Неймовірно, але правда

 У 1905 році продовжилася традиція дарувати бібліотеці книги. Всього було подаровано 149 видань (390 прим.) на суму 445 руб. 40 коп. Свої звіти надіслали Кишинівська, Одеська публічна, Харківська, Воронезька, Акерманська, Севастопольська офіцерська, Саратовська, Томська, Олександрівська (м. Самара), Херсонська, Ростовська-на-Дону бібліотеки. Різноманітні установи та заклади також безоплатно передали друковані звіти про свою роботу. Московська Міська управа подарувала у фонди бібліотеки 61 примірник (38 назв) творів К. Т. Солдатенкова на суму 97 руб. 80 коп. Всім дарувальникам Рада бібліотеки висловила свою вдячність.

Фото: Альона Шолохова

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав : [б. и.], [1906]. – 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 21.11.2021). – Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

На долоні історії

Амедео Модільяні: вир пороку та за крок до смерті

(продовження)

Майже в перший рік перебування у французьській столиці, настрахавши сусідів, художник розгромив свою студію та спалив усі привезені з собою картини, оголосивши при цьому: «Безглузда дитинність».  Він і справді  міг бешкетувати до «повної загибелі всерйоз», бігати по кладовищах, лякати людей, влаштовувати погроми в кав’ярнях, котрі вимушені були закриватися через руйнування. Паризькі товариші по чарці прозвали живописця «Моді». 

Трохи схаменувшись, він продовжує перетворювати живопис на традиціоналістську портретну галерею. На його думку, саме так він може стати авангарднішим від авангарду. «Він замикався у своїй студії та мріяв середньовічними мадоннами з витягнутими шиями та фігурками африканських богинь».

Зображувані ним люди, здається, замість обличчя мають пласку маску, а  діти та підлітки – меланхолійний смуток на обличчі. Щоб побачити щось більше, біля картини варто затриматись. У пізній період творчості Майстер додавав округлості витягнутим овалам облич.

Працюючи не з простором, а з натурою, Модільяні створює сумні зворушливі образи, спираючись на гармонію кольору та ліній.

«Те, що я шукаю, не є ні реальністю, ні нереальністю: це щось незбагненне, містерія людської підсвідомості», – цілком щиро пояснював він.

Так, творчість його не вкладається у межі трактувань і оцінок. Одним із перших, як вважають мистецтвознавці, він привніс емоції до картин ню. На полотнах Модільяні не ідеальні красуні, а реальні жінки, іноді позбавлені досконалості, але тим і привабливі. Саме ці картини стали сприйматися як вершина творчості художника, його унікальне досягнення.

Майстер-інтроверт головне кохання свого життя Жанну Ебютерн малював неодноразово. Однією з останніх робіт є картина «Жанна Ебютерн у червоній шалі», де кохана зображена в очікуванні другої дитини.

Фортуна посміхнулася Модільяні лише в останні місяці життя: роботи, нарешті, привернули увагу численних критиків, які стали називати автора «початківцем художником, який подає надії». На той момент  «початківцю» було тридцять п`ять і він уже був за крок до смерті. 

Джерела:

Амедео Модильяни в воспоминаниях дочери и современников [Текст]. – М. : Галарт, 1995. – 144 с.

Виленкин, Виталий Яковлевич. Амедео Модильяни [Текст] / В.Я. Виленкин. – М. : Республика, 1996. – 272 с. 

Диль, Гастон. Модильяни [Текст] : альбом / Г. Диль. – М. : Слово/Slovo, 1995. – 96 с. – (Картинная галерея).

https://www.gq.ru/success/amedeo-modiljani

https://diletant.media/articles/29851055/

https://story.ru/istorii-znamenitostej/istoriya-iskusstv/amedeo-modilyani-100-let-so-dnya-ukhoda-v-beskonechnost-/

Фото: https://art-news.com.ua/nelegkij-put-modilyani-k-zvaniyu-mastera-iskusstva-15637.html

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

Що читають бібліотекарі

Данте, Аліг'єрі. Божественна комедія [Текст] [Ч. 3]. Рай. / А. Данте; пер., упоряд., авт. передм. М. Стріха. – 2-ге вид. – Львів : Астролябія, 2017. – 368 с.

Свою поему, яку назвав «Комедія», Данте писав 14 років. За дослідженнями вчених, роботу поет розпочав у 1290, переробив у 1313, а закінчив 1321 року. Згодом перший біограф Данте Джованні Боккаччо дав поемі назву «Божественна комедія». Слово «божественна» означає і високу оцінку твору, і те, що «твір про Бога та його оточення». Під такою назвою твір був опублікований у 1555 р. у Венеції.

Написана поема у жанрі християнського видіння, де Данте мандрує у потойбічному світі. В символічно-алегоричній формі поет зобразив драматичну долю людської душі: її загибель у пеклі, переродження в чистилищі, тріумф у раю. Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу, намагався відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя та щастя. Літературній пам’ятці вже понад 700 років «але історики й критики досі не припиняють суперечки про те, що ж це: «путівник» загробним світом (в уявленні звичайної земної людини) або щось інше, спроба людського генія пізнати непізнаване, знайти раціональне в ірраціональному, показати людям шлях від мороку і скорботи до світла і радості. У будь-якому разі, «Божественна комедія» – це класика, яка буде жити вічно.»

Я наважилась прочитати третю частину легендарного твору – «Рай», де поета в уявній мандрівці супроводжує Біатріче – кохання усього його життя (у перших двох частинах автор подорожує з римським поетом Вергілієм). Цікаво, але складно для сприйняття. Потім у критиків вичитала, що ця частина, дійсно, є найскладнішою для розуміння. Під час читання не полишало почуття пієтету – 700 років тому автор уже стільки знав про Бога, про віру, про людину… Розумієш, що доторкнулась до геніального, неосяжного, величного творіння.

Сподобався український переклад Максима Стріхи, який, на мій погляд, дає уявлення про поетичну форму, закладену автором, дає можливість слідкувати за змістом. Саме за цю роботу перекладач отримав премію М. Рильського. Книга містить докладну передмову, присвячену місцю «Раю» в художній цілісності «Божественної комедії», а також історичну довідку, примітки. Ці підказки доречні й дуже допомагають. Цікавими є додатки, серед яких – публікації українських віршів, написаних упродовж останніх півтораста років із упорядкованої Максимом Стріхою антології, пов’язаною з постаттю Данте. А також два есеї про Данте, авторами яких є визначні поети ХХ століття – Томас Стернз Еліот і Василь Барка. У цьому виданні гарні та доречні ілюстрації, якісний папір і друк.

2021 рік – став роком загальносвітового вшанування пам’яті видатного письменника епохи Відродження Данте Аліг’єрі. У багатьох країнах відбулися різноманітні культурно-просвітницькі акції у межах всесвітньої програми «Dante 700 nel mondo» («Данте 700 у світі»). Долучилась до цієї програми і наша країна:

– у Києві відбувся фестиваль «Bouquet Kyiv Stage», у межах якого проведено бесіди про творчість видатного поета, перформанс-читання фрагментів «Божественної комедії» та виконання у Софії Київській Кантати «O luce etterna» композитора Валентина Сильвестрова, натхненного «Божественною комедією». Музичний твір виконав муніципальний академічний камерний хор «Київ» під орудою маестро Миколи Гобдича;

– у Національній опері України презентовано світову прем’єру українсько-італійського проєкту – двоактний балет за мотивами творів Данте «Нове життя» та «Божественна комедія». Хореограф, балетмейстер-постановник і автор лібрето – випускник Київського державного хореографічного училища, а нині – художній керівник балету та головний хореограф Theatre Kiel (Німеччина) Ярослав Іваненко. Ця вистава офіційно увійшла до всесвітньої мистецької програми «Dante 700 nel mondo»;

– Музей книги і друкарства України представив виставку «Данте – поет бажання», на якій демонструвались репродукції мініатюр XV століття з «Сієнського» та «Урбінського» кодексів, а також оригінальні художні твори художників Ольги Петрової, Ренато Гуттузо, Григорія Гавриленка за творами поета. Одним із найважливіших експонатів на виставці був примірник «Божественної комедії» Данте, виданий у Венеції 1502 року. У світі таких збереглися лічені одиниці;

– на Житомирщині в селі Радовель Олевського району за сприяння посольства Італії в Україні відкрили пам’ятник італійського скульптора Адельфо Галлі. Це скульптурна композиція «Зустріч Данте і Беатріче», яку привезли з Італії. Вона присвячена поемі «Божественна комедія» Данте;

– у багатьох бібліотеках країни теж нагадали відвідувачам про Данте Аліг’єрі та його всесвітньовідомий твір.

Світлана Пономаренко, 

провідна бібліотекарка відділу документів з питань  мистецтв

 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Пунктир

Поетеса, авторка прозових і драматичних творів, перекладачка, вчена, фольклористка і етнографиня, публіцистка, видавчиня, активна громадська діячка – це все вона, Олена Пчілка у «Пунктирі».

«Багато перешкод, що маємо яко наслідок нашого давнього рабства під тягарем обскурантизму або й хоч культури, та деспотичної, що вгашала нашого національного духа, не давала нам розвивати як слід нашу багату, могутню мову».

«Бачу, що не бути мені з моїми «творами» (се слово наші критики завжди пришпилюють кавичками) еге ж не бути мені з моїми творами пророчицею нігде, а найпаче в своєму царстві, чи то пак княжестві київському».

«Дитина переживає почуття розпачливої туги за тим безпосереднім дитячим світосприйманням, де не було ніяких упереджень і умовностей… У цю чисту дитячу душу треба ґрунтовно закласти духовні, етичні, естетичні начала, вагу яких важко переоцінити».

«Діти – се наш дорогий скарб, се – наша надія, се – молода Україна. Чи дитина виросте приятелем, чи ворогом України, – се багато залежить від виховання».

«Одно з найбільш болючих питань, для нас, українців, є шкільне питання, питання життя або смерті українського народу... Кожна окрема людина, тим більше кожен народ, має загальнолюдське право розгортати свої природні національні сили, має право вчитись у своїй національній школі».

«Оповідань автобіографічних я зовсім не писала, але в основі кожного оповідання, чи великого, чи маленького, лежить якийсь дійсний факт».

«Просимо ж не цуратися нас, бо не подоба цуратися свого рідного слова! Воно любе, як материна ласка! ... тішимося тим, що нам довелося говорити з українськими дітьми, українським словом, в українському часопису. Бажаємо, щоб те слово знайшло щирий привіт!».

Моклиця, Марія. Наукова конференція «Олена Пчілка в літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття» / М. Моклиця // Слово і час. – 2019. – № 7. – С. 120–121. 

Олена Пчілка за національний скарб українського народу / А. П. Офіцерова // Вісник Маріупольського державного університету. Сер. Філологія. – 2013. – Том Вип., № 8. – С. 85–91.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Світ знань нових видань

Береза, Т. Мовою бестселерів: сучасний словник живої мови / Т. Береза. –Львів, Апріорі. – 2017. – 798 с.

Видання «Мовою бестселерів» поєднало під яскравою палітуркою найкращі риси класичного фразеологічного довідника та популярної літератури. Укладач пропонує збагатити Вашу мову 2933 колоритними висловами, що активно використовуються і розкривають у всій красі відомих нам із вами авторів – Миколу Гоголя, Олександра Дюма, Гюстава Флобера, Джейн Остін, Пантелеймона Куліша, Софію Андрухович та інших.

Погортайте сторінки та переконайтеся, що українська мова – сучасна, багата, легка й життєва.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

Неймовірно, але правда

 

На 1 січня 1905 року  бібліотечний фонд нараховував 19 317 примірників документів. За п’ять років кількість фонду зросла майже на 60%. Аналізуючи склад фонду за розділами, стабільно на першому місці маємо періодичні видання, які складають біля 40% фонду бібліотеки, далі – белетристика – 18%, та дитяча література – майже 6%. Розділи Історія і біографії та Правознавство складають трошки більше 5%. Не добігають до 5% краєзнавчі та природознавчі документи. Дещо менше складають документи з літературознавства - 3,5%, та довідкова література - 3%. Решта – філософія, психологія, етнографія, мистецтво, математика та антикварні документи складають зовсім незначний відсоток.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав : [б. и.], [1906]. – 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 21.11.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Вікторія Бажкова

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

На долоні історії

Амедео Модільяні: ніцшеанство, червоний шалик і недешева студія

(продовження)

У 1906 році Амедео за допомогою матері все ж таки перебирається до Парижа – справжньої на той час столиці мистецтв. У спогадах Анни Ахматової читаємо: «Те, чим був тоді Париж, вже на початку 20-х років називалося vieux Paris, або Paris avant-guerre («старий Париж»). Процвітали численні фіакри. У візників були свої пивнички, які називалися Au rendez-vous des cochers, і ще живі були мої молоді сучасники, які незабаром загинули на Марні та під Верденом. Усі ліві художники, крім Модільяні, були визнані. Пікассо був настільки ж знаменитий, як сьогодні…»

Модільяні мав шалену пізнавальну пристрасть до поетів  і філософів, Анна Андріївна описувала, як вони на лавці Люксембурзького саду, тримаючись за руки і перебиваючи один одного, декламували рядки з Бодлера та Лотреамона. До того ж, Амедео був прихильником культу надлюдини, одержимим ніцшеанцем і постійно цитував «Заратустру». Недарма його перший наставник у школі живопису Гульєльмо Мікелі нагородив наймолодшого учня іронічним прізвиськом «Супермен», намагаючись таким чином дещо понизити градус цього максималістичного запалу. Не вдалося. 

У перший паризький рік Модільяні намагався творити власну долю у великому місті та стовідсотково виправдовувати ім’я, яким назвав його перший учитель. Спочатку орендував недешеву студію, прикрашену репродукціями ренесансних картин, часто його можна було побачити на Монмартрі в образі панського синка в костюмі та капелюсі. Згодом він змінює імідж на більш богемний – вельветові штани, червоний шалик і крислатий капелюх. Цьому образу він залишиться відданим усе життя. Але до паризького мистецького світу в такому вигляді він вписується не одразу та ще й критикує Пікассо за його пролетарський комбінезон, не розуміючи, як геній, з яким товарищує, може мати такий простий вигляд. Це не завадить йому написати портрети як Пікассо, так і Жана Кокто, який теж став його другом.

Отже, ніцшеанство, червоний шалик і недешева студія.

1907 року Амедео Модільяні дебютує на «Осінньому салоні» в Парижі. Через рік його роботи виставили у «Салоні незалежних».

Головним героєм усіх його картин є стиль. Мистецтвознавці твердять: «Якщо ви бачили хоча б одну картину Амедео Модельяні – бачили всі». У його листі до друга та наставника Оскара Гільє читаємо: «Стиль більший, ніж просто потаємний зміст. Стиль – це спосіб виявити ідею, відокремити її від індивідуума, який її висловив, залишивши відкритою дорогу тому, що неможливо висловити».

Його роботи, звичайно, мають посилання на мистецтво Відродження та просочені впливом африканських традицій. Але ж, наочно  Майстер завжди осторонь усіх відомих модних течій. І дещо зухвало, всупереч усім впливам, стилям і традиціям є цілком окремим самодостатнім явищем 

Через два роки він знайомиться зі французьким скульптором і художником румунського походження, одним із головних засновників стилю абстрактної скульптури, представником паризької школи, авангардистом Костянтином Бранкузі. Починається період занять скульптурою. За відсутності грошей на матеріали Модільяні краде піщаник і дерево на будовах. Захоплення згодом довелося залишити через хворі легені.

Скульптури Модільяні, знов таки, цілком самодостатні та жодною мірою не є копіями. Скоріш є переосмисленням особливого етнічного, зокрема, африканського іміджу. 

Стиль, пропонований Модільяні, попиту не має. Можливо тому, що публіка вже має стійку пристрасть до того ж кубізму. Модільяні ж уперто плив проти течії, тому з орендованих квартир доводилося втікати, залишаючи в рахунок оплати картини, та писати щось на замовлення. Так, деяке визнанння серед самих митців він мав, але ж на фінансовому стані це ніяк не позначалося. Єдиним джерелом прибутків залишалися гроші, що надсилала матір. Паралельно він брав уроки в Академії живопису Коларасі.

Далі буде.

Джерела:

Амедео Модильяни в воспоминаниях дочери и современников [Текст]. – М. : Галарт, 1995. – 144 с.

Виленкин, Виталий Яковлевич. Амедео Модильяни [Текст] / В.Я. Виленкин. – М. : Республика, 1996. – 272 с. 

Воспоминания об Анне Ахматовой [Текст] / сост. В.Я. Виленкин, В.А. Черных ; авт. примеч. А.В. Курт, К.М. Поливанова. – Москва : Советский писатель, 1991. – 718 с. : ил.

Диль, Гастон. Модильяни [Текст] : альбом / Г. Диль. – М. : Слово/Slovo, 1995. – 96 с. – (Картинная галерея).

https://www.gq.ru/success/amedeo-modiljani

https://diletant.media/articles/29851055/

https://story.ru/istorii-znamenitostej/istoriya-iskusstv/amedeo-modilyani-100-let-so-dnya-ukhoda-v-beskonechnost-/

Фото https://soreal.ru/amedeo-modilyani/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут