Сторінки

пʼятниця, 26 лютого 2021 р.

Пунктир

Автор романів «Яса», «Рубіж» та «Брат на брата». Майстер історичної прози і класик української літератури. Це людина, яка примудрялася друкувати під псевдонімами заборонених письменників, навіть тих, хто перебував в ув’язненні. Юрій Мушкетик у “Пунктирі”.

 

“Відповідальність людини росте відповідно до її возвеличення”.

“Декому здається: найважче — допастися до булави, і мало хто розуміє, як важко ту булаву втримати”.

“Коли тебе штовхають у калюжу, найкращий спосіб не стати посміховиськом — потягнути за собою нападника”.

“Людина таке створіння, що виправдається перед усіма судами світу”.

“Навіть найкраща коханка не подарує того, що дарує муза”.

“Нас найдужче вабить та тривожить те, що не збулося”.

“Не ми обираємо путь, нас ставить на неї Бог”.

“Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння”.

“Світ гарний, і сотворений нам на втіху, тільки треба вміти брати його в душу”.

“Щоб шукати істину, треба спочатку мати тихий куточок”.

 

Мушкетик, Юрій Михайлович. Суд [Текст] : біографія письменника. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Зразки учнівських творів. Посібн. для 11 кл. / Юрій Мушкетик; Автор-укладач О.Д. Марченко. – Харьков : Ранок, 2000. – 32 с.

Юрій Мушкетик. До верховіть істини, добра і краси [Текст] // Літературна Україна. – 2019.  23/24. – С. 1417 : іл.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 


 

четвер, 25 лютого 2021 р.

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Райлі, Люсінда. Будинок орхідей / Л. Райлі; пер. з англ. І. Серебрякової. – Харків: Віват, 2019. – 576 с.

Книга Люсінди Райлі – це велика сімейна сага тривалістю в століття. Троє жінок і їхні трагічні історії кохання. Молода відома піаністка Джулія після довгих років відсутності повертається до рідної домівки, щоб загоїти рани після трагедії в її житті. Намагаючись розібратися в собі, знайти нову точку опори, головна героїня починає цікавитися минулим своєї родини. І завдяки спогадам бабусі дізнається багато таємниць, які допомагають їй змінити власне життя.

Гортаючи старий щоденник, читач разом із героями роману потрапляє в початок минулого століття, коли світ стояв на порозі Першої світової війни. Тисячі людей ідуть на фронт, серед них і головний спадкоємець родового будинку Кроуфорд. Однак, перед цим молодого лорда буквально змушують одружитися з дівчиною, яка ідеально підходить на роль господині маєтку. Хто ж знав тоді, що через декілька років він зустріне справжнє кохання... Але, що важливіше – щастя чи почуття обов’язку перед сім’єю? Що стоїть вище, ніж особисті почуття? Вибір завжди важкий і доленосний.

Роман «Будинок орхідей» – насичений коктейль із горя, радості, пристрасті, зради та життєвих перипетій. Дуже захоплює те, що розповідь постійно переноситься в нові місця, то ж є шанс побувати в традиційному англійському маєтку, відчути екзотику і спеку Таїланду та прогулятись елітною Французькою Рив’єрою. Книга читається легко, захоплює своєю щирістю та чуттєвістю, несподіваними поворотами сюжету та зворушливим хепі-ендом. 

Раджу цей романтичний зворушливий роман жінкам, які сповнені віри, надії та кохання!

Оксана Шевченко, заступниця директора з внутрішньобібліотечної роботи


 


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

середа, 24 лютого 2021 р.

Досліджуємо край


 Дніпровські плавні


Наприкінці XIX – на початку XX ст. відомостями про флору і фауну Дніпровських плавнів цікавився відомий дослідник історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький. В ті роки він записав розповідь 116-річного діда Розсолоди, який народився в 1772 р., був сином запорозького козака і добре пам'ятав природу плавневих лісів.

 Ось лише декілька невеликих уривків з його розповіді: «Вовки, лисиці, борсуки, дикі кози, чокалки, виднихи, так один за іншим і біжать, так і пластують по степу. Вовків така сила була, що їх кийками били, а з їх шкур чоботи носили і шкірянки робили. Були дикі коні; цілими табунами ходили; по три-чотири так і ходять. А що вже птахів було так, Боже великий, качок, лебедів, дрохов, хохітви, диких гусей, диких голубів, лелек, журавлів, тетерваків, перепелів – так, хо-хо-хо! Стрепетів силками ловили, дрохов волоком тягли, тетерваків, як настане ожеледиця, дрюками били. І що за сила того птаха була!» 

 Серед головних видів місцевих риб старожил називає чечуру, пістрюгу. коропів, осетрів, згадуючи, що, зазвичай, їх витягали стільки, що «на увесь курінь ставало».

Чудові спогади про природу Дніпровських плавнів залишив відомий письменник-натураліст Адріан Кащенко (1858–1922 рр.). У своєму нарисі «Великий Луг» він відзначав: «Вовків і лисиць в мої часи було чимало, зайців же – велика сила. Мені розповідали тутешні люди, що в повені зайці рятувалися на високих місцях і збивались в таку масу, що можна було руками кидати в човни. Про диких кіз я чув від стрільців, нібито вони в 1880–1888 роках ще водилися в плавнях, але сам я їх не бачив, бо і не шукав: я не був мисливцем і хоч носив з собою по Великому Лугу рушницю, то тільки виключно проти вовків». 

 А ось якими запам'яталися Дніпровські плавні початку ХХ століття нікопольцеві Павлові Коппу: «Тишу порушували лише іноді скрекіт сороки, яка розносить по плавнях пташині новини, заклик одуда та шелест листя під крилом вітерцю, що налітав. Любив я, сидячи на пеньку, слухати ці звуки та милуватися флотом легкокрилих метеликів і бабок. Тут для нарядів метеликів природа своїх фарб не пошкодувала. Одні крутилися, як виряджені в червоне циганки, інші – ніжно-білі, як одягнені в газ і мережива балерини, треті, – зелені, четверті – яскраво-блакитного кольору, що змагався з блакиттю неаполітанської затоки. Немов повітряні феї, цілими днями легко і витончено кружляли тут метелики над травою і квітами».

У 1930 році Михайло Акімов у виданні «Головні пам'ятки природи середньої Наддніпрянщини» підкреслював найважливішу роль Дніпровських плавнів для виведення і перельотів багатьох птахів Східної Європи: «Маючи такі специфічні умови, які дуже сприяють вимогам водних і болотяних птахів, плавні незлічену кількість їх притягають упродовж більшої частини року. Коли до цього додати що, як відомо, Дніпро є одним з головних перелітних шляхів птахів Східної Європи, то зрозуміло стане, чому Великий Луг з прадавніх часів славиться як місце розмноження і перебування під час перельоту маси різноманітних птахів. Ще і зараз, під час загального катастрофічного зменшення дичини, випадок, коли один мисливець за день полювання добуває біля півсотні качок, тут звичайне явище».

Більше про Дніпровські плавні восени читайте тут: https://www.facebook.com/%D0%A4%D0%BB%D0%B5%D1%88%D0%B1%D1%83%D0%BA-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0-107093384191968



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 





вівторок, 23 лютого 2021 р.

Світ знань нових видань

Врочинська, Ганна. Історія традиційних українських прикрас / Г.В. Врочинська, Г.Г. Стельмачук. – К.: Балтія-Друк, 2020. – 184 с.: іл.


Виготовлення прикрас має глибоке коріння та багаті традиції, витоки яких сягають часів прадавніх слов’ян. З роками технології вдосконалювалися, а кількість і різновидність матеріалів збільшувалася. З чого та як саме робили прикраси? Які прийоми застосовували? У чому їх зміст і значення? Про це та інше розповідають автори в «Історії традиційних українських прикрас». Ілюстративний матеріал зібраний з багатьох музеїв України, завдяки чому на власні очі можна побачити ту красу, що виготовляли наші пращури. Видання розраховане на широке коло читачів. 

Джерело отримане за підтримки Українського інституту книги.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 


 

понеділок, 22 лютого 2021 р.

Неймовірно, але правда

Протягом 1903 року у фонд бібліотеки надійшло 250 назв періодичних видань (6 167 примірників). Загалом користувачам було видано 7 180 журналів та газет. Найбільшим попитом користувалися наступні видання: Русская Мысль – 1204 рази, Мір Божий  - 1140, Русское Богатство – 1007, Вестник Европы – 762, Исторический Вестник – 665. Книговидача цих видань збільшилась майже на 30% у порівнянні з минулим роком. У читальні серед періодичних видань лідирують: Мір Божий – 114 разів, Русское Богатство – 95, Словарь иностранных слов – 84 та Вокруг света – 77. 


Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата звернення: 22.02.2021). – Загл. с экрана.


 


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

пʼятниця, 19 лютого 2021 р.

На долоні історії

Історію для «Графа Монте-Крісто», як ви пам’ятаєте з попередньої частини, Дюма взяв із архівів паризької поліції за подіями, що відбулись 1807 року. Що ж тоді сталося і чим правдива хроніка подій відрізняється від творчого слова митця? Читайте далі у рубриці «На долоні історії».

(Продовження)


На початку ХІХ століття у Франції сталася подія, що вразила усіх, а згодом лягла в основу сюжету історичного роману Олександра Дюма.

Усе почалося з того, що молодий чоботар Франсуа Піко, родом із Німа, закохався в дівчину із заможної родини Маргариту Вігору. Незадовго до їхнього весілля хлопець пішов провідати свого друга шинкаря Лупіана, де зустрів іще трьох земляків. Не міг не поділитися з ними власним щастям! Та це стало прикрою помилкою. Коли Піко пішов, шинкар запропонував хлопцям парі, що той зуміє затримати весілля. Для цього він передав донос, у якому назвав чоботаря британським шпигуном. Юнак сподівався, що після допиту його приятеля випустять, при цьому весілля буде відкладене. Та обставини склалися інакше – Франсуа потрапив до в’язниці на сім років.

Після падіння імператорської влади в 1814-му році хлопець вийшов на волю і став слугою міланського священика, з яким познайомився під час ув'язнення. Піко стає його спадкоємцем. Окрім заповіданих речей, йому у спадок дістається секрет скарбів, схованих в Італії, Нідерландах і Великій Британії. Отримавши незчисленні багатства, він повертається до Парижа з жагою відплати. Там і довідується, що наречена через два роки з початку його заточення вийшла заміж за Лупіана.

Помста спалює душу і, дізнавшись, яка доля спіткала усіх учасників фатальної зустрічі, чоботар їде до Німа. Там він зустрівся з одним із них – Антуаном Аллю, який за дорогий діамант повідує історію зради. З усією, як кажуть, інформацією на руках, Піко готує план розплати.

Першим помер Шобану, якого знайшли заколотим на мосту Мистецтв, на його похороні був отруєний другий – Соларі. Третім стає Лупіан, якого Франсуа вбиває після того, як організовує підпал його шинку, одруження дочки з каторжником-утікачем і арешт сина. Останнім стає все той же Аллю, якого Піко викрадає, мордує голодом, вимінюючи їжу на багатства хлопця і, врешті-решт, убиває.

Проте роман, все ж таки, відрізняється від правдивої історії та позбавлений похмурого кримінального колориту. Головний герой спочатку відчував себе знаряддям вищої відплати, але, наприкінці твору, зрозумів, що його «меч правосуддя» винний у загибелі й невинних, тому відмовляється від помсти на користь милосердя.

Роман був завершений у 1844 році. Митцеві вдалося створити чарівний, романтично-таємничий образ, який привертає читачів будь-якого віку в усі часи. Успіх «Графа Монте-Крісто» перевершив всі попередні твори письменника. Численні екранізації тому свідчать. Та й нині інтерес до цього твору не вщухає.


Дюма, Александр. Граф Монте-Крісто [Текст] : роман / А. Дюма ; пер. з фр. Л. Кононович. – К. : Книголав, 2018. – 908 с. – (Золота полиця).

Кальницький, М. Вексель Монте-Крісто: Векселі за всіх часів гуляк, збагачували лихварів і надихали письменників / М. Кальницький // Контракти. – 2007. – №7. – С. 74–77.

Мосенкіс, Ю. Маски мстивого графа: Весвітньо відомий роман Дюма містить не лише роздуми про мораль і право / Ю. Мосенкіс // Український юрист. – 2007. – №1. – С. 72–73.





 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

четвер, 18 лютого 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Кей, Адам. Буде боляче. Таємні щоденники лікаря-ординатора / Адам Кей ; пер. з англ. А. Лапіна. – Харків: Віват, 2021. – 256 с. – (Біографії та мемуари).

Пан чи пропав: або ви навчаєтеся плавати, або разом із вами тоне сила-силенна пацієнтів.

Адам Кей


Книга, що викликала цікавість як своєю назвою, так і змістом. Щоденникові записи колишнього лікаря, який не приховує того, що може стати боляче – і кожен сам може вирішити від чого саме приходить той біль. Адам Кей не просто автор, який вирішив написати про будні британських лікарів, він сам, пропрацювавши шість років, через себе пропустив весь той спектр почуттів: болю, суму, страждань, кумедних і безглуздих випадків – усього того, що супроводжує роботу людей у білих халатах. 

Кардинально змінивши сферу своєї діяльності, бо, погодьтеся, від лікаря-ординатора до гумориста і автора кіно- і телесценаріїв, – це досить різка зміна напрямку, Адам Кей подумки повернувся до тих днів, коли був одним із тих, хто стоїть на передовій у боротьбі за життя. Розбираючи свої щоденникові записи, які вів під час роботи, він вирішив донести до всіх погляд лікарів на те, що відбувається в британській національній службі охорони здоров’я, бо за його словами «…лікарі не можуть донести свій погляд на події, імовірно тому, що постійно на роботі…».

Читаючи ці записи, повністю поринаєш у той специфічний світ, де постійно перегукуються несумісні, на перший погляд, події. Адже від курйозу до трагедії, від смертельної хвороби до дивовижного зцілення, від моральної дилеми до застосування професійних хитрощів інколи, минає одна мить.

Книга для тих, хто цікавиться роботою медиків і хоче дізнатися про їхню щоденну працю, яка найчастіше залишається невдячною, тяжкою, але необхідною і захопливою.


Юлія Зюлева, вчений секретар 



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 


 

середа, 17 лютого 2021 р.

Винахідники, віват!


 Юні техніки – майбутнє України!


Вихованці Дніпропетровського ліцею інформаційних технологій створили пристрій-маску, яка допомагає розпізнати COVID-19. Проблема корановірусної інфекції не залишила байдужими юних техніків. У ліцеї існує сильна наукова база. І саме тут було організовано команду юних винахідників під керівництвом Юрія Чашки – винахідника з досвідом. Деяких дітей із команди він навчає роботехніці близько 4 років. Він каже, що маска – лише один із проєктів, якими займаються юні техніки: «Ця команда зібралась для участі у міжнародному масштабному проєкті, який розпочався 9 грудня 2020 року. Навколо нього уся їхня соціальна активність. Я дивлюсь, що ця робота додає їм більше відповідальності, і більш дорослого погляду на багато речей». Капітаном команди було обрано Артема Кисельова. Ідея створення маски з'явилася ще влітку. І відтоді почалась кропітка робота команди над винаходом.

Групу розробників винаходу розділили на декілька підрозділів. Перший підрозділ – це YOVi technical, який займався технічною стороною створення винаходу, другий – YOVi media,  який займався візуальною частиною маски, а представленням 3D моделі займалися  інші. Вони створили модель маски, яку після цього реалізовували інженери та програмісти. У звичайну захисну маску школярі вбудували прилад, який вимірює базові показники стану здоров'я людини, а потім дані з'являються на телефоні власника маски. Таким чином, як розповідав Артем Кисельов, вона допомагає розпізнати симптоми гострих респіраторних інфекцій та COVID-19. І така маска була створена. На свої перші випробування було запрошено лікаря-епідеміолога. Він дав свої поради щодо покращення виробу, а також написав рецензію на наукову роботу команди.

Капітан команди Артем на власному прикладі демонстрував, як працює цей прилад. Він розповідав, що спеціальна штанга, на якій закріплені датчики, розміщені біля носа, можна використовувати – підключити до пристроя та натиснути кнопку «сканувати», показники прийдуть за 30 секунд на телефон. Окрім цього, маска вимірює вологість, рівень забрудненості повітря та атмосферний тиск. За допомогою bluetooth дані надходять на телефон. До того ж, базові показники стану здоров’я можна надсилати своєму сімейному лікарю.

Семеро вихованців Дніпропетровського відділення МАН представляли нашу область на фінальному етапі ХІ Всеукраїнської науково-технічної виставки-конкурсу молодіжних інноваційних проєктів «Майбутнє України». Юні науковці області показали високі результати на загальнонаціональному рівні. Четверо талановитих юних мешканців Дніпропетровщини стали призерами всеукраїнського конкурсу «Майбутнє України». Перше місце в номінації «Технічна творчість та винахідництво» посів учень 11 класу Дніпровського ліцею інформаційних технологій Артем Кисельов за розробку мобільного автономного пристрою для діагностики гострих респіраторних захворювань Церемонію оголошення результатів провели онлайн.

Юні винахідники запевняють, що актуальною маска лишатиметься і після карантину. Коштуватиме вона близько 500 гривень. Команда юних техніків планує зробити зменшену модель пристрою. Після цього хочуть запустити тестову партію, для цього шукають спонсорів для виготовлення прототипу маски. Екземпляр потрібен команді аби взяти участь у всесвітніх змаганнях із робототехніки – First Robotics Competition у США.

Тетяна Мищенко,  завідувачка патентно-технічного відділу



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 






вівторок, 16 лютого 2021 р.

Світ знань нових видань

Влади, Наталья. Я люблю Плутон / Н. Влади. – Запорожье : Керамист, 2019. – 216 с.


Видання Наталі Владі «Я люблю Плутон» присвячене особливостям щастя як особистого, так і загальнолюдського, його формулі, дослідженням і, як зробити наступні покоління щасливішими. Подані психологічні методики виховання дітей за астрономічними фазами Плутона, розкриті такі питання як минуле та недалеке майбутнє поколінь залежно від положень постсатурнових планет на небосхилі.

Ідеєю написання цієї книги послужили багаторічні спостереження авторки за реакцією батьків різних країн на ситуативні події з їхніми дітьми. Це призвело до низки питань, головне з яких – чи будуть щасливими діти, що ростуть в атмосфері роздратованості та невідповідності їхнім потребам? Відповідь знайшлась через розуміння особливостей планети Плутон.

Знаходьте книгу у фондах ДОУНБ.


 


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

понеділок, 15 лютого 2021 р.

Неймовірно, але правда

Протягом 1903 року користувачі не забували й про галузеву літературу. З історії було прочитано близько 650 видань. Перевагу читачі віддали творам Миколи Костомарова – його книги запитали 78 разів, та Павла Мілюкова (книговидача до 30 разів). Документовидача інших авторів не добігала й 20 разів. Книги з філософії також користувалися попитом  - всього було прочитано 509 видань. Із них твори Фрідріха Ніцше прочитали 38 разів. Книги з мовознавства та літературознавства були видані  504 рази. Документами з медицини зацікавилися 247 разів. Із місцевого розділу книги бралися виключно в читальні, і лише 27 було видано додому (книги, що стосувались Катеринослава). Із розділу «Релігія» протягом 1903 року було видано 105 книг, найбільше всього користувачі запитували твір протоієрея Григорія Спиридоновича Петрова «Евангелие, как основа жизни».

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата звернення: 04.01.2021). – Загл. с экрана.


 


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

пʼятниця, 12 лютого 2021 р.

На долоні історії

«Граф Монте-Крісто» – особливий твір як для читачів, так й для самого автора, бо написаний не так, як усі інші історичні романи. В чому відмінності? Дізнаємось у рубриці «На долоні історії».


Початок 1840-х Олександр Дюма подорожував по Середземному морю. Окремими пунктами мандрівки були Італія й острів Ельба. Саме там він побачив велику скелю над морем. Її назва – Монте-Крісто (Гора Христа). Це місце залишило відбиток у серці митця та стало одним із поштовхів до написання майбутнього роману. Побував письменник і в Марселі, ще в 1834 році. Місто надихало своєю красою і величчю. Як його не зробити основним місцем подій? Тому Дюма неодноразово ще туди повертався, поки працював над твором.

Прискіпливість митця до географічних деталей не знала упину: Олександр відвідав кожне місце, про яке писав. Не зупинили й в’язничні мури, бо за задумом, головний герой мав перебувати саме там – у замку Іф. Як бачимо, письменник багато подорожував задля реалістичності, тому створення книги затягнулося. Нібито нічого незвичного у цьому немає, але Дюма й сам казав, що не можна сідати за історичний роман, не бачивши, де відбувалися описувані події. Проте ця подорож затяглася майже на десять років!

Таким чином автор зруйнував створений ним же алгоритм написання. Бо всі інші твори він створював за доволі короткий термін і швидко переходив до наступного. Й досі ходять легенди про те, що навіть руйнування стіни в кабінеті не могло завадити митцеві писати. Так було до «Графа Монте-Крісто».

Початком цєї ж історії все ж можна вважати візит письменника до поліцейського відділку. Ні, його не заарештували та не пограбували. Просто він шукав цікаві хроніки, що могли б лягти в основу чергового твору. А вони тоді виходили у світ один за одним. І так, прямуючи вчергове з бібліотеки, він зазирнув до поліції ознайомитися зі злочинами паризьких обивателів. Увагу митця привернула історія чоботаря Франсуа Піко. І хоча зараз його ім’я мало про що говорить, але біографія – знайома дуже багатьом, тому, що він і став прототипом головного героя нового роману Олександра Дюма.

(Далі буде)


Дюма, Александр. Граф Монте-Крісто [Текст] : роман / А. Дюма ; пер. з фр. Л. Кононович. – К. : Книголав, 2018. – 908 с. – (Золота полиця).

Кальницький, М. Вексель Монте-Крісто: Векселі за всіх часів гуляк, збагачували лихварів і надихали письменників / М. Кальницький // Контракти. – 2007. – №7. – С. 74–77. 

Мосенкіс, Ю. Маски мстивого графа: Весвітньо відомий роман Дюма містить не лише роздуми про мораль і право / Ю. Мосенкіс // Український юрист. – 2007. – №1. – С. 72–73. 


 


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

четвер, 11 лютого 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Лавкрафт, Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів [Текст] / Г. Ф. Лавкрафт ; пер. з англ.: О. Українець, К. Дудка. – К. : Вид-во Жупанського, 2018 . – (Майстри світової прози).

Т. 1 : Повісті, оповідання. – 2018. – 446 с. 


«Музика Еріха Цанна». Ця розповідь Говарда Лавкрафта була опублікована у 1921 році, але й досі має великий вплив на культуру і стала основою для кількох інших творів у літературі, музиці та кіно. 

Оповідання ведеться від імені студента факультету метафізики, який тільки-но знайшов житло на вулиці Рю д'Осей. Хлопець стає сусідом глухого скрипаля, котрий щоночі грає незвичайну музику на віолі. Захоплюючись талантом, він намагається завести з дружбу з музикантом, та стикається з дивною поведінкою старого. Виявляється, щось підірвало його як фізичне, так і психічне здоров'я. Що ж сталося? Чому він панічно боїться відкривати вічно завішене вікно у своїй кімнаті?.. Я, перечитавши цей твір уже вчетверте чи вп'яте, не перестаю дивуватись. Щоразу затримую подих перед розкриттям моторошної таємниці, котра ховається за вікном майже порожньої кімнати, в якій живе одержимий глухий музикант. Відповідь поруч, лише простягни руку та відкинь фіранку. Однак, є загадки, відповіді на які краще не знати, тому вони так і залишаться чимось цілковито незбагненним, що прийшло до нас з інших світів...

Анна Чорна, бібліотекарка І категорії сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв’язків


 


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

середа, 10 лютого 2021 р.

Обличчя ріднокраю

 До історії кустарного відділу на виставці 1910 року в Катеринославі  (завершення)

Ще трохи статистики. З кустарів і ремісників Катеринослава та губернії у виставці взяло участь близько 90 чоловік, з інших місць виставкової області (на початку ми назвали губернії, які належали до цієї області) – трохи понад 30 чоловік і з позаобласних – понад 90 експонентів. Найбільше було з Тульської губернії – 24 чоловіка, з Петербургу – 7 чоловік, з Нижегородської та Київської губерній – по 6, а решта 25 губерній дали по 3 і менше. Закордонних експонентів нараховувалося шестеро. Останні були посередні. Кращими виявилися філігранні та мозаїчні вироби Е. Гюмпфнера з Відня. А японець Іокай не експонував своїх виробів, а відкрив торгівлю ними в окремому павільйоні. Величезний вибір всіляких японських дрібничок приваблював до себе масу публіки і попри високі ціни торгівля ними відбувалася досить жваво впродовж усієї виставки. Це було зайвим свідченням того, який «неслабнучий інтерес і водночас великий збут мають кустарні вироби, якщо вони оригінальні і мають самобутній і різко виражений відбиток національної творчості, а за своїм обробленням витончені і мистецькі». [Отчет-альбом Южно-русской областной сельськохозяйственной, промышленной и кустарной выставки в г. Екатеринославе, с 1-го июля по 10-е октября 1911 года (помилка: треба 1910-го).– Издание Екатеринославского губернского земства.– Екатеринослав, 1912.– С. 490].

Кустарний відділ катеринославської виставки 1910 року дав достатньо матеріалу для вивчення кустарних промислів, але він багато програвав від того, що не було системи та бракувало наукової частини і саме тих губерній, про які найменше було кустарно-статистичних та інших даних у літературі.

Наприкінці роботи виставки, 1 жовтня 1910 року, в Катеринославі побачило світ перше число українського часопису «Дніпрові хвилі». У ньому видрукувано статтю «Як представлено Україну на виставці у Катеринославі». Автор заховався під ініціалами М.С. Скоріш за все, це був 25-річний Микола Стасюк (1885–1943) – у майбутньому член першого уряду незалежної України. На його думку, «український елемент на ній (виставці – М. Ч.) представлений не дуже рясно». (М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 5). І попри байдужість організаторів та інертність українського громадянства уважний відвідувач міг здобути на ній певні відомості про Україну, передусім через вітрини «Української преси», «Товариства «Просвіта» та вітрини колишньої «Київської старовини». Найбільші слова захоплення у автора викликала колекція ткацьких і керамічних виробів з Полтавщини: «Чудова колекція цих виробів бере на себе очі красою і ніжністю малюнка, видержаністю українського стилю... Дивлячись на відділ полтавського земства, українець з гордістю бачить, що вже й зараз можна прибрати покої найзаможнішої господи в українському стилі» [(М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С.  7]

Микола Стасюк висловив і низку критичних зауважень: «На виставці є подвір’я, яке мусило показувати українську селянську культуру, але впорядковано його якось випадково, без певного плану, і через те у влаштуванні його помітно багацько дефектів щодо додержання українського характеру. Впорядчики виставки не подбали обставити хату, і через те мусило на себе взяти цю справу полтавське земство. Не дивлячись на всі свої дефекти, хата чи, як її звуть, «хутір» приваблює до себе публіку, – це саме улюблене місце і, тим більш, що там співає по празникам кобзар Степан Пасюга» [(М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 8].

Висновок автора: «Якщо, окрім всього переліченого, згадаємо вироби полтавських і катеринославських кустарів, то це буде все, що має на собі хоч трохи українського характеру». [(М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 8].

Підсумовуючи сказане, робимо висновок: українці Полтави та Катеринослава прагнули спільними зусиллями створити на виставці 1910 року в Катеринославі український хутір, якнайкраще представити народні промисли Східної України. Певною мірою це їм вдалося. Оцінки зробленому дано різні – від захоплених (Євген Чикаленко) до позитивних із критичними зауваженнями (Микола Стасюк). Найбільша виставка ХХ століття в Катеринославі відіграла свою позитивну роль у пропаганді народного мистецтва українців.

Микола Чабан


Література:

Путеводитель-каталог Южно-русской областной выставки, устроенной Екатеринославским Губернским Земством в г. Екатеринославе с 1-го июля по 25-е сентября 1910 года / Сост. А. Авчинников.– Екатеринослав, 1910.– 140 с.

Фоменко А. Міський сад – Парк ім. Глоби // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 243–248: фото

Южнорусская областная сельскохозяйственная промышленная и кустарная выставка // Стародубов А.Ф., Самодрыга В.В., Иванов С.С. Память истории. г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ, 2001.– С. 178–184.

Южно-русская сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка 1910 года в Екатеринославе.– Екатеринослав, 1912.– 666 с., ил.

* * *

Екатеринославские ярмарки // Дніпров. кур’єр.– 2001.– № 6.– С. 30.

Невский В. «Выставка удалась на славу» // Вісті Придніпров’я.– 2000.– 27 черв.– С. 13.

Рекуненко Н. Провинциальные истории: Екатеринославская выставка // Недвижимость в движении.– 2004.– 28 июня.– С. 10–11

Рекуненко Н. Провинциальные истории: Чем бы публика не тешилась... // Недвижимость в движении.– 2004.– № 29 (36).– 4 авг.– С. 10–11.

Симонова Е. Небольшое путешествие по Екатеринославской сельскохозяйственной выставке 1910 года // Дніпров. кур’єр.– 2003.– № 4.– С. 44–47




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

вівторок, 9 лютого 2021 р.

Світ знань нових видань

Корній, Дара. Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи / Д. Корній; Худ. А. Канкава. – Хархів, Віват, 2021. – 352 с.: іл. – (Оберіг).


«Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи» – друге видання циклу про міфологічні явища. Наші пращури вірили у химер довкілля – домовиків, кутихок, хлібників; персоніфікували пори року та сезонні зміни. 

Авторка знайомить із поняттям «свої-чужі» духи, розказує, хто з них допомагав, опікувався родиною та двором, відповідав за життєвий цикл людини, а хто й чинив капості. 

Кожній з істот дана відповідна характеристика, виділена умовними позначеннями. Сторінки видання ніби створені під старовину та доповнені кольоровими ілюстраціями із зображенням містичних істот. Рекомендуємо усім!

Видання отримане за підтримки Українського інституту книги.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

понеділок, 8 лютого 2021 р.

Неймовірно, але правда

У 1903 році користувалась попитом і дитяча література – всього було видано 3 648 книжок. Безумовними лідерами серед авторів були: Майн Рід та Жюль Верн. Пригодницькі історії вподобали близько 450 разів. Обертаність 45 видань Майн Ріда склала 5 разів, а 30-ти творів Жюль Верна – 7. Також серед лідерів опинились твори для підлітків Олександри Анненської – чотири її твори взяли почитати 63 рази (обертаність – 15). Не залишались поза увагою користувачів і казки для дітей: три видання братів Грим прочитали 53 рази (обертаність – 17), п’ять книжок Ганса Крістіана Андерсена видавалися 63 рази (обертаність – 15). Книговидача інших авторів коливалася від 5 до 50. 


Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата звернення: 04.01.2021). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

пʼятниця, 5 лютого 2021 р.

Пунктир

“Його ганили й ним захоплювались, звинувачували в усіх смертних гріхах і зараховували до лику мучеників та святих, намагались викреслити з історії літератури й визначали чільною фігурою художньо-естетичого поступу ХХ століття, і не дивно, що феномен Миколи Хвильового й досі залишається в полі актуальних студій вітчизняної гуманітаристики та культурного й громадського життя” (Ростислав Мельников, літературознавець). 
Вислови та роздуми прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної української прози Миколи Хвильового у “Пунктирі”.

“Ви питаєте, яка Європа? Беріть яку хочете: «минулу — сучасну, буржуазну — пролетарську, вічну — мінливу». Бо і справді: Гамлети, Дон-Жуани чи то Тартюфи були в минулому, але вони є і в сучасному, були вони буржуазні, але вони є і пролетарські, можете їх уважати «вічними», але вони будуть і «мінливі».

“За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену”.

“…майбутнє не в обмашиненні життя, а в притягненні природи до машини”.

“Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність…”.

“Почуття самокритики не завше скеровує на правдивий шлях, цим і пояснюється почасти те, що я мало пишу (властиво багато знищую)” (з листа до поета, літературознавця, критика Миколи Зерова).

“Словом, достоєвщина, патологія, але застрелитися я ніяк не можу. Два рази ходив у поле, але обидва рази повертався живим і невредимим: очевидно, боягуз я великий, нікчема” (з листа до поета, літературознавця, критика Миколи Зерова).

“Треба негайно «одшити» — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним”.

https://www.istpravda.com.ua/research/5191e0c066718/
Дзюба, Іван. Микола Хвильовий: “азіятський ренесанс” і “психологічна Европа” [Текст] / І. Дзюба. – К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2005. – 48 с. 
Плющ, Леонід. Його таємниця, або “Прекрасна ложа” Хвильового [Текст] / Л. Плющ. – К. : Комора, 2018. – 798 с.

 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

четвер, 4 лютого 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Гілберт, Елізабет. Природа всіх речей / Е. Гілберт; пер. з англ. Г. Лелів. - Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. - 699 с. 

«Природа всіх речей» Елізабет Гілберт – це ботанічний роман, така собі подорож в науку. 

Алма Вітекер – дослідниця, жінка-бріолог, яка вивчає мохоподібні. Їй судилось  народилась в часи, коли допитливість, жага до пізнання та відкриття законів та таємниць природи вплинули на подальший прогрес людства – в ХІХ столітті. І не дивно, що вже в 4 роки дівчинка рахувала англійською, голландською, французькою та латинською. 

В ХІХ столітті існував чіткий поділ «ботаніка» для дослідження чоловіками та «художня ботаніка» для вивчення жінками. Вони нічим між собою не відрізнялись, просто одну поважали, а іншу – ні.

Проте Алма не бажала залишатись в тіні чоловіків, хоча і не могла через свою невпевненість заявити про себе науковому світу. 

Та завдяки своїм багатолітнім дослідженням життя мохів, осмисленням життя і допитливому розуму, вона самостійно приходить до теорії еволюційного розвитку природи, майже паралельно з Чарльзом Дарвіном.

Це історія про жінку, яка присвятила своє життя справі, яку найбільше любила. Але інколи здається, що Алма шукала у цій справі спасіння від своїх почуттів і бажань, які не змогла втілити в життя.

«Природа всіх речей» – повільна, тягуча та безмежно життєва книга. Вона розповість про пересічну людину, яка робить помилки, заздрить, ревнує, шкодує саму себе та лишається самотньою. 

Альона Шолохова, завідувачка сектору рідкісних і цінних документів



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут



 

середа, 3 лютого 2021 р.

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Оксана Шевченко: сходинки долі

У родині, де народилася Оксана, завжди любили читати та поважали Книгу. Зазвичай, батьки сварять дітей за те, що вони не читають. А тут все навпаки, бувало, що батьки забороняли дівчині читати, щоб у неї не псувався зір від надмірного читання. Оксана розповідає, що прочитала усі книжки, котрі були у неї в домашній бібліотеці, а їх у неї є чимало. Така любов до читання у дівчини є закономірною, адже навчилася читати в доволі ранньому віці, а її захоплення світом літератури розпочалося з творів французьких класиків. Приїжджаючи на канікули до бабусі, вона залюбки навчала молодших сестер і братів читанню, розповідала казки та вигадувала цікаві історії. Тож, коли прийшов час обирати професію, Оксана вирішила стати вчителькою та віддавати свою любов маленьким дітям. 

Але доля зробила круте піке, і в спекотний червневий день Оксана опинилася в центрі міста біля величної будівлі колишньої Міської Думи. За порадою мами вона вирішила спробувати вступити на бібліотечну спеціальність до Дніпропетровського училища культури. Будучи за натурою фаталісткою, вона сміливо зробила свій перший доленосний крок у професію. Альма-матір дала дівчині не тільки теоретичні та практичні знання з бібліотечної справи, вона подарувала їй романтичне кохання та справжніх друзів. На випускних екзаменах ерудовану відмінницю помітила директорка Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки Надія Миколаївна Тітова та запросила працювати до свого колективу. Це була несподівана пропозиція для випускниці, вона мала твердий намір працювати в шкільній бібліотеці, де на неї вже чекали. Але добра усмішка Надії Миколаївни та авторитет головної книгозбірні краю переважили всі інші доводи на користь нових перспектив. І ось молода фахівчиня робить перші кроки сходинками Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки...

Співробітники відділу наукової інформації та бібліографії по-родинному зустріли дівчину і навчили основам довідково-бібліографічного обслуговування. Кожен день – нові пошукові завдання, нові знання та нові читачі. Важливого значення у роботі набувала зосередженість, уміння відбирати необхідну інформацію, здатність швидко приймати правильні рішення при дефіциті часу й інформації та мобільність. Оксані не вистачало професійних знань, тож за першої нагоди вона вступає вчитися до Харківської державної академії культури та закінчує її з відзнакою. У двохтисячних роках виникла нагальна необхідність штатних змін, викликана новими задачами, у результаті цього Оксана почала працювати у відділі періодичних видань над створенням електронної картотеки статей. Це роки справжніх інноваційних рішень, нових викликів і випробувань. Аналітичний розпис тематичних журналів, чергування біля СКС та постійний шквал не найпростіших запитів від численних читачів відділу вимагав постійної зосередженості й адекватної реакції.

Згуртованість та єдність колективу відділу дали поштовх до нових професійних звершень – піднявши на ще одну сходинку в кар’єрі. Очоливши профспілковий комітет, пані Оксана занурилась у вир різноманітних питань, які стосувалися не лише професійних, але й соціальних питань, а інколи необхідно було просто вислухати людину і поспівчувати. Це була унікальна можливість почути проблеми кожного члена профспілки та спробувати вирішити їх. У цій ролі разом зі своїми колегами вона намагалася зберегти багаторічні традиції та створити нові. Наприклад, в День здоров’я колектив залюбки мандрував мальовничими куточками ріднокраю та вивчав історію і культуру Придніпров’я. Весело та яскраво для дітей бібліотекарів організовувався День захисту дітей. Гарною традицією стало вітати молодят із днем весілля та поздоровляти молодих співробітників із їхніми ювілеями. Неодноразово виступаючи на мітингах, профспілкових з’їздах голова профспілки палко відстоювала інтереси бібліотечних працівників, їхнє право на гідну зарплатню.

Отримавши пропозицію від керівництва обіймати посаду вченого секретаря, пані Оксана ретельно зважувала свої можливості та сили, побоювалася не впоратися з поставленими завданнями, але одне слово маленького синочка «Не зволікай!» влучило у саме серце. Вона погодилася та почала сумлінно вивчати документи бібліотеки, брати участь в організаційній роботі атестаційної комісії, протоколювати виробничі наради та реалізовувати соціологічні дослідження. Пані Оксана підтримала й активно впроваджувала в бібліотечне життя проєкт щодо професійних компетенцій завідувачів відділів. Ґрунтовний аналіз бібліотечної преси та швидка електронна доставка матеріалів із цікавими інноваціями прямо на стіл керівників структурних підрозділів, значно економила їхній робочий час і мотивувала до позитивних змін.

Цінним досвідом для неї стала участь у програмі «Бібліоміст», яка перетворювала бібліотеки на сучасні громадські центри та підвищувала їхню роль в українському суспільстві. З любов’ю пані Оксана згадує перші кроки як тренера та перших своїх курсантів. Вона дуже вдячна керівництву бібліотеки, яке довірило їй стати координаторкою проєкту і взяти відповідальність за організаційні та фінансові сторони програми. За чотири роки 83 бібліотеки Дніпропетровщини були комп'ютеризовані та підключені до мережі «Інтернет». Понад 200 бібліотечних працівників набули нових знань і навичок з комп’ютерних технологій та роботи в Мережі. І саме координатор мав якісно організувати розміщення та проживання бібліотекарів з інших міст, налагодити роботу тренерів і заручитися підтримкою менторів. Низка нескінченних планів і звітів, перевірок та виснажливих відряджень. Але, водночас, цей проєкт виховав управлінські та комунікативні навички, дав досвід ведення успішних переговорів, виявив критичне та аналітичне мислення, вміння врегулювати конфліктні ситуації та працювати в команді.

Посада заступника з внутрішньої бібліотечної роботи – стала логічним кроком далі, в свою чергу, це надихнуло на отримання другої вищої освіти. Щоб підвищити свою кваліфікацію в управлінських питаннях пані Оксана закінчила Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Інколи під час робити виникає необхідність обирати між «подобається це робити» і «необхідно це робити», і тут пані Оксана дотримується принципу – головне не сидіти, склавши руки, віднайти саме ту маленьку іскорку, якою можна загорітися і роздмухати справжнє полум’я творчих ідей, яке надихне весь колектив і завдяки чому будь-яка робота подобатиметься. Вона впевнена, що управлінська діяльність — це, певною мірою, мистецтво, яке вимагає і знань, і досвіду, й інтуїції. Але управління це не тільки прийняття рішень, але й творчий процес, що був яскраво реалізований пані Оксаною під час організації різноманітних регіональних проєктів, наприклад, конкурс професійної майстерності «Бібліопані», Презентація-бенефіс «Бібліотеки Дніпропетровщини запрошують на побачення», «Читаємо разом».

Спонукати працівників до корпоративної діяльності та надати спільним зусиллям ефективності допомогли тренінги з тімбілдінгу. Пані Оксана постійно розробляла інтерактивні заняття, проводила тестування та організовувала флешмоби, які стимулювали персонал до взаємодії та створювали сприятливий мікроклімат в колективі. Як позитивний результат можна назвати декілька великих корпоративних проєктів: «Бібліотека як центр неформальної освіти», «Плекаймо патріотів», «Я маю право!», «Академічна доброчесність», «Бібліотечна альтанка» та інші.

Кожен день пані Оксана намагається швидко реагувати на виклики часу, налагоджувати соціальне партнерство, приймати своєчасні рішення, прогнозувати можливі перешкоди, а в критичних ситуаціях завжди бере на себе відповідальність за результат діяльності. На питання: «Що зробить бібліотеку ще більш доступною та потрібною?», вона впевнено перераховує: поліпшення послуг для онлайн-користувачів, створення унікальних колекцій, переосмислення бібліотечних просторів і вміння бібліотекарів швидко адаптуватися до цифрових досягнень суспільства та соціальних змін.

На особисте запитання: «Чого вам сьогодні не вистачає для щастя», пані Оксана з посмішкою відповідає: «У період карантину мені особливо не вистачає подорожей, бо саме там я отримую перезавантаження та справжню насолоду від нових вражень. Поїздка в іншу країну для мене – найцікавіший спосіб змінити себе в кращий бік, розширити кругозір і збагатитися позитивом. Перебуваючи в новому місті, я завжди відвідую бібліотеку, бо вважаю, що саме там живе його душа».



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут