Література
з-за океану
Спогади у трьох епізодах про діаспорні дарунки
Епізод другий.
Купа книжок із Оттави
Наступне надходження діаспорної літератури
сталося в жовтні 1997 року, бібліотека отримала в дар приблизно 1700 чи 1800 книжок,
переданих ДОУНБ Канадським товариством приятелів України з Оттави.
Досі
пам’ятаю,
як ми з Миколою Чабаном годинами перебирали ці книжки в колишньому читальному
залі для наукових співробітників, а нинішньому приміщенні відділу
комплектування. За умовами передачі книжки не можна було розпорошувати по
відділах, а обов’язково зберігати єдиною колекцією. Оскільки до краєзнавчого
відділу вони не могли потрапити, то я хотіла описати для каталогу ті, що мали
хоч якусь краєзнавчу інформацію. Микола Петрович виступав моїм консультантом,
бо ніхто краще нього не володів потрібною інформацією. Ну, а оскільки він
журналіст і письменник-краєзнавець, то вишукував цікавинки і для себе.
Література була різнопланова: художня,
науково-популярна, довідкова, енциклопедична, видана як за кордоном, так і в
Україні. Тематика: історія, культура, мистецтво, персоналістика, вона заповнила
прогалини радянського й українського книгодрукування.
Ми захоплено охали, перебираючи книжки,
постійно смикали одне одного: «Гляньте
ось це», «А це ви бачили?» і суперничали, щоб першим погортати знахідку. Закінчили
роботу пізно увечері, коли в бібліотеці давно вже нікого не було, крім вахтера.
Забрали свої чималенькі списки для подальшої роботи, а на столах по всьому
периметру і в центрі кімнати тісно лежали рясні викладки книжок.
Дирекція проробляла варіанти, де розмістити цю
літературу: в книгосховищі, читальному залі чи секторі цінного і рідкісного
фонду. Проте у цих відділах не було зайвих площ, та й книжки були досить
специфічні, розраховані на певну аудиторію, а досвіду популяризації їх у
бібліотекарів не було. Втім, думаю, що головно причиною було те, що більшість
бібліотекарів просто ще не оцінила гідно діаспорні видання: надруковані давно, на
поганому папері, переважно в неяскравих обкладинках, з неприємним запахом, про
невідомі для більшості речі, а тексти то і взагалі малозрозумілі. Річ у тім, що
книжки в діаспорі друкували за харківським правописом 1928 року, так званою
скрипниківкою. Для непідготовленого читача це дійсно було незручно, не кожен
розумів, що таке «соша», «знадоба», «Атени», або чому пишеться «катедра», «хемія»
і «мітологія». Тому і вирішено було передати цей подарунок… до мого
краєзнавчого відділу, хоча більшість літератури ніяк не була пов’язана з
краєзнавством, та і місця теж бракувало. Але аргументи були такі: у відділі вже
є діаспорні видання, співробітниці до таких уже звикли, а головне – є
аудиторія, котрій ця література потрібна. Сказати, що я була безмежно рада –
нічого не сказати. Для мене це було щастя! І для частини наших читачів теж. Було
багато цікавого.
Пам’ятаю тоненьку книжечку
– драма Лесі Українки «Бояриня», видана у Торонто 1971 року. Якось на початку
1990-х років я чула радіоспектакль, але не з початку, не зрозуміла, що за твір
і чий, але щось незнайоме і цікаве. Погортавши книжку, зрозуміла, що це саме він.
Перевірила в дванадцятитомному виданні Лесі Українки 1970-х років, там цієї
драми не було, в радянські часи її не друкували. Лише Організація українок
Канади спромоглася видати цей її окремою книжкою до 100-річчя з дня народження письменниці.
Виявили кілька невеликих поетичних збірок уже
відомої мені Галі Мазуренко – «Три мiсяцi в лiтерi життя», «Зелена ящірка»,
«Скит поетів», виданих у Лондоні на початку 1970 років. Авторка, поетеса,
художниця на початку XX століття жила і
вчилась у нашому місті. Брала участь в українських національно-визвольних змаганнях
у складі 3-ї Залізної Стрілецької Дивізії Армії УНР, нагороджена «Хрестом
залізного стрільця». У краєзнавчому фонді її творів не було, тому ці книжечки в
невибагливих оправах стали дуже цінними, ми часто видавали їх читачам.
Цінними були і книжки Миколи Капустянського «Похiд
Українських Армiй на Київ-Одесу в 1910 роцi…», видана в Мюнхені 1946 року та збірка
документів «ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших
документів з боротьби 1929–1955 р.». Цінним виданням для нас були і спогади
громадського і політичного діяча Ісаака Мазепи «Україна в огні й бурі революції
1917–1921» у трьох томах, видана у Празі в 1942–1943 роках. До речі, на початку
2000 років дніпровське видавництво «Січ» перевидало книгу саме за нашими
примірниками.
Серед художніх видань знайшовся цікавий
пригодницький роман у двох томах – «Жаїра (Історичний роман з Бразилійського
життя)» Ольги Мак – за ним можна знімати серіал набагато крутіший, ніж ті
мексиканські та бразильські, що демонстрували по телевізору. Авторка, Ольга
Петрова, у першому шлюбі Дорошенко, згодом – Гец, теж мала стосунок до нашого
краю, у 1930-х роках деякий час мешкала в Кривому Розі. В еміграції проживала в
Бразилії, потім у Торонто в Канаді, стала відомою українською та канадською
письменницею.
Було багато інших цікавих книжок, авторів –
маловідомих на той час або і взагалі невідомих, серед них Іван Багряний, Ірена
Книш, Леонід Мосендз, Улас Самчук, багато інших.
Крім суто української літератури була і книга
О. Солженіцина «Архипелаг ГУЛАГ» у кількох томах, видана в Парижі в 1970-х
роках. Я подужала прочитати два з половиною томи, далі не змогла виносити
жахіття, описуваних подій, довго відходила на вишиванні серветок.
Розмістили книжки в підсобному приміщенні –
поділеній навпіл кімнаті патентного відділу, де вже розташовувався місцевий
примірник, і тут же заходились її популяризувати. 20 листопада 1997 року відбулося
засідання клубу «Ріднокрай» за темою: «Катеринославський просвітянин Іван Труба»,
25 грудня – «Талант і доля», присвячене, зокрема, всесвітньо відомій оперній співачці
Марії Сокіл, 22 січня 1998 року ми провели засідання клубу: «Яр Славутич –
життя і творчість». Після того були ще засідання, присвячені Юрію Семенку, Олексію
Девладу, Василю Біднову, тим, кого десятиліттями замовчували, про кого знали
лише одиниці. Організовували і виставки діаспорних книжок, і перегляди з
приводу чи без. І попит на цю літературу дійсно був немалий.
Ірина Голуб,
головна бібліотекарка Редакційно-видавничого
центру
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
