Сторінки

вівторок, 25 липня 2017 р.

Світ знань нових видань

Якоб, Людвиг Генріх, фон. Спогади про моє життя / Л.Г. фон Якоб ; упоряд., коментар. С.О. Синюрка ; наук. ред. С.І. Посохов ; пер. з нім. О.М. Бєлозьорова. – Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2016. - 300 с. – (Україна в записках мандрівників і мемуарах ; вип. 2).

Людвиг Генріх фон Якоб (1759 -1827) у свій час був досить відомою людиною, зокрема, як професор філософії та проректор Галльського університету, автор багатьох наукових та навчальних праць. На початку XIX ст.  він приїхав до Харкова і став одним із перших професорів заснованого тут університету. Його спогади містять не лише інформацію про життєвий та творчий шлях автора, від народження до початку 20-х років XIX століття, а й дозволяють його очима побачити тогочасну дійсність декількох країн, порівняти німецьке, українське та російське суспільство початку XIX століття, з’ясувати подробиці університетського життя в Галле та Харкові. 
«Спогади …» Людвига Якоба є цінним джерелом вже зважаючи на докладний  опис доленосних подій у Європі. Зокрема, автор був свідком змін, викликаних Французською революцією та наполеонівськими війнами.
Родзинкою видання є виклад автором власної біографії, де всупереч усім обставинам читається його бажання зробити кар'єру, досягти успіху та залишити відбиток в історії. 
На особливу увагу заслоговує розділ «Коментарі».
Отже, якщо в вас є бажання подорожувати  історичними стежками разом із цікавою особистістю  то це видання саме для вас. 




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
 Замовити книги можна тут

понеділок, 24 липня 2017 р.

Неймовірно, але правда

Фонд бібліотеки поповнювався, головним чином, за рахунок спеціальних коштів Бібліотеки за розпорядженням Ради та пожертвувань громадян, як книгами так і грошима. По мірі надходження, всі книги записувалися в «хронологічний каталог», та розміщувались відповідно змісту в 15 розділах систематичного каталогу. На жаль, через брак коштів, цей каталог в 1891 році не було надруковано, отже для домашнього вжитку недоступний, що становило для передплатників багато незручностей, і Рада відшукувала можливості для його друку.
У загальних цифрах протягом року до бібліотеки надійшло 319 назв (622 прим.) друкованих видань. Серед них придбано 237 назв (491 прим.) на суму 693 крб.73 коп., а пожертвувано 82 назви (131 прим.) на суму 157 крб.95 коп.
На 1.01.1892 р. всього фонд складав 4125 примірників (1859 назв).

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1891 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типолитогр. Губерн. Правления, 1893. - 30 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=13 (дата звернення: 03.07.2017). – Загл. с экрана



Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

пʼятниця, 21 липня 2017 р.

На долоні історії

Іван Багряний. Письменник і громадянин 
(продовження)

Ранні вірші Івана Багряного сповнені ліризму і пісенності. Почуття ніжності та любові тут тісно переплітаються з бойовим оптимізмом. 
«Перепілка в житті – ніжність.
В пшеницях волошки – дума.
Мак червоний – кров.
Друже, друже! Геть з журбою!
Народились ми для бою.
Нам іти разом з тобою
Прирекла любов». 
У 1927 році в журналі «Всесвіт» Багряний публікує оповідання «В сутінках» та «З оповідань старого рибалки», які вирізнялися гостротою сюжету, яскравими образами-персонажами. 
Пробував себе Багряний і в історичному жанрі. Його перу належить роман у віршах «Скелька» 1930 року. 
У романі поет викриває антиукраїнську позицію російської церкви в Україні, прагне прищепити любов до своєї рідної землі та ненависть до її поневолювачів. Твір сповнений віри в щасливу долю українського народу. 
Критика була різна, від схвальної до негативної. У періодичних виданнях з'являлося чимало різких негативних оцінок 25-річного поета. Так у 1931 році у журналі «Критика» з'явилася стаття «Куркульським шляхом», авторства Правдюка, в якій зазначалося: «Як бачимо ранні твори Багряного доводять, що по суті він є ідеологом заможно-куркульських груп, які вороже ставляться до політики партії і радянської влади на селі…». 
Наслідок  подібних пересудів не забарився – Івана Багряного заарештували 16 квітня 1932 року в Харкові, і звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації…за допомогою власних  літературних творів.  Митця тримали більше ніж півроку у камері смертників Харківської в’язниці.  
До його долі поставилися милосердніше, ніж очікував митець, його не розстріляли, як зазвичай робили, а вислали на вільне поселення на Далекий Схід, позбавивши права проживати в Україні три роки. Гнаний непереможною тугою за Батьківщиною 1934 року, Іван Багряний декілька разів тікає, але його схоплюють та присуджують нові строки. Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року, з висунутими проти нього обвинуваченнями, Іван Багряний не підписав. 
У вірші «З камери смертників» 1939 року, створеному за гратами Харківської тюрми на Холодній горі, адресованому «каїнам, хамам, і провокаторам, мертвим і живим, і ще ненародженим в Україні і поза  Україною сущим», ожили Шевченківські сатиричні мотиви, звучить нескореність, упевненість у досягненні мети. А символом цього став птах, який б'ється крилами о грати. 
«Чого ж той птах бунтує так за мурами?
Чого ж той птах так крилами о грати?!
Товаришу, товаришу, похмурий мій,
Ну, а як ми не хочемо вмирати??!!
І ми не вмрем!
Нас не зітруть із рубрики!
Ми оживем в страшнім вогні стихії.-
Ми ще каратимемо хамів мечем республіки
На місці лобнім, там, біля Софії». 
У 1940 році з підірваним здоров'ям, але з незламним духом, митець вийшов з радянської в’язниці – оскільки інших даних про антирадянську діяльність Багряного слідством не добуто». Його звільняють під нагляд з обмеженим  місцем перебування. Письменник не має права виїхати з Охтирки. 
Під час Другої Світової Війни Іван Багряний працював деякий час декоратором в Охтирському театрі, в дозволеній окупантами газеті «Голос Охтирщини», де друкував свої твори. Про те вроджений інтелект та письменницька спостережливість не дозволили плекати солодкі ілюзії щодо фашистів. Письменник виявляв протест будь–чиєї окупації України. Законфліктувавши з місцевою окупаційною владою, Іван Багряний на деякий час перебирається до Харкова, працює в художньому драматичному театрі, друкується в газеті «Нова Україна», пише комедію-сатиру «Генерал».
У 1943 році, коли радянська влада пішла в наступ, Іван Багряний тікає на Західну Україну. Деякий час перебуває у лавах українських повстанців,  пише пісні, коломийки, готує листівки, бере участь у підготовці й організації Української головної визвольної ради – політичного центру українського підпілля. У надзвичайно складних і небезпечних умовах, митець знаходить можливість писати. Саме в цей період створює поему «Гуляй-поле» і роман «Тигролови», який на літературному конкурсі у Львові 1944 року був нагороджений першою премією, котру розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».
У тому ж році твір був надрукований у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді, під назвою «Звіролови». Згодом роман видавався англійською мовою в Канаді, США, Англії, німецькою та голландською мовами. Відгуки та рецензії були схвальні.
Тоді ж Іван Багряний створює «Оду до Сталіна», у якій викриває злочинну антигуманну суть СРСР, розвінчує одного з найбільших деспотів та тиранів системи. 
«О Йосипе... Усі епітети юрбою
Зійшлись і товпляться, та гідного нема.
Геть бліднуть всі слова перед тобою.
Ти все перевершив,
і всіх ти перегнав,
І все переступив,
і всіх переплював,
О дум володарю! Як той чиряк на тілі.
О Цезарю — Отреп'єв — Джугашвілі!
Прогримиш на всі віки й держави,
О Йосипе КРИВАВИЙ — плюс — КРИВАВИЙ».
(Далі буде)



Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter


четвер, 20 липня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Толкин, Джон Рональд Руэл. Властелин колец [Текст]. Дружество Кольца. Две твердыни. Возвращение государя / Дж. Р.Р. Толкин. - М.: АСТ ; СПб.: Terra Fantastica, 2005. - 955 с. 

Джон Толкін - один з найбільш значущих і великих письменників в історії літератури. Його твори наповнені тільки найкращими якостями. Такими як: любов до природи, до рідних країв, дружба, вірність, хоробрість і, звичайно ж кохання, заради якого герої долають всі труднощі на своєму шляху.
Не став винятком і його роман «Володар перстня». Відкриваючи цю книгу, я «поринула» в новий світ казкових, легендарних персонажів. Ельфи, гноми, люди, маги об'єднуються в ім'я великої місії - зберегти мир і благополуччя в Середзем'ї. Спостерігаючи за пригодами Фродо Беггінса і його друзів, я разом з ними починала переживати за долю їх спільної справи, за те, що буде з Перстнем, чи зможе Фродо виконати те, що визначено йому долею і якщо так, то що станеться з Середзем'ям після. 
Автор показав як цілком різні народи, навіть ті, хто ворогував між собою, можуть об'єднатися в ім'я благої мети і не втратити себе в страшній битві за Перстень. Не кожен письменник може так майстерно поєднати не поєднуване. Він показав як ельф Леголас і гном Гімлі, які на початку твору ворогували, здружилися і полюбили один одного як брати; як можна поєднати всі племена людей, якщо королем стає  величний і справедливий спадкоємиць великих королів минулого; як лише два маленьких хоббіта можуть сколихнути ледь не всю державу аби допомогти друзям в біді та багато іншого, що стає на шляху до перемоги.
Зрештою, Фродо переміг у Великій битві. Братство кільця на протязі всього життя підтримували дружні, або навіть сімейні, відносини. Як і годиться наприкінці пригод всі народи земель Средизем’я  знаходять довгоочікуваний мир.

Єлизавета Сибирьова, бібліотекар патентно-технічного відділу



Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

середа, 19 липня 2017 р.

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Галина  Кучугурна : «Робота, яка стала покликанням»


Є люди, які проявляються не візуально, а у своїх діях,  вчинках, відношенню до справи. Головний бібліотекар  відділу наукової обробки документів  ДОУНБ Галина  Кучугурна – саме з таких. 

Народилася Галина у селищі Кіровське (Обухівка), у родині, де  окрім неї є ще два старших брата, тому з  дитинства отримувала не абияку опіку та увагу до себе. Батько працював газорізальником на заводі Петровського, потім електрозварювальником в совхозі, мав довгий трудовий шлях,  мати була диспетчером на автопідприємстві - звичайна робоча родина. Галя пам'ятає, що батько завжди полюбляв читати, захоплювався історією України, саме його любов до книги передалась доньці.  
В місцевій бібліотеці перечитала майже всю світову класику. Книжковий світ приніс дівчині справжнє задоволення і яскраві враження.  Тобто її цікавила картина світу, у всіх його тонких подробицях. Ця ретельність та увага до дрібниць є її  показовими рисами, що й сформували  характер.  
У 1999 році Галина вступила до Дніпропетровського училища культури на відділення «Бібліотечна справа». 
Трудова діяльність у відділі опрацювання та обробки документів ДОУНБ на посаді  бібліотекаря розпочалася у 2001 році і триває дотепер. Галина згадує: «Під час навчання в мене склалося враження, що робота в відділі опрацювання документів виявиться для мене дуже складною, але через примху долі, після закінчення навчання,  я потрапила саме в цей відділ і зрозуміла, що це моє покликання. Вже протягом 16 років я жодного разу не пожалкувала, що так склалося».
На досягнутому героїня нашої розповіді не зупинилася, і у 2001 році вступила до  заочного відділення Харківського інституту культури (Харківська державна академія культури, відділення «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»). Здобуваючи вищу освіту, вона стала справжнім фахівцем бібліотечної справи.
Професійні якості Галини були достойно оцінені керівництвом бібліотеки. Близько 10-ти років вона виконує функції заступника завідуючого відділом.
Кожен день Галини насичений різноманітною, різноплановою, а головне, цікавою роботою. А саме: систематизація літератури нових надходжень, редагування систематичного каталогу, складання бібліографічних описів на книги та введення інформації на них в базу даних електронного каталогу, реалізація  регіонального проекту «Електронний каталог»,  надання  методичної допомоги 7 районним бібліотекам щодо створення електронних каталогів. Крім того, вже не один рік ділиться своїм професійним досвідом на курсах підвищення кваліфікації бібліотекарів області.
У вільний час Галина полюбляє дивитися художні та документальні фільми, слухає музику. Серед улюблених груп Muse, Manic Street Preachers, Depeche Mode и Queen. Своєю спеціальністю наша колега задоволена тому, що професія  бібліотекаря надала  їй можливість потрапити у сучасний інформаційний потік , який щодня спонукає долучатися до всього нового. 



  Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter

вівторок, 18 липня 2017 р.

Світ знань нових видань

«Видавництво Старого Лева» дарує всім справжню поезію! Це поезія, яка сповнена мудрості, чесності та прагнення до справедливості.  Поезію сильних, незламних  і цілеспрямованих людей!
Ми продовжуємо знайомити всіх з поетичними подарунками від «Видавництва Старого Лева».

Чубай, Грицько. П’ятикнижжя [Текст] / Г. Чубай. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2013. – 256 с. : фот.
Грицько Чубай  повне ім'я  Чубай Григорій Петрович -  видатний український поет, перекладач. Один із лідерів львівського літературно-мистецького андеґраунду 1970-их рр., видавець самвидавного літературно-мистецького часопису Скриня (1971). Батько лідера гурту «Плач Єремії» Тараса Чубая.
Грицько Чубай  автор виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) та «П'ятикнижжя» (2013). Нажаль, ці книги було видано після життя поета.
14 вересня 2013 р. на львівському Форумі видавців «Видавництво Старого Лева» презентувало збірку віршів Чубая «П'ятикнижжя», створену на основі «П'ятикнижжя», написаного самим Григорієм, доповненого фотографіями з родинного архіву Чубаїв та листами Григорія Чубая до Олега Лишеги.
Книга «П'ятикнижжя» це - оприсутнення одного з найтаємничіших українських поетів, зірка якого яскраво спалахнула в похмурі 70-ті. Це книга-діалог Поета з Сучасником поза межами звичного часу, і книга-розмова Грицька Чубая з його близькими друзями – і вірші, і друзі пережили поета на багато років. Ця книга – як лист у пляшці, вкрай важливе послання з минулого в майбутнє тим, хто може його відчитати, тим, хто зуміє проростити у серці живі слова.

Стус, Василь. Небо. Кручі. Провалля. Вода [Текст] / В. Стус. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 408 с.
Василь Семенович Стус - український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990). Вже після життя Василю Стусу було  присвоєно звання Герой України. 
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
"Небо. Кручі. Провалля. Вода." – це  книга віршів, перекладів, статей і листів, які є найважливішими для художньо-естетичного світогляду Василя Стуса, одного з найтрагічніших і найглибших українських поетів ХХ століття.
Небо. Кручі. Провалля. Вода. Символічні стихії, в яких і з якими поет жив, боровся, розчинявся, змагався, творив – проорюючи власною долею, віршами, світоглядним вибором глибоченну межу між обивательським і пристосуванським існуванням і гранично чесним життям із собою, в собі, над собою.

Херсонський, Борис. Родинний архів та інші вірші [Текст] / Б. Херсонський. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 304 с.
Борис  Григо́рович Херсонський – один із найвідоміших російськомовних поетів України,  есеїст і перекладач, лауреат багатьох міжнародних премій,  зокрема премії ім. Йосипа Бродського,  австрійської премії «Literaris». 
Професор Борис  Григорович Херсонський - український клінічний психолог та психіатр, поет, есеїст, перекладач. Кандидат медичних наук, з 1999 р. завідуючий кафедри клінічної психології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. У радянські часи був одним з членів одеського психоаналітичного гуртка, який згодом був офіційно зареєстрований в Україні, як Південно-Українське психоаналітичне товариство, головою якого Херсонський з того часу став. 
Б. Херсонський – один із найвідоміших російськомовних поетів України, лауреат багатьох міжнародних премій, зокрема премії ім. Йосипа Бродського,  австрійської премії «Literaris».
До першої україномовної книжки автора увійшли тексти двох книжок «Родинний архів» (2003) і «Мармуровий листок» (2009), а також кілька циклів віршів, у яких, крім перекладів Маріанни Кіяновської, є і автопереклади українською, і вірші, які Борис Херсонський написав відразу українською в 2013–2015 рр. Усіх їх об'єднує тема родини, пам'яті, пошуку певного шляху до себе, до свого коріння, до Бога.
Щиро бажаємо всім гарного читання і наповнення душі дивовижною поезією!



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 17 липня 2017 р.

Неймовірно, але правда

У 1891 році користування книгами та журналами в Бібліотеці було безкоштовним, а видача документів додому по абонементу за місячну плату в 3 крб., при цьому по особливій постанові Ради, службовці Міського Правління, народні вчителі та особи, за яких ручалися члени Ради, від застави звільнялися. Крім того, останні – кожен раз – за особливою постановою Ради. Кожен передплатник мав право взяти дві книги, в  числі яких могли бути один новий журнал або два номери газети. Останні два номери щомісячного журналу видавалися лише на чотири дні, інші номери поточного року,  як і книги - на 10 днів. За затримку в поверненні  накладався штраф – 5 коп. за кожну книгу та за кожен день. 
Кількість передплатників у 1891 році склала 541 особу.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1891 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типолитогр. Губерн. Правления, 1893. - 30 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=13 (дата звернення: 03.07.2017). – Загл. с экрана



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter