Пунктир

Володимир Винниченко. Автор 14 романів, понад 100 оповідань, 23 драматичних творів, безлічі публіцистичних статей, дуже цікавого, щедрого на особливі нюанси особистого та творчого життя «Щоденника», обдарований живописець. Людина, яку неможливо розглядати в окремій діяльності письменника або політика. Людина, яка жила саме так, як проповідувала

«Політика — то злість, ненависть, нелюбов».

«Святість — найслабша перепона… Святість легше всього рветься».

«Стійте всіма силами за Україну!».

«Такі як Винниченко продовжують жити у своїх творах, вони залишають великий духовний спадок,що впливає на життя сучасного і прийдешніх поколінь».  Євген Онацький

«Те, чого ти боїшся… станеться не від твоєї віри, а від твого страху».

«Терор — самовбивство для тої самої ідеї, яка його вживає».

«Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить».

«Хто хоче бути великим артистом, той не повинен бруднити себе».

«Це чесний художник, він не бреше ні собі, ні іншим. Правдиво пише та малює все, що бачить і відчуває».  Ніна Крутікова

«Чого хочеш, те мусиш вважати найбільшим за все».

«Чудний наш народ - і сильний, і сумний... Мав героїв - і ніхто їх не знав... Усе життя любив волю - і все життя жив рабом... Утворив багатства пісні - і сам її не знає...».


Главацький, Максим Володимирович. Володимир Винниченко [Текст] / М. В. Главацький . - К. : КМ-БУКС, 2017. - 143 с. : іл. - (Творці державного престижу)

Винниченко й українська соціал-демократія [Текст] / упорядник В. Лозицький. - К. : Парламентське видавництво, 2008. - 280 с.

Володимир Винниченко-художник [Текст] / Упоряд. С.А. , Т.А. Маслянчук; Упоряд. С.А. , Т.А. Маслянчук. - К. : Мистецтво, 2007. - 224 с.

Кульчицький, Станіслав Владиславович. Володимир Винниченко [Текст] / С.Кульчицький. - К. : Видавничий  Дім  Альтернативи, 2005. - 374 с. - (Особистість і доба).

Процюк, Степан Васильович. Маски опадають повільно: роман про Володимира Винниченка [Текст] / С. Процюк. - К. : Академія, 2011. - 304 с. - (Автографи часу).

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

На долоні історії

Володимир Винниченко:

«Стійте всіма силами за Україну» 

(продовження)

Арешти, втеча до Росії, Франції, Австрії, Швейцарії, Італії, політична боротьба. Володимира Винниченка  не лякають ані труднощі, ані смерть. Він завжди йде туди,  де найважче.  Дивує найвибагливіших критиків літературними працями, зацікавлює і шокує театральну громадськість своїми незвично-новаторськими п'єсами, витрачає  неймовірні сили на полеміку із російським читачем і критикою. Він  закохується і є закоханим. І у 1911-му році одружується  зі студенткою Сорбонського університету Розалією Яківною Ліфшиць.

Літературна фантазія Винниченка невіддільна від його феноменальної спостережливості, перейнятої питанням «чому»? Яким способом та  завдяки якому законові і куди  саме прямує його Україна? Хто винен у злиднях його народу? Він показує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю. Він  розглядає  проблеми людини, її місце і призначення на землі з позицій етичних категорій. «Без шляхетних поривань [людяності] людина просто не відбудеться», - це цитата з його «Глуму».

У епоху Центральної Ради Винниченко є автор майже всіх декларацій і законодавчих актів УНР: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу».

Але скарби свободи втримати не вдається: наступ більшовиків, массові розстріли.  І це лишається його біллю до кінця життя. Опинившись у Відні, він за короткий час   написав тритомну мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації» (Історія української революції. Березень 1917 р. — грудень 1919 р.). Це широкомасштабне полотно, яке є важливим джерелом для вивчення і розуміння складних політичних процесів в Україні, періоду збройної боротьби за владу.

На якийсь час Володимир Кириллович  відходить від політики і повністю віддається малярству, літературній праці, пише кілька п’єс і великий роман утопію «Сонячна машина» (1922-1925 р.р.). Популярність роману, що був присвячений  його сонячній Україні, була неймовірною: «Про книгу пишуть, говорять, а головне – її читають, як ні одну українську книжку». Хвиля репресій, що прокотилася по Україні на початку 30-х років, смертельним колесом проїхалася не тільки по роману Винниченка, а й  по усіх рецензентах. Злива антивинниченковских статей-пасквілей і доносів послідовно кваліфіковано шліфувала у радянській свідомості образ ворога. Більшовистський пленум 1933 року оголошує його «старим вовком української контрреволюції» і спеціальною ухвалою конфіскує гонорари Винниченка, припиняє видання творів, вилучає книги з бібліотек, накладає табу на приїзд письменника, на подальше  друкування його творів. 

Він мужньо переносить удар, не припиняючи публіцистично-творчої праці.

Останні роки свого життя Винниченко проводить з дружиною у місті Мужен на півдні Франції. Віддалене від культурних центрів, усамітнене існування, здобування хлібу насущного фізичною працею на городі і в саду. Від урожаю залежало його життя, зведеної до жебрацької бідності в часи війни. Саме тут, упродовж 25 років він займався літературною творчістю і живописом. Понад 20 його полотен зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України.

Йому пропонували повернутися до України у часи Другої Світової і утворити марионетковий уряд, але Винниченко  не погодився і був покараний  фашистським концтабором. 

Володимир Кириллович є людиною космічного світового рівня, «громадянином планети», як він сам говорив про себе. Честність, по-перше перед самим собою, ось основний критерій його творчості та життя. 

Він завжди, усупереч, через кордони всима силами стояв за Україні і саме тому залишиться «володарем душ наступних поколінь».

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Vkontakte Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

Володимир Винниченко:«Стійте всіма силами за Україну»

Ким  залишився Володимир Винниченко  в історії України? Політичним та державний діячем, який стояв у витоків нашої незалежної державності? Талановитим прозаїком, драматургом та художником? Людиною, яка через все життя пронесла прагнення до суверенної незалежності нашої держави та біль від розлуки з Україною? Так, саме таким він і був для багатьох, але й досі його вважають не до кінця розкритим та зрозумілим.  

Автор 14 романів, понад 100 оповідань, 23 драматичних творів, безлічі публіцистичних статей, дуже цікавого, щедрого на особливі нюанси приватного і творчого життя «Щоденника», обдарований живописець.  

Рід Винниченко з'явився в херсонських степах (на території нинішньої Кіровоградщини) в часи кріпацтва.  За сімейними переказами, якийсь місцевий поміщик виміняв у полтавського три селянські сім'ї на кількох гончих собак. Були серед тих селян і предки Володимира Винниченка.

Він ріс оточений любов'ю батька, який щедро наділяв сина рідкісним талантом відчувати і творити красу задля  любові до України. Це надавало  Винниченку силу вистояти прямо і гідно, не згинаючи колін, коли  це було майже неможливо.

Маючи надзвичайно чіпку пам'ять, Володимир рано навчився читати. Першим його «букварем» були принесені братом Андрієм (працівником друкарні) афіші. У народній школі Володимир звернув на себе увагу своїми блискучими здібностями, і через те, незважаючи на тяжке матеріальне становище родини, по закінченні школи Володимира  було віддано до Єлизаветградської гімназії.

Перші уроки політичної боротьби він одержав  саме тут. Увійшовши до гурту богатих аристократів, завдяки своїм розумовим спосібностям, на насмішки панських дітей відповідав відкритою демонстрацією свого мужицького походження, спілкувався з учнями та учителями виключно українською мовою, не цурався в особливих випадках використовувати фізичну силу. Вже у гімназії він почав замислюватися над нерівністю людей, вже тоді відчув цинічність заборони  української мови.

За активну підтримку програми Революційною Української Партії, членом якої він був,  на початку 1902-го року  Винниченко  був виключений з університету із забороною проживати у Києві і відправлений в Лук'янівську тюрму. Водночас з арештантським дебютом відбувся дебют літературний. У журналі «Киевская старина»  було опубліковано оповідання Винниченка «Краса і сила». «Серед млявої …малосилої або безталанної генерації сучасних українських письменників, — писав Франко в рецензії на збірку оповідань Винниченка „Краса і сила“ (1906 р.), — раптом виринуло щось дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя… чисте, як срібло, що не знає …границь... І відкіля ти взявся у нас такий?».

(Далі буде)

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Vkontakte  Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут