Сторінки

пʼятниця, 31 липня 2020 р.

Пунктир

Іван Драч. "Я - соняшник"

В межах марафону української книги "Літературний диліжанс", соціокультурного проєкту "Шляхами долі, успіху і любові" та рубрики "Пунктир" - перший голова Народного руху і Герой України, почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка та почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, людина, нагороджена орденами князя Ярослава Мудрого 5-го, 4-го і 3-го ступеня. Іван Драч 

«Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи».

«Вірші не потрібні нікому, саме тому вони – найголовніше».

«Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти».

«Коли ми починали Рух, ми боролися за вільну людину у вільній, незалежній країні. На жаль, незалежність – яка б вона там не була! – є, а вільної, незалежної людини немає».

«Лиш Деміург владно змісить Ніщо, а вимісить Щось».

«Ми віримо в магію небес, але не віримо в манну небесну».

«Ми занадто любимо плакучу вербу – це наш герб».

«Можна притулитися до землі – і буде енергія. Я можу навіть підзаряджати інших – я люблю своїх людей. Люблю також своє село, де черпаю енергію. Люблю місто, в якому живу, попри те, що воно до мене жорстоко ставиться, попри те, що воно вбило мого сина».

«Сенс життя – це саме життя. Щодня я оточений радостями та печалями. І радості, і печалі – це величезні крила. В мене великий розмах крил – і в трагізмі, і в радощах».

Зашко, О. Іван Драч: «вічний єретик», що творив обличчя епохи / О. Зашко // Нromadske. – 2018. – Режим доступу: https://hromadske.ua/posts/pomer-poet-ivan-drach

Драч, Іван. Вийшов з радіо чорний лев [Текст] : вибране / І. Драч ; упоряд. І. Малкович. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 239 с.

Драч, Іван Федорович. Українська діаспора [Текст] / І.Ф. Драч ; упоряд. І.С. Рябчий ; авт. передм. Б. Горинь. – Харків : Фоліо, 2018. – 286 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 30 липня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Шкляр, Василь Миколайович. Характерник [Текст]: роман / В. Шкляр.– Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018.– 300 с.

Пісня – це голос крові.
Вона очищує душу, як шабля повітря.
Василь Шкляр

Василь Шкляр – один із найвідоміших письменників сучасної України. Кожна його книжка стає бестселером. У романі автор описує події другої половини XVII століття. На Запорозькій Січі неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії, – на Січ прийшли люди з «вельми повабним юнаком». На основі документальних джерел митець творить яскраву історичну реальність. Роман «Характерник» доволі неоднозначний. Тут сплетені історія, фентезі та кохання, але співіснують вони між собою дуже гармонійно. Автор розповідає про кошового Івана Сірка, висвітлює таку таємничу, овіяну легендами особистість непересічного отамана, трохи відкриває завісу виникнення козаків – характерників. З огляду на події сучасності розумієш, що нічого нового у стосунках між Московією та Україною немає. Підступність московського царя, роль відведена ним для України – все це знову повторюється.
Усім, кого цікавить доба козацтва, буде корисно прочитати роман «Характерник», 300 сторінок пролетять непомітно. Тому рекомендую для читання.

Оксана Гайдук, провідна бібліотекарка патентно-технічного відділу



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 29 липня 2020 р.

Винахідники, віват!

Відданий син України

Наш сьогоднішній герой – Петро Васильович Швидько. Він із тієї породи людей, які не сперечалися про лірику і фізику, а вважали за краще бути з цими категоріями духовного життя на "ти".
Він належав до унікальної категорії людей. За високою порядністю та  обов’язковістю, енциклопедичними знаннями й нестримними прагненнями бути корисним суспільству. Це яскраво проявилося за його п’ять років перебування – з власного бажання – у самому епіцентрі ліквідації наслідків «катастрофи» ХХ століття. Несамовитий «чорнобилець», який опинився в ядерному пеклі, спочатку як скромний кандидат технічних наук Гірничої академії, потім уже як член штабу з організації дезактиваційних робіт на дахах блоку №3 під керівництвом голови урядової комісії академіка Бориса Щербини.
Швидько згадував: «10 травня 1986-го мене викликали до Москви, до Держкомвинаходів СРСР, де отримав «по загривку» за те, що як автор способу великотоннажного захоронення радіоактивних відходів не доповів членам урядової комісії про своє технічне рішення. Цього ж дня, а саме через дві години, мені було видано позитивне рішення на винахід (авторське свідоцтво № 1426295), а через добу я вже був у Києві в приймальні академіка Ігоря Походні, який очолював у Національній академії наук штаб з ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС з фізичних проблем».
Згодом доля звела Петра Васильовича з керівником штабу ЛНА в самому епіцентрі трагедії, майбутнім Героєм Соціалістичної Праці, видатною особистістю Юрієм Миколайовичем Самойленком. Було сказано відкрито, що цей штаб – на відміну від інших – «команда смертників» із добровольців. Його головне завдання – максимально мінімізувати колективну дозу опромінення ліквідаторів, використовуючи робототехніку та розробки оптимальних за дозовим навантаженням технологій дезактивації покрівель між четвертим зруйнованим і сусіднім третім енергоблоками станції. 
Багато цікавих ідей і  розробок пов’язано з ім’ям Петра Васильовича Швидька. Їхнє головне завдання – заміна людей на найзагрозливіших ділянках робіт технічними засобами.
За 1986 рік Петра Швидька було відзначено 12 урядовими грамотами, в тому числі двома – урядової комісії. А через багато років була передана грамота від тодішнього голови Дніпропетровської облдержадміністрації Юрія Єханурова, а також від Президента – орден «За мужність» III ступеня.
Ми пишаємось дніпропетровським ученим, кмітливим і заповзятливим інженером, відданим сином України.

 Читайте більше https://www.dnipro.libr.dp.ua/Petro_Shvydko

Тетяна Мищенко,  завідувачка патентно-технічного відділу

Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 28 липня 2020 р.

Світ знань нових видань

Свйонтек, Ірина. Покутські вишивки Прикарпаття. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту [Текст] / І. Свйонтек.- Альбом 1.- Львів: Апріорі, 2013.- 260 с.: іл.- (Вишивки Прикарпаття)

«Покутські вишивки Прикапаття. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту» - перший альбом із серії «Вишивки Прикарпаття», присвячений покутській вишивці кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. У ньому розглядається народне ремесло на прикладах чоловічих та жіночих сорочок і різноманітних технік, таких, як «хрестик», «мережок» та «морщінки», типові узори, їх місцеві назви, виділені основні типи вишивок та їх ареали.
Все це зібрала, сфотографувала, вивчила, систематизувала та описала лікар Ірина Свйонтек протягом 1970-2010 років.
Видання умовно поділене на три частини: в першій подано географічну довідку про Покуття і загальний опис вишивок тих країв, друга інформує про вишивки Снятинщини та Городенківщини (районів Прикарпаття), в третій же подано перелік місцевих назв 336 узорів вишивок, покутських джерел тощо.
Альбом розрахований на мистецтвознавців, українознавців, етнографів, краєзнавців, художників, наукових працівників музеїв, учителів вишивок, їх студентів й учнів, колекціонерів, вишивальниць, керівників фольклорно-етнографічних колективів, туристів, а також на велике коло любителів народного мистецтва.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 27 липня 2020 р.

Неймовірно, але правда

У 1902 році фонд бібліотеки збільшився на 1 271 примірник (731 назву). Хоча кількість придбаних томів була на 93 менше, ніж у минулому році, сума витрачена на їх купівлю перевищила на 338 крб. 59 коп., що свідчить про придбання більш цінних документів. Найбільша кількість примірників – 522 (81 назва), збагатила відділ періодичних видань. 312 томів (260 назв) розподілили до белетристики, дитячий розділ поповнився на 112 книжок. До краєзнавчого розділу надійшло 49 примірників різної тематики (37 назв), а фонд довідкової літератури зріс на 45 томів (40 назв). Надходження до інших розділів було незначне, і не перевищувало 38 примірників. Найменше видань отримали антикварний – 17 примірників (2 назви) і розділи релігії та мистецтва – по 3 примірники.
На 1 січня 1903 року загальний бібліотечний фонд нараховував 13 988 примірників (5 692 назви).

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 27.07.2020). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 24 липня 2020 р.

Пунктир

Антуан де Сент-Екзюпері. Мрійник, загублений у небі

Професійним льотчиком Антуан де Сент-Екзюпері став раніше, ніж відомим літератором. Однак, навіть у той час, коли писемство дозволяло відмовитися від небезпечної професії – не зміг. І в останню хвилину життя його «кохана» забрала митця, щоб ніколи не повернути… Продовжуємо згадувати слова відомого письменника у «Пунктирі»

«Вмирають лише за те, заради чого варто жити».

«Для декого істина полягає в тому, щоб будувати, для інших вона в тому, щоб обживати».

«Досконалість досягається не тоді, коли уже нічого додати, а тоді, коли вже нічого не можна прибрати».

«Життя Духу інколи переривається. Тільки життя Розуму неперервне чи майже неперервне».

«Коли ми усвідомимо свою роль на землі, нехай скромну й непомітну, тоді лише будемо щасливі, тоді зможемо жити і вмирати спокійно, бо те, що дає сенс життю, дає сенс і смерті».

«Особистість — це лише шлях. Людина, яка обрала цей шлях, — ось головне».

«Свобода існує лише для того, хто кудись іде».

«Страх виникає тоді, коли втрачаєш упевненість у тому, що ти — це ти».

Киреев, Р. Антуан де Сент-Экзюпери:"Как вы я хотел, чтобы меня любили..." [Текст] / Р. Киреев // Наука и религия. - 2002. - Ст. 12. - С. 36-39.

Сент-Екзюпері, Антуан де. Цитадель [Текст] : роман / А. де Сент-Екзюпері ; пер. з фр. П. В. Таращук. - Харків : Фоліо, 2017. - 283 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 23 липня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Гербіш, Надійка. Теплі історії до кави [Текст] / Н. Гербіш. - К. : Брайт Стар Паблішинг, 2018. - 162 с. - (Теплі історії).

Найважливіше - не розівчитися усміхатися людям і дивитися на них із любов’ю

У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву.
Абсолютно чарівна колекція коротеньких душевних замальовок з ароматом кави, в яких присутні любов, радість та щасливі миті життя. Герої - прості жителі звичайних містечок, щирі й справжні, які пестять пухнастих котів, печуть пиріжки, приймають гостей та й просто пригощають горнятком кави за оповідками…
Надійка Гербіш зачаровує сонячними, життєрадісними та щирими замальовками. Це милий та світлий збірник про "те, що робить нас щасливими". «Теплі історії до кави» створені для неквапливого читання. Хоч зранку, хоч ввечері, але обов’язково з філіжанкою запашного напою. В багатьох оповіданнях я впізнавала себе, власні мрії та роздуми, історію життя. Твори зачіпають струни серця і не відпускають! Читаючи їх на душі стає приємніше й веселіше, починаєш вірити, що все буде гаразд. 

Оксана Ясько, завідувач сектору науково-дослідної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 22 липня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Два «батька»: Махно і Яворницький

Унікальні архівні документи, що репрезентують взаємини між Махном та відомим істориком Дмитром Яворницьким, відшукали й у Дніпропетровському  національному історичному музеї. На початку минулого століття Яворницький очолював цей заклад і отримав «охоронну» грамоту від Махна, коли той взяв місто: «батько» заборонив втручатись у роботу музею й чіпати експонати, та ще й «виписав» установі дрова для опалення – розкішний подарунок, як на ті буремні часи. Історики кажуть: розповіді про те, що охоронний документ на свій музей Яворницький отримав в обмін на дарунок Махну – пляшку горілки з давнього кургану, – лише легенди.
Завідувачка відділу Дніпропетровського національного історичного музею Тетяна Цимлякова розповідає: «Так сталось, що в радянські часи документів про Махна в експозиції музею не було. А де була згадка про нього, то ці документи не пропускались головлітом або зафарбовувались білою фарбою. Відтак, звичайно, було багато білих плям. Ось «охоронна записка» з підписом Махна. Довгий час співробітники музею вважали, що це була єдина «охоронна записка», видана Махном тільки Дмитру Івановичу Яворницькому. Але наразі ми виявили кілька таких записок як гарант безпеки ще кільком людям. Наразі їх чотири».
Махно був досить суперечливою особистістю свого часу, але в жадібності його не можна було запідозрити.
«Слід зазначити, що Махно був досить щедрою людиною. У Катеринославі, коли він конфіскував майно двох ломбардів, коли забрав гроші в банку й здійснив конфіскацію майна в заможних мешканців, то він, про це вже знайшли документи в архівах, коли людина приходила й пред’являла документи, що має 8-ро чи скільки дітей, видавав гроші на прожиття. Крім того, 1 мільйон карбованців Махно виділив на дитячі будинки, сиротинці, інвалідам. У нашому місті Катеринославі в той період 19 разів змінювалась влада, і жодна такого не зробила. Ось прибуткова книга музею. Нестор Махно дав 10 тисяч карбованців на «усиление средств развития музея». Цей документ ми знайшли в 90-і роки. А ось ще один невідомий документ: дозвіл Махна на дрова для музею. Дрова тоді були дуже дорогі, вони видавались за картками», – каже співробітниця музею.
Чимало міфів про Махна вдається розвінчувати завдяки історичним документам.
«В інтернеті з’явилась інформація про перебування махновців у нашому місті. Наприклад, пишуть, що коли махновці зайшли у місто, вони пограбували дам і одягли їхні муфти на голови. А що було насправді? Так, справді, махновці забрали шуби в багатих жителів міста, а тоді толерантно звернулись до мешканців: якщо ви хочете отримати назад свої шуби, то прийдіть в готель «Асторія» і напишіть звернення. Ніхто не прийшов. Тоді дехто з махновців пошив собі з тих шуб шапки й носив. Але ж ніяк не дамські муфти! Так, махновці грабували, забирали. Але Махно дозволяв брати лише для власного вжитку, чоботи, одяг, не для збагачення, бо це каралось. У махновців була своя дисципліна, про це писалось у їхніх наказах, зокрема, велась жорстка боротьба з пияцтвом. Один підрозділ за пияцтво випороли шомполами», – стверджує ст. науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького Тетяна Цимлякова.

Повністю статтю читайте тут: https://www.radiosvoboda.org/a/28221762.html?fbclid=IwAR1zNoN9hD5ZgqxVGRDB3KHR79Uu331cZgKhR2V_iUMwO0IYMrHxCrbshdE

Ще більше цікавих досліджень про практика анархізму Нестора Івановича Махна читайте тут: https://www.facebook.com/%D0%A4%D0%BB%D0%B5%D1%88%D0%B1%D1%83%D0%BA-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0-107093384191968



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

вівторок, 21 липня 2020 р.

Світ знань нових видань


Балаґе, Ґільєм. Мессі / Ґ. Балаґе; пер.з.англ. Ю. Скавінський.- Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.- 728 с.

Володар «Золотого м’яча» й «Золотої бутси», один з найрезультативніших гравців футбольного клубу «Барселона» та найкращий гравець сучасності. Все це про Ліонеля Мессі. Як починав сором’язливий, проте амбіційний хлопець з дефіцитом гормона росту та слабкими фізичними даними свій легендарний шлях? На що пішов задля професійної гри? Чому його називають «Блоха»? Про це і більше – у книзі Ґільєма Балаґе, названої на честь спортсмена. Автор наводить повний і тонкий аналіз «феномену Мессі», звертаючись до його ближнього кола - тренерів, колег, друзів, родини. Також зібрав коментарі впливових людей зі світу футболу, щоб відкрити завісу над життям спортсмена-генія, вихідця із бідних кварталів аргентинського містечка Роcаріо. 
Цікава й історія знайомства автора та головного героя, що описана в передмові та теплі слова президента ФК «Барселона» Сандро Роселя, розміщені у післямові.
Книга буде цікавою усім.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 20 липня 2020 р.

Неймовірно, але правда

У 1902-му Рада збільшила суму витрат на придбання книг та періодичних видань  і вона склала 1 273 крб. 61 коп. Для порівняння - у 1901 році -1 216 крб. 68 коп., у 1900 – 630 крб. 95 коп. Крім того збільшилась сума і на поштові, канцелярські та типографські витрати з суми у 158 крб 28 коп. у 1901 році цифра зросла до 503 крб .45 коп. З них сума витрат лише за типографські послуги (друк каталогів, звітів, карток тощо) склала 353 крб. Майже на 12 крб знизилась сума витрат за переплетення книжок – 241 крб . 20коп. у 1901-му, 229 крб. 43 коп. у 1902. На придбання та утримання інвентарного  майна бібліотека витратила 113 крб. 58 коп., що в два рази більше, ніж минулого року. Не забуваєм, що через придбання нового приміщення капітал бібліотеки знизився на 5 000 крб., і на 1 січня 1903-го кошти бібліотеки склали лише 184 крб. 80 коп. Подальше існування бібліотеки у 1903 році було забезпечене сумами асигнованими Міською Думою.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу httpswww.libr.dp.uafullkrindex.phppbp=96 (дата звернення 20.07.2020). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 17 липня 2020 р.

Пунктир

Антуан де Сент-Екзюпері. Мрійник, загублений у небі

Антуан де Сент-Екзюпері – автор найдобрішої казки, яку полюбили в усьому світі. Проте, він ще складав вірші, грав на скрипці, малював, був мрійником. Та найбільшою пристрастю француза було небо. Продовжуємо «літати» разом з «Пунктиром»

«Існує незаперечний закон: переможених не можна одразу перетворити на переможців».

«Коли загрожує небезпека, знову почуваєшся людиною».

«Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш захист у його тіні».

«Спілкування — це розкіш».

«Старих друзів швидко не створиш».

«Той, хто вмирає, вмирає тим, ким він був».

«Я літаю, бо це звільняє мою свідомість від тиранії житейських дрібниць».

«Якщо я стурбований тим, щоб врятувати людину та її можливості, я повинен врятувати принципи, які цю людину формують».

Киреев, Р. Антуан де Сент-Экзюпери:"Как вы я хотел, чтобы меня любили..." [Текст] / Р. Киреев // Наука и религия. - 2002. - Ст. 12. - С. 36-39.

Сент-Екзюпері, Антуан де. Цитадель [Текст] : роман / А. де Сент-Екзюпері ; пер. з фр. П. В. Таращук. - Харків : Фоліо, 2017. - 283 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 16 липня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Монтгомері, Люсі-Мод. Енн із Зелених Дахів [Текст]: роман. Кн. 1/ Л.-М. Монтгомері; пер. з англ. А. Вовченко. - Львів: Урбіно, 2016. - 313 с.


«Це найзворушливіша і чарівна дитина в художній літературі з часів безсмертної Аліси». Так вітав появу дівчинки Ані в літературі Марк Твен.
Один з найвідоміших романів канадської письменниці Люсі -Мод Монтгомері «Енн із Зелених Дахів» не залишить байдужим нікого. Історія маленької сирітки, яку взяли на виховання самотні брат і сестра Катберт з перших рядків просякнута гумором, драматизмом і дитячою безпосередністю. Можливо, деяким здасться, що Енн дуже балакуча і любить «огортати» все драмою, але в цьому є своя чарівність. Саме завдяки їй ми можемо потрапити ще хоч на мить в світ дитинства, мрій та фантазій.
Цікаво спостерігати як маленька дівчинка швидко адаптується в новій родині, знаходить друзів і як своєю присутністю змінює життя навколо. З її появою у Катбертів з’являється радість, сміх, родинне тепло і безліч пригод, де в головній ролі завжди Енн Ширлі.  
Книга неймовірно позитивна, іскрометна, написана «від душі» і «для душі». Роман неможливо віднести тільки до дитячої літератури, адже навіть дорослому знайдеться чому повчиться і над чим посміятися з незрівнянної міс Ширлі. 


Єлизавета Сибирьова, провідний бібліотекар патентно-технічного відділу 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 15 липня 2020 р.

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Моя професія – покликання долі


Людина може вічно дивитися на три речі: як сяють зорі, як горить полум’я і як тече вода, – так стверджує народна мудрість. 

З яким же з цих трьох речей можна порівняти роботу бібліотекаря? Мабуть, вона схожа на вогнище, що горить уночі, й  це полум'я  освітлює та  зігріває.
Нашу героїню звуть Оксана Сергіївна Гайдук. Вже 42 роки працює вона в  патентно-технічному відділі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, віддаючи  читачам свої професійні знання. 
Її дитинство  пройшло в мальовничих місцях Присамар'я, в селі Всесвятському, куди родина переїхала з Дніпропетровська.  В сім’ї завжди цінували книгу. Оксана Сергіївна згадує: «Довгими зимовими вечорами ми збиралися всією родиною, щоб послухати казки й дитячі оповідання з великої книжки “Моя читаночка”. А далі були “Кобзар”, Остап Вишня, Леся Українка …»
Батько Оксани працював сільським фельдшером, їздив по району й часто привозив нові книжки. Домашня бібліотека була заповнена українською та зарубіжною літературою, серед якої було багато й дитячої.
Часто в село з гастролями приїздив театр ім. Т. Шевченка. Дівчинка з родиною відвідувала вистави,  брала активну участь у художній самодіяльності. Її дебют на сцені стався в чотири роки, тоді вона читала віршик.  Також зі сцени в її виконанні лунали драматичні твори Карпенка-Карого, Котляревського, гуморески та фейлетони Остапа Вишні. Взагалі в бібліотекарі Оксана потрапила випадково. А мріяла вона вступити до театрального училища. Закінчивши в 1974 році восьмирічну школу, разом з подружкою поїхали вони отримувати середню освіту  за тридцять кілометрів від рідного села, до  Губинівської середньої школи. З особливою теплотою та вдячністю згадує вона вчителів обох шкіл, які вкладали в школярів свої знання та  душу. 
Після закінчення школи, за порадою вчителя української мови та літератури, Оксана поїхала до Дніпропетровська, вступати на філологічний факультет Дніпропетровського університету,    але, на жаль, не добрала балу  й  була змушена працювати. В ті часи не так легко було влаштуватися на роботу. І бібліотекарем вона стала випадково. 2 серпня 1978 року в пошуках роботи вона прийшла в обласну бібліотеку, яка щойно відкрилася після ремонту. На першому поверсі побачила дошку оголошень, на якій були привітання молодим спеціалістам, що приступили до роботи. Перше, що спало на думку, – мене не візьмуть, бо спеціалістів дуже багато! Ось як згадує вона цей день: “Двері на першому поверсі були відчинені,  я пройшла у світле приміщення, де за кафедрою сиділа привітна молода жінка. Коли вона почула, що я шукаю роботу, була рада мені допомогти. Цією чарівницею була Валентина Павлівна Острєйко”. Саме з її легкої руки Оксана влаштувалася до обласної наукової бібліотеки. Валентина Павлівна покликала завідуючу відділом Лідію Захарівну Горпиняк, яка ознайомила з роботою відділу, і  поринула Оксана в дивовижний світ книжок і цікавих матеріалів, про  які до цього часу навіть не уявляла. Це був відділ патентно-технічної літератури. Спочатку було багато незрозумілого, важко було осягнути море нової інформації, але була мудра наставниця Лілія Василівна Шевченко. Вона багато допомагала, навчала, передавала знання, Оксана завжди отримувала від неї пораду і  підтримку.
Оксані Сергіївні подобалося працювати з читачами. А відділ був непростий! Сюди приходили винахідники, вчені, студенти, і  кожний з індивідуальним  запитом. Через рік роботи вона зрозуміла, що професія бібліотекаря – це її. Тоді й вирішила вдосконалюватися. Освіту здобувала в Харківському державному інституті культури за спеціальністю бібліотекознавство та бібліографія технічної літератури, на заочному відділенні.
Обслуговування читачів й досі  залишається улюбленою справою Оксани Сергіївни. Але ж є й інші важливі справи, вона  займається введенням в електронну базу даних ГОСТів та ДСТУ, готує тематичні книжкові виставки, залюбки проводить засідання клубу “Еколог”. Тісно співпрацює з професором  Леонідом Федоровичем Долиною  та  коледжем культури і мистецтва.
Оксана Сергіївна захоплюється літературою, театром, вирощує квіті, любить подорожувати. В родині завжди відчуває підтримку чоловіка, доньок і маленького онука.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

вівторок, 14 липня 2020 р.

Світ знань нових видань

Сікотовський, Богдан. Дерев’яні церкви Львівщини. Малярство / Б. Сікотовський.- Львів: АПРІОРІ, 2019.- 128 с.: іл.

У книзі «Дерев’яні церкви Львівщини. Малярство» Богдан Сікотовський, програміст та живописець, представив репродукції власних картин 126-ох церков та дев’яти дзвіниць, що будувалися з дерева у різні часи на Львівщині. Серед них - церкви Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1603-му, Святої Параскеви, 1767 року будівництва,  Святого Духа, 1502-го та інші, внесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Ви познайомитеся із національними рисами цих архітектурних споруд, в яких відчувається душа українського народу. Митець навертає до шанобливого й дбайливого ставлення до пам’яток, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь. 
Видання стане у нагоді тим, хто любить рідну землю, шанує прабатьківську віру, береже традиції та цікавиться історією.





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут






понеділок, 13 липня 2020 р.

Неймовірно, але правда

Стан каси бібліотеки в 1902 році виразився в наступних цифрах: надійшло витратних сум 3 473 крб. 42 коп., що на 186 крб. 58 коп. менше ніж було закладено в кошторисі. Зменшення надходжень зумовлене тим, що читальня, через будівлю приміщення міської Ради, що ускладнило доступ до бібліотеки та переміщення самої бібліотеки до нової будівлі, з 8 червня по 20 жовтня була закрита для публіки. Завдяки цим же причинам кількість передплатників, що користувались книгами, також була менше запланованої. Загальна суми приходу склала 4 910 крб. 02 коп. 
Витрати на потреби бібліотеки склали 4 725 крб. 22 коп., більше закладеної суми в кошторисі на 726 крб. 22 коп. Збільшення витрат, головним чином, пов’язане з утриманням службовців, штат яких з 1 жовтня був збільшений (через переїзд бібліотеки). Внаслідок чого знадобились витрати на утримання 2-х помічниць завідуючої бібліотеки з платою по 30 крб в місяць, одного служителя та двірника з платою по 12 крб, а також видачи їм нагородних до свята Св. Пасхи. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 26.06.20). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 10 липня 2020 р.

Пунктир

Антуан де Сент-Екзюпері. 
         Мрійник, загублений у небі

Першій політ у дванадцять років нащадок рицарів Грааля здійснив  разом із льотчиком Жюлєм Ведрін. 
Навчання у  коледжах Франції та Щвейцарії, Парижська Академія мистецтв.  Його вабила література, але й небо не відпускало і у 1921-му він йде добровольцем  до винищувальної авіації, після травмування потрапляє до цивільної.  До цього ж часу відносяться й перші літературні спроби: оповідання «Пілот» («L'aviateur»), надруковане у  1926-му в  журналі «Срібний корабель», у 1929-му  в одному з найбільших паризьких видавництв побачив світ перший роман— «Пошта на Південь» («Courrier Sud»).
Друга Світова. Після капітуляції Франції – еміграція до Америки. Саме тут у Нью-Йорку у 1943 році вийшов його «Маленький принц», власноруч ілюстрований авторськими акварелями.  І ось майже 80 років ми звіряємось із власною відшуканою зіркою та серцем, що бачить.
Він підкорював й небо Північної Африці. Нагородження Воєнним хрестом Французької Республіки. Особисте життя мав відкрите та приховане. 
Такими є основні пунктири життя Антуана Марі Роже де Сент-Екзюпері.
Він прагнув небезпеки,  перед останнім польотом залишивши записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…».
У свої сорок чотири маючи безліч поранень та понівечень, продовжував літати не за правилами. Фахівцям й досі  не зрозуміло, як він стільки років підіймався у небо. Його рятували від загибелі неодноразово, але здається до тієї миті, коли він сам цього прагнув. 


«Всі дороги ведуть до людей».

«Господи, пошли мені не те, чого я хочу, а те, що мені справді потрібне. Навчи мене мистецтву маленьких кроків».

«Життя має зміст тільки у тому випадку, якщо день за днем обмінювати його на щось інше, ніж ти сам».

«Звісно, я схиляю голову перед Наукою. Але я схиляю голову й перед Мудрістю».

«Єдине, що має значення - це зусилля».

«Спостережливе лиш серце. Головного очима не побачиш».

«Справжня любов безкінечна: що більше віддаєш, тим більше маєш».

«Чиста логіка є загибель духу».

«Я кажу собі: людина помічає в світі лише те, що вже несе у собі».

(далі буде).

Киреев, Р. Антуан де Сент-Экзюпери:"Как вы я хотел, чтобы меня любили..." [Текст] / Р. Киреев // Наука и религия. - 2002. - Ст. 12. - С. 36-39.

Сент-Екзюпері, Антуан де. Цитадель [Текст] : роман / А. де Сент-Екзюпері ; пер. з фр. П. В. Таращук. - Харків : Фоліо, 2017. - 283 с.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 9 липня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Майданська, Софія Василівна. Сподіваюся на Тебе: роман / С. Майданська. - К. : Преса України, 2013. - 576 с. 

«Пам’ять – це тиха присутність любові, тінь якої завжди стоятиме за вашою спиною»
Відома українська письменниця Софія Майданська володіє неповторним ліричним голосом, мова її прози м’яка й тендітна. Роман «In Te Speravi» – «Сподіваюся на Тебе» – модерний, оригінальний філософський твір, читаючи який розумієш, що кожний спомин - це коштовна перлина, яку зберігає людська пам’ять. 
Предки письменниці походять із Садгори, тож не дивно, що дія роману розпочинається в часи радянської експансії на Буковині, а закінчуються сьогоденням. Головний герой – хлопець з інтелігентної родини, причому інтелігентної настільки, що здається, ніби його дідусь та бабуся зійшли зі сторінок творів ХІХ століття зі своїми спогадами про минуле, покохав дочку звичайної медсестри з санаторію, що мала погану репутацію. 
Автор зворушливо розповідає про долю двох закоханих, молодих буковинських душ, яка включає спільне дитинство, довгу розлуку, окремішнє життя кожного, випадкову зустріч й усвідомлення близькості та неможливості жити далі один без одного. Паралельно Софія Майданська розповідає різні історії з життя її містечка на Буковині, цитує десятки висловів з різних поетичних та прозових творів видатних античних та європейських письменників, сповідує: минуле незнищенне, допоки воно зберігається в пам’яті.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 7 липня 2020 р.

Світ знань нових видань

Балаґе, Ґільєм. Роналду / Ґ. Балаґе; пер. з англ. Х. Демидюк.- Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.- 432 с.

Кріштіану Роналду – один з найвидатніших спортсменів світу. І однойменне видання розкриває життя та досягнення футболіста з погляду журналіста й експерта Ґільєма Балаґе. Як із звичайного дванадцятирічного хлопця, що мріяв про футбол, Роналду перетворився в легенду? Що ховається за всіма гучними командами, титулами й нагородами? Яку роль зіграв не менш відомий спортсмен Мессі? Відповіді в книзі.
Цікавинка джерела - характеристика гри Кріштіану, статистичні дані, що подані в епілозі та цитати, взяті автором в ході розслідування, розміщені вкінці видання.
Книга розрахована на широке коло читачів. Можливо, буде цікава і вам!



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 6 липня 2020 р.

Неймовірно, але правда

20 жовтня 1902 року приміщення Міської Публічної бібліотеки було урочисто освячене в присутності г. Начальника губернії графа Федора Едуардовича Келлера, представників міських та інших громадських і адміністративних закладів, гласних Думи та запрошених почесних гостей. Після освячення Голова Ради Павло Гнатович Мордовський прочитав історичну записку про виникнення й розвиток бібліотеки. Гості вітали заклад з придбанням та переміщенням до нової будівлі. Таким чином збулася заповітна мрія Ради про устрій спеціального дому для бібліотеки. Приміщення відповідає своєму призначенню: на другому поверсі розмістилось книгосховище та проводиться книговидача абонентам і користувачам, а на першому облаштувалась читальня. Нове приміщення мало вплив на збільшення кількості контингенту читачів. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 26.06.20). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 3 липня 2020 р.

Пунктир

Тарас Шевченко. Ім'я. Історія. Код нації. 
Його бачення світу у листах до друзів .
(закінчення)

«Бачиш, у мене давно вже думка заворушилась перевести його, те слово, на наш милий, на наш любий український язик»  (з листа до Осипа Бодянського)

«В мене багато дечого нема, а часом і чистої сорочки; а гордості та пихи я ще в моєї матері позичив, у мужички, у безталанної крепачки»  (з листа до Варфоломія Шевченка)

«Давно ворушиться у мене в голові думка, щоб перевести на наш прекрасний український язик «Слово о полку Игоря» (з листа до Андрія Козачковського)

«Єдина відрада моя в даний час — це Євангеліє. Я читаю його без вивчення, щодня і щогодини. Раніше колись думав я аналізувати серце матері за життям святої Марії, непорочної Матері Христової, але тепер і це мені буде за злочин»  (з листа до Варвари Рєпніної)

«Новий Завіт я читаю із благоговійним трепетом. Внаслідок цього читання в мені зародилася думка описати серце матері за життям Пречистої Діви, матері Спасителя. Та інша, намалювати картину розп'ятого сина її» (з листа до Варвари Рєпніної)

«Про дітей моїх «Гайдамаків». Пустив я їх у люди, а до ції пори ще ніхто й спасибі не сказав. Може й там над ними сміються так, як тут мос¬калі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені білше нічого і не треба. Нехай собака лає, вітер рознесе»  (з листа до Григорія Тарновського)

«Я по плоті і духу син і рідний брат на¬шого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров'ю»  (з листа до Варфоломія Шевченка)

«Я ще тебе просив, щоб ти писав по-своєму, щоб я хоч з твоїм письмом по¬балакав на чужій стороні язиком людським»  (з листа до Микити Шевченка)

Спогади про Тараса Шевченка [Текст] / уклад.: В. Бородін, М. Павлюк, О. Бороня. - К. : Дніпро, 2010. - 608 с. : портр.

Шевченко, Тарас Григорович. Повне зібрання творів у 12-ти томах [Текст] / Т. Г. Шевченко. - К. : Наукова думка. - ISBN 966-00-0625-Х.
   Т. 6 : Листи. Дарчі та власницькі написи. Документи, складені Т. Шевченком або за його участю. - 2003. - 628 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут