Пунктир

 

Ілларіон Павлюк: 
«Я завжди мріяв писати»
(завершення)

 

«Книга Емілія» він писав упродовж пʼяти років. Обсяг рукопису, який Павлюк надіслав співзасновниці «ВСЛ» Марʼяні Савці у квітні 2025-го, – понад 900 000 знаків. Емі вважають певним дзеркалом попереднього роману "Я бачу цікавить пітьма". Павлюк каже, що це ніби продовження того, що розпочав, коли шукав корінь поганих учинків.

Щасливий, що завдяки "Пітьмі" (зокрема) має величезну аудиторію людей, які зараз цікавляться новою книгою. Вважає три перші книги схожіми й водночас дуже різними "за способом говорити про проблеми". "Емілія" дуже відрізняється від попередніх трьох, але йому подобається те, що вийшло.

В цьому творі найбільше його переживань та історій, ніж у всіх інших. "Але це художня книжка, не нон-фікшн. Я жартую, що це моя автобіографія в жанрі фентезі. Але думаю, жанр – це завжди спосіб поговорити з читачем, а не суть повідомлення».

На етапі підготовки вистави за «Емілією» автор спілкувався з акторами, навіть консультував їх, процесс цей вважає дуже цікавим. «Це прям надихало – наскільки глибоко актори намагаються зрозуміти та прожити досвід цих персонажів... Спектакль вийшов надзвичайно вдалим, я дуже втішений. Дуже вразила сцена з похороном мами Андрія, головного героя. Щоб описати її в книзі, мені потрібно було багато сторінок, а в акторів було лише кілька хвилин на сцені. Вони зобразили все дуже майстерно, навіть не підозрюючи, що показують похорон моєї мами... Гра акторів була дуже щирою, до того ж вони дуже сміливо й прямолінійно показували крайні почуття. Ніде не переграли, ніде не сфальшивили... Під час перегляду мене про щось запитала донька, і я подумав: якщо зараз відповім, то пропущу момент. Мені не хотілося навіть на секунду відвертатися від сцени. Постійно хотілося дізнатися, що буде далі».

Першими рідерами «Емілії» були його діти, але як зазначає: «…у процесі написання дитинність цієї книги пішла повністю. Вона доволі сумна, хоч там і є казкові персонажі. Від дитячості залишився лише головний герой, якому 9 років. Такого віку був мій молодший син, коли я починав працювати.... І книга взагалі не дитяча, її краще читати років із 12».

Він мислить здебільшого картинками, сценами, часто йому важко змалювати, два місяці подій на одній сторінці. З сюжетом легко, бо  це вигадка. Головним є персонаж, але він теж існує задля чогось, я його вигадую чомусь. І оце «чомусь» – ідея твору. 

Ілларіон Павлюк в завершенні «Пунктиру».

 

«Я пишу книжки, і це той стан, коли мріяти – то твоя професія. З цих мрій народжуються образи, сюжети, фантазії, які потім стають частиною тієї реальності, якої раніше взагалі не було». 

«Я завжди мріяв писати. Не було такого, щоб мені бракувало натхнення, але мені бракувало сміливості. Ти пишеш і думаєш: "хто це все буде читати?". Мені бракувало досвіду: наприклад, я не знав, як закінчити величезний художній твір, над яким працював рік. Це зовсім інше, ніж закінчити годинний документальний фільм. Мені бракувало вмінь і віри в себе. І, напевне, бракувало життєвого досвіду, бо від цього залежить уміння трансформувати його в книжку…»

«Як я починаю писати? Ну, в мене є історія, яку цікаво виплеснути на папір. І тоді я сідаю і пишу».

«Я би взагалі не дивився на успіх книги як на соціальний феномен. Не пишу книгу, щоб комусь сподобатися, посісти якесь місце в рейтингу. Я пишу її тому, що можу написати, і це мені дуже подобається. Для мене більше значить оцінка дуже вузького кола людей, а також моя власна оцінка, коли я порівнюю попередні твори з новими. Я дивлюся, наскільки твір цілісний і сильний, наскільки має добре вибудувані літературні прийоми й цікаво їх зчитувати, як тримається темпоритм і як розкривається драматургія. Чинник зовнішньої оцінки лише частково залежить від якості твоєї творчості. Також обов'язково є чинник вчасності появи твору, навіть певної моди на ті чи інші теми».

«...Як ви бачите своїх героїв після початку повномосштабної війни?

– Я думаю, що українці, як політична нація та спільнота людей, обєднанних цінностями ніколи не була маленькою. Ніколи. І саме завдання російської імперії було загнати українців в це уявлення ...українська мова – мова села, змусити людей соромитися своїх діалектів… це росвйські наративи, тому що українці ніколи не були маленькими. Саме тому Голодомор був спробою знищити таку велику кількість людей... бо вони чирили опір. Чи зміняться негативні герої в моїх книгах, напевно, ні. ...Я пишу фікшен, але фікшен про боротьбу добра зі злом».

«Я і сам непогано розуміюся на фантастиці й знаю, що вона буває дуже різна. Комусь до вподоби така, комусь інакша. Для мене, як для читача, улюбленими авторами завжди є ті, для кого фантастичний елемент є інструментом, а не об’єктом дослідження – Бредбері, Шеклі. І, мабуть, я наслідую їх. Бо для мене теж головне – не розповісти про вигадку, а розповісти про правду, про сутність людських вчинків, слабкостей, страхів. "Танець недоумка" весь побудований довкола страхів. А фантастика, майбутнє, інші планети – суто для того, щоб зробити книгу».

«Я не прихильник думки, що весь електронний контент чимось нижчий, аніж книжковий. Книги  бувають різні, кіно і програми теж...»

«Я тоді ще думав: приїду, а в нашій квартирі, яку ми ще не продали і не перевезли всі речі, була моя снайперська гвинтівка. Я думав, можливо, я її заберу і повернуся і вже тут мобілізуюся. Але, коли вже їхав до Києва, зрозумів, що не треба себе обманювати. Я не зможу зі зброєю їхати з Києва. І вийшло так, що у День народження сина я привітав його і поїхав».

«…Якось один піарник дуже багато мене розпитував про секрет мого письменницького успіху. Він думав, що я маю якісь секретні знання з public relations і вмію продавати свою історію. Але мені здається, що чарівної таблетки немає, а письменництво – великою мірою ремесло, тобто можна робити роботу не лише за допомогою таланту й інтуїції, але й раціоналізувати її, докладаючи певних інтелектуальних зусиль. Письменництво – це завжди про два складники: з одного боку, під час написання історії з’являються нові образи й ідеї, а з іншого – мусиш постійно себе запитувати, куди ти йдеш і для чого, чи нічого не забув. А потім багато разів перечитувати свої тексти, викидати зайве й переписувати».

Фото https://forbes.ua/lifestyle/naybilshe-ya-perezhivayu-shcho-lyudi-ochikuyut-na-drugu-pitmu-voseni-pismennik-illarion-pavlyuk-vidast-dramu-kniga-emilya-chogo-vid-nei-ochikuvati-intervyu-18082025-32042 

Джерела:

Павлюк І. Білий Попіл: [роман] / І. Павлюк; пер. з рос. М. Бриних. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 350 с.

Павлюк І. Танець недоумка: роман / І. Павлюк; пер. з рос. Р. Мельників. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2025. – 680 с.

Павлюк І. Я бачу, вас цікавить пітьма: роман / І. Павлюк. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2023. – 664 с.

***

https://i.nure.ua/.../1872-chitaemo-ukrajinske-illarion?fbclid=IwY2xjawRnvmJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF5ZlJnN1lFb2F4aDQ1MlJLc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHlKdUsVldebPuDE_7Z_jmYyMx-gLwTDM7le2_ySN2h2RiJWtVQ1myl5ibjWJ_aem_rQ-NehlUfT-kLOzP703vaQ

https://officiel-online.com/lichnosti/intervju/illarion-pavlyuk/

https://blogs.pravda.com.ua/authors/pogotova/616580cf39b9c/

https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/368023-illarion-pavlyuk-pro-umovnist-uspihu-y-novu-laquo-avtobiografiyu-v-zhanri-fentezi-raquo-velike-interv-rsquo-yu

https://detector.media/infospace/article/218308/2023-10-19-illarion-pavlyuk-ofitsiyno-obiynyav-posadu-v-ministerstvi-oborony-ocholyv-upravlinnya-presy-ta-informatsii/

https://www.youtube.com/watch?v=J1XKXoPcv7o

https://forbes.ua/lifestyle/naybilshe-ya-perezhivayu-shcho-lyudi-ochikuyut-na-drugu-pitmu-voseni-pismennik-illarion-pavlyuk-vidast-dramu-kniga-emilya-chogo-vid-nei-ochikuvati-intervyu-18082025-32042

https://forbes.ua/lifestyle/doslidnik-siroi-zoni-u-mirnomu-chasi-pismennik-u-voennomu-ofitser-zsu-illarion-pavlyuk-pro-svoe-zhittya-u-riznikh-rolyakh-10022024-19012

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3105872-illarion-pavluk-pismennik.html

https://imi.org.ua/news/illarion-pavlyuk-ya-pishov-na-vijnu-u-den-narodzhennya-svogo-syna-i68316

 

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Пунктир

Ілларіон Павлюк:  У всіх моїх книгах багато про мене» (продовження)

Фантастика і містика і обов'язково трилер з великою часткою екшену, навіть якщо йдеться про казку – це щодо жанрових сумішей його творінь.

З впливами коллег, за винятком, не зовсім погоджується. «Вплив – це те, що письменник не усвідомлює або може збагнути постфактум. Я ж цілком свідомо використав, скажімо, в романі "Білий попіл" відсилання до "Вія", мені було цікаво подивитися на цю історію з іншого боку. ...подати філософію в обгортці трилера – те, чого мені дуже хотілося". Переконаний, що на його літературну творчість більше впливає кіно, вважає що роман "Я бачу, вас цікавить пітьма" – перший "Твін Пікс". "Взагалі всі твори зазнають впливу інших. Якщо я пишу роман "Танець недоумка", то спираюся на фантастику, яка мені подобалась у дитинстві, скажімо, Гаррі Гаррісона. Але найбільше на мене вплинув Стівен Кінг. Я захоплююсь його вмінням створювати трилери з серйозним підтекстом. Мрію навчитися цьому. Адже такий підхід дуже ефективний у роботі з читачем: захопити, щоб було цікаво, і раптом розповісти щось важливе».

 Вважає, що всі без виключення книжки впливають на життя, якщо здатні викликати емоції. Саме така література вабила та захоплювала з дитинства, відкривала інші світи. «Мене завжди зачудовувало, як твір може змінювати плин часу, коли перед тобою за години читання минають місяці чи роки. В університеті я не любив літературу, бо треба було багато і швидко читати… Хоча тоді познайомився з творами, які спонукали мене багато думати над тим, що подобається читачеві, якою різною може бути література. Наприклад, "Гаргантюа та Пантагрюель" Франсуа Рабле. Потім я захопився книжками Курта Воннегута... Колись дуже вчасно мною була прочитана книжка Річарда Баха, вона складалася з двох творів: "Немає такого місця – "далеко" та "Чайка Джонатан Лівінґстон". Вони теж мене вразили – не так філософською глибиною, як атмосферою…»

 Автор до якого завжди вишукуються  величезні черги за автографами на «Книжковому Арсеналі» та на інших книжкових форумах в продовженні «Пунктиру».

 

«– Фахівці говорять, що ніша української фантастики ще не дуже наповнена. От ви плідно й долучитеся до цього.
– У мене не було жодної мети наповнювати жанр і шукати – де й чого малувато. "Танець недоумка" – це книга, яку я почав писати першою, 6 років над нею працював, переробляв кілька разів. У мене була ідея створити щось, що асоціюється з власним дитинством. Я надзвичайно любив читати книжки, ми з татом особливо любили фантастику, він відкрив мені багато авторів».

 «...хоч скільки б тобі говорили, що треба читати, але якщо тобі нецікаво – ти не будеш читати. А якщо тобі подруга каже: знаєш, я не спала всю ніч, бо мусила дочитати книгу, – то набагато більша вірогідність, що ти їй повіриш. Тому найперше – треба класно писати. Я стараюся. Звісно, видавництво також має класні способи просувати книги своїх авторів й у соціальних мережах, і завдяки зустрічам з читачами, інтерв’ю. Що більше людей дізнаються, то більше вирогіжності, що вони куплять книгу».

 «Це цілком нормально: знати, що інших твоя мрія не драйвить. Це ж не їх мрія, а твоя».

 «Книзі Еміля» герої часто говорять про долю, однак сам автор зізнався, що в неї не вірить: "Ця книжка написана для того, щоб люди вірили не в долю, а у власний вибір"».

 «У своїх документальних фільмах ми повторювали соціальні експерименти Соломона Аша і Стенлі Мілґрема й шукали протиотруту до маніпуляцій. Закономірність, яку ми помітили, – найбільше їм опираються люди, здатні засумніватися у власній правоті. Критичне мислення – це коли бажання дізнатися, як насправді, сильніше за бажання мати рацію».

 «Часто працюю в блокноті ручкою: малюю собі якісь схеми, приймаю рішення – що після чого трапиться… Часто починаю писати книгу з якогось епізоду. Але він ніколи не лишається першим, інколи його навіть немає у фінальній версії. "Пітьма" почалась із ланцюжка асоціацій, коли я побачив трейлер фільму. Якого – не має значення. Я почав уявляти місцину, де люди живуть одним і тим самим життям, яке їм не подобається. Все почалося з назви "Буськів сад". Вона виникла ще до того, як я зрозумів, що це за селище і про що книга».

 «– Чи має сучасний письменник відігравати активну роль у суспільному житті своєї країни?
– Мені здається, що це, по-перше, особистий вибір людини, а по-друге, просто не існує такої професії, яка би обмежувала когось у праві на висловлення думки чи громадянської позиції. Навпаки, людина, яка стає в силу діяльності лідером думок, має вплив на інших, повинна обов'язково думати про своє громадянське життя, публічну позицію і дбати, щоб її вплив, який з'явився завдяки таланту, творчості, не був деструктивним».
 

«– Чи можна, на вашу думку, якось вранці прокинутись – і стати письменником, чи для цього потрібні навчання, досвід?
– Так, можна мати хист від народження, інтуїтивно відчувати, наприклад, закони драматургії, не знаючи про їх існування. Можна вчитися. Це два різні шляхи, які не виключають один одного. Думаю, що талант не завадить будь-кому, хто вчиться. А талановитій людині не зайве інколи вчитися. Я це роблю постійно. На будь-якій роботі намагаюся якомога більшу кількість речей вивести з інтуїтивної сфери, з поняття "я так відчуваю" до компонентів, коли можна пояснити, як це працює».

 

 Далі буде.

Фото https://detector.media/production/article/113020/2016-02-23-illarion-pavlyuk-televyrobnyky-ne-mayut-vidpovidaty-rosiyskiy-propagandi/

 

Джерела:

 Павлюк І. Білий Попіл: [роман] / І. Павлюк; пер. з рос. М. Бриних. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 350 с.

 Павлюк І.Танець недоумка: роман / І. Павлюк; пер. з рос. Р. Мельників. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2025. – 680 с.

 Павлюк І. Я бачу, вас цікавить пітьма: роман / І. Павлюк. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2023. – 664 с.

 ***

https://i.nure.ua/.../1872-chitaemo-ukrajinske-illarion?fbclid=IwY2xjawRnvmJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF5ZlJnN1lFb2F4aDQ1MlJLc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHlKdUsVldebPuDE_7Z_jmYyMx-gLwTDM7le2_ySN2h2RiJWtVQ1myl5ibjWJ_aem_rQ-NehlUfT-kLOzP703vaQ

 https://officiel-online.com/lichnosti/intervju/illarion-pavlyuk/

 https://blogs.pravda.com.ua/authors/pogotova/616580cf39b9c/

https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/368023-illarion-pavlyuk-pro-umovnist-uspihu-y-novu-laquo-avtobiografiyu-v-zhanri-fentezi-raquo-velike-interv-rsquo-yu

https://detector.media/infospace/article/218308/2023-10-19-illarion-pavlyuk-ofitsiyno-obiynyav-posadu-v-ministerstvi-oborony-ocholyv-upravlinnya-presy-ta-informatsii/

 https://www.youtube.com/watch?v=J1XKXoPcv7o

https://forbes.ua/lifestyle/naybilshe-ya-perezhivayu-shcho-lyudi-ochikuyut-na-drugu-pitmu-voseni-pismennik-illarion-pavlyuk-vidast-dramu-kniga-emilya-chogo-vid-nei-ochikuvati-intervyu-18082025-32042

https://forbes.ua/lifestyle/doslidnik-siroi-zoni-u-mirnomu-chasi-pismennik-u-voennomu-ofitser-zsu-illarion-pavlyuk-pro-svoe-zhittya-u-riznikh-rolyakh-10022024-19012

 https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3105872-illarion-pavluk-pismennik.html

 https://imi.org.ua/news/illarion-pavlyuk-ya-pishov-na-vijnu-u-den-narodzhennya-svogo-syna-i68316

 

Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда.Факти зісторії бібліотеки

День народження Бібліотеки

 

Цього тижня, 22 травня 2026 року, виконується 192 роки з дня створення комунального закладу культури «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія» (КЗК «ДОУНБ»).
 
Долі бібліотек, як і долі людей, дуже різні, у кожної своя. Дніпропетровська ОУНБ несе свою нелегку, але цікаву, насичену подіями історичну долю з 1834 року. Від створення за ініціативи держави до знищення у роки війн, від змін назв під політичним впливом до сучасного інформаційно-культурного закладу регіону – це шлях, який потрібно вивчати, щоб розуміти і знати своє коріння, черпати з нього силу духу, бачити майбутнє.
    Вивчення історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки до початку 1980-х років було епізодичним, займались нею краєзнавці-аматори.
    Один із перших відомих дослідників історії бібліотеки – талановитий бібліограф-краєзнавець, викладач Дніпропетровського училища культури, автор підручника «Бібліографія», заступник директора ДОУНБ Володимир Васильович Пупченко.
    Серйозно питання історичних досліджень було визначено у 1981 році. З цього часу почалось планове систематичне дослідження, збір і вивчення документів, уточнення хроніки подій, пов’язаних із розвитком бібліотеки, публікація  результатів цієї роботи. Організатором цього напряму діяльності була заступниця директора з наукової роботи Тамара Василівна Васеніна. Саме за її ініціативи на посаду головного бібліотекаря з науково-дослідної роботи у 1979 році була запрошена Тетяна Григорівна Шекшуєва. Численні теми її досліджень були цікаві й актуальні на той час, але тема історії бібліотеки стала значущою не тільки для обласної бібліотеки, а і для історії культури всього краю. Тетяна Григорівна продовжила дослідницьку роботу з пошуку документів із історії бібліотеки, ґрунтуючись на підготовленій бібліографії, на узагальнених історичних подіях і фактах, викладених в науковому нарисі В.В. Пупченка «Історія бібліотечної справи на Дніпропетровщині». У пошуках необхідних документів вона обстежила фонди історичного архіву СРСР, провідних державних і республіканських бібліотек.
    Результатом пошуків і досліджень було встановлення і підтвердження документально точної дати заснування КЗК «ДОУНБ»: 9 (22) травня 1834 року. Поповнення фонду бібліотеки оригіналами деяких безцінних документів: «Речь, произнесённая при открытии Публичной библиотеки в Екатеринославле библиотекарем Г.П. Герценвицем 9 мая 1834 года», «Отчёты Екатеринославской городской общественной библиотеки» за 1889–1914 роки, фотографії співробітників бібліотеки кінця ХІХ – на початку ХХ століття. Узагальненням архівних досліджень Т.Г. Шекшуєвої стала її наукова робота «Хронология истории Днепропетровской областной библиотеки им. Октябрьской революции 1830–1889 гг.».

Тетяна Абраїмова 

 Джерела:

Історія бібліотеки – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/history.html (дата звернення: 11.05.2026). – Загол. з екрану. 

Фото з архіву ДОУНБ: Будинок КЗК «ДОУНБ», головне приміщення на бульв. Батальйону Дніпро, 10 . 2011 рік

Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Пунктир

 Ілларіон Павлюк: 
«Нація – це про цінності»
(продовження)

 

Коли почалася повномасштабка, його мотивація була простою: потрібно було всім у будь-який спосіб долучатися до захисту країни. ...По приїзді з Івано-Франківська в столицю доєднався до спільноти людей ДФТГ (добровольче формування територіальної громади. – «ДМ»). «Разом із побратимами, з якими у 2015 році ми служили в одному батальйоні, ми шукали себе в розвідувальних задачах під час наступу на Київ. Тому що ми розвідники за своєю підготовкою та своїм бойовим досвідом.

...Наприкінці 2022 року мій підрозділ поїхав на відновлення, я опинився в Києві та служив у штабі. Тоді я прийшов у Міністерство оборони прочитати семінар щодо комунікацій. Заступниця міністра оборони Ганна Маляр запропонувала мені взятися за реорганізацію «Військового телебачення».

Він вагався, але погодився, бо усвідомлював, що може мати більший вплив, ніж має як стрілець чи заступник командира. «Але також я знав, що робота над запуском "Армії ТБ" буде складнішою. ...Звісно, тут немає мін і можна сказати з великою ймовірністю, що ти доживеш до завтра. ... Але на фронті є бойова задача – і ми її виконуємо. А у сфері управління все дуже складно. ... Коли ми лише підходили до питання, як запускати канал, стало зрозуміло, що потрібно створити окремий підрозділ. Ідея була в тому, щоб зібрати професіоналів із медійним досвідом, які є у Збройних силах. Бо вони переважно виконують не медійні задачі... Наше завдання – зробити більше контенту про військо з театру бойових дій. І не лише звідти. Нам потрібно більше контенту, який знімав би завісу з невідомого. Бо основні страхи людей, яких закликають мобілізуватися, формуються саме на страху невідомого. Вони не знають, що і як відбуватиметься. Вони думають, що мобілізація – це окоп у найгарячішому місці бойових дій. Але у війську багато різних посад і позицій. Так само безпосередньо в бойових бригадах триває життя. І ми хочемо його показати, щоб люди зрозуміли, що таке служба у війську».

Зараз Ілларіон Павлюк служить у спецпідрозділі, працює над наступною книгою, підтверджує, що пише «на колінах» буквально скрізь. Коли встигає, готує собі й колегам кемекс чи V60, обладнання для яких постійно возить за собою.

Автор, який пише завжди, коли дозволяє його фізичний стан в продовженні  "Пунктиру". 

 

«"Пітьма" – дуже хороша книга, але випадкові чинники обов’язково присутні. Якщо в неї втричі більший наклад, ніж у "Білого попелу", то це не значить, що вона втричі краще за "Попіл". Чи за "Танець недоумка". Це не так працює…
У випадку з "Пітьмою", думаю, спрацював той факт, що це книжка, написана про українське сьогодення, і в ній порушені дуже важливі соціальні проблеми, які потребують певного усвідомлення. Бо книга – це завжди спосіб усвідомити проблеми, відповісти собі на ті чи інші запитання, вирішити моральну дилему.
Також був певний ажіотаж навколо відсилань, читачі почали помічати інтертекстуальні елементи, які вказують на інші твори. Знайти відсилання навіть стало певним змаганням, я бачив багато відгуків у Instagram. І це теж чинник того, як у твору з’явилася популярність».

«Писати треба так, щоб у соцмережах відгукувалися – "Ой, яка класна книга! " – і постили фоточки в Інстаграм».

«– Раніше письменники писали пером і чорнилами, олівцями, ручками, створювали свої романи на друкарських машинках. Тепер – можна просто надиктовувати у свій розумний гаджет, а він перетворить це на текст. Як працюєте ви?
– От саме диктувати у мене й не виходить! (Сміється). Я пробував. Мені треба по 20 разів змінювати одне слово, а диктування не дозволяє швидко все виправляти. Тому писати руками точно швидше. Я часто працюю в блокноті ручкою: малюю собі якісь схеми, приймаю рішення – що після чого трапиться.
Все дуже легко намалювати: схему подій чи драматургічну схему, де буде поворот сюжету, на якому я етапі, з точки зору розвитку персонажу. І що більше працюєш у блокноті, то менше часу втрачаєш на написання готового тексту». 

«Ти ж пишеш книжку не лише в той момент, коли сидиш за комп’ютером, ти постійно думаєш над тим, що буде далі, живеш із персонажами. І коли знаєш, що придумав, то пишеш завжди, коли тобі дозволяє твій фізичний стан. За будь-яких обставин можеш сісти й фактично писати на колінах. У 2022 році я не міг цього робити, тому призупинив роботу над книгою. Зараз уже пишу наступну».

«Узагалі книга ("Книга Емілія") дуже символічна, там багато рівнів розуміння інформації, шарів. Можна її прочитати як фентезійну, казкову історію, а можна заглиблюватися й зчитувати психологізм і проблеми, які там змальовані».

«У всіх моїх книгах багато про мене, мої переживання, деталі мого життя. Багато з них такі особисті, що я ніколи не буду казати, що це саме про мене чи не про мене. Книга починається у світі мого дитинства. Я не називаю ніяких топонімів, але для себе розумію, що змальовую своє дитинство, 80-ті роки й життя на далекому засніженому острові. Там дуже багато реальних персонажів і реальних людських історій».

«У нас немає віку, після якого життя тобі каже: "Привіт, ось реальність". У будь-якому віці можна стикнутися з тими чи іншими проблемами, таке життя…». 

«– У Львові вже відбулася прем’єра постановки "Я бачу, вас цікавить пітьма" від режисера Максима Голенка в копродукції Дикого театру та Львівського театру імені Марії Заньковецької. …також буде прем’єра в Києві, яка матиме інший фінал, сценографію й акторський склад. Інсценізацію за вашим романом готував Олексій Доричевський, також військовий. Знаю, ви з ним зідзвонювалися, обговорювали текст. Як це було, можливо, довелося знаходити компроміс у процесі написання й ви вели певну дискусію або ні?

«– У нас не було ніякої дискусії, ми зідзвонювалися через Zoom, а потім зустрічалися в Києві. Мені надзвичайно сподобалося те, як Олексій бачить мій твір, а також його підхід до того, як цей твір можна втілити на сцені. Те, що він мені розповідав, просто викликало довіру, тому я не просив читати інсценізацію та бачити її до показу. Інсценізація за літературним твором чи його мотивами певною мірою є окремим твором, а також окремим баченням і сприйняттям літературного твору. Але не можна сказати, що інсценізація від нього відокремлена, бо це все ж таки моя історія, мої герої, мій сюжет і мій всесвіт. Інколи людям, які дивляться екранізацію улюблених книг, здається, що хтось має показати їм зараз те кіно, яке було в їхній голові, коли вони читали книжку. Такого, звісно, не буває, і треба бути свідомим, що це бачення іншої людини, і на сцені не покажуть картинки з твоєї голови».

 

Далі буде.

 Фото https://starylev.com.ua/news/knygy-emilya

 Джерела:

Павлюк І. Білий Попіл: [роман] / І. Павлюк; пер. з рос. М. Бриних. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 350 с.

Павлюк І. Танець недоумка: роман / І. Павлюк; пер. з рос. Р. Мельників. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2025. – 680 с.

Павлюк І. Я бачу, вас цікавить пітьма: роман / І. Павлюк. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2023. – 664 с.

***

https://i.nure.ua/.../1872-chitaemo-ukrajinske-illarion?fbclid=IwY2xjawRnvmJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF5ZlJnN1lFb2F4aDQ1MlJLc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHlKdUsVldebPuDE_7Z_jmYyMx-gLwTDM7le2_ySN2h2RiJWtVQ1myl5ibjWJ_aem_rQ-NehlUfT-kLOzP703vaQ

https://officiel-online.com/lichnosti/intervju/illarion-pavlyuk/

https://blogs.pravda.com.ua/authors/pogotova/616580cf39b9c/

https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/368023-illarion-pavlyuk-pro-umovnist-uspihu-y-novu-laquo-avtobiografiyu-v-zhanri-fentezi-raquo-velike-interv-rsquo-yu

https://detector.media/infospace/article/218308/2023-10-19-illarion-pavlyuk-ofitsiyno-obiynyav-posadu-v-ministerstvi-oborony-ocholyv-upravlinnya-presy-ta-informatsii/

https://www.youtube.com/watch?v=J1XKXoPcv7o

https://forbes.ua/lifestyle/naybilshe-ya-perezhivayu-shcho-lyudi-ochikuyut-na-drugu-pitmu-voseni-pismennik-illarion-pavlyuk-vidast-dramu-kniga-emilya-chogo-vid-nei-ochikuvati-intervyu-18082025-32042

https://forbes.ua/lifestyle/doslidnik-siroi-zoni-u-mirnomu-chasi-pismennik-u-voennomu-ofitser-zsu-illarion-pavlyuk-pro-svoe-zhittya-u-riznikh-rolyakh-10022024-19012

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3105872-illarion-pavluk-pismennik.html

https://imi.org.ua/news/illarion-pavlyuk-ya-pishov-na-vijnu-u-den-narodzhennya-svogo-syna-i68316

Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут