Германн, Юдіт. Нічого, крім привидів/
Ю. Германн; пер. з нім. Н. В. Сняданко; худож.-оформ. К. С. Дацюк. – Харків:
Фоліо, 2024. – 236 с. – (Великий роман).
Мене
зацікавила книга Юдіт Германн «Нічого крім привидів», яку я побачила на
постійно діючий виставці у відділі документів іноземними мовами. На ній
представлені книжки, отримані в дар від Почесного консульства Австрійської
Республіки у м. Дніпро. Юдіт Германн – сучасна німецька письменниця, лауреатка
багатьох престижних премій у галузі літератури, серед яких: Премія Генріха фон
Кляйста, Премія Фрідріха Гельдерліна, Премія Еріха Фріда.
Ця
невелика за обсягом книжка складається з семи оповідань. «Нічого, крім
привидів» – друга збірка Юдіт Германн, котра протягом останніх двадцяти років є
знахідкою для поціновувачів сучасної європейської літератури та насичених
текстів із особливо спокійною атмосферою. Оповідання ґрунтуються не на знанні,
але на передчутті, і від цього захоплюють іще більше.
Головні
героїні збірки – молоді жінки, історії яких розгортаються у неквапливому
сюжеті, дозволяючи зануритись у їхній внутрішній світ. Оповідання виткані з
деталей: сигаретного диму, кольору одягу, тону голосу. Дії відбуваються і у
Венеції, і в Норвегії, і в Ісландії, і у Празі, і навіть в Америці. При читанні
цих оповідань у мене виникало відчуття співприсутності з героїнями. Це одна з
магічних рис Юдіт – коли завдяки тексту спершу можна опинитись в американському
барі у штаті Невада, а вже за декілька сторінок – у майстерні художника у
Карлових Варах у Чехії.
Сюжет
для авторки відходить на другий план, поступаючись місцем проникливим емоційним
деталям. Героїні стикаються з сумнівами щодо власної долі та правильного вибору.
Вони можуть так і не досягти конкретної розв’язки, проте цінним виявляється
досвід, який вони здобувають на шляху. Навіть якщо він спричиняє нову травму.
Авторка
ставить запитання про справжнє кохання та образи, які ми створюємо в головах. Теми
оповідань – невловимість кохання – те, що переслідує героїнь. З одного боку,
вони шукають це почуття, з іншого – не зовсім вірять у його існування. Ще одна
тема – тиша. Тиша – це
також певною мірою порожнеча. Крім цього, Юдіт Германн порушує інші важливі теми: зрада,
дружба, дорослішання, спроби влаштуватись у житті, стосунки з батьками,
стосунки із самою собою.
Рекомендую
для прочитання. Збірка «Нічого, крім привидів» пропонує неквапливе, розмірене
читання. Вона не прагне вразити сюжетними поворотами, а точно працює інакше, залишаючи
всередині ніжний слід. Юдіт
Германн не намагається епатувати, але змушує замислитися: чи є межа між
справжнім коханням і звичайною еротичною цікавістю, між реальною людиною і
створеним почуттям образом? А можливо, немає зовсім нічого. Нічого, крім
привидів…