Що читають бібліотекарі

Загребельний, Павло Архипович (1924–2009). Диво: роман / П. А. Загребельний.– Харків: Фоліо, 2006.– 638 с.– (Історія України в романах).

 

«Виростало диво – храм небаченої величі та краси, мистецькій витвір людської фантазії і людських рук. Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його»

Ще в 9-му класі прочитала роман Павла Загребельного. Пам’ятаю, що вразилась творами автора після прочитання «Роксолани» та завдяки своїй класній керівниці – викладачці української мови й літератури. І от настав час, коли дуже захотілося відновити пам’ять.
«Диво» – роман про Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об'єднання земель руських, але в оповідь вплетені й події Другої світової війни та 1960-х років ХХ століття. Центром, який об’єднав події і долі людей таких різних історичних періодів, став  реальний образ Софії Київської – дивовижної пам'ятки архітектури часів князювання Ярослава Мудрого
Життєві шляхи героїв – зодчого Сивоока та князя Ярослава – перехрестилися на майдані, де підіймався величний та дивовижний храм. Софія Київська з'єднала долі талановитого майстра та мудрого правителя. Дві людські драми розгортаються перед нами на сторінках роману. Сивоок, для якого будівництво храму стає головною справою життя, трагічно гине, і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але і він дійшов цього ціною великих душевних втрат, зрікшись заради влади єдиного в своєму житті справжнього кохання.
І дивним чином переплетені долі наших, ну майже сучасників – Гордія та Бориса Отав, батька й сина, які в різні часи пов’язали свої долі з безсмертною, непідкореною ніким Софією.

Олена Осипович,

головна бібліотекарка відділу періодики ДОУНБ

 

Посилання на книгу: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/D1F0364C-ED96-455A-B362-6133704F082C

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Що читають бібліотекарі

Забужко О.С. І знов я влізаю в танк...: вибрані тексти 2012–2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади / О. С. Забужко; худож. В. Гавриш.– Київ: Комора, 2016.– 413 с.

 

«По нас весь час «стріляють» невидимими кулями», – так зауважує Оксана Забужко в збірці публіцистики «І нову я влізаю в танк». Це вибрані тексти 2012–2016 років, статті, есе, інтерв’ю, спогади. Через оптику авторки зрозумілими стають багато аспектів, які було важко усвідомити раніше. Заглибленість у події, зацікавленість історією України, політичними та літературними процесами України Оксани Забужко висвітлює багато важливих тем.
Збірка видана до повномасштабного вторгнення росії, і з погляду цього зрозуміло, який світ був наївний, непідготований, заскочений. Вважалося що епоха «гарячої фази», з кров’ю, з розбомбленими містами пішла в минуле і почалась епоха «розбомблених мізків», «війн тонкого плану». Але росія виявилась нахабнішою, і поряд з інформаційною, гібридною, психологічною війною почала повномасштабне вторгнення. Збірка розповідає, як Європа, зачарована «прекрасною добою» перед Другою світовою війною «проспала» ту війну і була не готова до нової війни, не вивчила уроків про механізми створення тоталітарних режимів, механізмів дегуманізації суспільства, і по-справжньому за своє майбутнє так і не злякалась і не підготувалась знову до наступної війни.
Статті, есе, спогади Оксани Забужко показують, як відбувався процес відбілювання, перелицювання живої пам’яті про радянську історію в Європі, де порівняння НКВД із гестапо, або називати СРСР «імперією зла» стало непристойністю. Розповідається, як «Європа мовчала» і не встигла помітити, як почав порядкувати в Європі та світі російський «новий порядок», не вірили в розповіді про тоталітарні практики над поневоленими народами, не вірили, що ці народи саме поневолені, а не добровільно перебувають в «союзе нерушимом». Європа, світ допустили, щоб росія (влада і населення) повірили, що вони не «твари дрожащие», а «право имеют» на соціальний експеримент з негативної селекції  та знищення народів, на безкарне «приростание земель русских». Ось і не сприйняли серйозно Жириновського про «мити чоботи в Індійському океані»  А це був саме початок. Потім почали в «світобудові переставляти меблі», а світ був «глибоко стурбований». А потім «колаборація, прийнята дідами за національний консенсус, вбиває внуків».
Ви, наприклад, знали чому в деяких сім’ях батьки на кухні писали записки один одному, а прочитавши їх, без слів спалювали?
Чому не буває незалежної держави без незалежних громадян?
Чому поміж так званою «політичною елітою» й освіченим класом в Україні прірва?
Чому так званий «Дом Булгакова» не є будинком Булгакова?
І чому треба забути фразу, що «незалежність нам дісталась задурно». Бо за те, що «дісталось задурно», на смерть не стоять.
Також Оксана Стефанівна радить передивитися фільми «Пропала грамота» та «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Приємного читання та перегляду.

Ірина Прокопенко,

головна бібліотекарка відділу періодики ДОУНБ

 

Посилання на книгу в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4F467461-7B8A-440D-A3DB-F3E6D720B584

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Пунктири історії

 

Луї Армстронг: «Для джазового музиканта
дуже важлива пам'ять про минуле»
 

З чого складається наша пам'ять? З яких барв, відчуттів, емоцій? Якими нас згадуватимуть, якщо взагалі згадуватимуть.
Володар неповторних голосу, звуку труби, посмішки.
Не лише його музика, а й сама особистість зачаровували. Щирий, з душею навстіж. Скромний. Суперечливий. Активно та відкрито не сприймав конкурентів, хоча іноді й визнавав їхні здібності. Обожнював аплодисменти. Навіть коли став знаменитим, його вважали людиною боязкою та нерішучою, бо не припиняв звертався за порадами з питань, які міг чудово вирішити самостійно. «Але коли виходив на сцену і починав хорус за хорусом виконувати пристрасну, як ракета мелодію, що рветься в небо, відкривалась така впевненість, що багатотисячна аудиторія переставала помічати інших музикантів», – зазначав американський джазовий критик і біограф Армстронга Джеймс Лінкольн Колліер.
Луї рухався сходинками долі вдячно та віддано. Так, його артистична кар'єра розвивалася ривками, але він ніколи не зраджував обраному шляху. «Можливо, тому і лишався на самоті, особливо в періоди крутих поворотних змін, що відбувалися в джазі (поява бопа, модального джазу, джаз-року тощо)». Самота ця споріднена з недосяжною нікому, підкореною ним вершиною, спускатися з якої він категорично не вважав за потрібне.
Френк Синатра в присутності прижиттєвої легенди почувався скромніше за скромного та справедливо вважав, що Луї мав майстерність справжнього артиста, силу демона та серце лева. І в мить слави, і в мить негараздів.
Він ніколи не змінював собі, назавжди лишаючись природнім Нью-Орлеанським хлопчиною, в якого в дитинстві було одночасно не більше трьох чи чотирьох предметів одягу та який узимку та влітку бігав босоніж. Підставляти маківку сонцю та дощу, торкатися оголеними п'ятами планети – привілей поцілованих Богом.
Він не переймався навіть точною датою свого народження, позначив її на власний розсуд, а саме – 4 липня 1900 року, обравши  День Незалежності США. Вже після його смерті було знайдено запис про хрещення, де вказано термін роком пізніше. До того ж, дослідники з'ясують, що в 1918 Армстронг був зареєстрований як призовник. Заповнюючи формуляр, чиновник спочатку позначив дату народження 4 липня 18… Потім поверх вісімки поставив дев'ятку й вийшло 1900. Можливо, просто помилився, але швидше за все, за зрозумілих обставин, Луї тоді свідомо скорегував собі вік. Все це змушує думати, що насправді він з'явився на світ саме в 1898-му.
Як зазначав, «біографія зірок пишеться не для того, щоб виявилася істина». Це цілковито про нього. Дослідникам доведеться чимало потрудитися, щоб скласти пазли його справжнього строкатого життя. Тому спиратися на спогади Армстронга не завжди доречно та вдячно, хоча Луї вирізнявся набагато більшою відвертістю, ніж інші знаменитості. Разом із тим, він мав глибоко укорінену звичку нікого не ображати й тому багато про що замовчував. А, можливо, просто відсікав первинне від зайвого.
Так чи інакше та ж історія стосується його імені, бо якщо послухати архівні записи, що зберігаються в Louis Armstrong House Museum (м. Нью-Йорк, США), почуємо, що він промовляв його як «Льюїс», так саме, як у записі всесвітньо відомого треку «Hello, Dolli!».
Серія наших блогових публікацій не намагатиметься охопити все об'ємне життя генія, тим більше в повному контексті історії джазової музики. Спробуємо пунктирно позначити головні витокові речі так званого «дочикагського періоду», що й зробили Луї Армстронга неповторною легендою музики із силою демона та серцем лева. Сформували особистість, яка мала пам'ять на почуття в усіх подробицях, що яскраво підсвітлювали та просочували його легендарну музику.
Саме завдяки цій дорогоцінній пам'яті Сачмо, ми про нього й згадуємо.

Олена Ємельянова

 

Далі буде.

Фото https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation
 
Джерела:
В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.
Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).
Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.
Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева]. – М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.
Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA : WCB, 1992.
Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.
Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).
Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.
***
https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false
https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up
https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni
https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822
https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50
https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304
https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong
https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html
https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni
https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2
https://www.louisarmstronghouse.org/biography/
https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation
https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/
https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong
https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Знайшли прихисток у Бібліотеці

 

Відомо, що у жовтні 1902 року Бібліотека почала працювати у новому приміщенні,  придбаному для неї за рішенням міської думи. Вочевидь, з’явилися вільні площі, і до неї почали звертатися з проханнями про надання місць для розміщення невеличких бібліотек різних організацій.
У 1903 році у річному Звіті бібліотеки читаємо (мова та граматика оригіналу): «По просьбе г. Огіевскаго, председателя Общества охоты, разрешено этому обществу занять шкаф под библиотеку Общества с тем условием, чтобы абоненты Гор. библиотеки и посетители ея читальни могли пользоваться этими книгами на общем основании».
А у 1904 році бачимо ще одну домовленість (мова та граматика оригіналу): «Было рассмотрено предложение Медицинского общества о принятии его библиотеки в помещение Городской Библиотеки. Предложение было принято с условием, что Городская библиотека даёт помещение до тех пор, пока оно свободно, и книги Общества поступают в пользование подписчиков Библиотеки на общем основании».
 
ІІ. Деятельность Совета. // Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1903 год. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления – 1904: [Электронный ресурс]. – Екатеринослав. – с. 6. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=104
(дата обращения: 11.07.2025). – Загол. с экрана.
 
ІІ. Деятельность Совета. // Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1904 год. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления – 1906: [Электронный ресурс]. – Екатеринослав. – с. 4–5. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=104
(дата обращения: 11.07.2025). – Загол. с экрана.
 
***
Про життя міста того часу дізнавайтеся з книг, які очікують вас у краєзнавчій  електронній бібліотеці на сайті бібліотеки: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr
 
Цього разу пропонуємо познайомитись з публікацією (мова й орфографія оригіналу):  
 
Записки Екатеринославскаго Медицинскаго Общества въ г. Екатеринославъ 1899 год. –Екатеринославъ: Типо-Литографія Губернскаго Правленія, 1900: – 252 с.: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=171

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут