Її життя – Бібліотека:
спогади
про колегу
«Я підбираю ключики до
людських душ»
Вона
жила бібліотекою, вона розчинялася в ній. Бібліотека була сенсом і способом її
життя. Мова про Бібліотекарку з великої букви – Людмилу Феодосіївну Волошину,
яка працювала у відділі абонемента Дніпропетровської обласної універсальної
наукової бібліотек ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія з вересня
1986 по травень 2017 року. 30 років віддала себе відділу абонемента.
У
40-річний ювілей відділу абонемента на ж/м Калинівський (в минулому Клочко-6)
ми згадуємо про тих бібліотекарів, кого й досі пам’ятають читачі масиву. Її не
стало в травні 2017 року.
Колеги
згадують вражаючий трудовий ентузіазм Людмили Феодосіївни, відповідальність,
дисциплінованість і неабияку жіночу доглянутість і бездоганне робоче місце,
наповнене квітами і порядком.
Її кредо: «Краса врятує світ». Тому, починаючи зі свого
робочого місця, яке було наповнене квітами, і кожний листочок натертий цукровою
сумішшю, і до бездоганного манікюру, зачіски, зовнішнього вигляду – у всьому
відчувалася краса. А який лад був у неї в роботі! Кожний читацький формуляр позначався
маркером різного кольору за категоріями читачів, оформлення роздільників,
індивідуальна бронеполичка для замовлених книг, тематичні персональні підбірки.
Фонд кафедри видачі був показовим, розстановка книжок за тематикою, видання відремонтовані,
роздільники в кольорі і навколо багато квітів.
Звідки
така естетика в побуті і таке трепетне ставлення до роботи? Генетика? Сімейне
виховання і наслідування українським традиціям?
Це
сьогодні ми можемо з упевненістю сказати – українність! А це – гостинність,
працьовитість, потяг до особистої свободи, глибока повага до родини і традицій.
Все це є в нашій героїні. Трохи автобіографії.
Народилася
Людмила Феодосіївна 10 липня 1952 року в с. Петриківка Дніпропетровської
області. Мабуть, мальовниче село Петриківка і давало Людмилі вміння бачити
красу землі, її людей, натхненно працювати. Вона гарно малювала, займалася
кухнею, а без її котлет не обходилося жодне застілля у відділі! Гарна
господиня, гарна співачка, душа компанії. А хто ж в Україні не співає? А це йде
з сім’ї. Вона вміла співати! Мама та її сестри були вчительками і чудово
співали! Краса рідного краю дала їй оцю українність: щедрість, вміння
пригостити, наслідувати українські традиції, любити українську мову і
обожнювати квітникарство! Про неї писала місцева газета, а потім і «Дніпро
вечірній» (14.11.1988). Читачі присвячували їй вірші:
Ми, читачі, йдемо до них,
До тих дівчат, що біля книг
Цвітуть, як квіти серед квітів
Душею і лицем привітним,
Щоб читачів своїх зустріти.
І ми йдемо, йдемо до них,
До цих дівчат, щоб біля книг
Повести важнії розмови
Про книги, про знання, про мови…
І.Ф. Лящ
З 1969
року працювала завідувачкою Петриківської сільської бібліотеки. В 1972 році
закінчила Дніпропетровське культурно-освітнє училище за спеціальністю «бібліотечна
справа» і з цього року працювала на посаді бібліотекаря в Дніпропетровській
міській дитячій бібліотеці.
З 1977
року – працювала старшим техніком технічного відділу Дніпропетровської філії
Укргіпродор з виконанням функцій завідувачки технічної бібліотеки й архіву,
згодом – на посаді завідувачки технічного архіву технічного відділу інституту
Укркомунремдорпроєкт.
У 1986
році Людмила Феодосіївна прийшла до відділу абонемента на посаду бібліотекаря Дніпропетровської
обласної універсальної наукової бібліотеки, згодом була переведена на посаду
провідного бібліотекаря.
Окрім
обслуговування читачів, виконувала довідково-консультаційну роботу, готувала тематичні
добірки літератури на замовлення, залучаючи при цьому в повній мірі ввесь довідково-пошуковий
апарат відділу. Людмила Феодосіївна брала активну участь у колосальній роботі з
упорядкування фонду відділу, систематичного та топографічного каталогів, виїздила на
«бібліобусі» до проєктного інституту «Укрзалпроєкт».
«Велика робота велась з вилучення застарілої та зношеної літератури. Але
основна увага була приділена обслуговуванню читачів не тільки лівобережжя. А й
усього міста. Були черги на книги. Контингент був різний, від наукових
працівників до пенсіонерів, і кожен знаходив книгу для навчання і душі.
Бібліотекар це – лікар людських душ. І як би мені довелось вибирати професію ще раз – я б,
не задумуючись вибрала бібліотечну справу. Тому, що люблю працювати з людьми,
люблю допомагати їм, люблю своїх читачів. Я живу їхніми болями і радощами,
їхніми досягненнями і поразками…»
Людмила
Феодосіївна дуже любила українську літературу і відповідала за її упорядкування,
приймала активну участь в організації книжкових виставок, дитячого куточка,
куточка молодої мами, в оформлювальній роботі кафедри. З боржниками вела активну
роботу. Дуже хотіла опанувати комп’ютер, навіть почала вивчати його але… не
довелося. Затяжна хвороба поставила крапку.
Сьогодні,
святкуючи 40-річчя відділу абонемента на масиві Калинівський, ми згадуємо
Людмилу Феодосіївну, яка все своє
життя віддала єдиній обраній професії. А бібліотека для неї була сакральним,
особистим простором, який дарував їй затишок, красу і силу.
Світлана Сухіна
Фото 2. На обслуговуванні: бібліотекарі (зліва вправо): Волошина
Людмила Феодосіївна, Кондратенко Раїса Степанівна, 1994 рік
Фото 3. 1990-ті роки.
Працівники відділу абонемента: 1 ряд: Філіппович Валентина Павлівна, Афанасьєва
Людмила Федорівна; 2 ряд: Волошина Людмила Феодосіївна, Кондратенко Раїса
Степанівна, Салó Галина Іванівна, Колесникова Любов Володимирівна
Фото 4. «Як актор готується до
зустрічі зі своїми глядачами, так і бібліотекар – до зустрічі зі своїми
читачами», – Л.Ф. Волошина
Фото 5. Консультує молодь біля каталогу Людмила Феодосіївна Волошина
Фото 6. Людмила Феодосіївна Волошина (сидить) на своєму робочому
місці з колективом
