Сторінки

пʼятницю, 28 лютого 2020 р.

«Літературні історії поза часом та кордонами»

Олександер Тисовський (псевдоним Дрот., 1886- 1968)  - педагог ,  основоположник і організатор «Пласту». Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, Тисовський опрацював виховну систему «Пласту», як організації молоді «для всебічного і патріотичного самовиховання», метою якої є гармонійно розвинена людина і повноцінний громадянин. Основним елементом у вихованні молоді , за Тисовським, є  ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов’язку , головну увагу він покладав на самовиховання при допоможній ролі  виховника в «Пласті».
(закінчення)

Окрім таборів, відбуваються акції різного спрямування — спортивні змагання спартакіади, змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв» та «Осінній рейд», Фестиваль пластової творчості «День пластуна», міжнародний захід «Вифлеємський Вогонь Миру», інтелектуальні змагання «Орликіада» та інші.
Щороку пластуни беруть участь у акції «Вифлеємський Вогонь Миру», розповсюджуючи вогонь по всіх містах України. Вогонь пластуни отримують від польських скаутів - харцерів.  
В квітні 2018 року було оголошено про початок краудфандингової кампанії і плани створення та розвиток 50 нових осередків, перш за все у тих регіонах, де Пласт є менш чисельним – в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Чернігівській, Кіровоградській областях. Діяльність у Донецькій та Луганській областях буде більш зосереджено на розвиток громадянського суспільства, реалізацію освітніх і виховних проектів. Частину коштів буде інвестовано на  ремонт тренінгового центру в селі Вишнівчик Львівської області.
На початок ініціативи організація налічувала 137 осередків, 5907 пластунів віком від 6 до 17 років і 1912 волонтерів. Найчисельніші осередки «Пласту» розташовані у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. У планах організації – аби у 2025 році чисельність пластунів зросла до 20 тисяч

Видатні пластуни:
Бандера Степан Андрійович
Гайда Павло Ігорович
Гавдида Іван Михайлович
Гаврилишин Богдан Дмитрович
Гузар Любомир
Ґудзяк Борис
Колесса Микола Філаретович
Кук Василь
Лебідь Микола
Логуш Юрій
Роман Воронка
Ростислав Волошин
Ребет Лев
Старосольський Юрій
Стефанишин-Пайпер Гайдемарі
Тисовський Олександр
Фіґоль Атанас
Франко Петро Іванович
Шухевич Роман
Черник Федір
Чмола Іван
Янішевський Василь
Квітка Цісик

Якщо вас зацікавила ця монографія, ласкаво просимо завітати до Канадсько – Українського Бібліотечного Центру за адресою: пр. Д.Яворницького,18, 2 поверх, к. 20



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 27 лютого 2020 р.

Що читає бібліотекар

Мойес, Джоджо. Корабль невест: роман / Д. Мойес; пер. с англ. О. Александровой. – М.: Иностранка : Азбука-Аттикус, 2016. – 540 с.
«Запам'ятайте: армія ніколи не відправить вас до місця призначення,
 попередньо не впевнившись, що «цей чоловік» вас чекає. 
Коротше, вважайте, що ви просто посилка, яку відправляють поштою»

Прочитавши книгу Джоджо Моєс я ще раз переконалася, що твори, в основі яких лежать реальні події, набагато цікавіші, тих, які повністю вигадані автором. В основі роману лежить реальна історія з життя бабусі письменниці, яка після закінчення Другої світової війни у 1946 році, прибула з Австралії до Великої Британії, як дружина англійського солдата. Маючи в запасі захопливу та романтичну сімейну легенду, автор доповнила роман багатим документальним матеріалом.
Читаючи книгу, кожен має унікальну можливість разом з 655 нареченими подолати шлях у багато тисяч миль і днів, познайомитися з долею чотирьох головних героїнь, дізнатися про історію авіаносця та назавжди запам’ятати історію ніжного та чуттєвого кохання.
Серед конкурсу краси, лекцій про традиції та звичаї Англії, що організовані на кораблі, спостерігаються життєві перепитії дівчат, які сповненні любові й болю, ненависті й каяття, приреченості й взаєморозуміння. «Корабель наречених» - книга про сильних та шляхетних чоловіків, відчайдушних та відважних жінок, жіночу дружбу і, звичайно, про кохання.


Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 26 лютого 2020 р.

Винахідники, віват!

Моссаковський Володимир Іванович – вчений, педагог, особистість.


«Зіркою першої величини сіяє на академічному небосхилі постать видатного вченого-механіка й педагога академіка НАН України Володимира Івановича Моссаковського»
Борис Патон


Володимир Іванович Моссаковський – видатний учений-механік, талановитий педагог, академік НАН України, Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин м. Дніпропетровська, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений професор і Почесний ректор Дніпропетровського національного університету, Лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки та Премії Ради Міністрів СРСР, член Національного комітету з теоретичної і прикладної механіки, Людина 2000 року за оцінкою Міжнародного Інституту (Кембрідж, Велика Британія). Володимир Іванович Моссаковський з 1964 по 1986 рік очолював Дніпропетровський державний університет. Вчений заснував кафедру прикладної теорії пружності. Він 36 років завідував цією кафедрою. Моссаковський був організатором і науковим керівником проблемної науково-дослідної лабораторії міцності і надійності конструкцій ДНУ. Автор понад 270 наукових праць, з яких 7 монографій. Під керівництвом вченого захищено 11 докторських та 47 кандидатських дисертацій. Володимир Іванович став одним із фундаторів і керівником відомої в Україні і далеко за її межами Дніпропетровської наукової школи механіки.
Моссаковський нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани», За Мужність, медалями «За бойові заслуги», «За взяття Берліна», «Маршал Г.К. Жуков», Почесними грамотами Верховної Ради України та багатьма іншими високими відзнаками. Ім'я Моссаковського занесено до Книги Трудової Слави Дніпропетровщини.
Його наукові розробки в галузі математичної теорії пружності, з проблем міцності й стійкості конструкцій, механіки суцільного середовища відзначалися фундаментальністю підходу, масштабністю проблематики, справжнім новаторством і оригінальністю мислення.
Народився Володимир Іванович 27 серпня 1919 року в м. Мелітополь у сім'ї службовця. Після закінчення в 1939 році Дніпропетровської середньої школи №38 із золотою медаллю вступив до фізико-математичного факультету Дніпропетровського державного університету. У цьому ж році його призвано до Червоної Армії, а потім Володимира Івановича зі строкової служби призвано на Велику Вітчизняну війну. Бойові заслуги Моссаковського відзначені орденом Червоної Зірки та медалями.
Повернувшись з фронту він у грудні 1945 року був поновлений на першому курсі ДДУ. За 11 років Володимир Іванович пройшов шлях від першокурсника до доктора наук. Пройшовши всю війну, досяг вершин визнання, слави і при цьому зберіг високу інтелігентність і скромність.
Моссаковський - неординарна особа, оточував себе завжди цікавими людьми. На кафедрі, яку він очолював, працювали і шахіст, і альпініст, і любитель-археолог, і політолог. Обійнявши посаду ректора університету, навколо нього була згуртована команда з діловою хваткою. При появі ректора в навчальних корпусах усі, не зайняті в учбовому або виробничому процесах, боялись потрапити йому на очі.
Десятки років життя вчений віддав університету. Він щедро передавав студентській і науковій молоді свої знання та багатий досвід. Володимир Іванович виховав численний загін учених і висококваліфікованих спеціалістів-практиків. 
Важко переоцінити вклад у розбудову та розвиток Дніпропетровського держуніверситету, який за роки його ректорства став одним із провідних університетів СРСР.
Володимир Іванович плідно співпрацював з КБ «Південне». За його наукового керівництва і активній участі було розроблено унікальні методики розрахунку міцності й надійності бакових конструкцій, що в розрахунковій практиці конструкторського бюро стали загальновизнаними. Це дало можливість перейти до створення принципово нових класів конструкцій ракетної техніки – основи стратегічних озброєнь країни.
14 липня 2006 року серце видатного науковця зупинилось. Вченого  поховано на центральній алеї цвинтаря на Запорізькому шосе м. Дніпропетровська.
Невичерпна творча фантазія видатного вченого і зараз служить прикладом його численним учням. Він підкорював всіх чарівністю свого розуму. Володимир Іванович був людиною мрії та ідеї! Такі люди, як В.І .Моссаковський – гордість нашої держави.


Завідувач патентно-технічним відділом Тетяна Мищенко




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах Facebook Twitter

вівторок, 25 лютого 2020 р.

Світ знань нових видань

Токолов, Евгений Иванович. Тайны за открытым занавесом. Летопись Академического симфонического оркестра Днепропетровской областной филармонии имени Леонида Когана / Е. И. Токолов. – Днепр, Журфонд, 2018 .- 168 с.

До книги увійшли тексти - спогади автора, Євгенія Токолова, і збережені ним документи про історію Академічного симфонічного оркестру Дніпропетровської обласної філармонії імені Л. Когана, музикантів і диригентів різних поколінь. Кожна глава присвячена новим періодами в житті оркестру, які асоціюються з іменами заслужених діячів мистецтва.
Окремий інтерес - до глави, присвяченій гастролям по Європі і додаткам, в яких вказані історичні довідки про родоначальника музичної культури в Катеринославі Джузеппе Сарті, будівлю сьогоденної Філармонії, коротку історію відкриття місцевого музичного училища, скрипалів Левів та багато іншого.
Оформлення книги представлено копіями фотографій, плакатів, афіш, програм, різними графічними джерелами з особистих архівів автора і редактора, артистів оркестру та фотографа Олександра Волока.
Видання стане у нагоді усім, хто цікавиться культурною і музичною спадщиною нашого краю.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 24 лютого 2020 р.

Неймовірно, але правда

В Правилах для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки зазначено, що передплатник, який не повернув документ у зазначений термін, платить штраф у розмірі 5 коп. за кожен примірник книги, газети чи журналу за кожен день затримки. Джерела видані абонентам та не повернені протягом двох місяців, вважаються втраченими і вартість їх повертається із застави. Саме тому видача з бібліотеки книг, вартість яких перевищує заставу, дозволяється лише при внесенні додаткової тимчасової застави в розмірі вартості виданих документів.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 24.02.20). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 21 лютого 2020 р.

«Літературні історії поза часом та кордонами»

Олександер Тисовський (псевдоним Дрот., 1886- 1968)  - педагог ,  основоположник і організатор «Пласту». Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, Тисовський опрацював виховну систему «Пласту», як організації молоді «для всебічного і патріотичного самовиховання», метою якої є гармонійно розвинена людина і повноцінний громадянин. Основним елементом у вихованні молоді , за Тисовським, є  ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов’язку , головну увагу він покладав на самовиховання при допоможній ролі  виховника в «Пласті».
(продовження)

Пластун повинен жити за Пластовим законом. Обов'язок жити за пластовим законом — обов'язок щодо самого пластуна. Він має не лише знати пластовий закон, але свідомо прагнути до ідеалу, який окреслений у законі.
Обов'язок слухатись пластового проводу показує, яке значення надає Пласт громадській дисципліні. Складаючи присягу з власної волі, юнак визнає силу законності, що панує у його громаді. Граючи у пластову гру, ми звикаємо до полслуху законові та провідникові, до гри за правилами. І це визнання юнаки понесуть у життя, у свою державну спільноту.Слухати і виконувати всі накази пластового проводу і не обговорювати їх - це символізує дисципліну. 
Своїм опікуном пластуни обрали святого Юрія.
Легенда стверджує, що він жив наприкінці III століття та був легіонером римського війська за часів імператора Діоклетіана. Юрій був дуже хорошим вояком, проте християнином, чого не допускав імператор.
За те, що Юрій не зрікся своєї віри, його було замучено на смерть, хоч як цього не намагались уникнути інші вояки, що любили та поважали Юрія. Слава про Юрія тоді розійшлась по цілому християнському світі. В легендах переказували, що Юрій забив змія, котрий вимагав людських жертв. Таким чином про Юрія усі знали як про оборонця правди та добра, а змій виступив 
символом зла.  
Впродовж усіх часів різні організації обирали собі за патрона св. Юрія як історичну постать, гідну наслідування. За патрона св. Юрія обирають і більшість скаутських організацій. Для пластунів св. Юрій став зразком непохитності віри, доброти та відважності.
Зараз Пласт — це потужна скаутська організація, учасниками якої є приблизно 10 тисяч осіб з усієї України. Пласт організовує численні табори, кожен з яких має свою спеціалізацію (летунський, морський, військовий, спортивний, мандрівний, виховно-вишкільний та ін.). 

Далі буде.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 20 лютого 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Шлінк, Бернгард. Ольга: роман / Б. Шлінк; пер. з нім. Є. Даскал. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. – 192 с. 


Любов і вірність поза часом


Сучасного німецького письменника Бернгарда Шлінка я обожнюю. Не дивно, що його «Читець» входить у шкільну програму німецьких шкіл. Кожна книжка Шлінка – перлинка на моєму літературному намисті. Кожна намистинка -  незвична любовна історія, за якою стоять концептуальні проблеми філософського, морального та емоційного характеру. Є над чим замислитися! Не виключенням став і роман «Ольга». Зазначу, що відгуки в мережі чомусь негативні, що розпалює читацьку цікавість і підштовхує до читання. 
Це роман про кохання, але між рядками приховано набагато глибше. Тут і проблематика становлення надлюдини і опис життя Німеччини ХХ ст. з її стереотипами і прихованими пристрастями. Автор оповідає про силу особистості, відповідальність і здатність прощати.
Здавалося б банальний сюжет, але емоції… Доля звичайної сільської німецької вчительки Ольги приготувала їй чимало випробувань, зокрема і в коханні. Вона втратила в своєму житті все: батьків, любов рідних, коханого, свої мрії, сина, здоров’я, але вона не втратила себе, не накопичила зла на весь світ. Її коханий Герберт - амбіційний чоловік, одержимий ідеєю надлюдини. Їх стосунки полягали в тому, що: «Ольга бачила, що її роль у Гербертовому житті нагадує роль коханки в житті одруженого чоловіка. Одружений чоловік живе у своєму світі й займається власними справами, а іноді, заощадивши в тому житті трохи часу, проводить його з коханкою, котра не має жодного стосунку до його світу і справ. Але Герберт не був одруженим чоловіком…».
Все життя він тікатиме, мандруватиме іншими країнами, прагнучи зробити світ кращим, але тікав він від себе, від почуттів. На долю Ольги випадуть дві великі війни, інтриги та життєві випробування. Вона чекатиме, писатиме листи, віритиме у його повернення. 
І все відбуватиметься на історичному фоні розвитку Німеччини, її колоніальних прагнень, Перша, а потім Друга світова війна, злет та падіння країни XX століття. І ось тут порушується питання прощення й любові, самодостатності й права на власний вибір як країни так і окремої людини. 
Гадаю, що книга Бернгарда Шлінка принесе неймовірне задоволення тим, хто полюбляє плинність подій, любовне листування, роздуми. 
***
"Ми були терплячішими за вас. Багато хто місяцями й роками були в розлуці, а поміж тим дуже недовго разом. Ми мусили навчитися чекати. Сьогодні ви їздите, летите й телефонуєте, і думаєте, що інший буде доступний. У коханні інший ніколи не доступний."
***
«Історія – це не минуле, яким воно було насправді. Це образ, якого ми йому надаємо»


Світлана Сухіна, завідувач сектору у відділі абонемента



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 19 лютого 2020 р.

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Світлана Усенко: потік енергії та креативу

Ім’я Світлани Юріївни Усенко добре відоме як у професійному бібліотечному товаристві, так і в читацьких колах Дніпропетровщини. Багатогранний професійний досвід, безліч захоплень, бурхливе прагнення до нових знань, сміливий підхід до вирішення нових завдань – це далеко не повний перелік ключових штрихів до портрету керівниці Інформаційно-ресурсного Центру «Вікно в Америку» Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія». 
Цього року виповнюється шістнадцять років з моменту відкриття Центру – проєкту Посольства США в Україні, тринадцятий – пані Світлана керує його роботою. Саме її професійні та особисті здібності сприяють успіху в реалізації цього проєкту. 
Невеликий структурний підрозділ наукової бібліотеки – Центр «Вікно в Америку» –перетворився в інноваційний майданчик для апробації різноманітних бібліотечних новацій, місце концентрації зустрічей читачів. Це комфортний та затишний простір із сучасним обладнанням, цифровими технологіями. Цікаві методики, які опанували співробітники Центру, дозволяють їм успішно працювати з молоддю, дітьми, людьми старшого віку.
У місті набули популярності навчальні проєкти Центру: англомовний клуб «Добра розмова», який щосуботи збирає для спілкування всіх, хто вивчає англійську. Кожна зустріч тематична і має навчально-просвітницьку мету – відвідувачі бібліотеки знайомляться з історією, культурою, видатними діячами Сполучених Штатів Америки та світу. Щовівторка проходять курс «Активуй англійську!» ті, хто вдосконалює знання мови. Щосереди збираються учасники клубу любителів американського кіно. 
У Центра багато друзів-волонтерів і партнерських закладів: діє партнерський просвітницький проєкт з вишами Дніпра – «Міжнародний досвід у допомогу студентам», проєкт «Пізнавай Америку» (Discover USA) реалізується в партнерстві зі школами міста та області. З’являються нові партнерські роботи. Нещодавно Центр вітав на своєму майданчику молодь Дніпра, яка отримала малі стипендії з вивчення англійської мови Посольства США в Україні (програма «English Access Microscholarship Program» – скорочено Access). Ця програма проводиться за підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні й фінансується Державним департаментом Сполучених Штатів. Тепер щосереди досвідчений викладач Оксана Ложнікова проводить заняття для підлітків. Цікавою була співпраця з представником консультаційного центру «Освіта в США» Катериною Каневською, яка знайомила шкільну молодь та студентів з найбільш реальними програмами навчання в США – FLEX, Fulbright та ін. Зараз ці консультації проводять працівники центру «Вікно в Америку». Центр знаходить нові для себе форми роботи з партнерами: організовано жіночий клуб «Вікно до успіху», модератором-волонтером якого є Олександра Миргородська.
Як витримують такий ритм професійного життя керівник Центру зі своєю колегою Тамарою Гаврилюк? Треба бачити, які блискучі зустрічі з читачами вони готують, як ретельно опрацьовують безліч матеріалів, яку відмінну логістичну роботу проводять, щоб зрозуміти – це не робота, а спосіб життя! 
У Світлани особисте й професійне тісно переплелося й одне доповнює інше.
З дитинства у неї сформувався нахил до гуманітарних наук: хвилювала уяву література, цікавили міжнародні питання, приваблювали інші країни, захоплювала англійська мова. Вона була самостійною дитиною: школу закінчила із золотою медаллю, і батько дозволив їй самій обирати майбутню професію. Зупинилася вона на Київському державному університеті, спеціальності «слов’янські мови та література», мріяла стати перекладачем. Та через високий конкурс на цю спеціальність не вступила, довелося декілька років працювати й більш ретельно готуватися до вступних іспитів.
Світлана Юріївна згадує, що після першої невдачі «… подорослішала, об’єктивно оцінила ситуацію в країні (а це був 1987 рік) і обрала для вступу Київський державний інститут культури, бібліотечний факультет, спеціальність «Бібліографія суспільно-політичної літератури», адже колись мріяла стати політологом». 
Про початок роботи в бібліотеці вона розповідає: «Перший робочий день у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії ДОУНБ мав бути 24 серпня 1992 року. Але в цей рік він вперше став святковим днем українського календаря!!! Під керівництвом Надії Миколаївни Тітової я робила свої перші професійні кроки. Бібліографія завжди подобалася, бо це систематизація інформації, узагальнення. Тож із задоволенням гортала районні газети, робила аналітичні розписи статей, упорядковувала рекомендаційні покажчики «Літопис про Дніпропетровську область» і вивчала краєзнавчий фонд, перлинами якого були книги про українське козацтво. Одразу мене почали долучати до засідань краєзнавчого клубу «Ріднокрай». Саме під час роботи у краєзнавчому відділі я почала пишатися своїм українським прізвищем і українським корінням, цікавитися генеалогією свого роду, в якому були козаки, священники й сільські вчителі …».
П’ятнадцять років роботи у краєзнавчому відділі залишили глибокий відбиток у житті пані Світлани. Спілкування з відомими вченими-істориками, краєзнавцями, журналістами, участь у краєзнавчих подорожах на о. Хортицю, до с. Мишурин Ріг, до Західного Донбасу і на Новомосковщину надихали, хотілося поділитися новими знаннями з читачами. Додала нової енергії комп’ютеризація бібліотеки. Перший текстовий документ Світлани Усенко, створений в програмі «Лексикон» – «Тематичний рубрикатор» з визначенням рубрик та ключових слів для систематизації краєзнавчої інформації, став у пригоді багатьом бібліографам-краєзнавцям України. 
У жовтні 2007 року Світлана отримала від директора бібліотеки пропозицію про нову посаду – керівника інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку». Робота з фондом, виставочна робота … Ось де знадобилося знання улюбленої англійської! Особливий етап життя пані Світлани – робота з Валентиною Степанівною Пашковою, на той час головою Української бібліотечної асоціації, керівником проєкту «Вікон в Америку» в Україні. Пані Валентина – блискучий учений, мудрий наставник, талановитий керівник. Її семінари, консультації, поради, організовану нею закордонну подорож до США для знайомства з бібліотечними практиками з вдячністю приймає Світлана Юріївна і впроваджує в бібліотечну роботу. Результати її роботи – це успіхи читачів. Старший науковий співробітник НДІМ Валентина Коваленко завдяки знайомству в Центрі з американським волонтером, професором історії Ліндою Грей привернула увагу до питань про Україну, що цікавлять американців, підготувала на них відповіді й тепер веде екскурсії для іноземних гостей з урахуванням їх менталітету. Пані Валентина активно використовує американські словники та енциклопедії, подаровані бібліотеці в межах проєкту культурної підтримки України американським народом. Раз на рік членів англомовного клубу «Добра розмова» Коваленко запрошує в музей на англомовну екскурсію, а співробітників бібліотеки завжди рада бачити на відкритті виставок. Ця дружба між обласною бібліотекою та головним музеєм області обом йде на користь. 
Робота пані Світлани не лишається непоміченою, вона  нагороджена Почесними грамотами адміністрації ДОУНБ, міського голови, Обласної держадміністрації, Міністерства культури.
А найбільша нагорода для неї – визнання її роботи читачами. Ось як пише про неї відомий журналіст, краєзнавець Микола Петрович Чабан: «Знаю Світлану Юріївну Усенко як бібліотекаря з 1994 року, коли вона ще працювала у відділі краєзнавчої літератури обласної наукової бібліотеки. Усі ці роки вона залишається відданою своїй професії, уважна до читачів і їхніх потреб. Прийшовши до «Вікна в Америку», рішуче наважилася на різкий поворот у своїй біографії і демонструє здатність братися за складні завдання. Допитлива, вона першою стала з комп’ютером на «ти» і відтак змогла багатьом читачам передати свої навички і знання. Любить подорожувати – і віртуально, і реально. Свого часу добре вивчила Крим і зокрема печерні міста. Поєднання інтересу до минулого і сучасного робить її сучасною, динамічною і запитаною  як фахівця. Її добре знають колеги в різних куточках України. Цінують і читачі за привітну вдачу, усмішку і те, що не рахується з власним часом, пропадаючи на роботі вдень і вночі. У січні у неї був день народження. Тож доброго Вам здоров’я, Світлано Юріївно,  творчого розкрилля і нових звершень! Бережіть себе!»
Таке воно, життя бібліотечне… Спробуй відрізни, де закінчується особисте й починається професійне! Мабуть, тому й мріє Світлана Юріївна «… про розумний баланс між роботою в бібліотеці та особистим життям, про вільний час для спорту й піших прогулянок, про нові мандри та музичні концерти» … 

вівторок, 18 лютого 2020 р.

Світ знань нових видань

Галочкина, Лидия. Скульптор-мыслитель. Из творческого архива Валентина Галочкина [Текст] : монография / Л. Галочкина.- Германия: Verlag «STELLA», 2018 .- 214 с.

У цьому виданні художниця Лідія Галочкіна зібрала статті та фотоматеріали робіт свого чоловіка, скульптора Валентина Андрійовича Галочкіна. Роздуми про саму професію художника, власну творчість, роботу з матеріалами, ритм та форму, різні професійні поради та рекомендації, опираючись на домашній архів та щоденники митця- все це розмістилося під палітуркою. Цінно, що дружина максимально зберегла аутентичний текст, лише доповнивши його примітками та легкою редактурою. Представлені репродукції поділені на ранній та зрілий періоди. Завершує видання біографія самого скульптора.
Книга буде цікава не лише професіоналам, а й усім людям, чиє життя наповнене творчим спалахом.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 17 лютого 2020 р.

Неймовірно, але правда

В Правилах для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки ретельно прописані терміни видачі та повернення документів з фондів бібліотеки як для відвідувачів, так і для передплатників. На термін до 4-х днів видавались останні два номери щомісячних журналів, всі інші, поточного року, можна було взяти на 10 днів, а газети - лише на один. Журнали минулих років та книги видавались терміном не більше 10 днів, з поновленням терміну, якщо на цей документ не має письмового запиту від інших абонентів. Взагалі не видавались на руки географічні атласи, карти, ілюстровані цінні видання та рукописи. Ними користувались лише в приміщенні читальні. Кожному передплатнику видавалась абонентська книжка, в яку записували внесення застави: оплата за читання виданої книги, час видачі та підпис про повернення документа. Без наявності такої книжки обмін джерел не проводився. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 10.02.20). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 14 лютого 2020 р.

Ракурс

14 лютого – особливий день для кожного. Та для Дніпропетровської обласної універсальної бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія– унікальний. Адже сьогодні:
по-перше, католики святкують день пам’яті святих, чиє ім’я носить бібліотека;
по-друге, день дарування книг;
по-третє, день усіх закоханих.
Прийміть нашу вдячність, шановні читачі «Бібліотечної універсалки», за те, що ви з нами і щирі вітання зі святами!




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 13 лютого 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Фінн Е. Дж. Жінка у вікні : роман / Е. Дж. Фінн; пер. з англ. В. Куч. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 315 с.

Хто знає, що відбувається в чужій сім'ї? Ніхто не знає

Коли до мене в руки потрапив найгарячіший хіт Франкфуртського книжкового ярмарку я була налаштована на напружений та хвилюючий вечір. Спочатку психологічний трилер «Жінка у вікні» видався мені занадто затягнутим і млявим. Однак, мабуть, це такий задум американського письменника Е. Дж. Фінна. Адже чим більше сторінок перегортаєш, тим більш заплутаним та захопливим стає сюжет. Автору добре вдалося підтримувати атмосферу безнадійності та смутку, грамотно нарощувати напругу та відтягувати кульмінацію до самого фіналу. 
Анна Фокс, яка зловживає червоним вином і таблетками, хворіє на агорафобію, майже рік не виходить за поріг дому і намагається пережити трагічні події свого життя. Втративши світ в усьому його розмаїтті, вона знаходить розраду в інтернет-форумах і стеженні за сусідами. Одного дня дівчина стає свідком вбивства, але їй, на жаль, ніхто не вірить, поліція ігнорує, знайомі не сприймають серйозно. Головне питання, яке ставить автор перед читачем: «Чи відбувся злочин, чи алкоголь з антидепресантами зіграли з героїнею злий жарт і перемістили її уяву у світ її улюблених трилерів». 
Історія зацікавила мене психологічними портретами дійових осіб, я перейнялась справжнім співчуттям до Анни, якій було важко визнати факт, що вона власноруч зруйнувала власну сім’ю, своє кохання і життя. Мені захотілося прийти до неї в її холодну та темну домівку, зіграти з нею в шахи та подивитися її улюблені чорно-білі фільми. А потім, взявши міцно її руку, вийти на двір і тихо, але впевнено сказати «Світ – чудове місце…». 

Оксана Шевченко. заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 12 лютого 2020 р.

«Літературні історії поза часом та кордонами»


Олександер Тисовський (псевдоним Дрот., 1886 - 1968)  - педагог ,  основоположник і організатор «Пласту». Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, Тисовський опрацював виховну систему «Пласту», як організації молоді «для всебічного і патріотичного самовиховання», метою якої є гармонійно розвинена людина і повноцінний громадянин. Основним елементом у вихованні молоді , за Тисовським, є  ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов’язку , головну увагу він покладав на самовиховання при допоможній ролі  виховника в «Пласті».


 Три головні обов'язки пластуна — зобов'язання, які бере на себе пластун, складаючи Пластову присягу. Ці обов'язки наче три дороговкази, мають стояти пластунам у пам'яті, просвічувати пластовий шлях у щоденному житті.
Головні обов'язки складаються із таких точок:
1. Бути вірним Богові та Україні;
2. Допомагати іншим;
3. Жити за Пластовим законом і слухатись пластового проводу.
Вірність Богу вимагає від пластуна не лише віри в Бога, але й ведення примірного морального особистого життя. Вірність Богові пластуни виявляють справами, поводячись згідно з моральними правилами та проявляючи любов до ближнього. Вони відчувають обов'язок дбати про інших чи то в родині, в школі, гуртку; шанують все створене Богом, визнають гідність людини, дбають про добро інших створінь, піклуються про природу. Вони розвивають відчуття краси і дотримуються естетичних норм в своїй поведінці, мові, вигляді. Пластуни нікого не принижують.
Кожний пластун чи пластунка шанує Бога згідно зі своїм віровизнанням і одночасно шанує право кожного на своє віровизнання.
Бути вірними Україні означає вважати себе частиною української громади, патріотом держави. Вірність Україні символізована у пластовому гербі, де пластова лілея нерозлучно переплетена з українським тризубом. Україна — ціла українська спільнота, поселена на прадідівській землі та поза її межами; це, зокрема, культура, мова, церква та інші матеріальні та духовні надбання, здобуті продовж століть існування українського народу. Для юнаків та юначок це значить, що вони:
вивчають і використовують українську мову;
вивчають літературу, історію, географію і культуру українського народу, українську спадщину;
знають українську національну символіку та гімн;
плекають українські звичаї, знають і дбають про українське суспільство.
Обов'язок допомагати іншим окреслює відношення пластуна до свого оточення, до людей і до природи. Це означає не лише виконувати громадські обов'язки, але і творити добрі вчинки з власної ініціативи. Добре діло має бути зразком гуманного характеру пластуна, його індивідуальних здібностей і тому повинно приносити задоволення. Пластовий обов'язок закликає не лише любити ближнього, а й допомагати йому. Пластун повинен бути корисним членом спільноти, у якій живе. Практичне застосування цього обов'язку є у ідеї щоденного доброго діла, про що символічно пригадує вузлик на пластових відзнаках. Необов'язково, щоб це було велике діло, але треба, щоб воно виходило з доброї волі пластуна, щоб принесло комусь чи чомусь, людині, тварині чи рослині якусь користь і щоб для цього пластун приніс якусь жертву: час, зусилля чи річ.

Далі буде.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 11 лютого 2020 р.

Світ знань нових видань

«Миттєві народження краси». Родинна виставка [Текст]: альбом / Упоряд. Г. О. Чернета; вступна стаття В. В. Слободи .- Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2018.- 44 с.

Коли уся родина займається однією справою – це неймовірне явище, і виставка, організована у Дніпровському Будинку мистецтв, тому доказ. «Миттєвості народження краси» було присвячене ювілею нашого з Вами земляка, заслуженого художника України Григорія Чернети. Він разом з сім'єю, він тестя до онуки, представили художні роботи у 2018 році. Своє натхнення вони присвятили творенню живопису - пейзажам, натюрмортам, портретам тощо. 
Саме цій важливій події присвячений однойменний альбом, в якому подані репродукції вибраних творів художнього клану та короткі біографічні довідки митців. Радимо ознайомитись з виданням усім поціновувачам художнього мистецтва. 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 10 лютого 2020 р.

Неймовірно, але правда

Цікаво, що одне з правил користування послугами бібліотеки актуально й сьогодні: в бібліотеці повинна панувати тиша! А ще в Правилах для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки наголошено, що користувачам не дозволяється  читати вголос, палити в приміщенні (!) та прогулюватися по кімнаті. У випадку порушення правил, вимоги бібліотекаря щодо їх дотримання, повинні бути терміново та беззаперечно виконані. Якщо ж відвідувач, всупереч нагадуванню бібліотекаря, все ж порушує тишу та дотримання порядку, або взагалі виявив небажання дотримуватись правил бібліотеки, то йому пропонується покинути приміщення, а право відвідування бібліотеки такій особі може бути поновлено лише Радою бібліотеки або її головою.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 10.02.20). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 6 лютого 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Кокотюха, Андрій. Вигнанець та чорна вдова / А. Кокотюха. – Харків: Vivat, 2019. – 300 с.

Ретродетектив «Вигнанець та чорна вдова» – перша книга з циклу «Вигнанець» українського письменника Андрія Кокотюхи.
Події детективу розгортаються в Києві, в 1909 році. Головний герой – слідчий  Платон Чечель, розслідує жорстокі вбивства юних дівчат. Вбивцею виявляється дочка таємного радника з Петербургу. Справу закрито і нема про що турбуватися, однак згодом жінка гине при тих же обставинах, що і її жертви. Виходить, що справжній вбивця на свободі? 
Впливові родичі звинувачують поліцейського в наклепі, він стає для всіх вигнанцем, а паралельно з цим починається нова серія вбивств. Єдиний вихід для Платона не опинитися на каторзі – це врятувати життя мільйонера фон Шлессера. А йому нібито загрожує молода дружина, яка встигла здобути славу чорної вдови. Однак барон вмирає, і це тільки початок серії майбутніх холоднокровних вбивств. Під підозрою всі спадкоємці, і навіть сам Платон ...
Несподівані повороти сюжету, Київ минулого століття і жива мова оповідання не залишать вас байдужими.
Вигнанець змушений розплутати клубок смертей і дізнатися, хто винен в крадіжці. Щоб не тільки запобігти новим злочинам, але і врятувати самого себе. Чи вдасться Платону розплутати їх і повернути собі добре ім'я? І докопається він до правди? Хто ж був вбивцею дівчат спочатку?

Наталія Кондратьєва, головний бібліотекар сектору науково-дослідної роботи




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 5 лютого 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко

КОНТОРА СПЕКТОРА «ХУДОЖЕСТВО» ТА ЇЇ ВЛАСНИК

Кілька кінокартин Данила Сахненка випущено було Товариством І. Спектора «Художество» в Катеринославі. Тому треба звернутися до постаті Ісаї Ароновича Спектора. Ось що пишуть з цього приводу дослідники Юрій Морозов і Тетяна Дерев’янко: 
«В перші роки XX століття євреєм Ісаєм Спектором в Катеринославі було збудовано один з найкращих на той момент в Російській імперії кінотеатр на тисячу місць. Він (Спектор) був власником прокатного бюро «Художество» в Катеринославі, яке знаходилося у власній квартирі Спектора по Садовій, 15 в будинку Андрієвських. А також Ісая Спектор володів в Катеринославі кінотеатрами «Колізей» і «Бліц». «Колізей» вміщав 1000 людей і, як писала тодішня преса, «міг би прикрасити будь-яку столицю Європи». 
Без сумніву, цей прокатник мав виняткову інтуїцію і хватку. В 1911 р. у Катеринославі один з піонерів української кінематографії кінооператор Д. Сахненко зняв на плівку найкращі постановки театру М. Садовського — «Наймичку» і «Наталку Полтавку». Контора Спектора знала про популярність екранізацій національної класики, одразу ж випустила ці картини в прокат. 
(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 3 лютого 2020 р.

Неймовірно, але правда

В одному з пунктів Правил для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки зазначено, що запити користувачів задовольняються по черзі, причому в разі великої кількості запитів, через що можлива затримка при видачі,  до бібліотекаря не може бути пред'явлено ніяких претензій. До того ж на руки видається не більше двох творів одночасно, а в загальній кількості не більше 10 примірників за разове відвідування. Також не допускається обмін літератури більше трьох разів на день.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 03.02.20). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут