Генрі Міллер: «Реальність
існує лише в тому вигляді, в якому видається тобі» (продовження)
Міллер заплакав, побачивши панораму
Бостона на шляху додому з Європи. У Нью-Йорку він довго не затримався, бо мав
бажання подорожувати Сполученими Штатами, немов повертаючись до своїх витоків в
духовному пошуку просвітління. Придбавши «Б'юїк» разом із другом художником
Абрахамом Раттнером вирушив численними шляхами, провівши в переїздах рік.
Письменник був вражений, який скалічений
вигляд мала природа промислових регіонів. Роман «Кондиціонований кошмар» не був
опублікований в патріотичні передвоєнні часи, з'явившись лише в грудні 1945-го,
оскільки був непримиренно критичним стосовно споживчої культури й одностайно
погано сприйнятий офіціальною журналістикою.
Міллер переїхав до Каліфорнії, де
намагався знайти роботу сценариста, хоча був далекий від комерційно-шаблонної
індустрії. Ці місця разом із забудовою, насиченою автомобілями, викликала в
нього чимале несприйняття, оскільки він звик вільно ходити пішки.
У 1942 році почав писати «Сексус»,
опублікований в 1949-му і став першою частиною трилогії «Рожеве розп'яття»,
слідом з'явилися «Нексус» і «Плексус». У
творах йдеться про шестирічний період його життя в Брукліні та скандальний
роман і шлюб із Джун Менсфілд. Книги були заборонено у США й опубліковано у
Франції та Японії. Пізніше письменник переїхав в місто, в яке закохався з
першого погляду, в суворий, ізольований регіон Біг-Сур: «Тут я знайду
спокій. Тут я знайду сили, щоб робити те, для чого було створено... Світ та
усамітнення! Я відчув це навіть в Америці». Краєвиди Біг-Сура подарували «таке почуття задоволення, таке почуття
вдячності, що я інстинктивно підняв руку у благословенні. Благословення!
Благословення вам усім! Я благословив дерева, птахів, собак, кішок, я
благословив квіти, гранати, колючі кактуси, я благословив чоловіків і жінок
усюди, незалежно від того, з якого боку паркану вони були».
Генрі жив у віддаленій хатині без
електрики та телефону до середини 1950-х. Саме тут він пише визначні «Тихі дні
в Кліші», «Біґ-Сур та помаранчі Ієроніма Босха» й вищезгадану трилогію «Рожеве
розп’яття», спілкується з музичним винахідником і теоретиком Гаррі Парчем,
впевнено стаючи частиною літературної та художньої спільноти, до якої входили
Еміль Уайт, Хайме де Ангуло, Ліліан Бос Россі її чоловік Харрідік Росс, Ефраїм
Донері й інші.
Він повертається на Східне узбережжя,
щоб відвідати хвору матір і знайомиться з Яніною Мартою Лепськи, студенткою
Єльського університету, яка вивчала філософію і була молодша за нього на 30
років. Вони одружилися в грудні в Денвері та разом оселилися в Біг-Сурі.
Народилася дочка Валентайн і син Генрі Тоні Міллер. Після розлучення з Яніною в
1952 Міллер одружувався ще двічі. У 1953 році з художницею Євою МакКлюр, у 1967
із п'ятою й останньою дружиною, співачкою Хокі Токуде.
«Апельсини Ієроніма Босха» стають його
останньою амбітною літературною роботою. Роман опублікований в 1957 році і
описує враження від Біг-Сура, включаючи замальовки пейзажів і людей, які там
жили, у тому числі його дітей Вела та Тоні. У заключній частині йдеться про
візит Конрада Морікана, астролога, з яким Міллер був знайомий у Парижі.
Протягом цього «віддаленного від
загалу» десятиліття він також опублікував листування з сучасниками, включаючи
листи з австрійським письменником Альфредом Перлесом і британським прозаїком і
поетом Лоуренсом Дарреллом. Його листи з Анаїс Нін були опубліковані посмертно
в 1987 році, як і його листування з близькими друзями американським
художником-акварелістом, графіком, прозаїком і поетом Ірвінгом Стетнером,
американським художником, професором образотворчого мистецтва, наставником
Емілем Шнеллоком і англійським романістом, філософом, лектором, критиком і
поетом, Джоном Каупером Поуісом.
Олена Ємельянова
«Можна бути щасливим,
розчищаючи вуличну сльоту. Головне, щоб про це ніхто не здогадався. Тому що
варто їм розкрити твою таємницю, пиши пропало!».
«Мета життя – не в тому,
щоб бути бездоганним, а в тому, щоб продовжувати рости та ділитися тим, що
маєш».
«Місце призначення ніколи
не місце, а скоріше новий погляд на речі».
«Найбільший обман –
обіцяти любити одну людину все життя».
«Приклад рухає світом
більше, ніж доктрина».
«Під панцирем байдужості
завжди можна знайти потворну глибоку рану, що не гоїться».
«Посмішка коштує так мало –
чому ж не посміхатися, катаючись у відкритому екіпажі. Усміхайся в смертному
хрипі – так буде легше для тих, кого ти залишаєш. Усміхайся, чорт тебе забери!
Посмішка, яка вічно з тобою!».
«Посмішка жила своїм
власним життям, блукаючи по губах із загадковою відчуженістю, ніби їй було
відомо невідоме».
«Реальність існує лише в
тому вигляді, в якому видається тобі».
«Світ – це жах, але це
дивовижний жах».
«Справжнє призначення
вашої подорожі – це не місце на карті, а новий погляд на життя».
«Справжній лідер не має
потреби вести за собою. Він просто йде вперед, і виявляється, що інші йдуть за
ним».
Далі
буде.
Джерела:
Миллер Г. Тропик Рака: роман / Г. Миллер; пер. с англ. Г. Егорова.– М.:
АСТ, 2010.– 350 с.
Миллер
Г. Мадемуазель Клод: роман, рассказы /
Генри Милле; Пер. с англ. А.В. Куприна, А.Я. Ливерганта, И.С. Стамм.–
М.: Эксмо-Пресс, 2000.– 509 с.– («Зарубежная классика. ХХ век»).
Денисова
Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: навчальний посібник / Т.Н.
Денисова; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка.–
Київ: Києво-Могилянська академія, 2012.– 486 с.– Бібліогр.: с. 463–474.
***
https://komubook.com.ua/.../henri-miller-shtrykhy-do...
https://www.thoughtco.com/biography-of-henry-miller...
https://lectambulos.com/henry-valentine-miller-en-el.../
https://www.doctorhugo.org/henry/miller.html
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар