На долоні історії

Тодось Осьмачка. «Належить українському народові» (завершення)

У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США у 1951 році, Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах, але, по-перше, працює на залізничному вокзалі «Пенсильванія», де миє приміщення і для того, щоб кормитися, намагається знайти роботу палітурника книжок, але марно. Саме на цей період припадають рядки: «Мені здається, що я втратив навіки спроможність інтересуватися поезією», проза життя стає сильнішою. Він зривається у свій вояж по Америці: Детройт, Чікаго, Міннеаполіс. Поет-безхатько не раз цікавить поліцію, але, як правило, зустрічав у неї співчуття. До цього часу належить задум «Плана до двору», твору про часи розкуркулювання, про долі родин, які заишилися без усього.

У 1953 році виданням «Українських вістей» у Німеччині з'являється його поетична книжка «Китиці часу», до якої увійшли поезії 40-х років: «Присвята», «Передше», «Кривда», Хустка», «Помста», «Молитва». Це непросто книга вигнанця, це книга всуціль похмурого чорного настрою, це сповідь людини, яка ні на що добре в житті вже не чекає. 

У 1954 році в Едмонтоні він пише «Ротонду душогубців», у який охоплено період колективізації та голоду і часи війни й еміграції. Про війну та еміграцію у відомому варіанті роману нічого немає, літературознавці вважають, що мабуть був ще один варіант книги, невідомий широкому загалу. 

У всіх осьмаччиних творах, особливо в цьому, багато автобіографічних епізодів. Саме роман «Ротонда душогубців» йому більше до душі ніж повісті «Старший боярин» і «План до двору». 

Літературознавець Григорій Костюк, аналізуючи «Ротонду», зазначав: «Це страхітливий, але мистецьки правдивий образ розп'яття народу нашого в роки сталінської деспотії». 

Жодна англійська газета не надрукувала жодного слова про книжку українського автора. 

Він намагався втекти від депресії в роботу. Розповідав, що збирається писати дві повісті, одну – про поета-емігранта, другу про отамана Зеленого, лідера повстанського руху 1918 року, але доля цих праць невідома. Можливо, колись знайдеться загублений «чамайдан» поета, і в ньому ці рукописи. Останні роки життя Осьмачки це – боротьба зі хворобою, втечі з лікарень, переклади Шекспіра, поїздки по Канаді та Америці, Франції, Німеччині.

6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав від нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка.

Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював новий прозовий роман «Переозброєння марала» та збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося. 

7 вересня 1962 року на 67-му році Тодось Осьмачка помер від запалення легенів. Похований він на українському православному цвинтарі у Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

У некролозі український письменник Павло Маляр зазначав: «Хоч більшість років свого творчого життя Осьмачка перебував емігрантом, одначе він лишився назавжди тісно пов’язаним зі своїм народом і належить як письменник українському народові, українській літературі в найліпших її зразках».

Він дійсно не боявся говорити правду, був єдиний зі своїм окремим шляхом, який не наслідував ніхто. Не лишив Тодось Степанович ані послідовників, ані учнів, і важко сказати, хто міг би витримати такі складні випробування самотності та зберегти при цьому непереможну глибинну віру у свій талант.

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

На долоні історії

 

Тодось Осьмачка: «Я вас любив, німуючи, то словом» (продовження)

Особисте життя Осьмачки теж не можна назвати вдалим. Перший раз він був одружений з Лесею Трохименко – випускницею медичного інституту з Київщини, яка дуже велику увагу приділяла начитаності Осьмачки таі постійно посилала його до бібліотеки. В перші роки одруження він прочитав більш ніж за все життя, зокрема чужих авторів. З дружиною вони розійшлися. Син Осьмачки – Ігор Теодосійович був чемпіоном СРСР з водного поло та тренером.

Закохувався Тодось неодноразово, і про його сватання можна було написати цілу книгу, але до серйозних стосунків справа не доходила. Хоча Осьмачка, високий поставний смагляволиций вродивець, міг сказати жінці компліменти та мав свій шарм.

Найбільшим його коханням опісля було почуття до сестри Йосифи, у мирському житті Олени Вітер. Отець її, професор Василь Реплинський, загинув разом зі своїми учнями під Крутами, і донька з матір'ю втікали від більшовицьких переслідувань, згодом Олена стала ігуменею Якторівського монастиря, потрапила до катівень НКВД, неймовірним чудом вийшла живою. Це була надзвичайно гарна та смілива жінка, яка під час війни дала прихисток кільком єврейським родинам. С
аме цій жінці Осьмачка присвятив рядки у віршах «Помста», «Присвята», «Передше», «Кривди», «Хустка», «Молитви».

Я вас любив, німуючи, то словом,

І вірив сліпо та тривожно знов,

А ви боялися щоб випадково,

Не виявив при людях я любов.

Саме ця недосяжна жінка важила у його житті найбільше з усіх. Вона високо цінувала творчість Тодося, але особистих почуттів до нього не мала.

Далі буде.

 

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с.

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с.

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с.

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с.

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с.

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

Тодось Осьмачка. Сяючий та безпосередній (продовження)

Після закінчення війни Німеччина прагнула звільнитися від мільйонів іноземців, політичні емігранти хотіли виїхати в країни західного світу, а радянські пропагандисти засипали всю Німеччину листівками, де закликали утікачів повертатися на батьківщину, які жорстоко поплатилися за свою довірливість. 

Осьмачка, звісно, не повернувся до СРСР і період другої половини 40-х років був для нього досить плідним. Саме до цього часу належить його співпраця з Мистецьким Рухом України (МУР), що об'єднав митців-емігрантів. 

Саме у цей час він завершує поему, чи скоріше роман у віршах, під назвою «Поет» гігантську на 628 октав.

Еталоном літературної досконалості вважали рядки:

Від вітру так ніколи не тріпоче

У вересні тополя золота,

Як шелестить шовками стан дівочий

І нам назустріч з крісла виліта;

І серце чуле виспівати хоче

Словами крізь розтулені уста.

Також у ці роки майже повністю було написано «Китиці часу», що з'явилися друком у видавництві «Українські вісті» в Німеччині аж 1953 року, з'явилося й багато мемуарних його новел у періодиці. Всі його твори не залишилися без уваги літературних критиків. Також увагу Осьмачці приділили й у збірці, що вийшла у Мюнхені «Карикатури з літератури», до речі самому Осьмачці карикатури та пародії не вдавалися, він майже не мав почуття гумору. 

Саме на цей час припадає його знайомство з Юрієм Шерехом, літературним критиком, на якого добре враження справив «Старший боярин». Знайомство їх було дуже оригінальним – критик попросив у Тодося рукопис «боярина», на що той відповів: «Дам, якщо не будете лаяти».

Поетична збірка «Із під світу» з'явилася вже на північноамериканському континенті у 1955 році за сприяння Української вільної академії наук у США та Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Рецензії вийшли із заголовками «Неподоланий поет». Юрій Шерех наголошував на тому, що не мають рації ті, хто бачать у поезії Осьмачки одну велику поетову скаргу на світ і гадають, що Осьмачка зацікавлений більше у представленні своїх жахів, ніж мистецтва. «Поетам є чого повчитися в Осьмачки, – зауважував Шерех, – Словник Осьмачки нечувано багатий і не зі словників насмиканий, а взятий з природної живої мови…».

Усі попередні книги були підписані «Тодось», а на титулі «Із-під світу» значилося Теодосій. Період другої половини 50-х був найщасливішим «такого сяючого, безпосереднього Осьмачки згодом вже ніхто і ніколи не бачив».

Він мріяв про Нобелевську премію, висилав, збірку «Із-під світу» до трьох Європейських академій і до Шведської і отримав відповідь, що примірники переслали до Нобелевської бібліотеки. Але ж у нобелівському комітеті навряд читали українською мовою. Осьмачка знайшов перекладача, але англомовний читач теж не був зацікавлений українськими проблемами.

Далі буде. 

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с. 

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

На долоні історії

Тодось Осьмачка. «Західна Одіссея»  (продовження)

Спочатку була Прага, потім Відень. Про нього писали як про поета, який дуже багато страждав і викликáв до себе глибоке співчуття та повагу. Він провів багато літературних вечорів за допомогою колег і однодумців. Особливий чар «осьмаччиного» виконання його власних творів, його наспівність підкорили багатьох. 

Дуже цікавим, з точки зору психологічного та творчого портрету Осьмачки, є, так званий, «Баварський період» його життя. 

Слід зазначити, що в Баварії у другій половині 1940-років знайшли притулок тисячі українських утікачів, ці території відійшли до західної зони окупації Німеччини, і радянський вплив зводився тут до мінімуму. На території Баварії під табори пристосовували колишні військові казарми, бараки, склади, шпиталі тощо. В таборах заводилося самоврядування, і вони ставали маленькими республіками, де була своя поліція, школа, лікарні, газети, подекуди і видавництва. Все це докладно описано Уласом Самчуком у його книзі «Планета Ді Пі».

Наприкінці 1945-го року саме в такому таборі відбувся літературний вечір, присвячений 50-річчю Тодося Осьмачки. Він був дуже щасливий, слухаючи щедрі суперлативи на свою адресу. У газетах з'явилися схвальні репортажі.

Стосунки Осьмачки з літературним оточення ніколи не складалися і саме у Баварії загострювались з кожним днем. Він тікав від усіх, переїжджав з місця на місце, збори були недовгими – «чаймайдан» (саме так жартома він називав свою валізу) із  пожовтілими рукописами, томиком Шевченка та словником Бориса Гринченка були завжди напоготові.  У віршах того періоду навіть «Господь звик до невдачі». 

Бувало, що сьогодні Осьмачку бачили в одному таборі, а завтра – в іншому. Він жив у постійному настрої переслідувань, зрад, підступності, нікому не довіряв, взнаки давалася його психічна хвороба.

Йому допомагали друзі, але й вони не завжди могли витримати характер і настрої Осьмачки. Так, він звісно був талановитою людиною, але не терпів найменшої неуваги до себе, найменшого посягання на власну територію. Доходило до скандалів: коли до нього в кімнату підселяли другу особу, речі цієї особи летіли з вікон.

Він навіть примудрився посваритися в листах з митрополитом Іваном Огієнком, який відмовив йому в допомозі переїхати та влаштуватися у Канаді. Він продовжував далі метатись по всіх усюдах скалічених війною німецьких і австрійських земель. Він прагнув максимального літературного визнання, але не завжди знаходив його через свій специфічний характер. Тому поміж колег переважна більшість ставилася до нього вкрай негативно або недовірливо іронічно. «Та сама й незмінна моя самота…» ці слова можуть бути епіграфом до всього його життя.

Далі буде. 

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с. 

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

На долоні історії

Тодось Осьмачка. Розпростерті обійми міста Лева (продовження)

На початку війни він вкотре виходить із божевільні, блукає рідним містом, деякий час вчителює, окупаційна влада закриває всі народні школи, й Осьмачка приймає рішення виїхати до Львова. Після відходу радянського режиму у Львові було дуже жваве літературне життя, Німеччина не заважала і не намагалася контролювати. Відкриваються наукові товариства, видаються твори Івана Багряного, Михайла Ореста інших письменників. «Засмагле вітрами обличчя, сірі очі, що жмуряться в усмішці і несподівано спалахують вогнем, ціла струнка постать… запашна соковита мова південної Київщини», – таким його побачило місто, яке вважали «вікном до Європи». Його поява мала сенсаційний відтінок, він з'явився ніби з того світу та постав як національний герой

Улітку 1942 року львів'яни прочитали в журналі «Наші дні» пристрасну сповідь про все, що випало на долю Тодося Осьмачки. Він брав участь у багатьох літературних зустрічах, завжди читав «Думу про Зінька Самгородського», яка пізніше звучатиме у Німеччині та Північній Америці, продовжував свою перекладацьку діяльність. 

Львів зустрів його розпростертими обіймами, нічого подібного Осьмачка раніше не переживав. Львів'яни взялися спільними зусиллями винагороджувати поета за всі пекельні знущання, взули, вдягли, записали на харчові картки, і всюди він був найпершим гостем. Але Тодось, як і завжди, був невдоволений та у листі до Уласа Самчука скаржився на цензурні перепони, на недобрі стосунки з редакторами та про надії, які не могли здійснитися. Вікном до Європи Львів для нього так і не став.

У 1943 році з'явилася друком його збірка «Сучасникам», до якої увійшли вірші, написані після появи його останньої книжки «Клекіт». Книга «Сучасникам» – це незбагненність. Мабуть, в усій українській поезії немає більше такої трагічної книги. Як і де могли народжуватися ці вірші при тому способі життя, який вів Осьмачка, у тюремних камерах, у лікарні, коли він бурмотів рядки і не мав можливості їх записувати. Сам Осьмачка називав «Сучасникам» – криком із небуття, колеги вважали, що автора зламали, знищили його талант, і він із останніх сил кричить про це.

За цю книгу він отримав премію – 1500 злотих від Спілки письменників, а ще його відправили на курорт.

Також у Львові він завершив свою повість «Старший боярин» (1944) – першу світлу книгу, позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя, яку подав на конкурс до українського видавництва, і йому було одностайно присуджену першу премію. 

Літературознавці відзначали: «Від часів Гоголя українська природа не найшла величнішого поета ніж Тодось Осьмачка». Осьмачці не подобалося, що його порівнювали з Гоголем, мабуть він вважав себе більшим генієм – рівним Шевченку. В епіграмі кінця 1940-х Ганна Черінь писала:

Десь колись промовив хтось:

Вищий Тараса Тодось.

І слова ті у Тодося

В голові сидять і досі.

Він дуже переймався власною геніальністю і пред'являв до світу претензії з величі цих міркувань, але одна зі збірок Осьмачки мала назву «Не кобзар», тобто він цілком усвідомлював власну індивідуальність. 

Далі буде.

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Осьмачка, Т. С. Старший боярин. План до двору: романи. – Київ: Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу: поетичні твори. – Нью-Йорк: Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї / Вступ. ст. Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань: українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ: Грамота, 2006. – 512 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

На долоні історії

 Тодось Осьмачка. 
«Український поет,.. 
вигнаний з сучасного життя»

 У 1931 році, покинувши вчителювати, Осьмачка їде до Москви з метою потрапити на прийом до вищих союзних урядовців, щоб пояснити їм, що установка партії більшовиків про розвиток української культури «національною за формою і соціалістичною за змістом» є хибною, бо культура повинна бути національною за змістом і незалежною від центральної культури. Але, звісно, ніхто його не прийняв. Він знов повертається у маєток дядька, багато часу проводить на лоні рідної природи, у лісах та полях, і пише в свої знамениті маленькі зошити. Багато перекладає Шекспіра, Оссіяна, Байрона, вчителює, веде свою особисту боротьбу з порядками у народних школах, тому що, на його думку, саме рідна мова повинна займати у викладенні перше місце, а це не завжди трапляється.

На початку 1933 року у його тимчасовій квартирі проводиться обшук з метою виявлення прихованої зброї. І таку «зброю» знайдено: два загальних зошити з власними творами, два маленьких блокнотика, два записника з віршами, чотири фотокартки для документів на виїзд для закордонного паспорта. Але його все ж таки заарештовують і звинувачують у прагненні нелегально перетнути кордон і за ненависть до російської мови, хоча прямих доказів з цього приводу не було. Звільняють його чудом, але без права проживання в прикордонній смузі терміном на три роки. Він на волі, але бездомний, ночує у скверах, на цвинтарі, у підворітнях.

 «Я український поет, але вигнаний з сучасного життя», – дуже болісні, але цілком вірні рядки. Спроба самогубства, вивезення до Московського інституту Сербського, щоб пересвідчитися в його психічній недузі. У 1934 році він знову засуджений і звертається з проханням до сина свого студентського професора Филиповича засвідчити, що він не є хворим.

Несподіванка, але Осьмачку відпускають, із ним маленький клунок з томом поезій Байрона. Жага вирватися з усього цього моторошного оточення приводить його до Ленінграду з намаганням бути зарахованим до торгівельного флоту і мати можливість перетнути кордон, але ця спроба є невдалою.

Саме в цей період з'являється ще одна збірка Осьмачки, що має назву «Не кобзар». Саморобний зшиток поем, присвячений «Великому поетові Нації Нібелюнгів Гавптману, з глибоким сердечним захоплюванням». Тут є «Дума про Зінька Самгородського», твір який Осьмачка найбільше полюбляв виконувати на літературних вечорах, також «Семен Палій», третя частина поеми «Поет», переклад байронівського «Прощання Чайльд Гаррольда», вірші. Цей зшиток Осьмачка довго переховує, знайдено його було вже після смерті поета в його судовій справі.

Далі буде. 

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с.

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с.

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с.

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с.

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с.

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

 Тодось Осьмачка. Антитеза революції  (продовження)

У 1920-ті роки видані три збірки його творів «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929).

Перша книга «Круча» вийшла під час навчання. Студент Осьмачка назавжди запам’ятав слова професора Павла Филиповича, який зазначав: «Творчість Тодося Осьмачки – пристрасна антитеза всім тим письменникам, які наївно вірили що революційні події стануть прологом до національного і духовного відродження в Україні…». Осьмачка явно «йде не в ногу» з голосними трубадурами революції.

По чреву світа

Ватаги ходять –

Ситі, п’яні, п'ють кров.

Розп'яв хтось правду на Голгофі

Знов!

Звір бенкетує!

Болить душа…

«Круча» засвідчила «може, одну з найнадійніших сил у історії українського письменництва», – напише літературний критик Сергій Єфремов. 

Друга книжка поезій «Скитські вогні» це, фактично, – гімн українському степові:

Гей, степе мій, підпер ти ріками моря, 

щоб не схитнулися вони на ниви хлібороба... 

Ти запалив дзвінкі вогні великих сизих рос, 

що з ринків падають на обрій – на вічний твій покос...

Третьою й останньою в радянській Україні – була збірка «Клекіт», у якій посилились настрої самотності, змученості душі, розпачу. Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості.

Саме наприкінці 1920-років Осьмачка відчуває себе покинутим непотрібним, нереалізованим. Час від часу він приїздить до батькового брата Михайла Юхимовича у село Драганівка на Поділлі, що поблизу кордону і саме тоді в нього визріває план вирватися з СРСР.

Далі буде.

Джерела:

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

Тодось Осьмачка. Легенда та кар'єра чиновника (продовження)

З початком Першої світової війни Тодось Осьмачка був мобілізований. До цього ж часу належить його лірична поема «Дума про солдата» 1916-го року, опублікована згодом під назвою «Пісня з Півночі» у збірці «Скитські вогні». Саме з цією «думою» пов’язана одна з історій його життя, легенда це, чи реальність – невідомо. 

У цьому поетичному творі поет показує безглуздість усієї військової операції та риторику ура-патріотів: 

Стоять у колонах юнацтво, діди –

Безгласнії вівці держави,

Стоять і чекають коли їм іти

В рови на бенкети криваві…

По одній з версій, саме за цю поему він постав перед військово-польовим судом, і його запроторили до в’язниці, з якої він вийшов тільки в дні Лютневої революції.

Отже, він розпрощався з армією і став вільною людиною.

У цей час він вчителює, згодом відправлений на педкурси до Києва, потім до Харкова, по закінченню яких у 1920-му році, стає інструктором губернської наросвіти в Кременчуці, але кар'єра чиновника його не цікавила, він хотів навчатися далі та шукав літературне середовище, де міг би надихатися свіжим повітрям творчості та нових ідей. «Я жив и і живу виключно мистецтвом, і будь які ідеї для мене лише матеріал для моїх творів», – писав Осьмачка про свої вподобання. Він їде до Києва, де стає студентом Інституту народної Освіти. 

Від 1923 року вчителює у київській третій залізничній школі, є членом Асоціації Письменників (АСПІС), невдовзі увійшов до літературного угрупування «Ланка», яке згодом переформатувалося в так звану організацію МАРС. Але Осьмачка дуже скоро виходить з її лав, незгодний з тим, що члени організації начебто виявляють лояльність до ідей більшовиків і авторів, які їх пропагують.

Сучасники згадають, чим саме Осьмачка виділявся серед колег по літературному цеху: «Він читав свої поезії так, ніби уся зала – пігмеї, на тлі якоїсь космічної хмари, з якої грізно дивиться велет. Таким велетом заявляв сам себе оцей зовсім такий як і ми молодий чоловік, чи вірніше парубійко».

Далі буде.

Джерела:

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с

  Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

 Тодось Осьмачка. «Той хто не боявся говорити правду і страждати за неї»

За словами українського поета та прозаїка Євгена Маланюка, Тодось Осьмачка був поетом на грані геніальності. Його реальне життя нагадує легенду. Він і насправді був людиною-легендою, якій у реальному житті дісталися пекельні випробування. 

Народився Тодось Степанович 4 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині. При народженні його записали Теодосієм, а поміж себе називали Тодосем. Син Ївги та Степана Осьмачок мав чотирьох братів і двох сестер.

Як купала мене мати

У любистку,

Трусив зорі Див із лану у колиску.

Схиляв голову весняну голий місяць

До маленьких мої ніжок

В купіль свіжу.

Вода з місяца збігала

На малого,

Ніби сріблом полоскала

Тепле лоно…, 

– напише Тодось в одному зі своїх віршів «Казка». Він народився зовсім в іншу епоху ніж та, у який йому судилося надалі жити, невимовно страждати та тікати від смерті.

Батько майбутнього поета – Степан Юхимович, не маючи спеціальної освіти, самотужки опанував науку лікування тварин, і до його двору вели худобу з усіх навколишніх сіл. Працював він у маєтку поміщика Терещенка.

Згодом Осьмачка розповість про це в «Ротонді душогубців» – одному з найавтобіографічніших своїх творів. Прототипом батька головного героя Івана Бруса є його рідний батько. На рукописі поеми «Поет» також зазначена присвята Степану Юхимовичу: «Присвячую пам'яті мого єдиного друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мого батька Степана Осьмачки».

З великого гурту своїх сімох дітей Степан Юхимович спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові Тодосю. Він закінчив церковнопарафіяльну школу в Куцівці та ходив до двокласної земської школи в сусідній Матусів, навчання там велося російською мовою. Інколи вдома хлопчик розмовляв російською, довідавшись про це від дітей і сусідів, мати сердито висварила його, приказуючи «та говорив би ти сину по християнському, по-людському». 

Писати поеми Тодось розпочав ще в школі. По її закінченню він лишився у Куцівіці, працював в економії чорноробом, потім вагарем зерна та готувався до екзаменів на звання сільського вчителя. Тоді можна було самостійно підготуватися й, витримавши спеціальні екзамени, одержати право на роботу в початковій школі. 

Далі буде.

Джерела:

Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с. 

Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с. 

Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.

Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с. 

Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с. 

Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с. 

Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с. 

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут