Сторінки

Показ дописів із міткою читання ДОУНБ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою читання ДОУНБ. Показати всі дописи

середа, 3 червня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Павич,  Милорад.  Остання любов у Царгороді [Текст]  : посібник для ворожіння /М.Павич; переклад. з серб. Н. Чорпіта. - Харків : Фоліо, 2018. - 159 с. : іл. - (Карта світу). 

Як карта ляже…

Сербський письменник Милорад Павич запрошує читача у справжню постмодерністську гру, де не цурається літературних містифікацій, кодування і приховування смислових пластів. Твір «Остання любов у Царгороді» може здатися дивним романом-довідником, з цікавими нісенітницями та оригінальними художніми засобами. Унікальність книги полягає в тому, що це – своєрідна романізована інтерпретація карт Таро, в якій кожна карта стала окремою історією з певною символікою та значенням. Від того, як ляжуть магічні карти, залежить подальший розвиток сюжету й кінцевий характер розв'язки. Таким чином, читач наче бере участь в створенні сюжету, насолоджуючись не тільки читанням, але й захоплюючою грою.
Дія роману припадає на кінець XVIII - початок XIX ст., на епоху Наполеонівських воєн і рококо, протікає на великих просторах від річки Ельби до Венеції, від Трієста до Царгорода. У творі багато незвичайних, ні на що не схожих образів, які вражають сміливістю й пронизливою точністю. На сторінках книги багато уваги приділено темі війни, політики та сенсу життя. Багатство неповторної мови Павича зачаровує та приголомшує, окремі філософські фрази назавжди залишаються в душі, змушуючи повертатися до них подумки знову й знову.
Особисто для мене – це Книга-настрій, в якій письменник перетворив літературний простір на світ чарівної казки, в якому головним чудом є читання. До неї можна повертатися знову й знову, через бажання ще раз зустрітися з героєм, побути з ним довше, точніше – вічність і один день.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрібібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


пʼятниця, 30 листопада 2018 р.

На долоні історії

Оскар Уайльд: «Я зовсім не хочу знати, що люди говорять за моєю спиною. Це занадто мені лестить»
(закінчення)

Через новий роман, який затьмарив голову, драматург майже залишився без грошей. Він полюбляв шикувати та розкидуватись грошима, та його нова пасія вимагала ще більших трат. Саме через нову любов письменника починають шантажувати. Не обійшли цей вид занять і батьки його коханої людини. Щоб сховатись від цього, чоловік часто подорожує за кордоном. Однак, довго ховатись естет не зміг, і, не витримав натиску, припустився помилки. Оскар Уайльд подає до суду на свого опонента за наклеп. Але він програв. Маркіз Куінсберрі, (а саме він був опонентом) подав зустрічний позов, виграв справу і естет був заарештований. Вайлд отримав максимально тяжкий вирок – два роки каторжних робіт. 
Друзі та сім’я відвернулись від нього. Дружина не подала на розлучення, однак разом з дітьми змінила прізвище та виїхала з країни. Вона з’являється в житті чоловіка лише два рази– щоб дозволив узяти опіку над дітьми та сповістити про смерть його матері. 
В’язниця зовсім зломила драматурга.
У 1897 році він, нарешті, відчув смак свободи, але гіркий, адже Оскар залишився зовсім один -  бідний та ображений… Справжнє усвідомлення самотності прийшло після листа від коханої йому людини, яка ні разу не навідала естета, зі словами: «Коли ви не на п’єдесталі, ви нікому не цікаві…». 
Можливо, саме після цих слів письменник пише лист-сповідь «Epistola: In Carcere et Vinculis» («Послання: у вязниці та оковах»). Пізніше, його найближчий друг Роберт Росс перейменує її в «De Profundis» («З глибини»). Саме так починається 129-й Псалом…
Уайльд живе лише за рахунок дружини, точніше, на ті гроші, що залишились після розпродажу усього його особистого майна.
Драматург змінює справжнє ім’я на псевдонім Себастіан Мельмот і пише твір останніх років свого життя – «Баладу Регінгської вязниці».
У 1900 році Оскар сильно захворів на інфекційну хворобу, що призвела до менінгіту. Це стало причиною смерті видатної людини 30 листопада того ж року. Саме від цієї ж хвороби колись, у віці десяти років, померла і сестра естета – Ізола, якій він, у 1881 році, присвятив вірш «Requiescat». 
Він був похований на кладовищі Баньо в Парижі, і лише у 1910 був перепохований на цвинтарі Пер-Лешез. На його могилі встановили статую крилатого сфінкса, на честь однойменного твору автора. До нього постійно приходять прихильники, цілують статую та кладуть квіти. Навіть досі існує легенда, що той, хто поцілує сфінкса, знайде своє істинне кохання.
Особливо в наш час образ Оскара Уайльда не забутий, а навіть навпаки, він ніби отримав друге життя – у театрі і кіно, віршах та повістях, піснях і операх.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 23 листопада 2018 р.

Що читають бібліотекарі

Девиль, Александра. Письмо Софьи [Текст] : роман / А. Девиль. - Харьков ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2012.- 381 с. 

Олександра Девіль - витончена письменниця, яка з невимушеною легкістю зможе перенести Вас в інший час, в інше століття, та й в інше життя.
Події роману відбуваються на початку дев'ятнадцятого століття, коли вищим піком романтики були листи, такі довгоочікувані і дорогі. Тоді за улюблену жінку билися на дуелях, а дівчата були вірні єдиному і коханому. В ті часи любові і взаємності чекали роками, під вікнами співали романси і серенади... Лише так вимірювалася любов - така сильна, щира, і на все життя.
Софія - освічена і гарна дівчина, але вона - позашлюбна дочка пана і кріпачки. Зберігши вірність своєму нареченому і відмовивши одному бравому гусару, вона нажила собі небезпечного ворога. Заїжджий донжуан покликаний лише для здійснення чужої помсти. Він шантажує збезчещену їм дівчину необережно написаним листом. Наречений дізнається про її ганьбу. На наступний день призначена дуель ...
Дана книга чимось нагадує "Війну та мир" Л. Толстого або "Каву в тональності кардамону" Н. Гурницької.  В ній, попри видуманих персонажів, траплялись й історичні постаті, такі як Кутузов, цар Олександ І, Каразін, Наполеон, Стендаль та інші. Основна тема роману - якщо людям суджено бути разом, попри усі лиха та негаразди, доля їх зведе знову. Над книгою можна багато про що порозмислити, тому усім дівчатам я раджу її прочитати. 

Ніна Григорівна Тарянік, провідний бібліотекар патентно-технічного відділу.

вівторок, 20 листопада 2018 р.

Світ знань нових видань

Галичин, Николай Егорович. 
Легенды Великого Луга [Текст] : по мотивам сказов знахаря Еремея / Н. Е. Галичин. - Херсон : Гринь Д. С., 2017. - 220 с.

«Легенды Великого Луга» - це книга, написана за мотивами оповідей знахаря Дніпровських плавній Єремія. З ним більше п'ятнадцяти  років спілкувався автор даного видання – Микола Галичин. 
Він вбачав у розповідях травника містичні сюжети для своїх творів, що присвячені темам козацтва, Нікопольщини та Великого Лугу. Кожна з його робіт розкриває знання про наших предків та історичні події минулих століть.
Книга потрапила до фонді ДОУНБ у дарунок від КЗ "Нікопольська міська ЦБС".



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

На долоні історії

Оскар Уайльд: «Я зовсім не хочу знати, що люди говорять за моєю спиною. Це занадто мені лестить»

Письменник та поет, якого вважали занепалим янголом свого часу. Завжди вишуканий та інтелігентний, його обожнюють та цитують… 
А помер  він нікому не потрібним, зломленим, бідним…
Дитинство майбутнього драматурга останнього періоду Вікторіанської епохи минуло в Дубліні, столиці Ірландії. Він народився 16 жовтня 1854 року у багатій сім’ї лікаря та поетеси. Деякі джерела стверджували, що Оскар Уайльд (Вайлд) народився у 1856 році, однак цей факт було спростовано завдяки листу його мами від 22 листопада 1854 року,  де чітко сказано: «… в цю саму хвилину качаю колиску, в якій лежить мій другий син – немовля, якому 16-го числа виповнилось місяць і який вже такий великий, славний та здоровий, немов йому цілих 3 місяці. Ми назвемо його Оскар Фінґал О'Флагерті Вілс Вайлд. Чи не правда, в цьому є щось величне, туманне та осіанічне ?..».
А чому ж взагалі виникло це питання? Пов’язано це з тим, що майбутній прозаїк, коли закохувався, завжди скидав собі два роки і навіть зробив таку правку у свідоцтві про одруження.
Однак, повертаємося до його дитинства.
В їх родині панував культ краси, який багато в чому визначив погляди молодшого Уайльда.
До 10 років хлопець навчався, як і його старший брат Уільям, вдома, після разом пішли навчатись у Королівську школу Портора, по закінченню якої отримав королівську стипендію і поступив у Трініті-коледж в Дубліні, де йому вручили золоту медаль Берклі - найвищу нагороду за успіхи у вивченні давньогрецької мови. З 1874 по 1878 році Уайльд навчався в Оксфордському університеті, закінчивши навчальний заклад з червоним дипломом.
Та під час навчання в його сім’ї  трапилось горе. Поки мати боролася за права і свободи Ірландії, приймала участь у революційних рухах, батько заробляв репутацію гарного лікаря та бабія. В якийсь момент, на нього подали до суду, звинувачуючи у спробі насильства. Довгі судові тяжби зруйнували сім’ю і мати подала на розлучення. Не дивлячись на це, діти дуже любили своїх батьків і узяли від них лише найкраще. Сам Вайлд молодший вмістив у собі батьківську працьовитість та мамину харизму і естетичний смак.  Саме в Оксфорді формується його образ денді, через що постать майбутнього естета почала огортатись плітками та чутками. Він ніколи не руйнував їх, адже, як вважав сам хлопець – «Істини у житті людини не його справи, а легенди, які його оточують. Ніколи не треба руйнувати легенди. Крізь них ми можемо смутно розглянути справжнє обличчя людини». 
У роки навчання Оскар вперше подорожує до Італії та Греції і, натхненний цим, пише першу свою поему «Равена», за що  отримав університетську премію. 
У 1878 році майбутній письменник переїздить до Лондону і легко вривається у світське життя цього міста. Саме Уайльд починає диктувати моду для інтелігенції та аристократії, його цитували та обговорювали. Сьогодні, як і в той час, Уайльда вважають найдотепнішою людиною Англії.

Як далі склався творчий шлях Оскара Фінґала О'Флагерті Вілса Вайлда – ви дізнаєтесь наступного тижня.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

вівторок, 13 листопада 2018 р.

Світ знань нових видань

Кустов, Сергій.   Козаки, сполом! [Текст] / С.  Кустов. - Нікополь, Принтхаус «Римм», 2016.- 88 с.


«Козаки, сполом!» - це реалізація проекту «Львів- Нікополь: творча співдружність», що  присвячений історії вільних республік XVI-XVII ст.- Січей та людей, що несуть у собі козацький дух.
Твір розкриває життєвий шлях хлопців, які хотіли стати справжніми козаками, а сюжет містить переплетіння реалій із повір’ями про нечисту силу.
Видання супроводжується малюнками дітей, які живуть та навчаються у Нікополі.
 Книга потрапила до фондів ДОУНБ в дарунок від КЗ "Нікопольська міська ЦБС". 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 6 листопада 2018 р.

Світ знань нових видань

Кириченко, Галина. Ікони мучениці [Текст] / Г.  Кириченко. - Харків : Панов, 2017. - 84 с.

Книга-проект Галини Кириченко  «Ікони мучениці» написана як пам’ятка людству про духовність та святість, що присутні ще в нашому світі. Документ потрапив до фондів ДОУНБ як дар КЗ "Нікопольська міська ЦБС".
Вона містить в собі трагічні історії священних образів, що  вдалось зберегти завдяки духовенству та їх прихожанам. За їх допомоги було знайдено та реставровано велика кількість богомазів, основна частина з  них відносяться до часів Козацтва та самої Запорізької Січі.
Дане видання вміщує зображення цих реліквій у вигляді фото та стародавніх малюнків із зазначенням цікавих деталей.   Вони відображають нелегку долю кожного рарітету, наприклад, ікони із затопленого храму. 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 30 жовтня 2018 р.

Світ знань нових видань

Твір «Маленький Чіно та його величезна сміливість» був створений психологом Галиною Павленко для молодих батьків, щоб допомогти їм у подоланні страху їх дітей від розлуки з мамою. Автор добре розуміє цю проблему з власного досвіду, бо вона виховує двох синів. Книга, завдяки художнику Катерині Босенко, яскрава, усі малюнки добре відображають емоції головного героя – лоша Чіно, та його друзів, які уособлюють в собі звичайних дітей, що бояться відірватись від матері, бо страх залишитися одному дуже великий. Цей твір відкрито показує як можна подолати цю проблему, наводячи рекомендації з цього приводу не лише для батьків, а й для вихователів та викладачів, які також працюють з маленькими діточками.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 23 жовтня 2018 р.

Світ знань нових видань

Базарянінов, Володимир.   Суто чоловіча школа [Текст] /  В. Базарянінов. – Дніпро: ЛІРА, 2017. – 228 с. : фото. 


Історія середньої школи №19 м. Кам'янське , що почалась у післявоєнні роки, дійсно заслуговує на вашу читацьку увагу. Це не лише історія крізь долі учнів, їх досягнення, що перевершили самі сміливі очікування, це історія міста через скарбничку подій, традицій, переживань, становлень особистості. Розкривається вона й завдяки архівним фото,  що дають стовідсоткову атмосферу часу. 
Випускники стали вченими, журналістами, письменниками, перекладачами, енергетиками, педагогами, вони  втілювали у життя  ті знання та уроки, що отримали у стінах рідної школи. Вони відбулися. Перш за все, як особистості, водночас, й, як фахівці.  Але за всі роки після випуску, вони зберегли бажання спілкуватись і,   коли дружба триває 70 років - це багато про що говорить.
Кожна школа, напевно має свою історію . В вас є нагода перегорнути сторінки однієї з них. 



 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
 Замовити книги можна тут

четвер, 27 липня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Слабошпицький, Михайло. Марія Башкирцева (Життя за гороскопом) / М. Слабошпицький ; передм.: П. Загребельний. – К.: Ярославів Вал, 2008. – 272 с.: іл.

Мене не так часто беруть за душу і довго не відпускають книги письменників, написаних про людські особистості, романи-есе. Можливо в силу моєї професії.  Я більше люблю детективи та так звані «дамські» романи. Та довелося мені прочитати книгу Михайла Слабошпицького «Марія Башкирцева (Життя за гороскопом)», мабуть тому, що Марії було присвячене засідання клубу «Літературна вітальня». Зацiкавило і те, що її доля пов’язана з Україною.
Мене ця книга повела в інше життя. Я не зупинилась, доки не прочитала останню сторінку. Трагічна доля молодої художниці стала мені близькою. Головна героїня прожила коротке життя – всього 26 років. Та встигла дуже багато. Талановита художниця та письменниця – її полотна зберігаються  в найвідоміших музеях Франції, України, Росії, а знаменитий щоденник, написаний французькою, свідчить про неабиякі літературні здібності. Він став справжньою сенсацією в літературному і художньому світі Франції і Росії XIX століття.
Я хотіла б жити з нею у Франції у той час, познайомитися з багатьма видатними особистостями, які жили в той час, разом гуляти по чарівному місту, купувати розкішний одяг, зустрічати весну. Героїня розуміє, що їй залишилося зовсім мало часу і цінує кожну мить.
Вона зустріла своє кохання. Цією людиною був її вчитель Жюліан Бастьєн Лепаж.
Незвичайно починається і закінчується ця книга. Та не закінчується бажання глибше пізнати цю чудову дівчину. Я обов’язково  знайду і прочитаю все про неї. Недарма я бібліотекар.
Незвичайна мова написання книги. Вона пливе гладенько, мов човник, авторський текст перемежається з розповідями Марії Башкирцевої. 
Кажуть, останніми словами, які вона вимовила, було: «Мені так хочеться гавронських вишень і яблук…» (с. Гавронці, нині диканського району Полтавської області України).

Валентина Філіппович, провідний бібліотекар відділу документів з питань мистецтв



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут