1902 – 1910 рокі. Можливо, найтяжчі у житті Рабіндратана Тагора. Адже спочатку померла його дружина Мріналіні Деві. На її честь поет публікує збірку ліричних віршів «Пам’ять» («Sharam»). Та це ще не все.
Кожні два роки нашому герою доводилося знову і знову ховати рідних людей. Від туберкульозу спочатку помирає одна з дочок – Ренука. Потім не стало батька – Дебендранатха, ще через два роки – молодшого сина, Саміндранатха, який захворів на холеру.
Це призвело до творчого затишшя на довгі 8 років, але й активізувало Рабіндраната як суспільного діяча. Після арешту колоніальною владою відданого революціонера Тілака, який боровся за незалежність Індії, Тагор виступив на його захист. Так він потрапив у політику і став головою руху «Свадеши», що виступав проти розколу Бенгалії у 1905 році. Свій патріотичний настрій поет виражає у піснях «Земля Бенгалії» і «Золота Бенгалія».
Пізніше, цей рух обрав революційний шлях боротьби і наш герой відійшов від «Свадеши». Він вважав, що соціальні зміни повинні відбуватись через просвітництво.
Тагор починає відкривати школи, подорожує по усьому світу з лекціями, розкриває проблеми своїх земляків – кастової системи і проблеми недоторканих.
У 1915 році Рабіндранат отримує завдяки цьому лицарське звання, однак через чотири роки відмовляється від нього після розстрілу британськими військами мирних демонстрантів в Амрітсарі.
Поет продовжує свою творчу діяльність. І не дивлячись на те, що увесь світ знає його лише як поета, він є ще й художником, автором багатьох п’єс, музикантом і композитором. Нашого героя удостоїли почесної степені чотирьох індійських університетів та званням доктора Оксфордського університету.
Помер Тагор у 1941 році у рідній Калькутті від тяжкої хвороби, що супроводжувала поета останні чотири роки. Це була велика втрата не лише для Індії, а й для усього світу.
Шри Чинмой.
Рабиндранат Тагор - Луна Сердца Бенгалии [Текст] / Шри Чинмой ; пер. с англ. И. Епифановой. - Харков : [б. и.], 2011. - 176 с.
https://qps.ru/hpIGl
