Що читають бібліотекарі

Ялом, І. Шопенгауер як ліки: психотерапевтичний роман / І. Ялом; пер. з англ. В. Кучменко.– Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018.– 510 с

Жанр психотерапевтичного роману сьогодні в моді, і є на нього попит в бібліотеці. Художні твори психотерапевтів – це глибокі психологічні романи й оповідання, засновані на реальному досвіді терапії, що розкривають таємниці людської психіки, травми та шлях до зцілення. Найвідоміші автори: Ірвін Ялом, Віктор Франкл, Хорхе Букай, Нандор Фодор, які поєднують професійні знання з літературною майстерністю.

 Сьогодні мова про твори Ірвіна Ялома. Його книги допомагають прожити власні емоції через історії інших людей, що робить їх чудовим інструментом самодопомоги.

Ірвін Ялом – жива легенда психоаналізу, створив новий жанр навчальної оповіді, у якій зі щирістю і дотепністю розповідає про випадки зі своєї психіатричної практики. «Ліки від кохання...» – одна з перших збірок новел Ірвіна Ялома – і сьогодні залишається бестселером № 1 у світі.

У фонді ДОУНБ чотири твори Ірвіна Ялома, тож почніть з роману «Шопенгауер як ліки».  Сюжет такий: Звичайний психотерапевт Джуліус Герцфельд дізнається, що в нього виявили меланому, і жити йому залишається щонайбільше рік. Переосмисливши своє минуле, він  вирішує дізнатися, як склалося життя тих пацієнтів, яким він не зміг допомогти. Зокрема життя Філіпа Слейта – сексуально одержимого хіміка-соціопата. Під час зустрічі Джуліус розуміє, що Філіпу вдалося вилікуватися самотужки завдяки… філософії Артура Шопенгауера. Тепер лікар і пацієнт у певному сенсі міняються місцями…

Це – навчальний роман, а разом із тим ви пізнаєте філософію Шопенгауера, який мав досить песимістичний погляд на життя. Він вважав, що людина за своєю природою самотня, а з віком головною опорою стає не зовнішнє оточення, а внутрішній світ людини.

Ось що він загалом мав на увазі, говорячи про старість:

 1. Самодостатність важливіша за уподобання. Шопенгауер вважав, що щастя залежить насамперед від того, що в людини всередині. Якщо людина внутрішньо порожня, жодна сім'я чи суспільство не позбавлять її від почуття самотності.

2. Вміння бути одному – ознака сили. Він писав, що з віком особливо цінна здатність знаходити спокій на самоті. Той, хто не вміє бути один, у старості страждає сильніше.

3. Обмеженість людських зв'язків. Філософ досить скептично ставився до людських відносин, вважаючи, що люди часто рухаються егоїзмом. Тому розраховувати повністю на інших – небезпечна ілюзія.

4. Розвинений розум як опора. Читання, роздуми, мистецтво, філософія – ось що, на його думку, підтримує людину в похилому віці. Інтелектуальне життя стає справжньою опорою.

5. Звільнення від пристрастей. З віком, казав він, слабшають бажання й амбіції. Це можна сприймати не як втрату, а як полегшення – менше пристрастей, менше страждань.

6. Цінність внутрішнього багатства. Гроші, статус та зовнішні досягнення у старості втрачають значення. Найважливіше те, ким людина стала.

7. Прийняття неминучості. Він закликав філософськи ставитися до старіння і смерті як до природної частини життя. Важливо розуміти: Шопенгауер не заперечував сім'ю як таку, але вважав, що в кінцевому рахунку людина залишається наодинці зі своєю свідомістю. І якщо він навчився жити у світі зі самим собою – старість може бути спокійною і навіть мудрою.

Чим закінчився психотерапевтичний роман «Шопенгауер як ліки» Ірвіна Ялома? Читаємо і розмірковуємо.

Світлана Сухіна, завідувачка сектору відділу абонемента

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4CACD711-5C57-41A8-98E5-5911B8CCAC27

 

Несподіване питання

Відповіді на нестандартні питання читачів про Бібліотеку

 

Чому в назві вашої бібліотеки є слово «наукова», хіба серед бібліотекарів є наукові працівники? Які наукові завдання вони виконують?

 

Дійсно, у назві Бібліотеки закладені її основні  функції. Повна назва нашої Бібліотеки – Комунальний заклад культури «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія», скорочено – КЗК «ДОУНБ».

Кожне слово в назві має свій смисл і значення, отже давайте розбиратися.

Комунальний заклад культури означає, що засновник закладу – Дніпропетровська обласна Рада, вона ж забезпечує його фінансування з обласного бюджету. Підпорядковується Бібліотека – виконавчій владі, обласній державній адміністрації (управлінню культури, туризму, національностей і релігій).

Дніпропетровська – це назва нашої області.

Обласна – сфера діяльності Бібліотеки розповсюджується на область.

Універсальна – Бібліотека формує універсальний за змістом фонд зі всіх галузей знань.

Та, нарешті…

Наукова – у складі свого фонду Бібліотека має наукові видання і один з головних напрямів її діяльності – наукова робота в галузі інформаційного забезпечення користувачів і бібліотекознавчих аспектів роботи.

Наукові видання у фонді Бібліотеки – це різноманітна довідкова література – від енциклопедій і довідників до атласів і календарів, різноманітні офіційні видання вищих органів влади країни, бібліографічні видання різного рівня.

Найціннішим науковим фондом Бібліотеки є краєзнавча література. Спеціальним законом встановлено – все, що видається в нашій області, обов’язково має надходити до нашої Бібліотеки. Тут зберігаються періодичні видання, котрі видавались у різні часи і видаються тепер в області. Уявіть, що у фонді Бібліотеки зберігаються навіть газети підприємств і організацій. Книги, журнали, листівки, плакати – вся друкована, цифрова, інша продукція про край підлягає обов’язковому комплектуванню та довічному зберіганню!

Також із науковим підходом формуються фонди спеціалізованих відділів. Наприклад, у відділі періодики – видання Національної академії наук України, провідних науково-дослідних інститутів, звичайно ж – Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України тощо.

Особливо значущим для промисловості області є фонд патентної та нормативно-технічної літератури: патенти, стандарти, промислові зразки, товарні знаки…

Правильно сформувати, організувати фонди – пів діла. Дуже важлива річ – швидко знайти необхідне джерело! Ось для цього існує наукове опрацювання документів (всього, що є у фондах бібліотеки). Ця важлива ділянка роботи працівників Бібліотеки теж належить до наукової. Її результати можна побачити та використати, звернувшись до електронного каталогу Бібліотеки: https://www.libr.dp.ua/ .

До речі, й електронний каталог, сайт, інші інтернет-ресурси – потребують інтелектуальних витрат і наукового підходу до створення та наповнення контенту.

З науковим підходом організована робота з наповнення сторінки сайту «Україніка» (https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica), цікаві літературознавчі авторські тексти зустрінемо на блозі «Бібліотечна універсалка» (https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl_babkina.html)

Зверніть увагу на матеріали Порталу ДОУНБ «ДніпроКультура» (https://www.dnipro.libr.dp.ua/). Зазирніть туди, і ви не відірветеся, це ж – енциклопедія життя нашого краю, її створили та наповнюють бібліотекарі, вони ж долучають до співпраці журналістів, письменників, краєзнавців. Що це, як не наукова робота!

Електронні повнотекстові бібліотеки, які створює колектив ДОУНБ https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr – «Краєзнавча» і «Колекції» – https://www.libr.dp.ua/?do=collections. Для їх створення і постійного наповнення проводяться дослідження з відбору документів, використовуються складні програми та техніка. На сьогодні це найбільш запитувані бази, з тих, що є на сайті.

А видання Бібліотеки? https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&cat=85. Редакційно-видавничий центр Бібліотеки має сучасне обладнання та програми, щоб забезпечити підготовку і друк видань  різної тематики. Наприклад, минулого року, вийшли друком 14 назв різних видань, крім традиційних «Календарів знаменних і пам’ятних дат», цікаві краєзнавчі:

Січеславщина: краєзнавчий альманах. Вип. 11. / Управління культури, туризму, націонал. і релігій Дніпропетров. обл. військ. адмін., Дніпропетров. обл. універсал. наук. б-ка ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, Дніпропетров. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України; упоряд. І.О. Кочергін. – Дніпро: ДОУНБ, 2025. – 135 с.

    Співробітники ДОУНБ кожних два роки організовують і проводять науково-практичні конференції з питань бібліотекознавства, бібліотечної роботи, окремих її ділянок. За підсумками  конференцій видаються збірки матеріалів.

Краєзнавча робота бібліотек в контексті консолідованого партнерства з архівами, музеями та краєзнавцями області: Матеріали міжвідомчої науково-практичної конференції, 14 грудня 2023 р. / Управління культури, туризму, націонал. і релігій Дніпропетр. облдержадміністрації, КЗК Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка, ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія», Дніпропетр. бібліотечна асоціація; упоряд. Т.О. Абраїмова, ред. І.С. Голуб. – Дніпро: ДОУНБ, 2023. – 100 с.

Особливий напрям діяльності Бібліотеки – науково-методична. Співробітники ДОУНБ здійснюють аналітико-прогностичний аналіз діяльності публічних бібліотек області, а їх у нас – 606, пропонують основні вектори розвитку кожної з них. Для такої праці необхідна системність, творчість і, звичайно, наукова організація праці.

Ось так, якщо коротко, – про «науковість» Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія».

 

Тетяна Абраїмова

Фото  3. : Катерина Бабкіна  https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Визначними місцями Придніпров'я

Вулиця Галини Мазепи

Дніпро – місто, яке постійно змінюється. Його вулиці – це не просто маршрути, а сторінки історії. І сьогодні ми прогуляємось однією з них – вулицею, названа ім’ям людини, чия творчість облетіла світ, але довгий час залишалася маловідомою на батьківщині.
Це – вулиця Галини Мазепи. Хто вона? І чому саме її ім’я сьогодні з’явилося на карті нашого міста?
Художниця зі світовим ім’ям Галина Мазепа, донька прем’єр-міністра уряду УНР Ісаака Мазепи, дитячі роки провела у Катеринославі – сучасному Дніпрі. Вона навчалася у видатних українських митців і свою творчість тісно пов’язувала з Україною, хоча й мешкала за її межами.
Галина Мазепа жила в Україні (1915–1923), Чехословаччині (1923–1944), Німеччині (1944–1948) та Венесуелі (1948–1995). Вивчала мистецтво в Миколи Погрібняка в Катеринославі (нині Дніпро), в Юрія Магалевського у Львові, в Українській Студії Пластичного Мистецтва, у Мистецько-Промисловій школі та Академії Мистецтв – усі у Празі. Брала участь у виставках Асоціації Незалежних Українських Мистців  у Львові в 1930-х роках, у виставках у Римі, Німеччині, Венесуелі, США та Канаді.
Здобула декілька престижних нагород – нагорода Міністра культури і Золота Медаль Президента Венесуели за керамічну ікону Святої Марії (1956) та нагорода ЮНЕСКО за ілюстрації дитячих книжок (1980).

Галина Мазепа завжди почувалась українкою й до останнього свого подиху творила для рідної культури. Любила малювати тушшю, гуашшю, олією, темперою, але майже не визнавала акварелі. Головною темою її творів залишалися рідні традиції, сюжети до яких черпала з народних пісень, переказів, казок, народного побуту, біблійних мотивів. Завжди мала свій неповторний стиль і не боялась експериментувати, вміло переплітала фантазію з дійсністю, а в її роботах ніби відчувався отой присмак знаменитої венесуельської кави, яка полонить гурманів незрівнянним ароматом, розмаїттям смакових відтінків і легких делікатних ноток… Вона створювала ілюстрації до дитячих книжок, працювала в анімації, зокрема у Венесуелі, де здобула міжнародне визнання. Але, як це часто буває, в Україні її ім’я довго залишалося в тіні.

31 січня 2024 року вулиця Софії Ковалевської офіційно перейменована на вулицю Галини Мазепи.

Фото https://zbruc.eu/node/62087 ;  https://esu.com.ua/article-60343

 Джерела:
Гординський С. Мистецтво Галини Мазепи / С. Гординський // Стоголосник. – 1995. –  №1/2. – 39–45: іл.
Чабан М. Школа ім. Куліша: [Про Галину Мазепу] / М. Чабан // Джерело. – 1995. – 13 січ.
Чабан, М. Рожеві півонії з вулиці Басейної: [Про кн. землячки Г. Мазепи «Спогади»] / М. Чабан // Зоря. – 1995. – 7 лют.
Певний Б. Голосіння за неповторним: [На виставці Галини Мазепи в Нью-Йорку] / Б. Певний // Сучасність. – 2001. – №1. – 140–142: іл.
Чабан М. Дитина всесвіту, вона лишилася українкою. 9 лютого виповнюється 100 років від дня народження видатної української художниці Галини Мазепи / Чабан М. // Зоря. – 2010. – № 14. – (9.02). – С. 4.
Вулиця художниці-емігрантки // Наше місто. – 2025. – № 51. – (18.12). – С. 3: фот.
 
Посилання на подкаст https://www.youtube.com/watch?v=l4hAM7r0hsU

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

 Перші дослідники історії Бібліотеки 

22 травня 2026 року Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія» відзначала своє 192-річчя з дня заснування. Вивчення історії провідного закладу культури області тісно пов’язано з вивченням історії нашого краю. Питанням історії головної бібліотеки області так чи інакше присвятили свої роботи вчені-історики, відомі краєзнавці. Але немало праці доклали то цієї теми бібліотечні  фахівці наукової бібліотеки.
Серед тих, хто присвятив частину своєї діяльності вивченню історії Бібліотеки – ім’я Володимира Васильовича Пупченка. Людина, закохана в краєзнавство та бібліографію, незвичайно тонко відчувала людей. Ті співробітники, кому пощастило з ним працювати, завжди захоплено розповідали про спілкування з Володимиром Васильовичем, його розповіді на будь-яку тему їх надихали, допомагали ставати мудрішими.
На жаль, Володимир Васильович працював у нашій бібліотеці не довгий час, з 1964 по 1968 рік, на посаді заступника директора з наукової роботи. Та й узагалі, доля відвела цій людині всього 49 років життя (1924–1979). Тим дорожчі для нас праці, які він залишив, і кожне слово пам’яті про нашого колегу мають особливе значення, вони підтверджують, що одаровані талантом людяності, завжди залишаються у людської пам’яті.
Крім розмов-спогадів про Володимира Васильовича, збереглися письмові свідоцтва про нього колишнього директора бібліотеки Миколи Андрійовича Билбаса (директор ДОУНБ 1964–1974 рр.).
 

Володимир Васильович Пупченко 

«Володимир Васильович – учасник війни. За мужність і героїзм у боях за Батьківщину нагороджений Орденом Слави. Після демобілізації працював методистом Дніпропетровського обласного будинку народної творчості. Після закінчення заочного відділення Харківського бібліотечного інституту в 1953 році, перейшов на роботу викладачем бібліографії в технікум підготовки культпросвітпрацівників. В 1956 році був призначений заступником директора з навчально-виховної роботи цього технікуму. Як викладач і керівник мав великий авторитет у колективі викладачів і учнів технікуму. Багато років працював над створенням підручника з бібліографії для учнів середніх навчальних закладів. Це –  перше видання такого підручника в Україні.

Працюючи заступником директора з наукової роботи у Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці, брав активну участь у поліпшенні бібліографічної роботи в обласній бібліотеці, бібліотеках області і республіки. Під його керівництвом значно покращилася методична допомога бібліотекам області, краєзнавча робота. Як керівник, фахівець вищої кваліфікації, людина і вихователь, користувався незаперечним авторитетом і любов’ю як серед працівників обласної бібліотеки, так і бібліотечних працівників області. Міг прочитати лекцію на будь-яку тему з краєзнавчої тематики, бібліографії і бібліотекознавства. Кілька років успішно працював членом обласної науково-методичної ради обласного товариства «Знання», тому його добре знали і поважали викладачі вузів Дніпропетровська. Ніколи нікому не відмовляв у професійній допомозі: консультації, ради, редагування, аналітичний аналіз роботи бібліотек області, звіти, доповіді і т. ін., мав почуття гумору, завжди був привітний, демократичний у спілкуванні, добре розбирався в людях».

Тетяна Абраїмова 

Далі буде.

        Джерела:

Билбас Микола Андрійович // Директор бібліотеки з 1964 р. по 1974 р. згадує про своїх співробітників: Пупченко Володимир Васильович. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/histori_osob.html (дата звернення: 07.05.2026). – Загол. з екрану.

 

Фото з архіву ДОУНБ: Володимир Васильович Пупченко 

   Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут