«Талант людяності, вроджений і вистражданий»
Що потрібно для того, щоб вдячні нащадки залишили твоє ім'я в історії? Образність світосприйняття, емоційність, щирість та доброта. Безумовно не обійтися без постійної праці над собою, співпричетності та уваги до людей. Випробування долі, теж є гарною школою самовдосконалення, вони найбільше шліфують грані-складові таланту, над якими не владен час.
Григорій Тютюнник має багато цікавих сторінок біографії, викладених у пронизливих щоденниках. Все почалося з ім'я, яке на радощах було дане дідом не як планувалося - Ігор, а саме Григорій - таке ж саме як і зведеному братові. Не встиг він закічити другий курс Харківського університету, розпочалася Друга Світова. І якщо про свої перші поетичні спроби він писав так би мовити іронічно: «на уроці фізики в тиші, вперше я почав писати вірші», то поезія воєнних років має такий ступень щирого болю і таку нейомовірну щемливу образність, що візьму на себе сміливість сказати наступне. Можна не читати всю відому літературу з воєної тематики, а прочитати лише його рими та записникові спогади, де йдеться про «горіхові сльози», що котилися з котелка молодого хлопчини, тільки но вбитого фашистами – і це розповість про війну набагато більше многотомних видань. Розповість і дасть вічну прорізь на серці.
«Носив осколок біля серця, де стільки радості й тепла», - пізніше скаже про нього поет Микола Петренко.
Опоетизований образ рідної землі, з'явившись раз у віршах Григорія Тютюнника більш не залишить його, однак, він не збіднює гами художніх образів в своїх поезіях, всі вони переростуть у величальну пісню в романі, названому строго та коротко як постріл «Вир». Цей роман, як велика, могутня ріка бере початок із невеликих джерелець образного поетичного мовлення Григорія Михайловича, який в усьому є народний.
Незважаючи на те, що майстер творив в часи жорсткої радянської цензури, він завжди залишався чесним перед собою та своїми читачами. «Від краси народжується добро, все від краси» – говорив Григорій Тютюнник і наслідував цьому душевному покликанню.
І ще одне спостереження, герої його творів, до речі і творів його брата Григора, діють весняними та літніми ранками або ночами, коли інші кольори, інші промені сонця, інші почуття. Промовиста примітка.
Дивіться, які рими:
«Снігів засріблені нитки,
На небі місяць козаком.
Гуртами ходять парубки
і рвуть гармошку гопаком».
Звертайтеся до творів цієї надзвичайної особистості і ви побачите навколишній світ крізь призму таланту. Таланту людяності, вродженому і вистражданому.
Немає коментарів:
Дописати коментар