Діалоги з мистецтвом

Родзинка в колекції бібліотеки

 Завітавши до відділу мистецтв нашої бібліотеки, шанувальники драматургії будуть приємно здивовані добіркою п’єс, інсценізацій, адаптацій художніх творів для сцени. Одна з родзинок книгозбірні – драматичні твори Лесі Українки.

Драматургія видатної поетеси – феноменальне явище в українській літературі: вона і сьогодні вражає актуальністю тем, гостротою соціально-психологічних конфліктів, філософськими викладками і поетичною красою. Творчість Лесі Українки – якісно новий етап у розвитку української драматургії. За своїми ідейно-художніми якостями, рівнем мистецької досконалості вона є одним із найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії.

У своїх драматичних творах Леся Українка часто зверталася до сюжетів і так званих «вічних образів», узятих із Біблії і Євангелія, з історії та літератури інших народів. Чудово обізнана з історією та культурою народів Європи й Азії, письменниця зверталася до переломних етапів історичного розвитку, відшукувала події, співзвучні українській сучасності, що дозволило розширити тематичні обрії вітчизняної драматургії, порушувати злободенні соціально-політичні та морально-етичні проблеми, які хвилювали українську громадськість.

З іменем Лесі Українки пов'язаний і розквіт драматичної поеми в нашій літературі. Цей жанр особливо приваблював письменницю, у якому вона вдало використовувала форму словесних поєдинків між носіями альтернативних поглядів, прихильниками різних ідей.

Першим її драматичним твором була п'єса «Блакитна троянда», написана прозою 1896 року. Пізніше поетеса створює драматичні поеми, які на початку XX століття посіли провідне місце в її творчості. До кращих драматичних поем і соціально-філософських драм належать: «Одержима» (1901), «Осіння казка» (1905), «В катакомбах» (1905), «Кассандра» (1907), «У пущі» (1897–1909), «Адвокат Мартіан» (1911), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Оргія» (1913). Три останні становлять її «діамантовий вінець», за влучним висловом Максима Рильського. 

Усі українські театри (і не тільки українські) вважали за честь мати у своєму репертуарі вистави за її п’єсами. Не стоять осторонь і дніпровські театри, режисери яких традиційно звертаються до творчості видатної поетеси.

Тільки за останні роки дніпрян порадували Український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, показавши драматичну поему «У катакомбах», Дніпровський академічний театр драми і комедії (ДРАМіКОМ), представивши драму-феєрію «Лісова пісня», Дніпровський молодіжний театр «Віримо!» – «Оргію» («ORGIA»), оновили балетну виставу «Лісова пісня» у Дніпропетровському академічному театрі опери та балету.

Ось і цього року ДРАМіКОМ готує прем’єру вистави «Кассандра» за однойменною п’єсою Лесі Українки, яку планують показати глядачам 25 та 26 березня. 

Події у п’єсі відбуваються в стародавному грецькому місті Троя, або Іліон. За основу сюжету взято давньогрецький міф. Режисер-постановник Олексій Клейменов у своєму творчому задумі вирішив розповісти глядачам історію про всім відому Еллінсько-Троянську війну очима провидиці Кассандри. Це – рокована історія пророка, непотрібного власному народові. Історія народу, який не бажає чути правди. Але – «Над всіх старших найстарша Правда…». Чи так це? Хто винен у кривавій війні? Чому люди легше сприймають брехню пропаганди ніж правду? Чи може любов завдавати стільки болю? Що є доля? Чи можливо її подолати?.. Питання, на які шукає відповіді кожен зараз українець і на які відповіла Леся Українка сто років тому.

Вистава буде подарунком до Міжнародного дня театру, що відзначається 27 березня.

Чекаймо на прем’єру! Читаймо твори Лесі Українки! Пізнаймо світ української літератури з книгою!

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка відділу мистецтв ДОУНБ

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Пунктир

Леся Українка – найбільша мрійниця нашої літератури. За своє коротке життя вона встигла видати лише кілька збірок, що стали з часом безсмертними. Кожен твір – літературний скарб, який треба перечитувати. Мова і про поезію, і про прозу. Читайте, і вам відкриється справжня Леся. 

(завершення)

«Смерть – це велика всесвітня, космічна самота».

«Стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном».

«Сум не має дна».

«Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна».

«Усе відбивається в пісні, як в морі».

«Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі?».

«Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею».

«Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти».

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка [Текст] / авт.: Л.В. Ушкалов, Т.М. Панасенко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Мірошниченко, Л.  Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78 : фото. 

Рева, Л.  Незбагнена велич. Леся Українка в дослідженнях і критиці / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 41–44.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Пунктир

Леся Українка – багатогранна творча особистість, про яку Микола Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». Думки й вислови поетеси – у «Пунктирі»

(Продовження)

 «Мене любов ненáвисті навчила».

«На ділі каймося, не на словах».

«Над всіх старшин найстарша правда».

«Нам [артистам] треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними».

«Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність».

«Пекло страшніше горить в нашім краю».

«Поетична мова – це найприродніша мова».

«Слово, моя ти єдиная зброє!..».

(Далі буде)

 ***

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка [Текст] / авт.: Л.В. Ушкалов, Т.М. Панасенко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Мірошниченко, Л.  Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78 : фото.

Рева, Л.  Незбагнена велич. Леся Українка в дослідженнях і критиці / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 41–44.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Пунктир

Її називають геніальною дочкою українського народу, красою та гордістю нації. Пам’ятники, меморіальні дошки та музеї на честь поетеси відкрито по всьому світові. Людина, яка показала наскільки сильною може бути українська мова, потужною та енергетичною. Леся Українка у «Пунктирі»

«В Біблії, окрім всього іншого, маса дикої грандіозної поезії, і мені скучно, коли я довго її не читаю».

«Врятуєш душу, коли загубиш тіло».

«Всі – жінки, коли вони кохають».

«Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні».

«З рук смерті люди дістають безсмертя».

«Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар».

«Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає, мов камінь».

«Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може».

(Далі буде)

***

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка [Текст] / авт.: Л.В. Ушкалов, Т.М. Панасенко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Мірошниченко, Л.  Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78 : фото.

Рева, Л. Незбагнена велич. Леся Українка в дослідженнях і критиці / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 41–44.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

На долоні історії

З листа Лесі Українки до сестри Ольги: «Я і про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї «старомодної романтики», а її, здається, признано за мій chef d'oeuvre (прим. «шедевр» з французької)». Історія написання величної драми-феєрії у рубриці «На долоні історії».

Кавказ, місто Кутаїсі. Леся Українка, вона ж Лариса Косач-Квітка, сумує за батьківщиною, постійно згадує дитинство, рідні краєвиди. Це й надихнуло до створення відомої усім «Лісової пісні».

1911-й, літо. Вже близько десяти днів поетеса порається над чорновим варіантом твору. Остаточно доопрацює вже у жовтні.

З листа до сестри Ольги від 27 листопада дізнаємося: «Писала я її дуже недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

А з листа до матері від 2 січня 1912-го дізнаємося: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Безліч правок, закреслень, переробок. Робота давалася складно. Та от – твір готовий! Одразу можна побачити вплив природи, людей, традицій, обрядів, побуту і, звісно, української пісні на поетесу! Усе це і навіть більше вона використала у творі. Саме тому це – драма-феєрія. Завдяки нашій героїні з’явився такий жанр, адже «Пісня» – один із перших прообразів фентезі в українській літературі.

Скільки екранізацій, адоптацій, вистав! Твір обожнюють й досі! І не дивно. Бо такий зв’язок із природою, національним колоритом, віруванням не залишає байдужим!

 

Маричевська, Оксана. Лісова пісня post scriptum / Оксана Маричевська // Образотворче мистецтво. – 2011. – № 2. – С. 10–11.

 

Поліщук, О. По-новому про «Лісову пісню» Лесі Українки : рецензия / О. Поліщук // Слово і час. – 2006. – №10. – С. 81–85.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

На долоні історії

 З листа Лесі Українки до сестри Ольги: «Я і про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї «старомодної романтики», а її, здається, признано за мій chef d'oeuvre (прим. «шедевр» з французької)». Історія написання величної драми-феєрії у рубриці «На долоні історії».

Кавказ, місто Кутаїсі. Леся Українка, вона ж Лариса Косач-Квітка, сумує за батьківщиною, постійно згадує дитинство, рідні краєвиди. Це й надихнуло до створення відомої усім «Лісової пісні». 

1911-й, літо. Вже близько десяти днів поетеса порається над чорновим варіантом твору. Остаточно доопрацює вже у жовтні. 

З листа до сестри Ольги від 27 листопада дізнаємося: «Писала я її дуже недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

А з листа до матері від 2 січня 1912-го дізнаємося: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Безліч правок, закреслень, переробок. Робота давалася складно. Та от – твір готовий! Одразу можна побачити вплив природи, людей, традицій, обрядів, побуту і, звісно, української пісні на поетесу! Усе це і навіть більше вона використала у творі. Саме тому це – драма-феєрія. Завдяки нашій героїні з’явився такий жанр, адже «Пісня» – один із перших прообразів фентезі в українській літературі. 

Безліч екранізацій, адоптацій, вистав,  твір обожнюють й досі. І не дивно. Бо такий зв’язок із природою, національним колоритом, віруванням не залишає байдужим. 

Маричевська, Оксана. Лісова пісня post scriptum / Оксана Маричевська // Образотворче мистецтво. – 2011. – № 2. – С. 10–11.

Поліщук, О. По-новому про «Лісову пісню» Лесі Українки : рецензия / О. Поліщук // Слово і час. – 2006. – №10. – С. 81–85. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Світ знань нових видань

Леся Українка. Листи: 1876–1897 / Упорядкування Прокіп (Савчук) В. А., передмова Агеєвої В. П. — К.: КОМОРА, 2016. — 512 с. — Іл. — (Серія «Persona»)

Леся Українка: «Я обізвуся до них…»

Колеги погодяться зі мною, що при підготовці заходів, пов'язаних із видатними особистостями, основну цікавість представляють не стільки літературознавчі видання і, іноді, даже не самі твори, а щоденники, листи, мемуарна складова, де висвітлюється глибинна сутність людини та її творчості. 

Сьогодні пропоную вам видання «Леся Українка. Листи: 1876-1897», де перше опублікований епістолярій без вилучень, зі збереженям авторського правопису. Послання до родини Драгоманових, у яких зігріті сердечною любов'ю звернення до дядька – Михайла Драгоманова, що відіграв основну роль в становленні Лесі, в її дорослішанні, як людини та письменниці; листи до матері, де відбилася історія складних стосунків і намагання відстоювати свою територію, як у творчості, так і особистому житті; листи до зятя Михайла Кривнюка, який був її довіреною особою і якому вона присвячувала поетичні рядки, коли він опинився за гратами; невідомі вірші, адресовані улюбленому братові Михайлу. Містяться у виданні також рядки до колег по літературному «цеху»: Михайла Павлика та Івана Франка.

Отже, видання, дозволить вам докладно осягнути 20-річний період життя «дочки Прометею» і наповнити її reading list цікавою та невідомою досі інформацією. А головне, переконатися в тому, що Леся Українка, незважаючи на те, що вважала слово єдиною зброєю у прагненні революційних змін, назавжди зберегла у своїй душі стан вісімнадцятирічної дівчини…яка надихається від звуків арфи і на її столику «проліски стоять і у хаті рожеве світло, а в серці провесна…».

Книга надійшла в рамках державної програми «Щодо здійснення придбання україномовних книг для поповнення фондів публічних бібліотек» і невдовзі її примірники потраплять до бібліотек області.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут