村上 春樹. Власний стиль
(продовження)
Коли я створюю історії, я можу зробити все, що завгодно. Я можу створити
будь-яке диво... Можна сказати, що я володію магією.
Історії його творів починаються з
зацікавлення будь-чим – сном, дзвінком, несподіванкою, мелодією, почутою в
таксі по радіо.
Істини його при
наближенні завжди віддаляються, бо головне саме шлях до них чи то країною
овець, паралельних всесвітів, власної підсвідомості, підземель. Все інше, з
розв'язкою в т. ч., цілковито супутнє. Східний маркер.
Він впевнений, що книги його найбільше
затребувані саме в часи розпаду та політичного хаосу, мова про розпад РСФР, чи
про падіння Берлінської стіни або про те, що зараз. Він ні до чого не спонукає,
немов за нашою вдячною згодою бере тебе на заворожливий гачок, заспокоює,
перемикає. Вирівнює дихання, навіть після тимчасового прискорення.
Лише на перший погляд цей перемикач є
притулком від реальності, бо справжня реальність всередині. Саме її
віддзеркалюємо наззовні. Хто чим сповнений, хто на що здатен. Муракамі лише
безпомилково камертонить, визначає течію або береги.
«Я живу в Токіо, у свого роду
цивілізованому світі, схожому на Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Лондон чи Париж. Якщо
хочеш знайти чарівну ситуацію, чарівні речі, потрібно зазирнути глибоко
всередину себе. Ось чим я й займаюся. Люди кажуть, що це магічний реалізм, але
у глибині моєї душі це просто реалізм. ... не магія. Коли я пишу, це дуже
природно, дуже логічно, дуже реалістично та розумно».
Його успіх, у т. ч. комерційний, невпинно
зростав, досягнувши піку в 1987-му за найулюблений мій роман «Норвезький ліс»,
тираж якого сягнув маже чотирьох мильйонів екземплярів на рік. Це відкрило
традицію мільйонних тиражів майже всіх видань Харукі Муракамі в 50 країнах
світу. Після приголомшливого зізнання, він відчув розгубленість і депресію. Він
став відомим і багатим, але нещасним, бо до такої всесвітньої зайвої до себе
уваги не звик. Вона його спустошувала.
Журналісти позначають, що роман цей єдиний,
написаний в реалістичній манері, не рахуючи деяких оповідань. У випадку з
японцем Муракамі це про той саме шлях всередині, про не визначене заздалегіть. Це одна з топ-тем усіх досліджень його
творчості. Письменник відкидає думку, що його сюжети про риб, які падають і
жінок, запліднених не природнім способом, не є реалістичними. «Це мій реализм.
Мені дуже подобається Габріель Гарсіа Маркес, але я не думаю, що він вважав те,
що писав магічним реализмом. Це був просто його реалізм. Мій стиль подібний до
моїх окулярів: крізь ці лінзи світ набуває для мене смислу».
Муракамі наполягає, що, коли не пише, він
абсолютно звичайна людина, а його творчість – «чорна скринька», до якої він не
має свідомого доступу.
Доступ цей намагаються
віднайти час від часу журналісти. Він зазвичай намагається кореспондентів чи то
критіків уникати, але ті інтерв'ю, що бачимо – майже рівновагомий цікавий
діалог територією підсвідомості двох особистостей. Інакше спілкуватися із письменником
неможливо, неспроможні та й не наважаться ٩(◕‿◕｡)۶
Харукі переконаний в тому, що коли
літературний образ виникає немов із темного внутрішнього колодязя, його
потрібно осмислити та зафіксувати. І це робота для розумних людей. І додає:
«Але ж письменникам не обов'язково бути розумними». ٩(｡•́‿•̀｡)۶
Прислухатися до себе та ретранслювати –
цілковито в русі японської літератури. Повертаючись до невластивого в
повітряному просторі... Так, в «Кафці на пляжі» є момент, коли з неба починає
падати риба. «Люди питають: "Чому саме риби?..". Але в мене немає
відповіді. Мені просто прийшла ідея про те, що щось повинно впасти з неба. ...
я замислився та відповів: "...Риби було б добре"...справа в тому,
якщо це приходить до мене в голову, можливо є в цьому щось вірне, щось з глибин
підсвідомості, що знаходить відгук у читача. Таким чином, в мене з ним є таємне
місце, де цілком припустимо, що риби повинні падати з неба. Важливе спільне
місце зустрічі замість аналізу символіки чи чогось подібного. Я лишаю це
інтелектуалам».
Він немов відсторонюється від
інтелектуально-розумних ярликів. Коли йому вказують, що написав безліч
дивовижних книжок, Муракамі заперечує, що він усього лише нудний старий посуд
для власної уяви. Ключеве слово «уява».
Ці чотири магічні літери та спроможність
відчувати для мешканців 日本 насправді важливіші за всі інтелектуальні дискусії та
літературознавчій аналіз. Це про «поза свідомим контролем», що вивільняє скарби
з тієї чорної скриньки, бо інше то бантики й ігри, відчуття ж – реальність
абсолютна.
Муракамі відчуває себе своєрідним каналом,
сполученим ланцюжком між підсвідомістю власною та читацькою. Він
справжнісінький природжений спостерігач за історіями. Вважає за краще слухати,
роздивлятися, наприклад, чиїсь риси або вуха, прислухається до різнокольорової
палітри звуків і запахів Токіо, інших міст. Так само, як колись у юнацтві в
передмісті Кобе вслухався в багатомовність та вдивлявся у полярність людей, в
обертони неймовірного джазу. В Японії його знають як своєрідного Стадса Теркела
– американського письменника, історика, телеведучого, володаря Пулітцерівської
премії, відомого усними історіями про простих американців.
Він порівнює ці прості історії з реальністю
власних снів, яких зазвичай не бачить. Єдиний повторюваний жахливий щодо
класики японської сновидячої кухні, але Харукі прокидається якраз перед тим, як
відкусити шматочок того зілля. Щодо сновідінь інших гадає, що може робити це,
коли чатує.
Може. Підтверджую ٩(◕‿◕｡)۶
Олена Ємельянова
Далі буде.
Фото https://www.newyorker.com/books/this-week-in-fiction/haruki-mur akami-02-17-20 Photograph by Kevin Trageser / Redux
Джерела:
Муракамі,
Харукі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі: роман / Х. Муракамі; пер.
з яп. О. Забурана. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 301 с.
Муракамі,
Харукі. Погоня за вівцею: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків:
Фоліо, 2012. – 318 с. – (Література).
Муракамі,
Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 1. –
Харків: Фоліо, 2005. – 350 с.
Муракамі,
Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй / Х. Муракамі; Пер. з яп. І.П. Дзюба. Т. 2. –
Харків: Фоліо, 2006. – 319 с.
Муракамі,
Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012.
– Кн. 1. – 2012. – 504, [2] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.
Муракамі,
Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І.П. Дзюба. – Харків: Фоліо,
2009. – Кн. 2. – 2012. – 447 с.
Муракамі,
Харукі. 1Q84: роман / Х. Муракамі; пер. з яп. І. Дзюба. – Харків: Фоліо, 2012. – Кн. 3.
– 2012. – 542, [1] с. – Пер. изд.: 1Q84 / Murakami H. – Tokyo, 2010.
Муракамі,
Харукі.Про що я говорю, коли говорю про біг = What I talk about when I talk
about running: A Memoir / Х. Муракамі; пер. з англ. О. Михельсон. – Київ:
Yakaboo Publisching, 2020. – 160 с.
***
https://nogibogi.com/haruki-murakami-running-novelist/
https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/
https://www.nytimes.com/2011/10/23/magazine/the-fierce-imagination-of-haruki-murakami.html
https://bombmagazine.org/arti.../1994/01/01/haruki-murakami/
https://www.cw.com.tw/article/5097870
https://english.kyodonews.net/articles/-/8530
https://www.cw.com.tw/article/5097870
https://www.newyorker.com/books/this-week-in-fiction/haruki-murakami-02-17-20
https://lithub.com/a-feminist-critique-of-murakami-novels-with-murakami-himself/
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Немає коментарів:
Дописати коментар