Несподіване питання

 Відповіді на нестандартні питання читачів про Бібліотеку

 

Мені не видали нову книгу, сказали, що «вона ще в обробці». Чим та навіщо її обробляють, але ж вона нова?

 Бібліотекарі, як і фахівці багатьох інших сфер, часто використовують професійний сленг. Вираз «книга в обробці» насправді означає, що вона перебуває у відділі наукового опрацювання документів та організації каталогів. Після того, як книгу придбали для бібліотечного фонду спеціалісти відділу комплектування, вони передають її далі для наукового опрацювання. 

Керівниця відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів Маріанна Неділько розповідає: «У відділі кожне видання уважно вивчають, не для задоволення (хоч іноді дуже хочеться), а для того, щоб правильно описати, проаналізувати та поставити індекс, завдяки якому вона отримає особисту «адресу»: місце на полиці бібліотечного стелажа і місце у бібліотечних електронному та картковому каталогах. Автор, назва, рік, видавництво – це лише початок. Найцікавіше починається тоді, коли потрібно визначити: про що ця книга насправді.

І тут на сцену виходить УДК – Універсальна десяткова класифікація. Для когось це просто цифри та літери, а для нас – справжня мова знань.
 За цими числами ми «розкладаємо» світ: від філософських роздумів до котячої психології, від квантової фізики до кулінарних традицій.
Іноді трапляються справжні інтелектуальні квести. Наприклад, книга з назвою «Як знайти себе». Здавалося б, усе просто... Але ні. Це психологія чи філософія? А, може, мотиваційна література з елементами особистого щоденника? У такі моменти в кабінеті можна почути: – А це ще 159.9 (психологія) чи вже сенс життя загубився десь між рядками?

Або інший випадок. Назва обіцяє легке романтичне оповідання, відкриваємо – а там серйозне соціологічне дослідження з таблицями, графіками та примітками дрібним шрифтом. І – навпаки: солідна обкладинка, строгий шрифт – а всередині теплі спогади, рецепти та історії з життя.
УДК у такі моменти трохи «задумується», а ми разом із нею. Тоді на допомогу приходить досвід і колективне обговорення. Бо правильний індекс – це не випадковість, а результат уважного читання та професійного чуття.

«Ми дбаємо про те, щоб кожна книга "оселилася" на своєму місці, адже лад у системі – це комфорт бібліотекаря та читача. За кожним виданням стоїть кропітка робота, десятки процесів, які ми залишаємо за лаштунками. Ми робимо складні процеси систематизації непомітними, аби пошук в електронному каталозі був миттєвим. Один запит – і книга, яку ви шукали, уже перед вами».

Крім класифікаційного індексу, якій пропишуть на титульній сторінці та наклеять на обкладинці книги, 

наклеюють спеціальні аркуші в середині обкладинки, де пізніше бібліотекарі відділів обслуговування користувачів робитимуть різні помітки про використання книги, а на звороті обкладинки розмістять штрих-код – цифрові параметри про цю книгу.



Отже, фахівці відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів – це трохи детективи, трохи перекладачі з «мови тексту» на «мову цифр» і, безумовно, люди, які люблять порядок у знаннях. Бо кожна книжка заслуговує, щоб її зрозуміли і знайшли.
 

Тетяна Абраїмова

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Визначними місцями Придніпров'я

Ботанічний сад ДНУ

Історія ботанічного саду ДНУ починається на початку XX століття, коли в місто Катеринослав прибула родина талановитих науковців. Молодий чоловік, на ім’я Олександр Рейнгард, який присвятив своє життя вивченню фізіології рослин, привіз із собою мрію: створити у місті своєрідну оазу.
Згідно з проєктом саду, рослини у ньому розташовувалися за географічним принципом: на окремих ділянках висаджувалися екземпляри з одного континенту чи регіону. Був закладений дендропарк, розширювалася колекція деревних і чагарникових рослин, проводилася робота зі збирання рослинних ресурсів усього світу. В результаті такої напруженої праці у 1941 році у ботанічному саду можна було побачити до 500 видів і форм найрізноманітнішої флори.
Під час Другої світової війни Ботанічний сад дуже постраждав. Проте вже в 1944 році, майже відразу після визволення Дніпропетровщини, робота зі створення колекції рослин відновилася. Завдяки праці співробітників-ентузіастів він відроджувався одночасно з містом. На допомогу прийшли ботанічні заклади своєї та закордонних країн, з якими обмінювались насіннєвим фондом. В подальшому така робота проводилася і в ширших масштабах, що дало можливість поповняти колекцію рослинами з різних географічних зон усієї земної кулі.
Сьогодні колекційний фонд ботанічного саду містить кілька тисяч видів, різновидів, форм і сортів рослин. Тут діють чотири лабораторії – дендрології, квітникарства, тропічних і субтропічних рослин, плодівництва. Він також є навчальною базою для студентів не тільки біолого-екологічного факультету ДНУ ім. Олеся Гончара, а й української та іноземної філології і мистецтвознавства, багатьох шкіл міста й області. Студенти-біологи проходять навчальну та виробничу практику, під керівництвом викладачів факультету і співробітників ботанічного саду виконують курсові та дипломні роботи. В той же час сад виконує функції наукового центру з розповсюдження знань про рослинний світ; тут проводять численні екскурсії, дають консультації, читають лекції тощо.

Фото  
https://suspilne.media/dnipro/851605-ponad-35-tisaci-vidiv-roslin-z-nih-200-ridkisni-u-botanicnomu-sadu-proveli-ekskursii-dla-vidviduvaciv/

Джерела:
Ботанічний сад // Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. – Дніпропетровськ  ДНУ, 2008. – С. 235–237.
Зайцева І.О. Путівник по ботанічному саду ДНУ / І.О. Зайцева, В.Ф. Опанасенко. – Днепропетровск: РВВ ДНУ, 2008. – 112 с.
Кавун М. Професор Олександр Рейнгард та історія заснування ботанічного саду ДНУ  // Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2024 рік: краєзнав. бібліограф. видання / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. – Дніпро: ДОУНБ, 2023. –  С. 54–60.
* * *
Домницька І.Л. Колекція тропічних і субтропічних рослин ботанічного саду Дніпропетровського університету: Вып. 16, Т. 2 / І.Л. Домницька, С.М. Рибалка, В.Ф. Опанасенко // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2008. – Вып. 7. – С. 47–50.
Опанасенко В. Ботанічний сад: краса під захистом держави // Зоря. – 2011. – 27 серп. – (№ 94). – 1, 3 (Додаток «Екологія Придніпров'я»).
Опанасенко В.Ф. Ботанический сад Днепропетровского национального университета как заповедная территория общегосударственного значения / В.Ф. Опанасенко та ін. // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2004. – Вип. 12, Т. 1. – С. 138–141.
Терентьева Н. Зеленая сокровищница Днепропетровска // Вісті Придніпров'я. – 2010. – № 65 (14.09). – С. 16.
Тихонов С. Прекрасные обитатели Ботсада // Горожанин Плюс. – 2021. – 4 нояб. – (№ 43). – С. 20.
 
Посилання на подкаст: https://www.youtube.com/watch?v=aBPd4ZQxB60

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 
 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Довідково-бібліографічна робота Бібліотеки 100 років тому

 

І знову звертаємось до звіту Бібліотеки далеких 1924–1925 рр. Він мав доволі дивну  для сучасного читача назву: «Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. Жовтневої революції за 1924–1925 бюджетний рік». Але за змістом це дійсно першоджерельний документ про роботу в означений період часу. Нагадаємо, що такого структурного відділення на зразок сучасному відділу наукової інформації та бібліографії не було. Припускаємо, що цією роботою могли займатися працівники відділів обслуговування читачів: на той час це читальня й абонемент.

Отже, дізнались, що Книгозбірня надавала довідки не тільки своїм читачам, а і працівникам професійних клубів, як зазначено у тексті «Відчиту…». При цьому складні питання, на які Бібліотека не могла надати кваліфіковану відповідь, передавались до професорів-консультантів міських вищих навчальних закладів. Тобто на цьому прикладі бачимо зразок координаційної роботи Бібліотеки з іншими закладами.

Цікавий і факт того, що випускався бюлетень виконаних довідок (тут і далі орфографія та стилістика оригіналу): «Справочну роботу переводилось шляхом періодичного випуску бюлетеню з відповідями на запитання читачів через скриньку запитань, крім того повсечасно давалась усна консультація». На жаль, більше про бюлетень ніяких свідчень нема. Цікаво, який вигляд він мав? Це був рукописний документ, чи уже була можливість друкувати? Як довго він існував? Сподіваємось, що у майбутньому зможемо відповісти на ці й інші питання.

Дуже цікавий факт, що і 100 років тому бібліотекарі були ініціативними і пропонували власні проєкти для покращення обслуговування населення: «Зав. Книгозбірнею було порушено проект про влаштування при Держкнигозбірні Центрального Міського Бюро Довідок, але-ж проект не було підтримано Р.Р.П.С.». Бачимо, що якась партійна структура (скоріше за все, це радянсько-партійна школа, мережа партійної освіти активно працювали у ті часи) не дозволила розвивати цей напрям.

Бібліотекарі були самокритичні, бачили свої недоліки в організації довідкової роботи: «В справроботі помічався помілковий ухіл: книгозбірня пробувала використовувати для роботи по довідках бібактив з числа членів Бібкому, але-ж останні ставились до роботи дуже формально і не вичерпували завдань що їм доручалось».

Фахівці Бібліотеки могли приймати самостійні рішення: «Отже зараз Книгозбірня визнала що справочну роботу можно переводити лише силами відповідальних консультантів з числа співробітників Книгозбірні».

 

Джерело:

Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік. [машинопис.].– [Катеринослав: [1925].– 39 с.: табл.– Режим доступу: DOKUM.– ДОУНБ.– видання бібліотеки (дата звернення: 28.01.2026).– Загол. з екрану.

 

***

Сучасні бібліографи допоможуть допитливим читачам, яких цікавить історія, відчути атмосферу Катеринослава початку ХХ століття ознайомив з колекцією поштових листівок з видами старого міста, яку розміщено на сайті Бібліотеки в «Краєзнавчій електронній бібліотеці». Зверніть увагу на фото будівель міської гімназії ім. Нестелей (з 1916 р. – аудиторії Педагогічних курсів під керівництвом видатного науковця Івана Акінфієва; 1920–1927 рр. – клуби та шкільні гуртки): та Учительського інституту (з 1921 р. – Катеринославський вищій інститут народної освіти (КВІНО): https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=26 Не виключено, що і з цими  закладами доводилось працювати Бібліотеці, виконуючи довідки для учнів і викладачів, звертаючись за консультаціями до професорів-консультантів.

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Бібліотечні усмішки

«Смішинки» від відділу мистецтва

 

Очам не вірю…

 

До відділу мистецтва телефонує користувач – відомий дніпровський музикант П., наполегливо і терміново просить знайти ноти музичного твору, відкрити відповідну сторінку і подивитись, якою нотою починається другий такт.

– З ноти «до», – відповідає бібліотекарка, знайшовши партитуру і потрібний фрагмент.

– Як з ноти «до»? Ви знаєте де знаходиться нота «до», як вона виглядає?», – чується роздратований голос в слухавці. – «Я зараз приїду і покажу вам ноту «до». Чому вас тільки в інститутах вчать?».

За півгодини музикант був уже у відділі.

– Не вірю, не може бути – це похибка, – зніяковіло мовив, взявши до рук ноти й уважно їх переглянувши.

Історія замовчує, яка нота насправді там мала бути… Ми не музиканти, ми лише бібліотекарі, ми – не перевіряли!

J     J     J

 

Читач майбутнього

 

За радянських часів при записі до бібліотеки відвідувачам потрібно було заповнити обліковий документ, у якому була графа про національність.

Здивував Юрій К., який у цій графі написав: «Землянин».

– Я відчуваю себе саме так», – отримала відповідь бібліотекарка на прохання уточнити конкретніше.

Серед співробітників бібліотеки з тих пір за користувачем закріпилось прізвисько – «Юра-Землянин».

J     J     J

 

Наспівай мені…

 

У 1990-ті роки, коли бібліотека ще не мала комп’ютерів і можливостей новітніх технологій, до відділу мистецтв зателефонувала жіночка.

– Будьте ласкаві, знайдіть мені ноти пісні, дуже потрібно. Але я не знаю її назви, не знаю автора музики і слів, але я можу вам її наспівати…

І почала щось мугикати.

J     J     J

 

Перевірка

 

Стався цей випадок десь наприкінці 1980-х років. До відділу мистецтв завітали два юнака – студенти. Були у доброму гуморі, посміхалися, поводились награно ввічливо, навіть зухвало.

– Іван Арнольдович і Поліграф Поліграфович, – представилися саме так.

– Ви від професора Преображенського? – не розгубилась бібліотекарка.

Хлопці спочатку заніміли.

– А ви теж читали «Собаче серце»? – нарешті спитав один.

Ситуація потребує пояснень. Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» у радянські часи була заборонена владою, і лише 1987 році її надрукували у журналі «Знамя».

Перевага професії бібліотекаря у ті роки була в тому, що ми могли першими читати новинки періодики...

Усмішки для вас зберігли 

 Ірина Голуб,

Тетяна Абраїмова

та К°:)

  

Що читають бібліотекарі

Каррізі Донато. Нашіптувач: роман / Донато Каррізі; пер. з італ. Л.Котляр. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2024. – 544с.

 

    Це перше, що спадає тобі на думку, коли маєш справу зі злочином щодо неповнолітніх. Твої власні діти. І ти запитуєш себе: а що сталося б, якби… І не можеш висловити фразу до кінця, бо від однієї лише думки тобі стає погано.

Донато Каррізі

 «За свою кар’єру Міла Васкес розкрила вісімдесят дев’ять справ про зникнення. Її нагородили трьома медалями й багатьма подяками. Вважали експертом у її царині й часто зверталися за консультаціями, навіть із-за кордону». Але наразі ця висококваліфікована фахівчиня з розшуку викрадених дітей буде вимушена приховувати цілком зрозуміле збентеження.

«Нашіптувач» – перший роман Донато Каррізі (за який він, до речі, отримав Премію Банкарелла) – італійського письменника, сценариста, журналіста та режисера. Але несподівано одразу після виходу книга здобула славу світового бестселера. Та це й не диво, бо Каррізі – юрист. У 2007 році він отримав ступінь бакалавра в галузі кримінології та поведінкових наук. Тож у своїх творах автор використовує реальні сюжети, з якими йому довелось зіткнутися в професійній діяльності. Проте Каррізі – майстер психологічної маніпуляції. Він не лякає навмисною жорстокістю. Він змушує сумніватися у очевидному, боятися тиші між рядками.
Отже, декілька слів про сюжет (без спойлерів!). Дія розвивається навколо розслідування серії зникнень маленьких дівчаток. П'ять знахідок. П'ять крихітних могил. У кожній – ліва дитяча рука…
Слідство розпочинає команда кращих фахівців, у якої на очах поступово почне руйнуватися логіка. Автор дуже вміло нагнітає атмосферу: кожен доказ, кожен діалог працює на відчуття тривоги. Читач поступово починає розуміти, що у цій книзі нікому не можна вірити, навіть членам команди слідчих. А у самих головних героїв складається враження, що хтось наполегливо веде їх за руку. Не до відповіді. До ще глибшої темряви. Тому що вбивця не ховається. Він грається з системою, людьми, самою ідеєю правосуддя. Він – режисує. Він заплутує. Він – Нашіптувач. Врешті решт, і читач, і слідчі розуміють, що намагаючись натрапити на слід ляльковода, вони разом потрапляють у чергову нахабну пастку.
Фінал зламає шаблон всім дійовим особам. Каррізі добре вивчив природу зла, людських страхів і прихованих маніпуляцій. Тож з-під його пера вийшов не просто трилер: це інтелектуальний та емоційний виклик, добре збудований лабіринт, в якому відчайдухи добровільно губляться.
 

Ірина Груба, провідна бібліотекарка відділу комплектування

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/B8F04493-52ED-48C4-AF0A-88D806977D62

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут