Територія особистості

村上 春樹. Власний стиль

(продовження)

 

Мені подобається бачити дивину чи незвичайність у звичайних людях, звичайних краєвидах чи у звичайному повсякденному житті.

 

Його всесяжний роман «1Q84» – простою історією не вважають. Сюжет навіть неможливо повністю переказати, бо важко дістатись автентикою до створеного ним астрального простору. Дослідники називають цю історію базовим рівнем божевілля, який на середині книги досягає  неймовірних надприродніх висот, споріднених із левітуючими надможливостями.

    Звісно, назва «1Q84» – це жартівливе відсилання до Орвелла, засноване на багатомовній грі слів. У японській мові число «дев'ять» вимовляється як англійська літера «Q».

    Під час роботи над «1Q84» Муракамі сан перечитував «1984»: «Це твір про недалеке майбутнє, а мій про недалеке минуле. Ми дивимося на той самий рік із протилежного боку». Якщо про сюжет коротко, мова про зустріч зі стовідсотково досконалою дівчиною прекрасним квітневим ранком». «Це проста історія. Я просто зробив її довшою...».

    «Жанр захопливого дива, який потрапляє в напрочуд цікаву дірку між науковою фантастикою, фентезі, реалізмом, жорстким детективом і культурами (Японія – Америка), дірку, яку жоден письменник ніколи раніше не досліджував, або, принаймні, не настільки глибоку. З роками романи Муракамі ставали дедалі довшими і серйознішими – відсилання до ситкомів здебільшого поступилися місцем симфоніям», – влучно зазначать дослідники.

    Муракамі та жанр це теж щодо його власного стилю. Він жартома називає його «суші-нуар», говорить про аналогію з «фільм-нуар».... і посміхається. ٩(｡•́‿•̀｡)۶ 

    Жанри японської літератури – це про японську міфологію. Там шукаємо витоки. Справа і в тому, що міфи 日本 структурно категорично відмінні від звичних міфів Європи. Муракамі доводить це на прикладі історії про Орфея. «В нього вмирає дружина, він йде в царство Пітьми, для зустрічі з нею, переправляється крізь річку. В Японії теж є міф, доволі схожий. Але в європейців Орфей довго мандрує, співає пісень, з усих сил вмовляє перевізника, потерпає позбавлень весь шлях. В японському ж міфі, забажав ти потрапити до підземного царства – і вже там, бо воно ж в тебе просто під ногами! Ніякої дистанції... Ти сам вирішуєш, коли зможеш туди поринути. В європейців світ тутешній і тамтешній чітко поділені, для того щоб потрапити до іншого, доводиться прикласти чимало зусиль, багато мучатися за життя. ...за моїм же відчуттям – японці здатні за першого бажання, дуже легко туди прослизнути… І це все ж таки ближче до міфології 日本».

    Стосовно самостійності у відображенні цього або дозволив долі щодо подібних переміщень, гадає, що на це можемо отримати відповіді різні, що й описує в своїх романах і  окремого дозволу,  на ту чи іншу версію, не потребує.

    «Мені здається, що в данному випадку я все контролюю сам, просто не знаю про це. Це відбувається десь в моїй підсвідомості, якою керує не Бог і не Доля, а оповідання. Та чи інша історія. Для мене оповідання щось накшталт внутрішньої енергії, яка за мене все вирішує... чим більше я буду в це занурюватись, тим глибше будемо блукати світами Карла Юнга. Світами, де існує Мандала волі. Але визначає цю Мандалу певна энергія людської підсвідомості. В усякому разі особисто мені саме так здається...».

    Коли Муракамі сан розповідає про це, його одразу ж питають про атеізм. Він посилається на притаманну японцям відсутність розділення на «так» – «ні», згадує, що батько був буддійським панотцем, а ще вчителем. А дідусь володів невеличким храмом в Кіото, де храм той стоїть і досі... Тому в його вихованні чимало з буддізму. І хоча людина він не релігійна, на психологічному підсвідомому рівні має від пращурів вплив сильний.

    Щодо впливів взагалі, це, насправді, особлива історія між ним і його героями, які не обов'язково роблять певні висновки та досягають омріяного чи то щастя, чи то іншого бажаного. Не відпускають автора, доки той не скаже все, що відчуває або бачить у своїх реальних снах. Тому в Муракамі трапляються трилогії, де герої отримують остаточну ясність, переходять від світу мрій і вагань душі до спокою та рівноваги. Своєрідна форма здійсненної надії в миті.

    Життя може бути завжди дивним, але жахи рано чи пізно закінчуються. І ви можете знайти свою загублену кішку або вхопити тінь Командора... ٩(◕‿◕｡)۶

    Ані до оптимізму, ані до пессимізму щодо того, що трапляється, особливого інтересу Муракамі не виявляє. Він, нагадаю, інтровертний спостерігач. Вважає, що його «Денс» не містить великого смислу. Ніколи не замислювався над тим, щоб щось переписати, але «Денс» – так. Коли пише, полюбляє використовувати так звану «dark side»: «Вічно вона в мене десь з'являється. Наприклад, герой виходить із ліфта та потрапляє в суцільну темряву...». Він дуже полюбляє такі речі, бо з ними можна по-справжньому сильні сцени створити. «В "Країні Див" людина спускається під землю, де живуть якісь незрозумілі істоти. В "Підземці", хоча це зовсім інша історія, мене, перш за все, привабило те, що саме в метро, під землею з людей раптом виплеснулось дике, безглузде насильство, котрому пояснення не знайти. Саме це поєднання мене дуже зацікавило... Те ж саме з землетрусом: нестримне насильство раптом ввергається з-під землі. Мені здалося, дуже символічним, що і заринова атака «Аум» і землетрус в Кобе – трагедії, що круто перегорнули японське життя, обидві трапились в один рік і мали підземне походження. Землетрус – природнє явище, теракт в метро – справа рук людини. Але виплеск насильства стався з обох сторін, причому фактично одночасно. І в цьому я побачив сильний зв'язок. Для мене дуже показово, що в кожній людині природою закладена своя "порція" насильства, і за певних умов, воно може без сумніву вирватись назовні. Мене ця тема понад усе цікавить. ... Що стосується можливого повторення подібної трагедії або проявів, які можуть виплеснутись коли завгодно, можливість цього, на жаль, збільшилась.

...Коли закінчилась холодна війна, всі спочатку вірили, що нарешті прийде мир. Але після заринового теракту, багато хто став серйозно вважати, що насильство в людині не приборкати ніколи. Війна – всередені людини. Впевнений, що війна, фундаментальна в порівнянні з іншими соціальними системами, триває всередині нас. І перед тим, як займатись аналізом таких глобальних питань, ми повинні як слід розібратись з собою. В романі "Кафка на пляжі" мені хотілось написати як ці речі в середені воюють між собою: Доля та Воля, Інь і Янь. Мій улюблений Степовий вовк Германа Гессе також вважав, що боротьба між вовком та людиною нескінченна. В моїй "Країні Див" одночасно існують два простори – Кінець Світу та сучасний Токіо. Не знаю, як це сприймає читач, якій має відчуваття інакше за мене. Але ці світи, на мою думку, дійсно паралельні і мені цікаво вивчати, як само вони впливають один на одного. Немає чіткої межі між реальністю та ірреальністю, бо реальність раз у раз "заковтує" в себе ірреальность і навпаки. Чергуюючи, вони обидві керують речами та подіями нашого життя».

 

Олена Ємельянова

 Далі буде.

Фото https://www.the-tls.com/literature/fiction/haruki-murakami-hideo-furukawa-tokyo

 

Джерела:

Муракамі, Харукі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. О. Забурана. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 301 с.

Муракамі, Харукі. Погоня за вівцею: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – 318 с. – (Література).

Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 1. – Харків: Фоліо, 2005. – 350 с.

Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 2. – Харків: Фоліо, 2006. – 319 с.

Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 1. – 2012. – 504, [2] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.

Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І.П. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2009. – Кн. 2. – 2012. – 447 с.

Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 3. – 2012. – 542, [1] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.

Муракамі, Харукі.Про що я говорю, коли говорю про біг = What I talk about when I talk about running: A Memoir / Х. Муракамі; пер. з англ. О. Михельсон. – Київ: Yakaboo Publisching, 2020. – 160 с.

***

https://nogibogi.com/haruki-murakami-running-novelist/

https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/

https://www.nytimes.com/2011/10/23/magazine/the-fierce-imagination-of-haruki-murakami.html

https://bombmagazine.org/arti.../1994/01/01/haruki-murakami/

https://www.cw.com.tw/article/5097870

https://english.kyodonews.net/articles/-/8530

https://www.cw.com.tw/article/5097870

https://www.newyorker.com/books/this-week-in-fiction/haruki-murakami-02-17-20

https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/

 

 

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

 Michael Jackson. Gravity of loneliness

(продовження)

Я, як палітра.

MJ

Далі був Thriller (1982) – найбільш продаваний в історії американської музики, який приніс вісім  Grammy, потім Bad (1987) перший альбом, що випустив п'ять сінглів номер один в американському чарті Billboard Hot 100, потім Dangerous (1991) і HIStory (1995).
Цікаво, що Джексон сперечався з Куїнджі щодо кількості продажів Thriller, мріяв стомільйонними цифрами, але навіть не міг передбачити мільон продажів на тиждень. Він буквально врятував мережу Tower Records від розорення.  Загальний наклад перевищив 100 мільйонів копій. Цей недосяжно великий стандарт не перевершено й досі.
Здавалось, джерело натхнення невичерпне, він досяг того, що під силу лише великим, прагнув бути кращим і став. Поруч були вірні прихильники, щастям яких заряджався.
У 1979-му на 25 річчя Motown Records публіка вперше  побачила його «місячну» ходу. Майкл вважав, що це був його найкращий концерт, очевидці та історики музики згодні. Щастя бачити народження по-справжньому першої зірки охоплювало всіх.
Джексон ніколи не був самозаспокоєнним, його не полишало питання, що роблять його улюбленці для того, щоб бути популярними. Йшлося, на хвилиночку, про Фреда Астера, Джеккі Вілсона, Джеймса Брауна. Він приглядався, просівав їхній досвід крізь власний і лишав свій золотий пісок. Він був справжнім режисером свого шляху. Розум і інтуїція завжди допомагали йому зробити в музиці вірний вибір, саме тому успіх ставав таким довготривалим.
Він вважав, що чималим талантом артиста справити велике враження, не менш значно, ніж мистецтво. Розуміння іконоборчого історичного значення – теж історія про MJ. Що перше ви уявляєте, коли промовляєте його ім'я, крім «місячної» ходи? Так, улюблений ним з дитинства капелюх з крисами та рукавичку у валізі, що стають сценічними маркерами генія.
Переймається Джексон і зовнішнім виглядом, дається взнаки давня хвороба шкіри, до того ж, для хлопчини з чорного кварталу завжди важливе бажання подобатися білим, а тому виглядати якомога краще. Перша пластична операція в 1978. Згодом, коментуючи  постійний троллінг і звинувачення з цього, він відповість: «Пластичну хірургію створили не для Майкла Джексона, до неї звертаються багато років, чому ж мені дістається більше за всіх?».
1984-й, зйомки реклами Pepsi, режисер або продюсер вимагає додатковий дубль, горить та сяє піротехніка, Майкл спускається сходами, раптом зверху палаючи іскри, які потрапляють на його залаковану зачіску, миттєве загоряння голови, тяжка операція з пересадки шкіри. Потім ще, ще і ще…
Медичному центру в Каліфорнії, який лікував його опіки, Майкл Джексон пожертвує $1,5 млн. На знак подяки Медичний центр Бротмана назве опікове відділення «Опіковим центром Майкла Джексона».
Непомірна оплата за трагічну залежність від знеболювальних і початок незворотного вбивчого шляху… 

Олена Ємельянова

 
«Успіх викликає заздрість. Це ранить, коли тебе не розуміють. І незалежно від того, як би ти не намагався домогтися розуміння, все одно знайдуться ті, хто буде тебе засуджувати».
 
«Що робить зірка, перестаючи світити, – питаю я себе. – Мабуть, помирає.– О, ні, – каже голос у моїй голові. – Зірка не може померти. Вона стає посмішкою і розчиняється в космічній музиці, в танці життя».
 
«Чому б просто не сказати людям, що я прибулець з Марса. Скажи їм, що я їм живих курчат і танцюю вуду опівночі. Вони повірять усьому, що ви скажете, тому що ви репортер. Але якби я, Майкл Джексон, сказав їм: "Я прибулець з Марса, я їм живих", сказали б: "О боже, цей Майкл Джексон ненормальний. Не можна вірити нічому, що він говорить"».
 
«How does it feel,when you're alone and you're cold inside?»
 
«When I take on a project, I really put my soul into it. I'd die for it. That's how I am».
 
«Yeah, I think James Brown is a genius you know, when he's with the Famous Flames, unbelievable. I used to watch him on television and I used to get angry at the cameraman because whenever he would really start to dance they would be on a close-up so I couldn't see his feet. I'd shout "show him show him", so I could watch and learn».
 
«Your curiosity is your greatest gift. Use it to expand your scope. Ordinary people won't understand your insatiable thirst for excellence. They won't bother to keep striving because it's too onerous, too difficult».
 
Фото :
https://m.folha.uol.com.br/ilustrada/2009/09/618435-michael-jackson-sera-enterrado-nesta-quinta-feira-em-cerimonia-reservada.shtml
 
Джерела:
Грант, Эдриан. Майкл Джексон. Иллюстрированная биография / Э. Грант.– СПб.: Амфора, 2010.– 280 с.
Шеремин, Л. Майкл Джексон. Мистика жизни и тайна смерти / Л. Шеремин, А. Вернер, Е. Ищенко.– М.: Эксмо, 2010.– 411, [3] с.: фот. цв.– (Раскрытые тайны).
***
https://www.newyorker.com/books/page-turner/the-two-lives-of-michael-jackson
https://www.newyorker.com/culture/culture-desk/the-bizarre-dispute-over-whether-three-michael-jackson-songs-were-actually-sung-by-someone-else
https://www.biography.com/musicians/michael-jackson
https://www.bbc.com/news/newsbeat-47496176
https://www.michaeljackson.com/news/jacksons-dancing-innovative-music-videos/
https://www.nytimes.com/topic/person/michael-jackson
https://www.theguardian.com/music/2009/jun/26/michael-jackson-death-in-la
https://www.theguardian.com/music/2009/jun/26/michael-jackson-face
https://edition.cnn.com/2025/01/27/entertainment/michael-movie-what-to-know
https://www.rollingstone.com/music/music-news/the-last-days-of-michael-jackson-68590/
https://variety.com/2022/music/news/michael-jackson-removed-streaming-services-1235310184/

   Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

 Michael Jackson. Gravity of loneliness

(продовження)

 

Ангели відгукуються на радість, тому що це те, з чого вони зроблені.

MJ

 

Джексон дорослішав, змінювався голос, змінювався репертуар. Наступний зірковий хіт – We've Got Forever. Так, це були пісні, спроможні пережити час, і вимогливість Майкла до авторів з ростом популярності зростала автоматично. Бо «розколоти» пісню – саме по собі добре, але ж головне для нього зробити з неї позачасовий шедевр.

Залежність гурту від продюсера та матеріалу – ставала щильнішою, Джозеф Джексон був невдоволений тим, як рухаються справи. 1974 на Motown студії стали провальними.

Вирішено змінити локацію на CBS Records, але  керівництво її вважало, що час слави The Jackson 5 в минулому. Ронні Лексембергу, який взявся опікуватися  коллективом довелося не один день переконувати, в підсумку контракт на $1 млн. CBS дозволило співпрацю, але Беррі лишив собі право на назву колективу, і тепер вона звучатиме The Jacksons. До того ж компанія білих виконавців студії розгорнула цілий спротив, бо вважала R&B чорним жанром, а поп-музику – білим, тому записів нового колективу на станції «білій», на їхню думку, категорично бути не могло. Але Джексони зробили це, і 12 пісень стали хітами, а потім продовжили зі студіею Кеннета Гембла і Леона Хаффа «Philadelphia International Records». Кеннет і Леон, згодом з сумом зазначать, що Джексону було на роду написано бути генієм, але написані ними для нього пісні не лише принесли славу, а й водночас зробили життя Майкла нестерпним.

Найвідоміший сінгл того часу авторства Біллі Пола Me and Mrs. Jones у виконанні Майкла – став черговим музичним шедевром. Він завжди знав, яким хотів чути свій вокал, змалечку сидів поруч, коли звукорежисери зводили записи. Перша спільна платівка колективу зі студією Philadelphia International Records стала золотою, але на 50 місцях хіт-парадів. Другий альбом – провал.

Джексон все більше замислювався над тим, щоб бути головним і працювати зі своїм матеріалом, він прагнув більшого та розумів, що спів у групі обмежує його можливості.

Він відкладав свій вихід, бо розумів, як нелегко буде братам, але врешті-решт наважився. Світогляд батька Джозефа руйнувався, боThe Jackson 5 була віддзеркаленням його омріянного уявлення про щасливу сім'ю, її існування, на його думку, мало бути важливішим за інтереси кожного

Для подальшої співпраці Джексон обирає американського композитора, аранжувальника та музичного продюсера, багаторазового лауреата премій Grammy в 70 номінаціях Куїнсі Джонса. Від особистості його він був у справжньому захваті, бо той записував найперших – Френка Синатру, Еллу Фіцджеральд, Діну Вашингтон. Як свідчить легенда, Майкл звернувся до нього з питанням, в кого той порадить записати новий альбом, Куїнсі відповів, що сам би важав за щастя з ним попрацювати.

Усе склалося. Джонсон виконував для Майкла роль не лише продюсера, а справжнього батька, яким не зміг стати Джозеф, щирість проявів і взаємин споріднювала їх міцно та довірливо. Демо-записи пісень, які приносив йому Майкл, вже були готові до випуску в продаж, Куїнсі це розумів і захоплювався талантом Джексона, в них склалися чудові стосунки.

On the wall – один з найкращих альбомів в історії музики, неповторна якість аранжировок і звучання, Куїнджі додав духові, перкусії та барабанні ритми, під які Майкл зміг танцювати. Це був момент істини, справжній альбом хітів. У цих пісень просто не було шансів лишитися непоміченими

Здавалося б, краще вже нікуди, але Майкл завжди був невдоволений результами, прагнув неможливого. Джексон немов вивільнився, пружина, яку стільки років стримували, розпрямилася. Джерело натхнення було невичерпним, здавалося після цього успіху його вже нічого не зупинить. Все неможливе ставало можливим.

Олена Ємельянова

 

«Світ, в якому ми живемо, є танець творця. Танцюристи приходять і йдуть митттєво, але танець продовжує жити. Я продовжую танцювати ... і танцювати ... і танцювати, адже існує тільки ... танець.»

 

«Stand up for what you believe in even if it means you stand alone. Speak the truth even if your voice shakes. Never regret doing the right thing no matter what the cost may be».

 

«Ти можеш молитися ангелам, і вони почують, але кращий спосіб викликати їх, сказали мені, це сміх. Ангели відгукуються на радість, тому що це те, з чого вони зроблені».

 

«The record companies really do conspire against the artists. They steal. They cheat. They do whatever they can, especially the black artists.… Sony's Tommy Mottola is the president of the record division. He is mean. He is a racist, and he's very, very, very devilish».

 

«You ain't seen nothing yet, the best is yet to come.»

 

«У світі, повному ненависті, треба вміти сподіватися. У світі, повному зла, потрібно вміти прощати. У світі, повному відчаю, потрібно вміти мріяти. У світі, повному сумнівів, потрібно вміти вірити. Допоки любов в моєму серці, вона повсюди».

 

«У моїй душі, у моєму серці я – Пітер Пен!».

 

Далі буде.

 

Фото: https://www.pinterest.com/pin/114138171801228719/

 

Джерела:

Грант, Эдриан. Майкл Джексон. Иллюстрированная биография / Э. Грант.– СПб.: Амфора, 2010.– 280 с.

Шеремин, Л. Майкл Джексон. Мистика жизни и тайна смерти / Л. Шеремин, А. Вернер, Е. Ищенко.– М.: Эксмо, 2010.– 411, [3] с.: фот. цв.– (Раскрытые тайны).

***

https://www.newyorker.com/books/page-turner/the-two-lives-of-michael-jackson

https://www.newyorker.com/culture/culture-desk/the-bizarre-dispute-over-whether-three-michael-jackson-songs-were-actually-sung-by-someone-else

https://www.biography.com/musicians/michael-jackson

https://www.bbc.com/news/newsbeat-47496176

https://www.michaeljackson.com/news/jacksons-dancing-innovative-music-videos/

https://www.nytimes.com/topic/person/michael-jackson

https://www.theguardian.com/music/2009/jun/26/michael-jackson-death-in-la

https://www.theguardian.com/music/2009/jun/26/michael-jackson-face

https://edition.cnn.com/2025/01/27/entertainment/michael-movie-what-to-know

https://www.rollingstone.com/music/music-news/the-last-days-of-michael-jackson-68590/

https://variety.com/2022/music/news/michael-jackson-removed-streaming-services-1235310184/

 

   Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут