Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Райлі, Люсінда. Будинок орхідей / Л. Райлі; пер. з англ. І. Серебрякової. – Харків: Віват, 2019. – 576 с.

Книга Люсінди Райлі – це велика сімейна сага тривалістю в століття. Троє жінок і їхні трагічні історії кохання. Молода відома піаністка Джулія після довгих років відсутності повертається до рідної домівки, щоб загоїти рани після трагедії в її житті. Намагаючись розібратися в собі, знайти нову точку опори, головна героїня починає цікавитися минулим своєї родини. І завдяки спогадам бабусі дізнається багато таємниць, які допомагають їй змінити власне життя.

Гортаючи старий щоденник, читач разом із героями роману потрапляє в початок минулого століття, коли світ стояв на порозі Першої світової війни. Тисячі людей ідуть на фронт, серед них і головний спадкоємець родового будинку Кроуфорд. Однак, перед цим молодого лорда буквально змушують одружитися з дівчиною, яка ідеально підходить на роль господині маєтку. Хто ж знав тоді, що через декілька років він зустріне справжнє кохання... Але, що важливіше – щастя чи почуття обов’язку перед сім’єю? Що стоїть вище, ніж особисті почуття? Вибір завжди важкий і доленосний.

Роман «Будинок орхідей» – насичений коктейль із горя, радості, пристрасті, зради та життєвих перипетій. Дуже захоплює те, що розповідь постійно переноситься в нові місця, то ж є шанс побувати в традиційному англійському маєтку, відчути екзотику і спеку Таїланду та прогулятись елітною Французькою Рив’єрою. Книга читається легко, захоплює своєю щирістю та чуттєвістю, несподіваними поворотами сюжету та зворушливим хепі-ендом. 

Раджу цей романтичний зворушливий роман жінкам, які сповнені віри, надії та кохання!

Оксана Шевченко, заступниця директора з внутрішньобібліотечної роботи

 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Досліджуємо край

 Дніпровські плавні

Наприкінці XIX – на початку XX ст. відомостями про флору і фауну Дніпровських плавнів цікавився відомий дослідник історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький. В ті роки він записав розповідь 116-річного діда Розсолоди, який народився в 1772 р., був сином запорозького козака і добре пам'ятав природу плавневих лісів.

 Ось лише декілька невеликих уривків з його розповіді: «Вовки, лисиці, борсуки, дикі кози, чокалки, виднихи, так один за іншим і біжать, так і пластують по степу. Вовків така сила була, що їх кийками били, а з їх шкур чоботи носили і шкірянки робили. Були дикі коні; цілими табунами ходили; по три-чотири так і ходять. А що вже птахів було так, Боже великий, качок, лебедів, дрохов, хохітви, диких гусей, диких голубів, лелек, журавлів, тетерваків, перепелів – так, хо-хо-хо! Стрепетів силками ловили, дрохов волоком тягли, тетерваків, як настане ожеледиця, дрюками били. І що за сила того птаха була!» 

 Серед головних видів місцевих риб старожил називає чечуру, пістрюгу. коропів, осетрів, згадуючи, що, зазвичай, їх витягали стільки, що «на увесь курінь ставало».

Чудові спогади про природу Дніпровських плавнів залишив відомий письменник-натураліст Адріан Кащенко (1858–1922 рр.). У своєму нарисі «Великий Луг» він відзначав: «Вовків і лисиць в мої часи було чимало, зайців же – велика сила. Мені розповідали тутешні люди, що в повені зайці рятувалися на високих місцях і збивались в таку масу, що можна було руками кидати в човни. Про диких кіз я чув від стрільців, нібито вони в 1880–1888 роках ще водилися в плавнях, але сам я їх не бачив, бо і не шукав: я не був мисливцем і хоч носив з собою по Великому Лугу рушницю, то тільки виключно проти вовків». 

 А ось якими запам'яталися Дніпровські плавні початку ХХ століття нікопольцеві Павлові Коппу: «Тишу порушували лише іноді скрекіт сороки, яка розносить по плавнях пташині новини, заклик одуда та шелест листя під крилом вітерцю, що налітав. Любив я, сидячи на пеньку, слухати ці звуки та милуватися флотом легкокрилих метеликів і бабок. Тут для нарядів метеликів природа своїх фарб не пошкодувала. Одні крутилися, як виряджені в червоне циганки, інші – ніжно-білі, як одягнені в газ і мережива балерини, треті, – зелені, четверті – яскраво-блакитного кольору, що змагався з блакиттю неаполітанської затоки. Немов повітряні феї, цілими днями легко і витончено кружляли тут метелики над травою і квітами».

У 1930 році Михайло Акімов у виданні «Головні пам'ятки природи середньої Наддніпрянщини» підкреслював найважливішу роль Дніпровських плавнів для виведення і перельотів багатьох птахів Східної Європи: «Маючи такі специфічні умови, які дуже сприяють вимогам водних і болотяних птахів, плавні незлічену кількість їх притягають упродовж більшої частини року. Коли до цього додати що, як відомо, Дніпро є одним з головних перелітних шляхів птахів Східної Європи, то зрозуміло стане, чому Великий Луг з прадавніх часів славиться як місце розмноження і перебування під час перельоту маси різноманітних птахів. Ще і зараз, під час загального катастрофічного зменшення дичини, випадок, коли один мисливець за день полювання добуває біля півсотні качок, тут звичайне явище».

Більше про Дніпровські плавні восени читайте тут: https://www.facebook.com/%D0%A4%D0%BB%D0%B5%D1%88%D0%B1%D1%83%D0%BA-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0-107093384191968

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Світ знань нових видань

Врочинська, Ганна. Історія традиційних українських прикрас / Г.В. Врочинська, Г.Г. Стельмачук. – К.: Балтія-Друк, 2020. – 184 с.: іл.

Виготовлення прикрас має глибоке коріння та багаті традиції, витоки яких сягають часів прадавніх слов’ян. З роками технології вдосконалювалися, а кількість і різновидність матеріалів збільшувалася. З чого та як саме робили прикраси? Які прийоми застосовували? У чому їх зміст і значення? Про це та інше розповідають автори в «Історії традиційних українських прикрас». Ілюстративний матеріал зібраний з багатьох музеїв України, завдяки чому на власні очі можна побачити ту красу, що виготовляли наші пращури. Видання розраховане на широке коло читачів. 

Джерело отримане за підтримки Українського інституту книги.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

Неймовірно, але правда

Протягом 1903 року у фонд бібліотеки надійшло 250 назв періодичних видань (6 167 примірників). Загалом користувачам було видано 7 180 журналів та газет. Найбільшим попитом користувалися наступні видання: Русская Мысль – 1204 рази, Мір Божий  - 1140, Русское Богатство – 1007, Вестник Европы – 762, Исторический Вестник – 665. Книговидача цих видань збільшилась майже на 30% у порівнянні з минулим роком. У читальні серед періодичних видань лідирують: Мір Божий – 114 разів, Русское Богатство – 95, Словарь иностранных слов – 84 та Вокруг света – 77. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата звернення: 22.02.2021). – Загл. с экрана.

 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

Історію для «Графа Монте-Крісто», як ви пам’ятаєте з попередньої частини, Дюма взяв із архівів паризької поліції за подіями, що відбулись 1807 року. Що ж тоді сталося і чим правдива хроніка подій відрізняється від творчого слова митця? Читайте далі у рубриці «На долоні історії».

(Продовження)

На початку ХІХ століття у Франції сталася подія, що вразила усіх, а згодом лягла в основу сюжету історичного роману Олександра Дюма.

Усе почалося з того, що молодий чоботар Франсуа Піко, родом із Німа, закохався в дівчину із заможної родини Маргариту Вігору. Незадовго до їхнього весілля хлопець пішов провідати свого друга шинкаря Лупіана, де зустрів іще трьох земляків. Не міг не поділитися з ними власним щастям! Та це стало прикрою помилкою. Коли Піко пішов, шинкар запропонував хлопцям парі, що той зуміє затримати весілля. Для цього він передав донос, у якому назвав чоботаря британським шпигуном. Юнак сподівався, що після допиту його приятеля випустять, при цьому весілля буде відкладене. Та обставини склалися інакше – Франсуа потрапив до в’язниці на сім років.

Після падіння імператорської влади в 1814-му році хлопець вийшов на волю і став слугою міланського священика, з яким познайомився під час ув'язнення. Піко стає його спадкоємцем. Окрім заповіданих речей, йому у спадок дістається секрет скарбів, схованих в Італії, Нідерландах і Великій Британії. Отримавши незчисленні багатства, він повертається до Парижа з жагою відплати. Там і довідується, що наречена через два роки з початку його заточення вийшла заміж за Лупіана.

Помста спалює душу і, дізнавшись, яка доля спіткала усіх учасників фатальної зустрічі, чоботар їде до Німа. Там він зустрівся з одним із них – Антуаном Аллю, який за дорогий діамант повідує історію зради. З усією, як кажуть, інформацією на руках, Піко готує план розплати.

Першим помер Шобану, якого знайшли заколотим на мосту Мистецтв, на його похороні був отруєний другий – Соларі. Третім стає Лупіан, якого Франсуа вбиває після того, як організовує підпал його шинку, одруження дочки з каторжником-утікачем і арешт сина. Останнім стає все той же Аллю, якого Піко викрадає, мордує голодом, вимінюючи їжу на багатства хлопця і, врешті-решт, убиває.

Проте роман, все ж таки, відрізняється від правдивої історії та позбавлений похмурого кримінального колориту. Головний герой спочатку відчував себе знаряддям вищої відплати, але, наприкінці твору, зрозумів, що його «меч правосуддя» винний у загибелі й невинних, тому відмовляється від помсти на користь милосердя.

Роман був завершений у 1844 році. Митцеві вдалося створити чарівний, романтично-таємничий образ, який привертає читачів будь-якого віку в усі часи. Успіх «Графа Монте-Крісто» перевершив всі попередні твори письменника. Численні екранізації тому свідчать. Та й нині інтерес до цього твору не вщухає.

Дюма, Александр. Граф Монте-Крісто [Текст] : роман / А. Дюма ; пер. з фр. Л. Кононович. – К. : Книголав, 2018. – 908 с. – (Золота полиця).

Кальницький, М. Вексель Монте-Крісто: Векселі за всіх часів гуляк, збагачували лихварів і надихали письменників / М. Кальницький // Контракти. – 2007. – №7. – С. 74–77.

Мосенкіс, Ю. Маски мстивого графа: Весвітньо відомий роман Дюма містить не лише роздуми про мораль і право / Ю. Мосенкіс // Український юрист. – 2007. – №1. – С. 72–73.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Що читають бібліотекарі

Кей, Адам. Буде боляче. Таємні щоденники лікаря-ординатора / Адам Кей ; пер. з англ. А. Лапіна. – Харків: Віват, 2021. – 256 с. – (Біографії та мемуари).

Пан чи пропав: або ви навчаєтеся плавати, або разом із вами тоне сила-силенна пацієнтів.

Адам Кей

Книга, що викликала цікавість як своєю назвою, так і змістом. Щоденникові записи колишнього лікаря, який не приховує того, що може стати боляче – і кожен сам може вирішити від чого саме приходить той біль. Адам Кей не просто автор, який вирішив написати про будні британських лікарів, він сам, пропрацювавши шість років, через себе пропустив весь той спектр почуттів: болю, суму, страждань, кумедних і безглуздих випадків – усього того, що супроводжує роботу людей у білих халатах. 

Кардинально змінивши сферу своєї діяльності, бо, погодьтеся, від лікаря-ординатора до гумориста і автора кіно- і телесценаріїв, – це досить різка зміна напрямку, Адам Кей подумки повернувся до тих днів, коли був одним із тих, хто стоїть на передовій у боротьбі за життя. Розбираючи свої щоденникові записи, які вів під час роботи, він вирішив донести до всіх погляд лікарів на те, що відбувається в британській національній службі охорони здоров’я, бо за його словами «…лікарі не можуть донести свій погляд на події, імовірно тому, що постійно на роботі…».

Читаючи ці записи, повністю поринаєш у той специфічний світ, де постійно перегукуються несумісні, на перший погляд, події. Адже від курйозу до трагедії, від смертельної хвороби до дивовижного зцілення, від моральної дилеми до застосування професійних хитрощів інколи, минає одна мить.

Книга для тих, хто цікавиться роботою медиків і хоче дізнатися про їхню щоденну працю, яка найчастіше залишається невдячною, тяжкою, але необхідною і захопливою.

Юлія Зюлева, вчений секретар 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

Винахідники, віват!

 Юні техніки – майбутнє України!

Вихованці Дніпропетровського ліцею інформаційних технологій створили пристрій-маску, яка допомагає розпізнати COVID-19. Проблема корановірусної інфекції не залишила байдужими юних техніків. У ліцеї існує сильна наукова база. І саме тут було організовано команду юних винахідників під керівництвом Юрія Чашки – винахідника з досвідом. Деяких дітей із команди він навчає роботехніці близько 4 років. Він каже, що маска – лише один із проєктів, якими займаються юні техніки: «Ця команда зібралась для участі у міжнародному масштабному проєкті, який розпочався 9 грудня 2020 року. Навколо нього уся їхня соціальна активність. Я дивлюсь, що ця робота додає їм більше відповідальності, і більш дорослого погляду на багато речей». Капітаном команди було обрано Артема Кисельова. Ідея створення маски з'явилася ще влітку. І відтоді почалась кропітка робота команди над винаходом.

Групу розробників винаходу розділили на декілька підрозділів. Перший підрозділ – це YOVi technical, який займався технічною стороною створення винаходу, другий – YOVi media,  який займався візуальною частиною маски, а представленням 3D моделі займалися  інші. Вони створили модель маски, яку після цього реалізовували інженери та програмісти. У звичайну захисну маску школярі вбудували прилад, який вимірює базові показники стану здоров'я людини, а потім дані з'являються на телефоні власника маски. Таким чином, як розповідав Артем Кисельов, вона допомагає розпізнати симптоми гострих респіраторних інфекцій та COVID-19. І така маска була створена. На свої перші випробування було запрошено лікаря-епідеміолога. Він дав свої поради щодо покращення виробу, а також написав рецензію на наукову роботу команди.

Капітан команди Артем на власному прикладі демонстрував, як працює цей прилад. Він розповідав, що спеціальна штанга, на якій закріплені датчики, розміщені біля носа, можна використовувати – підключити до пристроя та натиснути кнопку «сканувати», показники прийдуть за 30 секунд на телефон. Окрім цього, маска вимірює вологість, рівень забрудненості повітря та атмосферний тиск. За допомогою bluetooth дані надходять на телефон. До того ж, базові показники стану здоров’я можна надсилати своєму сімейному лікарю.

Семеро вихованців Дніпропетровського відділення МАН представляли нашу область на фінальному етапі ХІ Всеукраїнської науково-технічної виставки-конкурсу молодіжних інноваційних проєктів «Майбутнє України». Юні науковці області показали високі результати на загальнонаціональному рівні. Четверо талановитих юних мешканців Дніпропетровщини стали призерами всеукраїнського конкурсу «Майбутнє України». Перше місце в номінації «Технічна творчість та винахідництво» посів учень 11 класу Дніпровського ліцею інформаційних технологій Артем Кисельов за розробку мобільного автономного пристрою для діагностики гострих респіраторних захворювань Церемонію оголошення результатів провели онлайн.

Юні винахідники запевняють, що актуальною маска лишатиметься і після карантину. Коштуватиме вона близько 500 гривень. Команда юних техніків планує зробити зменшену модель пристрою. Після цього хочуть запустити тестову партію, для цього шукають спонсорів для виготовлення прототипу маски. Екземпляр потрібен команді аби взяти участь у всесвітніх змаганнях із робототехніки – First Robotics Competition у США.

Тетяна Мищенко,  завідувачка патентно-технічного відділу

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут