Найбільше цього свята чекали, звичайно, діти. По дворах ходили ряджені, тобто переодягнуті люди. Хтось один з них завжди був у костюмі святого Миколи. Ходили вони по дворах і роздавали солодощі. В основному це були пряники, зроблені у вигляді силуету святого Миколи, так звані миколайчики, і справжні різки. Слухняні діти отримували солодощі, а бешкетникам спершу показували різки, але потім, узявши з них обіцянку добре поводитися весь рік, теж обдаровували подарунками.
І, звичайно, не обходився цей день без ворожіння.
Не можна сказати, що існує якийсь особливий вид ворожінь в цю ніч. Дівчата можуть гадати про судженого, про справи сімейні, про достаток. Дуже важливо проводити всі ворожіння ввечері або навіть вночі. Найкраще, щоб для цього процесу зібралося кілька дівчат.
Споконвіку у ворожіннях допомагали предмети, в яких, як стверджували народні повір’я, зосереджена якась сила. Використовували взуття та спідниці, кільця, голки, гребінці, дзеркала. Але ці предмети «працюють» тільки в певні чарівні ночі. До такого часу відноситься і 19 грудня — день Святого Микола Чудотворця.
Перед початком ворожіння важливо вийти з-під захисту свого оберега. Це означає, розв’язати на собі всі вузли, зняти пояса, розпустити волосся, роззутися, також зняти натільний хрестик. Щоб захистити себе від потойбічних сил дівчата малювали навколо себе коло.
Отже, запасаємось солодкими подарунками та не забуваємо покласти гостинець від Миколая під подушку своїм рідним.
Поділюся традицією, яка вже давно є у нашій родині. Кожного року один одному ми даруємо теплі шкарпетки. Бабуся дарує в’язані своїми руками, у яких кожна петелька вив’язана з любов’ю, та просякнута теплом її рук. Навіть тепер, коли ми далеко від бабусі, вона присилає подаруночки, тим самим вони стають ще дорожчими, та бажанішими. Та по особливому зігрівають у холодні зимові вечори.
А у вас є свої традиції? Поділіться з нами!
Більше про бібліотеку тут
