Ракурс

Астрід Ліндгрен. По іншій бік казки

Ми сприймаємо її як авторку улюбленого дітьми та дорослими  Карлсона, «що живе на даху» та маленької рудої дівчинки Пеппі, яка робить все, що забажає.

Її книги перекладено майже 90 мовами і видані майже у 100 країнах світу. Народжена у вік «коней і кабріолету», Астрід Ліндгрен мала щасливе дитинство. Ці спогади наповнювали все її житя, а веселу вдачу, хист до жартів і цікавих оповідей та багату уяву вона успадкувала від батька.

Про інший бік її світосприйняття дізнаємося з щоденника. За повідомленням офіційної сторінки шведського видавництва Salikon Förlag, основу його склали 17 зошитів письменниці, надані внучкою Ліндгрен. Книга охоплює події 1939–1945 років і представляє повсякденне життя у Стокгольмі та всій Швеції у воєнні часи.

Перегортаючти сторінки видання, ми зіткнемося з незвичним для письменниці емоційним наповненням, а саме з великою тривогою та сумом: «Новий рік настав разом з податком продажів, картками на масло і ще більш суворим обмеженням найбільш життєво необхідного… На східному фронті стоять один проти одного найбільші в світовій історії маси військ. Страшно подумати. Начебто настав Армагеддон!» Трагічну іллюстрацію часу доповнюють вирізки з газет, зібрані письменницею.

У 1978 році Астрід Ліндгрен отримала Премію Миру від німецької книготоргівлі. І дійсно, її щирість, гостре несприйняття насильства та віра у переможність добра, збережені у літературній спадщині і є у вищій мірі гуманістичними та непідвладними часові.

 Джерела:

Денисенко, Лариса. Про Анжеліну Ісадору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського, Астрід Ліндгрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ [Текст] / Лариса Денисенко. – Київ : Грані-Т, 2008. – 128 с.

Ліндгрен, Астрід. Ще про нас, дітей з Гамірного [Текст] : повість: для ст. дошк. і мол. шк. віку. Кн. 2 / А. Ліндґрен ; пер. зі швед. О. Д. Сенюк ; худож. К. Дудник. – Київ : РІДНА МОВА, 2017. – 144 с. : кольор. іл.

Ліндгрен, Астрід. Малий та Карлсон, що живе на даху [Текст] : повість. Кн. 1 / А. Ліндгрен ; пер. зі швед. О. Сенюк ; худож. А. Джанік'ян. – Київ : Рідна мова, 2019. – 125 с. : іл.

Ліндгрен, Астрід. Міо, мій Міо [Текст] : повість / А. Ліндгрен ; пер. з швед. О. Сенюк. – Київ : Школа, 2007. – 128 с.

Ліндгрен, Астрід. Карлсон прилітає знов [Текст] : повість: для мол. та серед. шк. віку. Кн. 2 / А. Ліндгрен ; пер. з норв. О. Сенюк ; худож. А. Джанік'ян. – Київ : РІДНА МОВА, 2018. – 136 с. : кольор. іл.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

Шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені майже ста мовами та видані більше ніж у ста  країнах. Її ім’ям названо дві премії у сфері літератури і навіть астероїд. Та у творчість вона прийшла лише коли стала мамою. Донечка Карін була доволі хворобливою дитиною, і щоби хоч трохи її розважити, Астрід щоразу розповідала малій чудернацькі казочки про дівчинку, яка кидала виклик дорослому життю та його правилам. 

Можливо, вона ніколи б і не записала ці історії, якби якось не зламала ногу. Щоб не нудьгувати, вирішила на основі тих історій написати книжку. Рукопис згодом подарувала доньці на день народження. Карін пізніше згадувала:

«Ми досі зберігаємо рукопис книжки «Пеппі Довгапанчоха», який колись я отримала в дарунок. Однак дівчинка Пеппі – не моя вигадка, хіба тільки те ім’я, яке просто спало мені на думку, коли я вмовляла маму розповідати мені історії. На той час мені було сім років, і я лежала хвора в ліжку. Так ось, вона втратила терпіння і запитала: «Та що ще я можу розказати тобі?» Я просто бовкнула: мовляв, розкажи мені про Пеппі Довгапанчоху. Маму, певно, надихнуло незвичне  ім’я й вона почала розповідати про дівчинку, яка була настільки сильна, що могла підійняти коняку. Отож ім’я – це моя данина».

Книгу полюбили всі друзі Карін, після чого Астрід вирішила її опублікувати. Саме це видання принесло неймовірний успіх і перетворило жінку з секретарки та перекладачки на всесвітньо відому дитячу письменницю. 

Ліндґрен надіслала рукопис до видавництва. Однак казка здалася редакторові дивною, і той сховав її до шухляди. Письменниця не розгубилася. 1944-го надіслала свою наступну повість «Брітт-Марі скаржиться» на літературний конкурс, за яку отримала першу премію. Згодом видавці розшукали й надісланий їм раніше рукопис.

Перші три книги про Пеппі побачили світ з 1945 по 1948 роки. Ще шість вийшли друком з 1969 по 1975, а останні дві 1979 та 2000-го.

Так був створений образ, який закохує в себе усіх – чудернацька, добра і відверта Пеппі.

Шведською мовою ім'я та прізвище дівчинки звучить як Піппі Лонгструмп, а повне ім'я – Піппілотта Віктуалія Рулльгардіна Крусмінта Ефраїмсдоттер Лонгструмп. Їй дев'ять років, і в неї нема батьків. Її мама померла і стала янголом, а тато був моряком. Якось він не повернувся, але дівчинка вірить, що той живий і став негритянським королем. Разом із дівчинкою на віллі живуть мавпочка пан Нільссон і кінь. Пеппі дуже сильна, дужча за десять поліцаїв. Вона спить з ногами на подушці й узагалі робить, що їй заманеться.

***

Не будучи за освітою педагогом чи психологом, Ліндґрен глибоко й тонко розумілася на психології дітей, поважала їхні інтереси, зважала на розвиток дитячої уяви і прищеплювала їм любові до книжки, а також активно захищала їхні права. Вона вірила, що діти здатні творити дива, а їхня уява може змінити світ на краще. Віримо й ми🙂

Фото: http://bochonokmyoda.ru/lyubov-k-detyam/nekrasivaya-devochka-6246/

Джерела:

Квятковська, Юлія. Астрід Ліндгрен. Пеппі Довгапанчоха [Текст] / Ю. Квятковська // Всесвітня література в сучасній школі. – 2014. – № 1. – С. 35–37. 

Кожукало, Н. В. Ток-шоу «Астрід Ліндгрен : казка не закінчується» / Н. В. Кожукало // Зарубіжна література в школах України. – 2013. – №  11. – С. 22–25. 

Косенко, Ніна. Астрід Ліндгрен. «Пеппі Довгапанчоха» / Н. Косенко // Всесвітня література  в сучасній школі. – 2019. – № 4. – С. 29–30.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут