Сторінки

Показ дописів із міткою літературознавство. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою літературознавство. Показати всі дописи

вівторок, 12 березня 2019 р.

Світ знань нових видань

Літератури світу: поетика, ментальність і духовність [Текст]: Збірник наукових праць / Відп. ред. С. Ковнік.- Вип.11 .- Кривий Ріг, 2018 .- 244 с.

«Літератури світу: поетика, ментальність і духовність» - збірник наукових праць, присвячених 80-річчю від  дня народження доктора філологічних наук, професора Анатолія Козлова. Цикл вміщує матеріали однойменної Міжнародної науково-теоретичної конференції 2018 року.
Видання розкриває базові проблеми літературознавства через аналіз творів літератур світ. Висвітлюються питання поетики, прояви національної специфіки художнього мислення письменників зарубіжжя, розвитку нових концепцій духовності. Автори статей не лише аналізують обрані  ними твори, а й характеризують письменників, спираючись на їх біографії та створені ними матеріали українською, англійською та іспанською мовами.
Статті поєднані між собою не лише темою, а й спогадами про Анатолія Васильовича та  лаконічно переплітаються між собою, створюючи портрет засновника конференції.
Дана збірка буде цікава поціновувачам літературознавства.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 16 грудня 2016 р.

Ігор Золотусський: «Нудних епох не буває»

Сміливо можна сказати, що в студентські роки більшість з нас дізнавалися про роль літератури, інтелігенції і особистості в історії саме, завдяки його монографіям. Не кажучи вже про творчість Миколи Васильовича Гоголя, яка для нього завжди була «улюбленим жанром писання». Талановиту музу Ігоря Золотусського, ще на початку  літературознавчого досвіду, високо оцінив Корней Чуковський і з тих пір  його есе про письменників-сучасників публікувалися у самих сміливих газетах та журналах.
Він впевнений, що книга не може змінити долю, але може змінити людину і пристрасно досліджує доленосні  творчі шляхи Олександра Грибоєдова, Володимира Набокова, Федора Абрамова, Олександра Солженіцина, Мігеля Сервантеса, вважаючи, що Дон-Кіхот - це втілена любові до людей.  
Золотусський наполягає, що літературному критику зовсім не потрібно товаришувати з тими, про кого він пише.  І у випадку з Гоголем – це  й дійсно важко, але Ігорю Петровичу вдалося більш важливе – наблизитися до осягання цієї постаті настільки близько, щоб написати історію душі. Історію про особистість «сильної волі у… якої до кінця життя лишалося щось дитяче». Можливо це вдалося йому ще й тому, що він сам присутній на цьому шляху духовних пошуків. Присутній самовіддано та неупереджено.
«Нудних епох не буває. Нудьга приходить зсередини, а не ззовні. А ні світ, не життя, не обставини носії її, а ми самі. Як тільки в нас завмирає мотор внутрішнього руху - святе невдоволення собою (зауважте: собою ..), - ми тут же підпадаємо під ярмо нудьги». Погодьтеся, завжди своєчасне нагадування. 
Ми обіцяємо, Ігорю Петровичу,  що мотор внутрішнього руху,  вмотивований роботою думки, не замре в нас ніколи. Завдячуючи Вашим творінням, у тому числі.



Ми в соціальних мережах:  Vkontakte  Facebook  Twitter






пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

Володимир Набоков. Ментальність і космополітизм

На тему впливу його ментальності на сюжет та літературну стилістику сперечаються багато років. Не залишився осторонь і американський знавець і дослідник англійської поезії Роберт Ропер - призер журналістських і літературно-наукових  конкурсів.  У ракурсі  його інтересу біографія одвічного претендента на Нобелівську премію під назвою “Набоков в Америці. На шляху до “Лоліти” (видавництво Bloomsbury USA). 
Ропер стверджує, що вплив «країни вільних людей» на Набокова найяскравіше ретранслювався в образі Гумберта,  для якого Америка є “милою, довірливою, мрійливою, величезною”  і це, безперечно, є власним сприйняттям самого Набокова. На думку Ропера, перебування письменника у Сполученних Штатах відбилося на його естетських поглядах. Тобто, «гра з читачем» набула літературного присмаку,  підвласного  людини, яка спроможна відчувати з одного боку більш тонко, з іншого – більш епатажно. Саме це і призвело до створення одного з найкращих творів «Лоліта». 
Книга Ропера, безумовно, підвищує градус дискусії і разом з тим, ще більш переконує: творчість Володимира Володимировича  та інших великих емігрантів, залишається у великій спадщині саме тому, що вони є громадянами світу і, читая їх твори, ми можемо знов і знов «задихатися від захоплення».



Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte  Facebook  Twitter