На долоні історії

Жорж Сіменон. Фріда та «перлина біля моря»

(завершення)

Сіменон припинив писати романи, але окрім автобіографій звернувся до публіцистики. «Коли я припинив писати романи, …вирішив дати інтерв'ю одному журналісту в Лозанні, – згадував він в одній зі своїх автобіографій. – …я оголосив, що мені виповнюється 70 років. Стаття цього журналіста була перекладена в усьому світі. Посипалися телеграми, листи, нескінченно тріщав телефон. До мене попрямували бригади телевізійників. Я був у відчаї. Тоді я заявив журналісту, що це моє останнє інтерв'ю і що я стаю публіцистом. Так я став вільною людиною, таким як всі».

Слід зазначити, що публіцистика захоплювала Сіменона й раніше. У 20–40-х роках він багато подорожував, об'їздив Францію, Бельгію, Голландію, Норвегію, Італію, Польщу, Латвію, Туреччину, був в Одесі, Батумі, побував у Африці. До 100-річчя від дня народження письменника в Лозанні було виявлено 3000 фотографій, знятих ним самим під час цих подорожей. Частина з них опублікована в книзі бельгійського дослідника Фреді Бонмарьяжа «Сіменон. Письменник, фотограф» (Брюссель, 2006).

В Одесі він побував двічі, в 1933-му і 1965-му роках. Перший раз із дружиною Тіжі, вдруге – з дітьми й онуками. «У мене про це місто прекрасні спогади. Найбільше вразили вулиці, засаджені деревами в цвіту, і в передмістях міста маленькі будиночки, дуже веселі і різнокольорові», – згадував він в одному з листів зі Швейцарії до Одеського літературного музею від 26 вересня 1978 року. 

Двадцять три статті про Одесу були вперше опубліковані в ряді номерів французького тижневика «День» у 1934-му. Враження про сталінський режим в країні лягли в основу книги «Люди в будинку навпроти» (Париж, 1934 р.). 

З Одеським Державним літературним музеєм Сіменон встановив зв'язок, який не припинявся до кінця його життя. Він писав до музею листи, надіслав кілька своїх книг і люльку, подібну до тієї, що вважає за краще курити сам комісар Меґре. У листах йшлося: «з радістю знову приїхав би до квітучої Одеси. Але, на жаль, лікарі забороняють подорожувати».  

В іншому листі до Літературного музею Сименон повідомляє, що на сторінках автобіографічного роману «Педигри» («Мій родовід») розповідає про одеситку, революціонерку Фріду Ставітську, яка проживала в сімейному пансіоні його матері. 

На початку XX-го сторіччя у Льєжі навчалось чимало іноземців поляків і росіян. «Я бачив, як вони жили, вечори за розмовами… Завдяки їм я прочитав Пушкіна, Достоєвського, Гоголя, Чехова, їм я зобов'язаний формуванням моїх поглядів (Литературная газета.– 1960.– 9 січня). Серед них була і Фріда, майбутня героїня його твору, якою особливо цікавилася бельгійська поліція. За нею та іншими було встановлено негласний нагляд. Він цікавився її долею й пізніше, згадував протягом всього життя. «Я ніколи не думав, що на світі є такі жінки», – писав він.

Отже, не лише Мегре бентежив творчу душу всесвітньо відомого письменника. 

І ще одна родзинка його творів. В кожному романі побачимо кулінарний рецепт найсмачнішого блюда від мадам Мегре. Пізніше була видана кулінарна книга Р. Куртіна «Рецепти мадам Мегре» (Madame Maigret’s Recipes Robert J. Courtine), в якій були зібрані всі  смачні шедеври, згадані в романах Сіменона.

Помер Жорж Сіменон, на початку осені у Лозанні в 1989-му, на 87-му році життя, залишивши великий спадок дітям і дружинам. 

Джерела:

Мастера детектива [Текст] : сб.: пер. с англ. и фр. / сост. Н. Бунин. – Самара : Фирма Шарк, 1992. – 316 с. : ил. 

Соната дьявола [Текст] : малая французская проза XVIII–XX веков / пер. А. Андрес. – Л. : Лениздат, 1991. – 414 с. 

Бреннер, Жак. Моя история современной французской литературы [Текст] / Ж. Бреннер. – М. : Высшая школа, 1994. – 352 с. 

Шрайбер, Элеонора Лазаревна. Жорж Сименон [Текст] : жизнь и творчество / Э. Л. Шрайбер. – 2-е изд., доп. – Л. : Издательство ленинградского университета, 1983. – 835 с. 

Сименон, Жорж. Избранные произведения [Текст] / Ж. Сименон. – М. : СП КВАДРАТ, 1992. – 437 с. 

http://odessa-memory.info/index.php?id=453

Фото:http://odessa-memory.info/index.php?id=453

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Жорж Сіменон. Пізнати кохання та більше не писати романів (продовження)

Друга світова війна містить декілька сюжетних і доленосних моментів у житті нашого героя. 

З одного боку – німецькі фільми за його книгами давали підставу деяким дослідникам і сучасникам звинуватити його в колабораціонізмі. Насправді ж, Сіменон завжди був далекий від політики. Протягом п`яти років після війни йому була заборонена видавнича діяльність. За іншими джерелами, Сіменон після приходу Гітлера до влади негайно наклав заборону на видання своїх книг у нацистській Німеччині.

Достовірно відомо, що в роки Другої світової він допомагав бельгійським біженцям, яким погрожували німецькими концтаборами. В його будинку мали прихисток британські парашутисти. Страждання людей у роки війни й окупації знайшли відображення в його творах «Клан остендців» (1946 р.), «Бруд на снігу» (1948 р.) і «Поїзд» (1951 р.). До речі, головними своїми творами він вважав саме «психологічні», або, як називав їх, «важкі» романи, серед яких вищезгадані, а також «Поїзд з Венеції», «Президент», «Кіт».

Перші три роки війни Сіменон жив на заході Франції в Фонтене ле Конт у замку Тер-Нев. Пізніше переїхав до Північної Америки, потім – до Флориди. 

Після розлучення з Тіжі Сіменон зустрів Деніз Ойме. В шлюбі народилось троє дітей – сини Жан і П'єр і дочка Марі-Жо. У віці 25 років донька наклала на себе руки у квартирі на Елісейських полях. Справа в тому, що Деніз не давала Жоржеві розлучення, стосунки були непростими, до того ж вона видала книгу, де розповіла про життя з відомим письменником. Недвозначні висловлювання в бік улюбленого батька донька сприйняла вкрай болісно. В автобіографічній книзі «Інтимні щоденники» (фр. Mémoires intimes, 1981 р.) письменник розповість про сімейну трагедію та про свою версію подій.

Отже, два шлюби та тисячі, за власним зізнанням, романів 

З Терезою Сберелен, яка працювала у нього хатньою робітницею, він прожив до кінця життя у фактичному шлюбі. Письменник вважав, що саме вона «дозволила йому пізнати кохання та зробила щасливим». 

У 1952 Сіменон стає членом Королівської академії Бельгії. Три роки потому повертається до Франції (м. Канни), де його обирають головою Асоціації детективних письменників США.

Незабаром знов переїжджає до Лозанни (Швейцарія). Напередодні 70-річчя приймає рішення не писати більше романів, залишивши нереалізованим черговий – «Оскар». 

В останні роки життя працює над автобіографіями «Я диктую», «Лист до моєї матері», «Прості люди», «Вітер з півночі, вітер з півдня». 

Фото https://www.depo.ua/rus/svit/zhorzh-simenon-o-13022015000500

Далі буде

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Жорж Сіменон. «Невдалий» дебют і друге свідоцтво про народження (продовження)

Одружився Сіменон із землячкою, художницею Регіною Раншон, яку називав Тіжі У шлюбі народився син Марк. У Парижі  Регіна швидше за чоловіка стала відомою, хоча той уже публікував свої твори. 

Життя родина вела богемне, улюблене художниками та письменниками кафе на Монпарнас відвідувала постійно. Коли ж щастило отримати добрий гонорар або продати подорожче картини, їхали подорожувати. Після подорожі по каналах Франції на яхті «Жинетт», Сіменон вирішив побудувати свій вітрильник.

На цьому вітрильнику під назвою «Ostrogoth» він плив по річках Бельгії та Голландії, виходив у Північне море до Бремена і Вільгельмсхафена. Працювати на вітрильнику йому подобалось, він писав романи в теплій каюті, відпочивав на палубі та насолоджувався життям. 

На зворотному шляху подружжя знову опинилося на півночі Голландії, в містечку Делфзейл, де й вирішило перезимувати.

Саме у порті Делфзейл в 1929 році всього за шість днів було написано перший роман Сіменона про комісара Меґре – «Пітер Латиш».

Видавець Фейар, який, на думку багатьох, мав безпомилкове чуття щодо авторів та успіху їхніх творів був не в захваті. Написане Сіменоном здалося йому не схожим на справжній детектив: інтриги немає, комісар немолодий і непривабливий, жертви й убивці ніяких емоцій не викликають та й закінчується все сумно, ні кохання, ні весіль. «Цікаво, як ви сподіваєтеся захопити всім цим публіку? – резюмував видавець. Цей епізод письменник згадував у своїй автобіографічній книзі «Я диктую».

Сіменон не зупинився і продовжив. Успіх на ринку та визнання критики, незважаючи на пророцтва Фейара, прийшли слідом за публікацією роману два роки потому. Наступні п'ять романів про Меґре були написані за місяць. Усього вийшло вісімдесят творів із знаменитим комісаром Кримінальної поліції. Його образ настільки полюбився читачам, що ще за життя Сіменона в місті, де він вигадав свого героя, було споруджено бронзовий пам'ятник комісару Меґре. На церемонії відкриття бургомістр вручив Сіменону особливе свідоцтво. «Жюль Меґре, місце народження Делфзейл, дата народження 1929 рік, батько – Жорж Сіменон, мати – невідома...», – йшлося у документі.

Далі буде

Мастера детектива [Текст] : сб.: пер. с англ. и фр. / сост. Н. Бунин. – Самара : Фирма Шарк, 1992. – 316 с. : ил. 

Соната дьявола [Текст] : малая французская проза XVIII–XX веков / пер. А. Андрес. – Л. : Лениздат, 1991. – 414 с. 

Бреннер, Жак. Моя история современной французской литературы [Текст] / Ж. Бреннер. – М. : Высшая школа, 1994. – 352 с. 

Шрайбер, Элеонора Лазаревна. Жорж Сименон [Текст] : жизнь и творчество / Э. Л. Шрайбер. – 2-е изд., доп. – Л. : Издательство ленинградского университета, 1983. – 835 с. 

Сименон, Жорж. Избранные произведения [Текст] / Ж. Сименон. – М. : СП КВАДРАТ, 1992. – 437 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Жорж Сіменон. Людина, як всі

Автор понад 400 романів, у тому числі двадцяти книг-спогадів і тритомної автобіографії,  великої кількості статей, серед них і про Одесу. Його твори перекладені сорокома мовами світу. За романами створено понад п`ятдесят кінофільмів і театральних вистав. Член двох академій, почесний у кількох університетах, лауреат десятків міжнародних премій. Полюбляв псевдоніми та жінок. А ще, детектив, жанр який і зробив його відомим у всьому світі. 

Georges Joseph Christian Simenon, який не вбачав у собі ніяких особливих відмінностей, у рубриці «На долоні історії».

Сіменон народився на початку XX сторіччя у Бельгії. Батько – службовець у страховій компанії, дідусь – ремісник-капелюшник, прадід – шахтар. 

Сім'я була релігійною, щонеділі маленький Жорж мав ходити до церкви. Можливо ця обов’язковість призвела до того, що згодом він втратив віру та перестав дотримуватись обрядів. Мати мріяла для сина про майбутне кюре або кондитера, син прагнув іншого.

У будинку, де мешкала родина Сіменонів, іноземні студенти знімали дешеві кімнати з пансіоном. Саме вони познайомили юнака з великою літературою, таким чином визначивши його долю.

Спочатку він обрав журналістику, хоча ніколи не читав газет і роботу цю уявляв лише за детективними романами відомого на той час французького письменника Ґастона Леру. Головний герой Леру – сищик-аматор Рультабіль, носив плащ і курив коротеньку люлечку. Сіменон узявся наслідувати свого улюбленого героя, з люлькою не розлучався до кінця життя та й своєму комісарові Меґре теж передав цю любов. У романах Ґастона Леру, які надихали юного Сіменона, діяли й репортери. 

Під час навчання в Єзуїтському коледжі Сіменон почав підробляти в редакції «Газетт де Льєж», де вів поліцейську хроніку. Він звертався до поліцейських дільниць, відвідував Центральний комісаріат. «Писав я, головним чином, про життя Льєжа, про міські події, більш-менш пов'язані з політикою, був вельми категоричний в думках і доволі скоро набув популярності. Подумати тільки! Навіть мій батько читав скромні опуси свого сина і ввечері, за столом, розмовляв зі мною про них», – згадував він в автобіографії «Людина як всі». 

Коледж Сіменон не закінчив, його батько серйозно захворів і невдовзі помер. Юнак відбув військову повинність і вирушив до Парижа. Якийсь час підробляв у відділах судової хроніки газет і журналів та зачитувався популярними розважальними романами. Читання надихнуло, і за короткий час він написав перший твір – «Роман друкарки», що вийшов у 1924 році. 

За десять наступних років було опублікувано триста романів і оповідань під різними псевдонімами, в тому числі – Жорж Сіменон.

Далі буде

Мастера детектива [Текст] : сб.: пер. с англ. и фр. / сост. Н. Бунин. – Самара : Фирма Шарк, 1992. – 316 с. : ил. 

Соната дьявола [Текст] : малая французская проза XVIII–XX веков / пер. А. Андрес. – Л. : Лениздат, 1991. – 414 с. 

Бреннер, Жак. Моя история современной французской литературы [Текст] / Ж. Бреннер. – М. : Высшая школа, 1994. – 352 с. 

Шрайбер, Элеонора Лазаревна. Жорж Сименон [Текст] : жизнь и творчество / Э. Л. Шрайбер. – 2-е изд., доп. – Л. : Издательство ленинградского университета, 1983. – 835 с. 

Сименон, Жорж. Избранные произведения [Текст] / Ж. Сименон. – М. : СП КВАДРАТ, 1992. – 437 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут