Що читають бібліотекарі

Матіос, Марія. Мами: драма на шість дій / М. Матіос. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. – 282 с.

 Скорбота матері безмежна…

Вона поза часом і осудом…

Марія Матіос

 

Найновіший роман «Мами» відома українська письменниця Марія Матіос присвячує пам'яті свого сина, який загинув на війні.
Ця розповідь про декількох матерів, які втратили своїх єдиних синів ще на початку війни – коли вона називалась АТО/ООС, з 2014 по 2021 рр. Кожна з них переживає цей біль по своєму,  і «час не лікує», а тільки притупляє скорботу. Мама Марія постійно ходить на могилу до сина, де з гранітного пам'ятника дивиться на неї його безмовний образ. Жде якихось знаків: ось прилетів голуб, може це синова душа, в небі пропливають хмарини, створюючи різні образи, може це мій син дивиться на мене. Побуде на кладовищі та й повертається додому.
Мама Веронця ось уже рік як тужить за своїм загиблим сином, навіть коли, ніби заспокоюється, сльози вже течуть самі по собі. З другого кінця села прийшла її заспокоїти, умовити мама Михайлина «Ти думаєш, Веронцю, людина живе від народження до смерті? Ага! Від війни до війни живе людина, я тобі скажу, і лиш потому до смерті». Віком десь під дев'яносто років, ніхто уже нічого і не пам'ятає про її життя. Втім, наступна історія про неї. Вона теж втратила свого сина тільки на іншій війні, в 50-х роках минулого століття, він був воїном УПА. Після пережитого горя серце Михайлини неначе закам'яніло, стало глухим і до свого, і до чужого болю.
Ці три історії – ніби преамбула до основної частини роману – розповіді про маму Сидонію. Вона працює медсестрою в сільській амбулаторії, і її син пішов добровольцем на війну в 2014 році. Через деякий час зв'язок із ним припиняється, і знайти будь-яку інформацію про нього майже неможливо. Зрештою, пройшовши «сім кіл пекла» вона знаходить безіменну, з номером, могилу свого сина у місті Дніпрі на Краснопільскому кладовищі. Вишиває рушники, час-від-часу приїздить на Дніпропетровщину, щоб повісити їх на хрести на синовій могилі та інших загиблих воїнів. Та полегшення це не приносить. Суспільство живе своїм життям, на екранах телевізорів з'являється все більше розважального контенту, війна відходить на другий план. І, зрештою, Сидонія вирішує йти працювати до реабілітаційного центру, щоб допомагати живим бійцям із посттравматичним синдромом (ПТСРом).
Тут письменниця порушує тему психологічної реабілітації бійців, які брали участь у війнах і збройних конфліктах. Вони повертаються іншими, травмованими не тільки фізично, а й морально. Якщо за кордоном  ця проблема вирішена вже давно, то в Україні тільки починають відкривати реабілітаційні центри.
Треба віддати належне таланту Марії Матіос. П'ята історія «Мама Мамая» про стару жінку Їленку, яка ніколи не мала ні чоловіка, ні дітей, а втрачала тільки своїх котів.
Ця остання історія трішки розбавляє весь драматизм вище сказаного і навіть викликає посмішку і надію на краще.

 

Тетяна Сподинець

головна бібліотекарка відділу комплектування

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Що читають бібліотекарі

Матіос Марія. Жіночий аркан у саду нетерпіння / М. Матіос. – Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2011. – 308 с.

 

«Жіночий аркан у саду нетерпіння» Марії Матіос – поезія справжньої Жінки,  з плоті та крові, яка вміє бути щасливою «отут і вже».

Письменниця Марія Матіос вважає, що життя кожної жінки – безперервний випробувальний танець: іноді – «вальс», частіше «гуцулка», зрідка «танго» чи коли-не-коли «танець живота». Але традиційно жінки ніколи не танцюють аркан – ритуальний, суто чоловічий танець жителів гір. Проте, поетеса стверджує, що її героїня «затесалась між аркани», і цей аркан не стане вальсом. Бо така парадоксальна вдача її героїні, яка з однаковою пристрастю щоденно випробовує своє серце на розрив: чи то тримає батіг у руках для лінивців, чи сповідається в любові.

Із цієї збірки найбільше сподобався вірш:

 

Травою медовою,

Нічкою терновою,

Океанами бездонними,

Всіма на світі вдовами  –

Обіймаю тебе.

Вітром-пестунчиком,

Громовими тучами,

Пізньою ласкою,

Молодою любаскою

Цілую тебе.

Водами повеневими,

Небесами червневими,

Нерозрив-квіткою

Шлюбною жінкою

Люблю тебе…

 

Поезія для жінок і про жінок. Раджу до прочитання.

 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно технічного відділу 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктир

Марія Матіос: «Коли ти живеш, як пишеш…»

Вона дослідила свій родовід до 1790 року, входить до сотні найвпливовіших жінок України, як справжній письменник та жінка цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством. Окрім безлічі офіційних титулів, має неофіційний – «найпліднішої письменниці України». В кожному творі Матіос відповідає на питання:  особистість чи історія або навпаки; десять років досліджувала історію Буковини, яку виклала на сторінках  роману-саги «Букова земля», де понад 500 персонажів, майже тисяча сторінок, понад 200 років української історії. Історії, якою ступали «черевички Божої матері».
Марія Матіос у завершенні «Пунктиру».

 

«Статистика, яка стверджує, що семеро з десяти українців за рік не прочитали жодної книжки, – більш ніж переконливий аргумент писати для кожного письменника, як би це парадоксально не звучало. І писати цікаво, якісно, захопливо, попри все. Камінь вода точить. Не я це вигадала».
 
«У такі моменти (складні), окрім справедливих людей, сам Бог простягає тобі руку. Він дає тобі думки. Задуми. І дає слова».
 
«Тепер, пізнавши справжню чорноту страждання, якої я не бажаю навіть найзапеклішому ворогові, я розумію, що то був мій рятівний круг, бо то був час натхнення. Так, ми часто помиляємося в оцінках своїх душевних чи фізичних станів, не знаючи (і слава Богу), що нас може чекати завтра...».
 
«Щоб зламати людину, не конче кидати її до в’язниці. Я крайнощів не люблю ні в чому, але жодного сантиметра власної гідності також не віддаю ніколи і нікому. Хтось називає це впертістю. Інші – позицією».
 
«Я хотіла написати гімн землі, яка мене народила і благословила на працю. Я хотіла відшукати ті часи, коли Буковина ставала авансценою європейської політики і європейських подій. І я хотіла мати підтвердження цьому в документах. Такі документи знайшлися в архівах Відня, Києва, Чернівців, у приватних колекціях».
 
«Коли ти живеш, як пишеш, і навпаки, Бог дає тобі і покару, і винагороду. А ти вже сам вибираєш – дякувати йому чи проклинати за Його дар. Я це спізнала на власній шкірі і ще не оговталася. Але точно знаю, що Бог моїх прокльонів не почує за все те, чим Він мене випробовує. Бо навіть так, з розірваним на шматки серцем, я Його не питаю «за що?!». Я просто ще не знайшла для себе відповіді, навіщо так хотів Бог…»
 
«Я Марія Матіо́с, мати бджіл і мати ос».

Фото: https://molbuk.ua/persons/44121-matos-marya-vasilvna.html
 
Джерела:
Матіос, Марія Василівна. Армагедон уже відбувся : повість / М. В. Матіос ; худож. Сергій Іванов. – Львів : Піраміда, 2011. – 109 с.
Матіос, Марія Василівна. Букова земля : роман-панорама завдовжки у 225 років / М. Матіос. – 5-те вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 926 с.
Матіос, Марія Василівна. Вибране / М. В. Матіос ; худож. С. Іванов. – Львів : Піраміда, 2010. – 424 с.
Матіос, Марія Василівна. Вирвані сторінки з автобіографії / М. В. Матіос. – 2-ге вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 368 с.
Матіос, Марія Василівна. Життя коротке : книга прози / М. В. Матіос. – Львів : Кальварія, 2001. – 236 с.
Матіос, Марія Василівна. Жіночий аркан. Із днів Марії : поезії / М. В. Матіос. – Львів : Кальварія, 2001. – 107 с.
Матіос, Марія Василівна. Жіночий аркан у саду нетерпіння / М. В. Матіос. – 2-е вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 308 с.
Матіос, Марія Василівна. Кулінарні фіґлі / М. Матіос; худож. С. Іванов. – 2-е вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 206 с. : іл.
Матіос, Марія. Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах / М. Матіос. – 2-ге вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 191 с. Книжка року-2007. Гран-прі конкурсу «Коронація слова»-2007.
Матіос, Марія Василівна. Нація : проза / М. В. Матіос. – 2-ге вид. – Львів : Кальварія, 2002. – 211 с. 
Матіос, Марія Василівна. Приватний щоденник. Майдан. Війна... / М. Матіос. – Львів : ЛА Піраміда, 2015. – 354 с.
Матіос, Марія Василівна. Солодка Даруся : драма на три життя / М. В. Матіос. – 3-є. – Львів : Піраміда, 2005. – 176 с.
Матіос, Марія Василівна. Щоденник страченої : психологічна розвідка / М. В. Матіос. – Львів : Піраміда, 2005. – 192 с.
Матіос, Марія Василівна. Чотири пори життя / М. Матіос; худож. С. Іванов. – 2-ге вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 263 с.
Матіос, Марія. Черевички Божої Матері : вирвана сторінка з буковинської саги: повість / М. Матіос ; худож. С. Іванов. – Львів : Піраміда, 2018. – 206 с. : іл.
***
https://glavcom.ua/specprojects/kult_front/mariya-matios-ne-kozhna-naciya-umije-sebe-zahishchati-yak-vojin-a-ne-yak-payac--700488.html
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%BE%D1%81_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
https://fakty.com.ua/ua/videos/mariyi-matios-60-rokiv-chym-vidoma-genialna-pysmennytsya/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

 

Пунктир

Марія Матіос. 

Гранд-дама української літератури

Уродженка Чернівецької області, письменниця та політикиня, переможниця численних літературних премій з 2005 року (Шевченківська премія з літератури, премії «Коронації слова» та «Книги року BBC»).
Дебютувала, як поетеса у п'ятнадцять, пізніше – як авторка новели «Юр'яна і Довгопол». Філолог за освітою з досвідом роботи бібліотекаря. Одна з п`яти найвідоміших письменниць української сучасної літератури. Авторка роману «Солодка Даруся», який з 2004 року витримав шість видань та визнання найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, що має найбільший вплив на українців. Колеги відзначають її волю та нестримність у писанні, а героїв сприймають, як рельєфних, самобутніх і незабутніх. Літературознавці ж називають її не інакше як гранд-дама української літератури.
Марія Матіос у «Пунктирі».

«Дуже важко і однозначно легко писати чесно, не замовчуючи невигідного, і не ідеалізуючи позитивного. Я такий баланс намагаюся тримати в усіх своїх книжках. Хоча я відкрита до дискусій з будь-якого питання. Хоча слід розуміти, що художній твір – це не історична дисертація».
 
«Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного».
 
«За час свого письменства (а я в літературі майже 40 років) мені завжди здавалося, що я то по-пластунськи, то у повен зріст маю невідкладну потребу бути саме в історії, в минулому. Так, поміж кількох десятків книжок, я написала і кілька, сказати би, легших, навіть книгу кулінарних рецептів «утнула». Але «легші» книжки – то релакс, то письменницьке інтермеццо, то автотерапія, щоб самому не стати «солодкою Дарусею» від огрому людського болю, яким письменник оперує під час написання книжок не про свій перший еротичний досвід чи підліткову шкереберть чи витівки, а книжок, які пишуться кров’ю і витягують з тебе всі жили».
 
«Коли я поринаю в історію, і неважливо, чи це історія двохсот чи п'ятдесятилітньої давності, відчуваю себе сапером, який іде замінованим полем. Так замінували наше минуле, теперішнє, i багато кому хочеться замінувати і наше майбутнє».
 
«Любіть, бо лише любов – найвища правда».
 
«…мабуть, навіки завойованих жінок, як і навіки завойованих територій, і справді немає»
 
«…не кожна нація уміє себе захищати… А ще кожна нація зобов’язана фіксувати свій захист, свої перемоги, поразки і своїх героїв і негідників бодай у слові. Художньому зокрема. Бо інакше наступні покоління не матимуть мотивації для прогресу і для зміцнення своєї держави. Ось про це моя «Букова земля»».
 
«Перед тим, як сказати «так» чи «ні» будь-якій пограничній ситуації, я роблю три незмінні речі: дивлюся в паспорт, тоді в дзеркало, а після того розгортаю на підлозі дві величезні карти – намальовані фамільні дерева по обох батьківських лініях. Це дуже помічне, кажуть у нас на Буковині, бо ти бачиш, за ким ти йдеш слідом. І чи маєш ти за чиїми слідами йти взагалі».

 

Фото https://glavcom.ua/specprojects/kult_front/mariya-matios-ne-kozhna-naciya-umije-sebe-zahishchati-yak-vojin-a-ne-yak-payac--700488.html
 
Джерела:
Матіос, Марія Василівна. Армагедон уже відбувся : повість / М. В. Матіос ; худож. Сергій Іванов. – Львів : Піраміда, 2011. – 109 с.
Матіос, Марія Василівна. Букова земля : роман-панорама завдовжки у 225 років / М. Матіос. – 5-те вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 926 с.
Матіос, Марія Василівна. Вибране / М. В. Матіос ; худож. С. Іванов. – Львів : Піраміда, 2010. – 424 с.
Матіос, Марія Василівна. Вирвані сторінки з автобіографії / М. В. Матіос. – 2-ге вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 368 с.
Матіос, Марія Василівна. Життя коротке : книга прози / М. В. Матіос. – Львів : Кальварія, 2001. – 236 с.
Матіос, Марія Василівна. Жіночий аркан. Із днів Марії : поезії / М. В. Матіос. – Львів : Кальварія, 2001. – 107 с.
Матіос, Марія Василівна. Жіночий аркан у саду нетерпіння / М. В. Матіос. – 2-е вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 308 с.
Матіос, Марія Василівна. Кулінарні фіґлі / М. Матіос; худож. С. Іванов. – 2-е вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 206 с. : іл.
Матіос, Марія. Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах / М. Матіос. – 2-ге вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 191 с. Книжка року-2007. Гран-прі конкурсу «Коронація слова»-2007.
Матіос, Марія Василівна. Нація : проза / М. В. Матіос. – 2-ге вид. – Львів : Кальварія, 2002. – 211 с. 
Матіос, Марія Василівна. Приватний щоденник. Майдан. Війна... / М. Матіос. – Львів : ЛА Піраміда, 2015. – 354 с.
Матіос, Марія Василівна. Солодка Даруся : драма на три життя / М. В. Матіос. – 3-є. – Львів : Піраміда, 2005. – 176 с.
Матіос, Марія Василівна. Щоденник страченої : психологічна розвідка / М. В. Матіос. – Львів : Піраміда, 2005. – 192 с.
Матіос, Марія Василівна. Чотири пори життя / М. Матіос; худож. С. Іванов. – 2-ге вид. – Львів : Піраміда, 2011. – 263 с.
Матіос, Марія. Черевички Божої Матері : вирвана сторінка з буковинської саги: повість / М. Матіос ; худож. С. Іванов. – Львів : Піраміда, 2018. – 206 с. : іл.
***
https://glavcom.ua/specprojects/kult_front/mariya-matios-ne-kozhna-naciya-umije-sebe-zahishchati-yak-vojin-a-ne-yak-payac--700488.html
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%BE%D1%81_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
https://fakty.com.ua/ua/videos/mariyi-matios-60-rokiv-chym-vidoma-genialna-pysmennytsya/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

Що читають бібліотекарі

Матіос М. В. Солодка Даруся: драма на три життя / М. В. Матіос. - 3-є. - Львів : Літературна агенція "Піраміда", 2005. - 176 с. 

Обожнюю твори, які передають історичні події, а головне – настрої. Коли читаєш книгу, сповнену глибинним змістом та обрамлену неперевершеною стилістикою автора, то ніби проходиш крізь призму тієї епохи, про яку йде мова. І тебе переповнюють емоції, найрізноманітніші: радість, біль, гнів, страх. До таких книг належить «Солодка Даруся» Марії Матіос. Це українська історія 30-х-70-х років минулого століття в її буковинському і галицькому ареалах. Марія Матіос у своєму творі поєднала глибокий психологізм, складний сюжет та розкішну українську мову.
Відкривши цю книгу, неможливо від неї відірватися, адже письменниця розкриває сутність людських страждань, справжньої любові, а також людської природи взагалі. А заглиблюючись у душу «божевільної» селянки, змінюєш своє ставлення до «інакших» людей.
Важко словами передати відчуття від прочитання «Солодкої Дарусі». Адже це надзвичайно психологічний твір. Думки просто переповнюють, а про емоції годі й казати. Не прочитати цю книгу просто не можливо, бо це найвідоміший і найпопулярніший роман Марії Матіос, який назвали «трагедією, адекватною історії XX століття».

Катерина Сохромова
Провідний бібліотекар сектору соціокультурних проектів і зовнішніз зв'язків

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter