Сторінки

вівторок, 31 березня 2020 р.

Світ знань нових видань

Іларіон (Митрополит). Дохристиянські вірування українського народу [Текст] / І. Митрополит.- К.:  Центр учбової літератури, 2019 .- 424 с.


Наш народ має багату історію одним з розділів якої є дохристиянські вірування.  Історичні джерела  дають можливість висвітлити дохристиянські повір’я, міфологію, головних дохристиянських богів, українську демонологію, віщунство, життя тодішніх людей в обрядах, стародавні народні свята, богослужіння, двовір’я. 

Репринт за виданням зразка 1965 року  ( м. Вінніпег, Канада), буде цікавим широкому колу читачів.








Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 30 березня 2020 р.

Неймовірно, але правда

1 січня 1893 року  запроваджено нові правила до  звітності Бібліотеки: «1. Заведено щомісячну перевірку книг, як грошових так і матеріальних. 2. Бібліотекарі  до  1-го числа кожного місяця  складають відомості щодо руху  сум,  кількості куплених і загублених книг і журналів,  що надійшли до  бібліотеки; щодо кількості підписників та відвідувачів». 
25 січня  1893 року Рада бібліотеки ухвалила: видатковий капітал Бібліотеки поміщати на поточний рахунок в Товариство взаємного кредиту Катеринославського Губернського Земства, і з лютого Бібліотека увійшла до числа членів Товариства. 
Радою запропоновано ввести в бібліотеці особливі квитки з правом читання книг без застави, що видаються з бібліотеки з підписом голови Ради. 
На 1.01.1894 всього фонд складав 6259 примірники (2875 назв).


Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1892 год, 1894, 1897, 1898, 1900, 1901, 1902, 1903, 1904, 1909, 1910, 1911, 1912, 1914 год [Текст]. - Екатеринослав : ип. Братства Св. Владимира : Типо-Литогр. Губерн. Правления : Тип. А. І. Цеткіна и М. А. Синайского, 1900 - 1914. - 317 (под одной обложкой) с.,





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 27 березня 2020 р.

Пунктир

Ким залишився він для історії України? Політичним та державним діячем, який стояв у витоків нашої незалежної державності? Талановитим прозаїком, драматургом та художником? Людиною, яка через все життя пронесла прагнення до суверенної незалежності нашої держави та біль від розлуки з Україною? Так, саме таким він був для багатьох, але й досі його вважають до кінця не розкритим. Володимир Винниченко в «Пунктирі»

«В його літературних та мальовничих творах – буйство почуттів, самовираження людини в ім'я торжества суверенного «Я» (Олена Гнідан)

«Вірою вбивається всякий страх».

«Всяка державна будова тільки тоді може бути непохитною, коли в її основу покладено не примус, а добру волю її складових частин».

«Любити одночасно можна тільки одного. Вростати можна тільки в одну душу, і одна душа тільки може прийнять всю істоту до кінця».

«Мовчання іноді говорить більше, ніж слово».

«Невже щастя є тільки вічний, недосяжний міраж?».

«Незнищенність людини і її людяності –це є основа основ всього філософсько-етичного світогляду Винниченка» (Олена Гнідан)

«Нехай вкажуть мені, хоч одну мою роботу, в якій би я сказав: «Ні, боротися неможливо, згасимо наші ліхтарі і поринемо в байдужу темряву».

«Серед млявої малосилої або безталанної генерації сучасних українських письменників, раптом виринуло щось дуже, рішуче, чисте, як срібло…І відкіля ти взявся у нас такий?» (Іван Франко)

Главацький, Максим Володимирович. Володимир Винниченко [Текст] / М. В. Главацький . - К. : КМ-БУКС, 2017. - 143 с. : іл. - (Творці державного престижу)

Винниченко й українська соціал-демократія [Текст] / упорядник В. Лозицький. - К. : Парламентське видавництво, 2008. - 280 с.

Володимир Винниченко-художник [Текст] / Упоряд. С.А. , Т.А. Маслянчук; Упоряд. С.А. , Т.А. Маслянчук. - К. : Мистецтво, 2007. - 224 с.

Кульчицький, Станіслав Владиславович. Володимир Винниченко [Текст] / С.Кульчицький. - К. : Видавничий  Дім  Альтернативи, 2005. - 374 с. - (Особистість і доба).

Процюк, Степан Васильович. Маски опадають повільно: роман про Володимира Винниченка [Текст] / С. Процюк. - К. : Академія, 2011. - 304 с. - (Автографи часу).





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


четвер, 26 березня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Сидоренко Тетяна.  Ольга, дружина Пікассо: повість [Текст ] /Т. Сидоренко.– К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2018.– 160 с.

Коли прочитала повість, довго перебувала під враженням. Навіть якийсь час не могла заглибитись у якусь іншу книгу. Тому хочу поділитись своїми відчуттями. Не скажу, що усе сподобалось, щось у авторській  розповіді інколи заважало, якісь моменти, як на мене, були змазані, здавалось, десь не вистачало інформації. Але ж зачепило!
Насамперед, доля самої героїні – Ольги Хохлової, яка народилася на Чернігівщині, у Ніжині в аристократичній родині військового лікаря. Тут пройшли її самі безтурботні і щасливі роки дитинства у любові та затишку. І саме тут були незабутні враження про бал у маєтку Тарновських в Качанівці і перший потяг до мистецтва танцю. Потім були переїзд родини до Петербургу, пансіон, серйозні заняття з хореографії, щоденна важка праця і жорсткий відбір до балетної трупи Сергія Дягілєва. Зовсім юною вона покинула батьківщину і як виявилося назавжди. Гастролі по Європі, виснажливий ритм репетицій і вистав. Вона завжди мужньо витримувала навантаження, була наполегливою і відданою у професії, мала природне відчуття гідності.
У Парижі, під час гастролей і відбулася її фатальна зустріч, з тоді ще не надто відомим, художником Пабло Пікассо. Були вони дуже різними, майже за класиком: «Они сошлись. Волна и камень…». Вона статна й висока, він коротун, вона стримана, він – суцільна емоційність, вона – леді, він не вихований хуліган, вона цнотлива молода, він – досвідчений ловелас. Але шлюби – то воля небес. Життя було бурхливим: спочатку безмежне відчуття щастя, шалене кохання, потім ревнощі, скандали, зради, відчуження, знущання, самотність.  Шлюб триватиме 18 років. Вона народить сина, дочекається онуків, гідно триматиме удари долі. У безхмарний період Пікассо буде багато малювати першу дружину і сина. Саме Ольга надихнула художника, засновника кубізму на «класичний» період творчості («Ольга у кріслі»). А інший її портрет, уже в характерній йому манері, «Жінка в рожевому» зараз є бажаним на мистецьких аукціонах і коштує понад 4 мільйонів доларів. Безумовно, вона розповідала і про свою малу Батьківщину. Можливо, звідти його цікавість і захоплення творчістю Марії Примаченко. А фото Пабло у вишиванці, яку він з задоволенням одягав? Звідки це?
Мене підкорила любов і повага автора до героїні повісті. Вона співчуває Ользі, але нікого не звинувачує, не нав’язує висновків. Цікава знахідка-прийом  книги – есхатологічні інтерв’ю, завдяки яким читач ніби сам спілкується з героями книги. Повість написано хорошою українською  культурною мовою, читається легко і швидко, не залишає байдужим. А ще підштовхує дізнатись більше про балетну атрепризу Дягілєва, у якій брав участь ще один видатний  танцівник з України – Серж Лифарь, переглянути картини Пікассо, познайомитись ближче з містами і пам’ятками Чернігівщини. Пізнавайте світ мистецтва з книгою!

Світлана Пономаренко, завідувач відділу документів з питань мистецтв



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 25 березня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)

Після революції

А як склалася подальша доля піонера українського кіно?
У роки громадянської війни Д. Сахненко був кінооператором Першої кінної армії. З 1921 року він працював у Катеринославській філії Кінокомітету, потім у Ростові, з 1925 року він живе в Харкові і працює в центральній лабораторії ВУФКУ (Всеукраїнського фо-токіноуправління), в організації якої брав участь. 
Наприкінці 1927 року молодий кінорежисер А. Кордюм привіз до Харкова в лабораторію ВУФКУ робочий екземпляр свого закінченого фільму «Непереможені». На той час центральна кінолабораторія почала друкувати тиражні копії фільмів. Арнольд Володимирович звернувся до начальника виробничого відділу для того, щоб для громадського перегляду свого фільму одержати пристойну копію. Начальник взяв папірець і написав: «Товаришу Сахненко! Для громадського перегляду видайте кращу копію фільму «Непереможені».
— А хто цей Сахненко? – запитав режисер у начальника.
— Колишній капіталіст! Піймали ми його на біржі праці.
— А що він уміє робити?
— Е, це знаменитий спец! Чортова душа, паразит, поїздив ко-лись на спині робітничого класу, нехай тепер на революцію попрацює! Зараз ми його призначили начальником кінолабораторії. Працює він, щоправда, добре, а нам це головне!
Опинившись у лабораторії, А. Кордюм якимись тісними суточками потрапив у копіювальну. Як же він побачить у суцільній темряві колишнього капіталіста Сахненка? Щось дуже знайоме прізвище... Відчинив двері в кімнату, куди крізь відкриті вікна ли-лися сонячні промені, - її саме провітрювали. Якась сива людина стояла спиною до дверей, нахилившись над розібраним, стареньким копіювальним апаратом. Людина закрутила останній гвинт, розмотала дріт, яким було затягнуто низ корпуса апарата, простягнула дріт помічникові, що стояв поруч.
— Годі лагодити дротом — утиль! 
Сивий чоловік зітхнув.
— Нічого, незабаром свої матимемо, а цей — до музею! Нехай подивляться, з чого ми починали з тобою!
Чоловік повернувся до дверей, і Кордюм, який 1911 року грав роль хлопця-вершника, одразу упізнав у ньому Данька Сахненка. Сивий, змарнілий «капіталіст»...
— Де ж твої компаньйони?
— Ось мій компаньйон, — Сахненко поклав руку на плече помічника. І показав пальцем на відчинені двері, за якими видно було ряд барабанів сушилки, які, крутячись, весело поблискували висохлою кінострічкою. Оте все ми відгепали з моїм нинішнім компаньйоном Таравердовим, — і він обійняв свого помічника (пізніше Таравердов став начальником виробництва студії ім. О. Довженка). Таравердов не без гордощів додав:
— Ми за добу по п’ятнадцять тисяч метрів плівки обробляємо.


Далі буде.

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 24 березня 2020 р.

Світ знань нових видань

Огієнко, Іван. Історія української літературної мови [Текст] / Іван Огієнко.- К.: Центр учбової літератури, 2019 .- 326 с.

Через тернистий шлях пройшла наша мова в умовах століть заборон, утисків і обмежень. Та постала все ж українська літературна мова. Про її історію та розвиток з часів праіндоевропейської доби до 1905 року, головні ознаки й сучасний стан, про історію правопису, з часів доісторичного письма до середини ХХ сторіччя, та українське словництво розповідає Іван Огієнко в книзі «Історія української літературної мови». 
Видання доповнене історичною довідкою про життя і творче надбання автора. Буде в нагоді усім, хто цікавиться питанням нашої рідної, співучої мови.






Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 23 березня 2020 р.

Неймовірно, але правда

У дворі бібліотеки сарай пристосували для житла служителю бібліотеки і двірнику; 

У читальному залі побудована стіна і піч; 
Поставлено питання і уточнена необхідна сума для встановлення вентилятора в читальному залі;
На прохання голови Товариства полювання г. Огієвського дозволено громаді зайняти шафу під бібліотеку Товариства з умовою, що абоненти бібліотеки і відвідувачі читального залу могли користуватися книгами на загальних підставах;
На 1.01.1904 фонд бібліотеки налічував 15839 примірників (6692 назв). 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1904. – 30 с.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут













пʼятницю, 20 березня 2020 р.

Пунктир

Символ прозаїчної Англії – Чарльз Джон Гаффем Діккенс у «Пунктирі»

«Правда завжди відважна».

«Працьовитість — душа будь-якої справи й запорука добробуту».

«Приборкаєте свій апетит, дорогі мої, і ви переможете людську природу».

«Річний дохід 20 фунтів, річна витрата 19 фунтів 19 шилінгів і 6 пенсів - в результаті щастя. Річний дохід 20 фунтів, річна витрата 20 фунтів і 6 пенсів - в результаті злидні».

«У цьому світі користь приносить кожен, хто полегшує тягар іншої людини».

«Хоч би хто виховував дітей, вони у своєму маленькому світі нічим так боляче не переймаються, нічого так боляче не відчувають, як кривду. Нехай це буде мала кривда, але ж і дитина мала, і світ її малий, і коник-гойдалка для неї не менш дорогий, ніж для дорослого ставний ірландський кінь-скакун».

«Що стосується мого мистецтва, то я насолоджуюся їм так само, як самий захоплений з моїх читачів; і почуття відповідальності опановує мною щоразу, коли я беру в руки перо».

«Я вірю і маю намір вселити людям віру в те, що на світі існує прекрасне, вірю, незважаючи на повне виродження суспільства, потребами якого нехтують».

«Я завжди намагався висловити в моїх книгах побожне повагу до житія і вченню нашого Спасителя, бо такі мої почуття».

«Я ніколи б не зміг досягти того, чого досяг, без звички до пунктуальності і порядку, без старанності і без рішучості повністю зосередитися на одній меті».

Васильева, Е. К. Знаменитые писатели [Текст] / Е. К. Васильева, Ю. С. Пернатьев, В. М. Скляренко. - Харьков: Фолио, 2014. - 379 с.

Ходос, Л.  Чарльз Діккенс - "найбільший оптиміст століття" : 6 клас / Л. Ходос // Світова література (шкільний світ): газета для вчителів та методистів світової літератури. - 2015. - № 23/24. - С. 42-45. 

Шевченко, Т. Хто він насправді -знаменитий англієць Чарльз Діккенс?: Урок світової літератури. 10 клас / Тетяна Шевченко // Всесвітня література в сучасній школі. - 2013. - № 11-12. - С. 54-55. 

https://stuki-druki.com/Aforizmi-Dikkens.php



Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 19 березня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Барикко Алессандро.  1900-й. Легенда о пианисте / А. Барикко; пер. с ит. Н. Колесовой. - СПб. : Азбука : Азбука-Аттикус, 2012. - 128 с.

«Ти живий по-справжньому до тих пір, поки у тебе є в запасі хороша історія 
і хтось, кому можна її розповісти»

Стільки емоцій в такому короткому творі! Ця історія спочатку писалася автором для сцени. Алессандро Барріко визначає її як щось середнє між театральною постановкою та повістю, призначеною для читання вголос. І справді, це перша в моєму житті книга, про яку я можу впевнено сказати, що її треба не читати, а слухати. Музикальність складу письменника додає тексту джазових відтінків. Ця музика щемлива, лагідна, музика, що підіймає з глибини людської душі все найпотаємніше та найсвітліше.
Головний герой повісті народився на борту корабля, для батьків він виявився небажаним і його залишили в коробці на піаніно. Його знайшов кочегар, і дав малечі незвичайне ім’я –  Денні Будмен Т. Д. Лемон Новеченто. У нього немає ні документів, ні громадянства, ні родичів, тільки ім'я та справжній талант піаніста.
«Він міг грати так, нібито у нього не дві руки, а чотири. Він міг грати так, що струни в корпусі рояля розжарювалися до червоного, і від них запалювали свічку. Він міг грати ... І він грав. Він грав для пасажирів першого класу при малій хвилі, і для самого себе і друга – в жорстокий шторм. Він грав тільки тоді, коли під ним було десять сантиметрів стільця, а нижче – сотні метрів води. Тільки в океані та тільки на борту пароплава «Вірджинія».
Книга – драматичний монолог сина Океану, пронизаний дивовижною музикою та океанським вітром, вона про самотність серед людей, про нескінченність та сенс буття. Прочитавши її, вона ще довго буде звучати у Вашому серці, як колись звучала в океані його дивовижна музика. 

Оксана Шевченко,  заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 18 березня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)

Контора  спектора «Художество»  та її   власник 

Український кінознавець Мойсей Ландесман, який починав свою кар’єру в кінопрокатній конторі Спектора в Катеринославі (зараз Дніпропетровськ), згадує, що в 1900-і роки під ілюзіони прилаштовували склади, магазини, танцкласи. При цьому часто без дотримання правил безпеки і комфорту. 
Сотня-дві глядачів виходили і заходили в зал, як кому хотілося, екран було погано видно не тільки з останнього, але й з першого ряду — підлога не мала нахилу. Мало задоволення і від угарного диму (апарати були з фугасовими лампами). А титри німих фільмів малограмотній публіці були не завжди зрозумілі. На кіносеансах завжди було гучно: глядачі коментували події на екрані, весь час вигукуючи: «Не стійте! Сідайте!». 
Значний прибуток принесли прокатникам екранізації біблійних сюжетів. Вони сприймалися кінопресою як епізоди єврейської історії. Очевидно, так ці фільми й сприймали відвідувачі ілюзіонів. 
1914 року «Кино-журнал» № 11 надрукував повідомлення з Катеринослава: «На первое место следует поставить кинотеатры И. А. Спектора «Колизей» и «Блиц». Південно-Російське прокатне синематографічне бюро «Художество» Ісаї Спектора було одним з найбільших в дореволюційній Україні та розташовувалось за адресою: вулиця Садова, 15. («Єврейські кінематографісти в Україні. 1910–1945»).
Від себе додамо, що підприємливий І. Спектор процвітав і під час австро-німецької окупації України 1918 року. Ось повідомлення з тогочасної преси:
«Новини екрану. Третього дня повернувся з Відня і Будапешта власник місцевої сінематографічної контори “Художество” і театру “Колізей” І. А. Спектор, котрим закуплено 200,000 метрів картин італійських, німецьких та американських фірм останніх випусків.
Видатною купівлею картин є американська фільма “Таємниці Нью-Йорку” — в 24 серіях і 120 частинах. Остання картина куплена в монопольне право на всю Україну. Перша партія картин очікується найближчим часом». («Приднепровский край», 1918.– 27(14) вересня).
Спектор працював і за радянської влади, мінімум до 1925 року, орендуючи тіж самі кінотеатри.



(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 17 березня 2020 р.

Огієнко, Іван.  Українська церква. Нариси з історії Української православної церкви [Текст] : у двох томах / І. І. Огієнко.- К.: Центр учбової літератури, 2019.- 283 с. 


Коли розпочалося християнство в Україні? Чому власне за князя Володимира з’явилася потреба зміни релігії? Які існували українські церковні братства, їх діяльність і значення? У чому головна коштовність Острозької Біблії 1581-го року? Як виникла Українська православна церква, якою була її боротьба за незалежність? На всі ці та інші питання у своїй книзі відповідає етнограф, перекладач, державний і церковний діяч, вчений Іван Огієнко, спираючись на численні історичні джерела. Адже поширення і становлення християнства серед українського народу має довгу і тяжку історію із безліччю випробувань. Родзинкою стали кілька старих форм таїнств, поданих у кінці видання. Своєрідний посібник стане у пригоді усім, хто цікавиться історією релігії та культури нашого народу.






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут





понеділок, 16 березня 2020 р.

Неймовірно, але правда

В 1940 році видавництва України видали 4603 назви книжок тиражем 50,5 млн. примірників та 1579 газет накладом 5 млн. екземплярів. Про це свідчать рукописи Євгенії Костянтинівни Дробишевської, що зберігаються в архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
У той період книга в країні стає могутнім знаряддям виховання та організації трудящих навколо завдань господарства та культурного будівництва.
В січні 1940-го, згідно постанови "Про роботу масових бібліотек", було зобов’язано виконавчі комітети місцевих Рад депутатів невпинно розгортати будівництво нових бібліотек. З метою забезпечення цих установ кваліфікованими кадрами, у тому ж році прийняли рішення організувати фахові  школи у Дніпропетровській, Кіровоградській та інших областях. Для перепідготовки спеціалістів запропонували при обласних бібліотеках проводити місячні курси.
Діяльність обласних державних установ, профспілкового активу районних організацій в той час направлена на зміцнення бібліотечної справи, самоосвітню та інструктивно-методичну роботу закладів культури в усіх областях.  



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 13 березня 2020 р.

Пунктир

Визнаний письменник класичної світової літератури, книги якого стали основою сценаріїв для багатьох фільмів, що вийшли у світ через два роки після створення кінематографа. Деякі критики називали його майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства. Інші ж звинувачували у надмірній сентиментальності, незвичайних подіях та гротескних образах. Тож який він – Чарльз Діккенс? Дізнаємось у продовженні «Пунктиру»

«Надто добре життя часто псує характер так само, як надто багата їжа псує шлунок»

«Не будь поганих людей, не було б і хороших адвокатів»

«Не завжди високе те, що знаходиться високо, і не завжди низьке те, що знаходиться низько»

«Нема на світі такого пагорба, вершини якого завзяття врешті-решт не досягне»

«Немає на світі обману гірше, ніж самообман»

«Нехай у тебе буде серце, яке ніколи не озлобиться, і характер, який ніколи не зіпсується, і дотик, який ніколи не ранить»

«Ніколи не кажи «ніколи»

«Ніколи не покладайся на видимість, завжди приймай в розрахунок тільки факти. Кращого правила немає»

«Одного разу джентльмен - і завжди джентльмен»

«Підтримуй зовнішній вигляд, що б не робив»

Васильева, Е. К. Знаменитые писатели [Текст] / Е. К. Васильева, Ю. С. Пернатьев, В. М. Скляренко. - Харьков: Фолио, 2014. - 379 с.

Ходос, Л.  Чарльз Діккенс - "найбільший оптиміст століття" : 6 клас / Л. Ходос // Світова література (шкільний світ): газета для вчителів та методистів світової літератури. - 2015. - № 23/24. - С. 42-45. 

Шевченко, Т. Хто він насправді -знаменитий англієць Чарльз Діккенс?: Урок світової літератури. 10 клас / Тетяна Шевченко // Всесвітня література в сучасній школі. - 2013. - № 11-12. - С. 54-55. 

https://stuki-druki.com/Aforizmi-Dikkens.php



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 12 березня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Ахерн, Сесілія. Таврована [Текст] = Flawed: роман / С. Ахерн ; пер. з англ. Н. Трохим. - К.: РІДНА МОВА, 2016. - 372 с. - (Світовий бестселер рідною мовою).

Ахерн, Сесілія. Ідеальна [Текст] = Perfect: роман / С. Ахерн ; пер. з англ. А. Загранична. - К.: РІДНА МОВА, 2017. - 420 с. - (Світовий бестселер рідною мовою). 

Тепер я зрозуміла, чому люди читають книги, розчиняючись в чужому житті: часом я читала якийсь рядок і раптом різко розпрямлялась, як підкинута, адже це було те саме, що я сама недавно пережила, та так і не вимовила. Мені хотілося якось проникнути на сторінку і сказати цьому персонажу, що я його розумію, що він не самотній, це нормально, людина має право переживати саме такі почуття.

Хто звик до чуттєвих та ніжних романів Сесілії Агерн – забудьте! Жорстокий, болісний, повний пригод – ось новий стиль, що опановує британська авторка. Дилогія «Таврована-Ідеальна» розповідає історію Селестини Норт – ідеальної, взірцевої доньки та сестри, дівчини неперевершеного Арта Кревана. Суспільство, в якому живуть персонажі книги, мають доволі жорсткі правила – всіх порушників закону карають тавром. За невірне рішення – тавро на скроні, за брехню – на язиці, за спробу обікрасти суспільство – на правій долоні, за зраду Трибуналу – клеймо на місці серці, за те, що не йдеш в ногу з масою – на підошві правої ноги. Вищий орган Трибунал виносить рішення і таврує винних в цих злочинах. Селестина – найменш вірогідний варіант для такої процедури – має обирати між совістю та страхом бути відторгнутою.  
Не можна сказати, що Сесілія Агерн забула про романтичні історії. Лінія, що знайомить нас із відношеннями головної героїні та ув’язненого бунтівника Седріка, як і раніше, чудово написана і розвивається протягом двох романів. Але більшу увагу в дилогії присвячено саме тій системі, що була створена суспільством. Трибунал тримає в страху всіх людей, створив каральну систему, за допомогою якої чудово керує людством. І про це насправді дуже страшно читати. А опис безжального процесу таврування навіки врізався в мою пам’ять і постійно викликає мурахи при згадці. 
Та навіть якби в мене була можливість забути, я із захопленням занурилась в неї ще раз, і ще раз, і ще раз.

Залогіна Олександра, провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 11 березня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)


КОНТОРА СПЕКТОРА «ХУДОЖЕСТВО» ТА ЇЇ ВЛАСНИК

Ось епізод, наведений у спогадах співробітника «Художества» М. Ландесмана. «В 1912 році з нагоди сторічного ювілею Вітчизня-ної війни 1812 року фірма «Пате» поставила фільм «1812 рік». Фільм був багатообіцяючий. Власники кінотеатрів передбачали великий успіх і наввипередки намагались ангажувати його. Але всім прокатним конторам дали менше копій, ніж вони замовляли. Наприклад, Спектору замість п’яти копій дали тільки три — для Катеринослава і Одеси». 
(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 10 березня 2020 р.

Світ знань нових видань

Брайчевський, М. Ю. Скарби знайдені і незнайдені [Текст] / М. Ю. Брайчевський.- К.: Центр учбової літератури, 2019 .- 86 с.

Хто в своєму житті не чув про таємничі скарби, які й сам хотів би відшукати? А як багато книжок присвячено таким пригодам – твори Миколи Гоголя, Джека Лондона,  Роберта Льюїса Стівенсона, Марка Твена та інших. Адже ховати цінні речі в потаємних місцях – давній звичай усіх народів. Багато дорогоцінностей були знайдені й насправді. Й не дивно, адже протягом всієї історії люди в певних умовах намагалися врятувати своє майно, якому загрожувала небезпека. Про справжні скарби, їх значення для науки, відомі легенди і перекази розповів український історик у своєму виданні «Скарби знайдені і незнайдені». Видання буде цікавим широкому колу читачів.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 6 березня 2020 р.

Пунктир

Англійський письменник, один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи. Людина, творами якого зачитуються вже не одне століття. Чарльз Діккенс у «Пунктирі»

 «Брехня відверта чи невиразна, сказана чи ні, завжди залишається брехнею».

«Великі люди зрідка бувають надмірно скрупульозні в одязі».

«Доводиться гризти - або загризуть тебе».

«Жива людина без розуму — гірше, ніж мрець».

«Життя нам дано з неодмінною умовою захищати його до останньої хвилини».

«З усіх винаходів та відкриттів у науці й мистецтвах, з усіх великих наслідків дивного розвитку техніки на першому місці стоїть книгодрукування».

«І хоча батьківщина є тільки ім'я, тільки слово, - воно сильно, сильніше наймогутніших заклинань чарівника, яким підкоряються духи».

«Людина не може по-справжньому вдосконалюватися, якщо не допомагає вдосконалюватися іншим».

«Моє єдине спасіння - в дії. Я втратив здатність відпочивати. Я глибоко переконаний, що варто мені дати собі перепочинок, і я заржавію, надламаний і помру. Ні, вже краще робити свою справу до кінця. Таким я народився і таким помру - в цьому мене переконує, на жаль! сумний досвід останніх років. Тут вже нічого не поробиш. Я повинен піднатужити і терпіти цю ваду. Втім, вада чи це? Я не впевнений».

«Моя віра в людей, які правлять, загалом, незначна. Моя віра в народ, яким правлять, загалом, безмежна».

Васильева, Е. К. Знаменитые писатели [Текст] / Е. К. Васильева, Ю. С. Пернатьев, В. М. Скляренко. - Харьков: Фолио, 2014. - 379 с.

Ходос, Л.  Чарльз Діккенс - "найбільший оптиміст століття" : 6 клас / Л. Ходос // Світова література (шкільний світ): газета для вчителів та методистів світової літератури. - 2015. - № 23/24. - С. 42-45. 




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 5 березня 2020 р.

Що читає бібліотекар

Френсіс, Мішель. Дівчина мого сина: роман / М. Френсіс; пер. з англ. Г. Литвиненко. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. - 381 с.

Відносини в будь-якій сім’ї складно вважати ідеальними, адже ніхто не знає, що таке «ідеальна сім’я». У художній літературі ж тема сімейних стосунків завжди лишається актуальною. Дебютний роман англійської письменниці Мішель Френсіс – захопливий психологічний трилер «Дівчина мого сина» про напружені відносини між майбутньою свекрухою та невісткою. 
Кожна сторінка цієї книги про родинні стосунки; кожна подія присвячена питанню взаємин між членами сім’ї; а кожен розділ – це історія справжньої дуелі між Королевою-матір’ю та сучасною Попелюшкою. На перший погляд, це життєва історія про амбітну, розумну, красиву дівчину, яка прагне вдало вийти заміж за хлопця із заможної родини. Це розповідь про успішну, багату та цілеспрямовану жінку, яка мріє про щастя своєму єдиному сину. Це приклад того, що залюблений долею та мамою юнак не здатний проявити характер та дипломатію, щоб примирити головних жінок в його житті. 
Але для мене це глибока та трагічна історія про самотність біля рідного чоловіка, про материнську інтуїцію, про крихке сімейне щастя, про випробування жіночої долі на міцність, про витончену помсту та вічну проблему батьків та дітей.    


Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


середу, 4 березня 2020 р.

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Галина Коротоножкіна. 
                  Бути поруч з тим, кому потрібний 

Вона неймовірно захоплена своєю справою. Всі, хто хоча б раз звертався до неї за професійною допомогою чи порадою,   вражені  її фаховим рівнем – «високопрофесійний бібліограф, компетентний спеціаліст».  Вона завжди надає максимально повну інформацію, яку майстерно відшукує. Вона так захоплено розповідає про можливості електронних сервісів ДОУНБ,  так бездоганно володіє цими «інструментами»,  що  заворожує своєю обізнаністю й ставленням до  справи.  Причому ці враження  виникають вже з перших хвилин спілкування. 
Народилася вона в Ленінградській області в селищі «Лісова дача», зараз це елітний район, а тоді – тайга   й будівництво. Саме туди завербували на роботу її матусю Варвару Єгорівну,  де вона й познайомилася з майбутнім чоловіком Миколою Петровичем, який служив у тих місцях в армії.  
Після народження Галини родина повернулася до Білгородської області.  До дитячого садочку  маленька не ходила, лишалася  вдома з молодшою сестрою.  Вони бавилися,  складаючи слова з букв, що вирізали батьки, і вже в чотири Галя навчилася читати. В п'ять – книжок вдома стало замало, і вона  почала відвідувати бібліотеку, де поєднувала читання  з допомогою  фахівцям: клеїла  паперові кишені на обкладинки й ставила печатки. Майже змалечку свідомо розуміла, що хоче працювати саме в бібліотеці, ніколи не цікавилася зарплатнею, й  те що спеціальність ця вважалася непрестижною, не хвилювало зовсім. Головне – бажання та  любов  до майбутньої професії. У 1976 році Галина Миколаївна   закінчила Харківський державний інститут культури за спеціальністю бібліотекар-бібліограф вищої кваліфікації.
Після розподілення приїхала до тодішнього Дніпропетровську і з 1976 року почала    працювати бібліотекарем  у відділі комплектування ДОУНБ. Комплектування – візитівка  бібліотеки. Напрямів роботи  було чимало.  Зокрема, за матеріалами обліку читачів вивчала їх склад  для створення Профілю комплектування бібліотеки. Збирала вона й  відомості для  Зведеного списку періодичних видань, які передплачуються бібліотеками Дніпропетровська. Доволі часто брала участь  у  виїздах до бібліотек області з методичною допомогою або комплексними перевірками. Завжди з готовністю відгукувалася на будь-яке завдання, навіть коли виникла гостра необхідність у користуванні бібліотечним ліфтом-підйомником, вона закінчила курси ліфтерів.  
У 1978-му   вже була переведена на посаду старшого бібліотекаря,  з 1987-го завідувала сектором інформації з питань культури і мистецтва у  відділі мистецтв. Її фаховість знайома творчим колективам театрів та музеїв міста й області. Для театралів готувала  консультації при підготовці вистав, для наукових співробітників музею –  огляди літератури й виїзні перегляди з мистецтва та живопису. Використовувала систему вибіркового поширення інформації (ІРІ), яка дозволяла систематично отримувати сигнальну інформацію про нові видання й документи з культури та мистецтва абонентам  інформації.  Багато працювала в режимі «запит-відповідь», були й замовлення на збір інформації за темами наукових робіт. Щомісяця готувала огляди «Хроніка культурного життя Дніпропетровщини за матеріалами преси, неопублікованими матеріалами і повідомленнями інформаторів». Випуски «Хроніки» відправлялися в Республіканський центр інформації з питань культури і мистецтва, де збиралася й аналізувалася інформація з усіх регіонів. Входила до складу авторів-укладачів бібліографічного видання «Художники Дніпропетровщини» (як автор бібліографічних списків до персоналій митців).
Одинадцять років працювала в бібліографічному відділі – консультувала читачів у каталогах, надавала довідково-консультаційну допомогу з використання фонду довідково-бібліографічного відділу та інформаційно-пошукової системи «Законодавство». Була й ще одна фарба її діяльності, що запам'яталася багатьом, – добірка матеріалів «потроху звідусіль», щось на кшталт калейдоскопа кумедних новин, які  вона готувала для місцевих газет «Зоря» й «Торговий дім».
З 2002 року Галини Миколаївна  працює   головним бібліографом  у відділі періодики. 
Виконувати читацькі замовлення їй було легко. А якщо ж траплявся складний запит, то з’являлося азартне бажання знайти потрібну інформацію. Галина вважає,  що питань, на які не можливо було б відповісти, не існує, і бібліограф – це не людина, яка все знає,  а людина,  яка знає шляхи для отримання відповідей на них. «Коли до мене звертаються, я уточнюю не тільки тему запиту, а й  те, для чого  потрібна ця інформація, мету її  отримання, використання, обсяг. І вже потім думаю, чим можу  допомогти.   Під час пошуку  використовую всі  доступні сервіси, відкриваючи максимум можливостей  і для власного вдосконалення».  
З 1992 року разом з іншими співробітниками  Галина Миколаївна самостійно освоювала інформаційні технології. Вже тоді  вони почали створювати і свій інформаційний продукт. А вже з 2000 року вона розписувала періодичні видання для введення в електронну картотеку газетно-журнальних статей. Професійне володіння комп’ютерною технікою – це,  безумовно, про неї. З 2006 року бере участь у роботі з прикріплення до бібліографічних записів електронного каталогу бібліотеки посилань на повні тексти статей з періодичних видань з можливістю доступу до них через Інтернет. На даний час у каталозі  є майже 14 тисяч повних текстів статей. 
«Не всі розуміють, що для того  щоб щось з'явилося у Всесвітній мережі, – говорить Галина Миколаївна, –  необхідно, щоб хтось її наповнював.  А для цього необхідна систематизація  та відповідне розміщення інформації, щоб все можна було знайти. При обслуговуванні читачів часто доводиться  й навчати їх азам роботи з інформаційними технологіями. Що цікаво, часто навіть літні пенсіонери добирають смаку  й стають нашими постійними користувачами.  Та я  й сама не уявляю  дня без інформаційних технологій. Прикріплюю до бібліографічних записів нашого електронного каталогу посилання на матеріали, що  стосуються краєзнавства, щоб можна було відкрити джерела в будь-якому з відділів ДОУНБ».   
Галина Миколаївна обслуговує користувачів за допомогою автоматизованої системи обслуговування читачів (АРМ «Читач»), надає консультації з використання електронної бази «Законодавство», здійснює аналітичний розпис періодичних видань. Якістю аналітичного розпису статей володіє  бездоганно, усвідомлюючи необхідність максимального заповнення всіх полів. 
Бере участь у популяризації фонду бібліотеки (масові заходи, тематичні виставки). Наповнення сторінок  Web-сайту ДОУНБ: «Корисно знати. Правові питання»,   «Хроніка подій» – теж її справа. Надає матеріали для розділу «Дніпропетровщина на сторінках республіканської преси». Бібліографічні записи більшості з цих  статей паралельно розміщуються в електронний  каталог бібліотеки для можливості доступу до них з інтернету або з внутрішньої мережі.
Галина Миколаївна проводить заняття для фахівців як своєї бібліотеки, так і публічних бібліотек області, знайомить з  методикою пошуку інформації в електронному каталозі бібліотеки. 
Є в неї й нагороди - Почесна відзнака Міністерства культури України, Почесні грамоти облдержадміністрації, облради, обласного управління культури, адміністрації КЗК «ДОУНБ».
Що окрім роботи?  Звісно родина.  Її чоловік Геннадій Сахаров працював на Радіо «Свобода» та на  «Голосі Америки».  У минулому науковий працівник, займався геотехнічною механікою та безпекою в шахтах. З юнацтва захоплювався вітрильним спортом, згодом прищепив інтерес до нього й дружині.  Разом будували яхту, брали участь у створенні яхтклубу «Дніпро», протягом двадцяти трьох років були учасниками парусних перегонів та регат, отримували почесні грамоти.
А ще у неї живуть коти. Й, безумовно, є рудий. На питання, чому можна у нього повчитися, відповідає – бути собою  та враховувати обставини. 
Головне для неї, щоб  людина не була одна, щоб обов'язково  була  комусь потрібна: людям, що оточують, та хоча б синичкам, яких годує. А ще бути поряд з тим, для кого ти необхідний. 




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter