Сторінки

Показ дописів із міткою Ернст Теодор Амадей Гофман. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Ернст Теодор Амадей Гофман. Показати всі дописи

четвер, 23 квітня 2020 р.

На долоні історії

«Кожний закоханий хоче почути лише про своє кохання...» 

Саме про кохання майже у всіх своїх творах, незважаючи на їх сатирично-гротескну  та таємничо позамежну складову,  намагався прокричати сучасникам та нащадкам німецький письменник, казкар Ернст Теодор Вільгельм Гофман.
Людина романтичних поривів та вчинків,  пристрасних та інших прихільностей з неймовірним почуттям гумору. 
Захопившись творчістю  Моцарта - одне зі своїх  імен він змінює на Амадей.  Закохавшись у вихованку пансіону, спочатку  разом із приятелем намагається прорити туди підземний хід,  після невдачі,  будує справжню повітряну кулю. 
Син пруського адвоката, що виховувався у родині дядька із  фантастично-містичним мисленням. Народжений із талантами музиканта й художника, але  все життя вимушений займатися на державній службі юриспруденцією, щоб заробляти. 
У дванадцять він вільно грав на гітарі, органі, скрипці, арфі. Деякі зали Варшавських «Музичних зборів», одним із засновників яких був Гофман, прикрашено його розписами. Автор музичних творів,  що чули в оперних залах Польщі, диригент із прекрасним тенором. 
Гофман стверджував, що улюблений кіт Мурр є першим читачем його творів  (і робить це вголос ) та без перебільшення – філософ.  Напевно за це він зробив його героєм роману «Життєві погляди кота Мурра».
«Живописець внутрішнього світу», письменник  творчість якого  в оригіналі  ретельно вивчав Федір Достоєвський та прихильниками якого були Олександр Пушкін та Василь Жуковський.  
За життя його літературу не полюбляла німецька критика, але Європа та Америка – визнавали та захоплювались. 
Влучно акцентував Стефан Цвейг, який відносив Гофмана до вічної гільдії поетів-романтиків, «які вигадали для життя, що їм дошкуляло, найоригі-нальнішу помсту - створювати життєві образи, найколоритніші за дійсність». 
Про один з останніх творів Гофмана у рубриці нашого блогу. 


Казкова повість-гротеск «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»

Одним з останніх творів, написаних Ернстом Теодором Амадеєм Гофманом є «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Сам автор охарактеризував  повість, як «витвір дуже нестриманої  та  саркастичної фантазії». Так, бо головного героя митець створив у припадку лихоманки. За вікном – 1819-й, Гофман тяжко хворіє. Лікар, Юліус Едуард Хітциг, щодня навідується  до нього та є свідком бурхливої фантазії свого пацієнта. Якось при сильному нападі лихоманки, митець простягнув доктору гарячу руку та  швидко й відривно почав розповідати про бридкого, пришелепуватого виродка, який усе робив навпаки та про чоловіка одягненого  у сюртук із «підстреленими» рукавами та надміру довгими полами. Пообіцяв, коли видужає, обов’язково напише про «цих двох малих». Хітцига зацікавила ідея, і тільки-но Гофман одужав, твір було створено. Робота не зайняла у письменника й двох тижнів. Ще й портрет намалював, стверджуючи, що ніхто, крім нього, не знає Цахеса в обличчя.
Образ героя, звісно, створив Ернст, однак мотиви повісті спираються на деякі запозичені ідеї літературних попередників. Наприклад, незвичайні імена – з книги лікаря XVIII сторіччя Йогана Георга Циммермана «Про самотність», ідею з трьома волосинками, що надають магічну силу її господарю – з казки «Чорт з трьома золотими волосинами» братів Грімм. Але, літературний сюжет є  цілком оригінальним, сповненим іронії та гострої сатири. 

Далі буде

Гофман, Эрнест Теодор Амадей (1776-1822).  Жизнь и творчество. Письма, высказывания, документы [Текст] / Э. Т.А. Гофман ; сост. К. Гюнцель ; авт. предисл. А. Карельский ; пер. Т. Клюева ; худ. Э. Т.А. Гофман. - М. : Радуга, 1987. - 464 с.

Художественный мир Э.Т.А.Гофмана [Текст]. - М. : [б. и.], 1982.
Давиденко, Г. Й. Історія зарубіжної літератури XIX початку ХХ століття [Текст] : навчальний посібник / Г. Й. Давиденко, О. М. Чайка ; Міністерство освіти і науки України, Глухівський державний педагогічний університет ім. С.М. Сєргєєва-Ценського. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 400 с.





Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут