Лариса Денисенко:
«Мені
здається, що найсвітліші книжки –
це Біблія та Коран,
вони й є універсальними ліками…»
(продовження)
Вона не дуже полюбляє, коли її запитують про
модельну кар`єру, бо насправді зробила після цього багато важливих речей та й кар`єрою
це назвати не може. Скоріше захопленням юності. «Кожній дівчинці-підліткові хочеться зрозуміти, яка вона. Нами
опікувалися люди, що знаються на красі, на вмінні подати себе, вони нас навчали
і дуже багато дали мені у плані впевненості в собі. Можна питати в Клаудії
Шиффер: «Боже мій, ви кинули кар’єру моделі, переключилися на щось інше – як,
чому?!». Я ж не була топ-моделлю. Це просто досвід. У кожної людини буває
багато дуже різних юнацьких досвідів. А коли ти вже юрист, який реалізувася, до
того ж починаєш писати книжки – тепер от додалася телевізійна кар’єра, –
згадувати постійно про ті часи просто смішно».
Вона має дві з половиною вищі освіти. Закінчила
юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, факультет міжнародного публічного права в Центральному європейському університеті
в Празі та тренувальні курси з законопроєктування при Міністерстві юстиції
Нідерландів. Саме в цій країні вчили писати закони за нідерландською моделлю.
Подобалась їй і кар`єра державного службовця в Міністерстві юстиції. Одне з
головних досягнень – підготовка до ратифікації повного пакету документів
Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якого громадяни України
тепер можуть відстоювати свої права в Європейському суді з прав людини у
Страсбурзі. Вважає, що це саме те, заради чого варто працювати юристом, бо їй
завжди була цікава justice у значенні «справедливість».
Лариса Денисенко має досвід викладацької роботи
в Українському центрі правничих студій при Київському інституті міжнародних
відносин. Є експертом Ради Європи з питань прав людини та національних меншин,
експертом ПРООН з питань участі громадян у вирішенні державних справ. Має
досвід праці в приватній адвокатурі у цивільних справах. Є офіційним
представником Міжнародної неурядової антикорупційної організації Transparency
International. Організувала і провела першу європейську конференцію щодо
скасування смертної кари в Україні. Готувала та консультаційно підтримувала
конституційне подання щодо неконституційності застосування смертної кари.
Юридичний світ до її літературної діяльності
поставився неоднозначно. З одного боку – консервативно-насторожено, колеги ж
друзі зраділи, бо для них, та й для самої себе, вона розкрилася по новому. «Батьки досі не розуміють, як це сталося,
– зазначає Лариса, – і чому саме з нею.
«Мама постійно каже: «Боже, у нас же в сім’ї ніхто не писав!». Неначе
письменник – династійна професія. У нас у сім’ї і юристів не було! Хтось має
бути першим».
Їй це вдалося. Лариса Денисенко у продовженні
«Пунктиру».
«Коли я
пишу, отримую позитивні емоції, інколи – дуже сильні, і, як на мене, це дуже
корисно. Особливо, коли пишеш у такому запалі, що нічого поруч із собою не
помічаєш, поринаєш у текст, у події, в долі героїв. Мені здається важливим,
коли людині можна кудись сховатися, переміститися, серед іншого й пишучи – це
як податися у мандри. І лише від тебе залежить (а не від туристичної фірми чи
провідника), чи будуть ці мандри чудовими. Не мені судити, мають чи не мають
мої твори лікувальний ефект. Хай це вирішують читачі, але я буду дуже
задоволена, якщо хтось, читаючи мої тексти, помітить, що він посміхається. Сміх
– це найкращі ліки».
«…коли
тобі цікаво – в тебе прискорюється темп, це відбувається непомітно для тебе,
але обов’язково відбувається. А помічати ти це починаєш тільки тоді, коли дії
інших людей починають здаватися тобі нестерпно уповільненими. Дійсно, дуже
дивно себе почуваєш, коли вигарцьовуєш гопака, а хтось методично хитається собі
в гамаку. Головне – довго на це не дивитися, бо зіб’єшся з ритму. Це питання
самодисципліни та відповідальності».
«Людей
псують вони самі, суспільні штампи, невміння або лінь вчитися, критично мислити,
розвиватися, невміння слухати себе та інших, злидні, обмеженість, неправильно
скеровані агресія та заздрість. Якщо вмиватися жовчю, пити жовч, висловлювати
жовч — воно й не дивно, що світ, людей
та й себе сприйматимеш у кольорах сечі».
«Мені
здається, що найсвітліші книжки – це Біблія та Коран, вони й є універсальними
ліками. Як нош-па, що не зашкодить у жодному випадку. А от інші ліки мають бути
рекомендовані, виписані лікарями, і я не можу взяти на себе таку
відповідальність… Взагалі, на мій погляд, будь-яка хороша література принесе
користь, як імунні або вітамінні препарати. Людина, прислухаючись до себе, може
зрозуміти, що й у якому жанрі зараз їй необхідно читати – детектив,
мелодраматичну історію, гротескну п’єсу. Слухайте свій організм, і він підкаже,
що йому потрібно «приймати» з ліків духовних».
«Мені
подобаються люди-диваки. Всі ми диваки певної мірою. Мені здається, що мої
герої теж дещо дивні, дивовижні, тому от зараз мені б було цікаво познайомити
ту ж Шу, Макса та Марлена з героями роману Майкла Кенінгема «Будинок на краю
світу». Ще можна дуже просто уявити собі, як Клята Шу приїздить до Містера
Вустера та видає себе за його кузіну, і як при цьому на неї дивиться
великомудрий рятівник аристократів Дживс. Цікаво б було подивитися, що б було,
якби до Віолетти Вайгель-Вітовської прийшла на консультацію Джейн Ейр або їй
передали візитівку "Міс Холідей Голайтлі. Мандрує". Хоча невідомо, як
би всі вони поводилися, коли зустрілися, хто знає, яких рис характеру вони
набули за той час, коли ми з ними розійшлися? І чи всі риси характеру, які в
них є, я в них помітила? Іноді дуже дивують люди, з якими ти живеш довгий час
разом, що вже говорити про літературних героїв!».
«Не всім
у житті щастить на зустріч з людиною, перед якою ти готовий розкритися».
Далі буде.
Фото
https://coollib.net/a/36879
Джерела:
Денисенко,
Лариса. Відлуння: від загиблого діда до померлого: роман / Л. Денисенко. –
Харків : Клуб Сімейного Дозвіля, 2012. – 320 с.
Денисенко,
Лариса. Ліза та Цюця П. / Л. Денисенко. – Київ Грані-Т, 2007. – 112 с. –
(Сучасна дитяча проза).
Денисенко,
Лариса Володимирівна. Нова стара баба: [повісті] / Л. Денисенко; авт. передм.
Т. Трофименко. – Харків : Кн. Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2013. –
272 с.: іл.
Денисенко,
Лариса. Про Анжеліну Ісадору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського,
Астрід Ліндгрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ / Лариса Денисенко. – Київ:
Грані-Т, 2008. – 128 с. – (Життя видатних дітей).
Денисенко,
Лариса. Танці в масках: роман / Л. Денисенко. – Київ: Нора-Друк, 2006. – 212 с.
– (Сер. ПК (Популярні Книжки)).
Денисенко,
Лариса. Усміхаки. Все, що треба знати про собак / Л. Денисенко. – Львів :
Вид-во Старого Лева, 2018. – 123 с.
Денисенко,
Лариса. Майя та її мами / Л. Денисенко ; худож. М. Фоя. – Київ: Видавництво,
2017. – 64 с.: кольор. іл.
Денисенко,
Лариса. Я і Конституція / Л. Денисенко [та ін.] ; худож. Ж. Олійник. – Львів :
Вид-во Старого Лева, 2019. – 88 с.: іл.
***
https://pen.org.ua/shhodennyky-pro-vijnu-larysa-denysenko
https://web.archive.org/web/20070928142703/http://larysa.com.ua/content/view/12/26/
https://web.archive.org/web/20080929005825/http://life.pravda.com.ua/columns/47fca8474b75c/
https://tomorrowslawyer.org/expert/larisa-denisenko/
https://womenua.today/en/projects/larysa-denysenko/
https://coollib.net/a/36879
https://marieclaire.ua/uk/obshhestvo/bookshelfy-larisa-denisenko-pismennitsya-pravozahisnitsya
https://zmina.info/articles/pravozahisna_terapijia_5_korotkih_istorij_vid_larisi_denisenko-2/
https://wz.lviv.ua/interview/174208-larysa-denysenko-ya-ne-vidpochyvaiu-ia-zminiuiu-typ-roboty
https://zn.ua/ukr/SOCIUM/larisa_denisenko_korporatsiya_idiotiv_e_skriz.html
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар