Сторінки

пʼятниця, 19 квітня 2019 р.

На долоні історії

Михайло Булгаков. «Майстер і Маргарита»

«Будьте обережні зі своїми бажаннями – 
вони мають властивість збуватися…»

Після останньої авторської правки, яку Булгаков зробив менше ніж за місяць до смерті, «Майстер і Маргарита» пролежав на полиці ще 26 років. Якби не старання вдови письменника, роман так і залишився б невідомим. Вона зберегла і «врятувала» рукописи, як свого часу зробила це головна героїня твору Маргарита.
Михайло Опанасович помер 10 березня 1940 року.  «Вмираючи, він говорив, - згадувала Олена Сергіївна Булгакова. - Може бути, це і правильно ... ЩО я міг би написати після «Майстра» ? ». Він так і не побачив своє творіння у пресі. Публікацією роману зайнялася Олена Сергіївна, яка передруковувала роман двічі - в 1940 і в 1963 роках. Вона ж стала й першим редактором. Вклавши багато сил в редагування роману, вдова не могла знайти йому місце у видавництвах. Їй відмовляли, відправляли в інші контори, «побоюючись приймати рішення про друк поодинці», або ж лаконічно відповідали «Не час». І дійсно, роман був дуже прогресивний для свого манірного і занадто традиційного часу.
Тільки майже через три десятки років після смерті Булгакова, роман буде прийнятий до друку. Станеться це в 1967-1968 роках, проте твір відредагують. Виріжуть монологи Воланда і описи диявольського балу та Маргарити.
Вперше оригінальний варіант роману без обмежень цензури вийде в друк видавництва «Посів» у  1969-му році в Німеччині.
Через тиждень ви дізнаєтесь головні особливості, що відрізняють саме цей роман від усіх інших, створених будь-коли.

Під час підготовки матеріалу  використані джерела:
Меликянц, Г.  Страсти по "Мастеру" (К истории публикации романа Михаила Булгакова) / Г. Меликянц // Культура. - 2003. - Ст. 14. - С. 14.
Таранік, Катерина. Світло і темрява  в романі "Майстер і Маргарита":(Матеріали до уроку) / Катерина Таранік // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2001. - Ст. 4. - С. 13-20.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 18 квітня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Элбом, Митч. Искорка надежды [Текст] / М. Элбом ; пер. с англ.  Е. Р. Золото-Гасско. – Москва : АСТ, 2011. – 283 с.

«Віра не кусається. І не віднімає в людини силу. Вона лиш стверджує, що в кожному з нас є іскра Божа. І, можливо, ця іскра коли-небудь врятує світ».

Неможливо було відмовитись від прочитання книги, що починається з такого прохання. «Спочатку було питання.
– Ти не міг би сказати прощальну промову на моїх похоронах?
– Що?! – запитав я.
– Прощальну промову, – повторив старий, – коли я помру».
Погодьтесь, інтрига змушує перегортати сторінку за сторінкою та дізнатись, що призвело головного героя до таких вчинків. Історія обертається навколо рабина Альберта Льюїса, що все своє життя присвятив служінню. Але йому на думку спадає ідея розповісти свою біографію та поділитися надбаною мудрістю із парафіянином, що вже давно не відвідує синагогу. І, на диво, ця людина не відмовляється. Поступово перед читачем розкривається весь життєвий шлях рабина, який в дуже простій формі пояснює складні речі та знаходить рішення важливих проблем. 
«Набагато втішніше вважати, що Бог вислухав тебе і відповів «Ні», ніж думати, що тебе і вислухати немає кому».
Також сюжет переплітається з історією Генрі Ковінгтона, який зміг побороти наркотичну залежність та стати протестантським священнослужителем. 
Книга очолювала список бестселлерів «Нью-Йор таймз» та була обрана книгою року Клубом Опри Уінфрі. Автор торкається таких важливих тем як любов, віра, надія, дружба, взаєморозуміння і збереження гідності. «Це – найголовніше з всього, що я написав» - каже сам Мітч Елбом. І з цим важко не погодитись. Сюжет містить автобіографічні елементи та розповідає про реально існуючих людей, які поділились із автором історіями своїх життів.

Олександра Залогіна, провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


середа, 17 квітня 2019 р.

Обличчя ріднокраю


Піонер  українського  кіно Данило Сахненко (продовження)

ХТО БУВ АВТОРОМ МУЗИКИ  ДО ФІЛЬМУ?

Його син, лікар Йосип Наумович Векслер (1891 року народження), проживаючи в Харкові, влітку 1963 року написав спогади про дореволюційний Херсон і переслав їх до місцевого музею. Нині з ними можна ознайомитися в Інтернеті. У спогадах побіжно згадується його батько — Наум Харитонович Векслер:
«...Потемкинский бульвар, где играл оркестр Векслера Наума Харитоновича, моего отца. Потемкинский бульвар в центре города, очень хороший бульвар, находился в хорошем состоянии, за ним уже в те годы был постоянный уход специальных сторожей и садовников. По вечерам на специально построенной эстраде играл оркестр, и на бульваре по вечерам было много публики. В середине бульвара стоял хороший памятник Потемкину.
...Когда он (скрипач Адольф Бродский, женившийся на Скадовской) приезжал в Херсон в гости к Скадовскому, то там устраивали музыкальные вечера, играли квартеты. Бродский играл I скрипку, мой отец Наум Харитонович Векслер II скрипку».
Тож ми допускаємо, що цей Векслер-Стрижевський міг стати автором музики до фільму «Запорозька Січ». Цікаво, що зі статтею про Миколу Садовського в кіно виступив у «Новинах кіноекрану» (1969) якийсь О. Стрижевський.
(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter


вівторок, 16 квітня 2019 р.

Світ знань нових видань


Кінзерська, Тетяна. Єфросинія Зарницька (Є. Азгуріді). Літопис життя і творчості (1867-1936) [Текст] / Т. Кінзерська. - К.: Інтерсервіс, 2019. - 588 с. - (Сторінки історії українського театру).

Книга Тетяни Кінзерської присвячена життю і творчому шляху актриси та співачки українського класичного театру Єфросинії Пилипивні Зарницької. Видання спирається на широкий архівний матеріал: листи акторки, відгуки у пресі про героїню та її гру, спогади та фотографії сучасників.
Автор розкриває долю акторки та реалії українського національного театру в цілому як результат своїх багаторічних досліджень.
Цей літопис – доповнення книги «Єфросинія Зарницька: життєвий шлях та світоглядно-естетичні погляди», що побачило світ у  2005 році.
Видання стане в нагоді викладачам, студентам гуманітарного спрямування та зацікавленій публіці.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 15 квітня 2019 р.

Неймовірно, але правда


На засіданні Ради бібліотеки, яке відбулося 14 квітня 1898 року, розглядалися наступні питання: про вшанування пам'яті Григорія Залюбовського; головою Ради був вибраний Микола Вукашев;  дан дозвіл на відпустку бібліотекаря Акінфієвої; складання звітів за 1896 та 1897 рокі було доручено г. Аліфанову; служителю бібліотеки було збільшено утримання з 10 до 12 крб. в місяць; передплачено журнали: «Космополит», «Журнал Журналов», «Экономическое Обозрение» та дублікати - «Вестник Европы» та «Мир Божий»; постановлено відносно вимог від абонентів заборгованостей.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1898 год (9-й год ее существования) [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1901. - 22 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=92 (дата звернення: 01.04.2019). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятниця, 12 квітня 2019 р.

На долоні історії

Михайло Булгаков. «Майстер і Маргарита»

«Будьте обережні зі своїми бажаннями – 
вони мають властивість збуватися…»

30 травня 1931 року  Булгаков пише листа, в якому намагається пояснити свій стан: "З кінця 1930 року я хворію на важку форму неврастенії з нападами страху і сердечної туги... У мені є задуми, але фізичних сил немає, умов, потрібних для виконання роботи, немає ніяких. Причина хвороби моєї мені чітко відома: на широкому полі словесності ... я був один-єдиний літературний вовк. Мені радили пофарбувати шкуру. Безглузда рада. Фарбований чи вовк, стрижений вовк, він все одно не схожий на пуделя. Зі мною вчинили, як з вовком, і кілька років гнали мене за правилами літературної садки в обгородженому дворі ... Причина моєї хвороби - багаторічна зацькованість, а потім мовчання ".
Через деякий час після того, як листи загинули у вогні, Михайло Опанасович повернувся до сюжету. Як пізніше він напише своєму другові, «В мене ... вселився біс. Уже ... тут, задихаючись в моїх комнатеньках, я став мазати сторінку за сторінкою наново той свій знищений три роки тому роман. Навіщо? Не знаю. Я тішу себе сам! Нехай впаде в Лету! »
Отже, повернення до задуму.
У романі з'являються нові герої: спочатку Маргарита, потім Майстер. Багато дослідників творчості Булгакова пов'язують появу образу Маргарити, а разом з нею й теми про велику і вічну любов, з одруженням письменника на Олені Сергіївні Шиловській. "Це була доля", - так пізніше скаже він про зустріч з нею.
До 1936 року, після напружених восьми років роботи над романом, Михайло Опанасович підготував повну чорнову редакцію. Але це ще не була остаточна версія. Булгаков продовжував вносити доповнення, зміни, міняв композицію, назви глав.
До 22-23 травня 1938-го наш герой повністю переписує роман із затвердженою послідовністю глав і починає диктувати його на машинку своїй дружині, Олені Сергіївні, вносячи по ходу стилістичні правки.
Його головним правилом стало «дописати раніше, ніж померти».
Михайло Опанасович працював над книгою навіть коли у нього почав падати зір і біль від гіпертонічного нефросклерозу міг зняти тільки морфій. За спогадами вдови письменника, в кінці життя він майже не говорив, але, як-то, вказав на рукописи «Майстра і Маргарити» і видавив із себе: «Щоб знали, щоб знали».

Меликянц, Георгий.  
Страсти по "Мастеру"(К истории публикации романа Михаила Булгакова) / Г. Меликянц // Культура. - 2003. - Ст. 14. - С. 14. 
https://sites.google.com/site/proektpolitrelit/home/istoria-sozdania-romana
https://obrazovaka.ru/sochinenie/master-i-margarita/istoriya-sozdaniya-romana.html
http://www.aif.ru/culture/classic/istoriya_odnoy_knigi_master_i_margarita





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут



четвер, 11 квітня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Ахерн, Сесилия. Посмотри на меня [Текст] : роман / С. Ахерн ; пер.с англ. Маши Бабичевой. – Москва : Иностранка, 2008. – 432 с.

 «Але такі уроки життя: їх отримуєш, коли не чекаєш і зовсім не хочеш».

«P. S. Я кохаю тебе» - знайома багатьом історія. Безперечно, вона чудова, але не єдина в арсеналі сучасної відомої британської письменниці Сесилії Агерн. Тож, мені неодмінно хочеться поділитись із вами світлою, незвичайною, зовсім трохи містичною історією. 
Головна героїня роману «Подивись на мене» - Елізабет – молодий дизайнер. Кожен день розписаний по хвилинам, в неї зовсім немає часу на дива. Але цей світ готовить виклик, коли її племінник приводить додому свого друга – Айвена. Здається, що дивного у тому, що ти починаєш спілкуватись із хлопцем, якби не одне «але» - він не з цього світу.
Ця історія свого часу мене так зачепила, що я не можу не розказати вам про неї. Не дивлячись на незвичайні події, що відбуваються в романі, історія дружби розвивається так само, як і в реальному житті. Люди зустрічаються, закохуються, розлучаються, навчаються новому та шукають своє місце в цьому світі. Завдяки цьому співчувати діючим персонажам дуже легко, бо ти немов ототожнюєш себе із героями. Неймовірна щирість привертає абсолютно всіх до романів автора. Відірватись від читання неможливо та і не потрібно, бо час проведений із гарною книгою в руках ніколи не можна вважати втраченим дарма. 
«Коли розбивається скло, ламається ніжка столу або зі стіни падає картина, це справляє шум. Але коли розбивається серце, воно розбивається безшумно. Здавалося б, повинен пролунати неймовірний гуркіт або який-небудь урочистий звук, наприклад, удар гонгу або дзвін. Але ні, це відбувається в тиші».


Олександра Залогіна, провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут