Діалоги з мистецтвом

    «Січеславні» – віват!

 

Фестиваль-конкурс «Січеславна» – це одна з головних мистецьких подій року на здобуття найвищої театральної премії Придніпров’я. Майже ровесник Незалежності України – свою історію фестиваль веде з 1992 року, коли за ініціативи актриси Марії Проценко був започаткований Дніпропетровським відділенням Національної Спілки театральних діячів України. Зачинання підтримали владні структури, фінансову допомогу надали підприємства регіону.
Театральний фестиваль-конкурс «Січеславна» багато років представляє мистецтво Придніпров’я й об’єднує театри Дніпра, Запоріжжя, Павлограда, Кам’янського і Кривого Рогу. Його головна особливість: театри грають у себе вдома, на своїх звичних сценах, а члени журі приїжджають до них, щоб оцінити гру акторів, режисуру, хореографію і сценографію. За положенням, колективи можуть висунути на конкурс прем’єри двох останніх сезонів.
До слова, фестиваль має свою преміальну статуетку «Січеславну», яку виконав у бронзі Федір Майстренко, майстер художнього литва ДП Південмаш ім. О. Макарова. Модель виліпив відомий дніпровський лялькар Семен Духовенко, який за освітою і по життю був скульптором. Спочатку «Січеславна» була великою, на гранітному п’єдесталі і вагою у 15 кілограмів. Згодом автори зменшили основну фігуру удвічі, «полегшили» конструкцію.
Статуетку разом із премією вручають переможцям у різних номінаціях: за кращу виставу сезону, за кращу режисуру, за кращу сценографію, за кращі головні ролі (жіночу і чоловічу), за ролі другого плану та інші. Є й спеціальні призи – «Надія Січеславни» (для творчої молоді) та Гран-Прі фестивалю (найпрестижніша нагорода).
Скільки чудових вистав відбулося за ці роки, відкрито нових талановитих імен, для скількох митців конкурс став відправною лінією до нових пошуків і звершень… Не перелічити. А ще – це фаховий майданчик для спілкування, обміну досвідом, співпраці творчих поколінь.
У тому, мирному, житті фінальна церемонія форуму завжди являла грандіозне дійство: яскраві афіші, червона доріжка, урочиста хода театрального «бомонду», квіти, овації, нагороди…
А потім прийшла війна… Наша і Запорізька області опинились у прифронтовій зоні, але театри не припиняли діяти навіть у таких тяжких умовах: «…це репетиції під завивання сирен. Це вистави, які доводилося переривати, щоб запропонувати публіці піти до сховища. Це актори-чоловіки, котрі стали солдатами.

Зараз кожна прем’єра вимагає творчої мужності…», – розповіла Вікторія Московцева, представниця ДМВСТДУ.
І ось новина – цього року після трирічної перерви фестиваль повернувся, «Січеславні-25» – бути! Конкурс відбувається у поновленому форматі – у три етапи. Вже відібрано 19 спектаклів-фіналістів (з 28-ми заявлених). Але головна інтрига попереду – про переможців дізнаємось напередодні Міжнародного Дня театру.
Усі шанувальники театрального мистецтва мають можливість теж долучитись до фестивалю, прийти на конкурсні вистави і підтримати улюблених виконавців.
Більше дізнатись про магічний світ театру, талановитих акторів-земляків, театральні події і прем’єри можете із джерел, які зберігаються у фонді нашої бібліотеки.

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка відділу мистецтв ДОУНБ

Замовити літературу можна   за посиланням

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Катерина Бабкіна. Про щастя, любов і відповідальність
(продовження)
 
Починати читання власних творів пропонує, зокрема, з «Шапочка і кит», де йдеться про хлопчика Шап, який хворіє на рак і якому багато чого не можна. Це ім'я він отримав відтоді, як після хіміотерапії в нього  випало волосся, і хлопчина припинив скидати в’язану шапочку. Єдиний його друг – блакитно-сірий кит, який звідкілясь взявся у повітрі над містом... Цілковито недитяча тема для дитячої книжки.
Вона проїхала чимало міст із презентацією  «Шапочки» задля збору одного мільйону гривень для благодійного фонду «Таблеточки», який опікується онкохворими дітьми.
Тему для книжки знайшла у Дніпрі, де проводила інтенсивний дводенний курс для письменників-початківців. «Серед слухачів була дівчина Таня, яка на заняття постійно приходила у шапці. Ми з колегами почали її називати – Таня-шапочка. Таня ходить у шапці тому, що вона лікується від раку і після хіміотерапії у неї випало волосся. Та, попри це, Таня знаходила сили, аби працювати юристом, займатися громадською роботою, планувати своє майбутнє, розвиватися і ходити на курси. Знайомство з Танею і її вражаюча спокійна сила остаточно переконали мене, що про це не можна мовчати.
«Кит» спрямована на те, аби краще розуміти людей, які хворіють і мають інші потреби А найгірше те, що бракує розуміння і сприйняття цих людей. Їх слід неодмінно заховати у лікарні і спеціалізовані центри, їх треба боятися, відгородити від нормальних. Це – неправильно. Вони повинні бути любленими і щасливими, повинні відчувати себе повноцінними членами суспільства. І їм потрібна наша допомога».
Коли Катерина писала «Шапочка і кит», зізнається, що «переосмислила власне життя, змінились пріоритети. Хворі кожну прожиту секунду і хвилину намагаються наповнити сенсом, хочуть встигнути зробити щось добре для інших. Для мене це стало дуже цінним життєвим уроком... А сама книжка писалася доволі швидко і легко. Про реальне життя дитини з раком, життя поруч зі смертю і серед купи проблем та обмежень. Розповісти без трагедії, але й без прикрас. Книжка орієнтована для діток від п’яти до десяти років. Але вона, як «Маленький принц», написана і для дорослих.
Маленький читач в Івано-Франківську сказав, що «Шапочка і кит» – не про рак, а про щастя, любов і відповідальність. Дітям через брак спілкування з дорослими на хвилюючі теми важко зрозуміти, що відбувається».
«У 2022 новела для дітей «Шапочка і кит» в перекладі на англійську мову вийшла друком в найбільшому у світі видавництві Penguin Random House».
Небайдужа Катерина Бабкіна, яка любить собак, одного з яких взяла з притулку,  бо «його викинули на смітничок в коробочці хто ж про нього подбає, якщо не я» – в продовженні «Пунктиру». 

Олена Ємельянова

 
«Світ дуже різний, і всі люди різні. Треба вміти їх бачити, розуміти і приймати. З усіма їхніми відмінностями. Для цього я подорожую. Крім того, можна побачити вулкани, морських черепах, жирафу в дикій природі, мавпу, яка розмовляє, летючу лисицю чи справжнього кита.
П.С. Я пишу це з пустелі між Йорданією і Саудівською Аравією, підіть подивіться на карті, де це.
П.П.С. Запитайте у вчительки з української мови, що таке П.С. :)"  (Катерина Бабкіна)»
 
«Снігові тепли – це дуже-дуже великі істоти. Вищі, ніж дахи, навіть вищі, ніж небо. Дуже волохаті, людиноподібні й зовсім непомітні. Вони такі сіро-сизі, а рухаються дуже тихо й не лишають по собі ніяких слідів, тому їх дуже важко зауважити. Навіть якби зараз за будинком стояв один сніговий тепл, то ми могли б його і не помітити. А все інше про них ви можете прочитати у книжці «Сніговий тепл» :)».
 
«Сьогодні я сподіваюся, що покоління моєї доньки виросте абсолютно безстрашним. Зараз їй два роки, вона ще не до кінця усвідомлює, що відбувається. Вона любила сидіти ночами в укриттях, тому що люди спускалися туди з песиками – а моя дитина обожнює собак, і ще ніколи не бачила стільки котиків, песиків та інших домашніх тваринок одразу. У такі миті вона була абсолютно щаслива. Вона не розуміє, чому ми покинули дім, але тішиться новим друзям, іграшкам і майданчику.
Якщо нам пощастить цілковито закінчити цю війну, наші діти будуть першим поколінням повністю вільних і безстрашних українців».
 
«(Соня – авт.) – це історія про любов, молодість, гомосексуалістів, євреїв, мусульман, Аллаха, кордони, контрабандистів, вагітність, інцест, вічне життя, чудеса. Про пошук себе, про щоденні вибори у житті – не про вибори партії чи президента, а про вибори, котрі ми чинимо щодня кожною своєю дією, думкою, емоцією, яку ми собі дозволяємо…. Це роман-тревелог всередині себе. Він написаний насамперед для людей, які готові уявляти, вірити і розуміти. Він написаний для людей дуже відкритих для світу, які приймають, бажано з позитивом, абсолютно усі речі, які трапляються з ними, чи можуть трапитися. Абсолютно усі пригоди чи їх відсутність, абсолютно усі проблеми, абсолютно усі страхи. І вміють, чи хочуть, чи вчаться у цьому всьому знаходити красу і іноді навіть привід для щастя».
 
«Українці зараз борються не просто за цінності та ідеали.
У Лондоні я щодня воджу свою дворічну доньку на майданчик. Там у неї є подружка Еві – сурогатна дитина, чиї два тати можуть вільно та щасливо жити разом. У росії таке неможливо. росіяни нездатні навчитися просто бути собою і жити спокійно.
Україна – це буфер між Заходом і тим світом насильства, де люди, готові жертвувати собою і потерпати в ім’я якихось абстракцій, живуть свої гівняні життя. Ідеї демократії чи будь-якої свободи не мають для них ніякого значення».
 
«Щодо сенсності питання літературного покоління… Мені здається дуже сильно розмилися ті межі і тебе можуть одночасно відносити і до молодих письменників, і до популярніших і до реалізованих… Мене куди тільки не відносили, головне щоб потім ставили на місце. Мені здається це не відіграє більше ролі і, коли я приходила, в літературу це вже розмивалося…
Немає естетичних означників… ми всі різні, але будь яке наше об'єднання є скоріше не штучним, а стосується того що ми пишемо та про що, як та для кого, а не того, хто в якому році народився. І по цих значеннях можуть перетинатися люди народжені в 60 та в 90-х і вони одночасно можуть писати те, що лягає в одну збірку.
Щодо покоління воєнної або "прифронтової" літератури… це теж будуть писати люди, які відносяться до різних поколінь. Покоління літератури буде, але сказати "автор з цього покоління" – не можна, тому що до того він був автором покоління іншого. Сучасну українську літературу не можна розкласти в підручниках так, як це було раніше».

Далі буде.
 
Фото: https://pen.org.ua/members/babkina-kateryna
 

Замовити літературу можна   за посиланням
Джерела:
Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.
Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
 
Переклади К. Бабкіної:
Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).
Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

Неймовірно, але правда

Відмова від обов’язків завідувачки Бібліотеки

У 1908 році Рада Бібліотеки розглянула заяву С.В. Єгорової про її відмову від обов’язків завідувачки Бібліотеки. Рада подякувала Софії Василівни за восьмирічне служіння на цій посаді та висловила жаль з приводу її звільнення. Також постановила клопотати про видачу їй грошової допомоги, яку вона отримала від Міської Управи у розмірі 200 руб.

Софія Василівна Єгорова була призначена на посаду завідувачки Бібліотеки 23 жовтня 1900 року замість В.С. Корсунської, яка залишила цю посаду.

Деятельность Совета // Отчет Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1908 год. – Екатеринослав: [б. и.], Б. г. –  С. 2.

Управление Библиотеки // Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1900 год. – Екатеринослав: Тип. Губерн. Правления: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1902. – С. 4.

Фото Софія Василівна Єгорова  та разом зі старшими  дітьми - 1883 р.        З музейно-архівного фонду Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Катерина Бабкіна: «Світ дуже різний, і всі люди різні. Треба вміти їх бачити, розуміти і приймати» (продовження)

 

Щодо її дитячих мрій, в різні часи та в різних інтерв'ю вона відповідає на питання про це по різному: не бажала стати ніким або що письменницею захотіла стати досить рано і, вважає то великою удачею «бо що раніше захотіти, то швидше станеш тим, ким захотів».
Мріяла Катерина й про співочу або артистичну кар'єру «при тому, що я не маю видатних акторських даних і не вмію співати. Але хотіти мені це в дитинстві не заважало ніяк». А ще, хотіла знімати кіно і цього хоче сильно й досі.
Кіношна мрія частково здійснилась, бо є декілька короткометражних фільмів, знятих за її сценаріями. У 2012 році короткометражний фільм «Зло» в рамках проєкту «Україно, goodbye!». У 2013 році Катерина Бабкіна зняла дебютну короткометражну стрічку «Жовта коробочка». В 2016 фільм за її сценарієм було представлено в Каннах в добірці молодих режисерів, в тому ж 2016 короткометражний фільм «Кончений» за її сценарієм отримав нагороду за Найкращий Фільм та Найкращий Сценарій на фестивалі Відкрита ніч (Київ).
Вона займається відеопоезією, є авторкою проекту «Відеопоезія||Відеопроза». Відеороботи її брали участь у кінофестивалях і літературних фестивалях в Києві, Львові, Сумах, Луганську, Чернівцях, Черкасах, Вільнюсі, Валенсії, Кракові.
Катерина Бабкіна співпрацювала як журналістка чи колумністка з різними виданнями в Україні та за кордоном – Esquire, Le Monde, Esquire, Harpers Bazaar, Українська Правда, Buro24/7, Бізнес, Фокус, Платформа, Bird in Flight тощо. Її літературні тексти друкуються в числених альманахах і антологіях в Україні, Європі, Британії та США (The Poem, New Humanist, Kenyon Review, Washington Square Review та інші).
Вона впевнена, що «нам треба бути щасливими і за можливості збільшувати кількість щасливих людей». Катерина Бабкіна, яку дуже цікавить та надихає історія про американську театральну режисерку, поетку та перекладачку українського походження Вірляну Ткач, якій стовідсотково відомий «рецепт щастя» – у продовженні «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«На жаль, читаю я мало. І поки що все моє читання зосереджене не на новинках, якихось актуальних, цікавих речах, а на ліквідації пробілів в освіті. Обираючи наступну книжку, яку прочитати, я найчастіше відкриваю якісь рейтинги ВВС із серії "100 книжок, які повинен прочитати кожен", бачу, що прочитала 47, і просто качаю 48-у.
Багато читаю нон-фікшену… А перед тим я перечитувала "Книгу вигаданих створінь" Хорхе Луїса Борхеса у співавторстві з Маргаритою Герреро. Це теж прекрасна книжка.
Я дуже пізно прочитала книжку "Ворошиловград" Сергія Жадана... У літаку в Нью-Йорк я її відкрила і не закрила, поки не закінчила. Мені було приємно.
Ще я прочитала «Фрекен Смілла та її відчуття снігу» Петера Хьога, і книга мене також дуже вразила.
І тепер я маю нарешті законну підставу порекомендувати дуже класну книжку Юнаса Гасена Хемірі, шведського автора, бо нарешті вийшов її український переклад. Вона називається "Монтекор – унікальний тигр"».
 
«Нерідко я зустрічаюсь з осудом читачів, що новели занадто маленькі і книжки занадто короткі
В нас в українській літературі немає школи великого українського роману і є дефіцит романів, тому всі їх хочуть, а ось оповідань, як на мене, вистачає».
 
«Після народження Міші …хочеться швидше якісно організувати свій час і писати, писати, писати. Не знаю, що саме спричинило до такого прагнення, якщо чесно. Тільки досліджую. Думаю, те, що я дуже ціную якісний час з дитиною, коли я не просто з останніх сил забезпечую її життєдіяльність – а і тішуся з неї, і тішу її, і ми спілкуємося і вчимося одна в одної невпинно, – і тепер мені хочеться весь інший час організувати так само якісно, в тому числі й професійний».
 
«Підлітки з усіх поколінь будуть відкривати все, в тому числі й літературу, з нуля, ніби в мене до відкриття того ж Тараса Прохаська нічого й не було. Будуть дізнаватись дуже часто попервах без бажання і ця інформація може це бажання народити чи підживити».
 
«Писання – це спосіб взаємодії зі світом, який в якихось людей прошитий за замовчанням. Хтось веслує, хтось робить табуретки. Хтось малює, хтось шиє, хтось професійно великими кількостями вирощує дітей. Хтось садить картоплю, культивує рослини. В когось бувають руки, які можна поставити на рану, і зупиниться кров. А хтось може писати. Я поки що не дійшла до розуміння різниці – тобто різниця між поезією і прозою чисто технічна. Тому я не зовсім переходила – просто виникла історія, яка не влізла у вірш. І я розповіла її таким чином».
 
«Річ у тім, що людина з дитиною це та сама людина, що була без дитини, тільки тепер у неї є дитина. Про це для мене сама ця назва блогу – ми не стаємо іншими людьми, народивши. Не перетворюємося на якихось інших істот, мам. Досвід материнства змінює нас так само, як і будь-який інший прожитий досвід, от і все. Але наші ідентичності – всі, які ми маємо, інші, різні, з нами залишаються і не стають менш важливими. Мені здається, про це дуже важливо говорити, бо в нас є цей потужний контекст "тижемать", в рамках якого жінці з нагоди материнства пропонують відмовитися від себе і від всього в принципі. Знаєте, в чому тут проблема? Класної матері з жінки, яка відмовилася від себе і від всього, що їй цінне і важливо, не вийде».
 
Далі буде.
 
Фото https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619

 
 
Замовити літературу можна   за посиланням 
 
Джерела:
Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.
Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
 
Переклади К. Бабкіної:
Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).
Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут