Gérard Philipte. Між небом та землею
(продовження)
«Театр – це єдине
місце, де можна збрехати і при цьому сказати найбільшу правду»
Щоб отримати головну роль у п'єсі «Калігула»,
Філіп зустрівся з її автором – знаменитим письменником Альбером Камю. Після
двогодинної розмови йому вдалося залучити метра на свій бік. Режисер Жак Еберто,
який до цього виступав проти кандидатури Жерара, був змушений погодитись.
Вистава стала подією у театральному житті французької столиці. Критики
дивувалися, як міг впоратися актор-початківець зі складною роллю. Марлен Дітріх,
яка відвідала виставу, була в захваті, але переконувала Філіпа присвятити себе
кіно: «Романтизм у театрі – справа
минула, а кіно – майбутнє. З вашими даними, Жераре, на екрані можна робити дива».
Невдовзі головна роль в екранізації «Ідіота» за романом Достоєвського.
Режисерові Лампену довелося нелегко: актор був впевнений у власній трактовці. Актриса
Едвідж Фейєр, обурена надмірною, на її думку, самостійністю Філіпа,
влаштовувала істерики, а після прем'єри коли критика в один голос заявила, що у
фільмі по-справжньому вдався лише князь Мишкін, перестала з ним вітатись.
Кінознавець Садуль зазначив: «У складній ролі
князя Мишкіна Жерар Філіп показав себе одним з найкращих акторів нашого часу…».
У квітні 1946 року Філіп відпочивав на півдні
Франції, в Піренеях в одній компанії з Ніколь Фуркад – дружиною великого
китаїста та дипломата, з якою познайомився в Ніцці. Повернувшись із чергової
прогулянки горами, отримав телеграму від продюсера Греца із пропозицією знятися
у картині Отана-Лара Клода «Диявол у плоті» за знаменитим романом Реймона Радіге.
Філіп відповів згодою і у двадцять чотири блискуче зіграв 16-річного підлітка.
«Диявол у плоті» мав великий успіх у публіки, особливо в молоді. Хлопчисько-ліцеїст,
який вперше пізнав кохання заміжньої жінки і спив гірку чашу втрати коханої
людини. Його кохана вмирає під час пологів, юнакові не можна йти за її труною.
Він ховається і тільки його очі проводжають процесію. Очі Філіпа, як і його
посмішка, його пластика, його іронія, його лицарство – неодмінні складові його
образу, спорідненого з міфом. Серж Реджіані – французький театральний та
кіноактор, художник і співак влучно зазначив : «Все складалося так, ніби Жерар був виправданням нашого покоління. У
кожного з нас є свої переваги, він же володів ними всіма одночасно».
Після «Ідіота» та «Одержимого» Філіп міцно
утвердився в амплуа героя-коханця. Гордовита постава дивно поєднувала в собі
античну мужність з жіночною крихкістю і хлоп'ячою витонченістю, зацікавила
продюсерів Голлівуду. Проте Жерар вважав за краще зніматися лише у Європі. На
початку 1947 року він вирушає до Риму, де Крістіан-Жак почав працювати над
картиною «Пармська обитель» за романом Стендаля. У ролі Фабриціо дель Донго
актор хвацько бився, спритно орудував напилком, ламаючи грати камери на вежі
Фарнезе, безстрашно спускався на канаті, не погодившись на дублера! з
18-метрової висоти…
«Хвилювання
актора – від майбутнього контакту з глядачем, – казав Філіп. – Я порівнюю нашу
професію з професією тореадора, змушеного щоразу мобілізувати всі свої сили,
щоб не бути битим биком. І в нашій професії слід уникати гніву глядачів».
Разом із режисером Віталі поставив п'єсу
Пішетта «Одкровення». Вранці після прем'єри багато критиків писали про урочистість
і красу стародавнього Ероса, який наповнював гру акторів. Все заборонене
виявилося настільки художньо-прекрасним, що довго не давало спокою прихильникам
і пресі.
Акторка Марія Казарес зазначить: «Справжнього Жерара я ніколи не знала. Він
проходив по життю невловимий, невидимий… Глибоко романтичний, закоханий у
легенди, жив як у вигнанні – між небом і землею. Він був водночас слабким і
надзвичайно сильним».
Наділений гарними, виточеними рисами обличчя,
сяючими блакитними очима та пишною копицею каштанового волосся, високий,
широкоплечий, з вузькою талією, з ідеальною елегантною статурою танцюриста, з
довгими ногами, він був квінтесенцією романтичної фігури як для історичних, так
і для сучасних драм. Більше того, він володів неймовірним атлетизмом, який
дозволяв йому самостійно виконувати більшість своїх трюків; був блискучим
фехтувальником і вершником, ніби зійшов зі сторінок історичного роману. Як підсумував колега Анрі Пішетт: «Він мав красу та сяйво, виняткову
вібраційну манеру володіння словами, своєрідну лінійну економію жестів і
акторської гри, водночас він мав своєрідний переповнений дух, енергію, яка
переносила душу на край світу; він мав присутність і чудовий зв'язок зі своєю
аудиторією».
Етапною стає роль у фільмі «Краса диявола»
(1948) Рене Клера. Шевальє Анрі Філіпа, за словами історика кіно та критика
Жоржа Садуля, «справді сучасний герой,
який бореться за свободу та захищає її».
Далі буде.
Олена Ємельянова
Послуга та умови замовлення літератури по МБА
(056) 770-35-73, е-mail: mba@libr.dp.ua
Фото
https://stagescreensong.wordpress.com/gerard-philipe-le-grand-prince/
Джерела:
https://www.imdb.com/name/nm0679959/bio/
https://www.meer.com/en/66807-gerard-philipe-the-eternal-prince
https://stagescreensong.wordpress.com/gerard-philipe-le-grand-prince/
https://chantiersdeculture.com/2023/01/21/gerard-philipe-la-gloire-au-parking/
https://www.fabula.org/actualites/110853/gerard-philippe.html
https://spletnik.ru/32766-zherar-filip-137645
https://www.festival-cannes.com/.../gerard-philipe-le.../
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter