Сторінки

понеділок, 29 листопада 2021 р.

Неймовірно, але правда

 У 1905 році продовжилася традиція дарувати бібліотеці книги. Всього було подаровано 149 видань (390 прим.) на суму 445 руб. 40 коп. Свої звіти надіслали Кишинівська, Одеська публічна, Харківська, Воронезька, Акерманська, Севастопольська офіцерська, Саратовська, Томська, Олександрівська (м. Самара), Херсонська, Ростовська-на-Дону бібліотеки. Різноманітні установи та заклади також безоплатно передали друковані звіти про свою роботу. Московська Міська управа подарувала у фонди бібліотеки 61 примірник (38 назв) творів К. Т. Солдатенкова на суму 97 руб. 80 коп. Всім дарувальникам Рада бібліотеки висловила свою вдячність.

Фото: Альона Шолохова

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав : [б. и.], [1906]. – 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 21.11.2021). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


четвер, 25 листопада 2021 р.

На долоні історії

Амедео Модільяні: вир пороку та за крок до смерті

(продовження)

Майже в перший рік перебування у французьській столиці, настрахавши сусідів, художник розгромив свою студію та спалив усі привезені з собою картини, оголосивши при цьому: «Безглузда дитинність».  Він і справді  міг бешкетувати до «повної загибелі всерйоз», бігати по кладовищах, лякати людей, влаштовувати погроми в кав’ярнях, котрі вимушені були закриватися через руйнування. Паризькі товариші по чарці прозвали живописця «Моді». 

Трохи схаменувшись, він продовжує перетворювати живопис на традиціоналістську портретну галерею. На його думку, саме так він може стати авангарднішим від авангарду. «Він замикався у своїй студії та мріяв середньовічними мадоннами з витягнутими шиями та фігурками африканських богинь».

Зображувані ним люди, здається, замість обличчя мають пласку маску, а  діти та підлітки – меланхолійний смуток на обличчі. Щоб побачити щось більше, біля картини варто затриматись. У пізній період творчості Майстер додавав округлості витягнутим овалам облич.

Працюючи не з простором, а з натурою, Модільяні створює сумні зворушливі образи, спираючись на гармонію кольору та ліній.

«Те, що я шукаю, не є ні реальністю, ні нереальністю: це щось незбагненне, містерія людської підсвідомості», – цілком щиро пояснював він.

Так, творчість його не вкладається у межі трактувань і оцінок. Одним із перших, як вважають мистецтвознавці, він привніс емоції до картин ню. На полотнах Модільяні не ідеальні красуні, а реальні жінки, іноді позбавлені досконалості, але тим і привабливі. Саме ці картини стали сприйматися як вершина творчості художника, його унікальне досягнення.

Майстер-інтроверт головне кохання свого життя Жанну Ебютерн малював неодноразово. Однією з останніх робіт є картина «Жанна Ебютерн у червоній шалі», де кохана зображена в очікуванні другої дитини.

Фортуна посміхнулася Модільяні лише в останні місяці життя: роботи, нарешті, привернули увагу численних критиків, які стали називати автора «початківцем художником, який подає надії». На той момент  «початківцю» було тридцять п`ять і він уже був за крок до смерті. 


Джерела:


Амедео Модильяни в воспоминаниях дочери и современников [Текст]. – М. : Галарт, 1995. – 144 с.

Виленкин, Виталий Яковлевич. Амедео Модильяни [Текст] / В.Я. Виленкин. – М. : Республика, 1996. – 272 с. 

Диль, Гастон. Модильяни [Текст] : альбом / Г. Диль. – М. : Слово/Slovo, 1995. – 96 с. – (Картинная галерея).



https://www.gq.ru/success/amedeo-modiljani

https://diletant.media/articles/29851055/

https://story.ru/istorii-znamenitostej/istoriya-iskusstv/amedeo-modilyani-100-let-so-dnya-ukhoda-v-beskonechnost-/


Фото: https://art-news.com.ua/nelegkij-put-modilyani-k-zvaniyu-mastera-iskusstva-15637.html




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


Що читають бібліотекарі

Данте, Аліг'єрі. Божественна комедія [Текст] [Ч. 3]. Рай. / А. Данте; пер., упоряд., авт. передм. М. Стріха. – 2-ге вид. – Львів : Астролябія, 2017. – 368 с.

Свою поему, яку назвав «Комедія», Данте писав 14 років. За дослідженнями вчених, роботу поет розпочав у 1290, переробив у 1313, а закінчив 1321 року. Згодом перший біограф Данте Джованні Боккаччо дав поемі назву «Божественна комедія». Слово «божественна» означає і високу оцінку твору, і те, що «твір про Бога та його оточення». Під такою назвою твір був опублікований у 1555 р. у Венеції.

Написана поема у жанрі християнського видіння, де Данте мандрує у потойбічному світі. В символічно-алегоричній формі поет зобразив драматичну долю людської душі: її загибель у пеклі, переродження в чистилищі, тріумф у раю. Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу, намагався відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя та щастя. Літературній пам’ятці вже понад 700 років «але історики й критики досі не припиняють суперечки про те, що ж це: «путівник» загробним світом (в уявленні звичайної земної людини) або щось інше, спроба людського генія пізнати непізнаване, знайти раціональне в ірраціональному, показати людям шлях від мороку і скорботи до світла і радості. У будь-якому разі, «Божественна комедія» – це класика, яка буде жити вічно.»

Я наважилась прочитати третю частину легендарного твору – «Рай», де поета в уявній мандрівці супроводжує Біатріче – кохання усього його життя (у перших двох частинах автор подорожує з римським поетом Вергілієм). Цікаво, але складно для сприйняття. Потім у критиків вичитала, що ця частина, дійсно, є найскладнішою для розуміння. Під час читання не полишало почуття пієтету – 700 років тому автор уже стільки знав про Бога, про віру, про людину… Розумієш, що доторкнулась до геніального, неосяжного, величного творіння.

Сподобався український переклад Максима Стріхи, який, на мій погляд, дає уявлення про поетичну форму, закладену автором, дає можливість слідкувати за змістом. Саме за цю роботу перекладач отримав премію М. Рильського. Книга містить докладну передмову, присвячену місцю «Раю» в художній цілісності «Божественної комедії», а також історичну довідку, примітки. Ці підказки доречні й дуже допомагають. Цікавими є додатки, серед яких – публікації українських віршів, написаних упродовж останніх півтораста років із упорядкованої Максимом Стріхою антології, пов’язаною з постаттю Данте. А також два есеї про Данте, авторами яких є визначні поети ХХ століття – Томас Стернз Еліот і Василь Барка. У цьому виданні гарні та доречні ілюстрації, якісний папір і друк.

2021 рік – став роком загальносвітового вшанування пам’яті видатного письменника епохи Відродження Данте Аліг’єрі. У багатьох країнах відбулися різноманітні культурно-просвітницькі акції у межах всесвітньої програми «Dante 700 nel mondo» («Данте 700 у світі»). Долучилась до цієї програми і наша країна:

– у Києві відбувся фестиваль «Bouquet Kyiv Stage», у межах якого проведено бесіди про творчість видатного поета, перформанс-читання фрагментів «Божественної комедії» та виконання у Софії Київській Кантати «O luce etterna» композитора Валентина Сильвестрова, натхненного «Божественною комедією». Музичний твір виконав муніципальний академічний камерний хор «Київ» під орудою маестро Миколи Гобдича;

– у Національній опері України презентовано світову прем’єру українсько-італійського проєкту – двоактний балет за мотивами творів Данте «Нове життя» та «Божественна комедія». Хореограф, балетмейстер-постановник і автор лібрето – випускник Київського державного хореографічного училища, а нині – художній керівник балету та головний хореограф Theatre Kiel (Німеччина) Ярослав Іваненко. Ця вистава офіційно увійшла до всесвітньої мистецької програми «Dante 700 nel mondo»;

– Музей книги і друкарства України представив виставку «Данте – поет бажання», на якій демонструвались репродукції мініатюр XV століття з «Сієнського» та «Урбінського» кодексів, а також оригінальні художні твори художників Ольги Петрової, Ренато Гуттузо, Григорія Гавриленка за творами поета. Одним із найважливіших експонатів на виставці був примірник «Божественної комедії» Данте, виданий у Венеції 1502 року. У світі таких збереглися лічені одиниці;

– на Житомирщині в селі Радовель Олевського району за сприяння посольства Італії в Україні відкрили пам’ятник італійського скульптора Адельфо Галлі. Це скульптурна композиція «Зустріч Данте і Беатріче», яку привезли з Італії. Вона присвячена поемі «Божественна комедія» Данте;

– у багатьох бібліотеках країни теж нагадали відвідувачам про Данте Аліг’єрі та його всесвітньовідомий твір.


Світлана Пономаренко, 

провідна бібліотекарка відділу документів з питань  мистецтв



 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  




 

середа, 24 листопада 2021 р.

Пунктир

Поетеса, авторка прозових і драматичних творів, перекладачка, вчена, фольклористка і етнографиня, публіцистка, видавчиня, активна громадська діячка – це все вона, Олена Пчілка у «Пунктирі».


«Багато перешкод, що маємо яко наслідок нашого давнього рабства під тягарем обскурантизму або й хоч культури, та деспотичної, що вгашала нашого національного духа, не давала нам розвивати як слід нашу багату, могутню мову».

«Бачу, що не бути мені з моїми «творами» (се слово наші критики завжди пришпилюють кавичками) еге ж не бути мені з моїми творами пророчицею нігде, а найпаче в своєму царстві, чи то пак княжестві київському».

«Дитина переживає почуття розпачливої туги за тим безпосереднім дитячим світосприйманням, де не було ніяких упереджень і умовностей… У цю чисту дитячу душу треба ґрунтовно закласти духовні, етичні, естетичні начала, вагу яких важко переоцінити».

«Діти – се наш дорогий скарб, се – наша надія, се – молода Україна. Чи дитина виросте приятелем, чи ворогом України, – се багато залежить від виховання».

«Одно з найбільш болючих питань, для нас, українців, є шкільне питання, питання життя або смерті українського народу... Кожна окрема людина, тим більше кожен народ, має загальнолюдське право розгортати свої природні національні сили, має право вчитись у своїй національній школі».

«Оповідань автобіографічних я зовсім не писала, але в основі кожного оповідання, чи великого, чи маленького, лежить якийсь дійсний факт».

«Просимо ж не цуратися нас, бо не подоба цуратися свого рідного слова! Воно любе, як материна ласка! ... тішимося тим, що нам довелося говорити з українськими дітьми, українським словом, в українському часопису. Бажаємо, щоб те слово знайшло щирий привіт!».


Моклиця, Марія. Наукова конференція «Олена Пчілка в літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття» / М. Моклиця // Слово і час. – 2019. – № 7. – С. 120–121. 


Олена Пчілка за національний скарб українського народу / А. П. Офіцерова // Вісник Маріупольського державного університету. Сер. Філологія. – 2013. – Том Вип., № 8. – С. 85–91.


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  




 

вівторок, 23 листопада 2021 р.

Світ знань нових видань

Береза, Т. Мовою бестселерів: сучасний словник живої мови / Т. Береза. –Львів, Апріорі. – 2017. – 798 с.


Видання «Мовою бестселерів» поєднало під яскравою палітуркою найкращі риси класичного фразеологічного довідника та популярної літератури. Укладач пропонує збагатити Вашу мову 2933 колоритними висловами, що активно використовуються і розкривають у всій красі відомих нам із вами авторів – Миколу Гоголя, Олександра Дюма, Гюстава Флобера, Джейн Остін, Пантелеймона Куліша, Софію Андрухович та інших.


Погортайте сторінки та переконайтеся, що українська мова – сучасна, багата, легка й життєва.



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  



понеділок, 22 листопада 2021 р.

Неймовірно, але правда

 

На 1 січня 1905 року  бібліотечний фонд нараховував 19 317 примірників документів. За п’ять років кількість фонду зросла майже на 60%. Аналізуючи склад фонду за розділами, стабільно на першому місці маємо періодичні видання, які складають біля 40% фонду бібліотеки, далі – белетристика – 18%, та дитяча література – майже 6%. Розділи Історія і біографії та Правознавство складають трошки більше 5%. Не добігають до 5% краєзнавчі та природознавчі документи. Дещо менше складають документи з літературознавства - 3,5%, та довідкова література - 3%. Решта – філософія, психологія, етнографія, мистецтво, математика та антикварні документи складають зовсім незначний відсоток.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав : [б. и.], [1906]. – 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 21.11.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Вікторія Бажкова





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


пʼятниця, 19 листопада 2021 р.

На долоні історії

Амедео Модільяні: ніцшеанство, червоний шалик і недешева студія

(продовження)

У 1906 році Амедео за допомогою матері все ж таки перебирається до Парижа – справжньої на той час столиці мистецтв. У спогадах Анни Ахматової читаємо: «Те, чим був тоді Париж, вже на початку 20-х років називалося vieux Paris, або Paris avant-guerre («старий Париж»). Процвітали численні фіакри. У візників були свої пивнички, які називалися Au rendez-vous des cochers, і ще живі були мої молоді сучасники, які незабаром загинули на Марні та під Верденом. Усі ліві художники, крім Модільяні, були визнані. Пікассо був настільки ж знаменитий, як сьогодні…»

Модільяні мав шалену пізнавальну пристрасть до поетів  і філософів, Анна Андріївна описувала, як вони на лавці Люксембурзького саду, тримаючись за руки і перебиваючи один одного, декламували рядки з Бодлера та Лотреамона. До того ж, Амедео був прихильником культу надлюдини, одержимим ніцшеанцем і постійно цитував «Заратустру». Недарма його перший наставник у школі живопису Гульєльмо Мікелі нагородив наймолодшого учня іронічним прізвиськом «Супермен», намагаючись таким чином дещо понизити градус цього максималістичного запалу. Не вдалося. 

У перший паризький рік Модільяні намагався творити власну долю у великому місті та стовідсотково виправдовувати ім’я, яким назвав його перший учитель. Спочатку орендував недешеву студію, прикрашену репродукціями ренесансних картин, часто його можна було побачити на Монмартрі в образі панського синка в костюмі та капелюсі. Згодом він змінює імідж на більш богемний – вельветові штани, червоний шалик і крислатий капелюх. Цьому образу він залишиться відданим усе життя. Але до паризького мистецького світу в такому вигляді він вписується не одразу та ще й критикує Пікассо за його пролетарський комбінезон, не розуміючи, як геній, з яким товарищує, може мати такий простий вигляд. Це не завадить йому написати портрети як Пікассо, так і Жана Кокто, який теж став його другом.

Отже, ніцшеанство, червоний шалик і недешева студія.

1907 року Амедео Модільяні дебютує на «Осінньому салоні» в Парижі. Через рік його роботи виставили у «Салоні незалежних».

Головним героєм усіх його картин є стиль. Мистецтвознавці твердять: «Якщо ви бачили хоча б одну картину Амедео Модельяні – бачили всі». У його листі до друга та наставника Оскара Гільє читаємо: «Стиль більший, ніж просто потаємний зміст. Стиль – це спосіб виявити ідею, відокремити її від індивідуума, який її висловив, залишивши відкритою дорогу тому, що неможливо висловити».

Його роботи, звичайно, мають посилання на мистецтво Відродження та просочені впливом африканських традицій. Але ж, наочно  Майстер завжди осторонь усіх відомих модних течій. І дещо зухвало, всупереч усім впливам, стилям і традиціям є цілком окремим самодостатнім явищем 

Через два роки він знайомиться зі французьким скульптором і художником румунського походження, одним із головних засновників стилю абстрактної скульптури, представником паризької школи, авангардистом Костянтином Бранкузі. Починається період занять скульптурою. За відсутності грошей на матеріали Модільяні краде піщаник і дерево на будовах. Захоплення згодом довелося залишити через хворі легені.

Скульптури Модільяні, знов таки, цілком самодостатні та жодною мірою не є копіями. Скоріш є переосмисленням особливого етнічного, зокрема, африканського іміджу. 

Стиль, пропонований Модільяні, попиту не має. Можливо тому, що публіка вже має стійку пристрасть до того ж кубізму. Модільяні ж уперто плив проти течії, тому з орендованих квартир доводилося втікати, залишаючи в рахунок оплати картини, та писати щось на замовлення. Так, деяке визнанння серед самих митців він мав, але ж на фінансовому стані це ніяк не позначалося. Єдиним джерелом прибутків залишалися гроші, що надсилала матір. Паралельно він брав уроки в Академії живопису Коларасі.

Далі буде.


Джерела:

Амедео Модильяни в воспоминаниях дочери и современников [Текст]. – М. : Галарт, 1995. – 144 с.

Виленкин, Виталий Яковлевич. Амедео Модильяни [Текст] / В.Я. Виленкин. – М. : Республика, 1996. – 272 с. 

Воспоминания об Анне Ахматовой [Текст] / сост. В.Я. Виленкин, В.А. Черных ; авт. примеч. А.В. Курт, К.М. Поливанова. – Москва : Советский писатель, 1991. – 718 с. : ил.

Диль, Гастон. Модильяни [Текст] : альбом / Г. Диль. – М. : Слово/Slovo, 1995. – 96 с. – (Картинная галерея).


https://www.gq.ru/success/amedeo-modiljani

https://diletant.media/articles/29851055/

https://story.ru/istorii-znamenitostej/istoriya-iskusstv/amedeo-modilyani-100-let-so-dnya-ukhoda-v-beskonechnost-/

Фото https://soreal.ru/amedeo-modilyani/



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


 

четвер, 18 листопада 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Роздобудько, Ірен. Зів'ялі квіти викидають [Текст] : роман / І. Роздобудько. - К. : Нора-Друк, 2006. - 208 с. - (ПК (Популярні книжки)).

«Зів’ялі квіти – це те, що не можна тримати ані вдома, ані в душі! їх треба безжально викидати, навіть якщо вони гарні й ще мають вигляд справжніх, свіжих».

Життя минає, а досвід залишається…«Життя коротке і в ньому нема нічого важливішого гармонії між собою і світом». Нажаль це починаєш розуміти, коли життя майже минає. 

Сюжет книги незвичайний, неоднозначний. Він викликає цілу купу  емоцій – теплих, співчутливих, сумних. Це книга-спогади, книга-роздуми, книга - спостерігання, книга-співчуття.

Недалеко за містом, в сосновому лісі існує санаторій (будинок престарілих) для колишніх відомих діячів культури та мистецтва. Тут хороші умови проживання, медичний догляд, культмасова робота. Але немає тепла, душевної близькості. І кожен у своїй кімнаті живе спогадами про минуле. І хоча вони намагаються триматися гордо й незалежно, але жаль, туга, спогади про минуле не залишають їх у спокої. 

Це дуже сумна книга. Вона не тільки викликає співчуття, але й спонукає до міркування про те, що наше життя непередбачуване. Що треба цінити й відчувати кожну мить свого існування. Що не варто робити поспішних висновків. Не грати почуттями інших людей. Не треба боятися рухатися вперед. «Ми не знаємо, що нас чекає в майбутньому і тому тримаємося за минуле, вважаючи, що воно було найкращим, адже все в ньому вже є прочитаним і зрозумілим».

У цьому притулку молода жінка Стефанія працює покоївкою, доглядає старих. Спочатку вони їй - чужі незнайомі люди, вона не розуміє їх, не цікавиться їхніми почуттями. Але згодом ситуація починає змінюватись. Спілкуючись з ними, вона пізнає цих людей ближче, співчуває, починає розуміти їхні бажання. Особливе зацікавлення в неї викликають долі двох жінок, колишніх актрис, «зірок» радянського кіно. Ї хоча вони ніколи не зустрічалися, не були знайомі між собою, їх долі перетнулися - у минулому вони кохали одного чоловіка. Одна з них – дружина, інша – коханка. Ї якби не цікавість Стефанії, так і залишилося б усе як є... Спочатку,  щоб підтримати розмову, а потім із щирої зацікавленості слухає вона спогади про минуле. Слухає і намагається уявити… А потім втрутитися, «розікласти все по полицях». Допомагаючи і підтримуючи своїх підопічних, Стефанії нарешті вдається налагодити й владнати й своє життя.

Книга читається не дуже легко. Примушує замислюватися, співчувати, розмірковувати.

Як завжди, книгу Ірен Роздобудько хочеться розібрати на цитати. І тому наостанок, слова героїні: «Нехай у тобі завжди буде сила трьох ножів! Перший – щоб відтинати минуле, хоч би яким воно було, і йти вперед, другий – нехай буде зовсім маленький, як срібна голка, котра має стирчати в серці, щоб ти завжди могла відчувати біль і співчуття, а третій – щоб боронитися від ворогів!..».

Лариса Гусак, бібліотекарка відділу збереження основного фонду




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


 

середа, 17 листопада 2021 р.

Пунктир

Син професора магії  й  астрології та вчительки музики. Понад  двісті автобіографічних романів, повістей, оповідань, сповнених духом пригод, свободи та любов’ю до життя.  Джек Лондон у «Пунктирі».


 «Деякі типи правди є брехнею і саме вони користуються найбільшою популярністю».

«Життя завжди дає людині менше, ніж вона вимагає від життя».

«Жінки і ділові люди не милують скромних».

«Зрештою, людині дане лиш одне життя – чому ж не прожити його як слід?».

«Істинне призначення людини – жити, а не існувати».

«Краса – абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі».

«Милосердя не полягає у киданні кістки голодному псу. Милосердя – це коли ти ділишся з ним цією кісткою будучи так само голодним як і він».

«Не варто чекати натхнення – за ним треба бігти з палицею».

«Нехай краще я буду найяскравішим метеором, ніж вічною, але сонною планетою...».

«Честь, як математика, має свої логічні, зрозумілі закони».

«Якщо ви мислите ясно, ви й писати будете ясно, якщо ваша думка є цінною, буде цінним й ваш твір».


Бондаренко, С. Джек – вселенское зерно / С. Бондаренко // Киевские ведомости. – 2006. – №6 (16.01). – С. 10. 


Медвідь, Н. Проблема долі в українській та американській літературах: (На матеріалі творчості І. Багряного, Дж. Лондона, Е. Хемінгуея) / Н. Медвідь // Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – № 2. – С. 12–22. 

Фото https://artifex.ru/%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BA-%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%BD/



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

вівторок, 16 листопада 2021 р.

Світ знань нових видань

Олександр Поль: матеріали до біографії / підготовка до друку, передмова та коментар І. О. Кочергін. – Дніпро: Герда, 2020. – 204 с.: іл. – («EDITIO PRINCEPS»).

Справжній краєзнавчий скарб сьогодні представляємо до вашої уваги. Майже сто джерел, які ілюструють життя видатного діяча Придніпровського краю Олександра Миколайовича Поля, а також сюжети, пов'язані з його спадщиною. 

Видання спирається на листи з фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького, документи з архіву краєзнавця, дослідника та колекціонера із Кривого Рогу Ігоря Рукавіцина, рідкісні та цінні видання краєзнавчого відділу ДОУНБ.

Йдеться про важливі етапи біографії, навчання, роботу в земстві та мировому суді, дослідження криворізької руди, підприємницьку діяльність, заняття колекціонуванням. 

Автор передмови та коментарів доктор історичних наук Ігор Кочергін.

Збірка статей стане у нагоді історикам, краєзнавцям, студентам і всім, хто цікавиться біографією нашого земляка та історією Придніпровського краю.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


понеділок, 15 листопада 2021 р.

Неймовірно, але правда

У квітні 1905 року бібліотека отримала 122 назви творів (137 прим.), а найбільша кількість видань надійшла до бібліотеки наприкінці року – 228 назв (1 057 прим.). У травні фонд бібліотеки поповнився лише на 9 видань (14 прим.). У середньому бібліотека щомісяця отримувала близько 62 назв творів. За розділами нові надходження були розподілені таким чином: 157 назв творів (257 прим.) поповнили фонд белетристики, до розділу Правознавство надійшло 100 назв (104 прим.), розділ Історія і біографія поповнився 92 назвами (114 прим.). По 3 видання надійшло до розділів Релігія та Математика і військова справа. Загальна кількість нових надходжень склала 751 назву творів (1 718 прим.)

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав : [б. и.], [1906]. – 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 15.11.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Альона Шолохова





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


 

пʼятниця, 12 листопада 2021 р.

На долоні історії

Амедео Модільяні: «Людина – це світ, який іноді вартий будь-яких світів...»


Амедео Модільяні. Дослідики називають його другим Амадеем, хоча других, напевно, не буває, і кожен у втіленні своєму – єдиний і неповторний. Суперзірка паризьких кав’ярень початку XX, а у XXI – шалено затребуваний на лондонських аукціонах.

Тридцять п`ять років, ікона для багатьох, життя в мистецтві на космічній  щвидкості, невизнання, вир пороків, кохання, помножене на пристрасть… 

Він був представником скоріше не експресіонізму, а власного неповторного стилю, який відстоював, як обпалюючу самість. 

Окремий. Завжди. Саме людину вважав він світом, вартим будь-яких світів.

Про його життя збереглося мало свідчень, яким можна цілком довіряти. Але, спробуймо відзеркалити.


Цілком беззаперечно, що народився майбутній геній 12 липня 1884 року. Батьки його були євреями-сефардами, предки яких у XVIII столітті оселилися в легендарній юдейській гавані – тосканському містечку Ліворно. Місто спроєктували Фердинандо Перший Медічі й архітектор Бернардо Буонталенті як ідеально-Ренесансне. Можна сміливо назвати його мозаїкою повної релігійної та економічної свободи для представників усіх національностей і віросповідань. 

Саме в хвилини народження нашого героя у «ренесансному» Ліворно трапилась подія цілком прозаїчна – до будинку Модільяні налетіли судові пристави вилучати майно за несплату боргів. Справа в тому, що батько Амедео – Фламініо Модільяні, знаний італійський живописець, фінансові справи вів, як нікчема. За місцевими законами кредитори не мали права торкатися ліжка породіллі, і Модільяні-старший з численною ріднею почав ховати нехитрі пожитки під ковдру дружини. Таким чином, ще до народження Амедео вже рятував родину від розорення. 

Мати його Еугенія Гарсін, за фахом вчителька, знала кілька іноземних мов і, дякуючи цьому, її переклади стали додатковим прибутком сім'ї. Дитинство в Ліворно перетворило Модільяні на поліглота, він побіжно спілкувався найпоширенішими європейськими мовами, але незнайомим представлявся виключно як «Модільяні, єврей». Ця «візитна картка» була для художника типовим проявом неповторного «я». Дещо театральне, але впевнене та самодостатнє. 

Амедео був четвертою, молодшою, дитиною і мати віддавала йому всю душу. Помітивши схильність улюбленця до образотворчого мистецтва, спочатку приглядалася, щоб не помилитись та не віддати Амедео у полон до музи, чужої йому. Хлопчик тяжко хворів на плеврит, а потім на тиф, і те, що вижив, було справжнім дивом. У гарячковому маренні одинадцятирічна дитина заявила матері, що, перш ніж померти, повинна побачити шедеври старих майстрів у палаццо Пітті та галереї Уффіці. Тоді вона зрозуміла – захоплення у дитини справжнє.

Коли Модільяні виповнилося чотирнадцять, його віддали на навчання до місцевого художника Гульєльмо Мікелі, й він став його наймолодшим учнем. Хлопчик швидко визначився з сюжетами – його захоплювали  портрети, хоча вчитель, перш за все, був майстром пейзажу. 

Мандруючи Італією, художник-початківець всмоктував усе, що впадало в око, вдивлявся в твори видатних живописців. У Римі вступив до школи живопису, невдовзі перебрався до Венеції, де став студентом «Вільної школи оголеної натури».

Далі буде. 

Джерела:

Амедео Модильяни в воспоминаниях дочери и современников [Текст]. – М. : Галарт, 1995. – 144 с.

Виленкин, Виталий Яковлевич. Амедео Модильяни [Текст] / В.Я. Виленкин. – М. : Республика, 1996. – 272 с. 

Диль, Гастон. Модильяни [Текст] : альбом / Г. Диль. – М. : Слово/Slovo, 1995. – 96 с. – (Картинная галерея). 

https://story.ru/istorii-znamenitostej/istoriya-iskusstv/amedeo-modilyani-100-let-so-dnya-ukhoda-v-beskonechnost-/

https://www.gq.ru/success/amedeo-modiljani

Фото: 

https://www.psyh.ru/proklyatyj-modi/



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


 

 

четвер, 11 листопада 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Петриківщина: сузір’я талантів. – Дніпро: Журфонд, 2020. – 192 с.

Ця книга – творіння авторського колективу про знаних людей, справжніх патріотів Петриківського району Дніпропетровської області. Самовідданою працею вони досягли значних успіхів в обраній професії, практичними ділами прославляють рідний край, роблять його кращим, економічно міцнішим. 

Славетна земля Петриківщини здавна славиться талановитими працьовитими людьми. Вони дали життя гарним традиціям; всесвітньо відомий петриківський розпис, знатні хлібороби, вчені, педагоги, лікарі, майстри народної творчості, ракетобудівники.

Ми пишаємося відомими в усьому світі майстрами пензля, про них написали багато книг, але в цій книжці є «кумедні» спогади з дитинства, так, Тетяна Яківна Пата згадує: 

«Поки батьки їздили на ярмарок, я за тиждень стіни хати соняшниками розмалювала. «Росли» вони з призьби і стріху підпирали. Тато додому повертався трішки напідпитку. Поряд кумова підвода стала.

– Куме! А ну подивися. Вулиця наша?

– А то ж чия!

– А чого тоді хата не наша? У нас соняхи не росли.

– Підожди, щас подивлюся. Куме, злазь. Вони несправжні… Знову Тетяна за кумедію взялася…»

На жаль, багатьох із них уже немає серед нас. Але в пам’яті, в книгах зберігаються їхні біографії, добрі справи. 

Катерина Гудименко, 

провідна бібліотекарка краєзнавчого відділу




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 


середа, 10 листопада 2021 р.

Пунктир

Німецькомовний письменник. Одна з ключових постатей всесвітньої літератури XX сторіччя. Екзистенційність, абсурдизм, слова, як одна з форм молитви. Серед п'ятьох людей, яких, «не претендуючи зрівнятися з ними в силі і розумі», він відчував «своїми кровними братами», були: Гюстав Флобер, Франц Грильпарцер, Федір Достоєвський, Генріх фон Клейст і Микола Гоголь. 

За життя Франца Кафки було опубліковано всього кілька його коротеньких оповідань, що склали лише невеличку частку його робіт. Перед смертю він доручив своєму другові та літературному душеприказчику Максу Броду – спалити все без винятку. Його кохана Дора Діамант дійсно знищила майже всі рукописи Кафки, якими володіла, але Брод не підкорився та опублікував більшу частину творів художника сумнівів.


«Випадковість існує тільки в нашій голові, у нашому обмеженому сприйнятті. Це – віддзеркалення меж нашого пізнання. Боротьба проти випадковості – завжди боротьба проти нас самих, боротьба, в якій ми ніколи не зможемо стати переможцями».

«Все, зокрема й брехня, служить істині. Тіні не гасять сонця».

«Все, що не належить до літератури, наганяє на мене нудьгу й викликає ненависть, бо дратує мене або стримує, хоч це, можливо, тільки здається».

«Кайдани знесиленого людства зроблені з канцелярського паперу».

«Коли відчай дається взнаки так виразно, коли він такий невіддільний від свого об'єкта і його щось тримає так, як ото солдат, що прикриває відступ і його зрештою розриває на шматки, тоді це відчай не справжній. Справжній відчай досягає своєї мети відразу й завжди випереджає її, (після цієї коми виявляється, що слушне тільки перше речення)».

«Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть».

«Спілкування з людьми спонукає до самоспостереження».

«Хто зрозумів усю повняву життя, той не знає страху перед смертю. Страх смерті це лише результат нездійсненого життя. Це вираження зради життя».

«Я живу в сім'ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж чужак».

«Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь».


Васильева, Елена Константиновна. Знаменитые писатели [Текст] / Е. К. Васильева, Ю. С. Пернатьев, В. М. Скляренко. – Харьков : Фолио, 2014. – 379 с. : ил. – (Знаменитые). 


Иванов, Геннадий Викторович. Сто великих писателей [Текст] / Г.В. Иванов, Л.С. Калюжная. – М. : Вече, 2005. – 591 с. – (100 великих) (Сто великих).




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут