Сторінки

понеділок, 31 серпня 2020 р.

Неймовірно, але правда

Завдяки переїзду бібліотеки до зручного просторого приміщення для читальні був виділений великий світлий зал, який вміщував 60 користувачів одночасно. Щоб впоратися з напливом відвідувань і в зв’язку з розширенням діяльності бібліотеки було збільшено кількість помічниць завідуючої. На ці посади призначено У. Дикарєву й О. Іванову. До їхніх обов’язків, окрім виконання бібліотечних процесів, входив і нагляд за публікою в читальній залі. Вони стежили, щоб відвідувачі поводилися пристойно, не заважали одне одному та дотримувались тиші. Також через збільшення кількості відвідувань Рада бібліотеки поставила питання про скасування 3-х копійчаного збору за користування читальнею. Це питання було розглянуто на засіданні Міської Думи та затверджено з 1 січня 1903 р.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 10.08.2020). – Загл. с экрана.






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 27 серпня 2020 р.

На долоні історії

Роман, створений сім’єю Стівенсонів

Якими захоплюючими бувають пригоди! Особливо, коли поринаєш у світ піратів, скарбів і корабельних боїв. Можливо, найкращим у цьому напрямку літератури можна назвати роман шотландського письменника Роберта Луїса Стівенсона. Дізнаймося ж історію створення роману, який надихнув у свій час багатьох митців на продовження, пародії та різноманітні екранізації.
Усе почалося влітку 1881 року. Пасинок письменника, Ллойд Осборн, повернувся додому та й сів малювати. Роберт Луїс вирішив йому допомогти. Митець любив географічні карти за їхню змістовність і «за те, що їх не нудно читати». Тому не дивно, що саме мапа в них і вийшла. На ній були позначені пагорб Підзорної Труби, острів Скелета, затоки і бухти, гори та ліс, а під трьома червоними хрестами – напис: «Тут заховані скарби». Контур же виявився схожим на товстого дракончика. Подивившись на малюнок, Стівенсон раптом чітко уявив собі картину: блакитне небо, корабель з білими вітрилами та «джентльмени удачі», що пливуть за скарбами. «Це має бути бути книга для хлопчиків!» – оголосив письменник рідним. 
«Я опустив замислений погляд на карту острова, – розповідав Стівенсон, – і серед вигаданих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги... Я не встиг отямитися, як переді мною опинився чистий аркуш паперу, і я вже складав перелік глав». 
Уже наступного дня на столі лежав рукопис першої глави майбутнього роману. Митець продовжував писати з дивовижною швидкістю – по розділу в день, а вечорами читав їх домашнім. 
Батько письменника також доклав руку. Старий містер Томас Стівенсон був морським інженером. Саме він витратив цілий день, складаючи список предметів, які зберігалися в скрині книжкового пірата Біллі Бонса, та підказав епізод, у якому юнга Джим Гокінс ховається на кораблі в бочці з яблуками і підслуховує розмову піратів про їхні підступні плани. 
«Мій батько, доросла дитина і романтик в душі, одразу ж загорівся ідеєю цієї книги», – згадував Стівенсон.
(Далі буде)

http://fenixsetta.ru/istoriya-sozdaniya-romana-ostrov-sokrovishh/
Стивенсон, Роберт Льюис. Остров сокровищ [Звукозапись] : аудиокнига в спектакле : 4 часа 28 мин. / Р.Л. Стивенсон, Д. Крюс ; текст чит.: Ю. Яковлев, А. Борзунов. – Винница : Мед, 2006. –  эл. опт. диск (CD-ROM); МР3.
Стівенсон, Роберт-Луїс. Острів Скарбів [Текст] : роман / Р.-Л. Стівенсон ; пер. з англ. В. Губарев ; худож. Ю. Симотюк. – Львів : Урбіно, 2018. – 272 с. : іл.
Шпилька, І.В. Історія створення роману Р.Л. Стівенсона «Остров скарбів» / І.В. Шпилька // Зарубіжна література в школах України. – К., 2014. – № 3. – С. 42.


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


На долоні історії

Герберт Веллс. 
Четвертий вимір крізь сторінки закінчення

Та нагадуємо, що усі видання роману не були повними і, на жаль, лише один видалений фрагмент зберігся до наших часів. Що ж такого «злодійського» міг написати Герберт Веллс?
Як виявилося, в останньому видаленому епізоді, одразу після знаходження машини часу та втечі від морлоків, Мандрівник у часі опиняється на покритій інієм рівнині. Він бачить невеликих істот, покритих сірим хутром, яких описує подібними на кроликів чи кенгуру, і вбиває одну каменем. На цих істот нападають велетенські багатоніжки, тож Мандрівник переноситься у наступний день. На тому місці залишилися кістки, з чого герой робить висновок, що з'їдена багатоніжками істота походила від людини. Він продовжує власну подорож, спостерігаючи сповільнення обертання Землі.
Цей епізод під номером 11 входив до складу твору в травневому номері «New Review» (1895), однак був видалений із подальших видань редактором Вільямом Ернестом Генлі через зображення «повної дегенерації людства». Але, якщо можна так сказати, нам пощастило, адже фрагмент публікувався й надалі як додаток під назвою «Сіра людина». У наш час його повернули до видання. 
До речі, ви знайдете цей та інші твори Веллса у фондах нашої бібліотеки. І не тільки, адже на основі роману створено велику кількість адаптацій: чотири фільми, телевізійну виставу, анімаційний фільм, серіал, комікси і, звісно, книги. 

Уэллс, Герберт. Машина времени [Звукозапись] : аудиокнига : 3 ч. 55 мин. / Г. Уэллс ; текст читает С. Горбунов ; звукореж. М. Киршенштейн. – [Б. м. : б. и.], б/г. –  эл. опт. диск (CD-ROM) ; МР3. 

Веллс, Герберт. Машина часу [Текст] : науково-фантастичні романи / Г. Веллс ; авт. передм., авт. прим. Т.Н. Денисова, пер. з англ.: М. Іванов,  Д. Паламарчук ; Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Харків : Фоліо, 2017. – 477 с. – (Бібліотека світової літератури).







Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 26 серпня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

1910-й рік в історії Катеринослава: Виставка та довкола неї (продовження)

14 липня 1910 р. – у м. Катеринославі відкрилась Обласна Південно-російська сільськогосподарська, промислова і кустарна виставка, організована губернським земством. Продовжувала роботу до 8 жовтня того ж року.


1 липня (ст. ст.) після урочистого молебня Виставку було відкрито. Єпископ Катеринославський і Таганрозький Симеон у своєму виступі відзначив роль іноземних капіталістів на Виставці та висловив надію, що ми, як учні Заходу, незабаром повинні перевершити своїх учителів. Подякувавши голові та найбільш діяльному працівникові Виставкового комітету князеві М.П. Урусову й усім організаторам Виставки, преосвященний разом із учасниками урочистостей освятив приміщення. Князь Урусов запропонував сніданок, на якому були зачитані вітальні телеграми на адресу Виставки – від імператора, міністрів та інших, усього 400 привітань.
«Полного успеха Выставке на пользу развития наших торговли и промышленности», – побажав у своєму вітанні міністр торгівлі та промисловості С.І. Тімашев. У вересні він відвідав наше місто і виставку. В ці дні завдяки Виставці відбувся перший з’їзд діячів гірничої справи, металургії та машинобудування, почесним членом якого обрали міністра. У своєму виступі на з’їзді він наполягав на розвитку сільськогосподарського машинобудування для зниження ввозу до Росії іноземних машин. 5 вересня у будинку міської думи відбувся раут на честь учасників з’їзду, на якому був присутній і міністр. 
Міський голова І.А. Способний у вітальній промові, зазначив, що вперше в стінах цього будинку перебуває такий високий гість – керівник і попечитель російської торгівлі та промисловості, і запропонував підняти келих за здоров’я пана міністра. 435 учасників з’їзду оглянули виставку, здійснили екскурсії на заводи і рудники Донецького басейну.
7 вересня відкрився обласний з’їзд представників земств і сільських господарів півдня Російської імперії під головуванням М.П. Урусова. З’їзд став подією надзвичайної важливості, бо землеробство було головною галуззю народного господарства. 115 доповідей було заслухано й обговорено, прийнято рішення про клопотання відміни митних зборів на знаряддя і машини, які ввозилися до Росії.
1 жовтня на базі Виставки відкрилися ще два обласні з’їзди – кустарів і лікарів, де обговорювали питання промислової медицини. 
Виставка працювала 100 днів – до 10 жовтня. Відвідали її 400 000 чоловік.
Це була не просто Виставка, а зразкова школа під відкритим небом, школа, в якій створювали і впроваджували в життя нові поняття та цінності.
Усього на Виставці було відкрито 14 відділів, серед них найбільшим був відділ сільського господарства з 10-ма підвідділами. Були представленні машинобудування, електротехніка, металічна і хімічна промисловість, гірнича, соляна, металургійна, залізнична, інженерно-будівельна справи, кустарні промисли й ремесла, науково-навчально-художній відділ, медицина, санітарія та гігієна, а також уперше на таких виставках було представлене земське і міське самоврядування.
Катеринослав став центром уваги всіх російських та іноземних ділових кіл – крім суто обласних експонентів у ній брали участь інші регіони імперії і Західної Європи та навіть Америки (Чикаго, Нью-Йорк).
На Виставці працювала комісія з розваг – проводилися карнавали, конкурси, концерти. Окрасою були – світловий фонтан, влаштований на подібних виставках уперше, і круговий вузькоколійний трамвай. Музична естрада, ресторани, кондитерські, пивні працювали щоденно.

Валентина Лазебник 
Далі буде 
Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2010 рік : бібліогр. видання / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2009.– 294 с.




Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 25 серпня 2020 р.

Світ знань нових видань

Тарас Шевченко та дворянські родини: збірка нарисів / Національний музей Тараса Шевченка. – Київ: Фенікс, 2018. – 448 с.: іл.

Цього разу пропонуємо ознайомитися зі збіркою нарисів про тих особистостей, спілкування, з якими спонукали Тараса Шевченка до створення значної частини його поетичних і малярських творів. Це дворянські родини – нащадки козацької старшини ХVII–ХVІІI століть. 
Світ аристократів Лівобережної України поет відкрив для себе під час подорожей рідною країною в середині XIX століття. Йому вдалося позбавити українську еліту негативного образу, показавши, що представники шляхти, шукаючи власну ідентичність, ставали меценатами, колекціонерами, активними творцями української науки та культури.
Вісімнадцять нарисів в історичному зрізі, що розгортають взаємовпливи та хитросплетіння родинних зв’язків, роль в їхньому житті поета та живописця, влив на світ культури – у збірці «Тарас Шевченко та дворянські родини». Видання доповнене архівними фотографіями й ілюстраціями з колекції Національного музею Тараса Шевченка.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 21 серпня 2020 р.

На долоні історії

Герберт Веллс. Четвертий вимір крізь сторінки
продовження

Але з чого все почалося?
Ідея можливості подорожувати в часі виникла у Гербера Веллса у 1887 році після того, як у січні якийсь студент на прізвище Хемілтон-Гордон в підвальному приміщенні Гірської школи в Південному Кенсінгтоні, де відбувалися засідання «Дискусійного товариства», зробив доповідь про можливості неевклідової геометрії за мотивами книги британського математика та письменника науково-фантастичних творів Чарльза Говарда Гінтона «Що таке четвертий вимір» (1884). Молодик пропонував на вибір чотири варіанти нового виміру: час, життя, божество або швидкість. Однак, наш герой відразу вирішив, що четвертий вимір – це час. Тоді ж і в дискусійному товаристві Королівського коледжу науки проводилися подібного роду дискусії та засідання. Все це підштовхувало до роздумів.
І от – роман готовий! І настільки добре написаний, що ні в кого не зародилося сумніву, що такі подорожі – можливі! Адже у першій частині роману письменник теоретично обґрунтував можливість переміщень у часу. Головний герой твору виклав його аргументацію: «Мені доведеться спростувати кілька загальноприйнятих уявлень. Наприклад, геометрія, якої вас учили в школах, побудована на непорозумінні... Ви, без сумніву, знаєте, що математична лінія, лінія без товщини, уявна і реально не існує. Вас цього вчили? Ви знаєте, що не існує також і математичної площини? Все це чисті абстракції... Але ж точно так само не існує в природі й куба, що має тільки висоту, ширину і довжину... Кожне реальне тіло повинно мати чотири виміри: воно повинно мати довжину, ширину, висоту і тривалість існування. Але через нашу вроджену обмеженість розуму ми не помічаємо цього факту… З давніх-давен у мене була невиразна мрія створити машину... Щоб рухатися вільно в будь-якому напрямку Простору і Часу за бажанням того, хто керує нею... І я підтвердив можливість цього на досвіді... ». 
Далі буде

Уэллс, Герберт. Машина времени [Звукозапись] : аудиокнига : 3 ч. 55 мин. / Г. Уэллс ; текст читает С. Горбунов ; звукореж. М. Киршенштейн. – [Б. м. : б. и.], б/г. –  эл. опт. диск (CD-ROM) ; МР3. 

Веллс, Герберт. Машина часу [Текст] : науково-фантастичні романи / Г. Веллс ; авт. передм., авт. прим. Т.Н. Денисова, пер. з англ.: М. Іванов,  Д. Паламарчук ; Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Харків : Фоліо, 2017. – 477 с. – (Бібліотека світової літератури).




Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 20 серпня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Леопольд фон Захер-Мазох. Венера в хутрі: повісті / Л. фон Захер-Мазох; з нім пер. Н. Іваничук. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008. – 236 с. (Майстри Українського Перекладу).


«Але природа наділила нас стражданням, найстрахітливішим у житті людини, – любов’ю.
Люди називають її втіхою, жагою…»

Коли вперше взяла цю книжку до рук, була лише цікавість до прізвища автора, від якого з’явився всім відомий термін. І здивування – а що ж такого він написав, що варте сучасного перекладу і перевидання? 
Книжка виявилася дійсно вартісною. Адже до неї увійшли одні з найкращих повістей Леопольда фон Захер-Мазоха, творчість якого високо оцінювали Еміль Золя, Ґюстав Флобер, Альфонс Доде, Александр Дюма-батько і Александр Дюма-син. За свою літературну діяльність автор отримав із рук президента Франції високу нагороду – орден Почесного Легіону.
У повістях «Дон Жуан з Коломиї» та «Місячна ніч» сюжети нібито звичайні, знайомі: романтине кохання, щасливий шлюб молодих заможних людей, яким не треба думати про шматок хліба, словом – живіть і радійте. Проте… Нездорові амбіції, гонор, душевна черствість, егоїзм і небажання зрозуміти один одного скоро вбивають почуття, натомість виникає збайдужіння, відраза, відчуженість. І порожнеча в душі... 
Повість «Венера в хутрі» – знову ж про кохання. Але вкупі з безхарактерністю, хворобливими фантазіями, рабською покірністю воно перетворюється лише на вдоволення низьких пристрастей і завдає жорстоких, тяжких душевних мук, руйнує особистість. 
Книга – не легке чтиво для розваги, вона викликає співпереживання, а часто – заперечення, тут є над чим замислитися.   
Окремого слова заслуговує майстерна робота Наталки Іваничук, до речі, доньки видатного історичного романіста Романа Іваничука. Переклад справляє враження оригіналу. Цьому, безсумнівно, сприяє і те, що автор, австрієць за походженням, уродженець Львова, вихований галицькою селянкою, добре знав людей, мову, звичаї Галичини, яку він ототожнював з Україною. Певно, коли б він писав українською, то написав би саме так.
Отже знову беру до рук книгу і вкотре перечитую...

Ірина Голуб, головна бібліотекарка редакційно-видавничого центру




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 19 серпня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

1910-й рік в історії Катеринослава: Виставка та довкола неї

14 липня 1910 р. – у м. Катеринославі відкрилась Обласна Південно-російська сільськогосподарська, промислова і кустарна виставка, організована губернським земством. Продовжувала роботу 
до 8 жовтня того ж року.


«Благоговей, смертный ты входишь в храм, в современный храм культуры, знания, храм, где можно молится красоте, где можно учиться, где можно благоговеть и восхищаться: пред тобою будет представлено всё то, что собрал, что сделал человек целой области, целого мира за многие десятки, сотни, а косвенно даже тысячи лет, собрал сюда всё лучшее, отборное, всё, что явилось и плодом гения, труда, плодом высшего полёта мысли. Зри-же, внимай и учись…» – таке враження залишив нам журналіст, відвідавши Південно-російську обласну виставку в Катеринославі. Головним місцем її розташування став міський сад (теперішній парк ім. Лазаря Глоби).
Виставка стала головною подією в історії нашого краю 1910 року, навколо якої концентрувалися всі інші видатні події, що відбувались у Катеринославі того року. Її мета – надати повну картину розвитку сільського господарства, промисловості та кустарних промислів півдня Російської імперії. Її ініціатором і організатором стало Катеринославське губернське земство на чолі з головами земських управ М.А. Родзянком та І.К. Абазою. 

Перший продукував ідею виставки, другий – втілив її в життя. Повна назва виставки – «Обласна південно-російська, сільсько-господарська, промислова і кустарна». До району виставки входило п’ять губерній – Катеринославська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Таврійська і дві області – Донська та Кубанська. Але головний тон у ній задавала Катеринославська губернія та місто Катеринослав. І це не випадково.
Місто Катеринослав стояло на чолі величезної території півдня імперії, що мала значні природні багатства і багатообіцяюче майбутнє. Родючий ґрунт, на якому зростала прегарна пшениця та інші злаки, різноманітні овочі, ягоди і фрукти, давав тут добрі врожаї. За величезною кількістю корисних копалин губернія займала одне з перших місць у світі. Головне багатство її – кам’яне вугілля та залізні руди; крім того значні поклади кам’яної солі, найбагатші в державі поклади ртутної та марганцевої руд, трапляються поклади мідної руди, бурштину, алебастру, граніту, фосфориту тощо. На початок ХХ ст. економіка губернії мала характер не тільки землеробської та сільськогосподарської, але й гірничозаводської. Чавун, залізо, сталь продукувалися тут у такій кількості та з такою швидкістю, яка перевершувала Європейські країни і нагадувала Америку.
Криворізькі рудники продукували руду найвищої якості та постачали її не тільки для місцевих заводів, але й до Польщі й за межі імперії. Значно розширювалося видобування кам’яного вугілля для потреб заводів, серед яких найважливішими за своїм промисловим значенням були: залізоробний, рейкопрокатний і механічний завод Брянського товариства, завод товариства російської залізної промисловості (Гантке), трубопрокатний завод акціонерного товариства російських трубопрокатних заводів (Шодуар), сталеливарний завод, естампажний і пічний заводи та багато інших. Усі вони розташовувались у Катеринославі.
Як південна гірничозаводська промисловість посідала перше місце в імперії за оборотом і продуктивністю, так і Катерининська залізниця посідала перше місце серед усієї імперської рейкової мережі за обсягом перевезень. Щоденно на станції Катеринослав навантажувалося 40 вагонів і вивантажувалося близько 90.
Загальне пожвавлення розвитку краю, розпочате ще в 1880-ті роки, позначилося дивовижно швидким зростанням міста. Так, якщо у 1887 р. населення міста налічувало 48 тис. чол., то у 1910-му – вже 196 тис., тобто зросло більше ніж утричі. За цей же час бюджет міста зріс у вісім разів – із 250 730 крб. до 2 029 269 крб.

Валентина Лазебник
Далі буде

Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2010 рік : бібліогр. видання / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2009.– 294 с.





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 18 серпня 2020 р.

Світ знань нових видань

Стельмащук, Г. Христина Кишакевич-Качалуба. Корені роду, спадкоємність поколінь, художня творчість / Г. Стельмащук. – Львів: Апріорі, 2018. – 316 с.


Книга Галини Стельмащук «Христина Кишакевич-Качалуба. Корені роду, спадкоємність поколінь, художня творчість» присвячена творчості членкині Швейцарського мистецького німецькомовного об’єднання митців і шанувальників мистецтва, членкині Національної спілки художників України, докторки філософії Христини Кишакевич-Качалуби. 
Ви дізнаєтеся про хвилі життя та творчості відомої сучасної художниці-графіка, скульпторки, реставраторки, яка мешкає у Швейцарії, про її родовід, до якого належать громадські та політичні діячі, церковнослужителі, вчені, композитори, медики, люди з активною життєвою позицією, про видову та жанрову специфіку її творів, художньо-стилістичні особливості.
Родзинка видання – фотографічні матеріали з домашніх архівів Христини Кишакевич-Качалуби та доктора медицини Михайла Качалуби-молодшого, а також викладення матеріалу українською, англійською та французькою мовами, що значно розширює коло читачів, яким стане у нагоді ця праця.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 17 серпня 2020 р.

Неймовірно, але правда

У 1902 році кількість відвідувань читальні зменшилась на 2 599 осіб порівняно з минулим роком, і склала лише 6 046. Зумовлено це тим, що 3 місяці бібліотека працювала лише дві години на добу (липень-жовтень). За 10 днів від початку роботи бібліотеки кількість відвідувань склала 337, і продовжувала незмінно зростати. Найбільша кількість відвідувань припала на грудень місяць – 990 осіб. Взагалі послугами читальні скористались 91,2% чоловіків, відповідно жінок – близько 9%; за віросповіданням переважну кількість користувачів склали іновірці – 58%. Серед загальної кількості абонентів бібліотеки 53,8% чоловіки, жінки ж складають трохи більше 46%; християн – 75,3%, іновірців (євреїв) майже 25%. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 27.07.2020). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 14 серпня 2020 р.

На долоні історії

Герберт Веллс. Четвертий вимір крізь сторінки

А ви хочете зазирнути у майбутнє? Або ж щось виправити у минулому? Мабуть, кожен із нас мріяв здійснити подорож машиною часу. Тому й існує величезна кількість книг із цієї тематики, серед яких навіть твори прадавнього світу. Своєю популярністю цей напрямок у літературі завдячує англійському письменникові-фантасту Герберту Джорджу Веллсу (Велзу). Він занурював людство у фантастичні подорожі паралельно з Жюлем Верном. Але, поки другий описував пригоди, що були, в принципі, можливі, на зразок прогулянок на повітряній кулі, кораблі, або ракеті, наш герой описав майже неможливе – подорож крізь час і простір.
«Машина часу» – перший твір Веллса, написаний у 1895 році. Дізнаймося ж разом, із чого почалось його створення.
Виявляється, перший варіант роману побачив світ у вигляді невеличких оповідань під назвою «Аргонавти Хроносу» у 1888-му. Наступний видавався як серійний твір «Повість мандрівника у часі», що виходив у січні-травні 1895 року. Такий формат отримав завдяки редакторам вечірньої газети «Pall Mall Gazette». Велз із готовністю погодився на цей форматний експеримент. Митцеві навіть заплатили 100 фунтів (приблизно 12 000 фунтів на сьогоднішній день), щоб той публікувався в газеті. Остаточна версія роману з’явилася у травні того ж року. До речі, всі ці варіанти не були повними, кожен видавець щось та й викреслював, інколи – цілими епізодами. Але правки не завадили авторові розробити ідею подорожей у такому завершеному вигляді, що всі подальші фантазії його самого та його послідовників вже не виходили за окреслені межі.
Однак, як виявилося, Веллсу не подобався жоден із варіантів роману, і через  36 років після виходу в літературний світ, він виправдовувався, що «автор заробляв собі на хліб як журналіст». На той час у нього накопичилася купа рукописів, які періодика не встигали публікувати. Тоді й виник задум спробувати написати повноцінну книгу, на зразок тих, що видавали його кумири. Але все не так легко, як здавалося. Кілька років митець формував задум. «Ця повість була, як тоненьке деревце, що виросло від глибокого коріння. Перша частина, в якій пояснюється головна думка, вже побачила світ в 1893 році, в «Нейшнл обсервер» у Хенлі. А друга – з напругою писалася в 1894 році в Севеноксі». 

Далі буде

Уэллс, Герберт. Машина времени [Звукозапись] : аудиокнига  / Г. Уэллс ; текст читает С. Горбунов ; звукореж. М. Киршенштейн. – [Б. м. : б. и.], б/г. –  эл. опт. диск (CD-ROM) ; МР3. 

Веллс, Герберт. Машина часу [Текст] : науково-фантастичні романи / Г. Веллс ; авт. передм., авт. прим. Т.Н. Денисова, пер. з англ.: М. Іванов,  Д. Паламарчук ; Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Харків : Фоліо, 2017. – 477 с. – (Бібліотека світової літератури).



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


четвер, 13 серпня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Веретенников, Виктор. Тайна трех Александров: кинороман / Веретенников. – Киев, 2019. – 288 с.

У світі дуже багато цікавого, незвичного, загадкового ... Завжди корисно подивитися на світ з нового ракурсу, свіжим поглядом. Новий захоплюючий роман Віктора Веретенникова «Тайна трьох Олександрів» присвячений фантастичній гіпотезі: Олександр Пушкін і Олександр Дюма – одна особа. Автор майстерно описує постаті літературних геніїв 19 століття, що мають не тільки однакові імена, вік і колір шкіри, але й містичні збіги у звичках, пристрастях і творчості. 
Книга корегує звичну концепцію загибелі великого російського поета, дуель з поручиком кавалергардського полку бароном Георгом Дантесом розглядається як містична загадка. Наталі Гончарова представлена як гранд-кокетка, яскрава окраса придворних балів. Її краса була модною та принадною, навіть імператор Микола І активно демонстрував їй свою приязнь. На сторінках роману описуються аристократичні бали, провокуючі пікантні жарти завсідників салонів, компрометуючі рандеву та багато інших цікавих подій. Твір розкриває таємниці, глибина яких заворожує та змушує дізнатися більше про відомих особистостей.



Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 12 серпня 2020 р.

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Ніна Григорівна Тарянік: 
              джерело тепла та затишку


Красиву, завжди усміхнену співробітницю патентно-технічного відділу Ніну Григорівну Тарянік добре знають в обласній універсальній науковій бібліотеці. Ця людина випромінює енергію спокою, добра і світла. До неї тягнуться і молоді, і досвідчені колеги, з нею з задоволенням консультуються читачі відділу. Встановити термін дії стандарту, пошукати патенти японських винахідників, підібрати джерела до складних тем технічних наук і ще багато чого вміє досвідчена Ніна Григорівна. Більше чотирьох десятків років вона вчиться патентознавчим  і бібліотечним премудростям і щиро ділиться знаннями та досвідом із усіма, хто цього потребує. 
Кажуть, нічого не буває випадково. Так і з Ніною Григорівною.
Вона народилася у повоєнному Дніпропетровську, дитинство було нелегким, ті часи згадує зі сльозами на очах. Після закінчення школи працювала на комбайновому заводі, опанувала робочу професію. Тоді ж зустріла свою любов – Анатолія Васильовича. Він закохався в неї з першого погляду. І до сьогодні йдуть вони по життю пліч-о-пліч, долаючи всі перешкоди, що зустрічаються на шляху. Цю щасливу пару знають в колективі бібліотеки і щиро радіють за неї. В 1971 році Ніна Григорівна закінчила курси сестер-вихователів для дитячих садочків і почала працювати за новою спеціальністю. А вже згадана «випадковість» сталася у 1978 році! Тоді чоловік – «рефрижераторник» за професією, повернувшись після чергового тривалого рейсу, не втрачав часу у відпустці між відрядженнями – підробляв швейцаром у нашій бібліотеці. Вона неодноразово приходила під час чергування чоловіка до бібліотеки. «Я закохалась у бібліотеку з першого погляду та вирішила спробувати себе у новій професії», – Ніна Григорівна успішно пройшла співбесіду з тодішньою директоркою – Зінаїдою Миколаївною Рижковою і стала співробітницею відділу обробки літератури, через рік перейшла працювати до відділу МБА. Щоб відповідати рівню головної бібліотеки області, потрібно багато чому навчитися. Тому в 1982 році вона закінчила Дніпропетровське училище культури за фахом «бібліотечна справа».
У вісімдесяті роки Ніна Григорівна працювала в одному з найцікавіших на той час структурних підрозділів бібліотеки – відділі міжбібліотечного абонемента. З 70-х по 90-ті роки завідувала цім відділом Рябова Неллі Валентинівна. «Цікаво було працювати, – згадує Ніна Григорівна, – з такою керівницею: досвідченою, енергійною, професійною». 
Це був час активного використання такої форми бібліотечної послуги як МБА. Близько тисячі абонентів, більше десяти тисяч книговидачі! Замовлення на книги надходили від бібліотек області, міста, від усієї на той час величезної країни. 
Щодня сотні замовлень відпрацьовувала Ніна Григорівна для «своїх» абонентів. У відділі вона відповідала за обслуговування абонентів нашого міста. Більшість із них – бібліотекарі технічних бібліотек великих підприємств, які для своїх читачів брали з фонду нашої бібліотеки літературу. А якщо у нас не було запитуваних книг, їх замовляли в інших бібліотеках. Географія замовлень була цікавою, тримала Ніна Григорівна зв’язок із бібліотеками від Далекого Сходу до західних кордонів країни.
Сучасною мовою можна сказати, що відділ МБА того часу – зразок втілення корпоративної культури, до якої прагнуть сьогодні бібліотекарі. Ніну Григорівну знали в усіх відділах бібліотеки, бо вона шукала необхідні книги в каталозі, замовляла, отримувала і повертала їх, співпрацювала і находила спільну мову з багатьма колегами. 
Любов до людей, прагнення допомогти своїми знаннями, можливостями, завжди вирізняли цю людину. І досі вона згадує своїх найулюбленіших «абонентів» – представника технічної бібліотеки КБ «Південне» Надію Павлівну Обрубову, дуже активних представників технічних бібліотек заводів ім. Петровського, машинобудівельного, комбайнового, вагоноремонтного, пресів, південномашинобудівного.
Не помітити такої працівниці було неможливо. Мабуть тому її стали запрошувати працювати у відділи обслуговування. Особливо наполегливими були працівники патентно-технічного. Читацькі черги, великий обсяг фонду вимагали збільшення штату. 
І ось з 1985 року і до сьогодні її друга любов, нова ера професійного життя – робота у відділі, де є чому вчитися: патенти, стандарти, мікроплівки, мікрофіши, промислові зразки й товарні знаки, експрес-інформація та реферативні журнали, книги і періодика, декілька різних класифікацій – море інформації, в якій треба було навчитися розбиратись. Крок за кроком, спокійно, наполегливо вона навчалась і стала справжнім лоцманом всього цього моря роботи зі складним, майже двохмільйонним фондом відділу.  
«Найбільше задоволення для мене, – ділиться Ніна Григорівна, – допомогти конкретній людині, радіти разом із читачем знайденій інформації». Недарма деякі читачі патентно-технічного відділу приходять саме «на Тарянік Ніну Григорівну». Вона допоможе розібратися в електронному каталозі, правильно встановити розділ за Міжнародною патентною класифікацією, зробити ксерокопію необхідного документа, складе акт для представників підприємств про надання додаткових платних послуг. 
Як до рідної, до неї тягнеться читацька молодь і молоді співробітники. Чуйна, швидка на добри справи – завжди сама бачить і спішить допомогти колезі, якщо раптом набігла група студентів, або хтось зі співробітників не може вийти у суботу чи неділю на чергування з обслуговування користувачів. А для читача навіть візьме на свій власний читацький формуляр літературу з інших відділів бібліотеки, щоб людині було комфортно! 
Її захоплення – готувати різні смаколики. Ніде в бібліотеці на різноманітних заходах не пригостять так смачно, як Ніна Григорівна в патентно-технічному відділі! А як радіють ласощам її рідні – чоловік та вже дорослі син і дочка, онуки. Велика родина збирається у батьків, де всіх чекає неперевершений «Наполеон» та  сімейне тепло і затишок рідного дома. Власна сім’я і колектив бібліотеки для Ніни Григорівни рівнозначні, у неї для всіх вистачає тепла і сил. 
Хочеться зануритись в атмосферу, що створюється навколо цієї людини і всім серцем віддячити за радість спілкування з нею!





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter








вівторок, 11 серпня 2020 р.

Світ знань нових видань

Грибіниченко, Т.О. Услав ім’я своє / Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко, Н.В. Кавера. – Київ: Фенікс, 2018. – 320 с.



З книги «Услав ім’я своє» ви дізнаєтеся багато цікавого про власні імена та псевдоніми, їхнє походження і значення, особливості написання імен українською та російською мовами, ознайомитеся зі статтями про тих, хто уславив себе й Україну добрими справами чи подвигами.
Особлива цінність праці – консультації, викладені для практичної допомоги у розділах «Чи можливо змінити ім’я та прізвище?» і «Відмінювання прізвищ, творення та відмінювання імен по батькові».
Незважаючи на те, що видання орієнтоване на цільову аудиторію, а саме – здобувачів вищої освіти, старшокласників, викладачів, державних службовців, працівників РАЦСів, шанувальників старовини, воно стане у нагоді й масовому читачеві, адже, як сказано в передмові, книга «присвячена власним іменам і прізвищам, їхньому виникненню, первинному значенню та поширенню у світі».




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 10 серпня 2020 р.

Неймовірно, але правда

На 1 січня 1903 року кількість передплатників у бібліотеці склала 344 абоненти, що на 92 більше ніж торік. З них річних передплатників було лише 4 особи, а кількість щомісячних абонентів досить велика – 338. Без застави послугами бібліотеки користувалися 62 абоненти (18%). А ось загальне число абонентів у 1902 році було менше на 27 ніж у 1901, і становило 713 осіб (із них нових абонентів – 461). Зменшення кількості передплатників пояснюється незручностями, що відчували відвідувачі з 8 липня по 20 жовтня, коли вхід до бібліотеки закривало риштування Міської Управи, а в самій книгозбірні відбувалось сортування та пакування книг для перевезення до нового приміщення. Внаслідок цього, за постановою Ради, бібліотека працювала для користувачів лише з 11-ї години ранку до 14-ї пополудні. І тільки після переїзду до нового приміщення число абонентів почало значно зростати – за два місяці їх кількість склала 137 осіб. Цікаво, що абоненти, які читають без внесення застави, залишалися найвідповідальнішими платниками.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 10.08.2020). – Загл. с экрана.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 7 серпня 2020 р.

Пунктир

Не просто український поет, а й перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, який доклав багато зусиль задля наших з вами незалежності, прав і свобод, культури й мови. В межах марафону української книги "Літературний диліжанс", соціокультурного проєкту "Шляхами долі, успіху і любові" та рубрики "Пунктир" – Іван Драч.

«Тарас Шевченко написав «Кобзар» – ось це і є наша Конституція. Якби ми тільки почули його як свою національну ідею, більше нічого не потрібно».

«Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам'яті народу».

«Хто спить на землі – не боїться упасти».

«Хто сумнівом битий, той не може вести».

«Шевченко – найбільший сучасний поет, його вірші – Біблія».

«Я був як робочий віл, робоча бджола, я не був людиною, що б'є в барабан і кричить про себе».

«Я досконалий оптиміст. Вірю в свій народ. Інакше навіщо жити на білому світі?».

«Я дуже мало досяг. Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості».

Зашко, О. Іван Драч: «вічний єретик», що творив обличчя епохи / О. Зашко // Нromadske. – 2018. – Режим доступу: https://hromadske.ua/posts/pomer-poet-ivan-drach

Драч, Іван.  Вийшов з радіо чорний лев [Текст] : вибране / І. Драч ; упоряд. І. Малкович. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 239 с.

Драч, Іван Федорович. Українська діаспора [Текст] / І. Ф. Драч ; упоряд. І.С. Рябчий ; авт. передм. Б. Горинь. – Харків : Фоліо, 2018. – 286 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 6 серпня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Джіо, Сара. Фіалки в березні: роман / С. Джіо; пер. з англ. Т. Скрипник. – Харків: Віват, 2019. – 320 с.– (Художня література).

Сара Джіо – сучасна американська журналістка і письменниця, авторка восьми книг, перекладених більш ніж 20 мовами, в тому числі й українською. Якщо ви любите зворушливі романтичні історії з елементами детективу, ви поступово перечитаєте всі твори, в сюжетах яких любовна лінія органічно переплітається з розслідуванням.
Роман «Фіалки в березні» є чудовою книгою для відпочинку. Це – вдалий вибір для відпустки, ідеальне читання для літака або за вранішньою кавою. Вона дуже легка.
Люблю історії, в яких події відбуваються на островах. Відразу ж створюється така камерна атмосфера. При тому, що мешканці острова всі один одного і все один про одного знають, і завжди є в таких місцях яка-небудь стара таємниця, загадка або дивина. А ще мені подобається, коли героїня, переживши кризу (тут – розлучення), вирушає в місця сили, або особливі енергетичні зони. Так і зробила героїня книги Емілія Вілсон, приїхавши до своєї двоюрідної бабусі Бі, щоб підзарядитися гарними споминами дитинства. Роман не був би романом, якби Емілія не зустріла чоловіка по імені Джек. А там усе завертілося: новий знайомий, бабуся проти, а мешканці острова щось недомовляють. Минуле вривається в сучасне життя і змінює його, впливаючи на події та персонажів. 
Чомусь багато хто думає, що жанр сентиментальної прози переживає не кращі часи. Варто прочитати цю книгу, щоб зрозуміти, що це не так. Читання вийшло дуже приємним. Я повністю занурилася в світ героїв роману. Мені навіть самій закортіло пожити трохи на якомусь острівці і закохатися там. 

Ірина Білоус, провіднa бібліотекарка відділу наукової організації і методики бібліотечної роботи








Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 5 серпня 2020 р.

Діалоги із мистецтвом

Таємниці  Куїнджі 

Видатний художник - пейзажист Архип Іванович Куїнджі народився і виріс в Маріуполі, який у ті часи  знаходився у  Катеринославській губернії. «Враження дитинства і юності – безкрайній український причорноморський степ, море світла та степове безмежне марево, в якому тануть окреслення й розчиняється простір – назавжди визначили й живописну манеру, й світобачення, й буремну вдачу цього митця-самородка». Творчість його тісно пов’язана з Україною. На багатьох картинах зображені українські краєвиди, «сповнені сяйвом, що здобули йому гучної прижиттєвої слави: «Місячна ніч на Дніпрі», «Вечір в Україні», «Дніпро вранці» та ін. 
Пишаємося, що в колекції нашого обласного музею знаходиться три роботи митця, подаровані Товариством ім. А.І. Куїнджі у 1914 році на відкриття Катеринославської картинної галереї. Це етюди «Після грози», «Хмара над полем», «Гори. Кавказ», які не виставлялись за життя художника. Тепер, це одні з родзинок музейної скарбниці. «Ім’я цього прекрасного пейзажиста по праву має бути вписане в історію українського мистецтва»
Навколо імені майже  кожного відомого митця є свої таємниці, міфи і навіть плітки.
Має загадкові епізоди й біографія Художника.  
Чи знаєте ви що означає у перекладі з грецької прізвище Куїнджі? Чому родина грецького походження опинилася в українських землях? Існують різні версії що до року народження митця, яка з них   є  справжньою? Скільки було спроб у абітурієнта Куїнджі здобути право навчатись у Академії мистецтв? Чому трапився розрив художника з Товариством передвижників, з подальшим виходом із об’єднання? Чому у самому розквіті слави художник майже на 23 роки зникає з мистецького обрію? Як розпорядився своїм майже міліонним статком Майстер?
 Усім зацікавленим дати відповіді на мій невеличкий тест раджу завітати до відділу мистецтв нашої бібліотеки. Усі відповіді у добірці книг про творчий та  життєвий шлях легендарного художника, майже нашого земляка Архипа Івановича Куїнджі.
Вже сучасники називали Архипа Куїнджі блискучим колористом і «чарівником світла». І зараз творчість його актуальна як ніколи: cьогодні стає зрозумілим, що доля культури, нашої планети залежать від здатності людей поєднатися з природою, нарешті з’ясувати  основи і взаємозв’язки життя на землі, вгамувати агресію і байдужість. Побачити красу навколишнього світу, знайти гармонію  душі. Ці принципи сповідував і доводив творчістю А. І. Куїнджі.

Світлана Пономаренко, 
завідувачка відділом документів з питань мистецтва ДОУНБ



Наведено цитати зі статті: Л. Яценко Л. А.І. Куїнджі [ Текст] / Л. Яценко // Дніпропетровський художній музей .– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – С.58






Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут