Сторінки

пʼятниця, 30 квітня 2021 р.

Пунктир

 Валентин Чемерис належить до тієї когорти письменників, які шукають глибинне коріння свого народу, а разом із тим – відповідь на питання, що важливіше для історії: доля народів, події, з яких вона творилася, чи доля однієї людини, її почуття та думки? При цьому, викладаючи власні думки та натхнення, ніколи не забував захоплювати читача. Усі його твори інтригують, особливо завдяки несподіваним ходам сюжету. Один із найпродуктивніших прозаїків Придніпров’я у «Пунктирі» в межах Регіональної кампанії «Це я, званий Чемерисом» Регіонального проєкту бібліотек Дніпропетровщини «Читаємо разом».


«Бережи свою чашу терпіння для кращих часів».

«Буває, що простіше вивчити іноземну мову, аніж знайти із сусідом спільну».

«Важко бути Богом, коли немає святості».

«Вдячного слухача можна знайти, лише заговоривши до самого себе».

«Душа болить, сором пече, совість мучить, докори сумління не дають спокою, але людина все стерпить».

«Коли король голий – півбіди, біда, коли – піддані голі».

«Накоїти стільки дурниць можуть тільки дуже розумні люди».

«Сіль на рані можна стерпіти за однієї умови: якщо сіль ваша, а рана чужа».

«Якщо казка стане дійсністю, кому вона тоді буде потрібна?».

(Далі буде)


http://ukrlife.org/main/afor/chemerys.html

Чемерис, В. Це я, званий іще Чемерисом: (Роман. Поч. №№ 11-12) / В. Чемерис // Вітчизна. – 2007. – № 1/2. – С. 18-81. 


Чемерис, Валентин Лукич. Де хазяйнує Валя Чемерис [Текст] : гуморески, фентезі, кумедні придибенції / В. Чемерис. – К. : Фітосоціоцентр, 2006. – 244 с. 





 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


четвер, 29 квітня 2021 р.

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Кокотюха, Андрій. Вигнанець і чорна вдова / А. Кокотюха. – Харків: Vivat, 2020. – 304 с. – (Художня література)

Це перша книга ретродетективного циклу «Вигнанець». 

Чому «вигнанець?» Хто він такий, що його ім’ям названо цілу серію детективів?

Платон Чечель, а саме так звуть головного героя роману, – талановитий молодий слідчий, який розкриває цілу низку жорстоких убивств юних дівчат. Убивцею виявляється донька таємного радника з Петербурга, яка згодом гине за тих же обставин, що і її жертви. Впливові родичі звинувачують поліцейського в наклепі. Для всіх Платон стає вигнанцем. Щоб уникнути в'язниці, починає справу з врятування життя мільйонера фон Шлессера. Але це йому не вдається. Мільйонера отруюють. Під підозрою всі спадкоємці. Головна підозра падає на молоду дружину. Але смерть барона – це лише початок серії майбутніх убивств. Платон Чечель розплутує цю нелегку справу, використовуючи навіть позазаконні зв’язки. Яким чином це йому вдається – дізнаєтесь, прочитавши роман. 

Олександра Прокофєва, завідувачка відділу документів іноземними мовами




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

середа, 28 квітня 2021 р.

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Ірина Луньова: ефективний методист із особистим стилем 


Енергійна, ділова, стрімка, відома майже всім бібліотекарям нашого краю – Ірина Євгенівна Луньова. В «научці» її називають головним методистом області! Так воно і є, адже Ірина Євгенівна – завідувачка відділу наукової організації та методики бібліотечної роботи. Професійне життя нашої колежанки – приклад невтомної праці, любові та відданості обраній професії.

Методична робота – особливий, відповідальний напрямок діяльності обласної наукової бібліотеки. Ірина Євгенівна вчить співробітників свого відділу працювати, як бджілки, дбайливо накопичувати досвід колег, підвищуючи при цьому й коефіцієнт власного інтелекту. 

Головний методист області – професіонал, домагається ефективного функціонування та розвитку бібліотек краю, ставить задачі, пояснює, як їх виконувати. При цьому важливо, що, на погляд колег, спеціалісти публічних бібліотек і методисти довіряють і поважають один одного. Професійний керівник обласного методичного центру – справжній скарб для бібліотечної спільноти. Звідки ж з’являється такий скарб? Чи це самородок, який випадково потрапляє в колектив, чи його потрібно вирощувати? Взагалі, як стають методистами, – про це бесідуємо з Іриною Євгенівною.

Тамбовщина… заповідний, овіяний легендами край казково-мальовничих хвойних лісів, безкраїх ланів, лук, таємничих озер і річок. Недалеко від обласного центру розташоване невеличке містечко з дивовижною назвою – Рассказово. Тут у травні 1961 року народилась Ірина Льовочкіна (Луньова). Її дитинство й шкільні роки минули саме у цьому містечку.

Любов до книги прийшла рано, з першою прочитаною книгою, яку порадила прочитати всім учням учителька. У шкільній бібліотеці всі примірники були розібрані. У 7 років самостійно знайшла в місті книжкову крамницю, але й там книга була відсутня. Треба було шукати бібліотеку. Спочатку знайшла дорослу, потім дитячу. Але до бібліотеки не записали, треба було прийти з батьками. Довелося знову чекати, поки мрія збулася. З тих пір книги стали найвірнішими друзями Ірини. Вона переконана, що добра книга формує сильну й мудру особистість. Улюбленим предметом у школі була географія. Весь час мріяла вступити до Тамбовського педагогічного інституту, вивчитися й повернутися до рідної школи вчителькою географії. Але в останній момент обрала професію бібліотекаря й подала документи до Моршанського бібліотечного технікуму, розташованого у 120 км від рідного міста, теж у Тамбовській області, який мав статус навчального закладу Всесоюзного значення. Шкільні вчителі були засмучені, тому що чекали через 5 років повернення підготовленого вчителя географії. Вступила легко, без іспитів, бо мала похвальні грамоти за особливі успіхи у вивченні предметів, які треба було здавати при вступі до технікуму. Тут навчалися студенти з різних куточків країни. В навчальному закладі панувала атмосфера інтелігентності, порядності, доброзичливості, мудрості та поваги. Досвідчені викладачі дійсно сіяли «розумне, добре, вічне». Зі студентами спілкувалися на «Ви». Саме викладачі прищеплювали любов до бібліотечної професії, навчали основ культури мовлення та майстерності публічного виступу, бібліотечного почерку. Два роки навчання пролетіли дуже швидко, але запам’яталися на все життя. До цього часу Ірина пам’ятає рядки моршанського поета, випускника технікуму І. Шамова: «Мы разошлись по всем дорогам, но в сердце бережно храним любовь к моршанским педагогам и стенам, техникум, твоим!» 

Після другого року навчання треба було обрати майбутнє місце роботи. Разом із подругами не відходила від географічної карти (виявилася любов до географії), обираючи найкраще  місце за розподілом. Як відмінниця та активна учасниця суспільного життя технікуму Ірина мала право обирати місце роботи. Обрала й отримала направлення в Дніпропетровську область. Після співбесіди з керівництвом обласного управління культури Дніпропетровської області її залишили працювати в місті, в Центральній міській бібліотеці для дорослих. Шлях до обраної професії був світлим, але інколи й тернистим. Перший рік роботи молодого спеціаліста розпочався з посади бібліотекаря на абонементі центральної бібліотеки. Перші читачі, перші успіхи… Перша сходинка на посаду провідного бібліотекаря з функціями завідування в бібліотеці-філії, перша перемога в обласному конкурсі на кращого бібліотекаря 1981 року. 

Друга сходинка професійного зростання – керівник щойно побудованої бібліотеки-філії №30 на ж/м Тополя-III, пізніше – бібліотеки-філії №1. У 25 років була призначена на посаду завідувачки організаційно-методичного відділу міської ЦБС для дорослих. Майже всі посади отримувала зі сльозами на очах: було боязко, не вистачало управлінських знань, професійного та організаційного досвіду. Ірина вважає, що на всі посади керівництво ЦБС призначало її «авансом». На той час у неї ще не було вищої освіти, навчалася заочно в Харківському державному інституті культури. Звичайно, була довіра, допомога, практичні поради. І вимоги!!! В інституті замість складання держіспитів запропонували написати та захистити дипломну роботу «Проблеми удосконалення організаційно-методичної роботи на прикладі міста-мільйонника». Довелося вивчати й порівнювати досвід методичної роботи ЦБС Харкова та Дніпропетровська. Вивчення літератури, практичної документації, безліч відряджень до бібліотек Харкова. За невеличкий період роботи над дипломом – величезне, змістовне підвищення кваліфікації, набутий досвід і нові ідеї для втілення в практичну діяльність. Двадцять один рік роботи в Дніпропетровській міській ЦБС для дорослих, з них 16 на посаді завідувачки організаційно-методичного відділу – це була справжня школа набуття істинної професійної майстерності. 

Багаторічна професійна біографія Ірини Євгенівни пов’язана з двома установами – Дніпропетровською міською централізованою бібліотечною системою для дорослих і Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою. «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека – цікава та найкраща професійна сходинка мого професійного  життя», – підсумовує Ірина Євгенівна.

Цього року виповнюється 20 років її роботи в «научці». Всього 35 років життя віддано улюбленій методичній роботі. Саме тут, в обласній науковій бібліотеці, їй вдалося розкритися як фахівцю, досягти професійних успіхів і отримати задоволення від реалізації задуманих планів. Набутий досвід попередніх років став у пригоді для реалізації нових задумів у бібліотеках області. На початку роботи в новому колективі Ірині Євгенівні було нелегко: багато навчалася, навіть у позаробочий час, опановувала інноваційні технологічні процеси наукової бібліотеки, одночасно вивчала та аналізувала стан бібліотечної роботи в області, щоб розробляти нові стратегічні напрямки  діяльності публічних бібліотек. 

Вона одразу прийняла традиції професійного життя колективу головної бібліотеки області: стала учасницею конкурсу «Краща науково-дослідна робота з бібліотечної справи серед працівників ДОУНБ», її науково-практичне дослідження «Деякі аспекти модернізації і подальшого розвитку методичної роботи в бібліотеках області» отримало перше місце. На основі ретельного аналізу об’єктивних умов, детально викладених у науково-практичному дослідженні, їй вдалося вірно запропонувати бібліотечній спільноті області стратегічні цілі та завдання, окреслити проблемні зони, пов’язані з реалізацією традиційних і нових функцій бібліотек, розробити та постійно впроваджувати перспективну концепцію розвитку методичної діяльності в регіоні.

За ініціативи нової завідувачки в обласній науковій бібліотеці була створена нова оптимальна система підвищення професійної компетенції бібліотечного персоналу області. На початку 2000-х І.Є. Луньова започаткувала й сьогодні реалізує три авторських освітніх проєкти професійного навчання для завідуючих методичними відділами ЦБС під назвою «Обласна квітнева школа методиста» для директорів ЦБС області – «Обласна травнева школа керівника-менеджера» і обласну виїзну проблемно-творчу лабораторію сільського бібліотекаря «Сільська бібліотека». 

У 2017 році розробила новий авторський проєкт «Молодий бібліотечний лідер Дніпропетровщини».Значною подією в житті відділу наукової організації та методики бібліотечної роботи, великим досягненням Бібліотеки та її видавничої діяльності став випуск регіонального інформаційно-методичного збірника «Бібліотечна Дніпропетровщина». Це – перше омріяне професійне періодичне видання, що інформує бібліотечних працівників про кращі досягнення колег із різних бібліотек області, сприяє зміцненню корпоративних зв’язків і поширенню інноваційного досвіду в нових реаліях. 

Методичний центр розпочав видання прес-дайджестів і дайджестів публікацій серії «Сучасна бібліотека», видання серії «Методичний центр ДОУНБ рекомендує» та «Методичний центр ДОУНБ інформує». Змістовна серія видань «Ділове досьє», розроблена з метою надання допомоги безпосередньо керівникам бібліотечних закладів у організаційних питаннях. Найбільш змістовними виданнями цієї серії є посібники: «Соціологічні дослідження в бібліотеках: методика організації і проведення», та «Цільові програми і проєкти в діяльності бібліотек: методика складання і організація роботи». Розпочато випуск ще однієї серії інформаційно-методичних видань «Бібліотечна практика». У ній щорічно виходить інформаційний бюлетень «Бібліотеки Дніпропетровщини: Літопис подій», основною метою якого є оперативне висвітлення інформації про події та факти, що відбуваються в інформаційній, культурно-просвітницькій, рекламно-іміджевій, методичній та інших сферах. Змінив не тільки свою назву, але й зміст щорічний огляд діяльності «Публічні бібліотеки Дніпропетровщини  в цифрах». Відтепер це огляд  із конкретним аналізом різних аспектів діяльності бібліотек  у порівнянні з минулими роками, прикладами статистичних даних і кількома додатками. А ще методисти опанували електронний простір і зайняли в ньому власну нішу: розроблена сторінка «Дніпропетровщина бібліотечна», розміщена на сайті ДОУНБ, сторінка кілька років впевнено тримає лідерську позицію серед інших сторінок сайту. Відділ веде групу в соціальній мережі «Фейсбук»: «У бібліотеках Дніпропетровщини», а під час карантину освоїв досвід проведення обласних заходів онлайн на платформі ZOOM. Як керівник відділу Ірина Євгенівна – активна учасниця команди Бібліотеки з організації та проведення науково-практичних конференцій, серед яких Всеукраїнські й обласні міжвідомчі, форумів і нарад, семінарів і тренінгів, цікавих зустрічей. 

Вона  підготувала безліч змістовних виступів з досвіду методичної діяльності на Всеукраїнському, регіональному та обласному рівнях, здійснила низку цікавих відряджень до провідних бібліотеки країни та близького зарубіжжя. Як творча людина вона цінує свободу, довіру до своєї праці. Тому щиро вдячна керівництву і всім колегам своєї бібліотеки, які допомагають оволодівати новими знаннями, здійснювати творчі задуми, експериментувати. 

Повертаємося до важливого питання: як стають методистом-професіоналом, який досягає результатів? Сподіваємося, що частково ми розкрили цей секрет. Так, потрібно мати хист до цієї роботи: бажання вчитися, бути допитливим, наполегливим, послідовним, вимогливим, вміти ділитися своїми знаннями, поважати людей, бути здатним працювати в команді…

Важливе й середовище, де працює методист, та хто на нього впливає. Саме це Ірина Євгенівна й підкреслює: їй допомагає «творчий професійний неспокій, щоденні пошуки нового, звичка завжди усе робити на «відмінно», а головне – сьогоднішня позитивна атмосфера взаємних стосунків у Бібліотеці, яка надихає на нові професійні звершення та розробку й реалізацію власних версій впливу на процес інноваційних змін у бібліотечних закладах регіону». 






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

















 

вівторок, 27 квітня 2021 р.

Неймовірно, але правда

Відвідувачі читальні запропонували Раді бібліотеки обговорити заяву про вилучення з фондів читального залу газети «Знамя» як необ’єктивної, упередженої, такої, що впливає на менш культурну частину суспільства, нездатну критично поставитися до вміщеного в газеті матеріалу. Рада вважала зайвим розглядати це питання, бо подача заяви співпала з припиненням існування газети, і вона перестала обертатися серед читацької публіки. 

Зважаючи на те, що четверо з подавальників заяви з погрозами наполягали на її вилученні, порушували необхідну в читальній залі тишу й порядок, псували газету, при цьому один із них навіть дозволив собі вирвати газету з рук бібліотекарки, Рада ухвалила: виключити цих чотирьох осіб із числа відвідувачів, позбавивши їх права відвідувати бібліотеку (на підставі §3 Статуту).

Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1906. – 46 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=104 (дата звернення: 26.04.2021). – Загл. с экрана.

Фото автора Liis Saar: Pexels




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

понеділок, 26 квітня 2021 р.

Світ знань нових видань

Векленко, Олег.Чорнобиль: етюди з натури / О.Векленко ; пер. з  англ. С.Орлова.- Харків.: «Ранок» : Фабула, 2019.-144 с .: іл.


Чорнобиль – це завжди особиста історія. Сльози, втрати, подолання болю, допомога іншим. 

Нова книга спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка до ваших відкритих сердець.

«Події травня-червня 1986 року настільки врізались у пам'ять, що навіть через кілька років я міг би відновити майже похвилинно кожен день, проведений у зоні…. Відтоді у мене залишилось чимало фотографій, кілька блокнотів, заповнених документальними записами і замальовками…».

Книга-діалог, книга-застереження, що назавжди обпалила нашу пам'ять. Книга – відзеркалення людського у найпростіших речах і враженнях. Розуміння, що збереження цієї відкритої людяності й було головним, що тримало у ті страшні місяці.

Видання українською та англійською мовами бібліотека отримала за підтримки Українського інституту книги.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  



 

пʼятниця, 23 квітня 2021 р.

На долоні історії

Агата Крісті: «Я люблю життя…»

Агата Крісті та детектив – це майже синоніми. Однак,  після розлучення, світ побачив шість не менш досконалих психологічних романів авторки.  Так, під іншим псевдонімом, але сповнених  власними переживаннями. Звісно, вона сподівалась знову стати щасливою. І їй це вдалося. 

(Закінчення)


1928 рік. Письменниця з донечкою вирушила на Канарські острови. Подалі від тих місць і подій, що сталися з нею. Але просто так трагедії не забуваються. У той час з під її пера виходять кілька романів, доволі автобіографічних, наповнених коханням, мистецтвом, розлученням і втечею від світу. Так їй легше було пережити гіркий досвід. 

Мері Вестмакотт. Саме так вона підписувалася під останніми творами. Навіть вигадала для неї цілий образ. Це «дівчина з дуже хорошої родини, здається, далека родичка відомого скульптора Річарда Вестмакотта, автора пам’ятника Велінгтону в Гайд-парку. Добре вихована – справжня леді! Загалом непогано пише і, слава Богу, не детективи». Єдиною, хто знав таємницю письменниці, була її донька Розалінда. Вона підправляла рукописи, а також збирала всі публікації про Мері. Лише через 20 років американська журналістка розкрила секрет Агати Крісті.

1930-й. Подорож по Близькому Сходу. Тоді письменниця знаходить свою долю – Макса Маллоуена, археолога, який був молодшим за нашу героїню на 13 років. Вони одружилися через кілька місяців і прожили разом до кінця життя. Обидва полюбляли подорожувати. Багато часу проводили в експедиціях, особливо в Сирії та Іраку. Її це надихало. Дихати й творити. В «Автобіографії» Крісті писала: «Я люблю життя. І ніякий відчай, пекельні муки і нещастя ніколи не примусять мене забути, що просто жити — це велике благо».

Письменниця тоді ж освоїла майстерність фотографа і закарбовувала на плівку усе, що знаходив чоловік. Щоб краще розбиратися в археології, прочитала багато книг з історії давніх часів, почала вивчати вимерлі мови. Більше того, саме Агата вмовила чоловіка розкопати курган, завдяки знахідкам в якому він отримав визнання серед вчених колег. Цей досвід знайшов відображення і в кількох творах.

Протягом Другої світової війни Маллоуен перебував у Каїрі, де працював у військовому відомстві. Крісті залишалася в Лондоні й підробляла волонтером в госпіталі, продовжуючи писати. У 1943 році вона стала бабусею: у доньки Розалінди народився син Метью.

1956-й. Письменниці вручили орден Британської імперії, а в 1971-му присвоїли титул дами-командора. Трьома роками раніше того ж був удостоєний і її чоловік за заслуги в археології. Так сер Макс Маллоуен і Агата Мері Кларисса, леді Маллоуен стали однією з рідкісних пар, що удостоїлися такої високої честі.

Вони працювали до останнього. Навіть після 80-ти наша героїня продовжувала писати. «Завіса» – останній виданий роман за її життя. В ньому розповідалося про завершення «кар'єри» в розслідуванні Еркюля Пуаро.

1976 рік.  Не стало Агати Крісті. Макс Мелловен пережив її лише на два роки, за які, правда, встиг одружитися вдруге з давньою подругою, археологинею Барбарою Паркер. Єдина донька письменниці Розалінда також прожила 85 років і померла в 2004-му.

Та наша героїня продовжує жити: у книгах, що перевидаються, у виставах, що не сходять зі сцен театрів, в екранізаціях і в серцях мільйонів читачів, закоханих у творчість «королеви».


https://neuronews.com.ua/ua/archive/2017/7-8%2891%29/pages-57-62/agata-kristi-rozsliduvannya-z-bagatma-nevidomimi#gsc.tab=0

Бушардо, Югетт. Агата Кристи как она есть [Текст] / Ю. Бушардо. – М. : Радуга, 2001. – 228 с. – (Сквозь призму времени. Биографии). 


Тищенко, Олена (заступник директора КУ "Обласна медична наукова бібліотека"; Запоріжжя). Сестра Міллер: Цікаві факти з біографії Агати Крісті / Олена Тищенко // Зарубіжна література в школах України. – К., 2017. – 7-8. – С. 91-96.


Крісті, Агата. Свідок обвинувачення та інші історії [Текст] : роман, оповідання / А. Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцька ; авт. передм. С. Фелпс. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 283 с. – (Класика англійського детективу).




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  



 

четвер, 22 квітня 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Монтгомері, Люсі-Мод. Енн із Ейвонлі: [Кн. 2] / Л.-М. Монтгомері ; пер. з англ. А. Вовченко. - Львів : Урбіно, 2016. - 270 с.

«Енн із Ейвонлі» - друга книга , фонди, читання, з серії про Енн Ширлі. Перед тим, як розпочати читання, я передивилась однойменний серіал. Тому я досить добре знала, що саме буде відбуватись з героями, але мені все ще було цікаво про це читати. Багато що в серіалі було забуто, змінено, додано, тому оригінал легше сприймати як іншу історію. 

Енн Ширлі - сирота, яка через безглузду випадковість потрапила в родину Катбертів. Мрійниця і бешкетниця, чиста і наївна дитина – ми всі такими були колись. Дивишся на неї, і мимоволі замислюєшся - «А в який момент я перестала бути такою? Що змусило мене подорослішати і забути – як це, так відчайдушно мріяти?». Так як книга розрахована на юнацьку аудиторію, автор намагається прищепити своїм читачам правильні цінності, виховати з них справжніх людей, які зможуть змінити світ на краще.

Поступово ми знайомимося не тільки з сімейством Катбертів і дівчинкою Енн, але і з усім містечком Ейвонлі, на острові принца Едуарда. Автор намагається приділити увагу всім героям, які з'являються на книжкових сторінках, і їй це досить непогано вдається.

«Хіба це не чудово, що існує так багато речей, про які можна дізнатися щось нове? Ось чому я відчуваю радість від життя - адже навколо такий цікавий світ. Було б і наполовину не так цікаво, якщо б ми знали все про все, правда? Тоді не було б ніякої можливості для уяви, чи не так»

В кожній книзі цієї серії можна побачити різні етапи життя дівчини: перехід з дитинства в юнацтво, перше кохання, навчання та перша робота, життєва буденність та сімейні труднощі. У читача є можливість підглянути, як вона справляється із різними ситуаціями в своєму житті та, можливо, знайти для себе щось корисне у вчинках книжкових героїв.

Мова оповідання досить легка, у книзі відчувається легка іронія, яку я обожнюю. Якби мене просили поставити оцінку цій історії, я безперечно обрала би 5. Продовження цієї серії не менш захоплююче, і зацікавить не лише юнацьку авдиторію, адже розповість про труднощі дорослішання та прийняття рішень. 

Олександра Залогіна, 

завідуюча сектором художньої літератури відділу читальних залів




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  



 

середа, 21 квітня 2021 р.

На долоні історії

Агата Крісті:"В мене сильний характер"

(продовження)

Отже наша героїня на шляху слави. Її почали видавати, з’явився стабільний заробіток. Підростає донечка, чоловік вдома. Що ще потрібно для щастя? Та чи була по-справжньому щаслива Агата Крісті? 


Коли, здавалося б, у житті подружжя Крісті настала найщасливіша пора, у стосунках з’явилося відчутне згасання. 

1926 рік. Тоді померла мати Агати, чоловік зізнався у невірності й попросив розлучення, адже закохався у свою колежанку з гольфу Ненсі Ніл, письменниця самотужки займатися впорядкуванням родинного будинку в Торкі. У її житті, як бачимо, складний період. І от, після сварки, в ніч з 3 на 4 грудня, поцілувавши донечку на ніч, наша героїня зникає на 11 днів. Подія сколихнула весь Лондон! 

Відомо, що вранці машину знайшли в декількох милях від будинку. У ній виявили верхній одяг і прострочені водійські права. Був оголошений загальнонаціональний розшук, у якому взяло участь понад 1 000 поліцейських і 15 000 добровольців. Крісті знайшли в одному з готелів Йоркшира, де вона зареєструвалася під ім'ям Тереза Ніл з Кейптауна. За словами очевидців, вона була розгублена, нічого не пам'ятала і не впізнавала власного чоловіка.

Так, на той момент у нашої героїні вже почалися проблеми з пам’яттю. З «Автобіографії» можна дізнатися, як вона розбирала у повній самотності речі в Ешфілді, працюючи по 11 годин на добу, у голові все плуталося, жінка майже нічого не їла. Часом, схопившись за голову, годинами сиділа, намагаючись зрозуміти, що вона насправді робить. «У мене сильний характер. І я не розуміла, як можна занедужати з горя, клопоту і перевтоми». Інколи вона навіть забувала власне ім’я, пригадуючи замість нього лише імена персонажів книг. «Відчувала себе, як Аліса в Країні Чудес, коли вона притулилася до дерева». А коли через кілька днів Агата не змогла завести автомобіль, це призвело до вираженої істеричної реакції.

Саме тому достовірного пояснення зникнення письменниці немає й досі. Коли її знайшли, адміністрація закладу підтвердила, що вона весь цей час провела у них за грою на піаніно, спа-процедурами й відвідуванням бібліотеки. На всі запитання наша героїня так і не дала жодних відповідей, аргументуючи лише тим, що нічого не пам’ятає. Двоє лікарів діагностували в неї амнезію, викликану травмою голови. Цю версію відразу підхопили журналісти і надалі вона набула статусу офіційної.

Після року з’ясування стосунків, подружжя Крісті розлучилося, згодом стан Агати нормалізувався.

І з цього моменту вона переходить до нової сторінки життя, та про це – у наступній частині.

(Далі буде)

https://neuronews.com.ua/ua/archive/2017/7-8%2891%29/pages-57-62/agata-kristi-rozsliduvannya-z-bagatma-nevidomimi#gsc.tab=0

Бушардо, Югетт. Агата Кристи как она есть [Текст] / Ю. Бушардо. – М. : Радуга, 2001. – 228 с. – (Сквозь призму времени. Биографии). 


Тищенко, Олена (заступник директора КУ "Обласна медична наукова бібліотека"; Запоріжжя). Сестра Міллер: Цікаві факти з біографії Агати Крісті / Олена Тищенко // Зарубіжна література в школах України. – К., 2017. – 7-8. – С. 91-96.


Крісті, Агата. Свідок обвинувачення та інші історії [Текст] : роман, оповідання / А. Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцька ; авт. передм. С. Фелпс. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 283 с. – (Класика англійського детективу).




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

вівторок, 20 квітня 2021 р.

Світ знань нових видань

Ричка, Володимир. Володимир Великий. Лицар Духу / В. Ричка. – К.: Парламентське видавництво, 2020. – 308 с. – (Політичні портрети).


Перу Володимира Ричка, доктора історичних наук, професора, головного наукового співробітника Інституту історії України НАН України, належить близько трьохсот статей-досліджень, а також науково-популярне видання «Володимир Великий. Лицар Духу». Володимир Святославович – так званий батько Русі, історичну значимість діянь якого неможливо недооцінити. Автор намагався передати та осягнути духовне переродження князя й показати стрімкий шлях від голови маргінальної держави до християнського правителя. Звісно, не оминаючи основних віх життя. Джерело не єдине з серії «Політичні портрети», що зберігається у фондах ДОУНБ, і всі вони адресовані тим, хто цікавиться історією нашої держави, історичними, культурними та політичними діячами. Радимо усім!

Видання отримане за підтримки Українського інституту книги.



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

понеділок, 19 квітня 2021 р.

Неймовірно, але правда

З огляду на те, що Виправне відділення арештантських рот запропонувало взяти на себе переплетення книг на вигідніших (як грошових, так і за якістю роботи) умовах ніж ті, що раніше були за угодою з приватним палітурником, Рада вирішила віддавати Виправному відділенню книги та періодичні видання для переплетення. До того ж, недбале поводження відвідувачів читальні з журналами призводило до неможливості зберігати їх в цілості. Це змусило Раду віддавати журнали на переплетення, перш ніж класти їх на стіл в читальні. Помітної затримки від цього не було, тому що, за умовою з Арештанським відділенням, журнали мали бути переплетені не пізніше ніж за дві доби.


Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1906. – 46 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=104 (дата звернення: 12.04.2021). – Загл. с экрана.

Фото: http://teikei.ru/pereplet-i-restavraciya-knig/ 






 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

пʼятниця, 16 квітня 2021 р.

На долоні історії

Агата Крісті: "Дароване кохання" (продовження)

«Високий молодик, з копицею хвилястого світлого волосся і злегка кирпатим носом», – так описувала «королева детективів» свого першого чоловіка, льотчика Арчибальда Крісті. Вони зустрілися на одному з балів у Йоркширі, графстві на півночі Англії. Та їхні стосунки були приречені. Детальніше – у рубриці «На долоні історії».

Нашій героїні 20 років. Її мати в очікуванні, коли ж нарешті дочка знайде достойного кавалера і вийде заміж, таким чином поправивши фінансове становище сім’ї. Та Агата відмовляла одному за одним. До того моменту, поки не зустріла майбутнього чоловіка. Він – бідний льотчик, який не мав жодних заощаджень. Вони познайомилися на вечірці. Він запросив її на танець, потім - на другий, третій ... А потім,  як Попелюшка, Агата зникла з балу. Невдовзі  прийняла  пропозицію руки і серця – навіть без благословення матері. 

Проте на їхнє кохання чекало безліч випробувань. Вони то розривали стосунки, то знову відновлювали плани, сповнені щирими почуттями. Заручини тривали півтора року.

«Я відчувала всім серцем безнадію наших сподівань, але не зізнавалася в цьому, – напише пізніше Агата в «Автобіографії». – Арчі, звісно, думав так само, але все ж наполягав, що ми не можемо жити одне без одного, тому маємо залишатися зарученими до того часу, доки доля нам не посміхнеться».

Та настала Перша світова війна. Арчибальд із перших днів війни був мобілізований, а Агата, вихована в кращих аристократичних традиціях Вікторіанської доби, служила медсестрою у військовому шпиталі. Тоді, перед Різдвом, у 1914-му, вони нарешті зіграли весілля. Та разом не були. Лише наприкінці війни він повернувся додому. На той момент наша героїня вже працювала фармацевтом, де отримала знання про різні отрути. Звісно, згодом, цей досвід буде використаний при написанні творів. Але про це пізніше.

От і 1919-й. У сім’ї Крісті народилася донечка Розалінда. Тоді ж майбутня письменниця вперше взялася за перо. Кажуть, що приводом до цього стала суперечка зі старшою сестрою Мадж, яка вже виявила себе як літератор. Агаті хотілося довести, що вона також зможе написати щось гідне. Так був створений перший роман «Загадкова пригода в Стайлзі». Спочатку його відхилили шість видавництв, однак у 1920 році він таки побачив світ тиражом 2000 примірників.

З цього й почалася її письменницька кар’єра.

(Далі буде)

https://neuronews.com.ua/ua/archive/2017/7-8%2891%29/pages-57-62/agata-kristi-rozsliduvannya-z-bagatma-nevidomimi#gsc.tab=0

Бушардо, Югетт. Агата Кристи как она есть [Текст] / Ю. Бушардо. – М. : Радуга, 2001. – 228 с. – (Сквозь призму времени. Биографии). 


Тищенко, Олена (заступник директора КУ "Обласна медична наукова бібліотека"; Запоріжжя). Сестра Міллер: Цікаві факти з біографії Агати Крісті / Олена Тищенко // Зарубіжна література в школах України. – К., 2017. – 7-8. – С. 91-96.


Крісті, Агата. Свідок обвинувачення та інші історії [Текст] : роман, оповідання / А. Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцька ; авт. передм. С. Фелпс. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 283 с. – (Класика англійського детективу).

 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

четвер, 15 квітня 2021 р.

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Памук, Орхан. Рудоволоса жінка / О. Памук; пер. з тур. О. Кульчинський; худож.-оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 220 с. – (Великий роман). 

Читаючи класика світової літератури, нобелівського лауреата Орхана Памука, я завжди налаштовуюся на неспішне знайомство з турецькою культурою, на неквапливу розповідь про приваби ісламського минулого та спокуси сучасного європейського практицизму. Разом із героями зачаровано занурююсь у насичене життя Стамбула з його емоційними драмами та східними традиціями.

Книга «Рудоволоса жінка» – яскравий приклад роману-притчі, який дає несподіване трактування двом відомим легендам. Історія починається з епіграфа – цитат із трагедії афінського драматурга Софокла про Едіпа та його батька Лая і з національного епосу іранських народів поеми Фірдоусі «Шахнаме». Тож читач відразу розуміє, що головною проблемою роману є взаємостосунки батьків і дітей. Багато літератури присвячено цій вічній темі, але Орхан Памук аналізує глибинний сенс двох різних культур, робить паралелі та змушує замислитися кожного над головними турецькими відмінностями і протиріччями, які розколюють сучасне суспільство на два непримиренних табори.

Читаючи книгу, починаєш думати про невід’ємну роль батька в житті будь-якої людини, про важливість щирості та чесності. Разом із головним героєм згадуєш перше кохання, життєві настанови та сумний досвід втрати віри у людей. На мій погляд, у романі стикаються не тільки дві культури і два світогляди, але й два тимчасових пласти, три покоління і одна фатальна рудоволоса жінка, яка спалахнула у житті головного героя наче полум’я та стала символом його дорослішання і змужніння. Отже, рекомендую прочитати емоційно насичений роман про доленосні зустрічі, метання душі, докори сумління та ефект життєвого бумерангу.

Оксана Шевченко, заступниця директора з внутрішньобібліотечної роботи




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

середа, 14 квітня 2021 р.

Винахідники, віват!

Юна зірка ракетно-космічної галузі

Проєкт «Рідинний ракетний двигун малої тяги LT-3B "Стриж"» від Дніпровського школяра Макара Дробишева вразив суддів на турнірі ракетно-космічних інновацій Star Track 5.

Цей захід щорічно проводиться за підтримки громадської організації «Асоціація Noosphere» і її засновника, доктора економічних наук, міжнародного підприємця і мецената Максима Полякова. Переможці Star Track отримують грошові винагороди, а також можливість провадити свої проєкти на технічній базі Інжинірингової школи Noosphere, заснованої і обладнаної ГО «Асоціація Noosphere» на базі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Головна мета конкурсу Star Track – популяризувати інженерну освіту в країні і створювати систему для розвитку високотехнологічних студентських стартапів.

Суть роботи юного винахідника полягає в створенні дешевого рідинного ракетного двигуна з можливістю застосування його в освітніх цілях. Крім того, Макар запропонував унікальну гібридну систему охолодження сопла і камери згоряння. За задумом Макара, технологія виготовлення спрощена настільки, що його двигун буде економічно вигідний – він набагато дешевший, ніж існуючі аналоги. Технічні характеристики ще тільки теоретичні: 22 ньютона тяги при нормальному атмосферному тиску, питома імпульс – 1200 метрів в секунду. Такий двигун може використовуватися як рульової двигун малої тяги і на космічних апаратах, і на щаблях ракет, в залежності від маршових двигунів. Крім того, технічні характеристики двигуна в проєкті хлопця трохи занижені через те, що він планується як навчальний, тобто поле для вдосконалення і модернізації величезне. Потрібно тільки працювати. Його ефективність покажуть лише реальні випробування, але до них ще дуже далеко. А поки всі його характеристики повинні бути якісно прораховані.

Макар захоплювався космічною тематикою постійно, але серйозно космічними технологіями почав займатися близько року тому. Макара підштовхнуло до вивчення космічної техніки захоплення читанням книжок з космічної тематики. Він згадує, що ще в дитинстві йому надарували багато різних книг про космос. Читав їх і ось, затягнуло ...Потім сам почав шукати додаткову літературу. Ходив на гуртки з робототехніки в Дніпропетровському обласному центрі науково-технічної творчості та інформаційних технологій учнівської молоді. «Там у нас була своя команда, але коли наш керівник Дмитро Астахов пішов писати докторську, її розформували, і я почав займатися самостійно». Юний винахідник згадує, що у нього з'явився інтерес саме до ракетної техніки, до вузлів і агрегатів ракет-носіїв. Він зрозумів, що, по-перше, для багатьох людей, які цим цікавляться, не вистачає практики. Юний винахідник згадує: «Мені стала цікава ця тематика, захотілося в ній розібратися. Ці дослідження мене затягнули, і я вирішив створити як би навчальний посібник для наймолодших людей, які хочуть стати дійсно фахівцями в цій галузі. Щоб не просто проходити теорію, а на практиці вивчати всі компоненти, агрегати рідинного ракетного двигуна. Я вирішив зробити найпростіший зразок, який дійсно буде робочим екземпляром. Щоб на ньому можна було ефективно проводити навчальний процес і розуміти, як це все працює. Адже в теорії і в книгах – це одне, а коли ти дійсно все сам знайшов, зібрав, сам запустив, подивився, як воно працює, досліджував різні апарати під час роботи, зрозумів закономірності – це ж зовсім інший досвід».

Багатьох батьків цікавить питання, як допомогти своїй дитині визначиться з вибором справи, якою можна захоплюватися все життя. Батько хлопця Сергій Анатолійович згадує, що син завжди ріс допитливим, вічно щось майстрував. «Його не потрібно було піштовхувати, він сам захоплювався. У дитинстві було і ЛЕГО, й інші конструктори, і так потихеньку він відняв у мене на дачі майстерню. У своїй кімнаті постійно чимось гримів, стукав, пиляв. Напевно, в прадіда – Семена Івановича Ушпіка.У нього було три медалі ВДНГ, 10 патентів, працював лекальником на заводі, дуже любив винаходити», – розкрив сімейний секрет Сергій Анатолійович. Як виявилося, він сам починав вчитися на фізико-технічному факультеті університету, але захоплення творчістю згодом перемогло. Батько каже, що вони з дружиною намагалися не заважати Макарові. На 90% – це вкладення сил і енергії самого Макара. «А ми вже допомагали, підштовхували і не заважали».

Макар любить читати переважно технічну літературу. Хоча і зі шкільних предметів не відстає. Він часто бере участь у різних олімпіадах. Але графік у Макара щільний, все розписано.

Макар вважає що космос, – це майбутнє всього людства, тому що рано чи пізно людям доведеться тікати з цієї планети далеко-далеко. Хлопець впевнений, що дослідження космосу – це основне і першорядне завдання.

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  













 

вівторок, 13 квітня 2021 р.

Cвіт знань нових видань

Даниленко, В. Володимир Вернадський. Життя в політиці й політика в житті / В. Даниленко. – К.: Парламентське видавництво, 2019. – 512 с. – (Славетні постаті України).


Доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувач відділу Інституту історії України НАН України. Можна довго перелічувати усі звання Віктора Даниленка. Він – автор понад 500 наукових праць. Рекомендуємо вам ознайомитися з його науково-популярним виданням «Володимир Вернадський: Життя в політиці й політика в житті». В ньому автор розкриває багатогранність життя та думки вченого-мислителя, громадського діяча. Увага саме на громадсько-політичній діяльності Вернадського, якою той займався у проміжках між науковою працею. Ця книга – одна з серії «Славетні постаті України». У фонді ДОУНБ є й інші. Всі вони стануть у нагоді тим, хто цікавиться історією та культурою нашої країни, долями відомих земляків.

Видання отримане за підтримки Українського інституту книги.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 


 

понеділок, 12 квітня 2021 р.

Неймовірно, але правда

На одному із засідань Ради бібліотеки  1904 року була розглянута пропозиція Медичного Товариства про розміщення його бібліотеки у приміщенні міської бібліотеки. Пропозицію прийняли з умовою, що міська бібліотека надає приміщення, допоки воно залишається вільним і, що книгами Товариства можуть користуватися абоненти на загальних підставах. Також Рада вирішила питання надрукувати оновлений каталог – Катеринославській Губернській друкарні замовили 2000 примірників із оплатою 29 крб. 55 коп. за аркуш. Друк і брошування обійшлися в суму 822 руб. 60 коп., що значно перевищило суму, закладену в кошторис.


Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1906. – 46 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=104 (дата звернення: 12.04.2021). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 


 

пʼятниця, 9 квітня 2021 р.

На долоні історії

Агата Крісті. Більш ніж  п`ять помилок

 (продовження)

Кількість її реалізованих видань порівнюють з популярністю Шекспіра та Біблії, адже вони продаються мільйонними тиражами. Її твори були перекладено понад ста мовами, що робить її першим автором і в цьому; вона – єдиний письменник детективного жанру, котрий досяг міжнародної популярності як драматург. Крім того, її роботи не втрачають популярності з часом – безперервна трансляція серіалів про Пуаро та міс Марпл доводить, що блискуче описана таємниця вбивства – назавжди. Продовжуємо згадувати віхи історії Агати Крісті у рубриці «На долоні історії».

Освіту здобувала наша героїня вдома. Спочатку нею займалися батьки, потім – гувернантки. Вона отримала й музичну грамоту, та страх сцени не дозволив стати відомим музикантом. Мати Агати пізніше домовилася з місцевою жіночою школою, що її донька приходитиме двічі на тиждень задля відвідування деяких уроків. 

Ось як пригадує дівчинка власне навчання: «Як завжди, я із найжвавішим зацікавленням займалась арифметикою і навіть перейшла до алгебри. Граматику не розуміла абсолютно: я не могла взяти до тями, чому щось називається прийменником і які дієслова означають дію, – це була для мене якась китайська грамота». Тому дівчина так і не навчилася грамотно писати. На схилі літ вона пригадувала: «Щодня я займалася орфографією, списуючи цілі сторінки складними словами. Гадаю, певну користь ці вправи мені принесли, але я завжди писала із купою помилок і роблю їх і донині».

Саме так вчені довели, що наша героїня зазвичай надиктовувала твори власній секретарці Шарлотті Фішер, адже писати від руки або ж друкувати було доволі складно. Пізніше Крісті навчилася користуватися диктофоном. Записи її голосу у 2008 році оприлюднив онук Метью Прічард. На магнітофонній плівці були розповіді про поїздку на Близький Схід, опис подорожей із другим чоловіком під час медового місяця тощо. 

Та повернімося до навчання. Після смерті батька фінансове становище родини погіршилося, і мати вирішила здати їхній родинний маєток у Торкі в оренду та перебратися до Парижа. Там 15-річна Міллер за півтора року змінила аж три пансіони. За кордоном проблеми з письмом набули ще катастрофічніших масштабів, оскільки навчання проводили французькою. Агата не вперше була у Франції, її гувернантка була з тих країв, тому дівчинка вважала, що знає мову. Але помилки, яких вона припускалася в диктантах, викликали у викладачки жах.

«Ніхто не допускав більше п’яти помилок. Я стала справжнім феноменом, але причини мого провалу в орфографії пояснювалися передусім тим, що я вивчала французьку виключно на слух, навіть не підозрюючи про різницю між написанням і вимовою: писала як Бог на душу покладе, наздогад – а раптом вгадаю… Щодо граматики й орфографії, то гірше за мене, мабуть, і не було нікого… Це створювало певні труднощі для моїх педагогів – і певною мірою принижувало, звичайно, і мене, але зізнаюсь, нітрохи не переймало».

Пізніше Агата залишила Париж і повернулася додому. На цьому її навчання було завершене.

(Далі буде)

https://neuronews.com.ua/ua/archive/2017/7-8%2891%29/pages-57-62/agata-kristi-rozsliduvannya-z-bagatma-nevidomimi#gsc.tab=0

Бушардо, Югетт. Агата Кристи как она есть [Текст] / Ю. Бушардо. – М. : Радуга, 2001. – 228 с. – (Сквозь призму времени. Биографии). 


Тищенко, Олена (заступник директора КУ "Обласна медична наукова бібліотека"; Запоріжжя). Сестра Міллер: Цікаві факти з біографії Агати Крісті / Олена Тищенко // Зарубіжна література в школах України. – К., 2017. – 7-8. – С. 91-96.


Крісті, Агата. Свідок обвинувачення та інші історії [Текст] : роман, оповідання / А. Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцька ; авт. передм. С. Фелпс. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 283 с. – (Класика англійського детективу).





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут