Світ знань нових видань

Овсюк, Олександр. Зустрічі з незвіданим і прекрасним [Текст] : нариси, есеї / О. Овсюк. – Київ: Задруга, 2017. – 436 с. : фото

Кажуть, що людиною ти є стільки разів, скільки мов знаєш. Перефразовуючи, те ж саме можна сказати й про відвідування різних країн та містечок. Представляємо нариси  та есеї відомого українського письменника Олександра Овсюка. 

«Мені, як дипломату, – читаємо у передмові, – поталанило побувати в багатьох країнах, містах і місцевостях. Я з цікавістю і захопленням оглядав їх, знайомився з культурою, звичаями і віруваннями народів, робив нотатки… Уже на пенсії переглянув їх і вирішив поділитись особистими враженнями від побаченого…».

Історичні пам'ятки, славнозвісні музеї, маленькі та великі міста, театри, зустрічі з людьми в Індії, Сполучених Штатах Америки, Австрії, Греції, Данії – загалом видання охопило враження автора від сімнадцяти країн світу. Книга, окрім змістовних та цікавих спогадів, містить ще й багато фотографій. 

Отже, зустрічаємось з незвіданим та прекрасним разом із виданням з фондів ДОУНБ. 

Лобода, Віктор. Спогади городянина (наша біографія) [Текст] / В. Лобода ; упоряд.: Л. Лобода, А. Кісь. – Львів : ЛА «Піраміда», 2021. – 274 с.: фото. – (Приватна колекція).

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Неймовірно, але правда

 

Щороку зростають потреби жителів міста у читанні періодичних видань та книжок, які задовольняються у бібліотеці. Наприкінці 1905 року додалися дві непередбачувані обставини, що потребують розширення бібліотечної справи: у жовтні згоріла бібліотека «Комісії народних читань», й було знято позашкільний нагляд над учнями. Внаслідок чого зросла кількість відвідувань бібліотеки: послугами абонементу скористались 37 147 разів (на 7 149 більше ніж торік), до читальні завітали 35 092 рази.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав : [б. и.], [1906]. - 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 18.09.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Вікторія Бажкова

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

На долоні історії

Жорж Сіменон. Фріда та «перлина біля моря»

(завершення)

Сіменон припинив писати романи, але окрім автобіографій звернувся до публіцистики. «Коли я припинив писати романи, …вирішив дати інтерв'ю одному журналісту в Лозанні, – згадував він в одній зі своїх автобіографій. – …я оголосив, що мені виповнюється 70 років. Стаття цього журналіста була перекладена в усьому світі. Посипалися телеграми, листи, нескінченно тріщав телефон. До мене попрямували бригади телевізійників. Я був у відчаї. Тоді я заявив журналісту, що це моє останнє інтерв'ю і що я стаю публіцистом. Так я став вільною людиною, таким як всі».

Слід зазначити, що публіцистика захоплювала Сіменона й раніше. У 20–40-х роках він багато подорожував, об'їздив Францію, Бельгію, Голландію, Норвегію, Італію, Польщу, Латвію, Туреччину, був в Одесі, Батумі, побував у Африці. До 100-річчя від дня народження письменника в Лозанні було виявлено 3000 фотографій, знятих ним самим під час цих подорожей. Частина з них опублікована в книзі бельгійського дослідника Фреді Бонмарьяжа «Сіменон. Письменник, фотограф» (Брюссель, 2006).

В Одесі він побував двічі, в 1933-му і 1965-му роках. Перший раз із дружиною Тіжі, вдруге – з дітьми й онуками. «У мене про це місто прекрасні спогади. Найбільше вразили вулиці, засаджені деревами в цвіту, і в передмістях міста маленькі будиночки, дуже веселі і різнокольорові», – згадував він в одному з листів зі Швейцарії до Одеського літературного музею від 26 вересня 1978 року. 

Двадцять три статті про Одесу були вперше опубліковані в ряді номерів французького тижневика «День» у 1934-му. Враження про сталінський режим в країні лягли в основу книги «Люди в будинку навпроти» (Париж, 1934 р.). 

З Одеським Державним літературним музеєм Сіменон встановив зв'язок, який не припинявся до кінця його життя. Він писав до музею листи, надіслав кілька своїх книг і люльку, подібну до тієї, що вважає за краще курити сам комісар Меґре. У листах йшлося: «з радістю знову приїхав би до квітучої Одеси. Але, на жаль, лікарі забороняють подорожувати».  

В іншому листі до Літературного музею Сименон повідомляє, що на сторінках автобіографічного роману «Педигри» («Мій родовід») розповідає про одеситку, революціонерку Фріду Ставітську, яка проживала в сімейному пансіоні його матері. 

На початку XX-го сторіччя у Льєжі навчалось чимало іноземців поляків і росіян. «Я бачив, як вони жили, вечори за розмовами… Завдяки їм я прочитав Пушкіна, Достоєвського, Гоголя, Чехова, їм я зобов'язаний формуванням моїх поглядів (Литературная газета.– 1960.– 9 січня). Серед них була і Фріда, майбутня героїня його твору, якою особливо цікавилася бельгійська поліція. За нею та іншими було встановлено негласний нагляд. Він цікавився її долею й пізніше, згадував протягом всього життя. «Я ніколи не думав, що на світі є такі жінки», – писав він.

Отже, не лише Мегре бентежив творчу душу всесвітньо відомого письменника. 

І ще одна родзинка його творів. В кожному романі побачимо кулінарний рецепт найсмачнішого блюда від мадам Мегре. Пізніше була видана кулінарна книга Р. Куртіна «Рецепти мадам Мегре» (Madame Maigret’s Recipes Robert J. Courtine), в якій були зібрані всі  смачні шедеври, згадані в романах Сіменона.

Помер Жорж Сіменон, на початку осені у Лозанні в 1989-му, на 87-му році життя, залишивши великий спадок дітям і дружинам. 

Джерела:

Мастера детектива [Текст] : сб.: пер. с англ. и фр. / сост. Н. Бунин. – Самара : Фирма Шарк, 1992. – 316 с. : ил. 

Соната дьявола [Текст] : малая французская проза XVIII–XX веков / пер. А. Андрес. – Л. : Лениздат, 1991. – 414 с. 

Бреннер, Жак. Моя история современной французской литературы [Текст] / Ж. Бреннер. – М. : Высшая школа, 1994. – 352 с. 

Шрайбер, Элеонора Лазаревна. Жорж Сименон [Текст] : жизнь и творчество / Э. Л. Шрайбер. – 2-е изд., доп. – Л. : Издательство ленинградского университета, 1983. – 835 с. 

Сименон, Жорж. Избранные произведения [Текст] / Ж. Сименон. – М. : СП КВАДРАТ, 1992. – 437 с. 

http://odessa-memory.info/index.php?id=453

Фото:http://odessa-memory.info/index.php?id=453

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Винахідники, віват!

Унікальна розробка 

              юних дніпровських інженерів

Юні дніпровські інженери створили унікального робота-тренера, аналогів якому немає у світі. Свою розробку вони представлятимуть на найпрестижнішому міжнародному змаганні з робототехніки FIRST Robotics Competition. Цьогоріч цей конкурс збере тисячі учасників із 34 країн світу. Від України бере участь дві команди – з Києва і Дніпра. 

За умовами змагань, за півтора місяця учасники мали створити промислового робота, який розвиває швидкість до 15 кілометрів на годину, кидає та збирає м’ячі та важить при цьому не більше 60 кілограмів. Та дніпровська команда пішла ще далі. Вони вирішили зробити зі свого робота першого у світі спортивного тренера для паралімпійців та людей з особливими потребами. 

Учасниця команди Марія Калініченко про цей винахід сказала: «Ми захотіли створити такого робота, який би допомагав людям у тренуванні, пришвидшував швидкість реакції. Завдяки штучному інтелекту робот зможе аналізувати фізичні можливості гравців та запам’ятовувати їхню поведінку. І якщо їм стало погано — навіть допомагати».

Куратор команди Олександр Хоріщенко сказав, що ідея створення такого робота далекосяжна, і вона розв’язує такі питання, яких на сьогодні, принаймні в нашій країні, поки що не торкався ніхто. Самі паралімпійці оцінили цю ідею як перспективну, цікаву й соціально корисну.

Тож юні винахідники та їхні керівники впевнені: з таким проєктом їм вдасться заявити про себе.

А міжнародний фінал відбудеться в цьому році у США.

Спонсором дніпровських юних інженерів стала українська промислова компанія Інтерпайп. Бо там впевнені, що майбутнє саме за такими підлітками!

 Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Світ знань нових видань

«Хай буде завжди над нашою Батьківщиною

Таке блакитне небо, як на моїх картинах!»

Віктор Лобода

Представляємо спогади нашого земляка, українського  митця - маляра, графіка, скульптора і поета, одного з найяскравіших представників андеґраунду, організатора артистичного товариства «Степ» у Дніпрі, ілюстратора «Кобзаря» Тараса Шевченка, поеми «Мазепа» Джорджа Байрона, власної книги гравюр і поезій «Голод – Реквієм» Віктора Лободи. 

На світогляд його, звісно,  вплинула майстерня Тетяни Яблонської у Київському художньому інституті, де навчався. Автобіографічна книга «Спогади городянина» – унікальний документ часу -  майже цілий вік двадцятий з його жорнами та сполохами.  В ній – український Катеринослав, Дніпропетровськ, галерея людей різних національностей та культур, відкритих добру або навпаки; багато фотоілюстрацій, що створюють додаткове візуально-емоційне наповнення. 

У передмові художник-конструктор друкованих видань, фотограф Андрій Кісь зазначає: «Я спершу читав ці спогади фрагментарно. Мені подобались описи природи , спостережливість автора, ліричність вдачі. Вчитуючись, перечитуючи, цей текст поглинав мене. Я зауважив небуденний літературний талант, критичне мислення автора, яскраві описи персонажів і подій…».

Віктор Лобода – митець, що зберіг у собі, незважаючи на всі сумні та трагічні фарби свого життя, неймовірно світле та оптимістичне наповнення та справжню мудрість. Читаємо та навчаємось.

Ще більше інформації на порталі «ДніпроКультура» у матеріалі

Віктор Лобода: шукач сонячного світла https://www.dnipro.libr.dp.ua/Viktor_Loboda

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Неймовірно, але правда

На одному із засідань Ради бібліотеки 1905 року був розглянутий список запропонованих до передплати на наступний рік періодичних видань та книг. Він був значно скорочений, тому що кошторисна комісія викреслила асигнування на придбання книг, а суму на періодичні видання зменшила з 775 крб. (1904 р.) до 610 крб. Через нестачу коштів участь Міської каси у розвиток бібліотечної справи була зменшена: у поточному році з Міської Управи надійшло 4 930 крб. (на 475 крб менше ніж у 1904), закладено в кошторис 1906 р. – 4 047 крб. 80 коп. Таким чином зменшення міських асигнувань мало великий вплив на діяльність бібліотеки.

Отчетъ Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав : [б. и.], [1906]. - 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 13.09.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Альона Шолохова

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

На долоні історії

Жорж Сіменон. Пізнати кохання та більше не писати романів (продовження)

Друга світова війна містить декілька сюжетних і доленосних моментів у житті нашого героя. 

З одного боку – німецькі фільми за його книгами давали підставу деяким дослідникам і сучасникам звинуватити його в колабораціонізмі. Насправді ж, Сіменон завжди був далекий від політики. Протягом п`яти років після війни йому була заборонена видавнича діяльність. За іншими джерелами, Сіменон після приходу Гітлера до влади негайно наклав заборону на видання своїх книг у нацистській Німеччині.

Достовірно відомо, що в роки Другої світової він допомагав бельгійським біженцям, яким погрожували німецькими концтаборами. В його будинку мали прихисток британські парашутисти. Страждання людей у роки війни й окупації знайшли відображення в його творах «Клан остендців» (1946 р.), «Бруд на снігу» (1948 р.) і «Поїзд» (1951 р.). До речі, головними своїми творами він вважав саме «психологічні», або, як називав їх, «важкі» романи, серед яких вищезгадані, а також «Поїзд з Венеції», «Президент», «Кіт».

Перші три роки війни Сіменон жив на заході Франції в Фонтене ле Конт у замку Тер-Нев. Пізніше переїхав до Північної Америки, потім – до Флориди. 

Після розлучення з Тіжі Сіменон зустрів Деніз Ойме. В шлюбі народилось троє дітей – сини Жан і П'єр і дочка Марі-Жо. У віці 25 років донька наклала на себе руки у квартирі на Елісейських полях. Справа в тому, що Деніз не давала Жоржеві розлучення, стосунки були непростими, до того ж вона видала книгу, де розповіла про життя з відомим письменником. Недвозначні висловлювання в бік улюбленого батька донька сприйняла вкрай болісно. В автобіографічній книзі «Інтимні щоденники» (фр. Mémoires intimes, 1981 р.) письменник розповість про сімейну трагедію та про свою версію подій.

Отже, два шлюби та тисячі, за власним зізнанням, романів 

З Терезою Сберелен, яка працювала у нього хатньою робітницею, він прожив до кінця життя у фактичному шлюбі. Письменник вважав, що саме вона «дозволила йому пізнати кохання та зробила щасливим». 

У 1952 Сіменон стає членом Королівської академії Бельгії. Три роки потому повертається до Франції (м. Канни), де його обирають головою Асоціації детективних письменників США.

Незабаром знов переїжджає до Лозанни (Швейцарія). Напередодні 70-річчя приймає рішення не писати більше романів, залишивши нереалізованим черговий – «Оскар». 

В останні роки життя працює над автобіографіями «Я диктую», «Лист до моєї матері», «Прості люди», «Вітер з півночі, вітер з півдня». 

Фото https://www.depo.ua/rus/svit/zhorzh-simenon-o-13022015000500

Далі буде

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут