На долоні історії

Львів. Місто натхнення та любові

(завершення)

«Siemens» у проєкті Зігмунда Горголевського та бібліотека Івана Франка

Майже кожна будівля Львова – історія. Національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької було зведено протягом 1897–1900 років. Будівля цього театру вважається одныэю з найкращих у Європі та має цікаву історію.

Архітектора театру обирала спеціальна комісія з будівництва у Лейпцигу. Конкурс був анонімний, і фаворитом його була відома у Європі фірма «Фельнер і Гельмер», яка будувала театри у Відені й Одесі, але несподівано перемогу отримав Зігмунд Горголевський.

Складність полягала в тому, де розташувати будівлю, оскільки центр міста Лева був густо забудованим і всі претенденти пропонували розташувати театр поза центром. І тільки Зігмунд наполягав на тому, що театр буде саме у центральній частині міста, а для цього пропонував осушити частину річки Полтви, пустивши її глибоко під землею по бетонній трубі. Противники цього проєкту залишилися у Львові спеціально, щоб побачити фіаско сміливого архітектора, але гірко помилилися у своїх очікуваннях. Театр було збудовано саме за проєктом Горголевського, а підрядником виступила вже тоді відома фірма «Сіменс». Вартість проєкту сягнула понад два мільйони австрійських крон, 2/3 частини покрила міська влада, залишок – меценати. Унікальними є інтер’єр зали та картина-завіса «Парнас» художника Генріха Семирадського. 

Звісно, згадуємо ми, говорячи про Львів, Івана Яковича Франка.

Він так прагнув знань, що вивчився читати ще до школи, шестирічним хлопчиною за десять днів завдяки напівграмотному дядькові. У другому класі, коли йому щойно виповнилося вісім, уже вмів читати й писати, знав українську, польську та німецьку мови. 

Яскравою рисою до творчого портрету Івана Яковича є й створення ним під час навчання у Дрогобицькій гімназії власної бібліотеки, що налічувала понад півтисячі томів, серед яких були твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Котляревського, Осипа-Юрія Федьковича, Вільяма Шекспіра, Йоганна Гете, Фрідріха Шиллера, Генріха Гейне, Чарльза Діккенса, Віктора Гюго, Олександра Дюма, Мігеля Сервантеса, Вальтера Скотта, твори староєвропейської біблійної поезії.

Його пошук і досконалість форм, жанрів, стилів у поезії та прозі дійсно вражали. Філософ та історик Дмитро Чижевський вказував на різнорідність цих поетичних досвідів, «ніби перед нами шерег окремих поетів». 

Соціального визволення українського народу Іван Франко не бачив без національного і в цьому прагненні був послідовним як людина і творець. Він завжди намагався бути «цілим чоловіком», людиною яка намагається вчинками змінити несправедливий світ і «цілою виходить з житейського бою».

Помер він на самоті, у страшних злиднях, залишивши по собі найцінніший скарб для нащадків: понад п'ять тисяч творів у різних галузях літератури та науки.

Завершуємо нашу розповідь про місто Лева рядками Івана Яковича:

Від небесних зірок і від гір, 

що високо вершини підносять, 

немає на світі нічого миліш, та й не треба. 

І Львову, який цих дарів має досить, 

нічого не можуть вже дати земля ані небо.

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру. –Торонто: На сторожі, 1962. – 79 с.

Білоштан, Яків. Драматургія Івана Франка. – К. : Художня література, 1956. – 253 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий. – К.: Вид-во Жупанського, 2010. – 144 с.

Гнатюк, Михайло Іванович. Іван Франко і проблеми теорії літератури: Навчальний посібник. – К. : Академія, 2011. – 240 с. 

Гундорова, Тамара. Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду. – К.: Либідь, 2006. – 360 с. 

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2012. – 20 с.

Іван Франко: Документальні фотографії. – 2-ге вид., доп. – Б.м., 1971. – 99 с. 

Іван Франко у спогадах сучасників. Книга 2. – Б. м., 1972. – 336 с. 

Жулинський, Микола Григорович. Він знав, «як много важить слово...». – К.: Просвіта, 2008. – 136 с. 

