Сторінки

Показ дописів із міткою драматургія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою драматургія. Показати всі дописи

четвер, 5 жовтня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Зануссі, Кшиштоф. Страта двійника: п’єси / К. Зануссі; пер. з пол. Л. В. Хворост; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків: Орбіта, 2016. – 202 с.

Якби мені не пощастило особисто зустрітися з Кшиштофом Зануссі на «Кіноасамблеї на Дніпрі» десь років зі п’ять тому, я б, мабуть, не стала читати його п’єси. Тим більше, що вони і не потрапляли мені на очі. Під час «Кіноасамблеї» режисер показав один із своїх короткометражних фільмів, який, чесно кажучи, не справив на мене особливого враження. 
Мені завжди здавалось, що все, що пише, знімає та говорить Кшиштоф Зануссі – це філософія двох індивідів – священиків та адвокатів. Його творчість пронизана думками та ідеями саме цих двох людських іпостасей та їх посланнями людству. Закон і справедливість, злочинність та покаяння, милосердя та смиріння гордині, любов та жалість – ось питання, які хвилюють автора і ними він хоче поділитися з усіма…
І ось потрапила до відділу його книга і мені стало цікаво, чим приваблюють людей численні фільми Зануссі, за які він має різноманітні престижні премії та є лауреатом багатьох кінофестивалів і чи насправді всі ці емоції втілені в цьому виданні.
До видання увійшли чотири п’єси Кшиштофа Зануссі, кожна з яких уперше перекладена українською, являє собою спробу художнього розв’язання тієї чи іншої непростої морально-філософської дилеми. Це може бути чесність проти брехні, як-от у «Неприступній», людська гідність проти підлості, як у «Передплаченому милосерді», вибір між любов’ю земною та небесною, як у «Внутрішніх голосах», чи між сумлінням та ілюзією вседозволеності, як у «Страті двійника».
Всі ці сумніви та переконання є у цьому збірнику п’єс. 
Загальнолюдська проблематика, порушена в цих творах, не залишить байдужим навіть найвибагливішого читача-інтелектуала, а гострі діалоги, влучно виписані антагоністичні характери і вправна драматургія спонукають замислитися над постановкою п’єс Кшиштофа Зануссі на українській сцені.
Я рекомендувала б людині, не байдужій до всього сказаного, обов’язково прочитати ці п’єси.


Тетяна Зайцева, провідний бібліотекар відділу документів з питань мистецтв 



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter
 Замовити книги можна тут

четвер, 17 листопада 2016 р.

Що читають бібліотекарі

Карпенко-Карий І. Хазяїн: драматичні твори. – Харків: Фоліо, 2006. – 317 с. – (Українська класика).

Багато хто не любить читати п’єси, дратує розписаний текст за дійовими особами. А мені подобається і особливо з класичного репертуару. В них немає нудних розповідей, незрозумілих мудрувань, багато дії, вільний простір до уяви стосовно зовнішності персонажів, міста події. А драматурги-класики – дуже мудрі, показують життєві ситуації, які поза часом, кордонами, національною ознакою. Тому, напевне, твори Шекспіра, Ануйя, Островського, Шварца сучасні завжди.
Є ким пишатися і українській літературі! Це Іван Карпович Карпенко-Карий (Тобілевич), драматург, один із фундаторів українського театру, «справжній «хіт-мейкер», як зауважує відомий театрознавець Олег Вергеліс. Найкращі його п’єси «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Хазяїн», «Безталанна» (всі вони увійшли до рекомендованої книги) витримують сотні, тисячі показів. Одна з найзагадковіших історій у творчому спадку драматурга – драма «Безталанна». Відомо, що популярна п’єса з’явилася завдяки захопленню автора акторським талантом музи української сцени – Марії Заньковецької, і саме їй і була присвячена Уже понад сто років вона є прикладом, взірцем української мелодрами. Любовний трикутник, пристрасть, клубок почуттів, містична Україна – все знайдете, перечитавши п’єсу. А ще… матимете нагоду «почути» соковиту добротну українську мову.

Світлана Пономаренко, завідуюча  відділом мистецтв ДОУНБ



 Більше про бібліотеку тут 
 Ми в соціальних мережах: Vkontakte  Facebook  Twitter