Блогосфера: робота чи задоволення?

Сьогодні у всьому світі відзначають День блогу, тому давайте поговоримо про блогосферу в цілому.
Сучасний світ повністю трансформувався у світ соціальних мереж. Спілкування з рідними, друзями, знайомими зараз відбувається віртуально. І кожен обирає для спілкування зручну мережу. Окрім спілкування ми можемо висловити свої думки, коментувати події та статті. Це дуже зручно і деякою мірою цікаво, адже не обов’язково вказувати своє авторство, соціальний статус, вік, стать та інші подробиці свого існування. Саме тому великою популярністю користується блогосфера.
На сьогодні кількість блогів дуже велика. І з кожним днем це число росте. Чому так? Тому, що ми не завжди можемо сказати те, що думаємо. Існують різні чинники, які перешкоджають висловленню думки. А в блозі є можливість висвітлити свою точку зору з прикладами і у вільній формі.
Нерідко стаття блогу – це ніби діалог, де лунають запитання, пояснення, роздуми. А завдяки індивідуальності автора всі блоги дуже різні: за стилем, інформацією, формою і таке інше. Та незважаючи на те, професійна це чи особиста сторінка, чималу роль відіграють таки фактори як захоплення блогера. І навіть, якщо тема, яку треба висвітлити – не суперечить захопленням автора, це буде відчутно в його публікації.
Десятки мільйонів блогів, що існують у світі, зазвичай тісно пов'язані між собою. Блогери читають і коментують один одного, посилаються один на одного і таким чином створюють свою субкультуру. Поняття блогосфери робить акцент на одну з основних відмінностей блоґів від звичайних веб-сторінок та інтернет-форумів: пов'язані між собою блоги можуть становити собою динамічну всесвітню інформаційну оболонку. І з цим погодяться всі активні учасники соціальної павутини.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Видання, що дивує

27 серпня 1955 року, у Лондоні, накладом 50 тисяч примірників вийшов 198-сторінковий довідник «Дива Гіннеса». Наступного року книга вийшла у США під назвою «Книга рекордів Гіннеса» і завдяки величезній популярності невдовзі стала всесвітньо визнаним авторитетним джерелом про різноманітні досягнення людства.

Згідно з легендою, 10 листопада 1951 року Г'ю Бівер, керуючий директор пивоварні Guinness, перебуваючи у пабі ірландського містечка Норд-Слоб, став учасником суперечки на тему який із диких птахів найшвидший – золота сивка або шотландська куріпка.  Так і не знайшовши відповіді у жодному із довідників, Бівер задався питанням: яким чином можна вирішити подібні суперечки, які щодня відбуваються у тисячах пабів Британії. Повернувшись додому, він раптом вирішив зібрати інформацію про будь-які нестандартні рекорди, на кшталт змагань зі швидкості пташиних польотів і видати про це книжку. 

Обговоривши це питання із іншим співробітником Guinness, Бівер отримав пораду звернутись до своїх університетських товаришів – спортивних журналістів близнюків Норріса і Росса Маквайртерів, які в одній із газет вели колонку спортивних рекордів і аналогічну передачу на телебаченні.

Після публікації книга несподівано стала хітом. Її почали друкувати щороку у жовтні перед різдвяним розпродажем. Зараз книга рекордів Гіннеса посідає друге місце після Біблії за кількістю надрукованих примірників.

Видання містить найбільш повну колекцію досягнень: як людини, так і навколишнього світу. Найважчі, найвищі, найотруйніші чи найлінивіші – всі ці рекорди – на сторінках книги.

Серед героїв книги є й українці. Наприклад, богатир Дмитро Халаджи потрапив на сторінки видання, піднявши трубу вагою понад тонну. А Микола Куценко пройшов 42 кілометри жонглюючи м'ячем.

Існують і теми-табу. До книги не можуть потрапити з міркувань етики чи безпеки певні сумнівні досягнення. Наприклад, ковтання мечів чи поїдання велетенської кількості їжі.  

Сьогодні «Книга рекордів Гіннеса» видається щорічно накладом понад 80 мільйонів примірників на 40 мовах, і продається у більш ніж 100 країнах світу. 

Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Різні користувачі – різні потреби

Концептуальна програма  Model Programme for Public Libraries, фінансована Датським управлінням культури, розробляє нові ідеї для бібліотек майбутнього, шукає і описує успішні приклади бібліотечної роботи та збирає корисну інформацію для бібліотечної спільноти. Пропонуємо вам нову інформацію від датчан про те, як класифікувати відвідувачів бібліотеки і що потрібно кожній категорії читачів.

Бібліотека – це місце пошуку натхнення, матеріалів для навчання та самих різних видів занять. Але насамперед, незалежно від того, для чого вона використовується, бібліотека також повинна бути приємним місцем, де людям подобається проводити час. Дуже важливо дати зрозуміти відвідувачам, будь то відвідувачі-одинаки, невеликі або великі групи, що їм варто проводити в бібліотеці більше часу. Для цього потрібно надати їм місця для роботи з урахуванням їх різних потреб і занять. Потрібно створити серед книжкових полиць затишні куточки з гарним освітленням і комфортною атмосферою, де хотілось би затриматися. Бібліотека повинна бути безпечним місцем, тихим і спокійним, де відвідувачі відчувають себе як вдома, де міська метушня не відволікає від справ. Бібліотека дає можливість бути пасивною або активною частиною спільноти у її взаємодіях з відвідувачами. У зв'язку з цим, можна виділити кілька типв відвідувачів бібліотеки в залежності від їх потреб та поведінки.

Одинак. Зазвичай приходить в бібліотеку надовго. Від бібліотеки очікує тиші і комфорту, а від бібліотечного фонду – глибини і різнобічності. Такому користувачеві потрібні м'які крісла у тихій зоні, щоб розслабитися та почитати, або послухати книги чи музику. Гарним бонусом будуть їжа і напої, але тиша і зручність важливіше, ніж близькість кафе.

Студент. Обирає бібліотеку в якості альтернативи університетові або гуртожитку. Студенту потрібні стілець і стіл, відповідний для роботи за комп'ютером. Тривалість перебування в бібліотеці варіюється. Потреба в тиші і спокої також варіюється. Деякі воліють працювати у галасливих залах, а інші – у затишних куточках. Бонус – доступ до комп'ютерів, підключеним до інтернету. Школярам і студентам молодших курсів може знадобитися допомога бібліотекаря.

Читацький гурток. Невелика група, яка збирається у бібліотеці, щоб обговорювати книги. Їм знадобиться великий стіл і 4-6 стільців, а також можливість неголосно розмовляти і при необхідності пересувати меблі. Потреба в тиші і спокої варіюється. Часто такі невеликі групи збираються поруч із «центральною площею» у бібліотеці. Інші воліють знайти тиху зону, можливо ближче до матеріалів на цікаву для них тему.

Велика група. Більш ніж 5 осіб, які проводять зустрічі у бібліотеці. Їм краще збиратися в окремій кімнаті за зачиненими дверима, щоб не заважати іншим відвідувачам. У кімнаті має бути стіл для переговорів, комп'ютери, проектор і, можливо, інтерактивна дошка. Крім того, такий групі може знадобитися маленька кухня або кавовий автомат.

Зрозуміло, завдання бібліотеки зводиться до того, щоб надати приміщення та обладнання, яке відповідає побажанням, потребам і поведінці кожної категорії відвідувачів. Для кожної категорії необхідно також виробити свою стратегію комунікації та маркетингу, а значить, дуже важливо стежити за змінами в потребах читачів. І, звичайно, найголовніше – продумати, які матеріали, послуги та заходи пропонувати різним групам користувачів.

Отже, долучимося до  датського досвіду, переробимо його на свій лад, пристосуємося до різнорідних потреб користувача та  будемо працювати на підвищення якості бібліотечного обслуговування. 

Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

День любові до самого себе

Як часто ми чуємо про важливість прояви любові та поваги до інших людей і при цьому ігноруємо любов до себе, прирівнюючи це почуття до егоїзму. Але чи можлива справжня любов до інших, якщо людина не любить і не приймає себе? Щоб відповісти на це запитання, варто розібратися, яка вона, справжня любов до себе? У чому її відмінність від егоїзму і як вона пов'язана з любов'ю до оточуючих нас людей?

Перш за все, любов до себе виражається в нашому прийнятті себе такими, якими ми є. Людина, яка любить себе, бере на себе відповідальність за свої вчинки, дає собі право на помилку і право на її виправлення. Вона перестає вимагати від інших виконання своїх бажань і сама робить кроки до їх здійснення. Вона дарує свою любов з радістю, нічого не чекаючи у відповідь. 

Любити себе – жити повним життям. Дати собі право бути людиною, тобто переживати досвід, мати страхи, переконання, помилки, недоліки, бажання і надії. Дуже важливо жити усвідомлено в даний момент часу, без оцінок і порівнянь. І якщо щось не влаштовує, то не лаяти себе і весь світ за це, а знайти в собі сміливість змінити ситуацію. Адже в засудженні себе немає ніякого сенсу, обливаючи себе брудом складно стати чистим. Будь-яка ситуація – лише привід замислитися над тим, що було зроблено не так і як можна це виправити. 

Який же зв'язок між любов'ю до себе та до інших? Ми не завжди замислюємося, що наші почуття до людей проходять крізь призму ставлення до себе. Якщо ми з повагою ставимося до своїх бажань і потреб, то значущими для нас стають і бажання інших. Чим більше ми приділяємо уваги собі, своїм прагненням, тим більше повним життям починаємо жити, відкриваючи в собі все нові і нові грані, якими хочеться поділитися з іншими. Варто тільки пам'ятати, що й інші люди мають право на любов до себе. Це і є позбавлення від власного егоїзму. Так, з цієї любові до себе, народжується любов до інших.

Ми живемо у світі, де все взаємопов'язано, і всі інші люди ніколи не будуть частиною нас повністю. У кожної людини є свій власний світ і своє особисте життя. Кожна людина унікальна, і все, що є у нас в цьому світі – це ми самі. Любити себе – значить жити повним життям, а любити інших людей – значить, дати їм свободу самостійно розпоряджатися їхнім власним життям.

Вчіться дивитися на світ навколо вас, приймайте і розумійте його і себе. Дотримуйтесь велінням свого серця, і ваш вибір завжди буде правильним. Дозвольте любові увійти у ваше серце, не діліть її на себе і на інших, просто любіть, – і побачите, як світ навколо заграє новими фарбами. 

Більше про бібіотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook  Twitter

З Днем Незалежності, Ненька-Україна!

Любіть Україну, як сонце, любіть, 

як вітер, і трави, і води… 

В годину щасливу і в радості мить, 

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, 

вишневу свою Україну, 

красу її, вічно живу і нову, 

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним, 

сіяє вона над віками… 

Любіть Україну всім серцем своїм 

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна 

в просторів солодкому чарі… 

Вона у зірках, і у вербах вона, 

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях, 

у пісні у кожній, у думі, 

в дитячий усмішці, в дівочих очах 

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора, 

живе у стежках, у дібровах, 

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах 

чужинців в зелених мундирах, 

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях 

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 

і сльози, і все до загину… 

Не можна любити народів других, 

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе, 

люби її кожну хвилину. 

Коханий любить не захоче тебе, 

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою, 

як пісню, що лине зорею… 

Всім серцем любіть Україну свою — 

і вічні ми будемо з нею!

В. Сосюра.

Саме цей вірш у багатьох українців асоціюється з великим і значущим святом для кожного свідомого українця - Днем Незалежності. Сьогодні це свято набуло зовсім інших кольорів і наповнилося зовсім іншим контекстом! Хочеться побажати усім нам мирного, чистого неба і усмішок...щірих і сонячних! З наступаючим святом!

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook  Twitter

Шевченківський національний заповідник

Одна з найвищих гір міста Канев – Тарасова (Чернеча) гора. Сьогодні вона – складова частина Шевченківського національного заповідника «Тарасова гора», місця поховання українського поета Тараса Шевченка. Шевченківський національний заповідник у Каневі – перший в Україні історико-культурний заповідник, удостоєний статусу національного. Його було створено у серпні 1925 року. Новітня ж історія Чернечої гори в Каневі почалася 22 травня 1861 року, коли тут поховали Тараса Шевченка – за його заповітом. Відразу ж місцеві жителі перейменували гору на Тарасову. Влітку 1884 р. на Тарасовій горі народним коштом збудували перший народний музей Кобзаря – «Тарасову світлицю», впорядкували його могилу, встановили монументальний чавунний пам'ятник-хрест. А 10 червня 1918 р. Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 р. зі встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам'ятника (скульптор Матвій Манізер, архітектор Євген Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори Василь Кричевський і Петро Костирко). Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977) і відтворена 1991 р. «Тарасова світлиця». Сьогодні музейна колекція заповідника налічує більш ніж 20 тис. унікальних пам'яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних художників, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. Загальна площа заповідника становить 2500 га. Сходи на Чернечу гору нараховують 392 сходинки, вони ведуть на самий верх, до пам'ятника. До складу заповідника входять 8 пам'яток культурної спадщини. При заповіднику діє наукова бібліотека з 23 тисячами примірників. Заповідник здійснює культурно-освітню і науково-дослідну функцію популяризуючи надбання української національної і світової історико-культурної спадщини та творчість Кобзаря. 

Більше про бібіотеку тут 
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Яблуневий Спас – прощавай, літо!

19 серпня православні християни відзначають Преображення Господнє, яке в народі називають Яблуневий Спас. Цього дня за традицією в церквах освячують яблука та мед. Другий Спас – кінець літа. Літо дає дорогу осені і починаються перші холоди. Другий Спас означає настання осені і перетворення природи. Свято нагадує людям про необхідність змінюватися духовно. 19 серпня завбачали погоду. Якщо день сухий, значить, уся осінь буде сухою, а якщо мокрий, то, відповідно, й уся осінь буде токою ж. Ясний день віщує морозну й заметільну зиму. Погода цього дня завбачає погоду на Покрову (14 жовтня).

19 серпня пасічники освячують вулики перед настанням холодів, щоб бджоли добре перезимували. З 1997 року в Україні у цей день  відзначають День пасічника – професійне свято бджолярів. Здавна бджола на Україні вважається священною комахою. У народі вважають, що саме святі Зосима і Саватій навчили людей правильно утримувати свою пасіку. Саме при житті цих святих, у п’ятнадцятому столітті крилаті трудівниці почали «приручатись». Сьогодні підраховано, що кожна сьома тонна світового меду – українська, а на пасіках країни «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей. Пасіка – місце для людини з чистими помислами і душею. Тому у таке велике свято – Яблуневий Спас, скуштуємо яблуко з медом і загадаємо бажання. Воно неодмінно здійсниться! Зі святом нас усіх!

Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter 

Що читають українці?

Громадське телебачення вирішило вийти на вулиці Києва і поцікавитись у перехожих чи мають вони час на книжки, і яку літературу обирають для себе.

З 18 опитаних респондентів тільки двоє відповіли, що не мають часу на читання. І ця статистика не може не радувати. Читають усі. Молодь і студенти, молоді мами, дорослі зрілі люди, люди поважного віку, сімейні пари. Хтось надає перевагу електронним виданням, а дехто залишається вірним тільки друкованим виданням. Дехто ж, навіть, читає декілька книжок одразу. Цікава практика, чи не так?

 А ось спектр інтересів респондентів дійсно вражає. Починаючи від інтернет-видань, книг з бізнесу і маркетингу, закінчуючи класичною семантикою, Едвардом де Боно та Біблією. Звичайно і художня література також приваблює киян. Книгомани перевагу надають Е.М. Ремарку, С. Кінгу, Р. Кійосакі, М. А. Булгакову.

А взагалі, як на мене, що б не було обране для читання, трактати з філософії, підручники із саморозвитку чи художня література, у процесі читання формується правильне логічне мислення, здатність до формування своєї точки зору, збагачується словниковий запас. Перелік переваг читання можна продовжувати досхочу, та це не має сенсу. Бо кожна свідома людина розуміє, що читання є невід’ємною ланкою у становленні інтелігентної людини незалежно від її віку, статі і роду занять. 

Отже, читайте, розвивайтесь, ставайте мудрішими, а формат – не має значення! І звичайно, ми завжди чекаємо на Вас у відділах нашої бібліотеки для того, щоб задовольнити Ваші найвибагливіші запити! Бо ми працюємо для Вас!

Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Vkontakte Facebook Twitter

Пулітцерівська премія

17 серпня 1904 року американський журналіст і видавець угорського походження Джозеф Пулітцер склав заповіт, яким передбачалось створення фонду розміром 2 мільйони доларів для відзначень у сфері журналістики. Медіа-магнат бажав, щоб три чверті фонду пішли на створення вищої Школи журналістики, а решта – на створення премії для визначних американських журналістів.

У своєму заповіті Пулітцер просив щорічно давати чотири нагороди з журналістики, чотири з літератури і одну в галузі освіти. На його бажання окремі премії вручалися за найкращий роман, драму, книгу з історії Сполучених Штатів і біографію.

З 1917 року премію вручають щорічно, у перший понеділок травня.

Першим лауреатом премії став американський журналіст Герберт Баярд Своп, який отримав нагороду за серію матеріалів «Зсередини Німецької імперії», опубліковану у «Нью-Йорк ворлд» у жовтні 1916 року.

Сьогодні Пулітцерівська премія вважається однією із найпрестижніших літературних премій, але одночасно й найбільш контроверсійною через часом упереджену оцінку творів та видань.

У 2015 році лауреатами цієї премії у галузі журналістики журі визначило редакцію The New York Times, які перемогли в номінації «Міжнародна журналістика» та «Художня фотографія». За видатне розслідування нагороджено редакцію The Wall Street Journal. 

Перелік усіх лауреатів цьогорічної премії можна подивитись за посиланням http://tsn.ua/svit/ogolosili-peremozhciv-pulitcerivskoyi-premiyi-v-galuzi-zhurnalistiki-ta-literaturi-povniy-spisok-422740.html 

Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Незламний дух козацького народу

Зруйнування російськими військами Запорізької Січі за наказом імператриці Катерини ІІ (1775 р.) – одна з найтрагічніших подій в історії України. Про неї існує чимало згадок в історичній літературі.
У цей час встановлюються спеціальні обмеження щодо діяльності української церкви, національної освіти, української мови, літератури і мистецтва та культури взагалі. Великого удару зазнала українська економіка – занепало українське купецтво, якому уряд заборонив безпосередні торгівельні відносини із західноєвропейськими країнами. Марно намагалася патріотично настроєна частина української старшини протестувати. Усі її намагання зберегти залишки незалежності залишилися марними. Цариця та її ставленики робили все, щоб перетворити Україну на просту російську провінцію. Їх дратувало почуття гордості українців за своє історичне минуле, любові до свободи і протесту проти насильного запровадження поліційної державності. Характеризуючи такі настрої, П. Румянцев писав Катерині II: «Ці люди (українці) вважають те, що в них є, це краще за все, ніде нема нічого доброго, корисливого і вільного, чого б їм хотілось мати».
Так історично склалося, що український козак став символом незламності, сили духу, міцності і патріотизму. Адже, українська нація найсильніша і най витриваліша! Ми маємо пишатися тим, що є нащадками славнозвісних козаків, одвічних борців за свободу своєї держави!



 
Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Поява першої кольорової телепередачі

13 серпня 1928 року, у Лондоні, через радіостанцію європейської акціонерної компанії, засновану шотландським вченим Джоном Бердом, в ефір вийшла перша кольорова телепередача.
Телевізійна система Берда дуже відрізнялася від сучасного телебачення, але це була перша спроба . Зображення було мініатюрним, дуже слабким і мерехтливим, і мало невисоку роздільну здатність.
Берд вперше продемонстрував свій прилад в одному з лондонських універмагів в Сохо, у 1924 році. Але винахіднику не вдалося домогтися передачі півтонів і на екрані було видно лише силуети замість осіб. І лише у 1926 році невтомний шотландець зробив повторну спробу. Глядачі, присутні на першому публічному телесеансі в історії, були вражені.
Через два роки, у 1928 році, Бейрд вперше створив діючу модель кольорового телевізора, ще за 30 років до його широкого практичного використання.
Десятиліття наполегливих досліджень і безліч геніальних відкриттів спонукали появі перших телевізорів, придатних для масового виробництва. І на сьогодні, людство просто не уявляє своє життя без кольорового телебачення.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

«Зелена хвиля» книжкового моря

6 серпня 2015 року, в Одесі, відбулося урочисте відкриття 19-ої Міжнародної книжкової виставки-ярмарки «Зелена хвиля». Це одна з найбільших подій в Україні, яке об'єднує літературу та мистецтво. Щорічна «Зелена хвиля» традиційно розташовувалася на Дерибасівській вулиці.
На чотирьохденній виставці-ярмарки популярні сучасні автори представили свої книжки. Відбулись зустрічі з українськими письменниками, поетами, а також пройшов поетичний марафон. Для юних відвідувачів виставки були організовані різні майстер-класи, розвиваючі інтерактиви, літературні вікторини, виступи дитячих театрів і ще багато пізнавально-розважальних заходів. Родзинкою фестивалю стала книжкова ніч, яка проходила 7 серпня з 20.00 до 24.00 на Дерибасівській у Міському саду. Всі учасники мали нагоду насолодитися концертом, у програмі якого були одеські, київські, львівські та харківські колективи художньої самодіяльності.

Організатори «Зеленої Хвилі» створили пункт прийому цікавих книг для дитячих будинків Одеси та Одеської області. У межах 19-ої Міжнародної книжкової виставки-ярмарки пройшов ІІІ Одеський Міжнародний «Корнейчуковський фестиваль дитячої літератури» - єдиний в Україні фестиваль дитячої книги, цілком присвячений літературній творчості для дітей.

Серед видавництв найбільшим попитом у одеситів користувалися намети представників українських видавництв «Видавництво Старого Лева», «Клуб сімейного дозвілля», «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

 Більше про бібіотеку тут

 Ми в соціальних мережах:Vkontakte Facebook Twitter

Виходить друком 100-річне оповідання Толкіна

У Великобританії уперше опублікують незакінчене оповідання легендарного автора «Володаря Перснів» Джона Рональда Руела Толкіна, яке він написав більш ніж 100 років тому.
Історія, яку Толкін почав писати за часів свого студентства (1914 рік) в Оксфордському університеті, так і не була закінчена. Твір, для створення якого автор надихався фінським епосом «Калевала», оповідає про сироту, якого прокляли надприродні сили.
Рукопис із назвою «Історія Куллерво» автор розпочав на зорі своєї кар'єри, тому вважається, що саме це оповідання є основою для всіх оповідань про Середзем'я, серед яких відома трилогія «Володар Перснів» та «Хоббіт».
У Великобританії книгу можна буде придбати вже 27 серпня. У США ж «Історія Куллерво» з'явиться 27 жовтня.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

«Вибране» Сергія Жадана

«Господь симпатизує аутсайдерам» – таку назву має книга, яка містить найповнішу збірку віршів Сергія Жадана. А конкретно, це 10 поетичних збірок під однією обкладинкою – найповніше на сьогодні зібрання творів українського поета, прозаїка і перекладача. До книжки увійшли «Месопотамія» (2014 р.), «Вогнепальні й ножові» (2012 р.), «Лесбійки» (2009 р.), «Ефіопія» (2009 р.), «Марадонна» (2007 р.), «У.Р.С.Р.» (2004 р.), «Історія культури початку століття» (2003 р.), «Балади про війну і відбудову» (2001 р.), «Пепсі» (1998 р.), «Цитатник» (1995 р.) та вірші, що не увійшли до «Цитатника».
Цікавий факт – антологія вибраного має зворотню хронологію, тобто книжка починається «Месопотамією» (2014 р.). Безперечно, ранні вірші теж досить цікаві і це є свідченням філологічного обдаровання Жадана. На сьогодні ми маємо вже чітко сформований стиль автора. Безперечно, Сергій Жадан дуже майстерно володіє пером і як поет, і як прозаїк.
З нагоди виходу збірки автор зазначив: «Книга містить всі вірші, які я написав, крім «Життя Марії». Книга цікава хоча б тим, що дає можливість подивитись, як це все виглядало 20 років тому, і наскільки все це змінилося сьогодні. Для мене це дуже важлива збірка, як це дивно не звучить - це як родинний альбом, в якому є фото всіх твоїх рідних та близьких».

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Книжкові столиці

Щороку, у світі обирають Всесвітню столицю книги. Це функція комітету, що складається з представників ЮНЕСКО, Міжнародної асоціації видавців (IPA), Міжнародної федерації книги та продавців (IBF) і Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (IFLA). Цей проект не припускає грошової винагороди, а навпаки, одна з умов для претендентів – можливість профінансувати культурні програми та залучити до участі місцеве наукове та літературне співтовариство. Титул столиці – символічний, але він присуджується за кращі міські програми із заохочення до читання і любові до книжок.

Першою книжковою столицею у 2001 році став Мадрид. Наступними були Олександрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турін, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван, Бангкок, а у 2014 році титул столиці книги випало носити Порту-Харкорт що у Нігерії. 

Всесвітньою столицею книги 2015 року комітет обрав південнокорейське портове місто Інчхон.

Надсилаючи заявку на участь у конкурсі на отримання цього права, влада Інчхону пообіцяла реалізувати низку масштабних проектів. Зокрема, організувати книжковий обмін в Азіатському регіоні та розповсюдити друковану продукцію на благодійній основі, а також концерти та інші заходи. 

Крім того, вони запланували зустрічі з літераторами із сусідніх країн, проведення спільних семінарів з міжнародними асоціаціями книжкових видавництв і торговельних організацій, а також створення глобального суспільства книголюбів-студентів.

У мерії вважають, що Інчхон, отримавши почесний титул Всесвітньої столиці книги, стане відігравати важливу роль у країні під час проведенні різних національних і міжнародних заходів, що мають відношення до літератури і книжкової галузі.

До речі, у 2016 році естафету  передадуть одному з найстаріших міст Польщі –Вроцлаву. І він буде носити подвійну корону, бо стане ще й Європейською культурною столицею. А у 2017 році корону одягне головне місто Гвінеї –Конкарі. 

Можливо, настане час, коли і українські міста матимуть змогу боротися за цей почесний титул. А поки вітаємо переможців, і будемо слідкувати за новинами і цікавими проектами.

Більше про бібіотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Поповнили професійну скарбничку

Сьогодні, 6 серпня, в приміщенні конференц-залу Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки пройшов семінар «Авторське право для бібліотекарів». Семінар проводився в рамках проекту ГО «Асоціація «Інформатіо-Консорціум», спрямованого на заохочення і забезпечення дотримання більш високих стандартів у галузі прав інтелектуальної власності в Україні.  Мова йшла про актуальність цієї проблеми, бо бібліотека є невід’ємною ланкою у шляху книги від автора до читача. Під час спілкування розглядалися  цікаві теми: авторське право та суспільне надбання, права авторів – виключення та обмеження, менеджмент авторського права і ліцензування та Creative Commons. Було безліч запитань, на які Вікторія Чьочь, кандидат технічних наук та  патентний повірений України, надала вичерпні відповіді і задовольнила інформаційну спрагу найвимогливіших слухачів. 

А для  тих, хто хоче більш досконало зануритись у світ авторського права і орієнтуватися у найдрібніших деталях, було рекомендовано звернутися до довідника-підручника «Авторське право для бібліотекарів» і, звичайно, до Закону України «Про авторське право». 

Отже, тримайте руку на пульсі, будьте в курсі найсвіжіших новинок у професійній сфері, будьте освіченими і дотримуйтесь авторських прав!

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Українські письменники номінуються на польську премію

Книги трьох українських письменників – Наталки Сняданко, Сергія Жадана та Василя Слапчука беруть участь у півфіналі літературного конкурсу «Angelus», в перекладі з латині – «Янгол». Це міжнародна літературна премія для письменників з центральної Європи. Її заснувала влада Вроцлава у 2006 році. Приз – 150 тисяч злотих (795 тисяч гривень) та статуетка вроцлавського скульптора Єви Россано. За десять років її жодного разу не вигравали польські письменники. А українці двічі удостоювалися «янгольської» премії. Юрій Андрухович завоював її на першому ж конкурсі – у 2006 році. А у 2013 році чек і статуетка дісталися Оксані Забужко.
Цього року переможцями європейської літературної премії теж можуть стати наші українськи автори. Це Сергій Жадан зі збіркою оповідань і віршів «Месопотамія». Книга присвячена рідному місту письменника – Харкові і першій любові у ньому. Письменник називає її «дуже харківською та інтимною». Другий претендент – Василь Слапчук з романом про війну в Афганістані «Книга забуття». У червні ця книга перемогла ще в одній польській літературної премії – премії імені Йозефа Лободовського. І Наталка Сняданко з книгою «Комашина тарзанка» – про кризу відносин чоловіка і дружини.
В українських письменників є також серйозна конкуренція. На премію номінуються ще 11 книг: шість польських авторів і твори письменників Угорщини, Румунії, Словенії та Чехії. Ім'я переможця оголосять 17 жовтня 2015 року у театрі «Капітоль». Вручення Премії покажуть у прямому ефірі польського телебачення.
Підтримаємо ж наших співвітчизників!

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Не всі можуть дозволити собі книги

У сучасному світі всі діти живуть по різному. Деякі з них незадоволені своїм існуванням, якщо їм кожен день не приносять нових іграшок та одягу, а є ті, що полюбляють читати, але замість книг читають рекламні буклети, які безкоштовно розпихують по поштових скриньках. Метью Флорес, 12-річний хлопчик зі штату Юта (США), дуже любить читати, але, на жаль, його родина не в змозі забезпечити його книжками. Щоб вгамувати свою жагу до читання, хлопчикові доводилося обходитися лише безкоштовною рекламою.
Одного разу, Метью сказав місцевому листоноші, Рону Лінчу, що поїздки на автобусі до місцевої бібліотеки занадто дорогі для його родини. Чоловік вирішив допомогти хлопчику і опублікував його історію з фотографією на своїй сторінці в Facebook. Рон гадав, що на його прохання допомогти Метью з книгами відгукнуться лише деякі його друзі, але не очікував на таку масову підтримку з усього світу: «Це просто якесь божевілля! Я отримав відгуки навіть з Великобританії, Австралії та Індії!».
Завдяки повідомленням Рона, Метью отримав більш ніж 350 книг. «Я думав, що це якась помилка, але всі вони були для мене», - каже хлопчик. В інтерв'ю місцевому телеканалу щасливий Метью сказав, що має намір прочитати кожну з отриманих книг. Рон Лінч додав, що найблищого часу поштове відділення готується до нового наджодження книг, якими вони з Метью вирішили поділитися з іншими дітьми, які мають потребу в книжках.
Отож, такий приклад треба наслідувати та пропагувати, бо на світі ще багато дітей, які не можуть дозволити собі читати.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Клуб Великих Історій

У будь-якому віці виникають проблемні ситуації, які важко подолати. І не завжди, та не у кожного є допомога й підтримка, яка буває так необхідна у повсякденному житті. Тому це дуже цінується. Ось, наприклад, є такий собі клуб Великих Історій (The Great Stories Club), який надає «важким» підліткам можливість читати, міркувати і обмінюватися ідеями за темами, які їх хвилюють. Програма Клубу організована Американською бібліотечною асоціацією (ALA) і здійснюється в 670 американських публічних бібліотеках 49 штатів. Починаючи з 2006 року учасниками цієї програми стали більш 30000 підлітків у віці від 12 до 21 років.
Бібліотеки, відібрані для участі у Клубі Великих Історій, отримують копії трьох тематичних книг для читання та обговорення в групах, що складаються з 6-10 учасників, а також різні допоміжні матеріали.
У листопаді цього року відбудеться національний семінар по роботі з проблемними підлітками. І це дуже добре, адже таки випадки у повсякденному житті не поодинокі. Давайте ж допомагати один одному.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter