Територія особистості

村上 春樹. Власний стиль

(продовження)

 

Мені подобається бачити дивину чи незвичайність у звичайних людях, звичайних краєвидах чи у звичайному повсякденному житті.

 

Його всесяжний роман «1Q84» – простою історією не вважають. Сюжет навіть неможливо повністю переказати, бо важко дістатись автентикою до створеного ним астрального простору. Дослідники називають цю історію базовим рівнем божевілля, який на середині книги досягає  неймовірних надприродніх висот, споріднених із левітуючими надможливостями.

    Звісно, назва «1Q84» – це жартівливе відсилання до Орвелла, засноване на багатомовній грі слів. У японській мові число «дев'ять» вимовляється як англійська літера «Q».

    Під час роботи над «1Q84» Муракамі сан перечитував «1984»: «Це твір про недалеке майбутнє, а мій про недалеке минуле. Ми дивимося на той самий рік із протилежного боку». Якщо про сюжет коротко, мова про зустріч зі стовідсотково досконалою дівчиною прекрасним квітневим ранком». «Це проста історія. Я просто зробив її довшою...».

    «Жанр захопливого дива, який потрапляє в напрочуд цікаву дірку між науковою фантастикою, фентезі, реалізмом, жорстким детективом і культурами (Японія – Америка), дірку, яку жоден письменник ніколи раніше не досліджував, або, принаймні, не настільки глибоку. З роками романи Муракамі ставали дедалі довшими і серйознішими – відсилання до ситкомів здебільшого поступилися місцем симфоніям», – влучно зазначать дослідники.

    Муракамі та жанр це теж щодо його власного стилю. Він жартома називає його «суші-нуар», говорить про аналогію з «фільм-нуар».... і посміхається. ٩(｡•́‿•̀｡)۶ 

    Жанри японської літератури – це про японську міфологію. Там шукаємо витоки. Справа і в тому, що міфи 日本 структурно категорично відмінні від звичних міфів Європи. Муракамі доводить це на прикладі історії про Орфея. «В нього вмирає дружина, він йде в царство Пітьми, для зустрічі з нею, переправляється крізь річку. В Японії теж є міф, доволі схожий. Але в європейців Орфей довго мандрує, співає пісень, з усих сил вмовляє перевізника, потерпає позбавлень весь шлях. В японському ж міфі, забажав ти потрапити до підземного царства – і вже там, бо воно ж в тебе просто під ногами! Ніякої дистанції... Ти сам вирішуєш, коли зможеш туди поринути. В європейців світ тутешній і тамтешній чітко поділені, для того щоб потрапити до іншого, доводиться прикласти чимало зусиль, багато мучатися за життя. ...за моїм же відчуттям – японці здатні за першого бажання, дуже легко туди прослизнути… І це все ж таки ближче до міфології 日本».

    Стосовно самостійності у відображенні цього або дозволив долі щодо подібних переміщень, гадає, що на це можемо отримати відповіді різні, що й описує в своїх романах і  окремого дозволу,  на ту чи іншу версію, не потребує.

    «Мені здається, що в данному випадку я все контролюю сам, просто не знаю про це. Це відбувається десь в моїй підсвідомості, якою керує не Бог і не Доля, а оповідання. Та чи інша історія. Для мене оповідання щось накшталт внутрішньої енергії, яка за мене все вирішує... чим більше я буду в це занурюватись, тим глибше будемо блукати світами Карла Юнга. Світами, де існує Мандала волі. Але визначає цю Мандалу певна энергія людської підсвідомості. В усякому разі особисто мені саме так здається...».

    Коли Муракамі сан розповідає про це, його одразу ж питають про атеізм. Він посилається на притаманну японцям відсутність розділення на «так» – «ні», згадує, що батько був буддійським панотцем, а ще вчителем. А дідусь володів невеличким храмом в Кіото, де храм той стоїть і досі... Тому в його вихованні чимало з буддізму. І хоча людина він не релігійна, на психологічному підсвідомому рівні має від пращурів вплив сильний.

    Щодо впливів взагалі, це, насправді, особлива історія між ним і його героями, які не обов'язково роблять певні висновки та досягають омріяного чи то щастя, чи то іншого бажаного. Не відпускають автора, доки той не скаже все, що відчуває або бачить у своїх реальних снах. Тому в Муракамі трапляються трилогії, де герої отримують остаточну ясність, переходять від світу мрій і вагань душі до спокою та рівноваги. Своєрідна форма здійсненної надії в миті.

    Життя може бути завжди дивним, але жахи рано чи пізно закінчуються. І ви можете знайти свою загублену кішку або вхопити тінь Командора... ٩(◕‿◕｡)۶

    Ані до оптимізму, ані до пессимізму щодо того, що трапляється, особливого інтересу Муракамі не виявляє. Він, нагадаю, інтровертний спостерігач. Вважає, що його «Денс» не містить великого смислу. Ніколи не замислювався над тим, щоб щось переписати, але «Денс» – так. Коли пише, полюбляє використовувати так звану «dark side»: «Вічно вона в мене десь з'являється. Наприклад, герой виходить із ліфта та потрапляє в суцільну темряву...». Він дуже полюбляє такі речі, бо з ними можна по-справжньому сильні сцени створити. «В "Країні Див" людина спускається під землю, де живуть якісь незрозумілі істоти. В "Підземці", хоча це зовсім інша історія, мене, перш за все, привабило те, що саме в метро, під землею з людей раптом виплеснулось дике, безглузде насильство, котрому пояснення не знайти. Саме це поєднання мене дуже зацікавило... Те ж саме з землетрусом: нестримне насильство раптом ввергається з-під землі. Мені здалося, дуже символічним, що і заринова атака «Аум» і землетрус в Кобе – трагедії, що круто перегорнули японське життя, обидві трапились в один рік і мали підземне походження. Землетрус – природнє явище, теракт в метро – справа рук людини. Але виплеск насильства стався з обох сторін, причому фактично одночасно. І в цьому я побачив сильний зв'язок. Для мене дуже показово, що в кожній людині природою закладена своя "порція" насильства, і за певних умов, воно може без сумніву вирватись назовні. Мене ця тема понад усе цікавить. ... Що стосується можливого повторення подібної трагедії або проявів, які можуть виплеснутись коли завгодно, можливість цього, на жаль, збільшилась.

...Коли закінчилась холодна війна, всі спочатку вірили, що нарешті прийде мир. Але після заринового теракту, багато хто став серйозно вважати, що насильство в людині не приборкати ніколи. Війна – всередені людини. Впевнений, що війна, фундаментальна в порівнянні з іншими соціальними системами, триває всередині нас. І перед тим, як займатись аналізом таких глобальних питань, ми повинні як слід розібратись з собою. В романі "Кафка на пляжі" мені хотілось написати як ці речі в середені воюють між собою: Доля та Воля, Інь і Янь. Мій улюблений Степовий вовк Германа Гессе також вважав, що боротьба між вовком та людиною нескінченна. В моїй "Країні Див" одночасно існують два простори – Кінець Світу та сучасний Токіо. Не знаю, як це сприймає читач, якій має відчуваття інакше за мене. Але ці світи, на мою думку, дійсно паралельні і мені цікаво вивчати, як само вони впливають один на одного. Немає чіткої межі між реальністю та ірреальністю, бо реальність раз у раз "заковтує" в себе ірреальность і навпаки. Чергуюючи, вони обидві керують речами та подіями нашого життя».

 

Олена Ємельянова

 Далі буде.

Фото https://www.the-tls.com/literature/fiction/haruki-murakami-hideo-furukawa-tokyo

 

Джерела:

Муракамі, Харукі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. О. Забурана. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 301 с.

Муракамі, Харукі. Погоня за вівцею: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – 318 с. – (Література).

Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 1. – Харків: Фоліо, 2005. – 350 с.

Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 2. – Харків: Фоліо, 2006. – 319 с.

Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 1. – 2012. – 504, [2] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.

Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І.П. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2009. – Кн. 2. – 2012. – 447 с.

Муракамі, Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 3. – 2012. – 542, [1] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.

Муракамі, Харукі.Про що я говорю, коли говорю про біг = What I talk about when I talk about running: A Memoir / Х. Муракамі; пер. з англ. О. Михельсон. – Київ: Yakaboo Publisching, 2020. – 160 с.

***

https://nogibogi.com/haruki-murakami-running-novelist/

https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/

https://www.nytimes.com/2011/10/23/magazine/the-fierce-imagination-of-haruki-murakami.html

https://bombmagazine.org/arti.../1994/01/01/haruki-murakami/

https://www.cw.com.tw/article/5097870

https://english.kyodonews.net/articles/-/8530

https://www.cw.com.tw/article/5097870

https://www.newyorker.com/books/this-week-in-fiction/haruki-murakami-02-17-20

https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/

 

 

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут