набокова найяскравіше ретранслювався в образі Гумберта,  для якого Америка є “милою, довірливою, мрійливою, величезною”  і це, безперечно, є власним сприйняттям самого Набокова. На думку Ропера, перебування письменника у Сполученних Штатах відбилося на його естетських поглядах. Тобто, «гра з читачем» набула літературного присмаку,  підвласного  людини, яка спроможна відчувати з одного боку більш тонко, з іншого – більш епатажно. Саме це і призвело до створення одного з найкращих творів «Лоліта». 
Книга Ропера, безумовно, підвищує градус дискусії і разом з тим, ще більш переконує: творчість Володимира Володимировича  та інших великих емігрантів, залишається у великій спадщині саме тому, що вони є громадянами світу і, читая їх твори, ми можемо знов і знов «задихатися від захоплення».



Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte  Facebook  Twitter