Лариса Денисенко: «Книга навчила мене свободі» (продовження)
Походження в неї литовсько-грецьке, також в
родоводі угорська, польська, ромська та українська кров. Суміш європейської вільної незалежності наочна та глибинна.
Після виходу роману «Корпорація ідіотів» чоловіки
неодноразово питали її, як їй вдається знати настільки досконало про те, що
вони думають.
Вона може зашифрувати в назві твору вік сина,
батька та його жінки – «24:33:42». Це схоже на циферблат годинника та розуміння
того, що таке насправді скороминучість життя, бо «у 24 роки життя здається таким довгим… у 33 ти вже розумієш, що час
іде швидше… у 42 роки життя прискорюється, для чоловіків це дуже небезпечний
вік, ти хочеш щось упіймати, схопити...».
Найстарша книга її пам'яті, котра й досі мешкає
на дачі, це трилогія про Малюка і Карлсона. Коли вона сама писала оповідки для
серії дитячих книг, обрала цю книгу однією зі своїх героїнь.
Якщо не пише щодня – завжди про це думає.
Називає себе «пилососом» за стилем життя, бо багато чого підмічає – цікавих
людей, ситуації, любить підслуховувати, підглядати. Звичайно, про калькування
не йдеться, бо вона талановито перетворює й виникають діалоги, епізоди, що
вплітаються в канву новели або роману.
З усіма українськими письменниками, з ким
встигла познайомитись – в чудових стосунках.
Книги та джерела до яких повертається: «Мумі-Тролі»,
«Марш Радецького», «Гадючник», «Людина без властивостей», «Чарівник
Смарагдового міста», «Сімейне життя вагою 158 фунтів»... форум американських
правників.
Читання для неї процес інтимний, максимально
пов'язаний з близькими людьми… «читати
одну й ту саму книгу, потім обмінюватися емоціями та думками, але від зараз не
хочу, щоб мені хтось читав». З урахуванням її графіку життя така періодична
замкненість, цілковито зрозуміла.
Жартує, що починала з патріотичного, але «не дуже пристойного віршика, казок про
людей та речі, студентських задорних віршів, карикатур на друзів та себе».
Вважає низку власних творів, а саме «Забавки з плоті та крові», «Кавовий
присмак кориці», «Корпорація ідіотів», «Танці в масках» та «24:33:42» – творами
про неї та інших людей дещо карикатурними. До речі, за «Забавками» написана п'єса
драматургом Надією Симчич. Вийшла дуже дотепна п’єса, як вважає Лариса
Володимирівна.
Вона й досі фанатичний читач з тридцятирічним
стажем. Рівно стільки ж часу, крім читання, вміє робити лише дві речі: ловити
рибу та плавати.
Лариса Денисенко продовжує «Пунктир».
«У мене,
певне, немає книжок, які перевернули мою життя, бо я не пам'ятаю свого життя
без читання. Але є книги, які допомагали мені віднаходити саме своїх людей або
вказували на ціннісно чужих. Є книги, які були штовхачем для нових ідей,
розвитку. Є книги, які повернули мене в історію і допомогли розібратися з
певною ситуацією. Є книги, за допомогою яких я будувала діалоги з різними
людьми, особливо з дітьми. Загалом книга навчила мене свободі, зокрема, свободі
творчості, бо це неймовірний простір свободи, навчила розумінню, на що здатні
слова».
«У мене
багато друзів серед чоловіків. Адвокатське середовище – здебільшого чоловіче. І
коли ти відкрита, то люди теж перед тобою не закриваються. Я вмію слухати та
робити висновки. Крім того, коли починаю писати книгу, то відчуваю, ким я буду
– чоловіком чи жінкою. І в мене в голові все перебудовується... Я взагалі пишу
лише про те, що відчуваю чи знаю. Наприклад, якщо в романі «Танці в масках»
пишу про українську дівчину, яка подорожує Південною Кореєю, то це мої особисті
враження. До речі, в Кореї мене називали Мерилін Монро, хоча я шатенка і нічого
спільного з Монро в мене немає – але ми для них, мабуть, усі блондинки».
«Що може
об’єднувати Україну? Як на мене, це не так складно. У кожної людини є гідність.
Люди, які сповідують релігійні погляди, кажуть, що Бог наділив нас гідністю. І
прихильники природного права кажуть, що людина народжується з правом на гідне
ставлення. Це – невід’ємно, тут немає протиріч. Ось ця позиція нас об’єднує й
робить нас сильнішими».
«Щодня
йдуть із життя в запеклості, в медичних боях за життя Великі Сини і Доньки
нашої Землі».
«Юридична
освіта – чудова база для будь-якої гуманітарної професії. У моєму житті все це
поєднується гармонійно, у мене є можливість збагачуватися та розвиватися,
змінювати фокус та перебувати в стані активності та ефективності. Адвокатка,
котра не тільки розуміється на процесі, а й цілком у потоці правових новин,
може дати фору колегам. Письменниця, що розуміється на праві, також має
переваги. Медійниця, котра може компетентно говорити з правниками, також у
плюсах. Як і, сподіваюся, слухачі та читачі».
«Я все
своє життя дуже поважаю людей, котрим доводиться долати труднощі. І мені
здається, що сліпі люди, постійно долаючи труднощі, не потребують ніякої
жалості: вони здатні жити цікаво, в них є чому повчитися, вони можуть слугувати
прикладом гідного життя, вони потребують на увагу. В принципі, як і всі ми,
люди».
«…якщо ти
любиш людину, дружиш із нею, ти її сприймаєш цілісно…».
«Я
сподіваюсь, що в тих творах, які я закінчила, й у тих, над якими працюю зараз, залишиться
місце гумору. Він не є однорідним. Бо сама я — людина протиріч, тому гумор у
моїх творах різний: є «чорний», є й світлий. Коли я писала «Забавки», то
настільки мені було тепло на душі, що «чорний» гумор фізично не міг з’явитися в
цьому тексті. А от коли я писала «Кавовий присмак кориці відчувала себе таким
собі «чорним квадратом» Казимира Малевича, тому й гумор тут більш гострий,
дряпучий, саркастичний».
«Я дуже
люблю джаз і будь-яку етнічну музику. Де б я не мандрувала, я завжди купую диск
етнічної музики. Зараз із задоволенням слухаю диск Аби МС та Тані Радостєвої
New Inspirations from Ukrainian Folk Songs. Неймовірно. Люблю слухати
"Океан Ельзи", "Мандри" та "Пятnizza".
«Я –
людина-дракон. В моїх очах палає лють, гнів, біль. Всі ці почуття мають свою
ціль».
Фото https://wz.lviv.ua/interview/174208-larysa-denysenko-ya-ne-vidpochyvaiu-ia-zminiuiu-typ-roboty
Джерела:
Денисенко, Лариса. Відлуння: від загиблого діда до померлого: роман / Л. Денисенко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвіля, 2012. – 320 с.
Денисенко, Лариса. Ліза та Цюця П. / Л. Денисенко. – Київ Грані-Т, 2007. – 112 с. – (Сучасна дитяча проза).
Денисенко, Лариса Володимирівна. Нова стара баба: [повісті] / Л. Денисенко; авт. передм. Т. Трофименко. – Харків : Кн. Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2013. – 272 с.: іл.
Денисенко, Лариса. Про Анжеліну Ісадору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського, Астрід Ліндгрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ / Лариса Денисенко. – Київ: Грані-Т, 2008. – 128 с. – (Життя видатних дітей).
Денисенко, Лариса. Танці в масках: роман / Л. Денисенко. – Київ: Нора-Друк, 2006. – 212 с. – (Сер. ПК (Популярні Книжки)).
Денисенко, Лариса. Усміхаки. Все, що треба знати про собак / Л. Денисенко. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2018. – 123 с.
Денисенко, Лариса. Майя та її мами / Л. Денисенко ; худож. М. Фоя. – Київ: Видавництво, 2017. – 64 с.: кольор. іл.
Денисенко, Лариса. Я і Конституція / Л. Денисенко [та ін.] ; худож. Ж. Олійник. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 88 с.: іл.
***
https://pen.org.ua/shhodennyky-pro-vijnu-larysa-denysenko
https://web.archive.org/web/20070928142703/http://larysa.com.ua/content/view/12/26/
https://web.archive.org/web/20080929005825/http://life.pravda.com.ua/columns/47fca8474b75c/
https://tomorrowslawyer.org/expert/larisa-denisenko/
https://womenua.today/en/projects/larysa-denysenko/
https://coollib.net/a/36879
https://marieclaire.ua/uk/obshhestvo/bookshelfy-larisa-denisenko-pismennitsya-pravozahisnitsya
https://zmina.info/articles/pravozahisna_terapijia_5_korotkih_istorij_vid_larisi_denisenko-2/
https://wz.lviv.ua/interview/174208-larysa-denysenko-ya-ne-vidpochyvaiu-ia-zminiuiu-typ-roboty
https://zn.ua/ukr/SOCIUM/larisa_denisenko_korporatsiya_idiotiv_e_skriz.html
Немає коментарів:
Дописати коментар