Пунктир

Продовжуємо розкривати філософа і естета, письменника і поета, життя якого нагадує створений ним роман «Портрет Доріана Грея» - Оскара Уайльда. 

(закінчення)

«Він був геніально обдарованим поетом. Він здійснював до надмірної примхливості всі свої «хочу!», - але, як всі справжні гравці, він в рішучий момент не розрахував своїх шансів сповна».

Костянтин Бальмонт

«Поверхневими людьми я вважаю якраз тих, хто любить тільки раз в житті. Їх так звана вірність, сталість - лише летаргія звички, або відсутність уяви. Вірність в любові, як і незмінність думок, - це просто доказ безсилля ... Вірність! У ній - жадібність власника. Багато що ми охоче кинули б, якби не боязнь, що хто-небудь інший це підбере ».

«Правдиві в житті людини не його справи, а легенди, які його оточують. Ніколи не слід руйнувати легенд. Крізь них ми можемо смутно розгледіти справжнє обличчя людини ».

«Природність - всього лише поза, і до того ж сама дратує з усіх, які мені відомі».

«Світ ділиться на два класи - одні вірують в неймовірне, інші роблять неможливе».

 «Ті, хто бачить відмінність між душею і тілом, не мають ні тіла, ні душі».

 «У житті бувають тільки дві справжні трагедії: одна - коли не отримуєш того, чого хочеш, а друга - коли отримуєш».

«У всьому, до чого люди відносяться серйозно, потрібно бачити комічну сторону речей».

«Щоб бути природним, необхідно вміти прикидатися».

«Я зовсім не хочу знати, що говорять за моєю спиною, - я і без того про себе достатньо високої думки».

«Я не можу керувати напрямком вітру, але завжди можу так поставити вітрила, щоб досягти своєї мети».

 «Я можу встояти проти всього, крім спокуси».

 «Якщо ви хочете дізнатися, що насправді думає жінка, дивіться на неї, але не слухайте».

Ланглад, Жак де. Оскар Уайльд или правда масок [Текст] / Ж. де Ланглад. - М.: Молодая гвардия - Палимпсест, 1999. - 235 с.

http://greatwords.org/authors/540/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Пунктир

Епатажний. Саме цим словом можна охарактеризувати Оскара Фингала О'Флаерті Уиллса Уайльда, англійського письменника і поета, одного з найвідоміших драматургів пізнього Вікторіанського періоду та ключових фігур естетизму і європейського модернізму. Його твори досі із захватом читає увесь світ, майже всі вони були екрановані або поставлені на сцені. Оскар був законодавцем моди - завжди впевнений в собі, яскравий, але що ховалося під маскою лондонського денді? Спробуємо розгадати в «Пунктирі». 

«Подібно Честертону, Ленгу або Босуеллу, Уайльд з тих щасливців, які цілком обійдуться без схвалення критики і навіть прихильності читачів, оскільки їх припасена для нас доброзичливість незламна і незмінна».

Хорхе Луїс Борхес

«Абсурдно ділити людей на хороших і поганих. Люди бувають або забавні, або нудні».

«Більшість з нас - це не ми. Наші думки - це чужі судження; наше життя - мімікрія; наші пристрасті - цитата!»

«Будь собою. Інші ролі вже зайняті».

«В основі оптимізму лежить найчистіший страх».

«Весь світ - театр, але трупа нікуди не годиться».

«Все можна пережити, крім смерті».

«Душа народжується старою, але стає все молодше. Це комедія життя. Тіло народжується молодим і старіє. І ось це - трагедія».

«Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли».

«Краса вище генія, тому що не вимагає розуміння».

«Мета життя - самовираження. Проявити у всій повноті свою сутність - ось для чого ми живемо».

 «Мода - це форма неподобства, настільки нестерпного, що ми змушені змінювати її кожні півроку».

«Немає гріха, крім дурості».

Далі буде

Ланглад, Жак де. Оскар Уайльд или правда масок [Текст] / Ж. де Ланглад. - М.: Молодая гвардия - Палимпсест, 1999. - 235 с.

http://greatwords.org/authors/540/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

Оскар Уайльд: «Я зовсім не хочу знати, що люди говорять за моєю спиною. Це занадто мені лестить»

(закінчення)

Через новий роман, який затьмарив голову, драматург майже залишився без грошей. Він полюбляв шикувати та розкидуватись грошима, та його нова пасія вимагала ще більших трат. Саме через нову любов письменника починають шантажувати. Не обійшли цей вид занять і батьки його коханої людини. Щоб сховатись від цього, чоловік часто подорожує за кордоном. Однак, довго ховатись естет не зміг, і, не витримав натиску, припустився помилки. Оскар Уайльд подає до суду на свого опонента за наклеп. Але він програв. Маркіз Куінсберрі, (а саме він був опонентом) подав зустрічний позов, виграв справу і естет був заарештований. Вайлд отримав максимально тяжкий вирок – два роки каторжних робіт. 

Друзі та сім’я відвернулись від нього. Дружина не подала на розлучення, однак разом з дітьми змінила прізвище та виїхала з країни. Вона з’являється в житті чоловіка лише два рази– щоб дозволив узяти опіку над дітьми та сповістити про смерть його матері. 

В’язниця зовсім зломила драматурга.

У 1897 році він, нарешті, відчув смак свободи, але гіркий, адже Оскар залишився зовсім один -  бідний та ображений… Справжнє усвідомлення самотності прийшло після листа від коханої йому людини, яка ні разу не навідала естета, зі словами: «Коли ви не на п’єдесталі, ви нікому не цікаві…». 

Можливо, саме після цих слів письменник пише лист-сповідь «Epistola: In Carcere et Vinculis» («Послання: у вязниці та оковах»). Пізніше, його найближчий друг Роберт Росс перейменує її в «De Profundis» («З глибини»). Саме так починається 129-й Псалом…

Уайльд живе лише за рахунок дружини, точніше, на ті гроші, що залишились після розпродажу усього його особистого майна.

Драматург змінює справжнє ім’я на псевдонім Себастіан Мельмот і пише твір останніх років свого життя – «Баладу Регінгської вязниці».

У 1900 році Оскар сильно захворів на інфекційну хворобу, що призвела до менінгіту. Це стало причиною смерті видатної людини 30 листопада того ж року. Саме від цієї ж хвороби колись, у віці десяти років, померла і сестра естета – Ізола, якій він, у 1881 році, присвятив вірш «Requiescat». 

Він був похований на кладовищі Баньо в Парижі, і лише у 1910 був перепохований на цвинтарі Пер-Лешез. На його могилі встановили статую крилатого сфінкса, на честь однойменного твору автора. До нього постійно приходять прихильники, цілують статую та кладуть квіти. Навіть досі існує легенда, що той, хто поцілує сфінкса, знайде своє істинне кохання.

Особливо в наш час образ Оскара Уайльда не забутий, а навіть навпаки, він ніби отримав друге життя – у театрі і кіно, віршах та повістях, піснях і операх.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

Оскар Уайльд : « Я зовсім не хочу знати, що люди говорять за моєю спиною. Це занадто мені лестить».

(Продовження)

В перші роки творчості, молодик займався поезією та читав лекції з питань мистецтва, з якими подорожує Європою та Америкою, заохочуючи до лав своїх прихильників ще більшу кількість людей. 

У 1881 році світ побачив першу поетичну збірку «Вірші» («Poems»), яку перевидавали п’ять разів по 250 примірників протягом року. До неї увійшли сонети та вірші, присвячені темам політики, релігії, мистецтва та його улюбленій країні – Англії. Збірник завершується сонетом «Тædium Vitæ» («Відраза до життя»), що викликав скандал в Оксфордському дискусійному суспільстві.

Уайльд був не таким як усі, через що його знали в усьому Лондоні. Поет був найбажанішим гостем в кожній родині, і в той же час підпадав під шквал критики. Та молодик з легкістю, яка була підвладна лише йому, сторонився її. Ніщо не заважало естету поринати все глибше у творчість та мистецтво.

З 1887 по 1889 рік Оскар Фінґал О'Флагерті Вілс Уайльд заробляє собі на життя працюючи редактором журналу «Жіночій світ». Високу рецензію, як журналіст та редактор, отримує від  Бернард Шоу.

В тіж роки Вайлд публікує свої розповіді «Кентервільський привид», «Злочин лорда Артура Севіла», «Сфінкс без загадки» та інші, що невдовзі  увійшли до нової збірки. 

В уяві Оскара була велика кількість творів, якими він розважав слухачів, та більшість з них, нажаль, так і не були записані.

У віці 36 років письменник видає основну працю свого життя – єдиний у його творчості роман «Портрет Доріана Грея», який суспільство сприйняло неоднозначно, деякі навіть вважали аморальним.

Твір  вийшов в журналі «Lippincott’s Monthly Magazine». Більше 200 друкованих відгуків припало одразу на долю цього видання та його автора.  Він написав десяток відкритих листів до редакцій британських періодик, намагаючись пояснити людям, що мистецтво не залежить від моралі.

Саме після виходу цього твору у світ, Вайлд прокинувся відомим.

Не гаючи час, він видає збірку теоретичних статей «Задуми» («Intensions») і трактат «Душа людини при соціалізмі». Також Оскар пише французською одноактну драму на біблійський сюжет «Соломія», яку присвятив Сарі Бернар. Опублікована вона була лише через два роки, саме ця п’єса дала поштовх у розвитку мистецтва Декаданс.

У 1894 р. драма була перекладена англійською, а в 1896 р. цей твір був вперше поставлений в театрі Парижу, бо до цього у Великобританії дана постановка потрапила під цензуру і не була представлена публіці.

У 1892 р. написана і поставлена перша комедія – «Віяло леді Уіндермір».

Всю свою неперевершеність як співрозмовника естет виклав у своїх творах «Ідеальний чоловік» та «Як важко бути серйозним», що вийшли з під пера автора у 1895 році.

Газети писали про нього як про кращого драматурга того часу, який використовує у своїй творчості прийом парадоксальності.

Ще з молоду, Оскар був дуже влюбливим, у 27 років познайомився з дочкою ірландського юриста Констанцією Ллойд. Після їх трьох річного бурхливого роману вона, все ж таки, погодилась стати дружиною, на той час майбутнього письменника та драматурга, і , незабаром, народила йому двох синів. Нажаль, через свої нові пристрасті Уайльд починає жити окремо від родини та заводить інші серйозні стосунки, які зіграли злий жарт над життям поета.

Далі буде.

Більше про бібліотеку  тут

Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

Оскар Уайльд: «Я зовсім не хочу знати, що люди говорять за моєю спиною. Це занадто мені лестить»

Письменник та поет, якого вважали занепалим янголом свого часу. Завжди вишуканий та інтелігентний, його обожнюють та цитують… 

А помер  він нікому не потрібним, зломленим, бідним…

Дитинство майбутнього драматурга останнього періоду Вікторіанської епохи минуло в Дубліні, столиці Ірландії. Він народився 16 жовтня 1854 року у багатій сім’ї лікаря та поетеси. Деякі джерела стверджували, що Оскар Уайльд (Вайлд) народився у 1856 році, однак цей факт було спростовано завдяки листу його мами від 22 листопада 1854 року,  де чітко сказано: «… в цю саму хвилину качаю колиску, в якій лежить мій другий син – немовля, якому 16-го числа виповнилось місяць і який вже такий великий, славний та здоровий, немов йому цілих 3 місяці. Ми назвемо його Оскар Фінґал О'Флагерті Вілс Вайлд. Чи не правда, в цьому є щось величне, туманне та осіанічне ?..».

А чому ж взагалі виникло це питання? Пов’язано це з тим, що майбутній прозаїк, коли закохувався, завжди скидав собі два роки і навіть зробив таку правку у свідоцтві про одруження.

Однак, повертаємося до його дитинства.

В їх родині панував культ краси, який багато в чому визначив погляди молодшого Уайльда.

До 10 років хлопець навчався, як і його старший брат Уільям, вдома, після разом пішли навчатись у Королівську школу Портора, по закінченню якої отримав королівську стипендію і поступив у Трініті-коледж в Дубліні, де йому вручили золоту медаль Берклі - найвищу нагороду за успіхи у вивченні давньогрецької мови. З 1874 по 1878 році Уайльд навчався в Оксфордському університеті, закінчивши навчальний заклад з червоним дипломом.

Та під час навчання в його сім’ї  трапилось горе. Поки мати боролася за права і свободи Ірландії, приймала участь у революційних рухах, батько заробляв репутацію гарного лікаря та бабія. В якийсь момент, на нього подали до суду, звинувачуючи у спробі насильства. Довгі судові тяжби зруйнували сім’ю і мати подала на розлучення. Не дивлячись на це, діти дуже любили своїх батьків і узяли від них лише найкраще. Сам Вайлд молодший вмістив у собі батьківську працьовитість та мамину харизму і естетичний смак.  Саме в Оксфорді формується його образ денді, через що постать майбутнього естета почала огортатись плітками та чутками. Він ніколи не руйнував їх, адже, як вважав сам хлопець – «Істини у житті людини не його справи, а легенди, які його оточують. Ніколи не треба руйнувати легенди. Крізь них ми можемо смутно розглянути справжнє обличчя людини». 

У роки навчання Оскар вперше подорожує до Італії та Греції і, натхненний цим, пише першу свою поему «Равена», за що  отримав університетську премію. 

У 1878 році майбутній письменник переїздить до Лондону і легко вривається у світське життя цього міста. Саме Уайльд починає диктувати моду для інтелігенції та аристократії, його цитували та обговорювали. Сьогодні, як і в той час, Уайльда вважають найдотепнішою людиною Англії.

Як далі склався творчий шлях Оскара Фінґала О'Флагерті Вілса Вайлда – ви дізнаєтесь наступного тижня.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter