Портрет у бібліотечному інтер'єрі

З НАГОДИ 85-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

ЗІНАЇДИ МИКОЛАЇВНИ РИЖКОВОЇ – 

ВІДДАННОГО ТА ВІРНОГО ДИРЕКТОРА ДОУНБ

Часи керівництва Зінаїди Миколаївни Рижкової складають чималу частину історії ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.

А якими були її дитинство, юність та етапи становлення, як життєвого так і професійного шляху? Що послуговало її вибору на користь бібліотечної справи, якій вона присвятила майже все своє життя?

З деякими цікавими фактами нелегкої долі  Зінаїди Рижкової (Галкіної) знайомлять документи архіву бібліотеки. 

Народилася Зінаїда Миколаївна 22 липня 1933 року, у невеликому українському містечку Радомишль Житомирської області. Гарне ім’я Зінаїда, яким назвали маленьку дівчинку, походить з грецької мови та означає донька «Зевса». Народилася у сім’ї військовослужбовця і все її дитинство було пов’язане з численними роз'їздами. Родина переїжджала слідом за главою сімейства по всій Житомирській області. Військовий побут, нові люди, які швидко з’являлися та швидко зникали, пісні та кінофільми на військову тематику – таким було дитинство маленької Зіни.

Жорстокі роки Другої світової війни застали сім’ю у м. Станіслав. Страшні слова тих часів "евакуація", "ешелони", "пайка хліба" дівчинка Зінаїда, якій на початок війни виповнилося 9 років, запам’ятає назавжди. А самим страшним для доньки стала втрата батька, він загинув на фронті у 1943 році. З мамою та братом маленькій дівчинці прийшлося евакуюватися до рідних батька у Куйбишевську область. Саме там вона зростала та дорослішала.

Молода Зінаїда закінчує школу бухгалтерів, Ленінградську вищу школу профруху ВЦРПС. Працювала викладачем культосвітньої школи, інструктором обкому профспілок працівників торгівлі, завідуючою методичним відділом обласної бібліотеки, зав. відділом Волинського обкому ЛКСМУ.

Про свої починання у бібліотечній сфері Зінаїда Миколаївна згадувала: "Перші кроки в пізнанні бібліотечної справи я зробила за допомогою зав. центрально-міської бібліотеки. За три роки бібліотека, у якій я працювала, зайняла І місце серед профспілкових бібліотек міста. Комісії з Києва та Москви давали хорошу оцінку її роботі. У 1952 році бібліотека стає учасницею виставки ВДНХ. За гарні результати в роботі мене рекомендували до Ленінградської вищої школи профруху на бібліотечний факультет. Навчання у Ленінграді надало мені можливість стати не тільки фахівцем, але і багато пізнати в питаннях культури та мистецтва".

Часи розквіту професійної діяльності Зінаїди Рижкової співпали з часами, коли активно розвивалася робота комсомольських будівельних бригад, тоді багато хто їздив зводити краще життя та піднімати культуру. Довелося поїздити і Зінаїді Миколаївні – Ленінград, Житомир, Курган, Луцьк…

Незважаючи на численні зміни роботи, Зінаїда Миколаївна не зрадила  професії робітника культури, та на кожному новому місці, де вона працювала, намагалася вкладати у роботу всю душу, всю свою енергію та творчий потенціал.

У 1964 році життєві обставини привели її до славного міста на Дніпрі.

Спочатку вона працює зав. відділом обслуговування бібліотеки інженерно-будівельного інституту. Її досвід, вміння знаходити спільну мову з людьми не залишилися непоміченими в бібліотечному колі міста. 

У 1966 році Зінаїду Миколаївну Рижкову запрошують на роботу до обласної наукової бібліотеки, де вона організовує відділ сільського господарства і він стає одним із кращих. Вже через рік її призначають директором центральної міської бібліотеки.

11 червня 1974 року Зінаїда Миколаївна Рижкова очолила Дніпропетровську обласну наукову бібліотеку. 

Саме з того часу  і починається новий етап у її житті. Це період великих та глобальних змін, який Зінаїда Миколаївна дуже достойно пройшла, залишивши теплі спогади та безцінний напрацьований досвід. А її ідеї працівники бібліотеки втілюють і зараз,  продовжуючи добру справу колишнього директора.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Світлана Сухіна. Жінка яскравих образів

Майстриня бібліотечного порядку, хранителька книжкових скарбів, яка давно та палко закохана в бібліотеку 

Її неможливо ні з ким сплутати. Різноманітність її переконливих образів не залишає байдужим майже нікого.  На фото повідомлень бібліотечних новин можна зустріти справжню панночку у вишиванці, яка пригощає учасників клубу «Захопленість» смачними варениками, а зграю дітлахів у «Бібліотечній альтанці» частує солодкими ласощами. Тендітна дама в капелюшку під парасолькою, яка ділиться перлинами мудрості з відвідувачами бібліотечного побачення у парку – це також Світлана Миколаївна. Багато інших образів вона приміряла на себе, коли брала участь у роботі культурно-масового сектору бібліотечного Профкому, в склад якого увійшла відразу після приходу в ДОУНБ, наприкінці 80-тих. 

А до того, будучи ще п’ятнадцятирічною дівчиною, Світлана Ісенко обирає із довідника для вступників заклад без іспитів з математики та вступає до Донецького культурно - просвітницького училища. Згодом, закохавшись у професію бібліотекаря, їде навчатись у Харківський інститут культури.

Вона, донька шахтаря, який родом з Дніпропетровщини, але виїхав з родиною працювати на Донеччину (м. Білозерськ), завжди мріяла жити на Батьківщині. І доля подарувала їй таку можливість, коли після закінчення навчання в інституті була направлена на роботу в Дніпропетровську ОУНБ.

За напрямком фахової спеціалізації «бібліотекар-бібліограф науково-технічної літератури»  приступає до роботи у сільськогосподарському відділі.

Згодом виходить заміж та йде у декретну відпустку, після якої в зв’язку з розформуванням сільськогосподарського відділу, Світлана Миколаївна переходить працювати у відділ абонемента. 

У бібліотеці Світлані Миколаївн завзято береться за все нове та незнайоме для неї. Вона прагне вдосконалюватись. Мабуть це тому, що колись мріяла бути методистом. Ще тоді, коли мандруючи по області з виступами культ. масового сектору, життєве кредо «Пусть дует ветер в лицо!» відповідало її прагненням та цілям. 

Вже більш ніж 20 років Світлана Миколаївна працює у відділі абонемента. Їй відомо все про напрямки роботи абонементу, колег, постійних відвідувачів. Мету їх візиту вона читає по очах, а настрій по привітанням та рухам відвідувачів. Багато кого вона пам’ятає ще змалку, а  коли ці діти приводять до бібліотеки вже своїх дітей, Світлана Миколаївна щиро радіє.

Вона постійно думає про те, що зробити для того, щоб зацікавити читача, донести до нього значення книги, віддати йому частину своїх власних знань, створити всі умови для отримання потрібної інформації. Її можна назвати інформаційним  дослідником, збирачем фактів. Нещодавно їй вдалось розкрити таємницю свого тяжіння до рідного міста. Це спільний знак зодіаку – Стрілець.

 З неабиякою наполегливістю Світлана Миколаївна веде пошуки матеріалів для порталу «ДніпроКультура», намагаючись віднайти щось особливе й унікальне в житті видатних земляків.

Її професійне кредо сьогодні – «Без практики, теорія мертва».  Вона знає ціну кожній книзі, бо пропускає її крізь себе. Для неї книга – це не просто текст, а щось більше. Без сумніву, що жодне видання просто так, безпідставно не покине приміщення відділу. Світлана Миколаївна професійно обґрунтовує необхідність та аргументує доцільність наявності чи відсутності буд-якого видання у фонді відділу.

Світлану Миколаївну можна було б назвати бібліотечним прагматиком або педантом. Але ж - її щира любов до бібліотеки понад усе . «Просто я дуже люблю бібліотеку» - пролунало колись з вуст Світлани Миколаївни. І не можна не погодитись із цим.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Ганна Шаповалова. Лишатися людиною в усьому

Легка, струнка, з весняною усмішкою та готовністю завжди допомогти. Такою для мене є Ганна Шаповалова, бібліотекар першої категорії відділу комп’ютеризації. А назвати її  хочеться не інакше,  як Ганнуся. 

Вона народилася у Дніпрі, у родині робочих, має технічну освіту, але доля, можна так сказати, завжди була на крок попереду, ніби то, здогадуючись, що найбільш їй потрібно.  

Ось вже 16 років вона працює у  ДОУНБ, хоча коли прийшла сюди, вважала, що це тимчасово. Вона часто вважає речі тимчасовими, але ж як кажуть немає нічого більш постійного. Коли Ганна починала свій трудовий шлях, не одразу все виходило, але ж вона наполегливо опановувала нові програми та електронні можливості, дуже цікавим було й пізнання всесвітньої  мережі. Ганна має природні здібності до дизайну, тонкий смак і питливий розум. Вона самостійно опанувала різноманітні пакети для роботи з графікою, відео, веб-редактори, а по офісним програмам навіть читала курси у тренінговому центрі, в рамках проекту «Бібліоміст». Завжди відкрита  вона для кожного, хто потребує допомоги, тому до неї часто звертаються за порадою і вона з радістю ділиться своїми знаннями. Її цінують та полюбляють у колективі і цей зворотній зв'язок добре відображується на загальному результаті. 

Ганна вважає, що просування бібліотечних послуг на інформаційному ринку потрібно  робити лаконічним.  Тільки піар-гачок, щоб залишалася якась таємниця, зацікавленість і бажання розкрити  світ знань  все ж таки самостійно, а  для цього завітати до бібліотеки. Вона створює нові сторінки на офіційному сайті ДОУНБ, розробляє їх дизайн-макети, постійно веде розділи «Студенту на замітку», «Вернісаж талантів», «Світ захоплень», «Віртуальна виставка», «Нові надходження», «Дарувальники», «Гортаючи сторінки історії», «Неймовірно, але правда» та інші. Крім того, Ганна бере участь у проекті «ДніпроКультура» і зараз її обрано куратором порталу. Найулюбленіша її справа  дизайн і вона завжди спирається на креативне розкриття теми. Всім займається із натхненням, вкладаючи свою душу, а у колективі їй дуже важливе плече та  думка  коллег,   до  яких вона завжди прислухається. 

Останнім часом полюбляє книжки по психології та відео-уроки Наталлі Холоденко, і Мили Левчук.  Це їй допомагає вирішити ту чи іншу ситуацію, або ж розібратися у собі та відповісти на питання  чому вона робить так, а не інакше. 

Вона полюбляє  теплі пори року, хоча народилася взимку, а ще її цікавить  роман Джейн Остін «Гордість та упередження», де головна героїня демострує якості сили характеру, незламності та незалежності. Людина має пройти багато випробувань,  говорить Ганна, але ж завжди треба лишатися людиною. В усьому. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Світлана Манченко. Усмішка долі

Її улюбленою казкою дитинства була «Снігова королева», де добро, любов та наполеглевість розтоплюють крижані серця. І вона посміхається так щиро й завзято, що неможливо самому не розкритися в усмішці  та   не  посміхнутися  їй у відповідь. І ця відкритість  у спілкуванні та намагання віддати досвід  та сонячний настрій - є візитівкою завідувачки відділу комплектування ДОУНБ Світлани Манченко. 

Вона народилася у Дніпрі.  Батьки  бухгалтер та інженер, звісно ніякого відношення до бібліотечної справи не мали, а любов до читання  та літератури виникла у неї завдяки педагогам з української та російської мов й літератури. Класні години  Лариси Павлівни Пустової та Любові Іванівни Соловйової перетворювалися на  знайомство  з цікавими виданнями,  і  ця  увага до ЇЇ Величності Книги передавалася учням.  

Батько наполягав, щоб донька була програмістом, але Світланка сумнівалася і може  тому вступні екзамени склала невдало. Але нічого випадкового у житті не трапляється, і коли  вона дізналася, що програмістом їй не бути, то просто проходячи повз зайшла до Дніпропетровського училища культури (зараз Дніпропетровський коледж культури і мистецтв). Чомусь вона була впевнена, що обов'язково вступить. І вже під час екзаменів, які склала з успіхом, дізналася, що конкурс був 5 осіб на місце. Таким чином, доля її була вирішена.  Невдовзі вона закінчила і Харківську державну академію культури, факультет бібліотекознавства та інформатики.

Світлана отримала розподіл в іншу бібліотеку, але там  була можливість лише внутрішньобібліотечної роботи, а це на той час її не влаштовувало. У  ДОУНБ ж  їй було запропоновано дві вакансії: відділ зберігання, або читальний зал. Звісно вона обрала останній варіант тому що, повторюю, бажання працювати напряму з читачами було великим та щирим. З 1993 року Світлана Володимирівна працює у ДОУНБ і починала вона з посади бібліотекаря, 10 років допомагала читачам підбирати необхідну літературу,  вивчала їх запити та смаки. Потім була переведена до відділу комплектування, який очолила на початку 2009 року. Попередній досвід дав можливість формувати фонди з урахуваннням  вивчення безлічі різноманітних  читацьких запитів. Покладається вона і на свою інтуїцію.  

Понад три мільйони примірників видань має зараз у своїх фондах ДОУНБ, і комплектування є основою початкового етапу роботи бібліотеки, від  якості  якого залежить обслуговування читачів.  За ці процеси сьогодня гідно відповідає саме Світлана Володимирівна Манченко. 

Серед тих, хто допомагає комплектувати фонди є й дарувальники, частіше за все це автори власних видань: професори, кандидати наук, викладачі, доценти, завідуючі кафедрами вищих навчальних закладів освіти, а також багато людей,  які навчаючись,   користувалися фондами ДОУНБ і теж знають коло запитів. Збереження якості  контактів з ними та налогодження нових, теж перевага героїні матеріалу. 

Ніяких посад вона ніколи не прагнула, вважаючи, що не володіє якостями керівника. Але ж відділ її працює як чіткий механізм, можливо тому, що у роботі з людьми  важливим для Світлани Володимирівни є, перш за все, власний досвід. Вона завжди все планує заздалегіть і  шукає самий логічний, короткий  та раціональний шлях для  виконання та результату роботи. Щоб не утрудняти себе та інших зайвими витратами часу, як каже сама.  І ця  професійна якість, безперечно, цінна. 

Їй і досі  подобається запах новин книжок та перегортанння ще склеєних сторінок,  і безліч інформації,  яку  вони містять  та якою вона сповнюється щодня.  Родина, любов до Книги та захопленість справою роблять її життя щасливим. 

 Більше про бібліотеку  тут

Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Галина  Кучугурна : «Робота, яка стала покликанням»

Є люди, які проявляються не візуально, а у своїх діях,  вчинках, відношенню до справи. Головний бібліотекар  відділу наукової обробки документів  ДОУНБ Галина  Кучугурна – саме з таких. 

Народилася Галина у селищі Кіровське (Обухівка), у родині, де  окрім неї є ще два старших брата, тому з  дитинства отримувала не абияку опіку та увагу до себе. Батько працював газорізальником на заводі Петровського, потім електрозварювальником в совхозі, мав довгий трудовий шлях,  мати була диспетчером на автопідприємстві - звичайна робоча родина. Галя пам'ятає, що батько завжди полюбляв читати, захоплювався історією України, саме його любов до книги передалась доньці.  

В місцевій бібліотеці перечитала майже всю світову класику. Книжковий світ приніс дівчині справжнє задоволення і яскраві враження.  Тобто її цікавила картина світу, у всіх його тонких подробицях. Ця ретельність та увага до дрібниць є її  показовими рисами, що й сформували  характер.  

У 1999 році Галина вступила до Дніпропетровського училища культури на відділення «Бібліотечна справа». 

Трудова діяльність у відділі опрацювання та обробки документів ДОУНБ на посаді  бібліотекаря розпочалася у 2001 році і триває дотепер. Галина згадує: «Під час навчання в мене склалося враження, що робота в відділі опрацювання документів виявиться для мене дуже складною, але через примху долі, після закінчення навчання,  я потрапила саме в цей відділ і зрозуміла, що це моє покликання. Вже протягом 16 років я жодного разу не пожалкувала, що так склалося».

На досягнутому героїня нашої розповіді не зупинилася, і у 2001 році вступила до  заочного відділення Харківського інституту культури (Харківська державна академія культури, відділення «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»). Здобуваючи вищу освіту, вона стала справжнім фахівцем бібліотечної справи.

Професійні якості Галини були достойно оцінені керівництвом бібліотеки. Близько 10-ти років вона виконує функції заступника завідуючого відділом.

Кожен день Галини насичений різноманітною, різноплановою, а головне, цікавою роботою. А саме: систематизація літератури нових надходжень, редагування систематичного каталогу, складання бібліографічних описів на книги та введення інформації на них в базу даних електронного каталогу, реалізація  регіонального проекту «Електронний каталог»,  надання  методичної допомоги 7 районним бібліотекам щодо створення електронних каталогів. Крім того, вже не один рік ділиться своїм професійним досвідом на курсах підвищення кваліфікації бібліотекарів області.

У вільний час Галина полюбляє дивитися художні та документальні фільми, слухає музику. Серед улюблених груп Muse, Manic Street Preachers, Depeche Mode и Queen. Своєю спеціальністю наша колега задоволена тому, що професія  бібліотекаря надала  їй можливість потрапити у сучасний інформаційний потік , який щодня спонукає долучатися до всього нового. 



  Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Ірина Полова: «Робота бібліотекаря – універсальна»

Її шлях до бібліотеки розпочався саме з вибору професії. Після школи вступила до Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв на спеціальність «Бібліотечна справа». За період навчання Ірина пройшла маленьку школу життя, набравшись досвіду. Окрім самого навчання відкривала для себе бібліотечний світ, приймала участь в різних заходах і це захоплювало «тому що робота бібліотекаря – різноманітна. Судячи зі свого особистого досвіду я би навіть сказала – універсальна» - говорить Іра.

Закінчивши коледж, у 2013 році вона влаштувалася на роботу у відділ періодики ДОУНБ. На той час їй було 18 років. «Перші дні своєї роботи я знайомилася зі своїми обов’язками, вивчала фонд. Через деякий час стала до обслуговування користувачів. А пізніше я почала працювати на довідково-бібліографічному обслуговуванні, що згодом стало основним напрямом моєї діяльності: задоволення інформаційних потреб користувачів» - посміхається Ірина. Їй подобається допомагати користувачам у знаходженні потрібної інформації. Досконало володіє і вчить користувачів пошуку в електронному каталозі. Під час роботи постійно користується сайтом бібліотеки, адже підбирає матеріал для рубрики «Педагогіка»  сторінки  «Студенту на замітку». А ще Іра займається наповненням електронного каталогу, розписом статей педагогічних видань, оформлює тематичні виставки та працює в корпорації МАРС. І одна з перших активістів бібліотечних заходів. 

У 2015 році стала членом профспілкового комітету нашої бібліотеки.  

Зараз навчається у вузі ПДАБА за спеціальністю «Менеджмент» заочної форми навчання. Говорить, що це їй допомагає у роботі, адже у відділі періодики багато економічних журналів і деякі з них Ірина розписує. 

«За чотири роки роботи у нашій бібліотеці я познайомилися з чудовими людьми, з якими легко працювати та переймати досвід. Бібліотека допомагає мені у саморозвитку, я стала більш цілеспрямованою. Але на досягнутому не зупинюсь, тільки вперед!» - планує Іра.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Марина Шилкіна: «Мені завжди щастило на зустрічі з чудовими людьми»

Для мене вона схожа на волелюбного птаха,  спостерігання за «польотом» - діями  якого, викликає захоплення. З одного боку, у її житті все було доволі просто і програмовано, а з іншого – ця свобода вимагала щирої відповідальності у прийнятті рішень. Але Марина,  з усім впоралася гідно. 

Вона народилася у Києві, у родині бібліотекаря і майстра на всі руки. Здавалося, що її батько -  Віталій Борисович Селіверстов може самотужки  спроектувати та запустити космічний корабель.  А мати Марини - Ольга Михайлівна своє життя присвятила одній бібліотеці. З 1984 року вона працює в Національній бібліотеці України імені  Ярослава Мудрого (стара назва - Національна парламентська бібліотека України). Ось поміж таких  «вітрил» творчого розуму Марина і зростала.

Як не дивно, в дитинстві вона не любила читати. «Це було найгірше покарання» - згадує Марина. І тільки в 9 класі нова вчителька зарубіжної літератури, Мартинюк Тамара Валентинівна, змогла її зацікавити. Саме після її  уроків бажання читати вже не полишало. В її житті було багато захоплень, це і різні види спорту, а також піший туризм та історична реконструкція.

Позитивних вражень щодо бібліотеки було вдосталь, адже мама неодноразово брала її з собою. Але мрій,  пов`язати свою долю з цією справою, у Марини  спочатку не було. Так, як з дитинства полюбляла малювати, вона мріяла стати дизайнером інтер’єру. Все змінилося після запрошення на роботу в ту саму бібліотеку, де працювала її мама. Багатий досвід вона набула саме в цих стінах. Паралельно закінчивши Київський національний університет культури і мистецтв, Марина продовжила «династію бібліотекарів» (як вона сама жартує).

Друзів в неї завжди було багато, у тому числі, й у Дніпрі. Вона вважає, що їй завжди траплялися необхідні люди у необхідний час. У  2015 році Марина, переїхала до Дніпра, невдовзі вийшла заміж та отримала прізвище Шилкіна. Вона дуже любить наше місто і для неї віно подібне до Києва, хоча звісно перше, все ж таки рідніше.

Завдяки ще одній вчительці, Бобир Людмилі Миколаївні, англійська мова стане для Шилкіної додатковою  перепусткою до бібліотечного світу Дніпра. В 2015 році вона починає свою роботу провідного бібліотекаря в відділі документів іноземними мовами. Сьогодні вона називає це безперечною удачею і  вдячна колегам, що з перших  днів  поставилися до неї, як до своєї і професійно-рівної. До речі, на думку Марини, на її життєвому шляху, зустрічаються тільки хороші люди, поруч з якими легко долаються всі труднощі.

З січня 2017 року вона очолила краєзнавчий відділ ДОУНБ і, за власними відчуттями, на новому місці почувається як «білка у колесі». Марина  сповнена   безлічі планів та задумів, і, звісно, обов'язків. Ефект надійного плеча, забезпечує колектив відділу, який у всіх справах із нею разом за власним бажанням, а не по вказівкам керівництва.

Вона бажає зробити краєзнавчий фонд досконало організованим, щоб безцінні видання минулих років, які можна знайти тільки у ДОУНБ,  були затребувані якомога більшою кількістю читачів. А для цього, оскільки  вона нещодавно у Дніпрі, Марина вивчає і цікавиться історією краю та займається самовдосконаленням професійних навичок. З одного боку – це для того, щоб наблизитися до очікування читачів, які вважають бібліотекаря «ходячою енциклопедією». А з іншого, вона прагне  володіти повною інформацію, щоб надавати читачу  самостійний вектор, пускаючи  у  вільне плавання «океаном знань».

Головна якість бібліотекаря, на думку Марини, це витримка, тому що читачі, так як і їх запити, бувають різними і необхідно завжди бути відкритим до діалогу та розуміти, що ж людина насправді від тебе хоче.

У свої тридцять, вона спокійно та мудро ставиться до всього, що трапляється і коли її запитуєш про сенс життя, відповідає так: «З чимось необхідно змиритися, щось відпустити, а щось прийняти. Я відпустила зі свого життя Київ, де лишалася моя родина і переїхала до Дніпра, де мешкає мій коханий чоловік. З ним, я бачу своє щасливе майбутнє. Тобто, потрібно ясно розуміти ціну тих, чи інших компромісів».

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Маріанна Неділько: «Робота в бібліотеці – це щоденний саморозвиток!»

Любов до бібліотечної справи Маріанні прищепила мама Неділько Тетяна Василівна, яка працює понад 45 років в патентно-технічному відділі ДОУНБ та для якої бібліотека є другим домом.

З дитинства Маріанна була віддана музиці. З 5 років навчалась в ДМШ №3 по класу фортепіано. У 14 років вступила в ПУДНУ (педагогічне училище) на  спеціальність вчитель музики, музичний керівник. Але, щоденні відвідування бібліотеки змінили її пріоритети. І в 2008 році вона вступає на 2 курс  КНУКіМ,   спеціальність документознавство та інформаційна діяльність. По закінченню здобула кваліфікацію документознавця, менеджера органів державної влади і управління та почала працювати в ДОУНБ, відділі наукового опрацювання документів та організації каталогів. «З кожним роком я все більше опановую мистецтво бібліотечної справи, не перестаючи дивуватися різноманітності цієї роботи, а завідуюча відділом Литвиненко Н. Г. як наставник відкриває двері в усі процеси роботи бібліотеки» - говорить Маріанна. В коло її щоденних обов’язків входить: робота з поповнення  електронного  каталогу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія; створення повнотекстової краєзнавчої електронної бібліотеки «Дніпропетровщина»; створення відеоуроків та інструкцій зі "Складання бібліографічного опису  на книги з декількома авторами" ; створення буктрейлерів, рекламних роликів, презентацій про інноваційні послуги бібліотеки, які розміщуються на сайті та в соціальних мережах. Крім того, Маріанна є членом профспілкового комітету, веде активну профспілкову діяльність. Завжди бере участь у регіональних кампаніях, акціях, опитуваннях, конкурсах та відрядженнях. Протягом декількох років, спільно з сектором соціокультурних проектів і зовнішніх зв’язків, реалізує соціокультурний проект "Бібліотека: знання під рукою" для людей «золотого віку». Веде роботу з внутрішньо переміщеними особами: проводить тренінги та індивідуальні консультації, за темами: «Особливості пошуку роботи через Інтернет – ресурси», «Етикет ділового листування», «Підготовка резюме і супровідного листа». 

Маріанна Неділько ніколи не шкодувала про свій вибір у професії. Бібліотека відкриває все нові й нові можливості. Дивується, як пожартувала доля, згадуючи підготовку до конкурсу «Молодий бібліотекар року – 2016»: «Коли створювала конкурсний ролик, натрапила на відео 17-річної давнини, в якому я виступала на новорічному вогнику в ДОУНБ, і коли мене оголошували, то сказали: наш майбутній співробітник. Слова виявилися пророчими…».

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:Vkontakte    Facebook  Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Ганна Крупій. Стержень «інтелектуального щастя» 

При її появі виникає  бажання підтягнути власну  осанку та посміхнутися собі та життю. Вона ніби то  уособлює стержень «інтелектуального щастя», якому хочеться відповідати. Заступник директора ДОУНБ з питань автоматизації бібліотечних процесів Ганна Яківна Крупій  у юності займалася гірським туризмом і це почуття ще  не взятої вершини, яка завжди попереду, обумовлюють її потребу завжди працювати на конкретний результат. 

Любов до книги і читання увійшла до її життя  з дитячих років. Смаки з віком, звісно, змінювалися, але об'єми та складність викладеного,  від процесу пізнання  ніколи не відвертали. Так як і бажання, вже у дослідженому іншими, відкрити  щось невідоме і своє.  

Освіту Ганна Яківна отримала у ДНУ,  за фахом математик, викладач. Вона розуміла, що за інформаційними технологіями - майбутнє,  а  наближати  і вдосконалювати майбутнє, як довело життя,  одна з  її рис. 

Любов до бібліотечної справи була присутня у її  долі завжди, завдячуючи розповідям про улюблену справу матері -  Лідії Захарівни Горпиняк, яка  понад 40 років пропрацювала  у ДОУНБ.  Її враження про робочі подорожі, які надихали на нові проекти та дослідження,  книжка у руках кожного вечора – все  було прикладом відданості своїй справі понад усе.  

У 1997 році Ганна Яківна потрапила до найбільшої книгозбірні області.  Доторкнувшись власними діями до цього процесу з'явилося відчуття, що все було їй  близьким, рідним та цікавим. Вона й сьогодні завдячує керівництву ДОУНБ за креативність, що всі ці роки надає великі можливості для творчості і свободи робити все затребуване часом.

Для того, щоб бібліотека отримала сучасне інформаційне наповнення багато доводилося працювати із грантами. Перші,  починала писати Лідія Захарівна Горпиняк та Олександр Абраїмов, який  тоді очолював відділ комп’ютеризації. Ганна Яківна успішно долучилася до цього процесу і міжнародні фонди «Відродження», «Рада міжнародних наукових досліджень і обмінів (IREX)», відділ преси, освіти та культури Посольства США в Україні відгукнулися на професійну мотивацію, забезпечивши бібліотеку коштами для поповнення та вдосконалення комп’ютерної бази.  А невдовзі прийшла і бюджетна підтримка.  

«Звісно, всі ці речі надали ДОУНБ поштовх прискорення, і сьогодні наша бібліотека являє собою сучасний інформаційний центр, який на високому професійному рівні надає широкий спектр електронних послуг, активно використовує інформаційно-комунікаційні технології для обслуговування користувачів, відкриває доступ до інформаційних ресурсів не тільки у стінах бібліотеки, а й у віртуальному просторі», - каже Крупій. Найбільшим надбанням  для неї є впровадження повного циклу автоматизації бібліотечних процесів, участь бібліотеки у корпоративних проектах по формуванню електронних ресурсів  та створення електронного Імідж-каталогу на весь книжковий фонд, який доступний не тільки із внутрішньої мережі, але й із сайту бібліотеки.

До речі, ДОУНБ - єдина бібліотека України обласного рівня, яка створила повний електронний каталог на весь фонд, залучивши можливості модуля «Імідж-каталог». «Робота ця, достатньо трудомістка – продовжує Ганна Яківна. -  Але, додам від себе, й  необхідна тому, що дозволяє тримати спеціаліста у повсякденному професійному тонусі. Співробітники ДОУНБ цей процес осягли.  Використовуючи систему автоматизації бібліотек «Ірбіс», у бібліотеці реалізовані такі важливі функції, як  запис у бібліотеку, електронний формуляр читача, гнучка система пошуку по електронному каталогу, автоматизоване замовлення літератури та книговидача, робота з фондом, формування статистичних даних, та багато іншого.  Безумовно, техніка постійно потребує оновлення і є складнощі з тим, що  наша бібліотека знаходиться у декількох приміщення. Але ми вже звикли мінуси обставин перетворювати на плюси». 

Для того щоб знаходитися у постійному професійному  русі, необхідно мати поруч команду однодумців. Ганні Яківні  із цим пощастило. Програмування та дизайн -  праця достатньо кропітка,  потребує особливих професійних навичок та складу характеру, тому наша героїня оточує себе людьми захопленими, працьовитими,  зацікавленими загальним результатом та сучасними ідеями,  націленими на самовдосконалення, одним словом - закоханими у свою справу.   

Її вільний час, так чи інакше пов'язаний із улюбленою роботою, вона допитливо досліджує новинки інформаційних технологій та вже двадцять років поспіль  працює над їх впровадженням у ДОУНБ.  

Коли мова заходить про модель сучасної бібліотеки, Ганна Яківна згадує японського робота, який здатен відкрити будь-яку сторінку тексту, що зберігається у фонді, відсканувати та відправити читачеві. Отже, в ідеалі, робот плюс людський фактор, із поправкою на національні особливості, скажімо так.

Гадаєте, що феномен електронного дива можливий лише для Японії? 

Звісно ні, якщо є професіонали здатні відкривати в інформаційному просторі нові вершини сучасних можливостей і, сповнені планів, робити бібліотечний простір  максимально відкритим та доступним читачеві у будь-якій точці земної кулі. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte  Facebook  Twitter

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

«Бібліотека має гідно виконувати свою роль провідного інтелектуального центру регіонального значення. Бо якщо не ми – то хто ж?» - говорить Людмила Афанасьєва.

Гарна, загадкова, толерантна, вихована – риси, притаманні справжній жінці, яка не зважаючи ні на що, завжди привертає до себе увагу красою зовнішньою і душевною. Саме такою ми бачимо Людмилу Федорівну Афанасьєву на протязі 40 років її діяльності в ДОУНБ.

Життєве кредо «ділитися добром, бо світ врятує доброта…» - розкриває її єство. Безмежна любов до сім’ї та бібліотечної справи дала їй статус дружини, матері, бабусі, а з іншого боку завідуючої відділом абонемента,  заслуженого працівника культури. Все це викликає повагу. 

Народжена у воєнні роки в Миколаївській області. Фахову освіту Людмила Федорівна здобула в Харківському державному інституті культури (1974 р.). 

А почалась її бібліотечна кар’єра у 1966 році, з Верхньодніпровської ЦБС, в якій згодом вона стала директором. Наступною сходинкою стала посада - інспектор по бібліотекам в управлінні культури. І лише з 1987 року Афанасьєва Людмила Федорівна працевлаштовується в ДОУНБ на посаду завідуючої відділом абонемента. В обраній професії її приваблює можливість допомагати людям знаходити відповіді в безмежному інформаційному просторі, взаємно збагачуватись від спілкування з читачами. Адже, сфера її  професійних інтересів – усе, що стосується книги. Вважає, що на сьогоднішній день поряд з традиційною роллю інформаційного центру, бібліотека повинна стати центром духовного відродження особистості.

Найбільш цікава сторінка її професійної діяльності – участь у централізації бібліотек області.

За 30 трудових років в ДОУНБ, Афанасьєва Людмила Федорівна -  Заслужений працівник культури України, має медаль “За трудову доблесть”, премії та подяки.

Сучасного бібліотекаря бачить творчо активним, сумлінним, ініціативним, обізнаним із сучасними технологіями, таким, що володіє комунікативними навичками, вміє працювати з комп’ютером, любить читача.

Мета у житті – сприяти тому, щоб світ став чистішим, добрішим, світлішим та надійнішим. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter