Сторінки

Показ дописів із міткою дитяча література. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою дитяча література. Показати всі дописи

вівторок, 3 січня 2017 р.

Світ знань нових видань

Новий рік зустріли, а канікули тривають. Чим зайняти малюка вдома? Телевізор, комп’ютер – шкідливо, на дворі гратися – холодно. Що ж робити?! Читати! 
Більшість вважає, що казки призначені для зовсім маленьких дітей. Але це не так. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.
Не зважаючи на появу нових історій, казки, яким більше 100 років залишаються актуальними і цікавими, адже їх не перестають друкувати. 
Ось, наприклад дитячі твори Братів Грімм, перекладені багатьма мовами світу: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська» - вчать, виховують, розвивають емоційну стійкість, дають життєві уроки. Читання такої літератури позитивно вплине на дитину!   
Всесвітньо відомі казки будуть завжди «в моді»! Не гайте часу, читайте улюблені твори – вони є в бібліотеці!   



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 7 жовтня 2016 р.

Все починається з дитинства

5 жовтня 2016 року в Університеті «Україна» відбулася зустріч із відомим українським поетом, громадським діячем та видавцем Сергієм Пантюком. Темою зустрічі була література для дітей, якою вона має бути.
За півтори години зустрічі поет зачитав вірші, скоромовки, розповів історії виникнення казкових героїв, провів з присутніми діалог. Крім того, Сергій Пантюк розкрив таємницю про те, що зараз готується до виходу його наступна книжка «Абетка маленького грибника».
Цікава і актуальна тема на сьогодні. У нашому суспільстві за останній час неймовірно зріс попит на книжки для дітей. І це не дивно! Адже, для формування розумної людини, потрібно читати ще змалку літературу з різних напрямків!



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

четвер, 17 березня 2016 р.

Що читають бібліотекарі

 Ярмиш, Юрій Феодосійович.     Казка стукає у двері [Текст] : казки, байки... / Ю.Ярмиш. - К. : Редакція журналу "Дніпро", 2004. - 351 с.

Сімейне читання є запорукою формування повноцінного громадянина країни – свідомого, розвиненого, інтелектуально та морально цілісного. У цій справі велика роль належить дитячій літературі. Сучасна українська література сьогодні переживає етап підйому.
Ціла низка авторів працює для дітей. Юрій Феодосійович Ярмиш, український дитячий автор видав чудову книг «Казка стукає у двері». До неї увійшли 157 творів, серед яких казки, байки та фантастичні новели. Одна з них – повість «Дванадцятиголовий дракончик». Впізнавані реалії сучасного життя: «На вулиці Вересневій, де ростуть дерева вишневі» жив Дракончик. І, ось раптом. До нас завітала казка: «І був він «товстенький, як пончик. Маленький ще, проте вже два-на-дця-ти-го-ло-вий!». І які ж ті голови були «симпатичні: носики кирпатенькі, оченята блакитно-зеленкуваті, а вушка загострені, як наконечники списів, до того ж рудуваті, мов осінні ліси...». Дитина  впізнає і себе, але ж і занурюється у казку. А ось письменник і підкреслює, що це був наш, український Дракончик, бо любив сидіти на стільці, який зробили на Броварській меблевій фабриці. А коли він їв, на усіх його дванадцяти довгих шиях були зав’язані серветки, що їх вишили у селі Літки, розташованому на березі Десни. Туди за ними їздила мама-Дракониха. Дитина розуміє, що його рідний край – чудовий, пречудовий. І впізнав cебе: «Дракончик нічого нікому поганого не робив, але самому впоратися із собою йому було дуже непросто. І усе через голови. Кожна з них хотіла щось своє, вони частенько між собою сперечалися та ще й могли поштовхати одна одну. А якщо до цього додати ще три пари Дракончикових лап, які також частенько хотіли йти в різні боки, то тоді ти зрозумієш, як не просто було жити такому малюкові. Та все ж було у головах Дракончика одне спільне почуття — любов до мами — найвродливішої і найдобрішої у світі мами-Драконихи».
Ось така гарна історія. Почитайте самі, почитайте дитині. Ви отримаєте і насолоду,  і розвагу, і науку. Гарного вам сімейного читання!

Піскун Віра Анатоліївна 
Головний бібліограф ВНІіБ 



Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут