Сторінки

пʼятниця, 22 вересня 2017 р.

На долоні історії

Юрій Литвин: «Мій вірш підвівся над тюремним дахом.
 І ось летить!...
Летить Чумацьким шляхом»
(продовження)

Уважним читачем праць Литвина був і КДБ. За півтора року куцої волі поет переніс ще дві операції — на ногах і знову на шлунку. Але хворий слабкий чоловік, 19 червня того  ж 1979 року, зустрівши біля річки п’ятьох дужих міліціонерів, спромігся “побити” їх. Саме  цей арешт став останнім для славного сина України. За “побиття міліціонерів” його засудили на три роки. Справа була настількі сфальсифікована, що суддя Васильківського району Київської області районного суду направив її на дорозслідування. 
А під закінчення строку за 1, 5 місяці,  йому  додали ще десять років . Уповноважений КДБ заявив «Як же ми випускатимемо вас на волю, коли ви не роззброїлися. Ви ж продовжите боротися проти нас» Литвину, зокрема, інкримінували написання низки статей "Борцям за свободу і незалежність Чехословаччини", "Слово про грішників, що каються", "Некролог", "Звернення до Дж. Картера", "Радянська держава і радянський робітничий клас" та інші публіцистичні твори, а також "зведення наклепів на органи радянської влади в усній формі". 
Юрій Тимонович опинився у селі Кучиному Чуковського району Пермської області. Режимні умови тут були  нестерпні. Побачень позбавляли всіх, листи відбирали під приводом “подозрительное содержание”, тероризували обшуками. Влада, очевидно, хотіла довести світові, що в СРСР немає політичних в’язнів... Тут помер Андрій Турик, Михайло Курка, Олекса Тихий та Іван Мамчин, звідси забрали на смертний етап 37-річного Валерія Марченка. Далі була черга Юрія Литвина, Акпера Керимова, Василя Стуса.
Литвин кілька разів голодував. У вересні 1983-го — два тижні. За це його покарали карцером. Через тиждень він ще раз протестує — голодування тривало 26 діб. Останніх десять днів його підтримували уколами глюкози. Лікар сказав, що є вказівка не допомагати політв’язням, які борються  з адміністрацією, доки голодуючий не дійде стану коми. 
У Литвина боліли зуби. Стоматолог обточив емаль на всіх його зубах і дев’ять місяців не з’являвся, щоб ставити протези. Зуби псувалися і боліли дедалі дужче. Треба було стати на коліна — і лікар з’явився б. Але Литвин зробив інакше, він вскрив собі живіт. 5 вересня 1984 року, в день річниці червоного терору, його не стало.
 «Християнство засуджує самогубство як один із непростимих гріхів. Я — християнин, і все-таки вважаю вчинок Литвина подвигом», - писав Левко Лук'яненко.
На мій погляд, в його самогубстві був відчайдушний протест проти системи, яка принижувала людську гідність,  були - велика нескореність та велич духу. 
Так, Литвин писав на російській мові - (лише в останні роки українською) і  новий, п’ятий арешт не дав йому змоги перекласти  свої вірші українською мовою. Він дуже хотів щоб знайшли перекладача, розуміючи, що в нього майже немає шансів залишитися живим і бажаючи донести свої твори до максимально  більшої кількості читачів.  Переклад поезій Юрія Литвина, здійснив Леонід Ямковий, у 80-ті роки.  
(далі буде)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 21 вересня 2017 р.

Винахідники, віват!

День винахідника і раціоналізатора об'єднує людей різних професій і спеціальностей, але всі вони обов'язково наділені рідкісним даром творчості, відчуттям нового, умінням розширити межі звичного, вийти за рамки стереотипу.
Винахідницьку і раціоналізаторську діяльність регулює Український інститут промислової власності - Укрпатент. На сьогодні Укрпатентом було зареєстровано близько 100000 патентів на винаходи, а також близько 10000 патентів на корисні моделі.
Україна має безсумнівні інноваційні досягнення світового рівня - літаки з сімейства «Анів», ядерні технології Адаменко, технологію стимулювання росту рослин в сільському господарстві Пономаренко, медичні винаходи - спосіб боротьби з раком Завірюхи і лікування судин людини неоперабельним методом Бурого.
Протягом останніх років раціоналізатори саме Дніпропетровської області впевнено лідирують в Україні за ефективністю та кількістю використаних у виробництві раціоналізаторських пропозицій. Вагомий внесок у вдосконаленні техніки вносять винахідники регіону.
Велику допомогу в оформленні результатів технічної творчості, перетворенні ідей і рішень дніпропетровських винахідників в об'єкти інтелектуальної власності, патенти і свідоцтва надають патентні повірені, фахівці підрозділів інтелектуальної власності промислових підприємств, наукових і дослідницьких організацій, вищих навчальних закладів Дніпра. День винахідника і раціоналізатора - це їхнє свято теж!
День винахідника і раціоналізатора святкують і студенти, які вивчають інтелектуальну власність на кафедрах Національної металургійної академії України та Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту.
Школярі Дніпропетровщини представили на Всеукраїнський конкурс винахідників і раціоналізаторів, який проходив в Києві свої винаходи. Жюрі високо оцінило інноваційні ідеї юних авторів. Серед призерів – старшокласники Олексій Акастьолов і Олексій Топал. Хлопці мріють, щоб їх винаходи стали корисними в побуті. У фіналі конкурсу, який проходив в Києві, взяли участь понад півсотні талановитих винахідників зі всієї України. Таланти Дніпропетровщини повернулися додому з почесними грамотами та почуттям гордості: їх імена тепер відомі на всю країну. Срібло отримав 11-класник Партизанської школи Дніпропетровського району Олексій Акастьолов. Він вважає, що кращий спосіб передбачити майбутнє - винайти його. На конкурсі хлопець представив проект пристрою для ефективної боротьби з бур'янами. Це показова модель. І старшокласник впевнений, що з часом її запустять в серійне виробництво, і вона стане в нагоді всім дачникам. Його винахід збільшить площу оброблюваного поля, не пошкоджуючи культурних рослин.
Третє призове місце в учня Волоської школи Олексія Топала. Він представив пристрій для нарізки картоплі на насіння. Каже, що така ідея з'являлася в голові кожного разу, коли він брався навесні за лопату. З батьками задумку обговорив - вони схвалили. Макет на конкурс сконструював сам. Пригодилися підручні матеріали - метал і дерево. На роботу витратив два місяці. «Пристрій працює за допомогою ременя і вала. Запускаєш - і він ріже картоплю на потрібні шматки. В результаті - витрати енергії зменшуються, а якість роботи покращується. «Сподіваюся випробувати винахід цієї весни », - посміхається Олексій.
Дослідницькі роботи в галузі природничих наук представили також 11-класниці Світлана Ковалик з Марганця і Римма Юнусова з Дніпропетровського району. У дівчат - четверте місце. Вітаємо всіх винахідників і раціоналізаторів Дніпра й області зі святом - Днем винахідника і раціоналізатора! Творчих Вам успіхів

Тетяна Мищенко, завідуюча патентно-технічним відділом



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

середа, 20 вересня 2017 р.

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

"Другий сад" Лазаря Глоби 


Початок нинішнього парку, як і парку Шевченка, заклав в кінці XVIII століття відставний запорізький осавул Лазар Глоба. Після того, як Потьомкін викупив "верхній" маєток Глоби на горі, останній перебрався в свій "нижній" маєток, де теж ріс фруктовий сад.
Близько 1793 року старий козак помер. Точний час і обставини його смерті залишилися загадкою. З чуток, йому було більше ста років. Відомо точно, що в 1795 році  спадкоємці Глоби продали ділянку полотняної фабрики - найбільшому підприємству нового Катеринослава.
Могила Глоби з часом загубилася. Уже в середині XIX століття нібито на місці його поховання встановили простий кам'яний обеліск з лаконічним написом: "Запорожцю Глобі - Засновнику Саду". З плином часу і цей скромний пам'ятник зник. Тільки  у  1972 році на ймовірне місце поховання поставили цікавий пам'ятник - старий запорожець садить маленький дубок. Тут же - кенотаф з пам'ятним написом. Над пам'ятником розкинув свої гілки справжній двохсотлітній дуб.
Виникнення Катеринослава кардинально змінило характер  та течію місцевого життя. Фруктовий сад на короткий час прийшов в запустіння, щоб потім перетворитися в Катеринославський Казенний ботанічний сад.

"Вчений німець" Адам Гуммель
Ім'я Адама Гуммеля нічого не скаже жителю сучасного Дніпропетровська. Адже саме ця людина фактично створила в Катеринославі Казенний ботанічний сад і керувала ним майже сорок років. Автори публікацій і називають його по-різному: Гуммель, Гумтель, Туммель, Туміль ...
Архівні документи відкривають завісу таємниці над цією "напівміфічною" особистістю. Адам Андрійович Гуммель (Hummel) народився в німецькому місті Майнгейм на Рейні. Приїхавши до Катеринослава, він став головним садівником Катеринославського казенного саду з 1807 року  до середини 1840-х років. Помер  у 1848 році від холери, яка лютувала тоді в Катеринославі.
[…]
За свою діяльність Адам Гуммель неодноразово "удостоювався Найвищих пожалувань" - нагороджений срібною та золотою медалями та подарунками - дорогоцінним перснем і годинником. У 1839 році йому видали 1000 рублів асигнаціями з казначейства.
Про останні роки життя і обставини смерті А. Гуммеля відомо дуже небагато. Невідомо і місце його поховання. Не вдалося знайти його портрет. І.А. Акинфієев наводить  у  1889 році  такі дані: "По словам Анны Семеновны Гуммель, вдовы от младшего сына садовника А. Гуммель, последнему в начале жилось не хорошо в Екатеринославе, к концу же, т.е. в сороковых годах, он пользовался большими удобствами и почетом и неоднократно удостоен был Высочайших подарков: так еще и теперь сохранились у его детей золотые часы - подарок Императора Александра І. В последние два три года он по старости не заведывал уже садом и умер 75 лет от холеры, бывшей в 1848 году".
Катеринославський старожил Микола Риндовський  у  1887 році  писав, що садівник Гуммель "представлял идеал прежнего типа немца по честности, трудолюбию, неутомимой заботливости о вверенном ему деле и отличному знанию своего дела. 
У першій половині XIX століття Казенний сад називали "Капітальною пам'яткою" Катеринослава. Тоді сад займав всю ділянку між …проспектом Карла Маркса (зараз пр. Дмитра Яворницького), вулицями Комсомольській (Українського козацтва), Шмідта і Сєрова - всього близько 40 десятин.

(далі буде)
Максим Кавун
Фото: Міський сад,  зараз парк ім. Лазаря Глоби, кінець XIX-го, початок  XX-го сторіччя.

Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



 Більше про бібліотеку  тут
 Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter

вівторок, 19 вересня 2017 р.

Світ знань нових видань

Горобець, Віктор. Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції [Текст] / В. Горобець. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2017. - 447 с.: іл.: фото

Книга доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки України, завідуючого відділу соціальної історії Інституту Національної академії наук України, відповідального редактора альманаху «Соціум» Віктора Горобця. «Світанок української держави» присвячена одному з найяскравіших і водночас найбільш драматичних періодів вітчизняної історії – добі визвольних змагань козацтва середини XVII століття, після яких постала Українська козацька держава, а потім – сто років відчайдушної, жертовної боротьби за зміцнення й розбудову власної країни. 
Це чесна розповідь про величні й героїчні справи, доблість, жертовність, доленосні державні рішення і мудрість, що випередила час, а також про ганебні прояви героїзму, легкодухості й слабкості, недалекоглядності, зрадливості, підлості й жадібності. Розповідь про те, як вирішувалась історія України в її золоту добу, коли поняття «воля», «Право», «гідність», «незалежність» були сенсом життя.
Видання адресовано широкому колу читачів. 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 18 вересня 2017 р.

Неймовірно, але правда


Загальна кількість передплатників у 1891 році склала 541 особу. Взагалі щомісячне число досить високе: найбільша кількість - 215 в грудні, найменша – 151 у липні, середня цифра дорівнює 177 осіб.  Серед книг затребуваних передплатниками у відділах найбільшою популярністю користувалася белетристика, біля 40% загальної кількості запитів, далі журнали – більш ніж 50% та книги дитячого відділу - близько 8%. Запит же на документи спеціально-наукового відділу вкрай незначний, а по деяким відділам і взагалі відсутній. Незначний запит можна пояснити як відсутністю в місті вищих навчальних закладів, так і  відсутністю в Бібліотеці окремих кабінетів для занять, та й тими обставинами, що підбір книг у відділах далеко не повний. Загальна ж сума запитів протягом року дорівнювала 26056.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1891 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типолитогр. Губерн. Правления, 1893. - 30 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=13 (дата звернення: 03.07.2017). – Загл. с экрана



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter


пʼятниця, 15 вересня 2017 р.

На долоні історії

Юрій Литвин:
«Мій вірш підвівся над тюремним дахом. 
 І ось летить!...
Летить Чумацьким шляхом».

(продовження)


Литвин став жити у Барахтах, працював на заводі холодильників у Василькові, одружився. За “нестандартні” розмови влада пригрозила йому новим ув’язненням, якщо  він не залишить Україну. На кілька років він  виїжджає до Сибіру. Тільки він  повернувся додому 1974 року, як його  пов’язали за “розповсюдження наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський лад”. Йому інкримінували саме його вірші.
Коли сьогодні читаєш його поезію, то  в ній  пронизлива сила добра, трагізм почуттів, глибока ніжність.  Нічого з того, що інкримінувалося йому,   в творчості Литвина  не існує. Лише щирість у висловлюванні своєї думки та велика любов до  людства й України.
«Коли в оці рядки зануриш очі,
І раптом біль – нема якого гірше…
Читачу, знай, не слово то, не вірші –
То моє серце в тобі тріпоче…»
Ось такі рядки «паплюжили» радянський лад.
І ще….
«Немов одірваний шматок живого тіла,
Тремтяче серце різонувши болем, 
Мій вірш підвівся над тюремним дахом.
 І ось летить!...
Летить Чумацьким шляхом».
Коли у Комі на розподілі “робочої сили”  в нього запитали про спеціальність,  він відповів: «Поет». “Поэт? — здивувався начальник.— Поэты мне не нужны. Пойдешь таскать бетон» і злобно засміявся. Режим перебування у таборі був тяжким. Наглядачі ходили з гумовими кийками, застосовуючи їх на власний розсуд. Литвин захворів, переніс складну операцію на шлунку.
Після звільнення  він знову оселився в Барахтах. Жив без права виїзду із села. По Україні розпочалися масові арешти учасників Гельсінкської групи, не було кому працювати.  До Литвина звернулися з проханням, активізувати правозахисну діяльність. Саме тоді, він  пише статті, які високо цінував генерал-майор Петро Григоренко та інші українські правозахисники. Розголосу набуло наукове дослідження “Правозахисний рух на Україні, його засади та перспективи” (квітень 1979 року). У цій статті він зазначає як доконаний факт існування  саме українського правозахисного руху, він пише про те що інакодумство в тоталітарних країнах не має ні фактичного, ні юридичного права на існування, на суспільне самовизначення і наголошує – «захист прав і свобод людини без захисту прав і свобод нації не має під собою грунту».  
Таким чином, Литвин намагався поставити правозахисний рух на міцну ідейну основу, шукав його витоків у природному волелюбстві нашого народу, в тривалій національно-визвольній боротьбі, в унікальному явищі — козацькій республіці.

(далі буде).



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter
Замовити книги можна  тут

четвер, 14 вересня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Войнич, Этель Лилиан. Сними обувь свою [Текст] / Э. Войнич.- СПб. : АСТ, 2008. - 544 с.

Большинство из нас всю жизнь пытается убедить окружающих, что мы умнее или лучше, чем на самом деле, не правда ли? Вы же притворяетесь перед людьми глупой, а перед самой собой – скверной. Кого вы хотите обмануть? Ангела, ведущего запись ваших грехов? Ничего не выйдет, дорогая: он жил долго, и ему знакомы все эти штучки.

Книга, про яку можна скласти дуже суперечливе враження, але безперечно одне - залишитися байдужим до неї просто неможливо. З початку оповіді головна героїня - Беатрис, викликає відторгнення своїм цинізмом і спокійним лицемірством, в якому немає страху, тільки чіткий розрахунок. Однак її хід думок заворожує і не дозволяє відірватися від книги ні на мить. Розкриття всіх тонкощів характеру і причин, що спонукають її думати певним чином, захоплює. Спостереження за еволюцією її поглядів на людські емоції і стосунки можна віднести до рідкісних задоволень. Просто дивно, яку владу над людиною і її життям мають думки, і в яку емоційну прірву вони можуть скинути людину без її ж відома.
Неможливо обмежитися тільки одним прочитанням цієї книги, до неї повертаєшся раз по раз, і кожен раз знаходиш відповідь саме на те питання, яке мучить в даний момент.

Олександра Прокоф'єва, завідувачка відділу документів іноземними мовами



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут