Joe Dassin. Опік любові
Є люди, які лишаються з тобою назавжди, бо
відчуття їхнього генія абсолютно споріднене, необережно пронизлеве. Як опік,
біль від якого стає тією позачасовістю любові, заради якої все насправді й
трапляється. І вимірює необхідним співзвуччям миті власного життя.
Скільки він отримав
цих «опіків»... Ніжний і невпевнений, цілеспрямований перфекто, якому судилося
стати геніем, а він цього навіть не помічав. Більше того, світова популярність викликала
в нього ще більше комплексів і вимогливості до себе. Спонукала до десятків
годин додаткової праці в досягненні творення його візитівки – довершеної досконалості.
Його голос
звучав французською, англійською, іспанською, італійською, грецькою, німецькою,
японською… Загалом по всьому світу було продано близько 25 млн копій альбомів і
синглів. Журналісти та музикознавці назвуть його виконання «ніжним стилем».
Написати про нього хотілося з максимальними
подробицями творчого та життєвого, бо багатьом, на жаль, відома лише, так звана,
верхівка. Для нього ж самого значуща та важлива була кожна сходинка, змістовність
кожного року. Тому поговоримо про «вшир» та наповнення.
Джозеф Айра
Дассен (Дассін, Joseph Ira Dassin) народився 5 листопада 1938 року в Нью-Йорку
в сім'ї актора єврейського театру, в майбутньому відомого кінорежисера Жуля
Дассена (Джуліуса Дассіна). Генетична батькова гілочка зросла в Одесі, й у
прізвищі цьому, і в чарівній літері «J» немов зашифровано всю історію його
сім'ї, де багато чого, вихідники в усякому разі, схожі на легенду, яка
виявляється цілковитою правдою.
Джуліус мав
лише одне бажання, щоб всі його близькі потрапили на кораблі до міста біля
Чорного моря. Мріяв зібрати на Приморському та Дерибасівській усіх членів
родини. В прізвищі цьому звучали всі громи, канонади, сюжети та трагедії
початку століття двадцятого. Постріли, погоні, повалення царя, крики людей, що
відпливають на пароплаві з Одеси невідомо куди… Це була його велика, на жаль,
нездійсненна мрія, щоб кожен з Дассенів побачив знаменитий Одеський оперний, де
ще в столітті дев'ятнадцятому їхній пращур перукар Самюель, вловив дивне
передчуття майбутніх подій і вирішив щось змінити в сімейному бізнесі та в цілому
в житті.
На початку
нового століття він сів на пароплав і відмовився від усього, що мав – родини,
Батьківщини, мови. Він приїхав до Нью-Йорка, і поліціянт, який приймав
емігрантів на кордоні, запитав в нього їм'я. Оскільки Самюель мови англійської
не знав, йому здалося, що запитують, звідки він саме і декілька разів промовив:
«Одеса, Одеса...». Співрозмовнику почулось: «Дассін», що було й позначено в
документах.
Ми ніколи не
дізнаємося справжнє прізвище Самюеля, який у подальшому мав сімох дітей, але
Дассена з Одеси тепер знають усі. І любов до красивих історій і легенд в онука,
саме від нього. І в іменах вже його синів не випадково присутня знакова літера «J».
Батьки Джо
познайомилися в літній колонії робітничої єврейської молоді в Катскільських
горах, де Джуліус ставив одноактні п'єси, а Беатріс Лонер грала на скрипці в
оркестрі, який вистави супроводжував. Уродженка Нью-Йорка (чий батько емігрував
до США в одинадцятирічному віці з Австрії) і випускниця єврейської школи в
Бронксі, Беатріс Лонер продовжила навчання в Джуліардській школі музики під
керівництвом британського скрипаля та педагога Гарольда Берклі. Після одруження
вона облишила кар'єру скрипалькі, але саме в неї Джо буде вчитися опановувати
банджо, гітару та фортепіано.
Жуль серйозно
захоплювався кіно. Після нетривалої кар'єри актора стає асистентом Альфреда
Хічкока, а невдовзі й режисером. У родині, крім старшого Джо, з'явились дві
дівчинки – Ріки (Рішель, згодом авторка слів до пісень брата та інших
виконавців) і Жулі (згодом актриса другого плану).
До 1940 року сім'я
мешкає в Нью-Йорку, потім батько підписав контракт зі студією
Метро-Голдвін-Майєр, і сім'я переїхала в Лос-Анджелес, де Джо провів майже
десять років.
З дитинства
він не ігнорував ніякої роботи і, хоча сім'я не була бідною, постійно
підробляв. Йому було необхідно відчувати самостійність у прийнятті рішень, і
його доросла відповідальність старшого брата випадковою не була. Він завжди
любив читати, і однією з перших його покупок на особисто зароблені гроші, були
повні збори енциклопедії Britannica.
Коли сенатор
Маккарті почав боротьбу з симпатиками комунізму – відоме «полювання на відьом»,
– Жуль Дассен потрапив у «чорні списки» Голлівуду, що змусило його залишити США
наприкінці 1949 року на трансатлантичному пароплаві.
Справа, скоріш
за все, була не в політичних вподобаннях, а у звичайній корпоративній
заздрості, проте...
В одинадцять
Джо відкрив для себе Європу, у 1950-му Жуль і Беатріс вирішили влаштуватися в
Парижі. Незважаючи на фактичне вигнання, сім'я Дассенів не мала фінансових
труднощів: Джо навчався в елітному коледжі Institut Le Rosey в Швейцарії, разом
з Каримом Ага Ханом й іншими дітьми європейських багатіїв. Слідуючи за зйомками
батька, Джо загалом змінив 11 шкіл: у 1951 році навчався в Італії, в 1953-му
вступив до міжнародної школи в Женеві, а через рік опинився в Греноблі, де
отримав ступінь бакалавра й атестат зрілості з відзнакою. Захоплювався спортом –
гірськими лижами та плаванням. Жваво говорив трьома мовами.
Тільки начебто
почали звикати до ритмів європейського життя – нове випробування. Біда прийшла
непомітно з городу Канни і мала зовнішність грецької актриси Мілени Меркурій.
Разом із призом за найкращу режисуру, Жуль привіз розлучення для Беатріс і нову
дружину для себе. Для Джо це стало справжньою трагедією, з тих пір будь-які
намагання отримати його в сімейне коло були приречені. Він зненавидів шлюб як
ненадійну форму життя і не хотів у цьому брати участь.
У 1955 році
батьки розлучилися офіційно. Джо – отримав перший доволі сильний опік любові.
Випробування дорослим незрозумілим життям, від якого намагався закритись
змінами. Рятуючись від переживань, вирішив продовжити навчання в Америці. Маючи
триста франків у кишені в 1956 року відправився подалі від дому та вступив на медичний факультет Мічиганського
університету в Анн-Арборі.
Олена
Ємельянова
Далі буде.
Фото https://alchetron.com/Joe-Dassin ;
з сестрами, січень 1966 https://www.gettyimages.com/search/2/image?groupbyevent=false&family=editorial&page=5&phrase=joe%20dassin&sort=mostpopular
***
Козлова Ю. Джо Дассен: Сердце таланта // Караван историй.– 2006.– №12.– С. 186–201: фото.
Melnik Y. Joe Dassin, chanteur des petits pains au chocolat // Іноземні мови.– 2019.– № 3.
***
https://surli.cc/jukprz
https://surli.cc/eaujbm
https://surl.li/qtemrv
https://fr.wikipedia.org/wiki/Joe_Dassin
https://50plus.com.ua/nevidomyj-dzho-dassen/
https://ru.scribd.com/document/922060108/Joe-Dassin