Iсаєвич Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя, культура. – Львiв, 1996. – 330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові. – Торонто: Срібна сурма, 1965. – 206 с.

Лучшие города Украины: Киев, Днепропетровск, Одесса, Чернигов, Полтава, Харьков, Каменец-Подольский, Севастополь, Львов. – М.: Эксмо, 2012. – 427 с.

Львівський історичний музей : Путівник. – Львів : Каменяр, 1976. – 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів : Апріорі, 2010. – 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів : Світ, 2001. – 271 с.

Біляєва, Людмила Семенівна. Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст. – К.: Мистецтво, 1969. – 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади. – Львів: Нан України – Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004. – 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати. – Львів : Апріорі, 2012. – 116 с.

Панасенко, Тетяна Михайлівна. Іван Франко. – Харків: Фоліо, 2013. – 121 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат. – Львів, 2011. – 20 с.

Перший напад Росiї на Львiв (1914): В 40-лiття контр-нападу українцiв на Петербург (25.II.1917–25.II.1957). – Ню Йорк, 1957. – 104 с.

Спогади про Івана Франка: збірник. – К.: Дніпро, 1981. – 413 с.

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка. – Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Сухомлин, Євгенія Григорівна. Майстерність Івана Франка – критика, митця, перекладача, публіциста (інтеграційний аспект): Монографія. – Луцьк: Твердиня, 2011. – 293 с. – Покажч. імен : с. 287–293.

Топська, Неллі. Любов – наснага, любов – журба...: Історії кохання класиків української літератури. – Донецьк: Проспект-Прес, 2007. – 320 с. 

Українські часописи Львова. 1848–1939 : Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко. – Львів : Світ, 2001. – 1: 1848–1900. – 744 с.

Українські часописи Львова 1848–1939. – Львів: Світ. Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939. – 2003. – 926 с. 

Франко, Іван Якович.Твори в 2-х томах / І. Я. Франко. – К.: Дніпро, 1986 – 1986. – Т. 1: Поезія. – 1986. – 622 с.

Франко, Іван Якович.Твори в 20-ти томах / І. Я. Франко. – К.: Художня література. Т. XVI: Літературно-критичні статті. – 1955. – 467 с. 

Франко, Іван Якович Я думав про людське братерство нове. / Упоряд. і авт. вступ. ст. Халімончук А.М. – Львів: Каменяр, 1979. – 143 с. 

Франко, Іван Якович. Вибрані твори. – Харків: Ранок: Веста, 2003. – 368 с. 

Франко, Іван Якович. Поезія та драматичні твори: Вибране. / Вступ. ст. О.Н. Морозова, А.І. Скоця. – Львiв: Каменяр, 1977. – 200 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Львів. Місто натхнення та любові (продовження)

«Апостол» Івана Федорова 

Львів – місто великих імен і великих звершень, згадуючи його історію, не раз можна сказати: перший і вперше. 

15 лютого 1574 року у Львові виходить справжній шедевр друкарської справи, що мав величезний вплив на Україну. Мова про першу в Україні друковану книжку «Апостол», видану Іваном Федоровим. 

Вона є чорно-червоною і має 300 сторінок. Тираж на ті часи завеликий 1200 примірників, видання розходиться по всій Русі. Допомогу на це видання Федоров отримує від незаможних людей, у тому числі від представників духовенства. Львів'яни безкоштовно надають Федорову житло та позичають багато грошей. Саме у славетному місті Лева, а не у Москві, за кордоном, допомогли Федорову у його видавничій справі. 

Він наближає правопис до загальноприйнятого в Україні, істотно доповнюючи вступну частину та збагачуючи орнаментику, а головне, – наприкінці книги замість офіційної післямови дає опис «як відбулася друкарня сія», що є мемуарно-публіцистичним твором, у якому друкар оповідає про вірність високому покликанню служити людям і церкві. Має він і друкарську марку: герб Львова плюс особистий герб першого друкаря.

Львів для Федорова дійсно стає богоспасенним містом. Федоров, або Федорόвич так він підписує свої видання. Також він є автором навчального посібника із граматики старослов’янської мови, що є найстарішим друкованим підручником у Східній Європі.

Невдовзі він залишає Львів, займаючись, окрім книговидавництва, розробкою та виготовленням зброї, зокрема, гармат. А помирає він саме у передмісті Львова. «Друкар книг перед тим не бачених», – називають його нащадки. Його ховають на цвинтарі Онуфрієвського монастиря, який невдовзі стає Музеєм Давньої Української книги.

Існує декілька припущень, про те, збереглося його поховання, чи ні. «Як апостол хвалиться горем, горе спричиняє терпіння, терпіння надію, а надія не обмане», – слова великої людини. 

Девіз міста – «Леополіс завжди вірний». До 1939 року Львів вважали своїм містом українці, поляки, вірмени і євреї. Вони розглядали Львів як центр свого громадського та мистецького життя. Звісно, ми згадуємо роки Другої світової та імена тих, хто загинув, відстоюючи славетні імена своєї нації. Фонди ДОУНБ містять декілька видань з цієї теми, зокрема книгу «Лемберг. Львов. Львів. Фатальне місто», перекладену з нідерландської мови, де свідчення дев'яти письменників, які дають яскраву страшну та повну картину того, що саме відбувалося у Львові у часи фашистської окупації. 

В іншому виданні, авторства Євгена Наконечного «Шоа» у Львові» читаємо: «Загибель східноєвропейського єврейства у роки Другої світової війни в українському словнику часто неточно означають грецьким терміном «голокост». На івриті це зветься коротко – «шоа», що українською мовою перекладається як «катастрофа» і розуміємо чому саме присвячена ця книга. 

Ось такі рядки залишив уродженець Львова польській поет і есеїст Адам Загаєвський про рідне місто, яке розкинулось усюди:

Їхати до Льва. З котрого двірця їхати

До Львова, якщо не вві сні, вдосвіта,

Коли на валізках роса і родяться власне

Експреси і торпеди. Зненацька виїхати до

Львова, серед ночі, вдень, у вересні

Чи в березні. Якщо Львів існує, під 

пологами кордонів і не тільки в моєму новому пашпорті…

Далі буде.

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру. –Торонто: На сторожі, 1962. – 79 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий. – К.: Вид-во Жупанського, 2010. – 144 с.

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат /Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. –Львів, 2012. – 20 с.

Жулинський, Микола Григорович. Він знав, «як много важить слово...». – К.: Просвіта, 2008. –136 с. 

Iсаєвич, Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя,культура. – Львiв, 1996. – 330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.  

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові. – Торонто: Срібна сурма, 1965. – 206 с.

Лучшие города Украины: Киев, Днепропетровск, Одесса, Чернигов, Полтава, Харьков, Каменец-Подольский, Севастополь, Львов. – М.: Эксмо, 2012. – 427 с.

Львівський історичний музей: Путівник. – Львів: Каменяр, 1976. – 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010. – 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – 271 с.

Міляєва, Людмила Семенівна.  Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст. – К.: Мистецтво, 1969. – 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади. – Львів: Нан України – Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004. – 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати. – Львів: Апріорі, 2012. – 116 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат. –Львів, 2011. – 20 с.

Перший напад Росiї на Львiв (1914): В 40-лiття контр-нападу українцiв на Петербург (25.II.1917– 25.II.1957). – Ню Йорк, 1957. – 104 с.

Українські часописи Львова.1848–1939: Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1: 1848–1900. – 744 с.

Українські часописи Львова 1848–1939. – Львів: Світ. Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939. – 2003. – 926 с. 

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости (Спомин, присвячений Тіням забутих Львов'ян). –Мюнхен: Християнський Голос, 1955.

Шах, Степан.  Львів – місто моєї молодости. Ч. III "Цісарсько-Королівська Академічна гімназія". – Мюнхен: Християнський голос, 1956. – 362 с.

Степан Васильович Щурат: Бібліограф. покажчик. – Львів, 1988. – 39 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Львів. Місто натхнення та любові (продовження)

Торговельна мекка, пожежа, італійські майстри

На початку XV сторіччя Львів це – справжнісінька торговельна мекка, величезний барвистий ярмарок. «Я об'їздив пів Європи, побував у найславніших місцях світу, але у жодному не бачив стільки хліба як його щодня приносять на місцевий ринок. І майже кожен чужинець знайде тут таке печиво, як його випікають у його країні», – так писав про Львів місцевий купець, німець за походженням, Мартін Грунівек. Перські килими, грецькі напої, хутра з Угорщини. 

Торговельними днями були середа і п’ятниця. Двічі на рік відбувались ярмарки, що тривали два тижні. Участь брали торговці з усієї Європи й Азії. Вози від 1–6 коней, торговельні каравани. Подорож у чужі краї прирівнювалася до військового походу, і вважалася справою особистої доблесті. Для розмов із іноземними торговцями було засновано відділ перекладачів, де працювало дванадцять осіб. Переважно вірмени, які добре володіли турецькою, грецькою, перською мовами. Відділ обслуговував купівлю-продаж і допомагав укладати договори. Розрахунок –  грошовий і комбінований: гроші, товар. Існували тоді й кредити. Монастирі займалися спостереженням за точними розрахунками боржників. Під найвищі  відсотки позичали гроші євреї. 

Найбагатшим був Христофор Бернатόвич, він мав такі статки, що до нього звертався сам польський король аби позичити грошей. Грек Костянтин Корнякта – теж був із числа найбагатших людей, його будинок розташовувався у центрі міста. Він був засновником Успенського братства, боронив православ’я від католицизму. Успенську церкву та візитну картку Львова – вежу Корнякта у майже сімдесят метрів висоти повязують саме з його ім'ям. 

У 1527 році відбувається пожежа, яка менш чим за добу знищує все місто. Полум'я виникає на вулиці Пивоварень на одній із броварень і, перекидаючись, розповсюджується з даху на дах.

Цілими залишаються єдина кам’яниця та Ратуша. На храмах розплавлені церковні дзвони. Місто затьмарене чорним полум’ям, вогонь розповсюдився раптово і несподівано. Міські брами, де перебували охоронці, були зачинені, тому багато львів’ян загинуло поруч зі знаряддями та гарматами. З того часу у Львові  заборонено будівництво з прибудовами, і для того, щоб розбудуватись у найкоротший термін, місто звільнили від податків на 20 років. У другій половині XVI сторіччя місто забудоване у стилі Ренесансу. Оскільки будувалося багато, а землі в центрі міста було обмаль, будівлі були високими на той час – у три поверхи.

З тих пір Львів має нове архітектурне обличчя – не готичне, а в стилі, привнесеному італійськими майстрами. 

Далі буде.

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру.– Торонто: На сторожі, 1962.– 79 с

Білоштан, Яків. Драматургія Івана Франка.– К.: Художня література, 1956.– 253 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий.– К.: Вид-во Жупанського, 2010.– 144 с.

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архієпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка.– Львів, 2012.– 20 с.

Жулинський, Микола Григорович. Він знав, «як много важить слово...».– К.: Просвіта, 2008.– 136 с. 

Iсаєвич Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя, культура.– Львiв, 1996.– 330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова.– Львів: Апріорі, 2009.– 164 с.

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові.– Торонто: Срібна сурма, 1965.– 206 с.

Лучшие города Украины: Киев, Днепропетровск, Одесса, Чернигов, Полтава, Харьков, Каменец-Подольский, Севастополь, Львов.– М.: Эксмо, 2012.– 427 с

Львівський історичний музей: Путівник.– Львів: Каменяр, 1976.– 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці.– Львів: Апріорі, 2011.– 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова.– Львів: Апріорі, 2010.– 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова.– Львів: Світ, 2001.– 271 с.

Міляєва, Людмила Семенівна. Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст.– К.: Мистецтво, 1969.– 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади.– Львів: НАН України.– Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004.– 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати.– Львів: Апріорі, 2012.– 116 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат.– Львів, 2011.– 20 с.

Перший напад Росiї на Львiв (1914): В 40-лiття контр-нападу українцiв на Петербург (25.II.1917–25.II.1957).– Ню Йорк, 1957.– 104 с.

Українські часописи Львова.1848–1939: Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко.– Львів: Світ, 2001. – Т. 1: 1848–1900.– 744 с.

Українські часописи Львова 1848–1939.– Львів: Світ.– Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939.– 2003.– 926 с. 

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости (Спомин, присвячений Тіням забутих Львов'ян).– Мюнхен: Християнський Голос, 1955.

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости. Ч. III. «Цісарсько-Королівська Академічна гімназія».– Мюнхен: Християнський голос, 1956.– 362 с.

Степан Васильович Щурат: Бібліограф. покажчик.– Львів, 1988.– 39 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

 

«Львів. Місто натхнення та любові» (продовження)

«Окаянна баба» та родовід Романовичів

Отже, перша згадка про Львів зазначена 1256 роком. Саме тоді у сусідньому містечку Холм виникла пожежа, через якусь «окаянну бабу», яка згадується у літописах: «Але прилучилося за гріхи наші загорітися Холму через окаянну бабу, таке було полум’я, що усюди заграву бачили. І зі Львова бачили…» Саме такою є перша згадка про місто Лева, і саме вона вважається датою його заснування. Географічне місце народження міста теж достеменно невідоме, у цьому контексті згадаються Замкова гора, район теперішньої вулиці Підзамча та правий берег Полтви. Зараз Полтва є підземною річкою Львова. Усі давні віднайдені поселення в цих містах належать до одних часових меж .  

Відтак, визначити, що місто починається з якоїсь певної частини, ніхто не може.

Рештки давньослов’янського житла на території Львова були знайдені біля театру імені Марії Заньковецької. Це було добре місце, захищене від пронизливих вітрів із півночі та сходу, з постійним доступом до питної води, оскільки джерело знаходилося саме біля підніжжя Підзамкової гори і звідти – рукою подати до річки Полтви. Слід зазначити, що це були не постійні житла, а тимчасові сховища  з  великою кількістю елементів оборонного характеру. А ось житлові та торговельні райони споруджувалися на рівній місцевості.

Виникнення Львова тісно пов’язане з родоводом Романовичів, адже саме князь Роман Мстиславич – батько Данила Галицького перед заснуванням міста у 1199 році об'єднав Володимирське та Галицьке князівство створивши на цій території велику державу. Проіснувала вона всього шість років, і розвалили її не зовнішні вороги, а самі бояри та князі, які вигнали за її межі Романову дружину Анну та двох малих синів – Данилка та Василька. Проте і зовнішній ворог чекати на себе не змусив, невдовзі на ослаблену землю нападають угорські феодали, нібито захищаючи права Данила та Василька, захоплюють Галичину та на шматки розподілять її поміж собою.

За таких обставин Данило та Василько розуміють, що настав їхній час і починають збирати докупи землі, якими володів їхній батько. Так Данило утверджується на Волині та повертає собі містечко Галич і частину Галичини, здобуває Київ і всю Галичину; аби утримати територію, спороджує на її кордонах декілька укріплених фортець, серед яких і Львівська названа на честь сина Лева. 

Для заселення нових міських осередків мудрий дипломат запрошує ремісників і купців із Німеччини, Польщі, а також з усієї Давньої Русі, а багатонаціональний характер галицьких міст посилюється великими вірменськими та єврейськими общинами, що із занепадом Києва йдуть саме до Львова.

Саме за наказом Данила Львів будується на межі Львівського та Бєльського князівств на схід від Перемишля. Відтак нове місто було  засноване на стику кордонів і на перехресті важливих шляхів. 

Двічі Львів зупиняв монголо-татар, 24 рази його оточували, але він вистояв. Саме завдяки цій сміливості та непоборності татари не пішли на Європу. Саме під час навал татарських військ правителі Львова укладають договір із римськими правителями, погодившись на подяку за підтримку передати частину земель Риму. Папа вручає Данилові корону, і він став першим королем на Галицько-Волинських землях, але реальної союзної допомоги Львів так і не дочекався. При наступі татар сили були нерівні, фортифікаційні споруди вороги руйнували. 

Таким був самий початок львівської історії. До речі, у місті домінує Українська греко-католицька віра, яка виникла із проголошення Берестейської унії, та визнає авторитет Папи Римського.

Далі буде

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру. –Торонто: На сторожі, 1962. – 79 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий. – К.: Вид-во Жупанського, 2010. –144 с.

Гнатюк, Михайло Іванович. Іван Франко і проблеми теорії літератури: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2011. – 240 с. 

Гундорова, Тамара. Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду. – К.: Либідь, 2006. –360 с. 

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат. / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2012. – 20 с.

Жулинський, Микола Григорович. Він знав, «як много важить слово...». – К.: Просвіта, 2008. – 136 с. 

Iсаєвич Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя,культура. – Львiв, 1996. –330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.  

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові. – Торонто: Срібна сурма, 1965. –206 с.

Львівський історичний музей : Путівник. – Львів : Каменяр, 1976. – 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010. – 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – 271 с.

Міляєва, Людмила Семенівна. Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст.. – К.: Мистецтво, 1969. – 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади. –Львів: Нан України: Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004. – 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати. – Львів: Апріорі, 2012. – 116 с.

Панасенко, Тетяна Михайлівна. Іван Франко. – Харків: Фоліо, 2013. – 121 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат. – Львів, 2011. – 20 с.

Українські часописи Львова 1848–1939. – Львів: Світ. Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939. –2003. – 926 с. 

Українські часописи Львова.1848–1939 : Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1: 1848–1900. – 744 с.

Шах, Степан. Львів-місто моєї молодости. Ч. III «Цісарсько-Королівська Академічна гімназія». – Мюнхен: Християнський голос, 1956. – 362 с.

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости (Спомин, присвячений Тіням забутих Львов'ян). – Мюнхен: Християнський Голос, 1955.

Степан Васильович Щурат : Бібліограф. покажчик. – Львів, 1988. – 39 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

Світ знань нових видань

Лильо, І. М. Львівська кухня [Текст] / І. М. Лильо. - Харків: Фоліо.-2016.- 256c. 

Напередодні новорічних свят всім нам хочеться чогось нового та незвичного не тільки для себе, а й для наших друзів та близьких. Для цього в нагоді стане книга адресована тим, хто ладен опанувати традиції різних кухонь. Суміш української, польської, єврейської, вірменської, приправлену запаморочливими ароматами Середземномор’я - все це впорядковано  і класіфіковано  львівським істориком і журналістом, автором ексклюзивних екскурсійних маршрутів Ігорем Лильо. А мова йде саме про львівську кухню, що поєднує у собі всі ці  смачні традиції  і спирається на місцеві продукти, традиції та історичну пам'ять.

Займаючись приготуванням страв, за викладеними у книзі рецептами,  можна легко здійснити історичний екскурс вуличками «українського Парижу» і поринути у світ та звичаї тих, хто мешкав тут споконвіку. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte  Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Художній репортаж

15-18 вересня у межах 23 Форуму видавців у Львові вперше відбудеться тематичний форум художнього репортажу.

«Долаючи кордони» – так звучить фокусна тема форуму художнього репортажу від видавництва «Темпора», яка цього року вперше відбудеться на Форумі видавців у Львові. Йтиметься про те, як завдяки художньому репортажу, жанру на межі журналістики й літератури, можна долати кордони у часі та просторі – кордони географічні, історичні, ментальні, бар’єри стереотипів та упереджень.

Спеціальні гості тематичного форуму: знаний польський журналіст, кореспондент «Газети Виборчої», автор книг «Убивця з міста абрикосів», «Наша маленька ПНР» і «Танечні ведмеді» Вітольд Шабловський, а також австрійський репортер та письменник Карл Маркус Ґаус, книгу якого «Зникомі європейці» вперше буде перекладено українською.

Отже, якщо вам цікаво дізнатись, що таке "художній репортаж", то неодмінно відвідайте тематичний форум художнього репортажу, що пройде в межах Форуму видавців у Львові. Під час дискусії "Художній репортаж: факт чи вигадка?" літературні критики і дослідники спробують пояснити, чим є це явище у світовому та українському контекстах. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter