Несподіване питання

 Відповіді на нестандартні питання читачів про Бібліотеку

 

Я замовив книгу автора Наталії Яковенко «Українська шляхта з кінця ХIVдо середини ХVII століття. Волинь і Центральна Україна» (К, 2008) у відділі читальних залів, але мені відповіли, що отримати її зможу тільки завтра по обіді, коли замовлення виконає відділ книгосховища і передасть до читальної зали. Чому все так тривало і складно? 

Дійсно, ви маєте рацію, такі відповіді не рідкість для нашої бібліотеки. Справа в тому, що відділ читальних залів розташований в одному з п’ятьох приміщень Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Крила і Мефодія. На жаль, у бібліотеки відсутнє єдине приміщення. А її фонди настільки великі, що зараз займають площу розміром чотири з половиною тисячі квадратних метрів. До цього треба додати дві тисячі квадратів площ для розміщення читачів і службових приміщень.

Щоб вирішити проблему якісного обслуговування користувачів літературою, у відділі читальних залів організовано галузевий фонд видань з гуманітарних, суспільних і природничих наук. Оскільки площа відділу обмежена, його кількість невелика – меншу 20 тисяч видань. Задача фахівців відділу – формувати цей фонд найзапитуванішою літературою. Основна література з цих галузей знань розташована у відділі зберігання основного фонду (книгосховища) за іншою адресою – вул. М.  Грушевського, 89.

Після того, як співробітниця читальних залів переконається, що замовлена читачем книга відсутня у фонді відділу, а аналог такого видання (якщо він є) його не влаштовує, електронне замовлення передається до відділу книгосховища. Працівники книгосховища оформлюють знайдений примірник замовленого видання і на другий день бібліотечним автомобілем його доставляють читачу для роботи в читальному залі. Замовлені книги, що надійшли з книгосховища, будуть очікувати читача протягом 10 діб. При необхідності він може продовжувати цей термін.

Така доволі складна логістика шляху книги до читача потребує чітких технологічних рішень і професійних  знань персоналу, його уміння комунікувати з відвідувачами, попереджувати відмови та забезпечувати комфортні умови для роботи з літературою.

У читальному залі панує приємна, затишна атмосфера. Читачам надана можливість вільно користуватися фондом, який зручно розміщений за тематичним принципом. Особливий інтерес у користувачів викликає комплекс художньої літератури, яка займає одне з найбільших приміщень відділу. До речі, твори художньої літератури видаються додому, це одна з найпопулярніших послуг відділу.

Якщо говорити про послуги, які надають читачам, то серед них – безкоштовний доступ до Інтернету, можливість відсканувати необхідний матеріал або зробити ксерокопію за невелику платню.

Звичайно ж, фахівці надають всі безкоштовні традиційні бібліотечні послуги: підбір літератури за темами, надання різноманітних довідок.

І все ж таки серед всіх традиційних послуг, найбільше читачі цінують надання їм можливості спілкуватися. Це відбувається під час проведення тематичних зустріч із цікавими людьми: письменниками, психологами, громадськими діячами. Наприклад, запам’ятались творчі зустрічі з поетесою Анною Щербак та презентація її поетичної збірки «Рептилії», із письменником Ігорем Стамболом і обговорення його книги «Під прицілом Чорної сотні. Замах на Бориса Грінченка».

Незмінною популярністю користуються  зустрічі у межах проєкту КіноПростір мета яких – через перегляд художніх фільмів популяризувати класичну та сучасну літературу. Ці заходи супроводжують обговорення, порівняння книги та її екранізації, у читачів з’являються можливості висловлювати своє розуміння взаємодії літератури і кінематографа.

Читальна зала не перестає бути майданчиком для участі читачів у релакс-заходах, інформаційно-пізнавальних заняттях. Нещодавно з нагоди Дня вишиванки тут для всіх охочих відбулась літературно-митецька подія «Чарівний світ вишиванки»: дізнавалися про історію різноманітних орнаментів з різних районів Україні, яку розповіла культуролог, мистецтвознавець, художній керівник Будинку мистецтв, секретар Національної спілки кінематографістів України Валентина Слобода. Слухали вірші про вишиванку поетеси-аматорки Світлани Гамзіної і музичні вітання у виконанні Миколи Волошка.

Уже нікого не дівують заняття в бібліотеці з підтримки психологічного здоров’я у клубі «Пізнай себе». На одному з останніх засідань обговорювали книгу Кейта Феррацці «Ваш надійний тил». Дійшли до висновку, що завдяки серйозним і дієвим порадам Кейта Феррацці – фахівця з комунікацій, можна навчитися згуртувати навколо себе друзів-мотиваторів і однодумців які дуже важливі не тільки в роботі, а і в повсякденному житті.

А ще тут можна навчатися. Мати гаджет і вміло ним користуватися – на це теж потрібні знання. І цим корисним досвідом у відділі читальних залів для цільової аудиторії – учасників Університету третього віку, на тренінгах з користування смартфоном діляться працівники та волонтери IRC.

Багатьом із читачів цікаво бувати на заняттях розмовного клубу з української мови «Спілкування – без вагання». Звичайно ж, ці заняття не схожі на класичні шкільні уроки. Як правіло, вони тематичні, одне з них було – «Таємнича мова кольору». Йшлося про захопливий світ барв, культурне значення кольорів і їхній вплив на настрій, поведінку та сприйняття світу. Учасники ознайомилися з автентичними українськими назвами кольорів і відтінків – такими як пшеничний, вишневий, болотяний, кармазиновий, полум’яний, що збагачують мову та допомагають точніше висловлювати емоції та враження. Родзинкою зустрічі стала весела та пізнавальна інтерактивна гра «Вгадай колір». Відгадували барви за описами, асоціаціями чи літературними підказками.  Як підсумок – позитивні емоції та розширення словникового запасу.

Таке цікаве та різноманітне життя організоване у відділі для читачів. І хоча не завжди їм буває зручно очікувати замовлену літературу, яка «живе» у книгосховищі, ця проблема  компенсується дбайливим ставленням персоналу відділу до відвідувачів.

 

Тетяна Абраїмова

Фото з архіву ДОУНБ

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Мортон, Ендрю. Діана: справжня історія з її вуст [Текст]  / Е. Мортон ; пер.з англ. Я. Машико. – Харків: Фабула, 2024. – 400 с.: іл.

Є люди Світло. Їх небагато. Але Світло те настільки переконливе, що якість множить кількість Вони лишаються ним і за фактом народження, і за фактом смерті, бо їхнє щире тепло лишається в нас. Воно більше та значуще за вигадані сюжети їхнього життя. Воно, віддзеркалюється та зберігається нашими гранями, якщо ми здатні. І цей колообіг тримає щиру ніжність на нашій планеті.

Як важливі саме не легенди про відомих і знаменитих, а їхні власні думки й емоції. Тим більше, коли це їм так бажано сказати, поділитись іноді попри та всупереч. Щоб повернути гідність і надію.

Безцінними моментами саме таких істин сповнена книга Ендрю Мортона «Діана. Справжня історія з її вуст», який за відомих обставин закритості інформації, етикету та королівських таємниць отримав записи шести частин інтерв'ю не з перших вуст, а завдяки посередникові. Вони й лягли в основу цього видання за великої довіри головної героїні.

Це унікальна справжня історія від справжньої жінки, яка бажала не потонути в системі, а завдяки цій відвертості немов звільнитись та винирнути на поверхню. Вона цікава не лише сповідальністю головної героїні та подробицями її строкатого життя, архівними світлинами. Вона просочена триєдністю любові: героїні до життя та людей, автора та інтерв’юера до героїні. Все це помножене на любов читачів. 

Увага преси, ніби вона Мерилін Монро, її чимало дратувала. Вона завжди вчиняла, як її матір, як би кепсько не було на душі, завжди на загал сяяння від щастя. Завжди щира та відкрита до хворих і нужденних, тих, хто потребував її обіймів і дотику. Зсередини немов вмикався голос, що казав: «Зроби це». Не матеріальне, а емоційне, те, на що відгукувалось її серце.

Леді Ді. Вона була саме принцесою з нашої прекрасної уяви. Обожнювала Тюдорів і Стюартів, але, книга ця не про принцесу, а саме про Діану, яка полюбляла допомагати нужденним, балет, степ, гру на фортепіано та спорт. Завжди відчувала себе інакшою, та знала – її шлях інший, завжди цінувала не статуси, а особистості, ненавиділа темряву в усіх її проявах і полюбляла візочки порцелянових ляльок і іграшку бегемотика.

Раджу всім, хто полюбляє якісну мемуаристику. Всім, хто хоче зігрітися серцем і відчути справжність любові та нелюбові, добра, зради, болю. І, сповнитись магією посмішки, що попри всі болі та трагедії зігріває нашу вдячну пам'ять не про останню ікону  XX сторіччя, як часто її називають, а про жінку, яка перш за все довела – головне любов і щирість до себе, близьких та світу.

Олена Ємельянова,

завідувачка сектору соціокультурних проєктів та зовнішніх зв'язків

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Визначними місцями Придніпров'я

Вільногірські «Мальдіви»

 

Сьогодні вирушаємо до одного з найнеочікуваніших куточків регіону — так званих Вільногірських «Мальдівів» поблизу Вільногірська.

Це місце стало справжньою туристичною знахідкою Дніпропетровщини. Колишні кар’єри з часом заповнилися водою, а світлий пісок і яскраво-бірюзові озера створили пейзажі, які більше нагадують тропічний курорт, ніж промисловий край Придніпров’я.

Вільногірські «Мальдіви» приваблюють мандрівників, фотографів і всіх, хто хоче побачити незвичну красу української природи. Тут особливо відчувається контраст між індустріальною історією регіону та його новим туристичним обличчям.

Це місце нагадує: Придніпров’я — не лише про заводи, річки та степи. Це ще й про дивовижні локації, здатні здивувати навіть досвідчених мандрівників.

 

Фото https://vilnohirsk.in.ua/u-vilnogirsku-cholovik-vdaryv-zhinku-v-oblychchya-sud-vynis-vyrok/
 
https://kdpu.edu.ua/turyzmu-ta-ekonomiky/turystychnyi-bloh/z-nami-podorozhuyut/26981-vilnohirski-maldivy-nova-turystychna-lokatsiia-na-mapi-ukrainy.html
 

Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Джерела: 
Блык Л. Бюджетный отдых недалеко от дома / Л. Блык // Наше місто. – 2022. – 4 серп. – (№ 27). – С. 7.
Шевченко О. Вільногірськ: мандрівка чарівним степовим містом [Електронний ресурс] / Оксана Шевченко // ДніпроКультура. Портал культурного надбання Дніпропетровщини. – Режим доступу: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Vilnogirsk_mandrivka_stepom (дата звернення: 10.06.2026). – Назва з екрану.
 

Винахідники, віват!

Робот Івана Лозинського підкорив світ

 

Учень 8-Б класу дніпровської гімназії №10 імені І.І. Манжури Іван Лозинський продемонстрував високий рівень майстерності у сфері високих технологій, здобувши визнання на міжнародній арені.

Шлях до успіху юнака розпочався в березні 2026 року, коли Іван став тріумфатором національного етапу конкурсу INFOMATRIX UKRAINE. Його проєкт у категорії «Робототехніка» виборов платинову медаль, що відкрило школяреві дорогу до світового фіналу в Румунії.

Іван Лозинський створив автономного робота. Це автономний механізм, розроблений для виконання складних технічних завдань без дистанційного керування. Робот повинен приймати рішення самостійно за мілісекунди. Робот був сконструйований із використанням мікроконтролерів і оснащений набором інфрачервоних і ультразвукових датчиків що дозволяли йому орієнтуватися у просторі. Особливість його розробки полягає в тому, що якщо це рух по лінії, робот має їхати на максимальній швидкості, не вилітаючи на поворотах. Складність розробки такого робота, як у Івана Лозинського, полягає в тому, що це не просто «іграшка на пульті», а складний інтелектуальний пристрій. Основною цінністю проєкту був авторський програмний код, написаний Іваном, який дозволяв роботові миттєво реагувати на перешкоди та траєкторію руху. Якщо код недосконалий, рóбота почне «трясти» або він просто виїде за межі траси.

У травні 2026 року в Бухаресті відбувся вирішальний етап Міжнародного конкурсу комп’ютерних проєктів INFOMATRIX. Іван виступав у складі збірної України, яка здобула рекордні 59 медалей. У запеклій боротьбі з найкращими молодими ІТ-фахівцями світу він виборов бронзову нагороду. Особливістю конкурсу є те, що журі оцінює не лише технічні характеристики робота, а й презентацію проєкту англійською мовою. Іван мав не лише створити робота, а й вільно пояснити технічні рішення та програмний код англійською мовою, відповідаючи на каверзні запитання експертів. Саме поєднання інженерії, математики та вміння презентувати результат дозволило Івану вибороти бронзу серед сотень учасників з усього світу.

Іван готувався до змагань як у стінах рідної гімназії №10, так і на базі обласного центру науково-технічної творчості. Це дозволило йому пройти шлях від перемоги на регіональному рівні до міжнародного визнання.

Цей результат став не лише особистим досягненням учня, а й підтвердженням високого рівня підготовки дніпровської технічної школи. Викладачі гімназії підтримували його на шляху до цих перемог!

Мета Івана – змінювати світ на краще!

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

50 років в Бібліотеці

 

 Другого серпня 1976 року на роботу у Дніпропетровську обласну універсальну наукову бібліотеку з’їхалися 12 молодих спеціалістів – випускниць Харківського і Київського державних інститутів культури та Дніпропетровського училища культури (зараз відповідно: Харківська державна академія культури, Київський національний університет культури і мистецтв, Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури). Семеро з них – із Харкова, двоє – з Києва, троє – з Дніпра.

За правилами того часу молодих спеціалістів «за направленням» розподіляли на роботу у відповідні заклади, адміністрація яких зробила замовлення, щоб заповнити вільні робочі місця. 

Всіх прибулих того ж дня оформили, в основному, на посаду бібліотекарів до різних відділів. А трьох із них – майбутніх методистів, того же дня, разом із чотирма провідними спеціалістами бібліотеки відправили у відрядження до Томаківської центральної бібліотеки, де проводився обласний семінар для директорів ЦБС області. Це були випускниці з Харкова – Любов Михайлівна Астапова, Ніна Василівна Хмельницька та Тетяна Олександрівна Абраїмова, з ними у відрядження поїхали завідувачка методичного відділу Алла Андріївна Обревко, завідувачка відділу абонемента Ірина Миколаївна Котова, методисти Зінаїда Опанасівна Трясак та Валентина Олександрівна Радостіна.

У різних відділах бібліотеки розпочали свій професійний шлях молоді бібліотекарі – випускниці з Харкова: Ірина Михайлівна Браславська, Галина Миколаївна Коротоножкіна, Ірина Степанівна Вдовіна, Людмила Анатоліївна Ліснича; з Києва: Наталія Анатоліївна Маляренко, Тетяна Петрівна Петренко; з Дніпра: Наталія Львівна Литвиненко, Валентина Іванівна Панчук, Ольга Іванівна Коваленко.

По різному склалася доля прийнятих у той день спеціалісток, кожна гідна окремої розповіді. Але троє з них сьогодні заслуговують уваги, це – Ірина Михайлівна Браславська, Галина Миколаївна Коротоножкіна та Тетяна Олександрівна Абраїмова, вони відзначили 50-річчя своєї трудової діяльності, яка продовжується у Дніпропетровської обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія.

Так трапляється не часто, щоб людина на одному місці пропрацювала все життя, а професіональна діяльність стала її  невід’ємною частиною. 50 років– ціла історична епоха, яка вмістила досвід, рух, зміни, потрясіння, невтомну працю, досягла зрілості та прагне мудрості.

Тетяна Абраїмова 

Фото з архіву КЗК «ДОУНБ»: Ірина Михайлівна Браславська, Галина Миколаївна Коротоножкіна, Тетяна Олександрівна Абраїмова; вересень 2006-го.

 

Про зарахування на роботу випускників: наказ./Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Жовтневої революції. №84-а від 2.08.1976 р. (Архів КЗК «ДОУНБ»). Книга наказів. 1976 р.(рос. мова).

Більше про бібліотеку тут 
       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
         Замовити книги можна тут

Територія особистості

 村上 春樹 . Власний стиль (завершення)

«Бог дає нам сил всього на один день» – згадала вона слова сліпого монаха. – «І потрібно подолати стільки труднощів скільки дається». Вона закрила очі. Вітер торкнувся фуріна. Вона знову падала вгору. Як завжди... 

    Його офіс у Токіо, або штаб-квартиру своєї компанії, він напівжартома називає «Індустрією Муракамі». Він полюбляє ходити босоніж, стиль одягу простий, максимально для нього комфортний, обов'язково випрасуваний, як у його персонажів.
    Він любить прасувати. Пити чорну каву з кухля з обкладинкою видавництва Penguin роману Раймонда Чандлера «Великий сон» – однієї з його перших літературних пристрастей, роману, який переклав японською.
    Твори Мураками сан мають особливу здатність проникати в реальність.     Улюблений біговий маршрут Муракамі в Токіо, Дзінгу-Гайєн, улюблена музика для бігу: «Sympathy for the Devil» групи Rolling Stones і альбом Еріка Клептона 2001 року «Reptile».
    Вдячні читачі видавали кулінарні книги, засновані на стравах, описаних у його романах, збирали численні онлайн-плейаркуші музики, яку слухають його персонажі. Компанія в Кореї організувала туристичні групи «Кафка на березі» в Західній Японії, а польський перекладач склав путівник по Токіо в стилі «1Q84». У Саппоро є кілька готелів «Дельфін» – заклади, які Муракамі вигадав у «Полюванні на овець».
    Після публікації «1Q84» він отримав листа від сім'ї з прізвищем головної героїні «Аомамє», хоча воно здавалося йому цілком вигаданим, бо в перекладі звучить як «зелений горошок», і він був впевнений в тому, що в житті цього просто не може бути. Найцікавіше, що все це проникнення вигадки в повсякденність становить суть більшої частини його творів. Він постійно переносить нас між світами.
    Будинок, де мешкає письменник – симпатична, звичайна двоповерхова будівля в зеленому горбистому районі Токійського передмістя, розташованого на півдорозі між горами та морем.
    У його кабінеті бачили  величезну колекцію платівок, близько 10 000, але він їх ніколи не рахував, казав, що боїться.. ٩(｡•́‿•̀｡)۶ Дві довгі стіни від підлоги до стелі були заставлені альбомами, акуратно розставленими на полицях у пластикових конвертах. Наприкінці кімнати, під високим рядом вікон, що виходять на гори, дві величезні стереоколонки.
    На інших полицях пам'ятні речі життя та творчості: кухолі зі зображенням Джонні Вокера – ікони, якого він переосмислив як кровожерливого лиходія в «Кафці на пляжі»; фотографія, на якій має вигляд стомленого і нещасного, фінішуючи у своєму найшвидшому марафоні (1991 рік, Нью-Йорк, 3:31:27).     На стінах бачили й фотографію Реймонда Карвера, плакат із Гленном Гульдом і кілька невеликих картин зі зображенням провідних діячів джазу, зокрема улюбленого музиканта Муракамі всіх часів, тенора-саксофоніста Стена Гетца.
    Йому не подобається ані телебачення, ані радіо, не подобається виступати перед публікою. Так само, як його персонажі не люблять ані телевізор, ані радіо, вони слухають альбоми, включають касети у машині та в їхній голові звучить музика.
    Вона – його давній друг. «... я ніколи не зможу її зрадити. Я слухаю музику, як пишу». Звичайно він не пише в її ритмі, але йому подобається, коли  вона його оточює, він завжди відчуває її присутність. Зазвичай слухає класичну, бароко, увертюри Баха, джаз… рок-групу Talking Heads…
Його перша куплена платівка «Багатогранний Джин Пітні». На обкладинці гламурна фотографія американського співака початку 1960-х у плямистій краватці-метелику та розкішному червоному піджаку. Він купив її в Кобе, коли йому виповнилось тринадцять. Нині лишився запасний екземпляр; оригінал зносився багато десятиліть тому.
    У листопаді 2018-го Харукі Муракамі провів свою першу за 37 років публічну прес-конференцію в Японії, оголосивши про передачу власної колекції рукописів, записів і перекладених творів до Університету Васєда. Архітектор Кума Кенго згодом спроеєктував «Міжнародний літературний музей», де можна все це побачити.
    З віком погляди Муракамі сан на себе змінилися. Він каже, що тепер хоче бути джентльменом, але письменникові це складно, як і політикові, «який хоче бути одночасно і Обамою, і Трампом».
    На його думку, «джентльмен-романіст» це, по-перше, той, хто не розповідає про те, скільки прибуткового податку заплатив; по-друге, не пише про колишніх подруг або колишніх дружин; по-третє, не думає про Нобелівську премію з літератури. Нагадаю, що його номінували вісім років поспіль, починаючи з 2009 року, але він жодного разу її не отримав.
    Згадуючи Орвелла, Муракамі сан нагадує про спільне загальне почуття неприйняття системи. «Джордж Орвелл – наполовину журналіст, наполовину письменник-прозаїк. Я на сто відсотків письменник-прозаїк... Я не хочу писати моралі. Я хочу писати добрі історії. Я вважаю себе політично активною людиною, але нікому не озвучую своїх політичних поглядів».
    Насправді, на сьогодні це сталось публічно тричі за його життя
    У 2009 році Муракамі сан здійснив скандальний візит до Ізраїлю, щоб здобути престижну Єрусалимську премію, і висловився про Ізраїль і Палестину.
    Використав церемонію нагородження в Барселоні як майданчик для критики японської атомної промисловості. Назвав аварію 2011-го на АЕС Фукусіма-Дайічі другою ядерною катастрофою в історії Японії, але першою, повністю викликаною нею самою. «Як громадянин, я маю щось сказати, і коли мені потрібно це зробити, я роблю це ясно. Тоді ніхто не говорив "ні" атомним електростанціям. Тому я думаю, що мав це зробити. Це мій обов'язок». Реакція на його промову в Японії була переважно позитивною. «Я думаю, багато японців вважають це поворотнім моментом для нашої країни... Це був кошмар, але все ж таки  хороший шанс щось змінити. ...Я хотів сказати те, що говорю з 1968 року: ми повинні змінити систему. Я думаю, зараз настав час знову стати ідеалістами».
    На питання, чи розглядає саме Сполучені Штати як зразок для наслідування, Муракамі відповідає, що ні. «В нас зараз немає жодної моделі. Ми маємо створити нову».
    Утрете публічно він висловився в 2022 з осудом повномасштабного вторгнення в Україну.
    Для Муракамі визначальні катастрофи сучасної Японії великою мірою, є катастрофами особистими. Спалахи підземного насильства, глибока невидима травма, що проявляється в масштабних руйнуваннях повсякденного життя на поверхні – те, що він крізь себе ретраслює у світ. Саме тому в його творах такі значущі метафори глибини, бо персонажі його спускаються в порожні колодязі, щоб потрапити до таємних світів, або стикаються з темними істотами під тунелями токійського метро… Після восьмого роману йому довелося припинити використовувати образ колодязя, бо частота  цього почала бентежити.
    Він продовжує занурюватись у власні метафоричні підсвідомі світи без буквальних аналогій, щоб вивільнитись в іншій якості. Як зазвичай, впасти вгору, в своєму неповторному авторському стилі, який дозволяє мільйонам його прихильників вже майже півстоліття  відчути, при цьому доленосному «падінні», стиль власний.
    先生、本当にありがとうございました 。٩(◕‿◕｡)۶

 

Олена Ємельянова

 
Фото https://www.runnersworld.com/uk/news/a70492561/haruki-murakami-harry-styles/
 
Джерела:
Муракамі, Харукі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. О. Забурана. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 301 с.
Муракамі, Харукі. Погоня за вівцею: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – 318 с. – (Література).
Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 1. – Харків: Фоліо, 2005. – 350 с.
Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 2. – Харків: Фоліо, 2006. – 319 с.
Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 1. – 2012. – 504, [2] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.
Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І.П. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2009. – Кн. 2. – 2012. – 447 с.
Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 3. – 2012. – 542, [1] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.
Муракамі, Харукі.Про що я говорю, коли говорю про біг = What I talk about when I talk about running: A Memoir / Х. Муракамі; пер. з англ. О. Михельсон. – Київ: Yakaboo Publisching, 2020. – 160 с.
***
https://nogibogi.com/haruki-murakami-running-novelist/
https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/
https://www.nytimes.com/2011/10/23/magazine/the-fierce-imagination-of-haruki-murakami.html
https://bombmagazine.org/arti.../1994/01/01/haruki-murakami/
https://www.cw.com.tw/article/5097870
https://english.kyodonews.net/articles/-/8530
https://www.cw.com.tw/article/5097870
https://www.newyorker.com/books/this-week-in-fiction/haruki-murakami-02-17-20
https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/ 

Більше про бібліотеку тут 
       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
         Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Маас Сара Дж. Двір шипів і троянд: роман / С. Дж. Маас; пер з англ. О. Ларікова.– Харків: Віват, 2023.– 58 с. 

«Двір шипів і троянд» Сари Дж. Маас – це неймовірно популярний бестселер у жанрі романтичного фентезі. Це не просто роман, це – ціла пригода, яка затягує з головою. Це – твір, який підкорив мільйони сердець по всьому світу та став справжнім феноменом BookTok. Він занурює в магічний світ фейрі та кохання.

Книга легко читається. Це – сучасне «доросле» переосмислення казки «Красуня і Чудовисько», яке має багато власних цікавих поворотів. Головна героїня  Фейра – жива та неідеальна дівчина, яка проходить стрімкий шлях від наляканої мисливиці до сильної та рішучої особистості. Уявіть собі дев’ятнадцятирічну Фейру зі збіднілої родини, на чиїх тендітних плечах лежить тягар виживання її батька та двох старших сестер. Щодня вона вирушає до небезпечного лісу біля Стіни, щоб полювати та здобувати їжу. Одного морозного дня, полюючи на оленя, вона змушена вбити величезного вовка, навіть не підозрюючи, що за його личиною ховався один з вищих фейрі. Цей, здавалося б, вимушений вчинок запускає ланцюг подій, що назавжди змінить її життя. На порозі їхньої хатини з’являється велична й жахлива істота, яка вимагає відплати за вбивство свого побратима. За давнім договором, Фейра має або померти, або назавжди покинути світ смертних і вирушити разом із цим чудовиськом до Прифії, щоб відбути довічне ув’язнення. Її викрадач виявляється Тамліном – безсмертним і загадковим Вищим Лордом Двору Весни, який приховує своє обличчя за золотою маскою. Що ж чекає на Фейру в його маєтку? Фейра дізнається, що світ Тамліна знаходиться під загрозою давнього прокляття, і лише вона може врятувати його… або приректи на загибель.

Авторка вміло використовує архетипні сюжети, зокрема міфи про Психею й Амура, і елементи класичних казок, переплітаючи їх із власними ідеями. Це створює відчуття знайомості, але водночас дивує своєю оригінальністю.

Рекомендую до прочитання тим, хто шукає якісне романтичне фентезі з магією, пригодами та пристрастю, а також фанатам яскравих емоційних гойдалок. Твір який ідеально пасує для легкого й емоційного відпочинку.

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно технічного відділу

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/9BCA0A04-9F76-498D-8280-91A44DCE5DCF

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут