Світлана Поваляєва:
«Є люди, чиє життя подорожує крізь час і простір…»
У її родині були репресовані в старшому
поколінні. Батько працював на заводі «Більшовик» інженером. Шикуватися на
демонстрації в колону, замість улюбленої риболовлі в травневі дні, було для
нього справжнім нестерпним випробуванням. СРСР був в усіх ідеологічних змістах не
форматом родини, в партії ніхто ніколи не був.
Світлана є учасницею трьох революцій (На
Граніті, Помаранчевої та Гідності) та протестних акцій «Україна без Кучми» і
«Мовний Майдан».
Майдан назавжди став для неї точкою відліку та
колосальним місцем сили й енергії, вимог справедливості: «Я вперше відчула його – то було сприйняття в чистому вигляді, ніби в
немовляти в буддистському храмі. …відчула його як центр Києва». Під час
Помаранчевої революції, коли її синам було 7−8 років, після ліцею вона забирала
їх саме на це сакральне місце.
Вона відкривала для себе інакшу музику й
літературу, американську переважно, та сучасну українську. Вперше прочитала
Андруховича, журнал «Всесвіт»… Їй здавалося, що
природно згадує українську мову. «Цей
світ видавався модним і крутим, вишуканим та інакшим. Крутішим за те, в чому зростала».
Вірші та проза Світлани Поваляєвої
публікувалися у збірках, антологіях, літературних часописах. Література для
дітей та казковий світ так само їй близькі: «Вррум-чарівник» та «Вррум в
лабетах Правил». Назви її книг дещо епатажні, провокуючи, знов таки схожі на
неї: «Ексгумація міста», «Замість крові», «Орігамі-блюз», «Сімург», «Камуфляж в
помаді», «Небо – кухня мертвих». Перша поетична збірка «Після Криму» з`явилась
у 2018 році після виходу семи досвідів прози.
Є лауреаткою поетичних конкурсів «Молоде вино»,
Всеукраїнського літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», Конкурсу
молодих митців «Старт» від фонду «Відродження».
Має досвід й членкині журі літературного
конкурсу «Міський молодіжний роман» (2006), претендувала на звання секс-символу
української літератури. Її релігія та спосіб життя – буддизм, який неодноразово
рятував її в бажанні продовжувати жити.
Світлана Поваляєва у «Пунктирі».
«Обличчя
за п'ять років не постаріло, а просто втратило актуальність».
«Одного
разу, доки ще не остаточно прокинулася, я зрозуміла, що в іграх немає правил. У
жодній. Всі думають, що є, а їх немає. Тому нам так важко жити...».
«Повсякдень
я не думаю навіть про своїх предків, які народилися в Києві, в мені це, на
жаль, не прошите. Я радше щоразу їх для себе відкриваю – їхні тексти, працю.
Відкриваю історію справжнього Києва, який нам завжди подавали як
«русскоязичний». Кошиць, Леся Українка, Підмогильний, Нечуй-Левицький… Мені
шкода, що я не виросла на цих історіях про український Київ, тому маю чимало
білих плям і прогалин. Мені би хотілося мати більш цілісне сприйняття».
«Подумаєш,
рік туди, рік сюди – любов – поза часом або не має часу. Часу взагалі нема.
Тільки одні чомусь запізнюються на потяги і літаки, а інші – ні».
«…під час
Революції Гідності я раптом побачила місто не як уявну міфічну істоту, а як
живий організм, створений присутністю тисяч живих людей. Та істота була не
такою, як я собі уявляла раніше. Мій хатній міф не справдився».
«…Рома
перекрив воду на всяк випадок і пішов в військкомат. Коли він ввечері вже
прийшов у формі і зі зброєю, я його обняла, сказала, що я ним пишаюся. Але коли
він пішов, у мене була просто істерика справжня, в мене просто обірвалося все
всередині. Не було думки, що я його ніколи більше не побачу. Але оцей стан, саме
переживання – було таке, ніби світ закінчився, все почорніло".
«Самотність
рано чи пізно ошукує навіть найсильніших – змушує їх до спорудження кришталевих
в'язниць і дзеркальних покоїв неспокою через чуже життя».
«Старше
покоління впливало на наступників хіба що своєю творчістю – окремих процесів
вони переважно не творили. Та завдяки новим просторам ми всі отримали змогу
більше між собою спілкуватися та взаємодіяти. Тут важко переоцінити «Барикаду»
на Арсенальній. Так само надзвичайно важливою є роль журналу «Четвер», який
творив Іздрик – він один із небагатьох, хто ініціював процеси та впливав на них».
Далі
буде.
Фото
https://theukrainians.org/svitlana-povaliaieva/
Джерела:
Поваляєва,
Світлана. Камуфляж в помаді / С. Поваляєва, В. Наріжна.– Харків : Фоліо, 2006.–
189 с.– (Графіті).
Поваляєва,
Світлана. Після Криму / С. Поваляєва ; худож. С. Фесенко.– Львів : Вид-во
Старого Лева, 2018.– 307 с. : іл.
Поваляєва,
Світлана. Сімург / С. Поваляєва.– Харків : Фоліо, 2006.– 253 с.– (Графіті).
***
https://theukrainians.org/svitlana-povaliaieva/
https://takequotes.com/ua/author/povalyaevasvetlana
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар