Marcel Marceau. 19 хвилин тиші
(продовження)
За батьком гестапо прийшло в один із
оперних домашніх вечорів, і він потрапив до Освенциму. Марсо вступає до лав
французького Опору. Брат Симон, який під ім'ям лейтенанта Алена був одним із
провідних постатей в цьому русі, пропонує йому змінити прізвище. Марсель обирає
наполеонівського генерала Марсо, згадуючи рядок з поеми Гюго «Ош на Адіджі, Марсо на Рейні», бо також
хотів переможно дійти до Рейну. І дійшов – після звільнення Франції у листопаді
1944 року, Марсель вступає до Армії Генерала Делаттра де Тассіньї, яка
звільняла Ельзас та увійшла до Німеччини.
Він небагато розповідав про ті часи,
вважаючи, що те, що зробив замало в порівнянні з подвигами тих, хто загинув. Чудове
володіння англійською, французькою та німецькою мовами дозволило йому бути
офіцером зв'язку.
Він не брав участі у відкритих
протистояннях, бо головною цінністю вважав життя, тому всіляко опікувався
порятунком людей. Як свідчать джерела, йому вдалося врятувати десятки тисяч.
Французів, які досягли 18–19 років,
відправляли на воєнні заводи Німеччини. Марсо підробляв їм документи, змінюючи
вік і національність і таким чином рятував юнаків. Він переправляв у безпечні
місця дітей, особливо сиріт, євреїв або ромів, дітей із вадами та відхиленнями,
яких нацисти вважали не вартими життя взагалі.
Відома історія про 70 вихованців
притулку, коли Марсель домовився з керівництвом щоб ті відпустили їх ніби на
екскурсію. Це були діти, батьки яких були розстріляні, які перебували в
постійному стресі та напруженні. Марсо ж було потрібно, щоб вони були цілковито
спокійні, щоб не викликати підозри, тому він розважав їх пантомімою. Симон
розповідав, що діти Марселя обожнювали та почувались поруч в абсолютній
безпеці.
Як проходили прикордонну ділянку,
сюжет окремий. Марсель не менше 10 разів з'являвся під очі прикордонників,
зображуючи тренера, старшого брата, бойскаута. Вартові не помітили, що
пропускають одну й ту саму людину, при тому, – єврея. Дітей було врятовано.
При звільненні Ельзасу якось із
декількома солдатами вони взяли в полон цілий німецький підрозділ. За допомоги
акторського таланту він переконав фашистів, що на підході французька дивізія, й
ті поспішили здатися.
У 1944 році батько Марсо загинув у
концтаборі. Того ж року після звільнення Парижа він дав свій перший виступ
перед трьома тисячами американських солдат.
Через два дні його світлини з'являться
на обкладинках журналів.
Якось він сказав, що всю свою
творчість присвячує батькові. Його донька Каміла згадувала: «Це назавжди, на все життя помітило мого
батька, надаючи якогось відтінку непереборного смутку всім його творінням. Тому
що для нього мистецтво міма ніколи не зводилося до набору технічних навичок,
навіть найдосконаліших, це був тягар душі, який завдяки якійсь внутрішній силі,
яка їм рухала, ставав зримим. Кожен погляд, кожен жест народжувався зсередини,
а потім повільно піднімався по всьому тілу».
Мати Марселя перестала вірити в Бога,
коли заарештували чоловіка. Марсо ніколи не прив'язувався до будь-якої догми,
називаючи себе громадянин світу та людиною без релігії. Але все життя
прискіпливо цікавився питаннями історії релігій, мучився співвідношенням Добра
і Зла у світі, тим, звідки народжуються страшні періоди, коли людство сповзає в
ненависть. В останні місяці перед смертю читав книгу «Mémoire du mal. Tentation
du bien» франко-болгарського письменника Цвєтана Тодорова, використовував у мініатюрах церковну музику. «Він був містиком, вірив у якусь енергію, яка трансцендує людину. ...
коли його питали чи вірите ви в Бога, він відповідав: ні, але коли я граю, мені
іноді здається, що Бог наповнює мене. В його спальні були ікони та фігурки
Будди, вона нагадувала маленький храм».
Натхненний майстерністю Чапліна,
Бастора Кітона та братів Маркс він безпомилково відчув свій шлях і знав куди
рухатись далі.
Марсель Марсо в продовженні «Території
особистості».
Олена Ємельянова
Далі
буде.
Фото https://www.kveller.com/legendary-mime-marcel-marceau-was-a-jewish-holocaust-resistance-fighter/
Джерела:
Маркова
Е.В. Марсель Марсо / Е.В. Маркова.– Л.: Искусство, 1975.– 144 с.: ил.– (Мастера
современного зарубежного театра).
***
https://www.denverpost.com/2007/09/23/silence-spoke-volumes/
https://www.theguardian.com/world/2007/sep/24/topstories3.theatre
https://blog.nli.org.il/en/lbh_marceau/
https://www.seattletimes.com/nation-world/marcel-marceau-the-great-french-mime-dies-at-84/
https://www.allmusic.com/artist/marcel-marceau-mn0003018766
https://www.pantomime-mime.com/pantomime/marcel-marceau
https://historicalsnaps.com/2021/03/22/a-snapshot-biography-of-marcel-marceau/
https://ru.citaty.net/avtory/marso-marsel/
https://www.svoboda.org/a/413434.html
https://www.kveller.com/legendary-mime-marcel-marceau-was-a-jewish-holocaust-resistance-fighter/
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут