Що читають бібліотекарі

 Гурницька, Наталія. Багряний колір вічності / Н. Гурницька. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2022. – 192 с.

 

Ніщо в цьому світі не зникає просто так, не розчиняється в пустці, не стає тлінням. Темпоритм життя має властивість повторюватись… Пережите всіма поколіннями і кожною людиною зокрема невловимо присутнє в майбутньому, в сучасному та минулому кожної людини…

Наталія Гурницька

Наталія Гурницька – авторка книг «Мелодія кави у тональності кардамону» та «Мелодія кави у тональності сподівання», які вже встигли набути популярності серед читачів. Але пропонований роман «Багряний колір вічності» – це не третя частина трилогії, а лише своєрідний переклик у просторі та часі членкинь одного роду.
Насамперед хочеться визначити чи не головного героя книг письменниці, в якого вона палко закохана і відверто зізнається в цьому на сторінках кожного свого твору. Старий добрий Львів… Драматичні події відбуваються у Львові сучасному, Львові передвоєнному і Львові часів Першої світової війни. Це атмосферне місто надає свого відтінку та присмаку всім хитросплетінням життя його мешканців, родинним таємницям і епічним чи приватним миттєвостям, які невблаганно поглинає вир світової історії.
За довге XX століття це місто пережило чимало всього. Воно бачило крах імперій, було окуповане німцями, поляками та совєтами, відчувало піднесення та репресії. І це все бачили містяни.
Одна з них – Ірена – юна наївна гімназистка зі заможної родини. Щаслива панянка. Доля дарує їй трагічне кохання, яке вривається в її спокійне життя серед великої дружної родини вихором перших глибоких почуттів, сильних емоцій і чуттєвих насолод. Перші ніжні романтичні побачення, перші поцілунки з присмаком суниці. Дні, просякнуті молодістю, щастям, радістю. Та раптом ця натхненна ідилія жорстоко перекреслюється одною звісткою: коханий обранець трагічно загинув. Життя поділяється на «до» та «після», і починається болісний шлях героїні до воскресіння для нового життя.
Доля надає їй другий шанс. Ірена зустрічає старшого за неї чоловіка і несподівано для самої себе закохується. Дуже швидко вони одружуються, Анжей стає для неї порятунком, чоловіком, батьком її дітей. Щасливі роки подружнього життя. Все, здавалось б, чудово, й Ірена навіть не розуміє, який великий подарунок дала їй доля, аж поки не настає 1939 рік. Війна – час жорстокості.
Ірена втрачає все: статки, коханого чоловіка, дітей, численну родину, батьківщину. Згодом її відсилають у вагоні, як і тисячі людей, на кінцеву зупинку – Поволжя й Середня Азія. Працюють жорна сталінських репресій. Голод, злидні, викидень і смерть, смерть, смерть в душі і навколо…
Пройдешні лихоліття викарбовують з наївної та тендітної Ірці морально виснажену, але мужню та незламну жінку, яка пережила стільки горя і втрат і змогла пройти через усі страшні випробування, зберігши почуття власної гідності, людяності і співчуття до тих, кому зараз значно гірше.
Обсяг роману невеличкий – менше 200 сторінок – його можна пережити за один вечір. От ніби ти зайшов на чай до старої пані і вона тобі коротко, за декілька годин, розповідає про своє життя. Але це напружене і зовсім не просте читання. І воно аж ніяк не буде зайвим для всіх, хто наважиться серцем пережити карколомні вихори минулого сторіччя. Бо Наталія Гурницька, прикладом своєї героїні, може навчити і нас, як зберегти у собі світло, добро, любов і людяність в епоху болю та виживання.
 

Ірина Груба, провідна бібліотекарка відділу комплектування

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Наталія Гурницька. 

                   Крихкість життя

Сьогодні в нас «побачення» з думками неймовірної письменниці. Вона ніколи не хоче розчаровувати своїх читачів і уособлена з загадковим містом Лева. З містом, де кожен камінчик – не просто історія України, а й, без перебільшення, історія Європи. Людина з неймовірною усмішкою та суто європейською генетикою, тому, що Україна – це безумовно Європа. А в її родоводі – українська та польська кров. Мова про Наталію Зенонівну Гурницьку – володарку літературної відзнаки міжнародного конкурсу «Коронація слова» – «Золота письменниця України». А, простіше кажучи, володарки літературного «Оскара» України.

«Пунктири» її думок і героїв в постійній рубриці блогу.

«А щасливі жінки заздрісними не бувають».

 «Ближче до землі та простого життя легше пережити нещастя і горе. Природа сама заліковує рани».

 «Бог не зважає на зовнішні прояви, як це роблять люди, а бачить глибше – те, що у кожного в душі й на серці.

«Відриватися від власного коріння – це велика помилка для людини. Те, що було у дитинстві та юності, продовжує жити в людині, і вже незабаром почуваєшся так, ніби відмовився від часточки власної душі та серця. А з напівмертвим серцем жити ой як непросто».

 «Для жінки одяг – це іноді щось на кшталт обладунку лицаря і впевненість у тому, що всі несподіванки вона зустріне цілком «озброєною».

 «Доля іноді забирає в людини найдорожче саме тоді, коли дуже боїшся його втратити».

 «Дуже часто, щоб зрозуміти, яким насправді є мужчина, треба просто подивитися на жінку, яка поряд з ним багато років. З досвіду знаю, що найяскравіше мужчину характеризує зовсім не його власна зовнішність, розум, поведінка чи всі прикмети багатства та успіху. Його суть дуже чітко показує те, з якою жінкою він живе поряд».

 «Життя взагалі дуже справедливе й одночасно жорстоке. Ти або приймаєш його правила і продовжуєш боротися та жити, або поволі скочуєшся з уторованого шляху на узбіччя та гинеш».

 «Зрештою, щоб почуватися по-справжньому добре, людині й не треба чогось надзвичайного. Всі важливі складові життя вкрай прості та банальні. Здоров'я рідних, розуміння їхніх потреб і вчинків, підтримка у важку хвилину, поділена на всіх радість, вміння прощати і віддано любити, бажання бачити в людині насамперед хороше, відсутність заздрості, потреба дарувати людям добро, а ще віра в те, що все погане обов'язково минеться».

 «Лише людина, яка вміє гідно проживати дуже складні чи прикрі моменти, здатна пізнати справжню радість та насолоду».

 «Любов до немовлят ніколи не буває надмірною. Саме вона дарує маленькій дитині впевненість у безпеці, у тому, що вона бажана і що цей світ зустрічає її добром та ласкою. Дитина, яка росте в любові, не боїться жити і більше вірить у власні сили та в те, що зможе багато досягнути».

« Найбільша милість Божа саме в тому, що у щасливі моменти людина не знає, яким крихким є життя та які втрати очікують її незабаром».

«Сильна людина біль втрати носить у собі, а не черпає його ззовні. Слабка навмисно шукає трагічних моментів, бо підсвідомо не годна дозволити собі жити не в розпачі».

 «Час лікує далеко не всі рани. Він лише притлумлює гостроту відчуттів, дає перевести подих, щоб жити далі, але, як задавнена хвороба, ніколи не відпускає повністю».

 «Щастя, як і горе, ніколи не триває вічно. Все колись минає».

 «Якщо ховатися від життя, то можна не відчути його смак, не побачити, яким яскравим та насиченим воно може бути, і назавжди залишитися в рутині сірих днів та буденних клопотів».

 «Яка різниця, де почуватися щасливою. Це мужчинам потрібно щось більше, аніж просто любов, а жінці зазвичай найкраще там, де її люблять та цінують по-справжньому. Особливо, якщо вона любить сама».

 

 Фото: https://knigogo.com.ua/pismenniki/nataliya-gurnytska/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

 

Що читають бібліотекарі

 Гурницька Наталія. Мелодія кави у тональності кардамону : роман / Н. Гурницька ; передм. О. Печорної. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 400 с. : іл..

«Лише нерозумна людина прагне повернення до минулого, мудра - вибудовує собі щасливе майбутнє і намагається втримати його у своєму житті»

Наталія Гурницька, 

«Мелодія кави у тональності кардамону»

Кожен із нас чув про кохання з першого погляду, про випадкові, але доленосні події, про зустріч з тим, хто вже існував у твоїй уяві, а потім втілився у твоєму повсякденні. 

А щодо історій про знайомство в бібліотеці? Звучить як один з витків любовного роману, не знаходите? 

З легкої руки однієї з колег відбулося моє знайомство, новоспеченої бібліотекарки, з романом Наталі Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону» одним серпневим днем…

Пронизлива історія забороненого кохання між донькою священика й одруженим польським шляхтичем одразу захопила мою увагу. Анна познайомилася з Адамом ще зовсім юною дівчиною і одразу закохалася в цього чоловіка. Спочатку вона злякалася своїх почуттів і старанно намагалася їх приховати, але все було марно, адже Адам теж зацікавився нею. З плином часу ставало все більш зрозуміло, що жити один без одного їм не на силу, та на заваді їхньому коханню стояло пуританське 19 сторіччя та безліч труднощів і негараздів. Але, попри все, вони змогли бути разом, хоча заплатити за своє щастя їм довелося сповна…

І ось, раптом, на мій подив Всеукраїнська молодіжна секція УБА оголосила конкурс «Книжкові герої серед нас»… І все стало на свої місця: я повинна відтворити образ Анни!  

Під час втілення образу героїні роману на фотосесії я остаточно переконалася, що до скептичного «так не буває» мені далеко настільки, що майже ніколи не дістатися. Сидячи біля вікна, наодинці з книжкою, філіжанкою запашної кави та своєми потаємними думками – ще й як буває. 

Кожному своє, як то кажуть, і цей роман – без сумніву, – моє. А, можливо, й ваше? Тож, будьте знайомі: «Мелодія кави у тональності кардамону» – роман про кохання, життя, жіночу долю та шлях людини, що йде на поклик серця.

Марія Олексієнко, бібліотекарка відділу наукової інформації і бібліографії

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут