Ракурс

Колір сонячного цитрину…

 Завершується 2023… Він був непростим, але ми тримаємось. На допомогу улюблені автори,  книжки, враження. Думки та долі… Цього року сто тисяч переглядів нашого блогу – абсолютний рекорд за десятиріччя існування.  Вдячні кожному.

Ми спілкувались із вами простими словами, як навчав нас український письменник і журналіст Марк Лівін; висловлювали вдячність великому бібліофілу Середньовіччя Річарду де Бері; розумілися на добрі та злі, завдяки «батькові фентезі» Джону Руелу Толкіну; прислухалися до порад письменниці, коронованої словом, Наталії Гурницької.
Методику щастя опановували  з психологинею Анною Барнс: подорожували рідним краєм із відомими краєзнавцями, філологами та істориками Максимом Кавуном, Людмилою Іванніковою, Олегом Репаном; зацікавлено рухалися літературними стежками країни казок і містики – Німеччини; пишались юними винахідниками Дніпра; захоплювалися роботами нашої землячки в царині скульптури Марії Короткевич.
Ми відкривали для себе інакшого Джерома Клапку Джерома – автора одного з найкумедніших творів «Троє у човні, якщо не рахувати собаки». Стовідсотково погоджувались із Генрі Фордом, що повітря й насправді сповнене ідей, з`ясовували в чому ж полягає універсальність Леонардо да Вінчі.
Ми гортали сторінки сучасної та позачасової літератури України, Франції, Польщі, Великої Британії прислухаючися до порад і вподобань героїв Маркіяна Прохаська, Сергія Жадана, Андрія Кокотюхи, Дари Корній, Володимира Лиса, Миколи Хвильового, Бернара Вербера, Фредеріка Беґбедера, Джессі Бертон, Джоан Роулінг, Януша Вишневського, Патріка Зюскінда, Германа Гессе.
Не забували на цьому шляху й про смисли, відкриті психологом, філософом, колишнім в'язнем нацистського концтабору Віктором Франклом. Поринали в «магічний реалізм» колумбійця Габрієля Гарсіа Маркеса, опановували мить доленосного повороту Джона Ро́берта Фа́улза. Вкотре розуміли, як складно бути першим, згадували, що щастя саме у посмішці  й  на мить завмирали, «побачивши» Синього Птаха Чарльза Буковскі.
Ми знову проживали обпалюючу величчю та людяністю долю Симона Петлюри, позначену біблійним ім'ям одного з обраних Христом дванадцяти апостолів. Віддзеркалюючи в ній головне – нескорене бажання України бути незалежною та вільною.
Сергій Жадан, колись сказав, що мова зникає, коли нею не говорять про любов.
Ми розмовляли з вами саме цією мовою п`ять днів на тиждень. Про любов до України, до справи та життя, до прекрасних авторів та їхніх творів. Про щастя, схоже на метелика й від того ще більш цінне.
Про очікуваний ранок, який завжди настає на цій планеті саме нашими головними кольорами, й,  за хоку одного з найбільших авторів Японії Міядзава Кэндзі,  проривається крізь хмари та забарвлює небо у колір сонячного цитрину.
 
З прийдешнім святом.
Далі  буде٩(◕‿◕｡)۶

Олена Ємельянова

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Book- stories: з рук у руки

Довгоочікуваний відгук і читацькі враження в нашій рубриці від історика за фахом, профспілкового лідера області, викладача з багаторічним стажем, людини, що поєднує в собі знання з різних наук і культур – Анатолія Ялового.
Кожна книжка для нього – «окремий світ зі своїми героями, правилами та подіями, який цікаво відкривати». А ще, на його думку, «гарна книжка – це та, де є цей окремий всесвіт максимально гармонійно зображений автором».
Сьогодні, разом із Анатолієм Володимировичем, відкриваємо всесвіт українського та американського історика, нашого земляка, професора кафедри української історії в Гарвардському університеті, одного з провідних спеціалістів з історії Східної Європи Сергія Плохія.

 «Брама Європи» Сергія Плохія дуже швидко стала бестселером у нас в Україні. І це не дивно. Адже за весь період незалежності це перша спроба переглянути концепцію української історії, відійшовши від традиційної моделі опису історії нашого народу. Коли читаєш цю книгу, перша думка, що виникає – Україна завжди була частиною загальноєвропейського історичного процесу. Іноді значимою частиною, іноді – такими собі задвірками. Але, беззаперечним є той факт, що українські землі повністю переживали ті ж самі події та процеси, що і вся Європа. Принаймні так було до ХVІІІ ст., коли більша частина України опинилась під владою Російської імперії. Особливо неоціненним є вклад українців у розбудову Російської імперії, а потім і Радянського Союзу. Автор дуже добре пояснює хто такі українці, звідки вони взялись, чому ідея національної незалежної української державності пережила століття незважаючи на всі спроби її знищити, що здійснювали поляки, росіяни, Австро-Угорщина, СРСР.
Дуже рекомендую цю книгу, та і взагалі всі твори Сергія Плохія тим, хто цікавиться історією України, тим, хто шукає відповіді на проблемні питання української історії, тим, хто не згоден з міфами російської пропаганди.

Анатолій Яловий, 

голова обласного об'єднання профспілок, 

голова обласної організації Профспілки працівників культури

Джерело:
Плохій, Сергій. Брама Європи [Текст] : історія України від скіфських воєн до незалежності / С. Плохій. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 496 с. 

 

Діалоги з мистецтвом

Природна краса для душі й інтер’єру

 

Осінь – дивна пора року, коли природа готується до свого зимового сну, але її краса захоплює, бадьорить і надихає. Хочеться зупинити миттєвість і продовжити чарівну казку, де кожна травинка, «кожен листок – слово, кожне слово – поезія». Щедра осінь багата на подарунки, особливо для тих, хто займається творчістю. Саме восени можна зібрати до творчої скарбнички цікаві природні матеріали, підготувати їх належним чином, щоб довгими зимовими вечорами було заняття для умілих рук і небайдужих сердець.
Ця сторінка віртуального журналу присвячується флористиці. Що це таке, хто такі флористи, як опанувати рідкісне мистецтво?

Флористика – це різновид декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну, який проявляється у створенні флористичних робіт – букетів, композицій, панно, колажів із різноманітних природних матеріалів: квітів, листків, трав, ягід, плодів, горіхів, насінин, які можуть бути живими, сухими, або навіть, консервованими. Флористика – це ціла наука з різноманітними видами, напрямками, техніками. Своєю історією цей різновид мистецтва сягає ще в античні часи. Рослинні орнаменти відомі на фресках доби Київської Русі десятого століття, зустрічаються у сюжетах старовинних гобеленів. Давньою традицією стало прикрашати під склом ікони штучними букетиками квітів. Згодом у моду ввійшло святкове вбрання букетами та гірляндами адміністративних приміщень, бенкетних зал. Виникає потреба у фахівцях «тонкого квітучого» мистецтва.
Професія флориста сформувалась лише на початку ХХ століття і є доволі складною як у творчій складовій, так і в технічному виконанні. Потрібно вміти передати якусь ідею, або тему за допомогою мови рослин, враховуючи особливості приміщення, освітлення, модних тенденцій. Палітра для втілення ідей майже не обмежена: флористичні букети та віночки, композиції у посуді, флористичний живопис, весільна флористика та інші види.

У сучасному світі цінується креативний, «камерний» підхід у дизайні інтер’єрів, в оформленні куточків відпочинку і релакційних зон. Природні матеріали, з якими люблять працювати і використовують модні дизайнери, завжди мають вигляд розкішний, стильний і сучасний!
Напевно, не кожен може стати флористом високого класу, але при великому бажанні оволодіти творчими навичками, створити витвір своїми руками, опанувати «прийоми» домашнього дизайнера цілком можливо! Для наполегливих радимо видання із фонду нашої бібліотеки: З. Кукина «Творим красоту сами», А. Назаренко «Шишкарики», «Українські обереги своїми руками», О. Линенко «Домашний дизайнер» та інші.

Наш край завжди славився творчими особистостями, майстрами з креативними ідеями. Прикладом для натхнення можуть слугувати роботи Світлани Іванченко (мозаїки із природного каменю), Людмили Коско (картини з тополиного пуху), Валентина Аболмасова (міні-архітектура із сорго), Юлії Вититнєвої (фітоживопис) та інші.
Більше читати на сторінках «Світ захоплень» і «Вернісаж талантів» сайту нашої бібліотеки https://www.libr.dp.ua/?do=student&idm=2 , https://www.libr.dp.ua/vernisazh.html

 

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка

відділу мистецтв ДОУНБ

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

Пунктири історії

Габрієль Гарсіа Маркес: «Кожна мить життя – це можливість» (завершення)

У 1982 році Маркесу було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія та реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту». Він став першим колумбійцем, який отримав цю премію. Маркесу її вручив король Швеції.
У 1999 році новий діагноз – ускладнена лімфома. Важкі операції в США і Мексиці, тривалий курс лікування, чутки і поголоси про здоров`я та смерть. Спершу це його дратувало, з роками сприймалося жартома.
Дізнавшись про діагноз, Маркес прийняв для себе єдине вірне рішення: «Я скоротив кількість друзів до мінімуму, відключив телефон, скасував поїздки й інші плани і почав писати день і ніч, без зупинки».
В останні роки життя до звичних болячок додалася хвороба Альцгеймера: інколи Габрієль не реагував ні на що та не впізнавав нікого, крім Мерседес. У 2006 році Гарсія Маркес оголосив, що більше не писатиме художньої літератури, і з тих пір публікував тільки мемуари. На початку березня 2014 року, в день свого народження, він з`явився перед журналістами востаннє.
У зв`язку зі смертю письменника влада Колумбії оголосила в країні триденну жалобу, а президент Хуан Мануель Сантос висловив свої співчуття в Twitter: «Тисяча років самотності та смутку через смерть найвеличнішого колумбійця всіх часів, висловлюю свою солідарність та співчуття родині».
Габрієль Гарсіа Маркес. Письменник, який вважав, що натхнення приходить тільки під час роботи. Людина, яка першим населеним пунктом в 1957 році, під час поїздки на Всесвітній фестиваль молоді та студентів у СРСР, побачила українське містечко Чоп, де провела близько п’яти годин. А ще, незважаючи на «польоти» фантазій своєї магічної літератури, він боявся подорожувати літаками. Сублімував J
Дмитро Павличко писав: «Маркеса людство не забуде. І можна сказати, що він не вмер. Він буде живішим тепер, коли до нього уже не можна буде написати листа... Але так буває завжди з великими людьми, які не є богами, але перемагають смерть, тому що у них є велика мета. У Маркеса НАПЕВНО була мета – сказати людству, ЩО воно є таке».
Протягом багатьох років щонеділі в один і той же час, в якій би країні не знаходився, Маркес телефонував матусі. Час від часу, руйнуючи слідом за ним зазначену демаркаційну лінію між реальним і фантастичним, дуже хочеться не написати листа, а саме зателефонувати Габові та почути від нього життєствердні оптимістичні поради, які підтримають, викличуть посмішку та заперечать тисячоліття самотності. З ним та без нього.  

Олена Ємельянова

 

«Час у своєму русі теж стикається з перешкодами і терпить аварії, а тому шмат часу може відколотися і надовго застрягти в якійсь кімнаті».

«Чим прозоріша мова, тим більше в ній поезії».

«Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати».

«Якщо у чомусь задіяна жінка, то я знаю, що все буде добре. Адже мені абсолютно ясно, що жінки керують світом».

«Якщо ви зустрінете своє справжнє кохання, воно нікуди від вас не зникне – ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік».

«…якщо вони … і навчились чомусь, то лиш тому, що знання і мудрість приходять до нас з роками, коли вже непотрібні».

«Я люблю тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я з тобою».

«Якщо ти любиш щось – відпусти. Якщо воно твоє, воно повернеться».

 

Фото https://glamurchik.tochka.net/ua/220565-gabriel-garsia-markes-umer-posle-bolezni/
Джерела:
Земсков, Валерий Борисович. Габриэль Гарсия Маркес [Текст] : очерк творчества / В. Б. Земсков. – М. : Художественная литература, 1986. – 224 с. : портр.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Любовь во время чумы [Текст] : роман / Габриэль Гарсиа Маркес; Пер. с исп. Л. Синянской. – СПб. : ООО Звезда, 2000. – 505 с.
Маркес, Габриель Гарсиа (1928–). О любви и прочих бесах [Текст] = DELAMOR Y OTROS DEMONIS / Г. Г. Маркес ; пер. с исп. М. Былинкина. – М. : Астрель, 2012. – 221 с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Полковнику никто не пишет [Текст] : повесть: Сто лет одиночества: Роман: Пер. с исп. / Г. Гарсиа Маркес ; Послесл. В. Столбова. – М. : Художественная литература, 1989. – 431 с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Сто лет одиночества [Текст] : роман / Г. Гарсиа Маркес. – Л. : Лениздат, 1988. – 367 с.
https://ukrainky.com.ua/gabriyel-garsiya-markes-i-mersedes-barcha-sto-rokiv-kohannya/
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
https://dovidka.biz.ua/gabriel-garsiya-markes-tsikavi-fakti/
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/1651004-markes_peremig_smert_stvorivshi_nayvidatnishiy_tvir_hh_stolittya___dmitro_pavlichko_1930904.html
https://dovidka.biz

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктири історії

Габрієль Гарсіа Маркес: 

«Немає ліків, які здатні вилікувати те, що може вилікувати щастя» (продовження)

Історія першого кохання письменника довжиною у все життя.
Мерседес Ракель Барча Пардо мала колумбійсько-палестинсько-єгипетську генетику, і закоханий Маркес вважав, що саме від єгиптян отримала єдина його жінка «таємничу красу нільської змії».
Батьки її часто переїжджали, але для дівчини завжди обирали найпрестижніші та найсуворіші за дисципліною католицькі школи, навчалась вона завжди на відмінно. Читання було її основним захопленням, крім біології цікавили романи та поезії.
Знакове для обох знайомство сталося в 1945 році, коли родина Мерседес перебралася в Сукре, в якому тоді жили батьки Маркеса й де дідусь дівчини відкрив чергову аптеку. «Габ» тоді навчався та навідувався до міста лише на різдвяні канікули. Зустріч сталась на танцмайданчику, це було кохання з першого погляду. Цілуючи на прощання красуні руку,  він вимовив: «Тільки зараз я зрозумів, що всі вірші, які я написав, були присвячені Вам. Будьте моєю дружиною!» і присвятив Мерседес рими під назвою «Ранковий сонет божественній школярці». Їй було тринадцять, йому – вісімнадцять. 
Після першої зустрічі, незважаючи на своє строкате особисте життя, Маркес щотижня писав Мерседес. Одружилися вони через тринадцять років, наречена на вінчання спізнилась і Маркес добряче понервував.
У шлюбі народилося два сини Гонсало і Родріго. Родріго Гарсіа став режисером, оператором, сценаристом і продюсером, призером Канського фестивалю. Одна з його режисерських робіт, фільм «Таємничий Альберт Ноббс» (2011), отримала три номінації на премію «Оскар».
На схилі віку Маркес отримає безліч хвороб. Під час роботи він викурював по три пачки цигарок на день, що й, напевно, стало причиною виникнення ракової пухлини у легенях, яку виявили наприкінці 80-х. За прогнозами лікарів, жити йому залишалось близько року, проте, після операції, лікування і відданої турботи дружини, письменник видужав. На першій після цього прес-конференції Габрієль повідомив, що більше не писатиме: «Тепер я тільки чоловік Мерседес … я належу їй повністю».
В єдиному інтерв’ю з нагоди «нобелівки» небагатослівна Мерседес Барча, зазначить лише про талант і творчість свого Габрієля, а ще про те, що дуже щаслива, бо він виконав свою жартівливу обіцянку на ній одружитися.
Бути гідною, визнаного світом митця, місія особлива. Мерседес це довела.

Далі буде.

Олена Ємельянова

«They were so close to each other that they preferred death to separation».

«Тільки смерть приходить обов'язково».

«Тільки тому, що хтось не любить тебе так, як хочеться, не означає, що він не любить тебе всією душею».

«Треба прислухатися до голосу дитини, якою ти був колись і яка існує ще десь всередині тебе. Якщо ми прислухаємося до дитини всередині нас, очі наші знову знайдуть блиск. Якщо ми не загубили зв’язку з цією дитиною, не порветься і наш зв’язок з життям».

«Хто чекає довго, той може почекати ще трішки».

«У сімейному житті значно легше уникнути катастрофи, ніж прикрих дрібниць».

«Умій цінувати того, хто без тебе не може, і не женися за тим, хто щасливий без тебе».

«У житті важливо не те, що з тобою відбувається, а те, що ти пам'ятаєш і як ти це пам'ятаєш».

«У той день, коли люди почнуть їздити у вагонах першого  класу, а книги возитимуть у товарних вагонах, настане кінець світу».

«Це велика удача в житті – знайти таку людину, щоб було приємно дивитися, цікаво слухати, захоплено розповідати, не обтяжливо мовчати, щиро сміятися, захоплено згадувати і з нетерпінням чекати наступної зустрічі».

Далі буде.

 

Фото: оhttps://ukrainky.com.ua/gabriyel-garsiya-markes-i-mersedes-barcha-sto-rokiv-kohannya/

Джерела:

Земсков, Валерий Борисович. Габриэль Гарсия Маркес [Текст] : очерк творчества / В. Б. Земсков. – М. : Художественная литература, 1986. – 224 с. : портр.

Гарсиа Маркес, Габриэль. Любовь во время чумы [Текст] : роман / Габриэль Гарсиа Маркес; Пер. с исп. Л. Синянской. – СПб. : ООО Звезда, 2000. – 505 с.

Маркес, Габриель Гарсиа (1928–). О любви и прочих бесах [Текст] = DELAMOR Y OTROS DEMONIS / Г. Г. Маркес ; пер. с исп. М. Былинкина. – М. : Астрель, 2012. – 221 с.

Гарсиа Маркес, Габриэль. Полковнику никто не пишет [Текст] : повесть: Сто лет одиночества: Роман: Пер. с исп. / Г. Гарсиа Маркес ; Послесл. В. Столбова. – М. : Художественная литература, 1989. – 431 с.

Гарсиа Маркес, Габриэль. Сто лет одиночества [Текст] : роман / Г. Гарсиа Маркес. – Л. : Лениздат, 1988. – 367 с.

https://ukrainky.com.ua/gabriyel-garsiya-markes-i-mersedes-barcha-sto-rokiv-kohannya/

https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315

https://dovidka.biz.ua/gabriel-garsiya-markes-tsikavi-fakti/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктири історії

Габрієль Гарсіа Маркес: «Самотність обрала його спогади…»

Цікаве спостереження, але письменники, які ніколи не були обділені увагою, піклуванням близьких і закоханих, мали за основну тему власних творів саме самотність. Звичайно, йдеться про ширший ніж особистий контекст, проте. Згадаймо хоча б Чарлза Буковскі та його останній геніальний вірш про Синього Птаха.
Півтора року добровільного ув’язнення знадобилося Маркесу, щоб написати про сторіччя самотності. Він буквально не вставав з-за столу місяцями, був без роботи та грошей, заклав машину. Дружина брала продукти у борг, просила відстрочки за оплату квартири, робила все неможливе та можливе для того, щоб чоловік завершив роман. Грошей, щоб відправити твір видавцеві, не вистачало. Журналісти писали, що Мерседес довелося закласти єдині на той час цінні речі – міксер і фен щоб відправити рукопис. Передчуття щодо шаленого успіху чоловіка її не обманули.
Біографічні образи дитинства, контекст епохи, шість поколінь роду Буендіа, які впевнено рухаються до повного виродження, бо штучно ізольовані та відсторонені від часу і проблем. Парадокси шопенгауерівського індивідуалізму на прикладі конкретних людських історій. Але питання для Маркеса полягає в тому, чим можна зашкодити руху цивілізації, що насправді гальмує розвиток людства в цілому. В яких баченнях, усвідомленнях, комплексах та небажаннях криється небезпека. Саме після появи роману чи не вперше з`являється термін «магічний реалізм».
Хоча Маркес ні на яку магію, говорячи про «Сто років самотності», не натякав: «Я реаліст, бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю». Але між літературою та дійсністю завжди автор, а коли в генетиці такі, як в Маркеса чудові оповідачі міфічного та таємного – бабуся з дідусем і безліч дитячих фантазійних історій, відповідність стає особливою і ступінь її спроможності вражати залежить вже від власних генетичних відчуттів і здібностей.
Книга «Сто років самотності» з’явилася в 1967 році в Буенос-Айресі і за три з половиною роки розійшлася тиражем в понад півмільйона примірників. Газета New York Times назвала її «другим твором після Книги буття, який обов’язковий до прочитання для всього людства». Чилійський поет Пабло Неруда вважав роман Маркеса «Сто років самотності» найкращим іспаномовним з часів «Дон Кіхота». З ним погодився світ, бо популярність письменника, без перебільшення, стала всесвітньою. IV Міжнародний конгрес іспанської мови, в свою чергу, не сперечався з Нерудою та визнав «Сто років самотності» другим за важливістю твором іспанською мовою після «Дон Кіхота» Сервантеса. На сьогодні у світі продано більше 30 мільйонів екземплярів роману.
Позачасовість «Ста років…», напевно, полягає в тому, що людство постійно стикається з питаннями, на які не знаходить відповідей або їх оминає. Тому й час, за Маркесом, не лінійний, а циклічний, приречений на перманентне розв`язання проблем, бо відповіді кожен або покладає на Всесвіт або тримає у собі.

Олена Ємельянова

 

«Не докладай занадто багато зусиль, все найкраще трапляється несподівано».

«Не плач, бо це скінчилося. Усміхнися, бо це було».

«Нехай твоя відповідь буде «так». Навіть якщо тобі дуже страшно, навіть якщо потім пошкодуєш. Бо потім жалкуватимеш усе життя, якщо відповіси йому «ні».

«Ніколи не буває надто пізно».

«Немає ліків, які могли б вилікувати те, що може вилікувати щастя».

«Неможливо любити, а потім нічого не відчувати. Або ти брехав тоді, або ти брешеш зараз».

«Не дай собі померти, не пізнавши цього дива – спати з тим, кого любиш».

«Натхнення приходить тільки під час роботи».

«Ні, я не багатий. Я бідний з грошима, а це не одне і те ж саме».

«Секрет спокійної старості – не що інше, як укладання чесного союзу з самотністю».

«Симптоми у кохання та у чуми однакові».

«Світ йде вперед, але крутиться довкола сонця».

«Справжній друг це той, хто триматиме тебе за руку і відчуватиме твоє серце».

«...ті, хто надто любить тварин, здатні на страшні жорстокості стосовно людей».

Далі буде.

 

Фото https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
 
Джерела:
Земсков, Валерий Борисович. Габриэль Гарсия Маркес [Текст] : очерк творчества / В. Б. Земсков. – М. : Художественная литература, 1986. – 224 с. : портр.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Любовь во время чумы [Текст] : роман / Габриэль Гарсиа Маркес; Пер. с исп. Л. Синянской. – СПб. : ООО Звезда, 2000. – 505 с.
Маркес, Габриель Гарсиа (1928–). О любви и прочих бесах [Текст] = DELAMOR Y OTROS DEMONIS / Г. Г. Маркес ; пер. с исп. М. Былинкина. – М. : Астрель, 2012. – 221 с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Полковнику никто не пишет [Текст] : повесть: Сто лет одиночества: Роман: Пер. с исп. / Г. Гарсиа Маркес ; Послесл. В. Столбова. – М. : Художественная литература, 1989. – 431 с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Сто лет одиночества [Текст] : роман / Г. Гарсиа Маркес. – Л. : Лениздат, 1988. – 367 с.
https://ukrainky.com.ua/gabriyel-garsiya-markes-i-mersedes-barcha-sto-rokiv-kohannya/
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
https://dovidka.biz.ua/gabriel-garsiya-markes-tsikavi-fakti/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут