Бібліотечні усмішки

Бібліотекарки-стрільці

 У радянські часи було модно підтримувати спортивний рух. Усі обов’язково були членами добровільного спортивного товариства і здавали в нього «добровільні» внески. А ще час від часу треба було брати участь у якихось спортивних змаганнях. Як правило, ця повинність припадала на молодих співробітниць бібліотеки, бо всі були членами комсомолу і не могли відмовитися.
Якось у нашій бібліотеці оголосили, що треба висунути команду для участі в міських змаганнях зі спортивної стрільби.
– Так я ж короткозора, погано бачу, а окуляри не ношу, – відповіла молода новенька співробітниця на пропозицію організаторки взяти участь у змаганнях.  
– Нічого, будеш капітаном команди, і стріляти не доведеться, – спокійно відповіла організаторка.
Вистрілити новоспеченій капітанші команди бібліотекарок-стрільців все ж таки довелося. Вона довго примружувалась і прицілювалась, врешті натисла на курок спортивної рушниці. Зрозуміло, в мішень не втрапила, але хтось із колежанок втрапив, і команда бібліотеки, як не дивно, отримала друге місце та диплом про участь у змаганнях. Очевидно, члени команд вчителів, лікарів й інших бюджетників, переважно жінок, були ще більше підсліпуватими.

J     J     J
 

ГОСТ на пряники

 
– Алло? – молода співробітниця патентного відділу підняла слухавку телефона.
– Доброго дня, я ветеран війни, – почулося зі слухавки.
Далі була довга розповідь про місця боїв Другої світової війни, в яких брав участь ветеран, де і коли був поранений, які у нього тепер хвороби, і що він інвалід і не може сам прийти до бібліотеки. І що йому потрібна допомога. Після п’ятнадцяти-двадцяти хвилин розмови вималювалась картина. Ветеранові купили в магазині пряники, але йому від них стало недобре, і дідусь вирішив знайти ГОСТ, де вказувались би складники тих пряників, щоб виявити, від чого саме йому стало погано.
Бібліотекарка знайшла кілька потрібних ГОСТів і зателефонувала ветеранові. Він зажадав почути рецепт. Співробітниця стала зачитувати, але інформація з ГОСТа дідуся це не влаштовувала, він знову й знову вимагав, аби бібліотекарка зачитала рецепт.
– У ГОСТах рецептів нема, в них вказують лише можливі складники: борошно, яйця, цукор, вода, – намагалася пояснити бібліотекарка. Дідусь не вірив і дратувався.
– А де є?
– В ОСТах, можливо, в рецептурних довідниках. Але в бібліотеках їх нема. Вони повинні бути на підприємствах, де виготовляють відповідну продукцію.
Ветеран лишився незадоволений і поскаржився директорці бібліотеки, що його не хочуть обслуговувати. І що найцікавіше, той дзвінок від ветерана був не перший, він уже кілька тижнів телефонував у відділ і вимагав рецепт із ГОСТа на пряники.
 
J     J     J
 

Усмішки для вас зберегли

Ірина Голуб, Тетяна Абраїмова та К°:)

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 
 

 

Що читають бібліотекарі

Корній, Дара. Тому, що ти є: роман / Д. Корній. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2014. - 237 с.
 
Роман відомої української письменниці Дари Корній «Тому, що ти є» зацікавив мене з перших рядків тим, що починається з граничної точки людського відчаю – моменту, коли героїня зважується звести рахунки з життям. «Оксана залазить на кам'яне засніжене поруччя, розкриває руки, ніби птаха для польоту. Та політ цей буде останнім. І не вгору, а вниз. Помах крил – і вона летить!..» Цей політ – не вгору, а вниз – символізує межу, до якої людину може довести життя, прожите всупереч власній природі. Саме тут у роман входить містика, яка не скасовує реальність, а загострює її сенс.
Головна героїня Оксана, з дитинства була оточена щирою любов’ю Сашка, але не змогла її розгледіти. Обравши шлях «успішного» життя, вона після школи переїздить із волинського містечка до Києва, де вступає до університету та погоджується на престижний шлюб із Владом Брехом – сином ректора. Цей союз мав стати квитком у краще майбутнє, однак перетворюється на пастку. За фасадом поважної родини Брехів приховані жорстокість, моральне виродження та лицемірство: свекор – носій зла та насильства, свекруха-аристократка – уособлення соціальної зверхності, чоловік-зрадник, нездатний до відповідальності.
Оксана терпить приниження та біль заради доньки, жертвуючи власною гідністю і щастям. Постає болюче питання: чи має право жінка знищувати себе в ім’я «правильного» материнства, якщо це життя побудоване на страху та брехні?
Смерть батька стає переломним моментом, який знову зводить Оксану з Сашком. Лише тепер героїня усвідомлює, з ким могла би бути по-справжньому щасливою. Саме в цей момент у романі з’являється Числобог – містичний персонаж, що уособлює час, долю та можливість альтернативи. Його функція – не змінити минуле за героїв, а показати, якою могла б бути реальність, якби вибір був іншим.
Містика у романі не є втечею від реальності. Навпаки, вона підкреслює головну ідею твору: жодне диво не звільняє людину від відповідальності за власні рішення. Числобог лише відкриває двері, але крок через них – завжди вибір самої людини.
Подвійна кінцівка – реалістична та фантастична – є логічним продовженням цієї ідеї. Авторка не нав’язує відповіді, залишаючи читачеві право обрати, у який фінал повірити: у той, де минуле неможливо змінити, або в той, де любов і сміливість бути собою дають другий шанс.
Видання порушує теми любові, жіночої самореалізації, материнства, самотності та відповідальності за власні рішення, нагадуючи: справжнє щастя можливе лише тоді, коли людина залишається вірною собі. Містика у творі слугує дзеркалом, у якому герої й читачі бачать головне запитання: чи живемо ми тому, що мусимо, чи тому, що справді є собою?
Роман сподобався, викликав у мене хвилю різноманітних емоцій бо містить калейдоскоп різних подій. Рекомендую для прочитання і Вам.

Тетяна Сподинець

головна бібліотекарка відділу комплектування

 
Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4F2A0DC9-0540-4187-83B0-86FCE85E9279

 

Несподіване питання

 Відповіді на нестандартні питання читачів про Бібліотеку

 

Мені не видали нову книгу, сказали, що «вона ще в обробці». Чим та навіщо її обробляють, але ж вона нова?

 Бібліотекарі, як і фахівці багатьох інших сфер, часто використовують професійний сленг. Вираз «книга в обробці» насправді означає, що вона перебуває у відділі наукового опрацювання документів та організації каталогів. Після того, як книгу придбали для бібліотечного фонду спеціалісти відділу комплектування, вони передають її далі для наукового опрацювання. 

Керівниця відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів Маріанна Неділько розповідає: «У відділі кожне видання уважно вивчають, не для задоволення (хоч іноді дуже хочеться), а для того, щоб правильно описати, проаналізувати та поставити індекс, завдяки якому вона отримає особисту «адресу»: місце на полиці бібліотечного стелажа і місце у бібліотечних електронному та картковому каталогах. Автор, назва, рік, видавництво – це лише початок. Найцікавіше починається тоді, коли потрібно визначити: про що ця книга насправді.

І тут на сцену виходить УДК – Універсальна десяткова класифікація. Для когось це просто цифри та літери, а для нас – справжня мова знань.
 За цими числами ми «розкладаємо» світ: від філософських роздумів до котячої психології, від квантової фізики до кулінарних традицій.
Іноді трапляються справжні інтелектуальні квести. Наприклад, книга з назвою «Як знайти себе». Здавалося б, усе просто... Але ні. Це психологія чи філософія? А, може, мотиваційна література з елементами особистого щоденника? У такі моменти в кабінеті можна почути: – А це ще 159.9 (психологія) чи вже сенс життя загубився десь між рядками?

Або інший випадок. Назва обіцяє легке романтичне оповідання, відкриваємо – а там серйозне соціологічне дослідження з таблицями, графіками та примітками дрібним шрифтом. І – навпаки: солідна обкладинка, строгий шрифт – а всередині теплі спогади, рецепти та історії з життя.
УДК у такі моменти трохи «задумується», а ми разом із нею. Тоді на допомогу приходить досвід і колективне обговорення. Бо правильний індекс – це не випадковість, а результат уважного читання та професійного чуття.

«Ми дбаємо про те, щоб кожна книга "оселилася" на своєму місці, адже лад у системі – це комфорт бібліотекаря та читача. За кожним виданням стоїть кропітка робота, десятки процесів, які ми залишаємо за лаштунками. Ми робимо складні процеси систематизації непомітними, аби пошук в електронному каталозі був миттєвим. Один запит – і книга, яку ви шукали, уже перед вами».

Крім класифікаційного індексу, якій пропишуть на титульній сторінці та наклеять на обкладинці книги, 

наклеюють спеціальні аркуші в середині обкладинки, де пізніше бібліотекарі відділів обслуговування користувачів робитимуть різні помітки про використання книги, а на звороті обкладинки розмістять штрих-код – цифрові параметри про цю книгу.



Отже, фахівці відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів – це трохи детективи, трохи перекладачі з «мови тексту» на «мову цифр» і, безумовно, люди, які люблять порядок у знаннях. Бо кожна книжка заслуговує, щоб її зрозуміли і знайшли.
 

Тетяна Абраїмова

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Визначними місцями Придніпров'я

Ботанічний сад ДНУ

Історія ботанічного саду ДНУ починається на початку XX століття, коли в місто Катеринослав прибула родина талановитих науковців. Молодий чоловік, на ім’я Олександр Рейнгард, який присвятив своє життя вивченню фізіології рослин, привіз із собою мрію: створити у місті своєрідну оазу.
Згідно з проєктом саду, рослини у ньому розташовувалися за географічним принципом: на окремих ділянках висаджувалися екземпляри з одного континенту чи регіону. Був закладений дендропарк, розширювалася колекція деревних і чагарникових рослин, проводилася робота зі збирання рослинних ресурсів усього світу. В результаті такої напруженої праці у 1941 році у ботанічному саду можна було побачити до 500 видів і форм найрізноманітнішої флори.
Під час Другої світової війни Ботанічний сад дуже постраждав. Проте вже в 1944 році, майже відразу після визволення Дніпропетровщини, робота зі створення колекції рослин відновилася. Завдяки праці співробітників-ентузіастів він відроджувався одночасно з містом. На допомогу прийшли ботанічні заклади своєї та закордонних країн, з якими обмінювались насіннєвим фондом. В подальшому така робота проводилася і в ширших масштабах, що дало можливість поповняти колекцію рослинами з різних географічних зон усієї земної кулі.
Сьогодні колекційний фонд ботанічного саду містить кілька тисяч видів, різновидів, форм і сортів рослин. Тут діють чотири лабораторії – дендрології, квітникарства, тропічних і субтропічних рослин, плодівництва. Він також є навчальною базою для студентів не тільки біолого-екологічного факультету ДНУ ім. Олеся Гончара, а й української та іноземної філології і мистецтвознавства, багатьох шкіл міста й області. Студенти-біологи проходять навчальну та виробничу практику, під керівництвом викладачів факультету і співробітників ботанічного саду виконують курсові та дипломні роботи. В той же час сад виконує функції наукового центру з розповсюдження знань про рослинний світ; тут проводять численні екскурсії, дають консультації, читають лекції тощо.

Фото  
https://suspilne.media/dnipro/851605-ponad-35-tisaci-vidiv-roslin-z-nih-200-ridkisni-u-botanicnomu-sadu-proveli-ekskursii-dla-vidviduvaciv/

Джерела:
Ботанічний сад // Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. – Дніпропетровськ  ДНУ, 2008. – С. 235–237.
Зайцева І.О. Путівник по ботанічному саду ДНУ / І.О. Зайцева, В.Ф. Опанасенко. – Днепропетровск: РВВ ДНУ, 2008. – 112 с.
Кавун М. Професор Олександр Рейнгард та історія заснування ботанічного саду ДНУ  // Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2024 рік: краєзнав. бібліограф. видання / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. – Дніпро: ДОУНБ, 2023. –  С. 54–60.
* * *
Домницька І.Л. Колекція тропічних і субтропічних рослин ботанічного саду Дніпропетровського університету: Вып. 16, Т. 2 / І.Л. Домницька, С.М. Рибалка, В.Ф. Опанасенко // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2008. – Вып. 7. – С. 47–50.
Опанасенко В. Ботанічний сад: краса під захистом держави // Зоря. – 2011. – 27 серп. – (№ 94). – 1, 3 (Додаток «Екологія Придніпров'я»).
Опанасенко В.Ф. Ботанический сад Днепропетровского национального университета как заповедная территория общегосударственного значения / В.Ф. Опанасенко та ін. // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2004. – Вип. 12, Т. 1. – С. 138–141.
Терентьева Н. Зеленая сокровищница Днепропетровска // Вісті Придніпров'я. – 2010. – № 65 (14.09). – С. 16.
Тихонов С. Прекрасные обитатели Ботсада // Горожанин Плюс. – 2021. – 4 нояб. – (№ 43). – С. 20.
 
Посилання на подкаст: https://www.youtube.com/watch?v=aBPd4ZQxB60

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 
 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Довідково-бібліографічна робота Бібліотеки 100 років тому

 

І знову звертаємось до звіту Бібліотеки далеких 1924–1925 рр. Він мав доволі дивну  для сучасного читача назву: «Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. Жовтневої революції за 1924–1925 бюджетний рік». Але за змістом це дійсно першоджерельний документ про роботу в означений період часу. Нагадаємо, що такого структурного відділення на зразок сучасному відділу наукової інформації та бібліографії не було. Припускаємо, що цією роботою могли займатися працівники відділів обслуговування читачів: на той час це читальня й абонемент.

Отже, дізнались, що Книгозбірня надавала довідки не тільки своїм читачам, а і працівникам професійних клубів, як зазначено у тексті «Відчиту…». При цьому складні питання, на які Бібліотека не могла надати кваліфіковану відповідь, передавались до професорів-консультантів міських вищих навчальних закладів. Тобто на цьому прикладі бачимо зразок координаційної роботи Бібліотеки з іншими закладами.

Цікавий і факт того, що випускався бюлетень виконаних довідок (тут і далі орфографія та стилістика оригіналу): «Справочну роботу переводилось шляхом періодичного випуску бюлетеню з відповідями на запитання читачів через скриньку запитань, крім того повсечасно давалась усна консультація». На жаль, більше про бюлетень ніяких свідчень нема. Цікаво, який вигляд він мав? Це був рукописний документ, чи уже була можливість друкувати? Як довго він існував? Сподіваємось, що у майбутньому зможемо відповісти на ці й інші питання.

Дуже цікавий факт, що і 100 років тому бібліотекарі були ініціативними і пропонували власні проєкти для покращення обслуговування населення: «Зав. Книгозбірнею було порушено проект про влаштування при Держкнигозбірні Центрального Міського Бюро Довідок, але-ж проект не було підтримано Р.Р.П.С.». Бачимо, що якась партійна структура (скоріше за все, це радянсько-партійна школа, мережа партійної освіти активно працювали у ті часи) не дозволила розвивати цей напрям.

Бібліотекарі були самокритичні, бачили свої недоліки в організації довідкової роботи: «В справроботі помічався помілковий ухіл: книгозбірня пробувала використовувати для роботи по довідках бібактив з числа членів Бібкому, але-ж останні ставились до роботи дуже формально і не вичерпували завдань що їм доручалось».

Фахівці Бібліотеки могли приймати самостійні рішення: «Отже зараз Книгозбірня визнала що справочну роботу можно переводити лише силами відповідальних консультантів з числа співробітників Книгозбірні».

 

Джерело:

Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік. [машинопис.].– [Катеринослав: [1925].– 39 с.: табл.– Режим доступу: DOKUM.– ДОУНБ.– видання бібліотеки (дата звернення: 28.01.2026).– Загол. з екрану.

 

***

Сучасні бібліографи допоможуть допитливим читачам, яких цікавить історія, відчути атмосферу Катеринослава початку ХХ століття ознайомив з колекцією поштових листівок з видами старого міста, яку розміщено на сайті Бібліотеки в «Краєзнавчій електронній бібліотеці». Зверніть увагу на фото будівель міської гімназії ім. Нестелей (з 1916 р. – аудиторії Педагогічних курсів під керівництвом видатного науковця Івана Акінфієва; 1920–1927 рр. – клуби та шкільні гуртки): та Учительського інституту (з 1921 р. – Катеринославський вищій інститут народної освіти (КВІНО): https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=26 Не виключено, що і з цими  закладами доводилось працювати Бібліотеці, виконуючи довідки для учнів і викладачів, звертаючись за консультаціями до професорів-консультантів.

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут