На долоні історії

Цікаві та маловідомі факти про п’єсу Івана Котляревського «Наталка-Полтавка», оточену свого часу різними авантюрами і навіть крадіжками, читайте у рубриці «На долоні історії».

Більше двох століть тому була створена ця соціально-побутова драма. Її вивчають в школах і ВНЗ, багато ставлять на сцені не лише в Україні.

Та все почалося з того, що у 1816 році Іван Котляревський, поет, перекладач, драматург, став директором Полтавського театру. Йому не подобався тодішній репертуар через його віддаленість від звичайного життя. Іван Петрович вирішив написати народну п’єсу, де розповідалося б не про абстрактних героїв із подвигами та стражданнями, а про звичайних людей.

Він любив та багато спостерігав за життям українського народу, знайомився з лірично-побутовими, обрядовими, купальськими піснями, такими як «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає». Це надихало. Ще одним поштовхом до написання твору стала невдала п’єса Алєксандра Шаховского «Козак-стихотворец», який ще до Котляревського намагався показати тогочасне українське село. Чому невдала? Тому, що автор був погано ознайомлений із реальним побутом українців, припустився багатьох помилок, тим самим розчарувавши полтавчан. Звісно, Іван Петрович не міг не виправити цю несправедливість.

П'єса Котляревського привертала увагу читачів і глядачів красою зображених народних характерів, пісенністю їхньої мови. Адже драматургові вдалося чітко окреслити психологічні типи персонажів. Так, мова деяких із них викликає посмішку своєю перекрученістю, напускною вченістю.

Бо митець хотів цими елементами звернутися до людських почуттів, краще розкрити їх. Це, так званий сентименталізм, що розвивався в літературі того часу.

Твір вразив усіх. Та так, що доволі скоро почали з’являтися переробки: культурно-освітній діяч Іван Озаркевич у 1848 році опублікував у Чернівцях п'єсу «Дівка на виданню, або На милування нема силування», сюжет якої достеменно повторює «Наталку Полтавку». Тільки дію перенесено до Коломиї, а головну героїню перейменовано на Анничку. Тоді ж п'єсу було поставлено у Львові та Коломиї.

Перші два роки з часу створення драми її ставили тільки в Полтаві. Інші відмовлялися через цензуру. Аж у 1821-му завдяки хитрості драматурга Григорія Квітки-Основ'яненка її побачили у Харкові. Трупа спершу проанонсувала дозволену п'єсу, а в останній момент під приводом «хвороби» когось із артистів терміново зробила заміну на «Наталку Полтавку», яку вже потайки готувала. Авантюра вдалась, і постановка пройшла з великим успіхом. Вистава виявилася такою популярною, що власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси з нотами і без дозволу Котляревського ставив її в багатьох містах України.

Та на цьому не завершилася слава. Вистава й донині збирає повні зали у найбільших театрах – від Кавказу до Відня. Як каже науковий співробітник музею Котляревського Лариса Лобінцева: «Газети писали, що, якщо немає в театрі збору, став «Наталку Полтавку», – буде аншлаг…».

 ***

Азьомов, Віктор. Ви Наталка Полтавка? Давайте познайомимося : спроба герменевтичного аналізу п'єси І.П. Котляревського «Наталка Полтавка» / В. Азьомов // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2010. – № 1. – С. 23–28.

Боронь, Олександр. У художньому світі Івана Котляревського / О. Боронь // Слово і час. – 2015. – № 10. – С. 117–118.

Мороз, Лариса. Модерність драматургії Котляревського: сприйняття та оновлення традицій / Лариса Мороз // Слово і час. – 2015. – 10. – С. 58–67.

https://library.vspu.edu.ua/vistavki/natalka_poltavka/natalka.htm

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Що читають бібліотекарі

Котляревський, І. П. Енеїда: поема; Наталка Полтавка: п’єса / І. П. Котляревський; передм. та приміт. О. І. Гончара. – К. : Веселка, 2000. – 327 с.: іл.

Готуючись до засідання «Літературної вітальні», присвяченого Івану Котляревському, мені захотілося перечитати його «Наталку Полтавку». Я читала її мабуть сто разів, і буду читати ще тисячу, бо великий письменник – мій земляк. Я народилась і виросла на Полтавщині і неймовірно цим горджуся.

«Наталка Полтавка» – вічна п’єса. Котляревський написав її в 1819 році і того ж року вона вперше була поставлена з великим успіхом талановитим колективом професіонального Полтавського театру. Весела, яскрава, з великою кількістю музики та пісень, вона відразу полюбилася глядачам. Роль Виборного була спеціально написана для Михайла Щепкіна. 

На сцені діяли живі, справжні, знайомі всім прості люди. Наталка, Петро, Микола – представники трудової бідняцької молоді – захоплювали глядачів своїми шляхетними вчинками, викликали глибокі співчуття. Наталка вірна коханому Петрові, який чотири роки тому пішов на заробітки, однак із жалю до бідуючої разом з нею матері подає рушники за багатого нелюба пана возного. Коли ж під час цього сватання повертається з заробітків Петро, Наталка відмовляє возному.

Вперше п’єса «Наталка Полтавка» була надрукована у 1838 році. Окремою книжкою п’єса вийшла 1862 р. у Петербурзі.

Цього року виповнилось 200 років існуванню твору, та і нині його популярність не зменшилась, і мати п’єсу в своєму репертуарі – гордість не тільки для вітчизняних, а й для зарубіжних театрів.

П’єса дуже швидко набула популярності, багато в чому – завдячуючи першій трупі акторів, які грали в цій п’єсі, а популярність її була настільки великою, що «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг.

Газети писали, що якщо в театрі немає збору, став «Наталку Полтавку» – буде аншлаг. До сих пір Полтавський театр починає свій театральний сезон «Наталкою Полтавкою» і закінчує нею.

Ця п’єса – постійно в репертуарі Дніпропетровського національного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

Однойменна опера Миколи Лисенка, написана за мотивами п’єси  і вперше  поставлена 1889 року, стала класикою українського оперного мистецтва.

За п’єсою «Наталка Полтавка» режисером Іваном Кавалерідзе у 1936 році на кіностудії «Українфільм» відзнятий український художній фільм. Це перший український звуковий фільм, у якому вперше актори співали під фонограму. 4 грудня 1936 року прем’єра фільму відбулась в США.

Фільм поновлено у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка. Перша кіноопера в українському кіномистецтві – екранізація опери Миколи Лисенка (1842 – 1912), створеної за однойменною п’єсою Івана Котляревського. В ролях були провідні актори: Катерина Осмяловська, Іван Паторжинський, Степан Шкурат, Григорій Манько та ін.

30 вересня 2011 року Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» для увічнення першої кіноопери в українському мистецтві ввело в обіг художні поштові марки.

«Наталка Полтавка» – телефільм-опера, відзнятий на Українській студії телевізійних фільмів у 1978 році., екранізація однойменної опери 1889 року на сюжет п’єси. Режисер і автор сценарію Родіон Юхименко.

З тих пір безсмертний твір І. Котляревського друкувався та був поставлений на сценах театрів безліч разів. Його будуть читати і перечитувати, це живий приклад української літератури та драматургії.

Тетяна Зайцева, провідний бібліотекар відділу документів з питань мистецтв

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут