Читачі
заважають
Час від часу в нашій бібліотеці проводяться ради при
директорі, коли завідувачки відділів звітують про роботу своїх підрозділів,
говорять про проблеми та плани. Якось у 1970-х роках завідувачка одного з
відділів розповідала про виконану роботу, назвала кількість читачів,
відвідувань, книговидачі, масові заходи, виставки тощо. А закінчила виступ
фразою, яка на десятиліття в бібліотеці стала «крилатою»: «Ми зробили б іще
більше, якби нам не заважали читачі».
☺️☺️☺️
Де Титова?
На майданчику перед приміщенням бібліотеки проводили
чергову Бібліоальтанку. Виставили стелажі, столики, розставили і розклали
літературу. Час від часу підходили прохожі, затримувались, бібліотекарки
показували їм книжки, розповідали про ресурси книгозбірні, бажаючих тут же і
записували, спрямовували до відповідних відділів.
Мимо проїжджала машина, зупинилась біля бібліотеки, з неї
вийшов чоловік і підійшов до гурту.
– Доброго дня. Не скажете де тут Титова?
– А вона у відпустці, – майже хором відповіли
бібліотекарки.
Чоловік подивився здивовано.
– Мені вулицю… Вулицю Титова.
– А,.. – розсміялись жінки. – А ми подумали, що вам
потрібна наша директорка. У неї таке ж прізвище.
☺️☺️☺️
Погрози кандидатам
Якось співробітниця нашої бібліотеки потрапила в одну із
сільських бібліотек області. В тісному приміщенні впритул до стелажа стояв
стіл, на якому лежала розкладка інформаційних матеріалів про кандидатів у
місцеві ради. Портрети, біографії, програми зі щедрими обіцянками, все, як
годиться. А на стелажі просто над розкладками заголовок: «Не забудемо, не
пробачимо».
– Ви що, майбутнім депутатам погрожуєте? – здивовано
спитала гостя. – За що ви так із ними?
Виявилося, що на стелажі перед цим стояла виставка,
присвячена подіям Другої світової війни, був травень. Виставку нещодавно
розібрали, а заголовок чи то не встигли зняти, а, може, забули…