Улицкая, Людмила Евгеньевна. Священный мусор [Текст] : [рассказы, эссе] / Л. Е. Улицкая. - М. : Астрель, 2013. - 476 с.
До себе справжнього...
Вчора закінчила читати автобіографічну прозу і есеїстику Людмили Улицької, яка була зібрана і написана за два десятиріччя і об'єдналася у видання «Священный мусор». Хоча, «закінчила читати», у випадку з прозою Людмили Євгенівни, словосполучення невірне.
Читання її книг це така потужна «зарядка» для душі і розуму, такий необхідний і, одночасно, болісний шлях до себе справжнього, що із завершенням читання процес цього пізнання не припиняється. І ти йдеш цим шляхом з інтересом, часом на дотик, боячись помилитися в своїй невідповідності.
Володимир Набоков, Осип Мандельштам, Олександр Мень, Марія Алігер, Сергій Бархін, Ніна Бруні-Бальмонт, Ірина Еренбург, Михайло Ходорковський, Андрій Красулін, Єлизавета Полянська, Крістіна де Грансі. Відомі і не дуже письменники, художники, поети, політики, священики, фотографи і звичайні люди поза статусом - найближче оточення і особистий світ Людмили Улицької, куди вона довірливо впускає своїх читачів. І ти стаєш частиною цього простору, пронизаного талановитими серцевими діяннями, пошуком істини і свободи, гідності і любові до ближнього.
Вона пише про своїх героїв, знаходячи найвірніші, точні, єдині слова, які, подібно до спалаху комети, залишають свій яскравий слід у пам'яті і свідомості.
Улицька пише про державу і природу влади, про народ і народності, про політику і політиків, про дисидентів, журналістів, дітей-сиріт, справжню і уявну благодійність, релігію і віру. Вона пише про невиліковні хвороби, які фокусують і збагачують картину життя. Вона смілива і незалежна в своїх оцінках і судженнях, по праву такої глибини усвідомлення людей в контексті всесвітньої історії, культури, філософії, релігії, життя, що часом здається, людський розум не здатний це вмістити. І саме це усвідомлення для Улицької категорія вища і необхідна, більш ніж покаяння, тому що усвідомлення первинне.
Що ж у підсумку «робить» наше життя, світ духовний або матеріальний? Наскільки ми залежимо від цього «священного сміття» думок, вчорашніх дружб, «любовей», зв'язків і речей кожна з яких зберігає не тільки емоційну, але часом і родову пам'ять?
Це справжній «мир тонких граней» і на питання первинності кожен відповість по-своєму. Головне, підсумовуючи свій проміжний досвід або навпаки, відрікаючись від нього, не втратити відчуття радості життя, тому що передбачити нічого неможливо.
Дотримуйтесь простої і мудрої поради моєї улюбленої «жизнеписательницы» Людмили Улицької: «Радуйтесь сегодня! Сию минуту! Пока мы еще прощаемся на время и можем встретиться на будущей неделе, и можем радовать друг друга какой-то малой малостью. И любовью».
Для тих, хто знайомий з прозою Людмили Євгенівни, раджу не зупинятися на прочитанному. А для тих, кому ця література невідома, рекомендую сьогодні ж почати цю захоплюючу подорож до себе справжнього.
Олена Ємельянова, провідний бібліотекар сектору соціокультурних проектів і зовнішніх зв'язків
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар