Сторінки

четвер, 6 травня 2021 р.

Що читають бібліотекарі

Ру Меделін. Притулок [Текст] : роман / М. Ру; пер. з англ. Н. Гоїн. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 288 с. : іл.

Перша книга з трилогії «Притулок» Меделін Ру розповідає про долю шістнадцятирічного юнака Дена Кроуфорда. Хлопець вирушає у коледж на підготовчі курси. Але, коли він приїжджає на місце, дізнається, що його гуртожиток – колишня психлікарня, більш відома як останній притулок для психічно хворих злочинців. Хоча потрапляли туди й звичайні люди, і навіть діти. Але чому?

Коли Ден зі своїми новими друзями, Еббі та Джорданом, дізнається історію будівлі коледжу і таємні схованки їхнього моторошного літнього будиночка, він незабаром виявляє – це не збіг, що вони троє потрапили сюди. 

З підлітками одразу ж починають відбуватися дивні речі: їм сняться незвичайні жахливі сни, вони бачать страшні видіння, з'являються та зникають повідомлення в телефоні й електронній скриньці, в голові звучать чужі думки.

Цей притулок є ключем до моторошного минулого, існують якісь секрети, які не хочуть залишатися забутими. 

Якщо полюбляєте пригоди, несподівані загадкові жахливі історії, які тримають під час читання у напрузі та додають адреналіну – це книга для вас! Прочитайте і розплутайте разом із героями цей таємничий сюжетний «клубок».

Юлія Бриліна, бібліотекарка

відділу документів із питань мистецтва




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  



 

середа, 5 травня 2021 р.

Діалоги з мистецтвом

Дивовижна загадка скіфів 

50 років тому (21 червня 1971 року) на Дніпропетровщині сталася подія, яку невдовзі дослідники світу назвуть найвидатнішою в археології ХХ століття. Відомий український археолог Борис Миколайович Мозолевський під час розкопок кургану Товста Могила поблизу міста Орджонікідзе (нині – м. Покров) знайшов скіфську пектораль.

Відтоді вчені напружено працюють над розв’язанням загадок дивовижного артефакту.

Пектораль – це нагрудний священний атрибут скіфського царя. Має форму неповного місячного диска, поле якого поділено чотирма плетеними джгутами на три яруси. Кожен із них заповнено скульптурними зображеннями людей, тварин, фантастичних істот, птахів, рослин: 48 фігурок виконано в техніці лиття за восковою моделлю. 

Символічне значення багатьох зображень досі не розгадане. За однією з версій, на пекторалі зображено уявлення стародавніх народів про світоустрій, за іншими, – цю річ розглядають і як календар: верхній ярус може ілюструвати приготування до святкування нового року, який скіфи зустрічали навесні. А не так давно у вчених колах з'явилася думка, що пектораль – це не що інше як зашифроване послання скіфів. 

Захоплює філігранна майстерність давніх художників-ювелірів, які володіли технікою литва, оздоблення, гравіювання. Розміри пекторалі дивують: діаметр – 30,6 сантиметрів, вага – 1150 грамів золота найвищої проби, але не це головне. Скіфська пектораль – унікальний зразок античних прикрас, виготовлених, на думку експертів, у середині IV століття до нашої ери на території Греції.

Більше про пектораль і скіфські скарби можна дізнатися з книги «Музей історичних коштовностей України», яка зберігається у фонді бібліотеки. 

Скіфська пектораль зберігається у Києві в Музеї історичних коштовностей України, а гальванокопію її можна побачити в Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. Яворницького. 

Якщо хочете ознайомитися з біографією археолога і майже містичною історією головної знахідки вченого, раджу ознайомитися зі статтею Ірини Голуб «Борис Мозолевський: перший археолог серед поетів і перший поет серед археологів» на порталі ДніпроКультура: https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/project&prj_id=250 , а потім закріпити і перевірити свої знання інтригуючим тестом: https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/project&prj_id=892 . 

Юлія Бриліна, бібліотекарка 

відділу документів із питань мистецтва





 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  




 


 

пʼятниця, 30 квітня 2021 р.

Пунктир

 Валентин Чемерис належить до тієї когорти письменників, які шукають глибинне коріння свого народу, а разом із тим – відповідь на питання, що важливіше для історії: доля народів, події, з яких вона творилася, чи доля однієї людини, її почуття та думки? При цьому, викладаючи власні думки та натхнення, ніколи не забував захоплювати читача. Усі його твори інтригують, особливо завдяки несподіваним ходам сюжету. Один із найпродуктивніших прозаїків Придніпров’я у «Пунктирі» в межах Регіональної кампанії «Це я, званий Чемерисом» Регіонального проєкту бібліотек Дніпропетровщини «Читаємо разом».


«Бережи свою чашу терпіння для кращих часів».

«Буває, що простіше вивчити іноземну мову, аніж знайти із сусідом спільну».

«Важко бути Богом, коли немає святості».

«Вдячного слухача можна знайти, лише заговоривши до самого себе».

«Душа болить, сором пече, совість мучить, докори сумління не дають спокою, але людина все стерпить».

«Коли король голий – півбіди, біда, коли – піддані голі».

«Накоїти стільки дурниць можуть тільки дуже розумні люди».

«Сіль на рані можна стерпіти за однієї умови: якщо сіль ваша, а рана чужа».

«Якщо казка стане дійсністю, кому вона тоді буде потрібна?».

(Далі буде)


http://ukrlife.org/main/afor/chemerys.html

Чемерис, В. Це я, званий іще Чемерисом: (Роман. Поч. №№ 11-12) / В. Чемерис // Вітчизна. – 2007. – № 1/2. – С. 18-81. 


Чемерис, Валентин Лукич. Де хазяйнує Валя Чемерис [Текст] : гуморески, фентезі, кумедні придибенції / В. Чемерис. – К. : Фітосоціоцентр, 2006. – 244 с. 





 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  


четвер, 29 квітня 2021 р.

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Кокотюха, Андрій. Вигнанець і чорна вдова / А. Кокотюха. – Харків: Vivat, 2020. – 304 с. – (Художня література)

Це перша книга ретродетективного циклу «Вигнанець». 

Чому «вигнанець?» Хто він такий, що його ім’ям названо цілу серію детективів?

Платон Чечель, а саме так звуть головного героя роману, – талановитий молодий слідчий, який розкриває цілу низку жорстоких убивств юних дівчат. Убивцею виявляється донька таємного радника з Петербурга, яка згодом гине за тих же обставин, що і її жертви. Впливові родичі звинувачують поліцейського в наклепі. Для всіх Платон стає вигнанцем. Щоб уникнути в'язниці, починає справу з врятування життя мільйонера фон Шлессера. Але це йому не вдається. Мільйонера отруюють. Під підозрою всі спадкоємці. Головна підозра падає на молоду дружину. Але смерть барона – це лише початок серії майбутніх убивств. Платон Чечель розплутує цю нелегку справу, використовуючи навіть позазаконні зв’язки. Яким чином це йому вдається – дізнаєтесь, прочитавши роман. 

Олександра Прокофєва, завідувачка відділу документів іноземними мовами




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

середа, 28 квітня 2021 р.

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Ірина Луньова: ефективний методист із особистим стилем 


Енергійна, ділова, стрімка, відома майже всім бібліотекарям нашого краю – Ірина Євгенівна Луньова. В «научці» її називають головним методистом області! Так воно і є, адже Ірина Євгенівна – завідувачка відділу наукової організації та методики бібліотечної роботи. Професійне життя нашої колежанки – приклад невтомної праці, любові та відданості обраній професії.

Методична робота – особливий, відповідальний напрямок діяльності обласної наукової бібліотеки. Ірина Євгенівна вчить співробітників свого відділу працювати, як бджілки, дбайливо накопичувати досвід колег, підвищуючи при цьому й коефіцієнт власного інтелекту. 

Головний методист області – професіонал, домагається ефективного функціонування та розвитку бібліотек краю, ставить задачі, пояснює, як їх виконувати. При цьому важливо, що, на погляд колег, спеціалісти публічних бібліотек і методисти довіряють і поважають один одного. Професійний керівник обласного методичного центру – справжній скарб для бібліотечної спільноти. Звідки ж з’являється такий скарб? Чи це самородок, який випадково потрапляє в колектив, чи його потрібно вирощувати? Взагалі, як стають методистами, – про це бесідуємо з Іриною Євгенівною.

Тамбовщина… заповідний, овіяний легендами край казково-мальовничих хвойних лісів, безкраїх ланів, лук, таємничих озер і річок. Недалеко від обласного центру розташоване невеличке містечко з дивовижною назвою – Рассказово. Тут у травні 1961 року народилась Ірина Льовочкіна (Луньова). Її дитинство й шкільні роки минули саме у цьому містечку.

Любов до книги прийшла рано, з першою прочитаною книгою, яку порадила прочитати всім учням учителька. У шкільній бібліотеці всі примірники були розібрані. У 7 років самостійно знайшла в місті книжкову крамницю, але й там книга була відсутня. Треба було шукати бібліотеку. Спочатку знайшла дорослу, потім дитячу. Але до бібліотеки не записали, треба було прийти з батьками. Довелося знову чекати, поки мрія збулася. З тих пір книги стали найвірнішими друзями Ірини. Вона переконана, що добра книга формує сильну й мудру особистість. Улюбленим предметом у школі була географія. Весь час мріяла вступити до Тамбовського педагогічного інституту, вивчитися й повернутися до рідної школи вчителькою географії. Але в останній момент обрала професію бібліотекаря й подала документи до Моршанського бібліотечного технікуму, розташованого у 120 км від рідного міста, теж у Тамбовській області, який мав статус навчального закладу Всесоюзного значення. Шкільні вчителі були засмучені, тому що чекали через 5 років повернення підготовленого вчителя географії. Вступила легко, без іспитів, бо мала похвальні грамоти за особливі успіхи у вивченні предметів, які треба було здавати при вступі до технікуму. Тут навчалися студенти з різних куточків країни. В навчальному закладі панувала атмосфера інтелігентності, порядності, доброзичливості, мудрості та поваги. Досвідчені викладачі дійсно сіяли «розумне, добре, вічне». Зі студентами спілкувалися на «Ви». Саме викладачі прищеплювали любов до бібліотечної професії, навчали основ культури мовлення та майстерності публічного виступу, бібліотечного почерку. Два роки навчання пролетіли дуже швидко, але запам’яталися на все життя. До цього часу Ірина пам’ятає рядки моршанського поета, випускника технікуму І. Шамова: «Мы разошлись по всем дорогам, но в сердце бережно храним любовь к моршанским педагогам и стенам, техникум, твоим!» 

Після другого року навчання треба було обрати майбутнє місце роботи. Разом із подругами не відходила від географічної карти (виявилася любов до географії), обираючи найкраще  місце за розподілом. Як відмінниця та активна учасниця суспільного життя технікуму Ірина мала право обирати місце роботи. Обрала й отримала направлення в Дніпропетровську область. Після співбесіди з керівництвом обласного управління культури Дніпропетровської області її залишили працювати в місті, в Центральній міській бібліотеці для дорослих. Шлях до обраної професії був світлим, але інколи й тернистим. Перший рік роботи молодого спеціаліста розпочався з посади бібліотекаря на абонементі центральної бібліотеки. Перші читачі, перші успіхи… Перша сходинка на посаду провідного бібліотекаря з функціями завідування в бібліотеці-філії, перша перемога в обласному конкурсі на кращого бібліотекаря 1981 року. 

Друга сходинка професійного зростання – керівник щойно побудованої бібліотеки-філії №30 на ж/м Тополя-III, пізніше – бібліотеки-філії №1. У 25 років була призначена на посаду завідувачки організаційно-методичного відділу міської ЦБС для дорослих. Майже всі посади отримувала зі сльозами на очах: було боязко, не вистачало управлінських знань, професійного та організаційного досвіду. Ірина вважає, що на всі посади керівництво ЦБС призначало її «авансом». На той час у неї ще не було вищої освіти, навчалася заочно в Харківському державному інституті культури. Звичайно, була довіра, допомога, практичні поради. І вимоги!!! В інституті замість складання держіспитів запропонували написати та захистити дипломну роботу «Проблеми удосконалення організаційно-методичної роботи на прикладі міста-мільйонника». Довелося вивчати й порівнювати досвід методичної роботи ЦБС Харкова та Дніпропетровська. Вивчення літератури, практичної документації, безліч відряджень до бібліотек Харкова. За невеличкий період роботи над дипломом – величезне, змістовне підвищення кваліфікації, набутий досвід і нові ідеї для втілення в практичну діяльність. Двадцять один рік роботи в Дніпропетровській міській ЦБС для дорослих, з них 16 на посаді завідувачки організаційно-методичного відділу – це була справжня школа набуття істинної професійної майстерності. 

Багаторічна професійна біографія Ірини Євгенівни пов’язана з двома установами – Дніпропетровською міською централізованою бібліотечною системою для дорослих і Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою. «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека – цікава та найкраща професійна сходинка мого професійного  життя», – підсумовує Ірина Євгенівна.

Цього року виповнюється 20 років її роботи в «научці». Всього 35 років життя віддано улюбленій методичній роботі. Саме тут, в обласній науковій бібліотеці, їй вдалося розкритися як фахівцю, досягти професійних успіхів і отримати задоволення від реалізації задуманих планів. Набутий досвід попередніх років став у пригоді для реалізації нових задумів у бібліотеках області. На початку роботи в новому колективі Ірині Євгенівні було нелегко: багато навчалася, навіть у позаробочий час, опановувала інноваційні технологічні процеси наукової бібліотеки, одночасно вивчала та аналізувала стан бібліотечної роботи в області, щоб розробляти нові стратегічні напрямки  діяльності публічних бібліотек. 

Вона одразу прийняла традиції професійного життя колективу головної бібліотеки області: стала учасницею конкурсу «Краща науково-дослідна робота з бібліотечної справи серед працівників ДОУНБ», її науково-практичне дослідження «Деякі аспекти модернізації і подальшого розвитку методичної роботи в бібліотеках області» отримало перше місце. На основі ретельного аналізу об’єктивних умов, детально викладених у науково-практичному дослідженні, їй вдалося вірно запропонувати бібліотечній спільноті області стратегічні цілі та завдання, окреслити проблемні зони, пов’язані з реалізацією традиційних і нових функцій бібліотек, розробити та постійно впроваджувати перспективну концепцію розвитку методичної діяльності в регіоні.

За ініціативи нової завідувачки в обласній науковій бібліотеці була створена нова оптимальна система підвищення професійної компетенції бібліотечного персоналу області. На початку 2000-х І.Є. Луньова започаткувала й сьогодні реалізує три авторських освітніх проєкти професійного навчання для завідуючих методичними відділами ЦБС під назвою «Обласна квітнева школа методиста» для директорів ЦБС області – «Обласна травнева школа керівника-менеджера» і обласну виїзну проблемно-творчу лабораторію сільського бібліотекаря «Сільська бібліотека». 

У 2017 році розробила новий авторський проєкт «Молодий бібліотечний лідер Дніпропетровщини».Значною подією в житті відділу наукової організації та методики бібліотечної роботи, великим досягненням Бібліотеки та її видавничої діяльності став випуск регіонального інформаційно-методичного збірника «Бібліотечна Дніпропетровщина». Це – перше омріяне професійне періодичне видання, що інформує бібліотечних працівників про кращі досягнення колег із різних бібліотек області, сприяє зміцненню корпоративних зв’язків і поширенню інноваційного досвіду в нових реаліях. 

Методичний центр розпочав видання прес-дайджестів і дайджестів публікацій серії «Сучасна бібліотека», видання серії «Методичний центр ДОУНБ рекомендує» та «Методичний центр ДОУНБ інформує». Змістовна серія видань «Ділове досьє», розроблена з метою надання допомоги безпосередньо керівникам бібліотечних закладів у організаційних питаннях. Найбільш змістовними виданнями цієї серії є посібники: «Соціологічні дослідження в бібліотеках: методика організації і проведення», та «Цільові програми і проєкти в діяльності бібліотек: методика складання і організація роботи». Розпочато випуск ще однієї серії інформаційно-методичних видань «Бібліотечна практика». У ній щорічно виходить інформаційний бюлетень «Бібліотеки Дніпропетровщини: Літопис подій», основною метою якого є оперативне висвітлення інформації про події та факти, що відбуваються в інформаційній, культурно-просвітницькій, рекламно-іміджевій, методичній та інших сферах. Змінив не тільки свою назву, але й зміст щорічний огляд діяльності «Публічні бібліотеки Дніпропетровщини  в цифрах». Відтепер це огляд  із конкретним аналізом різних аспектів діяльності бібліотек  у порівнянні з минулими роками, прикладами статистичних даних і кількома додатками. А ще методисти опанували електронний простір і зайняли в ньому власну нішу: розроблена сторінка «Дніпропетровщина бібліотечна», розміщена на сайті ДОУНБ, сторінка кілька років впевнено тримає лідерську позицію серед інших сторінок сайту. Відділ веде групу в соціальній мережі «Фейсбук»: «У бібліотеках Дніпропетровщини», а під час карантину освоїв досвід проведення обласних заходів онлайн на платформі ZOOM. Як керівник відділу Ірина Євгенівна – активна учасниця команди Бібліотеки з організації та проведення науково-практичних конференцій, серед яких Всеукраїнські й обласні міжвідомчі, форумів і нарад, семінарів і тренінгів, цікавих зустрічей. 

Вона  підготувала безліч змістовних виступів з досвіду методичної діяльності на Всеукраїнському, регіональному та обласному рівнях, здійснила низку цікавих відряджень до провідних бібліотеки країни та близького зарубіжжя. Як творча людина вона цінує свободу, довіру до своєї праці. Тому щиро вдячна керівництву і всім колегам своєї бібліотеки, які допомагають оволодівати новими знаннями, здійснювати творчі задуми, експериментувати. 

Повертаємося до важливого питання: як стають методистом-професіоналом, який досягає результатів? Сподіваємося, що частково ми розкрили цей секрет. Так, потрібно мати хист до цієї роботи: бажання вчитися, бути допитливим, наполегливим, послідовним, вимогливим, вміти ділитися своїми знаннями, поважати людей, бути здатним працювати в команді…

Важливе й середовище, де працює методист, та хто на нього впливає. Саме це Ірина Євгенівна й підкреслює: їй допомагає «творчий професійний неспокій, щоденні пошуки нового, звичка завжди усе робити на «відмінно», а головне – сьогоднішня позитивна атмосфера взаємних стосунків у Бібліотеці, яка надихає на нові професійні звершення та розробку й реалізацію власних версій впливу на процес інноваційних змін у бібліотечних закладах регіону». 






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

















 

вівторок, 27 квітня 2021 р.

Неймовірно, але правда

Відвідувачі читальні запропонували Раді бібліотеки обговорити заяву про вилучення з фондів читального залу газети «Знамя» як необ’єктивної, упередженої, такої, що впливає на менш культурну частину суспільства, нездатну критично поставитися до вміщеного в газеті матеріалу. Рада вважала зайвим розглядати це питання, бо подача заяви співпала з припиненням існування газети, і вона перестала обертатися серед читацької публіки. 

Зважаючи на те, що четверо з подавальників заяви з погрозами наполягали на її вилученні, порушували необхідну в читальній залі тишу й порядок, псували газету, при цьому один із них навіть дозволив собі вирвати газету з рук бібліотекарки, Рада ухвалила: виключити цих чотирьох осіб із числа відвідувачів, позбавивши їх права відвідувати бібліотеку (на підставі §3 Статуту).

Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1906. – 46 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=104 (дата звернення: 26.04.2021). – Загл. с экрана.

Фото автора Liis Saar: Pexels




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

понеділок, 26 квітня 2021 р.

Світ знань нових видань

Векленко, Олег.Чорнобиль: етюди з натури / О.Векленко ; пер. з  англ. С.Орлова.- Харків.: «Ранок» : Фабула, 2019.-144 с .: іл.


Чорнобиль – це завжди особиста історія. Сльози, втрати, подолання болю, допомога іншим. 

Нова книга спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка до ваших відкритих сердець.

«Події травня-червня 1986 року настільки врізались у пам'ять, що навіть через кілька років я міг би відновити майже похвилинно кожен день, проведений у зоні…. Відтоді у мене залишилось чимало фотографій, кілька блокнотів, заповнених документальними записами і замальовками…».

Книга-діалог, книга-застереження, що назавжди обпалила нашу пам'ять. Книга – відзеркалення людського у найпростіших речах і враженнях. Розуміння, що збереження цієї відкритої людяності й було головним, що тримало у ті страшні місяці.

Видання українською та англійською мовами бібліотека отримала за підтримки Українського інституту книги.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут