Сторінки

середу, 21 лютого 2024 р.

Територія особистості

Станіслав Єжи Лєц: «Поети як діти: сидячи за письмовим столом, не дістають до землі ногами» (продовження)

 

Невдовзі Станіслав Єжи Лєц направлений до Відня, міста його дитинства, як аташе з питань культури політичної місії Польської Республіки.
У часи панування партійної диктатури письменник змушений переїхати до Ізраїлю, але почувається там самотньо та неприкаяно. Під час мандрів Близьким Сходом напише  «Єрусалимський рукопис», де туга за Батьківщиною в кожному рядку.
Він повертається до Польщі разом із сином Яном в 1952-му, заборона на його твори діє ще чотири роки: книжки вилучені із бібліотек, цензура не пропускає публікацій. Режими будь яких часів не пробачають таланту, що підкорюється лише свободі. «Був у моєму житті такий період занепаду, який досі є стартовим майданчиком моїх найсміливіших звершень. Коли я почуваюся особливо втомленим від тягарів, то подумки повертаюся в цю прірву, щоб сила давнього падіння знову виштовхнула мене вгору». Часи такі були в Лєца неодноразово.
Для того щоб утримувати себе та сина, він поринає в перекладацьку діяльність, німецькі, російські, білоруські й українські автори «заговорять» польською саме завдяки йому, зокрема Йоганн Гете, Генріх Гейне, Бертольд Брехт, Курт Тухольський. Робить це наш герой вибірково, узгоджуючусь, перш за все, з власними запитами: «Я перекладаю зазвичай, – тільки твори, які висловлюють, як правило, інакше, чим зробив би це я сам, ті що мене хвилюють».
У 1956-му нарешті надруковано «Єрусалимський рукопис» (1956). «Я знаю, що це найліричніша з моїх книг. Кожен випущений томик є, принаймні для мене, через деякий час хіба що твором іншої людини, яка – не соромлюся в цьому зізнатися – іноді навіть цікаво читаєш. Тоді тобі відкриваються якісь нові деталі і у віршах, і між рядками», – зазначить автор.
Щодо непричесаних думок, які, на думку дослідників, вмотивувала польська «весна».
Напевно, але в тому було багаторічне бажанням написати максимально повну й лаконічну біографію-хроніку. Вона вийде найцікавішою у світі, бо віддзеркалиться у фрашках, історіях, діалогах, лозунгах, псевдоцитатах. Проллється думками-квінтесенціями всього того, що траплялося в його строкатому житті. Не омине й спробу самогубства у страшному 1944-му, коли Варшаву та мешканців міста знищили нацисти, а Лєц лишився на самоті без будь-якої допомоги.
«Це книжка, звідки кожна цивілізована, мисляча людина повинна щовечора прочитати три-чотири рядки, перш ніж заснути (якщо взагалі зможе заснути)», – цілковито справедливо зауважував Умберто Еко. Що ж стосується самого Лєца, його «полонило відчуття часу та перспективи… і він хотів творчістю своєю охопити світ», не більше ані менше «розширивши його ескападами у космос».
Починається це охоплення з двох-чотирирядкових віршів-епіграм та антології «З тисячі й однієї фрашки». Розмірковуючи про те, що в нього насправді виходить, Лєц не називає це ані «лапідарною прозою» ані «конденсованою епіграмою», бо тоді «рима і ритм обмежили б свободу непокірної думки. «Непричесані думки» записувалися у кафе, у трамваях, у парках, та! – навіть у клубі літераторів. Взагалі, я завжди думав таким чином, тільки вроджена скромність не дозволяла наважитися на те, щоб записувати, а тим більше публікувати ці мої «непричесані думки»... Це розмови із самим собою, їх можна було б визначити як спробу охарактеризувати явища нашої дійсності.
Навіть під час створення тієї гри понять та слів, якими є «Непричесані думки», потрібно бути поетом...». Він ним лишився.
Упродовж останніх десяти років життя Лєц видає вдвічі більше книжок, ніж за попередні роки. Перший збірник «Незачесаних думок» кишенькового формату містив понад двісті афоризмів. Два роки потому вийшов другий, до якого увійшли вже чотири сотні Лєцових космічних ескападних смислів.

Олена Ємельянова

 

«Коли плітки старіють, вони стають міфами».
 
«Коли ми заселимо пустелі, зникнуть оази».
 
«Красива брехня? Увага! Це вже творчість».
 
«Либонь з мене майстер ситуаційного гумору без виходу».
 
«Лжепророки самі виконують свої пророцтва».
 
«Люблю читати житія деяких святих від кінця. В мені тоді поновлюється віра, що хтось може знову стати людиною».
 
«Людина у своєму житті грає всього лише крихітний епізод».
 
«Людей, що мовчать не можна позбавити слова».
 
«Людина вже знайшла крила, але не стала ангелом».
 
«Ми розіп'яті на циферблаті годинника».
 
«Мить усвідомлення своєї безталанності є спалах геніальності».
 
«Можна відкрити рот від захоплення і ... закрити його позіхаючи».
 
«Можливо, ми просто чиясь пам'ять».
 
«Найкраще роблять підніжку карлики – це їхня сфера».
 
«Найчастіше вихід там, де був вхід».
 
«Не кожна сіра маса має щось спільне з мозком».
 
«Не люблю сміху крізь сльози – він розбавлений».
 
«Незнання закону не звільняє від відповідальності. А от знання нерідко звільняє».
 
«Не зустрічайте людей з розкритими обіймами. Так їм легше розіп'яти вас».
 
«Не будемо намагатися зрозуміти один одного, щоб один одного не зненавидіти».
 
«Не ходи уторованими шляхами, а то послизнешся».
 
«Ну, припустимо, проб’єш ти головою стіну. І що ти будеш робити в сусідній камері?».
 
«Оптимізм і песимізм розходяться тільки в даті кінця світу».
 
«Остерігайся потрапити під чуже колесо фортуни».
 

Далі буде.

 

Фото https://boookroom.wordpress.com/2020/03/07/stanislaw-jerzy-lec-pisac-koji-je-pronasao-prave-rijeci/
 
Джерела:
Лец, Станислав Ежи. Непричесанные мысли / С. Е. Лєц ; пер. с польск. В. Россельс. – М. : Книга, 1991. – 315 с.
Lec Lec Jerzy, Stanislaw. Aforyzmy.Fraszki: utwory wybrane. Т. 2 / S. Lec Jerzy. – Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 350 с.
Lec Jerzy, Stanislaw. Liryka: utwory wybrane. Т. 1 / S. Lec Jerzy. – Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 402 с.
***
https://zbruc.eu/node/51174
https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-jerzy-lec
https://culture.pl/ua/stattia/yezhy-lets-nezachesanyy-satyryk-zi-lvova
https://day.kyiv.ua/article/kultura/yezhy-lets-ne-pomer-zminyv-sposib-zhyttya
https://www.obozrevatel.com/ukr/culture/82759-sogodni-den-narodzhennya-stanislava-ezhi-letsa-aforizmi.htm
https://ricardorose.blogspot.com/2016/08/stanislawjerzy-lec-stanislaw-jerzy-lec.html
http://krajwspanialy.pl/stanislaw-jerzy-lec-poeta-ktory-zabil-ss-mana-lopata-kopiac-swoj-grob/
https://boookroom.wordpress.com/2020/03/07/stanislaw-jerzy-lec-pisac-koji-je-pronasao-prave-rijeci/




Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

вівторок, 20 лютого 2024 р.

Територія особистості

Станіслав Єжи Лєц: «Після спілкування з деякими людьми у мене з’являється яскраво виражений комплекс повноцінності» (продовження)

 

Перші вірші Лєца почують наприкінці двадцятих років минулого сторіччя на студентському літературному вечорі, невдовзі з`явиться й публікація в газеті «Ілюстрований Щоденний Кур'єр» з промовистою назвою «Весна». «У ньому (вірші – пр. авт) йдеться, ясна річ, про весну, – пояснював Лєц, – але це не була традиційна весна, за настроєм ці вірші виглядали... песимістичними. А чому я вибрав саме IKC? Це видання передплачували і читали в нашому домі, а я хотів уславитися поетом перш за все в сім'ї». Твори він буде підписувати видозміненою частиною подвійного прізвища батька, що з ідиш перекладається – «блазень», або «пересмішник». Але власним літературним блазенським ковпаком уклін ніколи та нікому в житті не відважує.
З 1940-го Лєц є членом Спілки письменників і редколегії «Літературного альманаху» у Львові. Співпрацює він і з журналом «Нові горизонти». Його вірші, сатира, статті та переклади з російської публікуються в журналі «Червоний прапор». Звичайно, з розумінням всіх нюансів ідеологічних гойдалок і повним несприйняттям сталінізму. Так, йому потрібна була робота, щоб утримувати родину, але совість при цьому він лишав «не використаною».
«Пору окупації я прожив у всіх формах, які допускав той час. 1939–1941 рр. я провів у Львові, 1941–1943 pp. – у концтаборі під Тернополем. У 1943 році, в липні, з місця розстрілу, …втік до Варшави, де працював у конспірації редактором військових газет Гвардії Людової та Армії Людової на лівому і правому берегах Вісли. Потім пішов до партизанів, що боролися у Люблінському воєводстві, після чого воював у лавах регулярної армії».
За участь у війні митець отримав вищу національну відзнаку – Кавалерський Хрест ордену Відродження Польщі.
По завершенню Другої світової разом із друзями він відроджує видання найпопулярнішого гумористичного журналу «Шпильки». Це трапляється в Лодзі, бо Варшава після війни відновлюється поступово та не відразу.
«Під час окупації суспільство могло переконатися в силі, доцільності та шляхетних устремліннях справжньої сатири, – зазначає Лєц. – …Не знаю, чи багато творів інших літературних жанрів встоїть перед часом, але думаю, що наші правнуки в підручниках історії натраплять на багато влучних рядків військової сатиричної творчості поляків У цій традиції черпаєш силу. …сатира, мабуть, найкраще відображає справжній профіль прогресивної частини суспільства свого часу». Сила, доцільність та шляхетні устремління сатири актуальні й у повоєнні часи.
Крім відданості цій традиції, невдовзі поет видає збірку «Польовий записник» із віршами та творами Другої світової, присвячених пам’яті загиблих друзів. В цей же час виходять друком рими до- та повоєнних років – «Прогулянка циніка», «Життя – дрібниця», збірка «Нові вірші».
Саме в вересневому журналі «Шпильки» в 1949-му опубліковані перші чотири жартівливі афоризми нашого героя, ще шість років потому в журналі «Нова культура» понад десяток афоризмів уперше  з`явились вже під назвою «Незачесані думки».
«Якось я знайду потрібні слова, і вони будуть простими», – наголосив якось американський hipster Джек Керуак. Лєцу це стовідсотково вдалося. Як і блискуче підтвердження того, що  «все вже давно написано, на щастя, не про все ще подумано».
Останній «класик афоризму» та «геній сатиричної метафори» в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«Дах над головою часто не дозволяє людям рости».
 
«Дивно! Що кульгає, то йде».
 
«Диявол не спить … з ким попало».
 
«Деякі, коли в них виймають кляп із рота, німіють від захоплення».
 
«Досить піддатися ілюзії, щоб відчути реальні наслідки».
 
«Думки деяких людей такі поверхневі, що не проникають навіть до їхньої голови».
 
«Дурень – це людина, що вважає себе розумнішою за мене».
 
«Життя – шкідлива штука. Від неї всі вмирають».
 
«Живи сучасністю, оскільки не можеш перенести цього на інший час».
 
«Іноді диявол спокушає мене повірити в бога».
 
«Іноді здається, що долями богів і людей розпоряджається хтось третій».
 
«Завжди звертайся до чужих богів. Вони вислухають тебе позачергово».
 
«Завжди побоюються тих, хто прагне панувати над душами. Що вони роблять із тілами?»
 
«З однієї системи нам ще довго не вибратися – із сонячної».
 
«Загубив зошит зі своїми недрукованими "Думками". Може, з часом і згадаю, та, леле – наскільки ж вони будуть дозріліші!»
 
«Іноді треба замовкнути, щоб тебе вислухали».
 
«Істина зазвичай лежить посередині. Найчастіше без надгробка».
 
«Коли я починаю думати серйозно, я бачу, наскільки комічний світ».
 
«Кордон між світлом і тінню – ти».

 

Далі буде.

 

Фото https://culture.pl/ua/stattia/yezhy-lets-nezachesanyy-satyryk-zi-lvova

https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-jerzy-lec
 
Джерела:
Лец, Станислав Ежи. Непричесанные мысли / С. Е. Лєц ; пер. с польск. В. Россельс. – М. : Книга, 1991. – 315 с.
Lec Lec Jerzy, Stanislaw. Aforyzmy.Fraszki: utwory wybrane. Т. 2 / S. Lec Jerzy. – Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 350 с.
Lec Jerzy, Stanislaw. Liryka: utwory wybrane. Т. 1 / S. Lec Jerzy. – Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 402 с.
***
https://zbruc.eu/node/51174
https://culture.pl/ua/stattia/yezhy-lets-nezachesanyy-satyryk-zi-lvova
https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-jerzy-lec
https://day.kyiv.ua/article/kultura/yezhy-lets-ne-pomer-zminyv-sposib-zhyttya
https://www.obozrevatel.com/ukr/culture/82759-sogodni-den-narodzhennya-stanislava-ezhi-letsa-aforizmi.htm
https://ricardorose.blogspot.com/2016/08/stanislawjerzy-lec-stanislaw-jerzy-lec.html
http://krajwspanialy.pl/stanislaw-jerzy-lec-poeta-ktory-zabil-ss-mana-lopata-kopiac-swoj-grob/
https://boookroom.wordpress.com/2020/03/07/stanislaw-jerzy-lec-pisac-koji-je-pronasao-prave-rijeci/




Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

понеділок, 19 лютого 2024 р.

Територія особистості

Станіслав Єжи Лєц: «Не проси у Бога шляху на небеса, бо він покаже тобі найважчий»

 Сутність в декількох словах або реченнях. Так само досконало, як в японській культурі виразність мовчання або хайку. Рухаючись маршрутами життя, ми   повертаємось до тих чи інших думок-відчуттів знову і знову. Вони з`являються в пам`яті, як мудрість, спасіння,  натхнення, посмішка осяяння. Вони тримають, як крила, підіймають та не дають впасти.
Авторство саме таких перлин слова належить юристу за освітою, а за покликанням – сатирику, поету та філософу. «Я впіймав щастя за хвіст. Воно вирвалося, залишивши в моїй руці перо, яким тепер і пишу… Я хотів сказати світові лише одне слово. Не маючи нагоди зробити це, я став письменником».
Станіслав Єжи Лєц. Уродженець міста Лева, син барона Бенона де Туш-Лєтца – австрійського шляхтича єврейського походження й Аделі Сафрін – представниці польсько-єврейської інтелігенції, яка огортала та надихала єдиного сина високим ставленням до освіти та культури та спонукала робити кроки цьому назустріч. Для того, щоб довести їхню наявність, перша поетична публікація Лєца вийшла саме в газеті, яку передплачували вдома.
Батько його матінки був землевласником у Чернівцях, прадід – почесним громадянином і імперським радником, володарем маєтків на Буковині. На межі Галичини та Буковини і промайне дитинство Лєца.
Війни сторіччя XX назавжди зроблять Станіслава антимілітаристом, до того ж під час Другої світової він стане активним учасником антифашистського народного фронту, матиме дві втечи з полону, двічі уникне розстрілу. Крім долі, його врятувало чудове володіння віденським діалектом німецької мови, а також неабиякі ерудованість і оптимізм, які дратували та вражали фашистів одночасно. Начальник концтабору не стратив поета, як зазвичай робив із в’язнями, лише тому, що знайшов у ньому неперевершеного співрозмовника.
«Будемо писати коротко, щоб закінчити… в ту саму епоху, коли її почали». Коротко в нього вийшло, але межі епохи він перетнув назавжди.
Станіслав Єжи Лєц, який за будь що перш за все лишався самим собою – у «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«Ах, якби ми могли бачити життя, а не ситуації»!
 
«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається».
 
«Багато бумерангів не повертаються. Обирають свободу».
 
«Багатьом нулям здається, що вони – орбіта, по якій обертається світ».
 
«Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що він працював у реалістичній манері?».
 
«Буває, що прапороносця несе в інший бік, ніж прапор».
 
«Будь альтруїстом: поважай егоїзм інших!».
 
«З геніальної думки можна забрати всі слова».
 
«Все вже описано. На щастя, не про все ще подумано».
 
«Він охороняє права так строго, що ніхто не може ними скористатися».
 
«Ви можете уявити собі жінку, яка дозволила б своєму коханцеві тисячу і одну ніч розповідати казочки?»
 
«Ви можете вбити людину молотом, а можете вбити людину серпом. Не кажучи вже про серп і молот».
 
«Всім править випадок. Знати б ще, хто править випадком».
 
«Гіршим за «культ особистості» є «культ нуля»».
 
«Гордо носили на грудях етикетки з ціною, за яку їх не можна купити».
 
«Давайте будемо людьми хоча б до тих пір, поки наука не відкриє, що ми є чимось іншим».
 
«До глибокої думки треба підвестися».

 

Далі буде.

 

Фото 
Рікардо ЕрнестоРоуз
https://ricardorose.blogspot.com/2016/08/stanislawjerzy-lec-stanislaw-jerzy-lec.html
 

Джерела:
Лец, Станислав Ежи. Непричесанные мысли / С. Е. Лєц ; пер. с польск. В. Россельс. – М. : Книга, 1991. – 315 с.
Lec Lec Jerzy, Stanislaw. Aforyzmy.Fraszki: utwory wybrane. Т. 2 / S. Lec Jerzy. – Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 350 с.
Lec Jerzy, Stanislaw. Liryka: utwory wybrane. Т. 1 / S. Lec Jerzy. – Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 402 с.
***
https://zbruc.eu/node/51174
https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-jerzy-lec
https://culture.pl/ua/stattia/yezhy-lets-nezachesanyy-satyryk-zi-lvova
https://day.kyiv.ua/article/kultura/yezhy-lets-ne-pomer-zminyv-sposib-zhyttya
https://www.obozrevatel.com/ukr/culture/82759-sogodni-den-narodzhennya-stanislava-ezhi-letsa-aforizmi.htm
https://ricardorose.blogspot.com/2016/08/stanislawjerzy-lec-stanislaw-jerzy-lec.html
http://krajwspanialy.pl/stanislaw-jerzy-lec-poeta-ktory-zabil-ss-mana-lopata-kopiac-swoj-grob/
https://boookroom.wordpress.com/2020/03/07/stanislaw-jerzy-lec-pisac-koji-je-pronasao-prave-rijeci/



Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

 

 

 

пʼятницю, 16 лютого 2024 р.

Досліджуємо край

До питання про час заснування містечка козацького Самарь (завершення)

 

Під час розкопок 2009 р. нами було отримано перші свідоцтва відносно існування земляних укріплень Самарської фортеці, а саме, простежено рештки валу, який за розташуванням не вписується у систему укріплень Богородицької фортеці. Вищевикладене надає можливість віднести до часів існування козацького містечка Самарь випадкові знахідки західноєвропейських монет, торгівельних пломб, особистих печаток, які вкладаються у датування початком – серединою XVII ст. Вважаємо, що за цих часів Самарь вже була важливим торгівельним центром на лівому березі Дніпра нижче за Ворсклу.
Знаходження неподалік від Кодацької переправи на Дніпрі, до якої виводили західні шляхи, також при переправі через Самару, яка відкривала вільний рух лівим берегом з півночі на Схід та Південь, до генуезьких колоній Криму та Чорного моря з Оттоманською Портою, визначало стратегічне значення населеного пункту. Згаданим не вичерпується значення Самарі цього часу. Вона становила важливий для засвоєння пограничного із Ногайською ордою і Кримським ханством степового краю осередок, військовий та господарський центр, тісно пов’язаний із Запорозькою Січчю не лише спільною боротьбою проти ворогів, а й економічно. Про це свідчать численні грамоти – звернення до російських царів, починаючи від Олексія Михайловича, – із протестами проти порушення козацьких володінь у Присамарʼї, заповіданих «дідичами». Серед останніх пойменовано здобування меду, дичини й, особливо, риболовля.
Не можна також обминути значення культурного впливу Самарі, який здійснювався через поширення православ’я та грамотності серед населення краю. Саме у «городку Самарь», за Д. І. Яворницьким, було споруджено у 1576 р. першу у регіоні церкву. В наступному, із заснуванням Богородицької фортеці, у 1689 р. відбулося освячення храму Покрова Пресвятої Богородиці, спорудженого, скоріш за все, на місці старої самарської церкви. Розкопками встановлено місцезнаходження фундаменту останньої, поруч з котрим знаходився цвинтар. Усього досліджено 14 індивідуальних та парних поховань, здійснених у дубових колодах і значних за розмірами ямах, стінки і перекриття котрих виготовлено з колотих дощок. Положення похованих простягнуте на спині, головою на північ; часова і соціальна належність залишається, на жаль, не визначеною внаслідок відсутності датуючих артефактів.

доктор історичних наук, археолог

 

Ілюстрація: Богородицька фортеця. Малюнок-реконструкція Олександра Харлана

 

Джерело: Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження. Зб. наук. праць.– Вип. 15.– Дніпро: Грані, 2017.

Бібліографія:
 Камеко В. Ф. До часу виникнення та місця знаходження містечка Самарь / В. Ф. Камеко, В. В. Бінкевич, В. М. Шалобудов // Проблеми археології Подніпров’я. – Дніпропетровськ, 2003.
Ковальова І. Ф. Збереження Самарської товщі під час будівництва Богородицької фортеці / І. Ф. Ковальова // Історія і культура Подніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки: наук. щоріч. – Дніпропетровськ, 2012. – Вип. 9.
Ковальова І. Ф. Некрополі Самарі-Богородицької фортеці / І. Ф. Ковальова // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: зб. наук. праць – Дніпропетровськ, 2010. – Вип. 8.
Ковальова І. Свідчення польської торгівлі з Присамарʼям / І. Ф. Ковальова // Наукові записки. Серія «Історичні науки». – Острог, 2003. – Вип. 3.
Ковальова И. Ф. Печати, найденные в Богородицкой крепости и ее округе / И. Ф. Ковальова, В. Н. Шалобудов // Проблеми археології Подніпров’я. – Дніпропетровськ, 2003.
Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – Київ, 1993.
Скальковский А. О. Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького / А. О. Скальковский / під ред. Г. К. Швидько. – Дніпропетровськ, 1994.
Шалобудов В. М. Підсумки обробки нумізматичних знахідок з Нижнього Присамарʼя / В. М. Шалобудов // Вісник Дніпропетровського університету. Серія історія та археологія. – Дніпропетровськ, 2007. – Вип. 15. – № 6.
Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків / Д. І. Яворницький. – Київ, 1990. – Т. 1



Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут


 

четвер, 15 лютого 2024 р.

Що читають бібіотекарі

Хоткевич, Гнат. Довбуш : повість / Г. Хоткевич. – Львів : Апріорі, 2018. – 445 с. – (Класика української белетристики).

 

Одним із досягнень прозової творчості видатного українського письменника Гната Хоткевича є його історична повість «Довбуш». У ній письменник яскраво показує cоціальний і національний гніт карпатців у першій половині ХVІІІ cт., рух опришків на прикладі легендарного Олекси Довбуша, борця, який змінив долю гуцулів і зі звичайного ґазди, чоловіка і батька перетворився на «месника народних кривд». Борючись із польською шляхтою, яка загарбала його рідну землю, Довбуш став лідером і героєм, який не тільки підняв до боротьби проcтий народ, але й змінив тогочасні уявлення про гуцулів, як про дикунів та бандитів із баркою, що бігають Карпатами і заробляють cобі на життя грабунком.
Cміливіcть і буйнiсть – то були ознаки характеру Олекси. Власним прикладом він показує, «вести за собою не словом, а ділом».
З дитинства хлопчика цікавили розповіді про опришків. Олекса дізнався багато про них цікавого, що вони  все знали та були найрозумніші з людей. Він не тільки слухав усе про опришків, але й сам іще випитував. Олекса знайомиться зі священником, який стає його ідеологічним наставником, разом чоловіки вирішують змінити суспільно-політичний уcтрiй на Гуцульщині. Та чи справді вони розуміють один одного? Чи зможуть діяти cпільно i злагоджено?
А ще, прочитавши повіcть, ви багато дізнаєтеcя про життя та побут гуцулів: як вони випаcають худобу на полонинах, що роблять пiд час нападу ведмедя, як ставлять вівчарські cтаї, як готують бринзу. Досить детально письменник описує й побут польської шляхти, а також політичні процеси в Європі XVIII ст.
I все це переплетено неймовірними icторіями про опришківські пригоди та заховані у горах cкарби, які буцімто охороняють потойбічні іcтоти, про жорстокі вбивcтва і героїчні вчинки, про жадібніcть і самопожертву.
Якщо ви бажаєте отримати якнайкращу картину із життя та діяльності Олекса Довбуша, книга Хоткевича «Довбуш» для вас.
«Якою мірою мірите, тою відмириться і вам».
«... хто підняв меч – від мече й загине».
 

Валентина Гайдаш, бібліотекарка I кат. відділу абонемента




Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут