Неймовірно, але правда.Факти з історії бібліотеки

 Перші дослідники історії Бібліотеки
                            (продовження)

Отже, 22 травня 2026 року Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, святкувала свій день народження. Цього року їй виповнилось 192 роки.
    Ця подія – гарний привід продовжити розповідь про дослідників історії бібліотеки, завдяки яким нам відкриваються сторінки її життя. Сьогодні згадуємо Тетяну Григорівну Шекшуєву – ту людину, яка провела ґрунтовне дослідження з історії Бібліотеки, результатом якого стало офіційне визнання дати її створення.
    Закриття Бібліотеки на тривалий період під час війн і економічних негаразд, пожежі, переїзди, перейменування – все це вносило плутанину та втрату цілих історичних пластів, пов’язаних із діяльністю закладу. Тетяна Григорівна чітко упорядкувала історичну хронологію діяльності Бібліотеки, склала бібліографію першоджерел, які підтверджують кожну дату, кожне ім’я, пов’язане з Бібліотекою та її історією. Сьогодні нам залишається вивчати ці джерела, осмислювати події та робити висновки, щоб рухатися далі… 

Тетяна Григорівна Шекшуєва 

Працювала в бібліотеці з 07.08.1979 р. по 23.07.1986. Тетяна Шекшуєва народилась 17.01.1951 року в м. Алушта Кримської області (з 1994 р. – Автономна Республіка Крим). У 1974 році закінчила Харківський державний інститут культури (з 1994 року – Харківська державна академія культури). Працювала у 1974–1977 рр. бібліотекарем Центральної міської бібліотеки (ЦМБ) м. Дніпропетровська (нині – м. Дніпро). У 1977–1979 рр. завідувала  методичним відділом обласної бібліотеки для юнацтва ім. М. Свєтлова. (нині – Дніпропетровська обласна бібліотека для молоді). У 1979–1986 рр. – головний бібліотекар обласної бібліотеки ім. Жовтневої революції (КЗК «ДОУНБ»). З 4.01.1986 по 23.07.1986 р. – завідувачка відділу іноземними мовами обласної бібліотеки ім. Жовтневої революції (КЗК «ДОУНБ»). Голова профспілки бібліотеки 1984–1986 рр.

Творчий, одарований і висококваліфікований спеціаліст, її праця стала вагомим внеском у розвиток науково-дослідної діяльності ДОУНБ, впровадження підсумків наукових досліджень у практику роботи бібліотек області.

Тетяна Григорівна була організатором досліджень, які проводила ДОУНБ в області, за темами:

·                   Ефективність використання єдиного книжкового фонду ЦБС (на базі Межівської ЦБС) 1972–1982 рр.

·                   Історія Дніпропетровської обласної бібліотеки ім. Жовтневої революції. 1981–1984 рр.

·                   Читання та читацький попит працюючої сільської молоді (на базі Васильківської та Павлоградської центральних районних бібліотек) 1979–1984 рр.

·                    Забезпеченість колгоспів та радгоспів області інформаційними виданнями та їх використання спеціалістами сільського господарства (на базі центральних районних бібліотек). 1981–1983 рр.

Організовувала участь ДОУНБ в проведенні державних та республіканських дослідженнях:

·                   Інформаційна діяльність бібліотек в умовах централізації (на базі Широківської ЦБС) 1972–1982 рр. (Харківська ДНБ ім. Короленка).

·                   Радянський читач-робочий України початку 80-х років. (на базі ЦБС м. Дніпропетровська) ДРБ УРСР ім. КПРС. 1981–1983 рр.

·                   Динаміка читання та читацького попиту в ЦБС Української УРСР. (на базі Магдалинівської та Покровської ЦРБС) ДРБ УРСР ім. КПРС , 1982 р.

·                   Динаміка читання та читацького запиту в масових бібліотеках. ДБЛ СРСР, 1983 р.

Звичайно, тематика досліджень відповідала тим часам, коли Тетяна Григорівна займалась дослідженнями, але це не відміняє глибину, вдумливість і професіоналізм, з якими вона виконувала роботу. Блискучі висновки, практичні рекомендації по завершенні кожного дослідження відрізняли її роботи і ставили на рівень кращих в Україні.

Неординарні здібності цієї людини виявлялись у будь-чому, за що вона бралась. Деякій час вона очолювала профком Бібліотеки. І тут її творчість яскраво віддзеркалилась у бібліотечних капусниках, цікавих випусках стінних газет, неформальних літературно-пізнавальних заходах, дружніх шаржах.

Широкий кругозір, допитливість, постійна самоосвіта приваблювали до неї цікавих людей. Вона захоплювалась мовами – володіла кримсько-татарською, вивчала слов’янські мови. Мабуть, тому адміністрація запропонувала їй вільну на той час посаду завідувачки відділу документів іноземними мовами. На жаль, Тетяна Григорівна працювала зовсім короткий час на цій посаді – через сімейні обставини вона змушена була повернутися додому, в Алушту.

Але її праця з вивчення історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія залишається історичною подією в житті Бібліотеки.

Тетяна Абраїмова

Джерела:

Історична хроніка Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/history-2.html (дата звернення: 07.05.2026). – Загол. з екрану.

 

Фото з архіву ДОУНБ: Тетяна Григорівна  Шекшуєва

   Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Винахідники, віват!

Портативний Wi-Fi глушник Ярослава Кузьміна

У сучасному світі кібербезпека та радіоелектронна боротьба стають доступними не лише спеціалізованим інститутам, а й талановитій молоді. Яскравим прикладом цього став Ярослав Кузьмін. 16-річний винахідник розробив портативний пристрій для виведення з ладу Wi-Fi мереж. Ярослав навчається у технічному ліцеї в м. Кам'янському і захоплюється сферою кібербезпеки та робототехніки. Під час війни хлопець вирішив поєднати своє хобі, аби допомогти нашим військовим.  Розробка Ярослава належить до класу WiFi Deauthers – пристроїв, які здатні тимчасово «вимикати» бездротове з'єднання в радіусі своєї дії. Подібні технології іноді сприймаються як хакерські інструменти, але головною метою Ярослава було створення бюджетного й ефективного рішення для допомоги українським військовим в умовах ведення бойових дій.Пристрій дозволяє «глушити» канали зв'язку ворога, що працюють через стандартні Wi-Fi протоколи, перешкоджаючи координації або передачі даних у польових умовах. Розробка хлопця базується на атаці деавтентифікації. На відміну від звичайних «глушилок», які просто забивають ефір шумом, потребуючи великої потужності, розробка Кузьміна діє витонченіше. Вона надсилає спеціальні пакети даних на роутер або підключений пристрій від імені іншої сторони. Система сприймає це як команду «розірвати з’єднання». Користувач миттєво втрачає доступ до мережі, а пристрій продовжує блокувати спроби повторного підключення. Головні переваги винаходу – його компактність. Прилад легко поміщається в кишеню, що робить його зручним для мобільного використання.Пристрій Ярослава автономний. Він працює від акумулятора, що дозволяє використовувати його в місцях без електромережі. Він низької собівартості. Винахідник використав доступні компоненти мікроконтролери серії ESP8266 або подібні, що дозволяє масштабувати виробництво за мінімальні кошти. Глушник простий у керуванні. Пристрій має інтуїтивно зрозумілий інтерфейс для швидкого вибору цілі й активації режиму блокування. Юний винахідник каже: «Я розробив WiFi Deauther. Це прилад невеликого розміру з маленькою собівартістю. Головна його функція – вивести з ладу WiFi. Тож він може бути корисним військовим і давати можливість «глушити» ворога».Наразі Ярослав працює над вдосконаленням пристрою, створюючи його міні-версію з додатковими функціями, наприклад, додаванням можливості аналізу мережевого трафіку. Винахід Ярослава Кузьміна доводить, що українська технічна освіта здатна виховувати нове покоління інженерів, готових до викликів сучасності.Мрія хлопця – стати хорошим фахівцем у кібергалузі та надалі допомагати військовим на шляху до перемоги.

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу 

Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Що читають бібліотекарі

Ялом, І. Шопенгауер як ліки: психотерапевтичний роман / І. Ялом; пер. з англ. В. Кучменко.– Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018.– 510 с

Жанр психотерапевтичного роману сьогодні в моді, і є на нього попит в бібліотеці. Художні твори психотерапевтів – це глибокі психологічні романи й оповідання, засновані на реальному досвіді терапії, що розкривають таємниці людської психіки, травми та шлях до зцілення. Найвідоміші автори: Ірвін Ялом, Віктор Франкл, Хорхе Букай, Нандор Фодор, які поєднують професійні знання з літературною майстерністю.

 Сьогодні мова про твори Ірвіна Ялома. Його книги допомагають прожити власні емоції через історії інших людей, що робить їх чудовим інструментом самодопомоги.

Ірвін Ялом – жива легенда психоаналізу, створив новий жанр навчальної оповіді, у якій зі щирістю і дотепністю розповідає про випадки зі своєї психіатричної практики. «Ліки від кохання...» – одна з перших збірок новел Ірвіна Ялома – і сьогодні залишається бестселером № 1 у світі.

У фонді ДОУНБ чотири твори Ірвіна Ялома, тож почніть з роману «Шопенгауер як ліки».  Сюжет такий: Звичайний психотерапевт Джуліус Герцфельд дізнається, що в нього виявили меланому, і жити йому залишається щонайбільше рік. Переосмисливши своє минуле, він  вирішує дізнатися, як склалося життя тих пацієнтів, яким він не зміг допомогти. Зокрема життя Філіпа Слейта – сексуально одержимого хіміка-соціопата. Під час зустрічі Джуліус розуміє, що Філіпу вдалося вилікуватися самотужки завдяки… філософії Артура Шопенгауера. Тепер лікар і пацієнт у певному сенсі міняються місцями…

Це – навчальний роман, а разом із тим ви пізнаєте філософію Шопенгауера, який мав досить песимістичний погляд на життя. Він вважав, що людина за своєю природою самотня, а з віком головною опорою стає не зовнішнє оточення, а внутрішній світ людини.

Ось що він загалом мав на увазі, говорячи про старість:

 1. Самодостатність важливіша за уподобання. Шопенгауер вважав, що щастя залежить насамперед від того, що в людини всередині. Якщо людина внутрішньо порожня, жодна сім'я чи суспільство не позбавлять її від почуття самотності.

2. Вміння бути одному – ознака сили. Він писав, що з віком особливо цінна здатність знаходити спокій на самоті. Той, хто не вміє бути один, у старості страждає сильніше.

3. Обмеженість людських зв'язків. Філософ досить скептично ставився до людських відносин, вважаючи, що люди часто рухаються егоїзмом. Тому розраховувати повністю на інших – небезпечна ілюзія.

4. Розвинений розум як опора. Читання, роздуми, мистецтво, філософія – ось що, на його думку, підтримує людину в похилому віці. Інтелектуальне життя стає справжньою опорою.

5. Звільнення від пристрастей. З віком, казав він, слабшають бажання й амбіції. Це можна сприймати не як втрату, а як полегшення – менше пристрастей, менше страждань.

6. Цінність внутрішнього багатства. Гроші, статус та зовнішні досягнення у старості втрачають значення. Найважливіше те, ким людина стала.

7. Прийняття неминучості. Він закликав філософськи ставитися до старіння і смерті як до природної частини життя. Важливо розуміти: Шопенгауер не заперечував сім'ю як таку, але вважав, що в кінцевому рахунку людина залишається наодинці зі своєю свідомістю. І якщо він навчився жити у світі зі самим собою – старість може бути спокійною і навіть мудрою.

Чим закінчився психотерапевтичний роман «Шопенгауер як ліки» Ірвіна Ялома? Читаємо і розмірковуємо.

Світлана Сухіна, завідувачка сектору відділу абонемента

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4CACD711-5C57-41A8-98E5-5911B8CCAC27

 

Несподіване питання

Відповіді на нестандартні питання читачів про Бібліотеку

 

Чому в назві вашої бібліотеки є слово «наукова», хіба серед бібліотекарів є наукові працівники? Які наукові завдання вони виконують?

 

Дійсно, у назві Бібліотеки закладені її основні  функції. Повна назва нашої Бібліотеки – Комунальний заклад культури «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія», скорочено – КЗК «ДОУНБ».

Кожне слово в назві має свій смисл і значення, отже давайте розбиратися.

Комунальний заклад культури означає, що засновник закладу – Дніпропетровська обласна Рада, вона ж забезпечує його фінансування з обласного бюджету. Підпорядковується Бібліотека – виконавчій владі, обласній державній адміністрації (управлінню культури, туризму, національностей і релігій).

Дніпропетровська – це назва нашої області.

Обласна – сфера діяльності Бібліотеки розповсюджується на область.

Універсальна – Бібліотека формує універсальний за змістом фонд зі всіх галузей знань.

Та, нарешті…

Наукова – у складі свого фонду Бібліотека має наукові видання і один з головних напрямів її діяльності – наукова робота в галузі інформаційного забезпечення користувачів і бібліотекознавчих аспектів роботи.

Наукові видання у фонді Бібліотеки – це різноманітна довідкова література – від енциклопедій і довідників до атласів і календарів, різноманітні офіційні видання вищих органів влади країни, бібліографічні видання різного рівня.

Найціннішим науковим фондом Бібліотеки є краєзнавча література. Спеціальним законом встановлено – все, що видається в нашій області, обов’язково має надходити до нашої Бібліотеки. Тут зберігаються періодичні видання, котрі видавались у різні часи і видаються тепер в області. Уявіть, що у фонді Бібліотеки зберігаються навіть газети підприємств і організацій. Книги, журнали, листівки, плакати – вся друкована, цифрова, інша продукція про край підлягає обов’язковому комплектуванню та довічному зберіганню!

Також із науковим підходом формуються фонди спеціалізованих відділів. Наприклад, у відділі періодики – видання Національної академії наук України, провідних науково-дослідних інститутів, звичайно ж – Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України тощо.

Особливо значущим для промисловості області є фонд патентної та нормативно-технічної літератури: патенти, стандарти, промислові зразки, товарні знаки…

Правильно сформувати, організувати фонди – пів діла. Дуже важлива річ – швидко знайти необхідне джерело! Ось для цього існує наукове опрацювання документів (всього, що є у фондах бібліотеки). Ця важлива ділянка роботи працівників Бібліотеки теж належить до наукової. Її результати можна побачити та використати, звернувшись до електронного каталогу Бібліотеки: https://www.libr.dp.ua/ .

До речі, й електронний каталог, сайт, інші інтернет-ресурси – потребують інтелектуальних витрат і наукового підходу до створення та наповнення контенту.

З науковим підходом організована робота з наповнення сторінки сайту «Україніка» (https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica), цікаві літературознавчі авторські тексти зустрінемо на блозі «Бібліотечна універсалка» (https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl_babkina.html)

Зверніть увагу на матеріали Порталу ДОУНБ «ДніпроКультура» (https://www.dnipro.libr.dp.ua/). Зазирніть туди, і ви не відірветеся, це ж – енциклопедія життя нашого краю, її створили та наповнюють бібліотекарі, вони ж долучають до співпраці журналістів, письменників, краєзнавців. Що це, як не наукова робота!

Електронні повнотекстові бібліотеки, які створює колектив ДОУНБ https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr – «Краєзнавча» і «Колекції» – https://www.libr.dp.ua/?do=collections. Для їх створення і постійного наповнення проводяться дослідження з відбору документів, використовуються складні програми та техніка. На сьогодні це найбільш запитувані бази, з тих, що є на сайті.

А видання Бібліотеки? https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&cat=85. Редакційно-видавничий центр Бібліотеки має сучасне обладнання та програми, щоб забезпечити підготовку і друк видань  різної тематики. Наприклад, минулого року, вийшли друком 14 назв різних видань, крім традиційних «Календарів знаменних і пам’ятних дат», цікаві краєзнавчі:

Січеславщина: краєзнавчий альманах. Вип. 11. / Управління культури, туризму, націонал. і релігій Дніпропетров. обл. військ. адмін., Дніпропетров. обл. універсал. наук. б-ка ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, Дніпропетров. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України; упоряд. І.О. Кочергін. – Дніпро: ДОУНБ, 2025. – 135 с.

    Співробітники ДОУНБ кожних два роки організовують і проводять науково-практичні конференції з питань бібліотекознавства, бібліотечної роботи, окремих її ділянок. За підсумками  конференцій видаються збірки матеріалів.

Краєзнавча робота бібліотек в контексті консолідованого партнерства з архівами, музеями та краєзнавцями області: Матеріали міжвідомчої науково-практичної конференції, 14 грудня 2023 р. / Управління культури, туризму, націонал. і релігій Дніпропетр. облдержадміністрації, КЗК Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка, ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія», Дніпропетр. бібліотечна асоціація; упоряд. Т.О. Абраїмова, ред. І.С. Голуб. – Дніпро: ДОУНБ, 2023. – 100 с.

Особливий напрям діяльності Бібліотеки – науково-методична. Співробітники ДОУНБ здійснюють аналітико-прогностичний аналіз діяльності публічних бібліотек області, а їх у нас – 606, пропонують основні вектори розвитку кожної з них. Для такої праці необхідна системність, творчість і, звичайно, наукова організація праці.

Ось так, якщо коротко, – про «науковість» Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія».

 

Тетяна Абраїмова

Фото  3. : Катерина Бабкіна  https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Визначними місцями Придніпров'я

Вулиця Галини Мазепи

Дніпро – місто, яке постійно змінюється. Його вулиці – це не просто маршрути, а сторінки історії. І сьогодні ми прогуляємось однією з них – вулицею, названа ім’ям людини, чия творчість облетіла світ, але довгий час залишалася маловідомою на батьківщині.
Це – вулиця Галини Мазепи. Хто вона? І чому саме її ім’я сьогодні з’явилося на карті нашого міста?
Художниця зі світовим ім’ям Галина Мазепа, донька прем’єр-міністра уряду УНР Ісаака Мазепи, дитячі роки провела у Катеринославі – сучасному Дніпрі. Вона навчалася у видатних українських митців і свою творчість тісно пов’язувала з Україною, хоча й мешкала за її межами.
Галина Мазепа жила в Україні (1915–1923), Чехословаччині (1923–1944), Німеччині (1944–1948) та Венесуелі (1948–1995). Вивчала мистецтво в Миколи Погрібняка в Катеринославі (нині Дніпро), в Юрія Магалевського у Львові, в Українській Студії Пластичного Мистецтва, у Мистецько-Промисловій школі та Академії Мистецтв – усі у Празі. Брала участь у виставках Асоціації Незалежних Українських Мистців  у Львові в 1930-х роках, у виставках у Римі, Німеччині, Венесуелі, США та Канаді.
Здобула декілька престижних нагород – нагорода Міністра культури і Золота Медаль Президента Венесуели за керамічну ікону Святої Марії (1956) та нагорода ЮНЕСКО за ілюстрації дитячих книжок (1980).

Галина Мазепа завжди почувалась українкою й до останнього свого подиху творила для рідної культури. Любила малювати тушшю, гуашшю, олією, темперою, але майже не визнавала акварелі. Головною темою її творів залишалися рідні традиції, сюжети до яких черпала з народних пісень, переказів, казок, народного побуту, біблійних мотивів. Завжди мала свій неповторний стиль і не боялась експериментувати, вміло переплітала фантазію з дійсністю, а в її роботах ніби відчувався отой присмак знаменитої венесуельської кави, яка полонить гурманів незрівнянним ароматом, розмаїттям смакових відтінків і легких делікатних ноток… Вона створювала ілюстрації до дитячих книжок, працювала в анімації, зокрема у Венесуелі, де здобула міжнародне визнання. Але, як це часто буває, в Україні її ім’я довго залишалося в тіні.

31 січня 2024 року вулиця Софії Ковалевської офіційно перейменована на вулицю Галини Мазепи.

Фото https://zbruc.eu/node/62087 ;  https://esu.com.ua/article-60343

 Джерела:
Гординський С. Мистецтво Галини Мазепи / С. Гординський // Стоголосник. – 1995. –  №1/2. – 39–45: іл.
Чабан М. Школа ім. Куліша: [Про Галину Мазепу] / М. Чабан // Джерело. – 1995. – 13 січ.
Чабан, М. Рожеві півонії з вулиці Басейної: [Про кн. землячки Г. Мазепи «Спогади»] / М. Чабан // Зоря. – 1995. – 7 лют.
Певний Б. Голосіння за неповторним: [На виставці Галини Мазепи в Нью-Йорку] / Б. Певний // Сучасність. – 2001. – №1. – 140–142: іл.
Чабан М. Дитина всесвіту, вона лишилася українкою. 9 лютого виповнюється 100 років від дня народження видатної української художниці Галини Мазепи / Чабан М. // Зоря. – 2010. – № 14. – (9.02). – С. 4.
Вулиця художниці-емігрантки // Наше місто. – 2025. – № 51. – (18.12). – С. 3: фот.
 
Посилання на подкаст https://www.youtube.com/watch?v=l4hAM7r0hsU

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут