Володимир Лапін. Швидкий час
«Когда я вырасту и стану великаном,
Я всем разбитые коленки залечу.
И всех ребят из нашего подъезда,
Я через крыши прыгать научу».
Вперше цей вірш ми почули у 1978 році, коли на екрани вийшов фільм режисера Інни Туманян «Когда я вырасту и стану великаном». Звучав він від імені головного героя Петра Копєйкіна, якого грав юний Михайло Єфремов. Ім'я автора цих та інших рядків, що звучали у стрічці, для більшості було невідомо і рими уособлювались з персонажем буквально. Більш того, саме вони зробили цей фільм справжнім духовним гімном покоління і у кінці "застойных" 70-х прозвучали відлунням «оттепели».
Автором був Володимир Петрович Лапін і перша збірка його віршів вийшла, коли йому було 16, а увійшли до неї поетичні рядки, написані чотирма роками раніше. Він вважав, що «у музыки нет малозначимых нот» і якщо справжню поезію споріднювати із музикою…
Вже тоді йому було про що розповісти світу, налаштувавшись на свій вірний тон. І цей «тон» схвалювали і цитували Самуїл Маршак і Корній Чуковський.
"Я хочу, чтобы время бежало,
Словно быстрые-быстрые лыжи!
Проживу я тогда очень мало,
Но зато очень много увижу...
Меня везут, как горные спирали,
Дороги жизни, направляясь ввысь.
Я не хочу, чтоб люди повторяли:
"Потише лезь, смотри, не оступись..."
На жаль, реальної присутності Володимира Лапіна в словесності, так і не сталося. Але він знав і відчував, як писала про нього поет і прозаїк Ольга Седакова, що у нього є свій читач, і ті, кому його вірші принесуть те, що може приносити людині тільки поезія:
«...и вещее “ау”,
И вера в то, что в мире не одни мы,
И сопряжение с еще незримыми родными...»
Звертайтеся до його рим - це справжня поезія.
Звертайтеся до його рим - це справжня поезія.
Немає коментарів:
Дописати коментар