Досліджуємо історію

Козак-садівник – засновник слободи Половиці (продовження)

З документів, представлених Глобою в офіційні органи, бачимо, що у 1743 році він заснував своє перше володіння навпроти Монастирського острова. Вже після приходу Глоби виникла запорозька слобода Половиця – у придніпровській частині, на захід від сучасного парку імені Шевченка. Таким чином, Глоба може вважатися першопоселенцем слободи Половиці.

Отже, з його документів виходить, що 1743 року виник перший фруктовий сад Глоби у північно-східній частині сучасного парку імені Шевченка. Сам засновник стверджував:

«…неусыпными моими трудами и коштом развел на том острову, тож при жилью своему и особо при слободе Половице не толко доволно лесу но и плодовия деревья, что все от бывшого Коша ко владению моему многими повелениями и препоручено было, как так же и в то время, когда населялась невдале моего жилья слобода Половица потому же оставался тот на острову лес и разведенныя трудами моими плодоносныя деревья за мною и Койдацким начальником подтверждаемо было».

Ймовірно, це був звичайний фруктовий сад великих розмірів. Поруч із Глобою пізніше облаштувалися козаки Гнат Сидорович Каплун та Микита Леонтійович Корж – із сім'ями та господарством.

Короткий опис саду залишив в «Усній оповіді» Микита Корж:

«Глоба мешкав на тому самому місці, де нині дім ясновельможного й казенний сад, внизу над Дніпром, під скелею, де і млин  його був, один на каменях влаштований, другий байдашний для фолюш, в яких валяли сукно. З ним, тобто із Глобою, жив ще один козак, жонатий, Гнат Сидорович Каплун; тут же і мій власний дім був, і ми всі троє зі своїми родинами жили в одній хаті під одним дахом. Хата була на дві половини, вважай, дві хати. На тому ж місці і на тих печищах, де була наша спільна оселя, нині влаштована караулка для сторожів та вартових солдат, які тепер охороняють казенний сад і живуть у вартівні біля берега над самим Дніпром».

На початку 1780-х років відносно спокійний плин життя на дніпровській горі було порушено назавжди. Відповідно до указу Катерини ІІ від 22 січня 1784 р. тут мало розташуватися губернське місто Катеринослав, яке до цього (з 1776 р.) розвивалося на лівому березі Дніпра, в місці впадіння річки Кільчені у річку Самару.

Територія нагірного саду Лазаря Глоби одразу потрапила до зони першочергової забудови Катеринослава. Відповідно до генеральних планів міста 1786 та 1792 років нагірна ділянка Глоби мала бути використана для влаштування палацово-паркового ансамблю резиденції генерал-губернатора Г.О. Потьомкіна з палацом і англійським парком.

6 серпня 1787 р. за завданням Г.О. Потьомкіна було завершено «Описание учиненное села Половицы сколько у кого именно сырого стоячего леса и разных фруктовых деревьев».  У цьому документі вказані окремо й володіння Лазаря Глоби: «сад нагоре с фруктовыми разными деревьями, лес всякой, большой, окопаной, ниже оного по над Днепром против острова Монастирского роща всякого дерева».

(Далі буде)

Максим Кавун, кандидат історичних наук

Фото: Міський сад. Листівка початку ХХ ст.

Джерело: https://gorod.dp.ua/news/209554

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

 

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

Радянська влада. На місці в'язниці - парк 

В роки громадянської війни Тюремний Замок підірвали. Залишки стін, брили зцементованої  цегли, щебеню та будівельного сміття кілька років "визначали вигляд" території. А тим часом в будівлю Комерційного училища вже вселялася нова влада.

Постало питання - що робити з руїнами в декількох десятках метрів від фешенебельного будинку виконкому. І в 1925 році  на колишній Тюремній площі провели кілька суботників і розбили парк. Ось як про це писала газета "Зірка" 1 Травня 1925 року : " Еще недавно развалины царской тюрьмы на бывшей Тюремной площади мозолили глаза прохожих. Но по мере развития начатых в январе работ по разбивке нового сквера эта площадь все больше очищалась от тюремных развалин. А сейчас на этом месте, где была тюрьма, и на площади, прилегающей к ней, уже появились деревья, кусты. Наряду с посадками производились и работы по разбивке цветников, прокладке водопровода и покрытию дорожек щебнем. Все дальнейшие работы распределяются на две очереди. Еще в текущем году будут сооружены ограждения и отделаны дорожки. Архитектурная же обработка сквера - устройство входов и фонтанов-водопроводов - переносится на будущий год. Разбиваемый сквер занимает свыше 2 десятин (2,185 гектара - М.К.), т.е. около 30% всей бывшей Тюремной площади. Общее количество посадок на площади будет доведено до 10 тысяч. В центре свободной площади, предназначенной для манифестаций, разбивается большой цветник в виде звезды".

Так з'явився в місті великий новий зелений куточок. Квітник у вигляді зірки дійсно влаштували - зараз на його місці великий фонтан. Але площа з того часу перестала використовуватися для маніфестацій. Робота місцевих "дніпропетровських небожителів" вимагала тиші.

Максим Кавун
(далі буде)
Фото: Тюремний Замок, початок XX століття
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

Чорнобильський дзвін і барельєф Щербицького

... 26 квітня 2001року.  До 15-х роковин Чорнобильської катастрофи, на ділянці, що виходить на проспект Пушкіна, відкрили меморіал жертвам Чорнобильської трагедії. Задум пам'ятника цікавий: гранітна арка в формі гриба з висячим посередині дзвоном. Однак мало хто знає, що існуючий пам'ятник - лише частина авторського задуму. Скульптор Олександр Зобенко спочатку задумав арку у формі гриба з чорного металу і бронзового птаха з обгорілим крилом, яка б символізувала надію на відродження. Як часто це буває, корективи в авторський задум внесла "виробнича необхідність". Брак коштів змусив замість металевої арки встановити гранітну з дзвоном. У такому вигляді пам'ятник і відкрили. А бронзовий птах  з'явився пізніше.

А в лютому 2003 р. на будівлі обласної ради встановили горельєф з портретом Володимира Щербицького (1918-1990) на честь його 85-річчя. Особистість нашого земляка викликала і викликає чимало суперечливих оцінок. При всій неоднозначності цієї особистості, потрібно визнати, що Щербицький відрізнявся великим талантом адміністратора і господарника. Повернувшись з війни, молодий чоловік почав своє сходження на вершини політичного Олімпу Радянської України (...). Його теж "пам'ятають" стіни колишнього Дніпропетровського обкому партії. До 85-річного ювілею в 2003 році розшукали навіть кілька речей (здається, стіл і лампу), якими користувався Щербицький в цій будівлі, і які потім експонувалися в історичному музеї.

Максим Кавун
(далі буде)
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:   Facebook Twitter

Ракурс

Пилова околиця Катеринослава

Забудова цієї території почалася тільки в другій половині XIX століття. Але ж ще генеральним планом Вільяма Гесте 1817р. передбачалося розмістити тут площу з церквою і основні адміністративні будівлі Катеринослава. Через п'ятдесят років про ці плани нагадував хіба що Тюремний замок - велика похмура будівля з чотирма вежами по кутах, побудована в 1820-х роках. Решта території на захід від нинішньої вулиці Сєрова була незабудованою. На північний захід від цієї ділянки взагалі було болото - тільки до 1885р. на цьому місці виник ринок "Озерка". До початку ХХ століття місто почало забудовувати і цю ділянку - чіткі обриси взяли вулиці Садова (Сєрова), Козача (Комсомольская), Військова (проспект Пушкіна). Доля так розпорядилася, щоб плани початку дев'ятнадцятого століття здійснилися на початку століття двадцятого.

(далі буде)

Максим Кавун

Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

(…)
Дніпропетровський "Самсон"

В зелені розкішних садів аристократії XVIII століття можна було зустріти статуї міфічних богатирів - Самсона, Геракла та інших. У Дніпропетровську статую Самсона поставили вже в середині ХХ століття, після війни. Відновлюючи центральний парк Дніпропетровська і споруджуючи фонтан на озері, будівельники вирішили прикрасити його статуєю Самсона.

Чи не найвідоміше зображення "Самсона, що розриває пащу лева", прикрашає літню резиденцію російських імператорів в Петергофі, засновану Петром Великим. Та статуя - центральний елемент грандіозного фонтанного ансамблю Великого Каскаду. Як "Самсон" з'явився в нашому місті, сказати важко. Можливо, позначилася любов до копіювання столичних зразків. Але результат вийшов вдалим. Статуя височіла посеред озера на штучному пагорбі з каменів.

Хто такий Самсон і який алегоричний сенс має фігура з левом?

Самсон - відомий міфічний герой, про життя і смерть якого розповідається в Біблії. Богатир, наділений незвичайною фізичною силою. Одного разу Самсон безтурботно гуляв по виноградниках. Назустріч йому з риком, кинувся лев і перегородив дорогу. Силач Самсон, анітрохи не злякавшись, роздер лева на шматки і пішов далі, нікому не розповідаючи про свою пригоду. Пізніше Самсон затіяв війну з ворожим народом - філістимлянами, в якій перемога була на його боці. Двадцять років правив Самсон на своїй землі.

Однак філістимляни жорстоко помстилися Самсону. Сила Самсона таїлася в його довгому волоссі. Його закохала в себе філістимлянка Даліла. Вона скористалася тим, що богатир міцно спав, і обстригла у нього волосся. Потім вона покликала філістимлянських воїнів, які схопили Самсона, засліпили його, закували в кайдани й посадили в підземелля, де він змушений був крутити жорно. Але за час перебування в полоні волосся у Самсона знову відросло. Він відчув колишню силу і звільнився. Богатир зруйнував храм, де бенкетували філістимляни, але під його руїнами загинув і сам, разом з трьома тисячами своїх ворогів.

У Новий час Самсон став символом колосальної фізичної енергії, яка шукає шлях до звільнення, але не завжди може правильно реалізувати себе. У той же час Самсон - герой, який вважає за краще померти, ніж жити в рабстві.

Скульптурна група "Самсон" в Петергофі вдало обрана в XVIII столітті як центр грандіозного фонтана - центру Великого каскаду. З пащі лева викидається найсильніший струмінь води. Міфологічна алегорія використана тут як символ контролю людиною над силами природи, "приборкання" води. Фонтан у Дніпропетровську був побудований за цим же принципом, тільки поруч не було імператорського палацу, та й сама скульптура не була покрита золотою фарбою, як в Петергофі.

Статуя Самсона прикрашала парк Чкалова кілька десятиліть. Вона стала чи не головною визначною пам'яткою парку, обов'язково зображувалася на фотографіях 1950 - 1960-х рр. (Одне з останніх фото - в путівнику по Дніпропетровську 1974 г.). А потім ... скульптура зникла. Сліди Самсона загубилися. В газетах висловлювалися різні версії: чи то Самсона перенесли в один з київських парків; чи то "дніпропетровський Самсон" встав на місце свого зразка в Петергофі (після реконструкції). Ці факти важко підтвердити або спростувати без допомоги старожилів міста. Одне ясно точно - парк втратив одну з яскравих пам'яток ... Тільки кілька років тому на місці "Самсона" в центрі озера з'явилися фонтан і скульптура "Маленький принц".

(далі буде)

Максим Кавун
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

Два сада - міський і технічний

Друга половина XIX століття ... Місто впритул підійшло до Казенного саду і почло наступати на його територію. Поступово всі ділянки саду, що виходять на міські вулиці, перейшли у приватну власність. У 1860 - 1870-х рр. на "відвойованих" ділянках саду побудували католицький костел (просп. К. Маркса, 91) і лютеранську кірху (просп. К. Маркса, 103). А потім все ХХ століття - Театр ім. Горького, житлові і торгові будівлі, Будинок спілок ...

Ще в 1858 р. Казенний сад розділили на дві частини. Міська - відкрита для публіки. Технічна - здавалася в оренду, тут як і раніше розміщувалися дослідні ділянки, оранжереї, знову виникла школа садівництва і городництва. На початку XIX століття Міський сад взяв в оренду Англійський клуб, в 1904 році тут побудували літній театр.

Міський сад зазвичай відвідувала публіка "з середніх". Під час революції 1905 р. зазвичай спокійний Міський сад перетворився в місце демонстрацій і мітингів. 19 жовтня 1905 року тут пройшли багатотисячні збори робітників і солдатів. Жандармський ротмістр Шульц писав у донесенні департаменту поліції, що "... на  багатотисячних мітингах відкрито збирали пожертви на динаміт і цвяхи на труну Миколі (імператору Миколі II - М.К.)".

Південно-російська виставка 1910 р.

З 1 липня по 25 вересня 1910 р. у Катеринославі проходила "Південно-Російська обласна промислова, сільськогосподарська і кустарна виставка". Вона розміщувалася в західній частині Міського саду. Виставка ця стала апофеозом модернізації Півдня Росії перед Першою Світовою війною і революційними потрясіннями, і наочно відображала рівень розвитку сільського господарства і промислових підприємств. Захід охоплювало цілий економічний район: Катеринославська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська губернії, області війська Донського і війська Кубанських козаків. У Міському саду Катеринослава в 1910 р. експонувалися і "малоросійський хутір", і американська ферма. Виставка пройшла з великим успіхом. На її проведення місцева влада витратила 100 тисяч рублів. Весь парк забудували великими павільйонами - тематичними і окремих фірм. (Останні вцілілі павільйони ( "Літо" та ін.) Розібрали вже в кінці вісімдесятих років ХХ століття).

Зміна епох і назв. Вулиця над парком

Після революції Міський і Технічний сади знову об'єднали в один парк. У 1924 - 1930 рр. провели його капітальну реконструкцію, перепланували і упорядкували територію, а сам парк назвали "Парком культури і відпочинку". Влаштували виходи на вулиці Шмідта і Сєрова, сходи з вулиці Комсомольська. Від проспекту Карла Маркса до Комсомольської вулиці пройшла вулиця Нова. Вона розсікла навпіл територію парку, а фактично пройшла над парком. Спеціальний міст був побудований для цього через парковий ставок. Цікаво, що "Новою" вулиця ця називалася вісімдесят років, і тільки в 2003 р. стала називатися вулицею В.В. Щербицького. На цій вулиці немає жодного будинку, і є всього два покажчика - при вході з боку Комсомольської.

У тридцяті роки парк змінив кілька назв - спочатку "Сад фізкультурників", потім "парк ім. Хатаєвича". Глава місцевих комуністів Хатаєвич незабаром був арештований і розстріляний як "ворог народу", і в 1939 р. парк назвали ім'ям загиблого  великого льотчика Валерія Чкалова.

(далі буде)

Фото: Парк ім. Лазаря Глоби (В.Чкалова) у 60-ті роки минулого сторіччя
Максим Кавун
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook   Twitter

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків
(продовження)

Покровитель Пушкіна - любитель садівництва

У 1817 році обидва катеринославських сада - Верхній і Нижній (нинішні парки ім. Глоби та ім. Шевченка) вивели з центрального підпорядкування. Для їх управління імператор Олександр I заснував особливий Помологічний Комітет. (Помологія - наука про сорти плодових і ягідних культур). Катеринославський Помологічний комітет діяв з 1817 по 1843 роки. Це була офіційна установа, що завідувала Катеринославськими садами, а згодом одним тільки Казенним, тобто нинішнім парком ім. Л. Глоби. У чому секрет такої прихильності імператора до катеринославських садів? Ймовірно, справа в особистості керівника Комітету.

З 1820 року беззмінним Головою цього Комітету був І.М. Інзов. Генерал-від-інфантерії Іван Микитович народився  у 1768 році. Його походження оповите легендами. З чуток, він був незаконним сином тодішнього спадкоємця престолу великого князя Павла Петровича - в майбутньому - імператора Павла І (таким чином, він міг припадати зведеним братом Олександру I). З 1818 року Інзов займав пост Головного попечителя і голови Комітету про колоністів Південної Росії, а з 1820 року - ще й був намісником Бессарабської області. Штаб-квартира піклувального комітету перебувала в Катеринославі, де в цей час проживав і сам Інзов.

В історії Росії Інзов відомий, перш за все, гуманним ставленням до О.С. Пушкіна під час південного заслання поета. Справа в тому, що Пушкін офіційно був спрямований на Південь саме під керівництво Інзова. Але старий-генерал, поблажливо сприймав дії молодого поета, відпустив його в подорож з генералом Раєвським і його дітьми на Кавказ і Крим. А потім надавав поетові негласне заступництво. Він "зрозумів своє завдання зберегти Росії ввірений його піклуванню дорогоцінний талант".
Завдяки впливу та зв'язкам І.М. Інзова, Катеринославський казенний сад цілі десятиліття забезпечувався «вниманием начальства и довольно неплохим финансированием». 

Кінець "золотого століття"

Доживши до глибокої старості,  у 1845 році генерал Інзов помер. Незадовго перед цим скасували Помологічний Комітет, незабаром пішов з життя Адам Гуммель. Уже після смерті головного садівника, у 1848 році, нарахували, що в катеринославському саду перебувала 31 тисяча фруктових та 193 тисячі лісових дерев, 23 тисячі чагарників; 569 сортів квіткових і оранжерейних рослин в кількості 5642 екземпляра; 71 сорт городніх рослин і 27 сортів торгових, лікарських, олійних і фарбувальних рослин.

Все це багатство вже незабаром після кончини Гуммеля швидко стало приходити в занепад (хоча училище садівництва проіснувало ще близько десяти років). Сухі рядки ділового листування зберегли ще одну колізію: Гуммель-старший, ймовірно передбачаючи незавидну долю свого дітища, намагався у  1838 році зробити своїм офіційним "спадкоємцем" Гуммеля-молодшого - сина Лаврентія, визначивши його на посаду "наглядача саду". Ця спроба Адама Гуммеля не увінчалася успіхом. Йому було відмовлено з тієї причини, що статути державної служби не передбачали подібну спадкоємність в рамках сімейства.

"Золотий вік" Катеринославського казенного саду підійшов до кінця. У 1858 році училище садівництва скасували. Його територія була розділена на дві частини - Міський та Технічний сади. Попереду був новий "золотий вік" - зеленого центру індустріального Катеринослава.

 (далі буде)

Фото: Парк ім. Лазаря Глоби (В.Чкалова) у 60-ті роки минулого сторіччя
Максим Кавун
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

Дерева в подарунок від американських сектантів

У 1887 році на сторінках газети "Екатеринославский юбилейный листок» було розказано цікавий переказ. Нібито на початку 1820-х рр. Росію відвідали два американських квакера (квакери - одна з протестантських сект, заснована в XVII столітті). Спочатку вони прибули в Петербург, де були прийняті дуже прихильно і удостоїлися "милостивого приема" у Імператора Олександра Павловича. У колах державної еліти тоді переважав релігійно-містичний настрій, особливо ним відрізнялися сам імператор і князь А.Н. Голіцин - міністр народної освіти і обер-прокурор Святійшого Синоду.

Американські гості потім вирушили на південь Росії, в Таврійську губернію. Вони хотіли "познакомиться с учением сектантов - духоборцев и молокан, особенно первых, живших тогда богатыми поселениями в Мелитопольском уезде Таврической губернии". Місцева влада особливим розпорядженням повинна була "возможно любезнее"  приймати гостей. Квакери зупинилися в Катеринославі на кілька днів. І тут місцевий губернатор опинився в скрутному становищі: чим зайняти дорогих гостей? Як влучно зауважив старожил: "Екатеринослав того времени представлял очень мало для этого ресурсов". Вихід був знайдений "губернатор повез гостей в сад, и там Гуммель умел так заинтересовать почтенных гостей всем, что им было показано и разссказано, что, прощаясь с Гуммелем, они просили его указать, чем они могут быть полезны ему или заведываемому им саду?". "губернатор повез гостей в сад, и там Гуммель умел так заинтересовать почтенных гостей всем, что им было показано и разссказано, что, прощаясь с Гуммелем, они просили его указать, чем они могут быть полезны ему или заведываемому им саду?".

Квакери обіцяли виконати прохання садівника. Старожил пише: "в тогдашнее время не было еще ни пароходов, ни железных дорог и что пути сообщения вообще, а в России в особенности, были весьма "несообщительны", то просьба Гуммеля, естественно, покажется смелою и рискованною, но она-то и указывает на то, что Гуммель душою и телом всецело был предан своему саду". 

Пройшов рік ... Всі, крім Гуммеля, забули про незвичайне прохання і обіцянку квакерів. І раптом з Одеси надійшло повідомлення - для Катеринославського казенного саду з Америки прибувають дерева - і запрошення "явиться для получения их". Дерева ці вдалося благополучно доставити до Катеринослава. Гуммель виділив в саду особливе відділення для американських дерев і особисто зайнявся їх розведенням. Після смерті садівника це заняття прийшло в занепад. 

[…]

(далі буде)

Фото: Міський сад,  зараз парк ім. Лазаря Глоби, кінець XIX-го, початок  XX-го сторіччя.
Максим Кавун
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter