Коли прочитала повість, довго перебувала під враженням. Навіть якийсь час не могла заглибитись у якусь іншу книгу. Тому хочу поділитись своїми відчуттями. Не скажу, що усе сподобалось, щось у авторській розповіді інколи заважало, якісь моменти, як на мене, були змазані, здавалось, десь не вистачало інформації. Але ж зачепило!
Насамперед, доля самої героїні – Ольги Хохлової, яка народилася на Чернігівщині, у Ніжині в аристократичній родині військового лікаря. Тут пройшли її самі безтурботні і щасливі роки дитинства у любові та затишку. І саме тут були незабутні враження про бал у маєтку Тарновських в Качанівці і перший потяг до мистецтва танцю. Потім були переїзд родини до Петербургу, пансіон, серйозні заняття з хореографії, щоденна важка праця і жорсткий відбір до балетної трупи Сергія Дягілєва. Зовсім юною вона покинула батьківщину і як виявилося назавжди. Гастролі по Європі, виснажливий ритм репетицій і вистав. Вона завжди мужньо витримувала навантаження, була наполегливою і відданою у професії, мала природне відчуття гідності.
У Парижі, під час гастролей і відбулася її фатальна зустріч, з тоді ще не надто відомим, художником Пабло Пікассо. Були вони дуже різними, майже за класиком: «Они сошлись. Волна и камень…». Вона статна й висока, він коротун, вона стримана, він – суцільна емоційність, вона – леді, він не вихований хуліган, вона цнотлива молода, він – досвідчений ловелас. Але шлюби – то воля небес. Життя було бурхливим: спочатку безмежне відчуття щастя, шалене кохання, потім ревнощі, скандали, зради, відчуження, знущання, самотність. Шлюб триватиме 18 років. Вона народить сина, дочекається онуків, гідно триматиме удари долі. У безхмарний період Пікассо буде багато малювати першу дружину і сина. Саме Ольга надихнула художника, засновника кубізму на «класичний» період творчості («Ольга у кріслі»). А інший її портрет, уже в характерній йому манері, «Жінка в рожевому» зараз є бажаним на мистецьких аукціонах і коштує понад 4 мільйонів доларів. Безумовно, вона розповідала і про свою малу Батьківщину. Можливо, звідти його цікавість і захоплення творчістю Марії Примаченко. А фото Пабло у вишиванці, яку він з задоволенням одягав? Звідки це?
Мене підкорила любов і повага автора до героїні повісті. Вона співчуває Ользі, але нікого не звинувачує, не нав’язує висновків. Цікава знахідка-прийом книги – есхатологічні інтерв’ю, завдяки яким читач ніби сам спілкується з героями книги. Повість написано хорошою українською культурною мовою, читається легко і швидко, не залишає байдужим. А ще підштовхує дізнатись більше про балетну атрепризу Дягілєва, у якій брав участь ще один видатний танцівник з України – Серж Лифарь, переглянути картини Пікассо, познайомитись ближче з містами і пам’ятками Чернігівщини. Пізнавайте світ мистецтва з книгою!
