Бібліотечні усмішки

«Д.К. Мирон.  Пока Що»

 Довгий час у нашій бібліотеці працював центр художньої літератури. Якось туди зайшов молодий читач – студент.

– Мені треба цю книжку, – і він простягнув аркушик. «Д.К. Мирон.  Пока Що», – було написано на ньому.

В електронному каталозі не було ні такого автора, ні назви книги.

– Нема такої, – сказала бібліотекарка.

– Є, – впевнено відповів відвідувач. – Моя однокурсниця у вас брала.

– Де… Ка… Мирон.., – стала вже вголос читати бібліотекарка. І раптом їй сяйнуло – Декамерон? Ви маєте на увазі «Декамерон» Бокаччо?

– Ну я ж так і написав, – майже ображено відповів читач.

Давлячись від сміху, бібліотекарка швиденько принесла книжку, записала її у формуляр, а коли студент пішов, уже не стримуючись, розреготалась. На її сміх зазирнули співробітниці з сусідніх відділів. Скоро в бібліотеці сміялись усі, хоча, напевне, треба було плакати.

Між іншим, студент навчався на філологічному факультеті…

 

«Ваш інвентарний номер?»

 У 1980-х роках у патентному відділі завжди було багато відвідувачів: інженери, студенти, патентознавці, винахідники і навіть пенсіонери, стояли черги. І запити були різноманітні та складні: видати книжки з підсобного фонду, замовити відсутні в книгосховищі, визначити клас патенту чи номер ГОСТу, знайти їх у фонді. Протягом дня по кілька разів збігати на горище над третім поверхом по старі описи винаходів і в підвал по мікроплівку, а потім заправити її в мікрофот і навчити читача ним користуватися. До кінця робочого дня  бібліотекарки збивалися з ніг, втомлювались, і не тільки фізично, а вже й голова відмовлялася працювати.

Тому траплялись кумедні випадки, коли бібліотекарка у читача замість «Ваш читацький квиток?» спитала «Ваш інвентарний номер?». А інша на циферблаті стаціонарного телефона замість номера абонента набирала номер ГОСТа, який тримала в руках. Одна ж солідна співробітниця відділу, зайшовши в тролейбус, показала кондукторці проїзний і сказала: «Ось мій читацький квиток».

 

Яблуко за Машукова

 Наприкінці 1990-х років краєзнавчий відділ якийсь час відвідувала немолода солідна дама в дорогій шубі та численних золотих прикрасах. Поводилась вона пихато, до бібліотекарок ставилася зверхньо, як до прислуги. Шукала вона інформацію про дитячі притулки на Катеринославщині.

Якось ця дама стала вимагати звіти Катеринославської міської думи. Бібліотекарка пояснила, що їх у бібліотеці нема і ніколи не було, а є вони в бібліотеці історичного музею. Проте читачка наполягала, що саме тут кілька днів тому вона отримувала звіти і навіть зробила ксерокопію.

– Ви не знаєте свого фонду, – зверхньо процідила вона бібліотекарці й кинула аркуш копії з книжки.

Фонд співробітниця відділу знала. Уважно подивившись на кинутий їй аркуш, за кілька хвилин принесла книжку, з якої була зроблена копія, і мовчки поклала перед читачкою, відкривши на потрібній сторінці. Це було видання В. Машукова «Воспоминания об Екатеринославе за последние двадцать три года его существования (1887–1910 гг.)».

Дама, зрозумівши, що правда не на її боці, тут же змінила гнів на милість і, великодушно усміхнувшись, вручила бібліотекарці велике червонобоке яблуко.

 

 

Усмішки для вас зберегли

Ірина Голуб, Тетяна Абраїмова та К°:)

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Винахідники, віват!

Унікальна система дозиметричного контролю Георгія Бута

 

Георгій Бут, учень 10-го класу дніпровського ліцею №120, вихованець гуртку Центру «СтартУм» взяв участь і представив свій проєкт «Система мобільного дозиметричного контролю» на виставці дитячих винаходів присвячених Всесвітньому дню дитини-винахідника, який відзначається 17 січня. Захід проходив 16 січня у приміщенні КЗПО «Центр розвитку дітей та молоді «СтартУм» Дніпровської міської ради». Він зібрав юних дослідників і мрійників, які представили власні ідеї, моделі, макети й малюнки. Участь у заході взяли вихованці позашкільного закладу, які  працювали над своїми розробками під керівництвом педагогів-наставників.

«Наш захід – це перша презентація закладів позашкільної освіти саме у напрямі науково-технічної та дослідницької роботи, де юні винахідники показали свої результати, – підкреслила Тетяна Журова, заступниця директора департаменту молодіжної політики, українсько-національної та громадянської ідентичності Дніпровської міської ради. Наші діти – творчі, талановиті, обдаровані, і вони вже демонструють свої здобутки на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Науково-технічна діяльність наших вихованців визнана на державному рівні. Наприклад, вони стають лауреатами премій Кабінету Міністрів України. Учасники таких гуртків здобувають золоті та платинові медалі на міжнародних конкурсах, прославляючи Дніпро. Сьогодні ми бачимо, що винахідливість, творчість і допитливість – це основа майбутнього освіти. І саме такі центри, як «СтартУм», є піонерами у розвитку STEM-освіти в Україні».

Георгій змалку проявляв неабиякий інтерес до науки й техніки. Захоплення Георгія почалося з простих експериментів удома: він розбирав старі прилади, досліджував їхню будову та намагався створювати власні пристрої. З часом це хобі переросло у серйозне заняття, яке принесло йому успіхи. Юний винахідник брав участь у міських і всеукраїнських конкурсах, де представляв свої винаходи.

Проєкт «Система мобільного дозиметричного контролю», розроблена Георгієм є сучасним рішенням для оперативного вимірювання рівня радіації в навколишньому середовищі. Винахід спрямований на підвищення безпеки людей у місцях із потенційною радіаційною небезпекою.

Пристрій має компактний формат і може використовуватися в польових умовах. Він оснащений датчиками, що фіксують рівень іонізуючого випромінювання, а також системою передачі даних, яка дозволяє отримувати результати в режимі реального часу на смартфон або комп’ютер. Це дає змогу швидко реагувати на зміни радіаційного фону.

Особливістю розробки є її мобільність і доступність: система може застосовуватися як фахівцями, так і звичайними користувачами – наприклад, під час подорожей, у зоні промислових об’єктів або під час надзвичайних ситуацій.

Георгій пояснив: «Я створив її, щоб допомогти у моніторингу радіаційного фону. Стаціонарні станції дорогі й вимірюють радіацію лише в одному місці, тому я запропонував встановлювати датчики на транспортні засоби. Дані в реальному часі передаються на сервер і відображаються на карті міста». Юний винахідник каже, що його винахід це результат кількох років занять у «СтартУмі».

Винахід Георгія Бута демонструє важливість поєднання науки й технологій для вирішення актуальних проблем безпеки й екології, а також підкреслює потенціал молодих розробників у створенні корисних інновацій.

Георгій Бут є прикладом сучасної молоді, яка прагне змінювати світ на краще. Його історія надихає інших школярів не боятися експериментувати, шукати нові рішення та розвивати власні таланти. Його проєкт демонструє, що навіть у юному віці можна створювати корисні технології та робити внесок у майбутнє!

 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

Фото https://nashemisto.dp.ua/ru/2026/01/17/v-dnepre-prezentovali-vystavku-detskih-rabot-ko-vsemirnomu-dnju-rebenka-izobretatelja/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно,але правда. Факти з історії бібіліотеки

Перший рік на Кооперативній. Читальні зали

(продовження)

Після переїзду бібліотеки (1958–1959) в приміщення на вул. Кооперативна, 10 (згодом – вул. Ю. Савченка, нині – бул. Батальйону Дніпро) весь 3-й поверх будинку був відданий відділу читальних залів.

У той час більше уваги стали приділяти індивідуальній роботі з читачами. Почали створювати спеціалізовані читальні зали для основних категорій читачів: зала для фахівців народного господарства (інженери, лікарі, вчителі), зала студентської молоді та невелика зала для науковців: аспірантів, дисертантів, для тих, хто вів наукову і дослідну роботу.

У читальних залах були встановлені світлові табло для читачів, які замовили книги з книгосховища. Як тільки книги підіймали з книгосховища, на табло засвічувався так званий «світловий номер» читача, який замовив ці книги. А для тих читачів, що побажали продовжити роботу з замовленими книгами, була встановлена система бронеполиці зі вказівкою прізвища читача і кількості залишених книг на певний термін. Таких читачів обслуговували позачергово, також як і читачів зали № 3 (науковців). Для науковців були деякі пільги, за ними закріплювали письмові столи, де вони залишали необхідну літературу на термін, обумовлений ними самими, з позначкою дати в листках-замовленнях і контрольному аркуша.

У ці роки вперше уведені читацькі квитки, контрольні аркуші відвідуваності та аркуші-замовлення. Керівником відділу в той час була Олена Петрівна Рєзіна.

Тетяна Абраїмова 

 

Джерело:

Спогади про бібліотеку О.П. Рєзіної. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/histori_osob.html (дата звернення: 23.03.2026). – Загол. з екрану.

 

Фото з архіву ДОУНБ. Рєзіна Олена Петрівна, зав. відділу читальних залів, 1962. 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

Тамара Горіха Зерня: «За кожною сторінкою стоїть велика робота»

(завершення)

Зараз їй вже подобається процес писання  «і цей крихкий момент, коли туманний задум, який навіть словами не сформований у твоїй голові й присутній спершу у формі якихось настроїв, образів, дивних фраз. Вони тебе будять серед ночі, ти лежиш і не можеш второпати: що це було?.. Починаєш над цим міркувати, а потім воно потихеньку стає на свої місця і проявляється. І ці люди, які існували до цього тільки в твоїй голові віддалено, стають ближчими, втілюються і з часом перетворюються на дуже реальних... Не просто «кіно дивишся», а сидиш у цьому фільмі всередині, з ефектом присутності.
А потім, коли книга виходить, настає другий трепетний момент, коли її читають люди. І виявляється, що все, що ти вигадала, резонує з їхнім живим досвідом, справжнім. І це знову відчувається як диво! Я з величезною радістю до всього цього ставлюсь, і заради цього готова працювати».
Вона максимально навантажує себе роботою, має багато проєктів і не відмовляється від нових. До того ж пішла вчитися в Могилянку на магістратуру з психології. В неї зникло поняття вільного часу, але зникли й тривоги, що трапляються за його наявності. «Я, наприклад, більше боюся сесії, яка наближається, ніж інших обставин. Не закликаю всіх навчатися на магістратурі, але, можливо, не треба себе жаліти і відкладати на потім плани чи мрії, які у вас були. У нас усіх є поважна індульгенція: ми можемо не дочекатися цього «потім» і реалізації наших відкладених мрій». Вважає це  освітою передусім для себе, для своїх книг, для свого життя
Вона чудова мама, яка має чудових дітей. Старша Марія під час війни  вийшла заміж, розписував їх головком Валерій Залужний. Сталося це тому що донька вийшла заміж за офіцера, військового, який служив ще до вторгнення за контрактом... «І коли попросив у командира відпустку, бо хоче одружитися, то йому в якості заохочення за службу сказали: а хочеш, ми поклопочемо, і вас розпише Залужний? Звісно, він погодився... Залужний на мене справив величезне враження. Він таке проникливе слово сказав до молодят! І так довго говорив, так щиро. Він розповідав про свою сімʼю... Також розпитував нареченого про службу. Це був щирий прояв людяності й розуміння базових речей...».
Щодо сенсу життя, Тамара вважає, що  кожна людина  визначає його сама, звіряється з тим за що трималась до війни. «Сенс не тільки в пасивному спогляданні чи онімінні. Ми всі для себе шукаємо творчість, тепло душевне, можливість знайти однодумців, поділитися з ними чимось своїм. Ми захищаємо слабших, захищаємо звірят. Дбаємо про своїх, про чужих дітей, тому що вони – майбутнє. Ми шукаємо сенс у роботі над собою, у тому, що читаємо і пишемо. У тому, як ми бачимо і бережемо красу, яка навколо нас».
Тамара Горіха Зерня в завершенні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 
"Я далека від того, щоб хвалитися й говорити, що в мене є якісь особливі секрети чи я майстер сторітелінгу, створення сюжетів. Я не певна, що змогла б когось навчити чи зробити курс, на якому б розповідала людям, як правильно писати. Я сама не знаю, як.
Це все робиться методом проб і помилок. І за кожною сторінкою стоїть велика робота – така день у день, що триває рік як мінімум".
 
"Я з великим трепетом ставлюся до світу. Мені дуже цікаво, як він влаштований, як функціонує. І ми не повинні припиняти ці пошуки, хоча, на жаль, у нас дуже мало часу на цьому світі. Наше життя занадто коротке, і ми не встигаємо його пізнати в усій повноті, дійти у спостереженнях до якогось логічного завершення. Але це не означає, що ми не повинні намагатись.
Я б охоче подивилася на синтез магії та науки, наукові пошуки у магічній сфері. Навіть сама б взяла участь у контрольованих експериментах. Але це така сфера, де все складно. Водночас є ще багато галузей, де теж все складно. Наприклад, психологія, коли ми намагаємось інтуїтивно намацати проблему і її рішення, маючи величезне поле для імпровізації і дуже малий інструментарій перевірених і науково доведених методів. Магія, як ми її собі уявляємо, – та сама ідея. Чи можна впливати на випадковості, на їх спрямування й формування? Чи можна якимись діями задавати напрямок і притягувати в своє життя щось, або, навпаки, відтягувати щось із того, що ми зазвичай називаємо випадковими збігами обставин?
Все це потроху досліджується. Припускаю, що колись ми дійдемо до якихось нових методів взаємодії між людьми у сфері психології, інтуїції, дослідження роботи мозку. Або більші відкриття будуть зроблені в сфері комунікації, емоційного інтелекту, навіювання, переконання".
 
"Я дуже уважна до критики. Завжди дослухаюся, коли мені говорять про те, що дійсно може покращити як не сюжет, то подання матеріалу".
 
"Я мрію про перемогу. Про перемогу й відбудову, справедливий лад в Україні, де люди будуть добрими, терпимими й відповідальними одне перед одним. Мрію про мирний розвиток. Про те, як ми будемо відновлювати наші ліси й сади, як знову заселимо нашу Асканію Нову тваринами, замість тих, що були знищені. І як будемо це все загоювати. Нам вистачить до кінця життя цієї роботи".
 
"Якийсь час я прожила в Ризі у 2022 році, і там познайомилась із місцевою громадою. Ці люди говорять про те, що їхні дисиденти або націоналісти, які займалися порятунком мови, це знаєте хто були? Жінки, які співали колискові. Найбільшою активісткою була жінка, яка навчала інших жінок співати колискові рідною мовою. Також вони проводили «жіночі кола» по всій країні, куди жінки могли прийти, щоб навчитися співати колискові своєю мовою. Це один із рухів опору русифікації і радянській владі. Такі гуртки й «жіночі кола» виявилися дуже ефективними в здобутті незалежності. Вони, по суті, виспівали своїм дітям право на свободу. Виростили покоління, яке в 1991 вийшло на вулиці й лягло під танки в боротьбі за свою незалежність".
 
"Я достатньо ресурсна людина, добре заробляю як перекладачка з великою практикою і досвідом. Можу собі дозволити (навіть після того, як ми закриємо свої потреби) віддати гроші на волонтерство. І ці гроші я віддаю без жалю, бо знаю: не вириваю шматок радості в дітей. Є люди, у яких немає такого надлишку і які дійсно постають перед питанням: «Яку дірку залатати цими 100–200 гривнями»? Але я завжди дуже ціную і поважаю людей, які свідомо обмежують себе, щоб віддати гроші на потреби армії".
 
"– Яку книжку чи твір пише нині українська нація і що цією історією ми хочемо сказати світові й українцям майбутнього?
– Ми пишемо драму з елементами комедії. І водночас дуже футуристичний роман. Ми просто на наших очах формуємо майбутнє світу. Це відчувається. Маючи таку величезну історію і тяглість, бо українців я все-таки відношу до старої нації, давньої – отож, просто на наших очах перебудовуємо світ і його змінюємо. Вільно або невільно".
 
Фото https://www.instagram.com/bilka_publishing?igsh=MXcxcDYxODQwbHc1cQ==
 
Джерела:
Горіха Зерня, Тамара. Доця / Т. Горіха Зерня.– Київ: Білка, 2023.– 293 с.: фот.
Горіха Зерня, Тамара. Принцип втручання / Т. Горіха Зерня.– Київ: Білка, 2022.– 277 с.
 
***
https://ukrainky.com.ua/chasto-same-zhinka-zhinku.../
https://www.radiosvoboda.org/a/30324618.html
https://suspilne.media/culture/141948-dla-mene-vijna-e-vazlivou-castinou-nasogo-butta-intervu-z-tamarou-goriha-zerna/
https://sumy.today/interview/8489-pysmennytsia-tamara-horikha-zernia-rozpovila-pro-selo-dotsiu-i-maibutnii-detektyv.html
https://osvitoria.media/experience/najvazhlyvishe-rishennya-zhinky-ne-vybir-cholovika-a-vybir-osvity-i-profesiyi/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут