Сторінки

середу, 21 грудня 2016 р.

На долоні історії

«Талант  людяності, вроджений і вистражданий»
Що потрібно  для того, щоб вдячні нащадки  залишили твоє ім'я в історії? Образність світосприйняття, емоційність, щирість та доброта. Безумовно не обійтися   без постійної праці над собою,  співпричетності та уваги до людей. Випробування долі, теж є гарною школою самовдосконалення, вони  найбільше шліфують грані-складові таланту, над якими не владен час.  
Григорій Тютюнник має багато цікавих сторінок біографії, викладених у пронизливих щоденниках. Все почалося з ім'я, яке  на радощах було дане дідом не як планувалося - Ігор, а  саме Григорій -  таке ж  саме як і зведеному братові. Не встиг він закічити другий курс Харківського університету, розпочалася Друга Світова. І якщо про свої перші поетичні спроби він писав так би мовити іронічно: «на уроці фізики в тиші, вперше я почав писати вірші», то поезія воєнних років має такий ступень щирого болю і таку нейомовірну щемливу образність, що візьму на себе сміливість сказати наступне. Можна не читати всю відому літературу з воєної тематики,  а прочитати  лише його рими та записникові спогади, де йдеться про «горіхові сльози», що котилися з котелка молодого хлопчини, тільки но вбитого фашистами – і це розповість про війну набагато більше многотомних видань. Розповість  і дасть вічну прорізь на серці.  
«Носив осколок біля серця, де стільки радості й тепла», - пізніше скаже про нього поет Микола Петренко.
Опоетизований образ рідної землі, з'явившись раз у віршах Григорія Тютюнника більш не залишить його, однак, він не збіднює  гами художніх образів  в своїх поезіях,  всі вони переростуть у величальну пісню в романі, названому строго та коротко як постріл «Вир». Цей роман, як велика, могутня ріка бере початок із невеликих джерелець образного  поетичного мовлення Григорія Михайловича, який в усьому є народний. 
 Незважаючи на те, що  майстер творив  в часи жорсткої радянської цензури, він  завжди залишався чесним перед собою та своїми читачами. «Від краси народжується добро, все від краси» – говорив Григорій Тютюнник і наслідував цьому душевному покликанню.
І ще одне спостереження, герої його творів, до речі і творів його брата Григора,  діють весняними та літніми ранками  або ночами, коли  інші кольори, інші промені сонця, інші почуття.  Промовиста примітка.
Дивіться, які рими:
«Снігів засріблені нитки,
На небі місяць козаком.
Гуртами ходять парубки
і рвуть гармошку гопаком».
Звертайтеся до творів цієї  надзвичайної особистості і   ви побачите навколишній світ крізь призму таланту. Таланту людяності, вродженому і вистражданому.




Ми в соціальних мережах:   Vkontakte  Facebook Twitter



Немає коментарів:

Дописати коментар