Сторінки

вівторок, 29 листопада 2022 р.

Пунктир

Freddie Mercury. Найбільш самотня людина (продовження)

На сцені він поставав харизматичним і ексцентричним артистом, в реальному житті залишався сором'язливим хлопцем, що уникав спілкування з журналістами. Наш герой полюбляв котів, а його улюбленим кольором  був жовтий. Ми насправді доволі мало знаємо про того, кого обожнювали мільйони. 

Фредді Мерк’юрі в продовженні «Пунктиру».

«Моя любов небезпечна. А хто хоче безпечної любові? Уявіть, якби я написав пісню: «Моя любов безпечна». Вона б ніколи не продалася».

«По суті, мій вид самотності пережити найважче. Самотність зовсім не означає, що ти замкнений один у своїй кімнаті. Ти можеш бути в людному місці і відчувати себе як і раніше найбільш самотньою людиною, тому що нікому по-справжньому не належиш».

«Справжній талант завжди проб'є собі дорогу».

«Сучасний живопис – як жінки: ним ніколи не насолодишся, якщо спробуєш його зрозуміти».

«У мене немає жодного бажання жити до семидесяти років: це, напевно, дуже нудне заняття».

«У молодості, коли у мене взагалі не було грошей, я відкладав потроху, скажімо, тижнів на два, а потім за один день все спускав – з великим задоволенням».

«Чим більше у мене проблем, тим кращі мої пісні».

«Щастя не купиш. Але гроші можуть допомогти його віднайти».

«Я впевнений, що кохання понад усе, але кохання може знищити тебе. Потрібно бути дуже сильним. Любов може зруйнувати все, що ти збудував, якщо ти їй дозволиш».

«Я думаю, що кращий спосіб роботи з іншими людьми, це коли ти повністю занурюєшся в неї і просто робиш свою справу. Якщо при цьому вона запалює тебе, значить все вийшло – в іншому ж випадку відмовся від неї!».

«Я завжди знав, що я зірка. А тепер і весь світ зі мною згоден».

«Я заробив багато грошей і міг би жити розкішно до самої смерті, але мені потрібно щось робити. У мене багато енергії, і їй потрібен вихід. Я не можу безцільно провести день в ліжку».

Фото: https://maximum.fm/freddi-merkyuri-biografiya-malovidomi-fakti-pro-frontmena-queen_n166077

Джерела:

Виноградова, Т. Р. Характер как судьба. Великие несломленные / Т. Виноградова.- Харків : Аргумент Принт, 2015. – 352 с.

Удодова, Л. Рыбка по имени Меркьюри / Лида Удодова. – (Зона риска) // Здоровье. – 2008. – № 8. – С. 68–69

Фристоун, П. Фредди Меркьюри : воспоминания близкого друга / Питер Фристоун; Пер. с англ. Т. Давыдовой. – Екатеринбург : У-Фактория, 2005. – 352 с. 

http://rockquotes.eugene-home.kiev.ua/index.php?id=9&mus_surname=%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%BA%27%D1%8E%D1%80%D1%96




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут


понеділок, 28 листопада 2022 р.

Неймовірно, але правда


Основний каталог, складений і надрукований ще в 1904 році, постійно поповнювався письмовим, який у 1907 році вже складався з більш ніж 2200 назв творів, і це не враховуючи періодичні видання. В такому вигляді відвідувачам, особливо дітям, працювати з ним було дуже незручно, пошук потрібної інформації забирав багато часу. Рада бібліотеки, розглянувши це питання, доручила завідуючій скласти додатковий каталог. Пані Єгорова відповідально підійшла до справи – невдовзі готовий каталог був зданий до друку. Деякі відвідувачі бібліотеки придбали каталог для власного користування. Загальна сума від продажу друкованого каталогу склала 57 руб 20 коп.

Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1907 год [Текст]. - Екатеринослав : [б. в], Б. г. - 24 с. (ксерокс). -  Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=66 (дата звернення: 21.11.2022). – Загол. з екрану.


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

пʼятницю, 25 листопада 2022 р.

Що читають бібліотекарі


Таран
Людмила. Яблуня [Текст] : книжка-діалог: [збірник інтерв'ю] / авт.-упоряд. Л. Таран. Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. 171 с. : фот..

 

«Яблуня» – книжка-діалог. В цю книгу ввійшли спогади відомих в Україні та за кордоном жінок – мам і доньок. У збірці есеїв пять пар жінок діляться приватними родинними історіями. Серед героїнь книжки: Оксана Забужко та її мама Надія Забужко; Наталка Білоцерківець та її мама Анастасія Лисивець; Софія Майданська та її мама Марія-Одарка Майданська; Богдана Павличко та її мама Соломія Павличко; Мар'яна Савка та її мама Ірина Савка.

Яблуня – дерево роду. І… яблуко від яблуні недалеко падає… Задум книжки: з’ясувати, як матері вплинули на життя і творчість своїх доньок, знаних у нашій культурі. Мами і доньки розповідають про важливі моменти, згадують знакових людей та події, що залишили слід у їхньому житті. В їхніх діалогах звучить любов до дітей і до своєї справи, родинні настанови і благословення на творчу самореалізацію.

«Усі книжки пишуться, передусім, для себе. Тоді вони можуть бути цікавими для інших.… Нині, коли мої батьки вже перебувають у вічності, не раз ловлю себе на роздумах про їхню роль у моєму житті».

Так пише авторка книги «Яблуня» Людмила Таран.

Наталія Ярута, головна бібліотекарка патентно-технічного відділу


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

середу, 23 листопада 2022 р.

Пунктир

Freddie Mercurу.

Щастя та сум геніальності…


58-ме місце в опитуванні «100 найбільших британців», організованому компанією Бі-бі-сі (2002), за версією журналу Blender – друге місце серед вокалістів (перше серед чоловіків) у 2005-му, 18-е місце в списку «100 найкращих вокалістів всіх часів за версією журналу Rolling Stone» у 2008-му… Фанат Японії та володар колекції зразків японського мистецтва… 

При народженні він отримав ім'я Фарух, що в перекладі – «прекрасний» та «щасливий». Він виправдав, залишивши свій голос та одвічну загадку яскравої самотньої комети, що лишає свій слід у серцях. Назавжди. 


«В любові неможливо володіти собою, і я ненавиджу це почуття. Я пролив ріки сліз. Я можу бути жорстким зовні, але у мене дуже ніжне серце. На сцені я демонструю свою мужність, жорсткий вигляд, але у мене є і сентиментальна сторона; я здатний танути, як масло».

«В мене весь час запитують, про що мої тексти. А я відповідаю, як відповів би будь-який пристойний поет, якби ви наважилися просити його проаналізувати власні роботи – вони саме про те, про що вам здається».

«Ви можете мати в житті все і при цьому залишатися найсамотнішою людиною. І це найгіркіший вид самотності. Успіх приніс мені всесвітнє поклоніння та мільйони фунтів стерлінгів. Але це не дало мені володіти тим, чого всі ми потребуємо: любовні тривалі відносини».

«Виключно правильні люди стомлюють мене до смерті. Мені подобається оточувати себе дивними та цікавими людьми, тому що вони дають відчуття повноти життя. Так, мені подобаються фріки».

«Глядачі люблять мене. Ось чому їм важко повірити, що хто-небудь такий як Фредді Мерк'юрі може бути самотнім».

«Дехто згоден на друге місце, але не я. Для мене це поразка. Якщо ви відчули, що значить бути першим, то другого номера вам вже не достатньо!».

«Життя – це гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки. Потрібно лише тільки підняти свою гепу з дивана і йти вперед, нехай повільно, але до вершини!».

«Любов – це те, чого найважче досягти…».

«Люди, які знайомляться зі мною, думають, що я зараз їх приб'ю. А насправді я дуже сором'язливий».

«Моя душа, як медаль, має дві сторони: одну світлу, іншу темну».

Фото: https://www.varesenews.it/photogallery/freddie-mercury/

Джерела:

Виноградова, Т. Р. Характер как судьба. Великие несломленные / Т. Виноградова.- Харків : Аргумент Принт, 2015. – 352 с.

Удодова, Л. Рыбка по имени Меркьюри / Лида Удодова. – (Зона риска) // Здоровье. – 2008. – № 8. – С. 68–69

Фристоун, П. Фредди Меркьюри : воспоминания близкого друга / Питер Фристоун; Пер. с англ. Т. Давыдовой. – Екатеринбург : У-Фактория, 2005. – 352 с. 

http://rockquotes.eugene-home.kiev.ua/index.php?id=9&mus_surname=%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%BA%27%D1%8E%D1%80%D1%96



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 


 

вівторок, 22 листопада 2022 р.

Пунктир

Джонатан Свіфт: «Бачити те, що невидимо для інших»

Англо-ірландський письменник Джонатан Свіфт народився в Дубліні в родині протестантів. Після навчання в Трініті-коледжі, вченість перестала його цікавити зовсім. Але без впливів не обійшлося.

Спочатку був дядько Годвін, потім заможний відставний дипломат Вільям Темпл. Саме від нього Свіфт отримав характеристику-рекомендацію для працевлаштування, де відзначалось його гарне знання латинської та грецької мов, знайомство з французькою та чудові літературні здібності. Отже, вченість його не оминула, але джерела та мотиватори виявились іншими.

Відомий есеїст Темпл зумів оцінити літературний талант свого секретаря, надавав йому власну бібліотеку та дружню допомогу в усіх справах. Свіфт, у свою чергу, допомагав Темплу в підготовці мемуарів. Саме в цей час автор пригод Гуллівера й розпочав власну літературну діяльність, але спочатку як поет. До того ж, оточення впливового Темпла теж додає емоцій і вражень для майбутніх творів. Вільяма відвідують численні імениті гості, включаючи короля Вільгельма. Таким чином Свіфт отримав безцінний матеріал як майбутній сатирик.


«Бачення — це мистецтво бачити те, що невидимо для інших».

«Вам ніколи не повинно бути соромно визнавати, що ви помилялися. Це лише доводить, що ви сьогодні мудріші, ніж вчора».

«Закони подібні до павутини, яка може ловити дрібних мух, але пускає ос і шершнів».

«Коли я читаю книгу, мудру чи дурну, мені здається, що вона жива і розмовляє зі мною».

«Коли на світі з'являється справжній геній, то пізнати його можна хоча б по тому, що всі тупоголові єднаються в боротьбі проти нього».

«Летить брехня, а правда, кульгаючи, приходить за нею, так що коли люди стають неошуканими, то вже пізно...»

«Нехай ти живеш кожним днем свого життя».

«Останню частину життя мудра людина займається лікуванням дуростей, упереджень і хибних думок, які вона набула раніше».

«Розгніватися — те саме, що помститися самому собі за вину іншого».

«Сатира — це свого роду скло, в якому глядачі зазвичай відкривають обличчя кожного, крім свого власного».

«У світі немає абсолютного успіху, лише постійний прогрес».

«У цьому світі немає нічого постійного, крім непостійності».

«Усі люди хочуть жити довго, але ніхто не хоче бути старим».

«Хто заважає найменшій кількості людей, той є найкращою людиною в компанії».

«Щастя — це вічне володіння тим, щоб бути добре обдуреним».

«Що роблять у раю, ми не знаємо; зате точно знаємо, чого там не роблять: не одружуються і не виходять заміж».

«Як людину можна пізнати за оточенням в якому вона живе, так і про людину можна міркувати за мовою, якою вона висловлюється».


Фото:https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%B8%D1%84%D1%82,_%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD

Джерела: 

Зарубіжна література [Текст] : чітанка-підручник для 5–6 кл. / Т. Н. Денисова, Г. М. Сиваченко. – Київ : Освіта, 1995. – 432 с.

Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів [Текст] / Д. Свіфт ; пер. з англ. Ю. Лісняк ; передм. А. Шамрай ; худож. І. А. Вишинський. – Київ : Дніпро, 1983. – 287 с.

На вершинах мировой литературы [Текст] : литературная критика / А. Л. Штейн. – М. : Худож. лит., 1988. – 320 с.

Оруэлл, Джордж (1903–1950). 1984 и эссе разных лет [Текст] : роман и художественная публицистика : пер. с англ. / Д. Оруэлл ; сост. В. С. Муравьев ; авт. предисл. А. М. Зверев. – М. : Прогресс, 1989. – 378 с.

Гротеск у творчості Джонатана Свіфта [Текст] : автореферат дисертації / С. О. Тіхоненко ; Дніпров. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. – Дніпро : [б. и.], 2020. – 21 с.

Публіцистика Джонатана Свіфта (1667–1745) [Текст] : навчально-методичний комплекс: навч. посібник; хрестоматия; тести; теми рефератів / О. К. Мелещенко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т журналістики. – К. : Дніпро, 2020. – 728 с.

Реализм XVІІІ века [Текст] : сб. статей / Ф. П. Шиллера. – М. : Художественная литература, Історія зарубіжної літератури XVII–XVIII століття [Текст] : навчальний посібник / Г. Й. Давиденко, М. О. Величко ; Міністерство освіти і науки України, Глухівський державний педагогічний університет ім. С.М. Сєргєєва-Ценського. – Київ : Центр учбової літератури, 2007. – 292 с. 

https://7flammes.com/uk/themes/13331-85-best-ever-jonathan-swift-quotes-from-the-author-of-gulliv

https://calendate.com.ua/person/2906

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%84%D1%82

https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Dzhonatan_Svift/

https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%84%D1%82?uselang=uk




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 


 

понеділок, 21 листопада 2022 р.

Неймовірно, але правда

 


У 1907 році Юлія Андріївна Пехотинська передала в дарунок Міській бібліотеці свою бібліотеку. Вона складалась із приватних пожертвувань завдяки зусиллям Юлії Андріївни, яка багато років працювала на користь народної просвіти. На жаль втрата здоров’я змусила її зачинити цю корисну установу, яка задовольняла духовні та інформаційні потреби жителів однієї з околиць міста. Передаючі народну бібліотеку пані Пехотинська висловила сподівання на те, що Рада бібліотеки буде продовжувати розширювати справу народного просвітництва шляхом відкриття народних бібліотек-читальнь на околицях. Особливою постановою Рада бібліотеки висловила щиру подяку пані Юлії.

 

Фото: Альона Шолохова

Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1907 год [Текст]. - Екатеринослав : [б. в], Б. г. - 24 с. (ксерокс). -  Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=66 (дата звернення: 21.11.2022). – Загол. з екрану.


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

пʼятницю, 18 листопада 2022 р.

Українське вікно до японської душі

Міядзава Кендзі. 
Біль як «паливо у мандрівці» (продовження)

Верхівка неба була холодна-холодна, щойно викута сталь. Там, нагорі, ще було багато зірок, але самий низ східного небосхилу вже почав забарвлюватися в ніжно-фіолетовий колір дзвіночків.

Міядзава Кендзі


Початок двадцятих років минулого сторіччя сповнений поїздками та літературними публікаціями. У серпні 1923 року під приводом пошуку робочих місць для студентів Міядзава-сан їде до Сахаліну (тоді ще це частина Японії). Справжньою ж метою був пошук спілкування з душею сестри Тосі. Під час подорожі було написано серію сумних віршів. «Потрібно навчитися приймати біль та використовувати його як паливо в нашій мандрівці», – напише він пізніше. Трагічні емоції стали поштовхом і для роботи над романом-алегорією «Ніч на галактичній залізниці» (яп. 銀河鉄道の夜, інший переклад – «Ніч у потязі на срібній річці»). Роман лишився незавершеним, Міядзава-сан працював над ним і перед самою смертю. 

У квітні 1924 року Кендзі видає за свої гроші частину збірки нарисів «Весна і асура» (яп. 春と修羅). В індуїстській міфології та буддизмі асурами називали богів, які перебувають у постійній війні з іншими богами. У передмові автор виступає як ліричний «синій вогник», який бачить з космосу, вогник, що знаходиться в гармонії з усім навколо. І вогник цей ніколи не помре. Так само, як люди, що живі, доки лишаються у наших споминах. Десь високо високо та водночас – поруч. Вони подорожують на поїзді, що рухається по зоряному небу, стають зірками, потрапляють на небеса. Туга за Тосі присутня в кожному рядку. 

Збірка отримала високе визнання літературної критики. 

У школі, де він викладає, з`являються театральні вистави, як за його п`єсами, так і за сценарними розробками учнів, яких він на це надихає. Невдовзі, знов таки за власний кошт із мізерної зарплатні, видано першу книгу дитячих оповідань і казок «Ресторан, де виконують побажання» (яп. 注文の多い料理店). Твори його друкуються й у місцевих газетах і журналах друзів однодумців (яп. 同人誌 , додзінші).

Комерційного успіху книги, на жаль, не мали, але Міядзава-сан привернув увагу поета та скульптора Котаро Такамура і поета Сімпей Кусано. Захоплені талантом Міядзави-сан, вони допомогли представити його роботи літературному світові. Вірші Кендзі з'являються й у літературному журналі Кусано «Гонг» («Дора»).

Творча людяна особистість прагне більшого і більшого. Навесні 1926 року він залишає роботу в школі та створює товариство для ведення просвітницької роботи серед селян. У грудні того ж року їде до Токіо, де бере уроки швидкодрукування, мови есперанто, оргáну та віолончелі. Знайомиться й активно спілкується з міністром з Фінляндії та директором Академії есперанто. Як бачимо, коли він прагне, для нього немає ніяких перепон у спілкуванні, бажаннях і втіленнях. Вступає він і до японської сільськогосподарської партії префектури Івате. 

Він намагається самотужки займатися землеробством, впроваджує нові сільськогосподарські технології. Якщо говорити про паралелі між творчим і цілковито земним, слід згадати його відому працю «Загальний вступ до мистецтва агрономії», написану у віршах. «Асоціація селян Расу», яку він очолює, допомагає малозабезпеченим грошима, вчить землеробів правильно вживати добрива, покращувати урожаї рису. Міядзава-сан подорожує по селах з лекціями про науку культивування. Він підтримує простих людей в усьому, розмірковуючи про єдність сільського господарства, мистецтва, науки та релігії.

Теорія поєднується з практикою селянського мистецтва. Він вслухається в кожну ноту музичних творів, вони відбиті в кожному його вірші. Відомі й часто організовані ним для селян репетиції оркестру.


Далі буде. 


Олена Ємельянова, завідувачка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків


Фото: https://blog.yakaboo.ua/ru/kenji_miyazawa/


Джерела:

Асадчих О. Тематика поетичної антології «Хяку-нін-іс-сю»: по одному віршу ста поетів // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2011. – № 17. – С. 46–49.

Костирко М. Вивчення японської поезії // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 3. – С. 12–13.

Меншій А. Проблема самотності в японській літературі: (На матеріалі творчості Харукі Муракамі) // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7/8. – С. 27–29.

Миядзава, Кэндзи. Звезда козодоя / Кэндзи Миядзава. – СПб. Гиперион, 2009. – 374 с.

Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – 4. – С. 120–122.

Позія і проза життя Ісікава Такубоку // Зарубіжна література. – 2008. – № 11. – С. 1–12.


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%8F%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96

https://www.litmir.me/br/?b=167726&p=1

https://www.nippon.com/ru/views/b05805/




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут


 

четвер, 17 листопада 2022 р.

Що читають бібліотекарі

 

Шкляр, Василь Миколайович. Чорний Ворон. Залишенець [Текст] : роман / В. М. Шкляр ; [літ. ред. Р. Коваль]. – 4-е вид. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2018. – 432 с. – (Національний бестселер).

 

Якби я писала цей відгук на книгу до 24 лютого 2022 року, він був би геть іншим, менш емоційним. Бо і я, як багато інших була в полоні «червоних» ілюзій і міфів про «братній народ». Навіть вісім років російсько-української війни не зняли пелени з очей. Але під звуки повітряних тривог, вибухів, руйнувань, звірств все відчувається глибше. 

Я знала, що росія завжди була агресивною до України, до українців, до всього українського.  Треба згадати переписування та привласнення нашої історії, назви нашої країни, знищення Запорозької Січі та закріпачення селян. В часи, коли в Лондоні будували метро, в Україні закріпачене, безземельне селянство перетворювалось на безправну біомасу. З хазяйновитих працелюбних людей («…садок вишневий коло хати…»), люди ставали уярмленими волами, сумирними і зручними.

А росія завжди була такою. Виснаження природних ресурсів, вивезення зерна, залізної руди та іншого в росію та за кордон, заборона мови, літератури, шкільництва, спалення найбагатших бібліотек України-Руси, Валуєвський циркуляр, Емський указ, заборона книгодруку. А потім «червоний терор», «білий терор», голодомори 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років, масові депортації, політика колективізації та індустріалізації, масові репресії, табори , що знищили наукову й освітню еліту нації.

А тепер, нарешті, про саму книгу Василя Шкляра «Чорний ворон. Залишенець». Вивчати історію України можна і за художніми книгами, історичними романами, звісно, пам’ятаючи, що художній текст має авторську вигадку.

Книга про Холодноярську республіку. Це чотири села, які до 1922 року не дали більшовицькому режиму прийти до них. Україна з 1917 по 1922 рік уже п’ять років вела боротьбу з більшовиками, а ці чотири села в Чигиринському повіті Київської області (тепер Черкаська) тримались. Прочитавши книгу, мій син сказав, що холодноярці, вибачте за жаргон, – «люті чуваки». За часи Радянського Союзу ця тема замовчувалась, щоб не було прецедентів до зростання небажаних для радянської влади настроїв.

«Воля України – або смерть» – таким було гасло холодноярців. Ці мужні, потужні, свідомі українці знали, чого вони хочуть і чітко бачили свою мрію – вільну, незалежну Україну. Але радянський уряд і тут був хитріший і підступніший. Після політики в
оєнного комунізму з її злиднями та голодом почався НЕП. Нова економічна політика зробила селян хоча залежними та обмеженими в правах , але дала можливість працювати на землі, дала, за словами автора, «масну кістку», і це вивело багатьох бунтівників проти влади з лісів, зменшило національно-визвольний рух. Але боротьба не припинилась…

При читанні книги постійно постає питання думка, що він, «русский мір» завжди був таким –хижим, жорстоким, нещадним. Сторінки про Мотринський монастир нагадують про Бучу, Ізюм, Маріуполь. І не зникає відчуття, що якби сина отамана Веремії не вивезли, його доля склалась би зовсім по іншому. Сумно. Але світла думка про незнищенність нації пронизує весь роман.

Сюжет простий, динамічний, книга легко і з задоволенням читається.

Ірина Браславська, завідувачка відділу періодики


Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

середу, 16 листопада 2022 р.

Діалоги з мистецтвом

Українські музичні інструменти 

Українці здавна висловлювали свої емоції, жалі, радощі через музику. Нашій культурі властива різноманітність музичних інструментів – кожен на різний випадок і до окремих свят і подій. Наші предки не тільки відпочивали під музику, чи співали пісні. У такі твори вкладалися знання та досвід багатьох поколінь, музика вчила і підтримувала, а ще виконувала важливі обрядові функції. Веснянки, зажинки чи колядки пов’язували людей з їхніми богами чи богом, розвивали духовність. Саме тому у музик з їхніми інструментами завжди був особливий статус: їх ніколи не ображали, поважали у будь-якій оселі, підтримували та запрошували на свята.

Вважається, що своїм корінням народні українські музичні інструменти сягають часів Київської Русі (хоча про їхнє походження і досі сперечаються науковці). Минали епохи, спливали роки, змінювалось суспільство. Це привело до відповідних змін у культурі, побуті, звичаях, які поступово набули національних ознак.

На конструкції музичних інструментів України, їхньому строї та навіть у назвах позначилися взаємозв'язок і взаємовплив культур різних народів. Але важливо те, що до скарбниці українських народних інструментів увійшли ті, які століттями виготовлялися і вдосконалювались українськими майстрами, передавалися з покоління в покоління, широко розповсюджувались серед населення.

Музикознавці України поділяють народні музичні інструменти на такі головні групи: духові (волинка, сопілка, ріжок, трембіта), струнні (кобза, бандура, цимбали, скрипка) ударні та шумові музичні інструменти (бубон, бугай, тріскачки та інші).

Серед музичних інструментів особливою гордістю у музичному житті українського народу була бандура, з якою тісно пов'язаний героїчний епос українського народу, його життєва та волелюбна вдача. Бандура завжди супроводжувала виконання українських дум. Історія донесла до нас імена відомих бандуристів: Остапа Вересая, Андрія Шута, Федора Холодного, Павла Братиця, Михайла Кравченка, Гната Хоткевича та інших. І зараз вона є одним із популярних інструментів в Україні, який продовжує свій розвиток. Відомі рокові гурти і естрадні виконавці все частіше включають бандуру до відтворення своїх композицій («Шпилясті кобзарі», кавер-гурт «B&B project», «Тінь Сонця», «HASPYD». «ONUKA» та інші).

2015 у межах проєкту «EM-VISIA» бандура вперше прозвучала і в жанрі експериментальної електронної музики, було застосовано техніку звукової обробки в реальному часі.

Але є у національній скарбниці і не настільки відомі, та не менш унікальні, інструменти, а саме… Та про все можете дізнатися самі з книги Л. Черкаського Українські народні інструменти, яка зберігається у відділі мистецтв нашої бібліотеки. 

У виданні висвітлено важливу і багатогранну роль народних музичних інструментів у суспільно-культурному житті української нації. Характеризуючи кожний музичний інструмент, автор простежує його походження, еволюцію, конструктивні зміни, основні прийоми гри, сферу побутування. Крім музичних інструментів, використовуваних у музичному побуті України, йдеться також про інструменти професійних музикантів, оркестрів народних інструментів, ансамблів і капел бандуристів.

З книжки Ви дізнаєтесь про найдавніший духовий інструмент України та який музичний інструмент вважається найдосконалішим у світі. Кобза і бандура – сестри, чи все ж конкурентки? Яку вагу мають цимбали? Які інструменти починають відомий майже кожному українцю «Запорізький марш»? 

Запрошуємо у подорож до світу музичної культури України!

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка відділу мистецтв ДОУНБ



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 



 

вівторок, 15 листопада 2022 р.

Пунктир

 

Іван Нечуй-Левицький. «Усеобіймаюче око України»

Визначний письменник, який з`явився на світ у родині священника. Велика домашня бібліотека, надання коштів для навчання сільських дітей. В юнацтві Іван опанував грецьку, латину та старослов'янську мови, цікавився книгами сучасників. Саме про нього літературознавці пишуть як про автора, який першим розширив межі української літератури до «нормативів» літератури світової. Саме йому українські письменники ХХ століття завдячують літературною мовою, оскільки більшість писала саме мовою Нечуя-Левицького.

Думки видатного українського митця сьогодні у «Пунктирі».

 

«Бувало, що й жалкував [що не одружився], а більш того, що ні. Так я спокійно собі жив, а то хтозна як було б. Якби попалася така, як Балабусі, то самі знаєте, як би мені жилося, чи мав би спокій».

«Коли писальник хоч трошки чує себе українським громадянином, часткою українського народу й українського громадянства, він повинен мати за святу повинність одсвічувати в своїй фантазії, в своєму серці ту громаду, що роїться кругом його, радіти її радістю, плакати її слізьми, а не перелазити в чужі горόди і підставляти свою душу під картини чужої, неукраїнської жизні. Український писальник не повинен клопотатись, що йому буде мало роботи на Україні. Українське життя – непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти як Шевченко; то безконечний матеріял, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі».

«Мова народу є тілом нації, національний психологічний характер – то її душа».

«Сумно стає на душі, як подумаєш про майбутні часи України під московськими пазурями; сумно стає не тільки в політичних відносинах, але навіть в національних та літературних... Великоруська нація молода, з диким консервативним характером, з китайською фанаберією; вона все тягне назад, а не вперед – і в свойому старообрядстві, і в візантійсько-московському православії, і в централізмі, вже невідомому в Європі, і в нелюбові до Європи, і в своїй зажерливости. Якесь справді самодурство сидить в цій нації, і воно викидає на нашу шию самодурів-політиків, і буде викидати хто його зна й доки».

 «Україну жде погана перспектива в Росії, перспектива темна як ніч, і тільки нові українські інтелігентні національні сили світять в тому темному будущому часі, як зірниця ранком».

«Україна буде й мусить домагатись права свої національности, свого язика в усіх школах і в громадянській жизні, в адміністрації, прáва вільної преси, прáва заводити усякі наукові й суспільні товариства, які потрібні для широкого ліберально-проґресивного розвиття усієї маси нації зверху до самого дна».

Фото: https://arthive.com/de/exhibitions/1254

Фото: https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=16

Джерела:

Історія української культури [Текст]. IX зшиток / під заг. ред. І. Крип'якевича. – Київ : АТ Обереги, 1993. – 46 с.

Нечуй-Левицький Іван. Кайдашева сім'я. Біографія письменника. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Зразки учнівських творів [Текст] : посібн. для 10 класу / Автор-укладач Паращич В.В. – Харків : Ранок, 2000. – 48 с.

 «Святий Київ наш великий» [Текст] / Д. Лавров. – Київ : Криниця, 2002. – 152 с.

Творчість І. С. Нечуя-Левицького [Текст] : статті та матеріали / Н. Є. Крутікова. – Київ : Вид-во Акад. наук УРСР, 1961. – 246 с.

Українська література : Іван Нечуй-Левицький [Текст] : програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести. 10 клас. Вип. 10. – Київ ; Львів : АртЕк, 2001. – 70 с.

https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://babel.ua/?utm_source=page&utm_medium=main

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://www.rbc.ua/ukr/travel/geroy-ukrainy-maloizvestnye-fakty-nechuya-1656065470.html

https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Ivan_Nechuj_Levickij



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут