Пунктир на теренах долі

 Tom Stoppard : «Сприймай кожен вихід як вхід» ( продовження)

 

Щодо порядку п'єси, кількості актів і сцен, він не опрацьовував весь сюжет перед початком, лише загальний план. П'єса змінюється у міру написання. Наприклад, у «Джамперсах» кінець першого акту в схемі виявився кінцем другого, за яким тільки епілог. Причина змін, частково внутрішня, частково опосередкована. «Режисери та театральні менеджери віддають перевагу двоактам п'єс, тому що вважають, що глядачам подобається лише один антракт.  Це показує, наскільки прагматичний театр – мабуть, найпрагматичніший вид мистецтва, якщо не брати до уваги реклами».
При написанні він просувався за сюжетом, від початку до кінця, але це ж не схоже на гру на скрипці , тому не так вже й складно. «Складнощі різняться на різних етапах. Перша – у вас немає нічого, від чого потрібно штовхнутись, щоб написати п'єсу. Потім з'являється ідея, але це може бути кілька ідей, які можуть належати до двох або трьох п'єс. Зрештою, якщо пощастить, вони можуть підійти до однієї п'єси. Наступна складність, перекласти ці абстрактні ідеї на конкретні ситуації. Це дуже довгий та складний період. Інша складність – зрозуміти, коли розпочати; це як курка і яйце: ви не знаєте, що писатимете, доки не почнете, і не можете почати, доки не впізнаєте. Нарешті, якимось дивним, квантово-механічним чином два поїзди прибувають на одну лінію, не зіткнувшись, і ви можете почати. Наступний етап не зовсім приємний, але захоплюючий і поглинаючий – ви живете зі страхом, що це може зникнути. Є тримісячний період, коли я не хочу ні з ким вітатись, щоб не пропустити думку, яка може все змінити».
Щодо слави та визнання, що французькою звучить, як gloire або досягнення, йому це подобалось, надавали переваги й психологічні, соціальні та матеріальні аспекти. «…мені не потрібно турбуватися про те, хто я, бо я той, хто написав ці п'єси. Соціальні переваги приваблюють лише одну половину мене, тому що в мене є дві частини: затворник і шанувальник. І шанувальник у мені все ще радий зустрічам з людьми, якими я захоплююсь.  Щодо матеріального, мені подобається мати трохи грошей. Найкращий спосіб виміряти багатство – це оцінити суму, яку можна витратити бездумно на випадкову покупку, яка просто не помітна. По-справжньому багаті можуть дозволити собі це у Cartier; я цілком щасливий, якщо можу зробити це в гарному книгарні чи гарному ресторані».
Tom Stoppard в продовженні «Пунктиру на теренах долі».

Олена Ємельянова

 
«Обов'язки тяжіють до того, хто може їх виконати».
 
«По суті, людина, яка приховувала свою приватність і бажала, щоб її повна байдужість до публічної уваги була загальновизнана».
 
«Проблема людей в тому, що майже ніхто більше не веде себе природно, всі поводяться так, немов побачили себе в кіно. Все життя зараз таке. Не можна навіть думати природно, тому що для тебе вже обрана думка, яку ти повинен висловлювати. Оригінальність витрачено. І все-таки важко відмовитися від віри в неповторність людини».
 
«Публічні пози мають конфігурацію приватного божевілля».
 
«Revolution is a trivial shift in the emphasis of suffering; the capacity for self-indulgence changes hands».
 
«…реальність – назва, яку ми даємо повсякденному досвіду».
 
«Since we cannot hope for order let us withdraw with style from the chaos».
 
«Саме бажання знати робить нас важливими».
 
«Саме це поняття нескінченного ряду в шостому столітті до нашої ери призвело грецького філософа Зенона до висновку, що оскільки стріла, випущена в ціль, спочатку повинна подолати половину відстані, потім половину, що залишилася, а потім половину, що залишилася, і так далі до нескінченності, то в результаті, як я зараз покажу, хоча стріла завжди наближається до своєї цілі, вона ніколи не досягає її, і святий Себастьян помер від страху».
 
«Сприймай кожен вихід як вхід кудись ще».
 
Далі буде.
 
Фото https://www.lecturesdevoyage.travelreadings.org/2023/01/22/theatre-leopoldstadt-par-tom-stoppard-au-longacre-theater-a-new-york/
 
Джерела:
Еткало, Л.О. Інтерпретація «Гамлета» в п'єсі Тома Стоппарда «Розенкранц і Гілденстерн мертві» / Л.О. Еткало // Iноземна фiлологiя. Вип. 89: Респ. мiжвiд. наук. збiрник / Львiвський Держ. ун-т.– Львiв: Вища школа, 1988.– С. 111–115.
Стоппард, Том. Лорд Малквист и мистер Мун: роман / Т. Стоппард.– СПб.: Азбука-классика, 2008.– 240 с.– Пер. с анг.
***
https://ru.citaty.net/avtory/tom-stoppard/?page=4
https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-brilliant...
https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-life...
https://slate.com/.../tom-stoppard-life-biography...
https://www.theparisreview.org/.../the-art-of-theater-no...
https://www.nytimes.com/2025/11/29/theater/tom-stoppard-dead.html
https://www.nbcnews.com/pop-culture/pop-culture-news/tom-stoppard-playwright-oscar-winning-shakespeare-love-dies-88-rcna246446
https://www.telegraph.co.uk/news/2025/11/29/playwright-sir-tom-stoppard-dies-aged-88/
https://www.ft.com/content/bd272b9f-387b-46d3-a256-9c1f67e943a9
https://lb.ua/culture/2025/11/29/709391_vitsi_88_rokiv_pomer_britanskiy.html
https://www.hindustantimes.com/entertainment/tom-stoppard-playwright-of-ideas-dies-at-88-101764472707644.html
https://www.lecturesdevoyage.travelreadings.org/2023/01/22/theatre-leopoldstadt-par-tom-stoppard-au-longacre-theater-a-new-york/
https://apnews.com/article/stoppard-obit-britain-playwright-2721a8178c7e9691fdbd84e8fc9c0736
https://www.theguardian.com/stage/2023/nov/29/tom-stoppard-rock-n-roll-israel-gaza-crown

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Бібліотечна статистика 100 років тому

 

Продовжуємо знайомитися зі Звітом Бібліотеки за 1924/25 рік, якій мав назву «Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. Жовтневої революції за 1924–1925 бюджетний рік».

Подивимось, як з часом змінювалися вимоги до бібліотечної статистики. Соціально-політичні перетворення, що відбувалися в країні диктували відповідні напрями роботи бібліотек і вимоги для статистичного обліку роботи.  Збереглися традиційні виміри бібліотечної роботи, але їхні назви відрізнялись від звичних сучасних термінів. Наприклад, у розділі з назвою «Склад книгозбірні» мова йде про «Роботу з бібліотечним фондом». У ньому надана окремо статистика складу основного фонду та пересувного за змістом, рухом, джерелами комплектування.

Багато статистичних даних, які наведені у Звіті, допомагають точніше уявити стан Бібліотеки того часу. Наприклад, можемо констатувати, що загальний обсяг бібліотечного фонду нараховував на 1.10 1925 рік 47 452 примірника, а пересувного – 5 672 примірника. До загального фонду надійшло 5 793 примірника, а до пересувного – 4 280. Отже, прослідковується політика пріоритетного комплектування пересувного фонду, тоді ставилась задача охопити бібліотечним обслуговуванням як можна більшу кількість населення міста та приміських жителів.

Сучасні бібліотекарі відслідковують джерела комплектування фондів. У ті часи цей підрозділ мав простішу назву: «Відкіля та скільки поступило книжок». На цій таблиці слід затримати увагу: у комплектуванні фонду брали участь управління освіти, архів, приймались пожертвування, надавали книжки різні заклади, книги купляли бібліотечні працівники, дані наводяться в таблиці за кварталами. Але незручність вивчення цих матеріалів в тому, що укладачі Звіту використовували абревіатуру назв організацій, закладів тощо, деякі з них важко ідентифікувати. Зрозуміло, що найбільшу частину Бібліотека сама купувала та передплачувала. 

У статистичних показниках бібліотекарі були доволі відверті. З багатьох джерел ми знаємо, що в ті часи існувала велика проблема неопрацьованого фонду, тисячі видань були складовані, не вистачало працівників для цієї роботи. Так ось укладачі розробили таблицю, яка, вочевидь, повинна була контролювати стан цієї застарілої проблеми. А назва таблиці: «Необроблених книжок». Показано, що оброблено за звітний період – 614, залишилось необроблених – 50 506 книг.

Сьогодні ми подивились на статистику роботи з фондом, ще цікавіші дані роботи з читачами, але про це у наступній публікації.

 

Склад Книгозбірні // Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік [машинопис.].– [Катеринослав: [1925].– 39 с.: табл.– Режим доступу: DOKUM.– ДОУНБ.– видання бібліотеки (дата звернення: 05.02.2026).– Загол. з екрану.

 

 

***

Знайомство з фактами з історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, пов’язаними зі статистичними матеріалами роботи з бібліотечним фондом може стати приводом заглянути до нашої електронної бібліотеки «Колекції». Буде цікаво переглянути книгу, яка недавно з’явилася в електронному вигляді, вона видана в 20-ті роки минулого століття й, можливо, теж була «необроблена», про що йшлося у звіті Бібліотеки за 1924–1925 рік. Її автор – Сергій Олександрович Жебельов – історик, спеціаліст в галузі античної історії:

 

Жебелев С.А. Древний Рим. Ч. 1. Царская и республиканская эпохи / С.А. Жебелев. – Петербург: Наука и школа, 1922. – 119 с. – (Введение в науку. История / под ред. С.А. Жебелева, Л.П. Карсавина, М.Д. Приселкова; вып. 8). – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/?do=collections&book=519 (дата звернення: 05.02.2026). – Загол. з екрану.

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

 

 

 

 

Бібліотечні усмішки

Бібліотекарки-стрільці

 У радянські часи було модно підтримувати спортивний рух. Усі обов’язково були членами добровільного спортивного товариства і здавали в нього «добровільні» внески. А ще час від часу треба було брати участь у якихось спортивних змаганнях. Як правило, ця повинність припадала на молодих співробітниць бібліотеки, бо всі були членами комсомолу і не могли відмовитися.
Якось у нашій бібліотеці оголосили, що треба висунути команду для участі в міських змаганнях зі спортивної стрільби.
– Так я ж короткозора, погано бачу, а окуляри не ношу, – відповіла молода новенька співробітниця на пропозицію організаторки взяти участь у змаганнях.  
– Нічого, будеш капітаном команди, і стріляти не доведеться, – спокійно відповіла організаторка.
Вистрілити новоспеченій капітанші команди бібліотекарок-стрільців все ж таки довелося. Вона довго примружувалась і прицілювалась, врешті натисла на курок спортивної рушниці. Зрозуміло, в мішень не втрапила, але хтось із колежанок втрапив, і команда бібліотеки, як не дивно, отримала друге місце та диплом про участь у змаганнях. Очевидно, члени команд вчителів, лікарів й інших бюджетників, переважно жінок, були ще більше підсліпуватими.

J     J     J
 

ГОСТ на пряники

 
– Алло? – молода співробітниця патентного відділу підняла слухавку телефона.
– Доброго дня, я ветеран війни, – почулося зі слухавки.
Далі була довга розповідь про місця боїв Другої світової війни, в яких брав участь ветеран, де і коли був поранений, які у нього тепер хвороби, і що він інвалід і не може сам прийти до бібліотеки. І що йому потрібна допомога. Після п’ятнадцяти-двадцяти хвилин розмови вималювалась картина. Ветеранові купили в магазині пряники, але йому від них стало недобре, і дідусь вирішив знайти ГОСТ, де вказувались би складники тих пряників, щоб виявити, від чого саме йому стало погано.
Бібліотекарка знайшла кілька потрібних ГОСТів і зателефонувала ветеранові. Він зажадав почути рецепт. Співробітниця стала зачитувати, але інформація з ГОСТа дідуся це не влаштовувала, він знову й знову вимагав, аби бібліотекарка зачитала рецепт.
– У ГОСТах рецептів нема, в них вказують лише можливі складники: борошно, яйця, цукор, вода, – намагалася пояснити бібліотекарка. Дідусь не вірив і дратувався.
– А де є?
– В ОСТах, можливо, в рецептурних довідниках. Але в бібліотеках їх нема. Вони повинні бути на підприємствах, де виготовляють відповідну продукцію.
Ветеран лишився незадоволений і поскаржився директорці бібліотеки, що його не хочуть обслуговувати. І що найцікавіше, той дзвінок від ветерана був не перший, він уже кілька тижнів телефонував у відділ і вимагав рецепт із ГОСТа на пряники.
 
J     J     J
 

Усмішки для вас зберегли

Ірина Голуб, Тетяна Абраїмова та К°:)

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 
 

 

Що читають бібліотекарі

Корній, Дара. Тому, що ти є: роман / Д. Корній. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2014. - 237 с.
 
Роман відомої української письменниці Дари Корній «Тому, що ти є» зацікавив мене з перших рядків тим, що починається з граничної точки людського відчаю – моменту, коли героїня зважується звести рахунки з життям. «Оксана залазить на кам'яне засніжене поруччя, розкриває руки, ніби птаха для польоту. Та політ цей буде останнім. І не вгору, а вниз. Помах крил – і вона летить!..» Цей політ – не вгору, а вниз – символізує межу, до якої людину може довести життя, прожите всупереч власній природі. Саме тут у роман входить містика, яка не скасовує реальність, а загострює її сенс.
Головна героїня Оксана, з дитинства була оточена щирою любов’ю Сашка, але не змогла її розгледіти. Обравши шлях «успішного» життя, вона після школи переїздить із волинського містечка до Києва, де вступає до університету та погоджується на престижний шлюб із Владом Брехом – сином ректора. Цей союз мав стати квитком у краще майбутнє, однак перетворюється на пастку. За фасадом поважної родини Брехів приховані жорстокість, моральне виродження та лицемірство: свекор – носій зла та насильства, свекруха-аристократка – уособлення соціальної зверхності, чоловік-зрадник, нездатний до відповідальності.
Оксана терпить приниження та біль заради доньки, жертвуючи власною гідністю і щастям. Постає болюче питання: чи має право жінка знищувати себе в ім’я «правильного» материнства, якщо це життя побудоване на страху та брехні?
Смерть батька стає переломним моментом, який знову зводить Оксану з Сашком. Лише тепер героїня усвідомлює, з ким могла би бути по-справжньому щасливою. Саме в цей момент у романі з’являється Числобог – містичний персонаж, що уособлює час, долю та можливість альтернативи. Його функція – не змінити минуле за героїв, а показати, якою могла б бути реальність, якби вибір був іншим.
Містика у романі не є втечею від реальності. Навпаки, вона підкреслює головну ідею твору: жодне диво не звільняє людину від відповідальності за власні рішення. Числобог лише відкриває двері, але крок через них – завжди вибір самої людини.
Подвійна кінцівка – реалістична та фантастична – є логічним продовженням цієї ідеї. Авторка не нав’язує відповіді, залишаючи читачеві право обрати, у який фінал повірити: у той, де минуле неможливо змінити, або в той, де любов і сміливість бути собою дають другий шанс.
Видання порушує теми любові, жіночої самореалізації, материнства, самотності та відповідальності за власні рішення, нагадуючи: справжнє щастя можливе лише тоді, коли людина залишається вірною собі. Містика у творі слугує дзеркалом, у якому герої й читачі бачать головне запитання: чи живемо ми тому, що мусимо, чи тому, що справді є собою?
Роман сподобався, викликав у мене хвилю різноманітних емоцій бо містить калейдоскоп різних подій. Рекомендую для прочитання і Вам.

Тетяна Сподинець

головна бібліотекарка відділу комплектування

 
Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4F2A0DC9-0540-4187-83B0-86FCE85E9279

 

Несподіване питання

 Відповіді на нестандартні питання читачів про Бібліотеку

 

Мені не видали нову книгу, сказали, що «вона ще в обробці». Чим та навіщо її обробляють, але ж вона нова?

 Бібліотекарі, як і фахівці багатьох інших сфер, часто використовують професійний сленг. Вираз «книга в обробці» насправді означає, що вона перебуває у відділі наукового опрацювання документів та організації каталогів. Після того, як книгу придбали для бібліотечного фонду спеціалісти відділу комплектування, вони передають її далі для наукового опрацювання. 

Керівниця відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів Маріанна Неділько розповідає: «У відділі кожне видання уважно вивчають, не для задоволення (хоч іноді дуже хочеться), а для того, щоб правильно описати, проаналізувати та поставити індекс, завдяки якому вона отримає особисту «адресу»: місце на полиці бібліотечного стелажа і місце у бібліотечних електронному та картковому каталогах. Автор, назва, рік, видавництво – це лише початок. Найцікавіше починається тоді, коли потрібно визначити: про що ця книга насправді.

І тут на сцену виходить УДК – Універсальна десяткова класифікація. Для когось це просто цифри та літери, а для нас – справжня мова знань.
 За цими числами ми «розкладаємо» світ: від філософських роздумів до котячої психології, від квантової фізики до кулінарних традицій.
Іноді трапляються справжні інтелектуальні квести. Наприклад, книга з назвою «Як знайти себе». Здавалося б, усе просто... Але ні. Це психологія чи філософія? А, може, мотиваційна література з елементами особистого щоденника? У такі моменти в кабінеті можна почути: – А це ще 159.9 (психологія) чи вже сенс життя загубився десь між рядками?

Або інший випадок. Назва обіцяє легке романтичне оповідання, відкриваємо – а там серйозне соціологічне дослідження з таблицями, графіками та примітками дрібним шрифтом. І – навпаки: солідна обкладинка, строгий шрифт – а всередині теплі спогади, рецепти та історії з життя.
УДК у такі моменти трохи «задумується», а ми разом із нею. Тоді на допомогу приходить досвід і колективне обговорення. Бо правильний індекс – це не випадковість, а результат уважного читання та професійного чуття.

«Ми дбаємо про те, щоб кожна книга "оселилася" на своєму місці, адже лад у системі – це комфорт бібліотекаря та читача. За кожним виданням стоїть кропітка робота, десятки процесів, які ми залишаємо за лаштунками. Ми робимо складні процеси систематизації непомітними, аби пошук в електронному каталозі був миттєвим. Один запит – і книга, яку ви шукали, уже перед вами».

Крім класифікаційного індексу, якій пропишуть на титульній сторінці та наклеять на обкладинці книги, 

наклеюють спеціальні аркуші в середині обкладинки, де пізніше бібліотекарі відділів обслуговування користувачів робитимуть різні помітки про використання книги, а на звороті обкладинки розмістять штрих-код – цифрові параметри про цю книгу.



Отже, фахівці відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів – це трохи детективи, трохи перекладачі з «мови тексту» на «мову цифр» і, безумовно, люди, які люблять порядок у знаннях. Бо кожна книжка заслуговує, щоб її зрозуміли і знайшли.
 

Тетяна Абраїмова

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут